Прочитайте уривок зі свідчень козацького літописця Самійла Величка. Якими подіями був зумовлений такий стан Правобережної України?

«Від Корсуня і Білої Церкви, потім на Волинь і в князівство Руське, до Львова, Замостя, Бродів і далі подорожуючи, бачив я багато городів і замків безлюдних, і пусті вали... що стали пристанищем і житлом тільки для диких звірів... Бачив я там... багато кісток людських, сухих і нагих, що тільки небо за покрівлю собі мали».

Розгляньте карту на с. 117. Визначте, які частини Правобережної України найбільше постраждали від воєнних дій.

На Волині та Північній Київщині було відновлено давні права шляхетського землеволодіння й система панщини. Однак якщо на Волині і в Галичині шляхетське господарство майже не зникало навіть у період Національно-визвольної війни, то Київщина, а саме Полісся, знову пережила новий період польської експансії. Шляхта поверталася до своїх маєтностей і відновлювала колишню систему господарювання.

На території Правобережної України у другій половині XVII ст. з’явилося чимало нових землевласників із місцевої шляхти. Панські маєтки здебільшого перебували в руках заставних чи орендних державців — майже виключно із середньої та дрібної польської і частково литовської шляхти. Замість володінь київських монастирів та київської православної митрополії в межах Правобережної України відновилися володіння католицьких та греко-католицьких церковних інституцій.

Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. українські території розвивалися нерівномірно. Так, звичайною нормою панщини у Правобережній Україні було три-чотири дні на тиждень, на Лівобережжі — лише два. Крім панщини, правобережно-український селянин був обтяжений найрізноманітнішими повинностями й обкладений різними данинами — натуральними і грошовими — на користь панові. Якщо всі ці повинності перевести у робочі дні, то на початку XVIII ст. на кожне селянське господарство Волині припадав двісті тридцять

один робочий день на рік, на Поділлі — вісімдесят два робочі дні. Лише на Брацлавщині й на півдні Київщини переважали грошові податки й натуральні данини.

Унаслідок великого економічного визиску й розорення господарств через постійні воєнні дії в другій половині XVII — на початку XVIII ст. почастішали селянські втечі. Це був масовий рух, коли селяни разом «із жінками, дітьми, з кіньми, волами й з усім своїм хатнім майном» ішли здебільшого на схід України.

Ні переслідування, ні жорстокі покарання не могли стримати цього руху, і маєтки Волині поступово стали знелюдненими. Дослідники наводять такий приклад: у володіннях Белзького воєводи Яна Конецпольського в повітах Луцькому й Кремінецькому (частина колишньої Острожчини) до 1651 р. налічувалося три тисячі вісімсот п’ятдесят дворів. Через сорок років, у 1690 р„ їх стало у вісім разів менше.

Які події та явища вплинули на знелюднення земель Правобережної України?

Згідно з умовами Бахчисарайського договору 1681 р. територія між Дністром і Бугом двадцять років мала залишатися незаселе-ною. Але Османська імперія, а згодом і Річ Посполита порушили цю угоду — і розпочався процес активного заселення пустих земель Правобережжя. Новий колонізаційний рух активізувався завдяки універсалу короля Яна III Собеського 1684 р. Правитель назвав ці землі «страхітливою пустелею», адже з них пішло до 90% населення. Щоб виправити ситуацію, король дозволив закладати козацькі поселення на південь від річки Рось. А у 1685 р. сейм прийняв ухвалу про поновлення на колишніх територіях українських полків козацьких прав та вольностей. Завдяки цьому відродилися Богуславський, Брац-лавський, Корсунський та Білоцерківський полки.

Чим, на вашу думку, була зумовлена така політика Речі Посполитої?

Представникам козацького стану польська влада дозволила вільно займати землі та звільнила від податків переселенців Лівобережної

України, Волині, Галичини і Молдавського князівства. Тож стрімко збільшилася кількість полків і сотень. На території Богуславського, Брацлавського, Корсунського та Білоцерківського полків влада належала представникам козацької адміністрації. На місцях поширювалися норми звичаєвого та козацького права. У містах і селах створювали органи козацького самоврядування. Очолював козацьку адміністрацію наказний гетьман, якого призначав король. Так, у 1689-1693 рр. наказним гетьманом був Григорій Гришко, а з 1693 р. — Самійло Самусь.

Семен Палій

Політика правобережної старшини сприяла поступовому відродженню правобережних містечок і сіл, які швидко заселяли люди завдяки підтримці правобережного козацтва. Місцева польська шляхта не раз скаржилася центральній владі, що козаки будують свою «удільну» державу і не зважають на закони Речі Посполитої.

У містечках і селах створювали органи козацького самоврядування. На всій території, підвладній старшині, діяли козацькі суди. Але поки тривала війна з Османською імперією, верховна влада Речі Посполитої закривала на це очі. Але у 1699 р. вони підписали Карловицький мирний договір. Дуже швидко цього ж року сейм ухвалив рішення про ліквідацію козацького устрою на Правобережжі. Гетьману Самусю та полковникам наказали розпустити козацькі полки. Але старшина відмовилася виконати це розпорядження і розпочала запеклу боротьбу проти Речі Посполитої, яку сучасники називали «другою Хмельниччиною». На чолі цього повстання став Семен Палій, який мав особливий авторитет серед правобережного козацтва. За словами Палія, він «поселився у вільній Україні, й Речі Посполитій немає ніякого діла до цієї області; лише він один має право в ній розпоряджатися — як справжній козак і гетьман козацького народу». Збройне протистояння розпочалося у 1702 р. із селянських заворушень на Поділлі та Брацлавщині. Згодом воно поширилося на Київщину та Східну Волинь.

1. Визначте основні риси розвитку Правобережної України в останній чверті XVII ст.

2. Чому саме відновлення козацького устрою сприяло стабілізації ситуації в регіоні?

3. Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

Знайдіть додаткову інформацію про Семена Палія або Самійла Самуся. Об’єднайтеся у групи і створіть стислу ілюстровану біографічну довідку про одного із цих діячів.

Поставте до тексту параграфа такі запитання, які б дали змогу вашим однокласникам й однокласницям зрозуміти, що саме вони мають запам’ятати якнайкраще.

Це матеріал з підручника Історія України за 8 клас Дудар, Гук (2021)