Інформація про новину
  • Переглядів: 22
  • Дата: 2-09-2021, 17:38
2-09-2021, 17:38

16. Російська держава: від царства до імперії

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  15. Велич і занепад Османської імперії
Наступна сторінка:   17. Річ Посполита у другій половині XVII-XV...

Розкрийте поняття «станово-представницька монархія» та назвіть країни, у яких вона склалася.

І. Правління Івана IV Грозного. Трон свого батька, Василія III, Іван IV

(1533-1584) успадкував трирічною дитиною. Через п’ять років хлопчик втратив матір - Олену Глинську, яка виконувала при малолітньому синові обов’язки регентки. Юному правителю довелося зростати в небезпечній атмосфері змов, заколотів і вбивств.

Навколо трону постійно точилася жорстока боротьба між різними аристократичними кланами.

У 1547 р. Іван IV перший у російській історії прийняв титул царя. До влади прийшов неофіційний уряд - Обрана рада, вузьке коло наближених до царя людей. Енергійно й рішуче вони навели лад в оточенні Івана IV й вдалися до важливих державних реформ. Було створено систему приказів -органів центрального управління на кшталт сучасних міністерств. Кожний із приказів відповідав за певну галузь: Посольський - за дипломатичну службу, Розрядний - за військові справи, Чолобитний - за контроль над усіма іншими приказами тощо.

У 1549 р. було скликано перший Земський собор - станово-представницький орган на зразок західноєвропейських парламентів, але без участі посланців міст. Він мав дорадчий характер і, не обмежуючи влади царя, слугував надійною опорою його політики. За рішенням Собору 1550 р. побачив світ новий Судебник. Уперше в Московській державі він оголосив єдиним джерелом права закон і встановив однаковий порядок суду на всій території царства. Новий Судебник став також черговим кроком у закріпаченні селянства.

Які важливі законодавчі акти було ухвалено в той час в інших країнах, зокрема в Англії та Франції?

Суттєві зміни відбулися у військовій справі. Було створено перше постійне військо - стрільці, озброєні вогнепальною та холодною зброєю. Гроші, зброю та обмундирування стрільці отримували від царя. Було обмежено місництво -отримання воєнних посад залежно від знатності та заслуг предків. Невдовзі до царського війська долучилося донське козацтво.

Посилення самодержавної влади й створення стрілецького війська дало змогу Івану IV активізувати зовнішню політику. У 1552 р. ціною великих зусиль він завоював Казанське ханство, а в 1556 р. майже без боїв захопив Астраханське ханство. Унаслідок цих перемог Московське царство отримало нові землі, відкрило собі волзький торговельний шлях до країн Сходу. Настав час вступати в боротьбу за вихід до морського узбережжя.

У 1558 р. почалася Лівонська війна. Спочатку Іван IV вів її дуже успішно: за пів року його військо вже стояло на березі Балтійського моря. Але успіх виявився нетривким. Проти Московської держави виступили Польща, Швеція, Данія та Литва. Та й у Москві впливові члени Обраної ради вважали війну помилковим кроком. Це загострило стосунки царя з Обраною радою, але не припинило війни.

Тоді як між царем та Обраною радою виникли суперечки щодо Лівонської війни, Івану IV вже виповнилося тридцять років. Він набув політичного досвіду та прагнув правити самостійно. Однією з головних рис характеру Івана IV стала

нездатність стримувати себе, діяти в розумних межах. Цар почав гоніння на найближчих соратників. Обрана рада розпалася, і московський государ став правити одноосібно. У державі встановилося необмежене самодержавство -форма правління, за якої вся повнота влади належить царю.

Чи тотожні поняття «самодержавство» і «абсолютизм»? Відповідь обґрунтуйте.

Наступним кроком царя був перехід до політики страхітливих заходів. Цар став розправлятися зі своїми противниками на власний розсуд. З усієї державної території Іван IV отримав уділ, який існував окремо (опріч) від усіх інших земель. Звідси пішла назва «опричнина» - система заходів Івана IV для боротьби з непокорою та підозрюваною у зраді знаттю. У межах уділу влада неподільно належала царю: тут існували окремі прикази, царський двір і військо. Резиденція Івана IV розміщувалася в палаці, який спеціально побудували в центрі Москви. Усі прибутки з опричних володінь надходили до опричної скарбниці. Опричники носили чорний одяг, а до сідла приторочували мітлу й собачу голову - символи своїх основних обов’язків: псами гризти царських ворогів і вимітати з країни зраду. Московське царство поринуло у вир жорстоких гонінь і кривавих страт. Нащадки мали всі підстави назвати Івана IV Грозним.

Розправи розхитали військову систему держави. Кращих воєвод стратили, опричне військо успішно виконувало лише каральні операції та погано протистояло зовнішнім ворогам. Усе це призвело до воєнної катастрофи. У 1571 р. кримський хан Девлет Ґерай підійшов до стін Москви й спалив міський посад. Загинули десятки тисяч людей. Через рік хан вдерся знову й лише ціною неймовірних зусиль вдалося відбити напад. Зазнавши низку поразок, Іван IV скасував опричнину й навіть заборонив згадувати це слово. До того ж у 1583 р.

