Інформація про новину
  • Переглядів: 54
  • Дата: 14-08-2021, 12:34
14-08-2021, 12:34

25. Міжнародні відносини XVIII століття

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  23—24. Освічений абсолютизм
Наступна сторінка:   26—27. Англійські колонії в Північній А...

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про зміст міжнародних відносин XVIII ст., перебіг основних подій; у чому полягала особливість Семилітньої війни.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Між якими державами спалахнула Північна війна? Якими були її результати?

2. Що таке Барська конфедерація?

3. Якими були причини європейських війн першої третини XVIII століття?

 

1 ВІЙНИ першої чверті XVIII ст.

Перша чверть XVIII ст. відзначилася серією війн, які змінили політичну карту Європи, що склалася після Тридцятилітньої війни. Дві могутні держави Європи — Іспанія і Швеція, які відігравали провідну роль у XVII ст., втратили свій статус.

У 1701—1714 рр. тривала Війна за іспанську спадщину. Конфлікт спалахнув після смерті іспанського короля Кар-лоса II, який, не маючи спадкоємців за чоловічою лінією, заповів трон Філіппу Анжуйському — онуку французького короля Луї XIV. Це викликало невдоволення в представника австрійської гілки Габсбургів імператора Священної Римської імперії Леопольда І. Він прагнув захистити свої права на володіння іспанських Габсбургів.

Так, на початку конфлікт розвивався як традиційне протистояння між Францією та Священною Римською імперією. Проте ситуація докорінно змінилася, коли Луї XIV спробував заволодіти Фландрією, що зачіпало інтереси Англії та Голландської республіки. У результаті утворилася коаліція, метою якої було не допустити посилення Франції. Війна охопила землі не лише Європи, а й Північної Америки.

Спочатку основним театром бойових дій стала Північна Італія, де французькі війська зазнали нищівної поразки під Турином (1706 р.). Італія опинилася під повним контролем Австрії. Потім австрійські війська висадилися в Іспанії. Іспанці визнали владу Габсбургів. Англія, скориставшись ситуацією, захопила острів Менорка та півострів Гібралтар, який досі залишається під її владою.

Найзапекліша битва війни відбулася в 1709 р. біля селища Мальплаке у Фландрії. Франція знову зазнала поразки. Проте її противники були повністю виснажені. Для Англії і Голландської республіки тепер більш небезпечним здавалося можливе посилення Австрії в разі її об’єднання з Іспанією.

Війна завершилася підписанням Утрехтського (1713 р.) та Раштадтського (1714 р.) мирних договорів. У результаті Філіпп Анжуйський отримав право успадкувати іспанський престол, але втратив право на успадкування французького престолу. Це перекреслювало династичний союз між Францією та Іспанією. Австрія отримала більшість іспанських володінь в Італії та Нідерландах, проте Іспанія зберегла свої заморські володіння. У той самий час монопольне право на завезення темношкірих рабів до іспанських колоній отримала Англія. Крім того, Англія закріпила за собою Гібралтар, Менорку та деякі французькі острівні колоніальні володіння в Америці. У результаті Франція втратила панівні позиції в Європі, а ідея системи рівноваги держав, що знайшла відображення в Утрехтському договорі, стала частиною міжнародного порядку. Австрія перетворилася на найбільш могутню державу континентальної Європи, а Англія зміцнила свої позиції на морях.

У результаті Північної війни (1700—1721 рр.) Швеції довелося поступитися своїм пануванням у басейні Балтійського моря, яке перестало бути «Шведським озером». Важливу роль у європейській політиці почала відігравати нова імперія — Російська.

2 ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ РІВНОВАГИ В МІЖНАРОДНИХ

ВІДНОСИНАХ. За підсумками війн у Європі першої чверті XVIII ст. остаточно склалася система держав. У межах цієї системи провідні ролі належали п’ятьом основним країнам — Франції, Англії, Австрії, Пруссії та Росії, які намагалися не допустити посилення однієї за рахунок іншої. Основними сферами їхньої військової та дипломатичної активності на континенті стали території Італії, Німеччини, Польщі й володінь Османської імперії. Переважали суперечності Англії та Франції в боротьбі за домінування в Індії та Північній Америці, за контроль над Південними Нідерландами, а також питання європейської торгівлі.

Інше коло проблем становило протистояння Австрії та Пруссії, що боролися за панування в Центральній Європі.

ЄВРОПА наприкінці XVII — на початку XVIII ст.

