Інформація про новину
  • Переглядів: 586
  • Дата: 28-08-2021, 19:51
28-08-2021, 19:51

20. Лівобережна та Правобережна Україна у 60-70-х роках XVII ст. Петро Дорошенко

Категорія: Історія України та громадянська освіта





Попередня сторінка:  19. Розкол Гетьманщини
Наступна сторінка:   21. Правобережна Україна в останній чве...

Дослідниця Тетяна Таїрова-Яковлєва вважає, що Руїна — це «період політичної кризи Гетьманщини, що призвів до її остаточного послаблення і перетворення на політичну автономію». Знайдіть у тексті параграфа аргументи на підтримку чи спростування цієї думки.

Після втечі Павла Тетері новим гетьманом на Правобережжі став Петро Дорошенко, онук реєстрового гетьмана Війська Запорозького Михайла Дорошенка. Він мав досвід служби при Богдані Хмельницькому, був обраний полковником Прилуцького, згодом і Чигиринського полків. Аби укріпити свою владу, новий гетьман рішуче розправився із промосковською старшиною. А для того щоб об’єднати Лівобережжя та Правобережжя, Дорошенко розпочав переговори з Османською імперією, чим продовжив політику Богдана Хмельницького. У грудні 1666 р. разом із незмінними союзниками-татарами

переміг сили Речі Посполитої, розквартировані на Поділлі, і розпочав чергову козацько-польську війну.

У січні 1667 р. Московське царство та Річ Посполита підписали Андрусівське перемир’я. Під владу царя поверталися Смоленськ і Сіверщина, а українські землі сторони ділили по Дніпру на дві частини, підпорядковані відповідно королю і цареві. Київ тимчасово залишався у складі Московії. Запорозька Січ мала перебувати під опікою обох держав.

Після цього Дорошенко різко активізував військові дії: у 1667 р. очолюване ним військо разом із татарами взяло в облогу польське військо під Підгайцями у Галичині.

Але успіхам Дорошенка завадила несподівана диверсія запорожців під проводом Івана Сірка на Перекоп і Північний Крим. Атака, яку кошовий здійснив, імовірно, була погоджена з королем Речі Посполитої Яном III Собеським якраз у ті дні, коли гетьман тримав поляків в облозі. Після нападу Сірка у Криму, як писали сучасники, «лишилися тільки пси та коти, півтори тисячі татарських жінок і дітей були виведені в неволю», а Дорошенко залишився без союзника. Калга Кирим-Ґерей, поспішаючи додому, 16 жовтня 1667 р. підписав угоду з Річчю Посполитою, тож замість звільнення України гетьману довелося заприсягти на вірність королю. Варто зауважити, що Річ Посполита визнавала кордон козацьких володінь по річці Горинь (нині — Рівненська область), остаточно питання відносин між ними мав вирішити найближчий сейм.

Чому, на вашу думку, Іван Сірко почав діяти проти Петра Дорошенка?

Неспокійно було й у володіннях Івана Брюховецького на Лівобережжі. Звістка про підписання Андрусівського перемир’я підірвала рештки довіри до лівобережного гетьмана. Місцева старшина, як і Дорошенко, ухвалила не визнавати зверхності

ні московської, ні польської влади, заручившись протекцією султана. Після цього на Лівобережжі одразу спалахнуло повстання проти московських гарнізонів. Брюховецький разом із татарами рушив визволяти пограничні міста з-під облрги московитів.

У травні 1668 р. на Лівобережжя переправилися і полки Дорошенка. Історики по-різному описують зустріч українських гетьманів улітку 1668 р. За однією версією, Брюховецького вбили за наказом Дорошенка, за іншою — Брюховецький загинув через надмірну запопадливість лівобережного козацтва перед «сонцем Руїни» — так згодом називатимуть Петра Дорошенка. Останній після загибелі Брюховецького став гетьманом «обох берегів Дніпра».

