Інформація про новину
  • Переглядів: 12
  • Дата: 28-08-2021, 19:50
28-08-2021, 19:50

19. Розкол Гетьманщини

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  18. Гетьманщина за правління Івана Виго...
Наступна сторінка:   20. Лівобережна та Правобережна Україн...

Чому Іван Виговський відмовився від гетьманської булави?

Переяславські статті 1659 р.

Молодий гетьман Юрій Хмельницький одразу ж після Чорної ради 1663 р. у Білій Церкві звернувся до московського воєводи князя Олексія Трубецького з такими вимогами:

• московський гарнізон може стояти тільки в Києві;

• московський уряд не має права вести переговорів зі старшиною, оминаючи гетьмана, і приймати до уваги жодних листів, не засвідчених його печаткою;

• на всіх зовнішніх переговорах, що стосуються України, мають бути присутні її посли із правом голосу.

Трубецькой запропонував Юрієві зустрітися особисто, аби обговорити ці вимоги. Воєвода за допомогою промосковської старшини у жовтні 1659 р. скликав військову раду. Коли козацтво, не очікуючи зради, зібралося на майдані, його оточило сорокати-сячне московське військо. Тож Юрію нічого не залишалося, як підписати так звані Переяславські статті 1659 р., укладені князем Трубецьким, а не ті, що передав йому в посольстві. Згідно з Переяславськими статтями:

• гетьман не мав права вступати у відносини з іноземними правителями й укладати з ними угоди;

• гетьман зобов’язувався надавати військо за першим викликом царя;

• окрім Києва, московські воєводи мали бути у Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані й утримуватися коштом місцевих жителів;

• без згоди Москви гетьман не міг призначати й усувати полковників, а військо не могло переобрати гетьмана;

• Київському митрополиту належало визнати зверхність Московського патріарха;

• козакам було заборонено переобирати гетьмана (крім випадку «зради государеві») без дозволу московського царя.

Поміркуйте, які негативні наслідки мало підписання Юрієм Хмельницьким Переяславських статей.

Слободілщенський трактат

Умови Переяславських статей не влаштовували козацьких ватажків, які не бажали коритися московському цареві. Тож чим далі, тим виразнішою ставала різниця в настроях між правобережною

та лівобережною старшиною. До того ж улітку 1660 р. Москва порушила перемир’я з Річчю Посполитою і наказала київському воєводі Василю Шереметьєву разом із козаками окупувати Правобережну Україну. Під містечком Чудновом московсько-козацьке військо оточила польсько-татарська армія, і Юрій Хмельницький змушений був підписати чергову козацько-польську мирну угоду — Сло-бодищенський трактат. Нові домовленості базувалися на тексті Гадяцького трактату, але вже без згадки про окреме князівство Руське.

Слободищенський трактат призвів лише до ускладнення ситуації. Так, козацька рада в Корсуні визнала його, а Яким Сомко від імені Переяславського, Ніжинського і Чернігівського полків склав у Переяславі повторну присягу на вірність цареві і був проголошений наказним (тобто тимчасовим) гетьманом Лівобережної України.

Спроба Юрія Хмельницького усунути Сомка від влади з допомогою татарських загонів не мала успіху. А після невдалої облоги Переяслава у 1662 р. Юрія Хмельницького із союзниками козаки Сомка спільно з московським військом розгромили поблизу Дніпра. Юрій утік до Чигирина, скликав у Корсуні козацьку раду й оголосив, що складає булаву і йде в монастир. А вже у січні 1663 р. тут же, у Чигирині, козацька рада правобережних полків обрала гетьманом Павла Тетерю.

Соратник Богдана Хмельницького Павло Тетеря до смерті гетьмана залишався одним із його найдовіреніших послів в особливо делікатних і важливих справах. Тож бачив майбутнє Гетьманщини не з Москвою (яку зблизька знав, неодноразово відвідавши в ролі посла), а з Варшавою.

Боротьба за гетьманську булаву в Лівобережній Україні

На Лівобережжі навесні 1662 р. у боротьбі за гетьманську булаву переміг полтавський полковник Яким Сомко. Його суперник ніжинський полковник Василь Золотаренко не визнав результатів виборів

і написав донос на Сомка у Москву. Та Сомко вдався до тієї ж тактики. Московський же цар не довіряв обом сподвижникам Хмельницького.

Неочікувано для обох претендентів на булаву Лівобережної України в політичну боротьбу включився кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький. Будучи вправним оратором, Брюховецький за три роки перебування на Січі завоював авторитет серед козаків. Його обіцянки зменшити податки й обмежити старшинське землеволодіння забезпечили йому більшість голосів. До нього був прихильним московський боярин князь Григорій Ромодановський, який рекомендував Брюховецького цареві як найвідданішого претендента на гетьманство. У червні 1663 р. в полі під Ніжином на Чорну раду з’явилося понад сорок тисяч козаків. Бурхливі сутички й галас не вщухали три дні. У результаті булаву виборов Іван Брюховецький, а Сомка й Золота-ренка було ув’язнено і згодом страчено.

Московські статті 1665 р.

Павло Тетеря тим часом намагався привести до покори Полтавщину, однак проблемним було все Правобережжя. Так, протягом літа 1664 — весни 1665 рр. правобережні регіони Гетьманщини перетворилися на арену жорстокої, безглуздої й хаотичної війни, у якій зійшлися, з одного боку, загони Івана Брюховецького, а з іншого — полки Павла Тетері, підсилені татарами і польським військом. Та жоден гетьман не досяг перемоги, а дрібні сутички точилися по всьому Правобережжю. Коли навесні 1665 р. польське військо відійшло з України, Тетеря зрозумів, що

його позиція безнадійна, і втік до Польщі.

На Лівобережжі ж стрімко падала популярність Брюховецького. Тож восени 1665 р. він перший серед гетьманів поїхав на поклон до московського царя. У Москві його зустріли дуже привітно та щедро обдарували. Але ціна такої гостинності була зависокою. У грудні 1665 р. Брюховецький підписав ганебні Московські статті, що зводили автономію Гетьманщини до символічного мінімуму: відтепер прибутки з торгівлі збирали під контролем воєвод і відправляли безпосередньо до царської скарбниці, а не до гетьманської, у всіх великих

містах України і навіть у Кодацькій фортеці вводили московських воєвод зі збройними залогами.

Тож коли на початку 1666 р. на території лівобережних полків з’явилися царські ревізори для проведення перепису населення та його прибутків, стало зрозуміло, що виступ невдоволених — неминучий.

1. Порівняйте Переяславські та Московські статті. Визначте, як саме Москва провадила наступ на права козацтва.

2. Чому Юрій Хмельницький не зміг утриматися при владі?

3. Порівняйте політику Павла Тетері та Івана Брюховецького.

4. Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

Складіть історичний портрет когось із гетьманів, про якого ви дізналися з параграфа.

Знайдіть додаткову інформацію про Чорну раду 1663 р. в Ніжині. Обговорить її наслідки у групах.

 

Це матеріал з підручника Історія України за 8 клас Дудар, Гук (2021)

 



Попередня сторінка:  18. Гетьманщина за правління Івана Виго...
Наступна сторінка:   20. Лівобережна та Правобережна Україн...



^