До цього всього додавалися прагнення Росії стати провідним учасником європейської політики та розширити свій вплив у Балтійському та Чорноморському регіонах. Усі війни, дипломатичні конфлікти XVIII ст. так чи інакше були пов’язані з переплетенням згаданих суперечностей.

Більшість війн і конфліктів у XVIII ст. мали коаліційний характер. Тобто в протистояння вступали ситуативні об’єднання держав. Проте кожна держава відстоювала і власні інтереси. Король Пруссії Фрідріх II зазначав: «Якщо сталося так, що треба обдурювати, то це робитиму я». Фактично всі війни й союзи були покликані зберегти баланс сил, щоб жодна держава не здобула перевагу.

У протистоянні європейських держав на перший план почала виходити боротьба за колонії. Військові кампанії за океанами набули не меншого значення, ніж розподіл сил безпосередньо в Європі.

Усі ці події призвели до низки війн: Війна за польську спадщину 1733—1735 рр., Війна за австрійську спадщину 1740—1748 рр., війни Росії та Священної Римської імперії з Османською імперією 1735—1739 рр. Зрештою вони створили передумови до початку Семилітньої війни.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Під час Семилітньої війни англійці захопили в резиденції іспанського намісника Філіппін багато таємних документів. Серед них були карти, звіти про подорожі іспанських і португальських мореплавців у Південній півкулі. Це стало поштовхом до організації кількох експедицій, які очолював англійський мореплавець Джеймс Кук. Він двічі обплив Землю, але під час третьої подорожі загинув на Гавайських островах. Проте мандрівник встиг ретельно дослідити Тихий океан та новий континент Австралія, який оголосив володінням Англії.

ЗБІЙНА ЗА АВСТРІЙСЬКУ СПАДЩИНУ (1740—1748 рр.). Війна за австрійську спадщину, як вам уже відомо, спалахнула в 1740 р. через небажання деяких європейських правителів визнавати право Марії-Терезії на престол. Незважаючи на те, що Прагматична санкція, яка давала їй це право, була визнана становими сеймами Священної Римської імперії та майже всіма провідними країнами Європи, претензії на володіння Габсбургів заявили також курфюрст Баварії Карл Альбрехт, одружений із двоюрідною сестрою Марії-Терезії, король Іспанії Феліпе V (Філіпп Анжуйський), який посилався на договори спадщини між іспанською та австрійською гілками Габсбургів, а також курфюрст Саксонії і польський король Август III Веттін, що тривалий час вів з Австрією війну за польську спадщину. Проти Австрії виступила й Франція — її головний противник у Європі, а також Пруссія, яка заявила про свої права на володіння дому Гогенцоллернів у Сілезії. У грудні 1740 р. Фрідріх II на чолі 25-тисячної армії перейшов австрійський кордон, у квітні 1741 р. здобув перемогу в битві біля селища Мольвіц, а французько-баварські війська в листопаді зайняли Прагу. У травні 1742 р. Фрідріх II здобув чергову перемогу в битві біля Чеслау, імператриця Марія-Терезія була змушена в червні 1742 р. укласти з Пруссією Бреславльський мир, за яким Австрія втрачала економічно розвинені Нижню і Верхню Сілезію та графство Глац.

У грудні 1742 р. Австрія реорганізувала війська, тривалою облогою змусила французькі війська залишити Прагу та захопила більшу частину Баварії разом із Мюнхеном. Заручившись підтримкою Англії, Австрія змогла зберегти за собою володіння в Північній Італії та отримати союзника у війні з Францією — Сардинське королівство.

У 1743 р. англійські війська висадилися в Голландії та примусили Францію відвести війська за Рейн. На бік Австрії перейшла Саксонія. Це поставило під загрозу прус-ські завоювання в Сілезії. Новий розклад сил призвів до повномасштабних бойових дій у всій Європі та в північноамериканських колоніях.

Війна тривала до 1748 р. і завершилася укладенням Аахенського мирного договору. За його умовами володіння Франції та Англії залишалися такими самими, як і до війни, Пруссія та Австрія підтвердили положення Бреславльського миру, Сардинія отримала частину Міланського герцогства, а Іспанія — герцогства Парма та П’яченца. Усі держави визнали положення Прагматичної санкції і право Марії-Терезії на австрійський та угорський престоли.

Етапи лінійної тактики під час війн XVIII ст.: 1) рух на зближення з противником; 2) залповий вогонь; 3) атака з використанням багнетів

Чому у війнах XVIII ст. застосовували лінійну тактику?

Чому Семилітню війну історики називають першою загальноєвропейською, а іноді й світовою війною?

