Інформація про новину
  • Переглядів: 33
  • Дата: 28-08-2021, 19:53
28-08-2021, 19:53

25. Церковне життя. Освіта

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  24. Гетьманщина за правління Івана Мазе...
Наступна сторінка:   26. Архітектура та образотворче мистец...

Як поставилася Православна церква до домовленостей між московським царем і Богданом Хмельницьким?

Царський уряд прагнув підпорядкувати Православну церкву в Україні владі Московського патріарха. Це б дало додаткову змогу контролювати Гетьманщину, адже церква мала значний вплив на світогляд тогочасного населення. Українське духовенство не сприймало політики Московії, розуміючи, що його статус і можливості буде суттєво обмежено.

Негативно вплинула на становище Православної церкви і боротьба за владу між козацькою старшиною. Так, наприклад, у 1663-1664 рр. митрополитом Київським було обрано Йосифа Тукальського-Нелю-бовича, хоча гетьман Павло Тетеря підтримував іншого кандидата — єпископа Антонія Винницького. А от польський король затвердив обох кандидатів. Та у Лівобережній Україні на митрополичий престол претендував ще один церковний діяч — єпископ Мефодій (Филимонович).

Оскільки Йосиф Тукальський-Нелюбович виступав проти втручання польського уряду в українські церковні справи, його на два роки ув’язнили. Однак така принциповість Тукаль-ського-Нелюбовича сприяла зростанню його авторитету серед православного духовенства, козацтва та старшини. Незважаючи на поділ Гетьманщини на Лівобережну й Правобережну, Тукальський продовжував бути митрополитом Київським, Галицьким та всієї Русі. Він переважно самостійно вирішував важливі питання церковного життя. До того ж підтримував політичний курс Петра Дорошенка.

Чому влада Речі Посполитої негативно ставилася до самостійницької позиції митрополита?

Перехід Київської митрополії до Московського патріархату

Після смерті Йосифа Тукальського-Нелюбовича в 1675 р. Москва активізувала свої намагання підпорядкувати Київську митрополію. Рік за роком царський уряд знищував в Україні церковну незалежність, скасовував будь-яку виборність, підпорядковував собі всі єпархії. Самочинно висвятив на Київського митрополита луцького єпископа Гедеона (Святополка-Четвертинського).

Гедеон був сватом тодішнього гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича. У 1684 р„ рятуючись від поляків, він емігрував з Волині на Лівобережжя. Самойлович, який власним коштом збудував кількадесят церков і монастирів, хотів бачити митрополитом наближену до себе людину, до того ж лояльну до Москви.

Московський уряд звернувся із проханням до константинопольського патріарха Якова дозволити Московській патріархії висвячувати на київських митрополитів. Івана Самойловича змусили провести вибори Київського митрополита та відрядити його на висвячення до Москви. Тож уже в липні 1685 р. було скликано собор, який і обрав митрополитом Київським луцького єпископа Гедеона. У грудні 1685 р.

у Москві Гедеон отримав дозвіл на митрополію і титул митрополита Київського, Галицького і Малої Росії, а традиційну частину титулу київських митрополитів «і всієї Русі» було вилучено. Водночас московські дипломати намагалися врегулювати це непросте питання в Константинополі (нині — Стамбул, Туреччина). Представники Моско-вії переконали великого візира Османської імперії вплинути на константинопольського патріарха Діонісія. Так Московське царство у 1686 р. домоглося згоди на передачу Київської митрополії Московському патріархату.

Київська митрополія увійшла до Московського патріархату на широких автономних правах, однак поступово перетворилася на провінційну єпархію. Намагання ж повернути їй статус Київської митрополії тривалий час були марними. Відновити Київську митрополію вдалося лише 6 січня 2019 р. Із плином часу ставропігійні Києво-Межигірський монастир та Києво-Печерська лавра, які підкорялися напряму Вселенському патріарху, потрапили під контроль Московської церкви.

Велика кількість талановитих випускників Києво-Могилянського колегіуму мала служити на інших землях Московського царства.

Серед них — Феофан Прокопович, визначний церковний діяч епохи бароко, богослов, письменник, поет, математик, філософ, ректор Києво-Могилянського колегіуму протягом 1710-1716 рр. Він був головним ідеологом московського царя Петра І. Саме Феофан Прокопович — автор теорії модернізації Російської імперії у дусі освіченого абсолютизму і реформування церкви, що підпорядковувалася б владі самодержця.