Незабаром Дорошенко повернувся на Правобережжя. На лівому боці Дніпра наказним гетьманом став Дем’ян Многогрішний.

Дем'ян Многогрішний

Новий гетьман Лівобережжя Дем’ян Многогрішний у 1668 р. уклав із царем Глухівські статті. Згідно із цим документом московські воєводи могли тримати залоги тільки в п’яти містах і втратили право втручатися у справи місцевого врядування; чисельність козацького реєстру становила тридцять тисяч осіб. Натомість гетьманові вкотре було заборонено укладати будь-які угоди з іншими державами.

Дем’ян Многогрішний, як і Петро Дорошенко прагнув об’єднати українські землі під однією гетьманською булавою. Він засуджував Андрусівський договір, тож домігся, щоб Київ і його передмістя залишилися у складі Лівобережжя. Аби зміцнити владу гетьмана, Многогрішний карав козацьку старшину без військового суду. До того ж за його правління було створено компанійські (наймані) полки. Незадоволена політикою Многогрішного козацька верхівка у 1672 р. таємно схопила гетьмана, звинуватила у співпраці з Дорошенком та відправила до Москви.

Многогрішного було заслано до Сибіру.

Чому старшина все частіше вдавалася до доносів на гетьманів?

Позбувшись Многогрішного, старшина вислала цареві проект нових статей, у якому просила, аби гетьману раз і назавжди було заборонено мати відносини із правителями і політичними діячами чужоземних держав, а його дії контролював військовий суд, щоб козацька чернь надалі ніколи не брала участі у виборах. Такими пунктами і було доповнено нові Конотопські статті 1672 р.

Цього ж 1672 р. гетьманом Лівобережної України став генеральний писар Іван Самойло-вич, якому вдалося втримати булаву найдовше з-поміж тодішніх гетьманів — 15 років.

Польсько-турецька війна 1672-1676 рр.

Петро Дорошенко не полишав намірів об’єднати всі українські землі у межах однієї держави. Тож вирішив прийняти протекторат Османської імперії. Так, він уклав Корсунську угоду 1669 р., за якою козацтво могло вільно обирати гетьмана, населення українських земель було звільнено від сплати податків до османської казни, а Православна церква зберігала підпорядкованість Константинопольському патріархату. Старшинська рада підтримала політичну програму, висунуту гетьманом. Проте частина козацтва поставилася до дій Дорошенка вороже, тож розпочалася тривала боротьба.

Прийняття турецького протекторату зумовило нову польсько-турецьку війну. Так, восени 1671 р. розпочалися воєнні дії на Поділлі, де армія коронного гетьмана Яна Собеського здобула Брацлав, Мотилів, Бар, Меджибіж, Вінницю. І вже наприкінці 1671 р. султан надіслав королю формальне оповіщення, що «виступає війною проти Речі Посполитої для захисту скривдженого васала Дорошенка і козацького народу». У червні 1672 р. величезна турецька армія перейшла Дунай. До османів приєднався і дванадцятитисячний загін Дорошенка. Об’єднані сили взяли Кам’янець, а на початку вересня султан оточив Львів.

Річ Посполита не мала сил для боротьби з таким потужним противником, відтак король Міхал Вишневенький попросив про мир. Договір 1672 р. у Бучачі був підписаний на ганебних для Речі Посполитої

умовах: Поділля перейшло під контроль Османської імперії, Дорошенкові передавалося Брацлавське і південна частина Київського воєводств, а султан мав отримати величезну контрибуцію.

Однак перемога турків лише пришвидшила падіння Дорошенка. Безчинства татарських загонів, вивезення з Кам’янця та інших міст хлопчиків для яничарських шкіл викликали жах у населення. Люди почали масово тікати на лівий берег, а то й ще далі — аж до Слобожанщини.