4 СЕМИЛІТНЯ ВІЙНА (1756—1763 рр.). Після війн другої третини XVIII ст. виникла нова коаліція європейських держав. Основними суперниками на континенті стали Пруссія та Австрія. Цей конфлікт активізував дипломатичні зусилля сторін. Австрія здійснила, здавалося б, неможливе:

був укладений її союз із Францією та Росією. Пруссія фактично опинилася в ізоляції. Вона могла розраховувати лише на Англію, і то тільки на її фінансові ресурси.

У цій ситуації прусський король Фрідріх II у 1756 р. без оголошення війни напав на Саксонію. Австрійську армію, яка йшла їй на допомогу, було розбито. Потім Фрідріх II завдав поразки Франції. Проте над російськими військами, які вступили до Східної Пруссії, швидкої перемоги здобути не вдалося. Битва біля містечка Гросс-Єгерсдорф у 1757 р. переможця не визначила. У 1758 р. Росія захопила могутню фортецю Кенігсберг і всю Східну Пруссію. Важлива битва відбулася біля містечка Цорндорф, але знову не було виявлено переможця.

Вирішальна битва біля Кунерсдорфа в 1759 р. завершилася розгромом армії Фрідріха II, а сам король ледве уникнув полону. У вересні 1760 р. російські війська вступили до Берліна, а в 1761 р. здобули добре укріплену фортецю Кольберг. Фрідріх II навіть думав про зречення.

У цей час померла імператриця Єлизавета, і російський престол посів Петро III — фанатичний прихильник Фрідріха II та прусських порядків. Він негайно припинив війну і в 1762 р. уклав мир із Пруссією, навіть запропонував союз. Росія повернула Пруссії всі завойовані землі. Вихід Росії з війни сприяв укладенню Францією та Австрією миру з Пруссією в 1763 р. на принципах повернення до довоєнного стану.

Завдяки участі в Семилітній війні Росія стала вагомим чинником європейської політики.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Фрідріх II про одну з битв Семилітньої війни

Я нещасний від того, що досі живий. З армії в 48 тис. воїнів у мене не залишається і 3 тис. осіб. Коли я кажу це, усі розбігаються, і я вже не маю влади над цими людьми... Я не маю більше жодних засобів, і, щиро кажучи, я вважаю, що все втрачено.

1. Коли Фрідріх II сказав ці слова? 2. Чим був викликаний такий відчай?

ЦІКАВІ ФАКТИ

Під час битви під Цорндорфом у 1758 р. головнокомандувач російських військ Віллім Фермор утік із поля бою, залишивши армію напризволяще. Проте російські війська, зазнаючи значних втрат, тримали оборону й відбивали атаки пруссів. Фрідріх II у розпачі сказав: «Я бачу вбитих росіян, але не бачу переможених» і наказав відвести війська. Тільки тоді з'явився В. Фермор і дав наказ не переслідувати противника. В. Фермора було усунуто з посади за «нерішучість і бездіяльність» та засуджено.

Чим можна пояснити такі дії російського головнокомандувача? Певно, тим, що здоров'я імператриці Єлизавети тоді різко погіршилося, і в разі її смерті імператором Росії мав стати Петро III, який був прихильником Фрідріха II. Головнокомандувач боявся потрапити в немилість до нового імператора.

На тлі війни в Європі відбувалася боротьба за колонії. Англія намагалася оволодіти французькими колоніями в Північній Америці та Індії, Франція — захопити англійські володіння в Європі й тим самим домогтися поступок Англії в колоніальному питанні. Перемога схилялася на користь Англії, яка до 1761 р. захопила Канаду і французькі володіння в Індії. Занепокоєна Іспанія відновила династичний союз із Францією та вступила в Семилітню війну. Проте іспанська армія була слабкою та швидко зазнала поразки. У результаті Англія приєднала до своїх володінь частину іспанських колоній.

10 лютого 1763 р. було підписано Паризький мирний договір. За його умовами Англія закріпила за собою Канаду й більшість придбань в Індії, а також іспанську Флориду. Франція повернула собі Мартініку і Гваделупу, Іспанія — Кубу і Філіппіни.

Семилітня війна забрала 1,5 млн людських життів. За її результатами політична карта Європи не змінилася. Після Паризького миру аж до кінця XVIII ст. між провідними європейськими державами запанував мир. Це пояснювалося низкою причин:

1) формуванням своєрідної «досконалої рівноваги сил», у межах якої переважало уявлення про те, що війна не виправдовує величезних коштів, які на неї витрачаються;

  • 2) збереженням союзу Австрії та Франції;

  • 3) зближенням Росії, Пруссії та Австрії, об’єднаних спільним інтересом щодо розподілу Польщі;

  • 4) відсутністю глибоких суперечностей між усіма провідними континентальними державами;

  • 5) розвитком міжнародного права й пануванням моральних принципів епохи Просвітництва, що ускладнювало обґрунтування необхідності воєнних дій.