Сучасником і сподвижником Феофана Прокоповича був випускник Києво-Могилянського колегіуму, видатний церковний

діяч, літератор і філософ Стефан Лаврський. Як і Прокопович, за розпорядженням Петра І він переїхав до Московії, де був призначений митрополитом Рязанським і Муромським. Згодом Яворський став президентом Священного синоду (вищий орган управління Російською православною церквою). Він виступав за розмежування світської і духовної влади, ставав на захист автономії Церкви, сталості її традицій і обрядів. Як перший протектор Московської слов’яно-греко-латинської академії сприяв реорганізації навчального процесу цього закладу на кшталт західноєвропейських університетів та Києво-Могилянського колегіуму, запрошуючи київських випускників на викладацьку роботу до Москви.

Розвиток освіти

Розгляньте зображення на с. 161. Поміркуйте, що у зовнішньому вигляді тогочасних навчальних закладів свідчить про значний вплив церкви на освіту.

Попри несприятливі соціально-політичні умови освіта на українських теренах у другій половині XVI — на початку XVIII ст. зберігала доволі високий рівень розвитку. Нижчою ланкою в її системі були початкові школи. Деякі полки мали школи і в містах, і в селах. Початкові школи утримувала місцева громада, тобто усе доросле населення парафії, а отже, такі школи були справді народними. Подібні початкові школи існували й на західноукраїнських землях. Але там питанням розвитку освіти традиційно опікувалися братства.

Прочитайте свідчення архідиякона, письменника та мандрівника Павла Алеппського, який протягом 1654-1656 рр. двічі побував у Гетьманщині. Як оцінював представник духовенства рівень розвитку освіти на тогочасних українських теренах?

«Починаючи з цього міста [Рашкова], і по всій землі руській ми помітили прекрасну рису, що викликала наше здивування: всі вони,

за винятком небагатьох, навіть більшість жінок і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб і церковні співи. В землі козаків усі діти уміють читати, навіть сироти». Він же у 1656 р. зазначав: «У козацькому краї в кожнім місті та кожнім селі побудовані дома для бідних та сиріт... Священники навчають сиріт і не дозволяють, щоб вони тинялися по вулицях...»

Важливу роль у розвитку освіти Гетьманщини відігравали колегіуми, які були засновані в Чернігові (1700), Харкові (1727) та Переяславі (1738). Ці навчальні заклади готували церковних служителів, державних службовців та вчителів початкової школи. У колегіумах вивчали старослов’янську, українську, польську, німецьку, французьку мови, піїтику, риторику, філософію, богослів’я, математику, фізику, медицину, історію, географію, астрологію (астрономію), музику.

На Правобережжі та західноукраїнських землях діяли переважно єзуїтські колегіуми — Луцький, Кам’янецький, Львівський, Перемишльський. Львівська єзуїтська колегія тривалий час клопотала перед королем про отримання статусу вищої школи. І 20 січня 1661 р. Ян II Казимир підписав диплом, який надавав колегії «гідність академії і титул університету» із правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора. (Саме цю дату вважають роком заснування Львівського університету.) Проте ця процедура

не була погоджена з усіма королівськими інституціями, тож сенат не підтвердив рішення короля.

Чому влада Речі Посполитої не підтримувала ідею заснування університету у Львові?

Зауважте, що Києво-Могилянський колегіум, який 1701 р. грамотою Петра І одержав статус і права академії, залишався єдиним закладом вищої освіти. У його стінах було вироблено чітку систему організації навчання, розраховану на дванадцять років, яка не поступалася за змістом навчальному процесу європейських університетів.

Навчання у Києво-Могилянському колегіумі мало переважно загальноосвітній характер: тут викладали математику, медицину, астрономію, вивчали архітектуру, живопис. Вступ до колегіуму був відкритим для представників усіх верств суспільства. Багато його випускників стало видатними діячами науки і літератури. Тут навчалися вихідці з Молдавського князівства, Греції, Болгарії, Чорногорії, Сербії та інших країн. Академію закінчили видатні церковні ієрархи, письменники, вчені й політичні діячі.

1. Охарактеризуйте становище Православної церкви у другій половині XVII ст.

2. Яку роль у церковному житті відігравала козацька старшина?

3. Визначте найважливіші особливості розвитку освіти в Гетьманщині у другій половині XVII ст.

4. Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

Визначте наслідки підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату.

Підготуйте стисле повідомлення про видатного випускника Києво-Могилянського колегіуму. Поділіться інформацією з однокласницями і однокласниками.

 

Це матеріал з підручника Історія України за 8 клас Дудар, Гук (2021)

 



Попередня сторінка:  24. Гетьманщина за правління Івана Мазе...
Наступна сторінка:   26. Архітектура та образотворче мистец...



^