У січні 1674 р. на правий берег ступило військо лівобережного гетьмана Івана Самойловича і московська армія, які зіткнулися з козаками Дорошенка та його союзниками — татарами й турками. У результаті протягом 1674-1675 рр. майже повністю знелюдніли Брацлавський та Уманський полки і Подніпров’я. Цей процес пришвидшили дії Самойловича: він наказав масово виселяти місцевих мешканців на лівий берег, аби позбавити Дорошенка підтримки в продовольстві й живій силі.

У вересні 1676 р. Дорошенко зрікся булави. На цьому завершилося його бурхливе політичне життя. Перших пів року після капітуляції він прожив у Сосниці, наданій йому у власність універсалом Самойловича, а вже навесні 1677 р. на вимогу московського царя змушений був переїхати до Москви.

Чигиринські походи 1677-1678 рр.

Розгляньте карту. За текстом підручника визначте, які основні події позначено на карті.

Новим гетьманом Лівобережної України турки проголосили Юрія Хмельницького, і вже у 1677 р. відбувся перший чигиринський похід

турецько-татарського війська. Але московським та козацьким загонам вдалося відстояти Чигирин.

Під час другого чигиринського походу 1678 р. гетьманську резиденцію було знищено. Втрата Чигирина не давала змоги Самойловичу утримати владу на Правобережжі. Щоб не допустити проникнення турків до Лівобережної України й завадити Юрію Хмельницькому збільшити лави прибічників, Самойлович провів «великий згін» — наказав силоміць перегнати населення Правобережжя на лівий берег. Знелюднені Середня й Південна Київщина стали пусткою. Юрієві Хмельницькому дісталося лише сплюндроване Поділля. Через брак козацької підтримки та загальний осуд він жорстоко придушував найменший спротив, страчував навіть найближчих сподвижників. Така поведінка обурила турків — Юрія заарештували, а його подальша доля достеменно невідома.

Бахчисарайський мирний договір 1681 р.

Війна між Османською імперією, Кримським ханством і Московським царством за Україну закінчилася підписанням Бахчисарайського мирного договору у січні 1681 р. За його умовами Дніпро став лінією кордону, Османська імперія приєднала Північну Київщину, Брацлавщину й Поділля, а Московія — Лівобережну Україну та Київ. Козацькі землі між Південним Бугом і Дніпром протягом двадцяти років мали залишатися незаселеними.

Проте зовнішньополітична ситуація складалася не на користь турецького султана. У 1683 р. османську армію під Віднем розгромило польсько-австрійсько-німецько-козацьке військо під проводом Яна III Собеського, і Річ Посполита захопила більшу частину Правобережної України.

«Вічний мир» 1686 р.

У травні 1686 р. Річ Посполита та Московія уклали договір про розділ Гетьманщини — «Вічний мир», за яким Лівобережна Україна, Київ, Запорожжя, Чернігово-Сіверщина ставали володіннями московського царя. Крім того, польська сторона відмовилася від зазіхань на Київ, за що отримала відшкодування. Брацлавщина та Південна

Київщина стали нейтральною незаселеною зоною між двома державами. Польському королеві відходили Північна Київщина, Волинь і Галичина. Поділля залишалось під владою Османської імперії, та у 1699 р. його також приєднали до Речі Посполитої.

Розгляньте карту. Умовам якого договору відповідає зображений на ній поділ територій?

Період 1657-1687 рр. в історії України називають добою Руїни, величезною трагедією українського народу, коли Україна через розбрат державних еліт зазнала страшних людських, матеріальних та духовних втрат. Чи погоджуєтеся ви з таким твердженням? Обґрунтуйте свою думку.

1. Визначте найважливіші події періоду 1663-1676 рр.

2. Охарактеризуйте політику Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії щодо українських теренів.

3. Поміркуйте, чому Петра Дорошенка називають «сонцем Руїни».

4. Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

Заповніть таблицю.

Чигиринські походи

Складіть план до історичного портрета Петра Дорошенка.

 

Це матеріал з підручника Історія України за 8 клас Дудар, Гук (2021)

 




Попередня сторінка:  19. Розкол Гетьманщини
Наступна сторінка:   21. Правобережна Україна в останній чве...



^