ЄВРОПА в другій половині XVIII ст.

Чому Росія погодилася на поділ Речі Посполитої?

5 ПОДІЛИ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ. У другій половині XVIII ст.

ослаблена постійними шляхетськими чварами Польська держава стала об’єктом втручання могутніх сусідів — Австрії, Пруссії та Росії.

Питання розподілу польських земель давно вже обговорювали європейські дипломати. Його реалізацію прискорила перемога Росії у війні з Османською імперією в 1768—1774 рр. Пруссія та Австрія, а також Франція не бажали ще більшого посилення Росії, але не маючи можливості запобігти цьому, прагнули виторгувати собі володіння в Польщі в обмін на невтручання в російсько-турецький конфлікт.

Росія, яка фактично контролювала Польщу, була проти такого розвитку подій. Проте обставини, що склалися (боротьба зі збройним союзом польської шляхти — Барською конфедерацією, окупація Австрією Галичини, дипломатичний тиск із боку Франції, Англії, Пруссії), змусили Росію переглянути свою позицію. Вона погодилася на розподіл Польщі разом з Австрією та Пруссією.

У 1772 р. Пруссія, Росія та Австрія здійснили перший поділ Польщі. Галичина відійшла до Австрії, Східна Білорусія — до Росії, Західна Пруссія — до Пруссії. За другим поділом Польщі 1793 р. Правобережна Україна відійшла до Росії. Третій поділ Польщі відбувся в 1795 р. Росія отримала Західну Білорусію, Західну Волинь, Литву й Курляндію; Австрія — Краківське, Сандомирське та Люблінське воєводства, а Пруссія — інші землі разом із Варшавою. Унаслідок трьох поділів державну самостійність Польщі було ліквідовано. Більшу частину її земель отримала Росія.

Поділи спричинили в 1794 р. національно-визвольне повстання Т. Костюшка. Проте воно було придушене російськими і прусськими військами.

Чому Османська імперія, зазнаючи постійних поразок, зберігала значні територіальні володіння?

6 ВІЙНИ РОСІЇ ТА ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. У першій половині

XVIII ст. Османська імперія здобула низку перемог над сусідніми державами. Проте в другій половині століття вже відчувалися кризові явища імперії. Європейські правителі почали розглядати її як об’єкт своїх колоніальних прагнень. У свою чергу, турецькі султани намагалися скористатися європейською системою рівноваги з вигодою для себе. На тривалий час головним союзником Османської імперії стала Франція, яка розуміла небезпеку посилення Росії для Європи.

Російсько-турецька війна 1768—1774 рр. стала результатом дипломатичних інтриг Франції та прагнення Барської конфедерації знайти союзника в боротьбі проти Росії.

Як привід для оголошення війни Росії турецький султан використав напад гайдамаків на місто Балта, що належало Османській імперії. Восени 1768 р. війська кримського хана спустошили деякі райони України. Наступного року воєнні дії розгорнулись у причорноморських степах, на Балканах і Кавказі. У 1769 р. російська армія розбила турецькі війська під Хотином і зайняла Хотин, Ясси, Бухарест, Таганрог. У 1770 р. Росія здобула ще дві блискучі перемоги (на берегах річок Ларга і Кагул). Тим часом російський флот, обігнувши Європу, увійшов у Середземне море та розгромив турецькі кораблі в Чесменській бухті. Також російський флот підтримав повстання греків проти турецького панування. У 1771 р. повстання спалахнули в Єгипті та Сирії.

У 1774 р. війна завершилася підписанням вигідного для Росії Кючук-Кайнарджийського миру. До неї відійшли території між Бугом і Дніпром включно з морським узбережжям, фортеці в Криму — Керч і Єнікале, а також землі до

Кубані. Крим і Кубань стали незалежними від Османської імперії. Росія здобула право контролю за ситуацією в дунайських князівствах Молдавії та Волощини, що були на той час васалами Османської імперії. Російські судна тепер могли вільно ходити Чорним морем. Скориставшись цим, Австрія в 1775 р. приєднала до своїх володінь Буковину.

У квітні 1783 р. Катерина II видала маніфест про приєднання до Російської імперії Кримського півострова. Влітку того самого року розпочалося будівництво бази російського Чорноморського флоту — міста Севастополя. У відповідь Османська імперія почала готуватися до нової війни, яка спалахнула в 1787 р. Її підтримували Англія та Франція. Союзником Росії була Австрія. У 1788 р. російські війська штурмом оволоділи турецькою фортецею Очаків. У 1789 р. біля річки Римнік (притока Дунаю) об’єднаний російсько-австрійський корпус (7 тис. росіян під командуванням О. Су-ворова і 18 тис. австрійців) перекрив шлях 100-тисячній турецькій армії та здобув блискучу перемогу «не числом, а вмінням». У грудні 1790 р. О. Суворов узяв неприступну турецьку фортецю Ізмаїл у гирлі Дунаю.

Перемоги російського війська вирішили долю війни. У 1791 р. в Яссах було укладено мирний договір. Росія отримала землі між Південним Бугом і Дністром. Османська імперія відмовилася від своїх претензій на Кримський півострів і визнала його володінням Росії. Усе Чорноморське узбережжя від гирла Дністра до Кримського півострова опинилося в межах Російської імперії.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Ослаблення Османської імперії дало змогу Росії активізувати свої дії в Закавказзі. Важливим кроком стало підписання в 1783 р. Георгіївського трактату між Росією та царем об'єднаної Східної Грузії Ірак-лієм II. Згідно із цією угодою Грузія визнавала владу Росії. Натомість Росія залишала за Грузією право вести самостійну зовнішню політику та гарантувала своє невтручання в її внутрішні справи.

У XVIII ст. розпочався процес приєднання до Російської імперії Казахстану. У цей час становище казахів, які поділялися на три орди (жузи), погіршилося через вторгнення ойратів — західних монголів. Це стало

основною причиною прийняття казахами російського підданства (Молодшим і Середнім жузами в 1731 та 1740—1741 рр.). Після приєднання цих земель імперський уряд розпочав там політику обмеження влади місцевої знаті й поширення загальноімперських порядків. Це викликало хвилю народного обурення, яке переросло в повстання під керівництвом Сирима Датова (Датули) в 1783—1797 рр. Імперський уряд пішов на деякі поступки. Великий (Старший) жуз до середини XIX ст. перебував у залежності від Кокандського й Хівинського ханств та був приєднаний до Російської імперії в 60-х рр. XIX ст.

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

Більша частина XVIII ст. минула у війнах між провідними європейськими державами, які об'єднувалися в коаліції відповідно до ситуації. Метою війн було не допустити посилення якоїсь однієї держави.

У результаті склалася система рівноваги між Англією, Францією, Австрією, Пруссією та Росією.

Наймасштабнішим конфліктом XVIII ст. в Європі стала Семилітня війна, яка засвідчила посилення ролі Російської імперії в міжнародних відносинах і закріпила панування Англії на морі.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

  • 1700— 1721 рр. — Північна війна.

  • 1701— 1714 рр. — Війна за іспанську спадщину.

1740—1748 рр. — Війна за австрійську спадщину.

1756—1763 рр. — Семилітня війна.

1772, 1793, 1795 рр. — поділи Речі Посполитої. 1710—1713, 1735—1739, 1768—1774, 1787—

1791 рр. — російсько-турецькі війни XVIII ст.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

  • 1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Три речення».

Правила гри. Учням та ученицям необхідно передати зміст одного пункту параграфа трьома простими реченнями. Перемагає учень/учениця, чия розповідь буде точнішою і при цьому правильно передаватиме зміст матеріалу. Для зручнішого виявлення переможців гру доцільно проводити в письмовій формі.

  • 2. Які колись могутні держави Європи на початку XVIII ст. втратили свій вплив на європейську

політику? Визначте чому. 3. Яка війна перетворила Росію на вагомий чинник європейської політики? 4. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, які держави у війнах з Османською імперією збільшили свої територіальні володіння. 5. Чому міжнародні

відносини XVIII ст. називають системою рівноваги? Протистояння між якими державами Європи зберігало її впродовж XVIII ст.? б. Яких головних цілей прагнула досягти Англія у війнах XVIII ст.? Чи досягла вона їх? 7. Що врятувало короля Пруссії Фрідріха II від повної поразки в Семилітній війні?

8. Складіть перелік війн, які відбулися в Європі у XVIII ст. 9. Заповніть таблицю «Цілі провідних держав Європи в міжнародних відносинах XVIII ст.».

Франція

Австрія

Пруссія

Росія

Англія

         

10. Колективне обговорення. Чому у XVIII ст. війни велися не між країнами, а між коаліціями?

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  23—24. Освічений абсолютизм
Наступна сторінка:   26—27. Англійські колонії в Північній А...



^