Лівонська війна завершилася повною поразкою Московії. Іван IV віддав шведам Нарву, Івангород і ще декілька міст. Країна перебувала у страшенному розоренні, майже на краю загибелі.

Цар Іван IV три з половиною десятиліття володів усією повнотою влади в Московській державі. Проте він був правителем, який більше дбав про власну славу й могутність, ніж про державу.

Діяльність яких правителів інших країн нагадує політику Івана IV?

2. Смутний час. Наступником Івана IV на царському троні став його середній син Федір Іванович (1584-1598). Фактично влада зосередилася в руках Бориса Годунова, брата дружини нового царя. Тоді ж молодшого сина Івана IV, дворічного Дмитрія, разом з матір’ю поселили в місті Угличі. Там у дев’ятирічному віці хлопчик загинув за нез’ясованих обставин. Поширився поголос, що його вбили за наказом Годунова. Ще більше розбурхували народ чутки, начебто царевичу пощастило дивом урятуватися. Урешті-решт, не залишивши

спадкоємця, пішов із життя цар Федір.

1598 р. московським царем став Борис Годунов (1598-1605). Він не належав до царського роду, однак вже давно був реальним правителем держави. У російській історії розпочався Смутний час. Правління Годунова складалося нещасливо. Московську державу спіткали декілька неврожайних років, країну наповнили юрби голодних і жебраків. У цей напружений момент у Польщі з’явився самозванець - за поширеною версією, збіглий монах Григорій Отреп’єв, який проголосив себе царевичем Дмитрієм. Лжедмитрій домовився з польським королем, магнатами й католицьким духовенством, які пообіцяли молодому авантюристу допомогу в отриманні московського трону. Він натомість погодився підтримати в Московському царстві католицтво та віддати Речі Посполитій частину захоплених литовських земель.

Улітку 1604 р. польське військо Лжедмит-рія І перетнуло кордон Московського царства. Повсюди до нього приєднувалися незадово-лені правлінням Годунова. Розв’язку подій прискорила раптова смерть Бориса Годунова. У Москві розгорнулося повстання проти його спадкоємців, і Лжедмитрій тріумфально вступив до столиці. Невдовзі сюди прибула донька польського воєводи Марина Мнішек, яка стала дружиною Лжедмитрія. Під час весільних урочистостей змовники-бояри підняли повстання. Почалася розправа з прибічниками Лжедмитрія, сам він загинув.

У якій опері відомого російського композитора відображено описані події?

На престол вступив боярин Василій Шуйський (1606-1610). Проти нього вибухнуло потужне народне повстання. У цей час з’явився Лжедмитрій II.

Хто приховувався за цим іменем, досі невідомо. Навколо Лжедмитрія II зібралося військо й рушило на Москву, але взяти столицю самозванець не зміг. Зі своїми загонами він став у підмосковному селі Тушино.

Василій Шуйський не міг подолати ворога та звернувся по допомогу до Швеції, обіцяючи віддати їй частину московських земель. Це спричинило обурення польського короля, який перебував у стані війни зі Швецією і тому одразу рушив до Московії.

Поляки вщент розбили московське військо. Шуйського скинули з престолу, а влада перейшла до Боярської думи, яка в той час складалася із семи осіб, через що період її правління отримав назву «Семибоярщина». Проте війна продовжилася, що спричинило виникнення народного руху за визволення від загарбників.

XVII cm. «Новий літописець» про рух за створення народного ополчення

В одному місті, названому Нижній Новгород, його мешканці, віддані православній вірі, не бажали бачити її в латинстві й почали міркувати, як допомогти Московській державі. Один з тих новгородців, який мав м’ясну торгівлю, Кузьма Мінін... звернувся до всіх людей: «Мусимо ми допомогти Московській державі, не шкодуючи життя свого; і не лише життя свого, але не шкодуючи також дворів своїх продавати, і дружин з дітьми віддавати в заставу й бити чолом тому, хто виступив би за справжню віру християнську й став би в нас керівником». Нижньогородцям же всім його слово любо було, і замислили вони послати бити чолом... до князя Дмитрія Михайловича Пожарського...

Чому, на вашу думку, Кузьма Мінін закликав вдатися до таких крайніх заходів, як продаж майна й застава дружин і дітей?

Народне ополчення, яке очолили посадський староста Кузьма Мінін і князь Дмитрій Пожарський, звільнило Москву від загарбників. У 1613 р. Земський собор обрав на царство представника нової династії - 16-річного Михаїла Федоровича Романова. Смутний час, що тривав з 1598 р., нарешті закінчився.

У 1649 р. Соборне уложення остаточно запровадило в Московському царстві кріпосне право. Селян було прикріплено до землі, а кріпацький стан став спадковим. Власники селян мали право на їхнє майно та безстроковий розшук і повернення збіглих.

Після падіння в 1453 р. під ударами турків Константинополя Московське царство стало претендувати на статус центру світового православ’я, проте із часом на московських землях загострилися суперечності між канонічними обрядами та православними традиціями. Новий патріарх Никон з 1652 р. за схвалення царя розпочав реформи, що мали узгодити обряди православних

церков, зокрема запровадження хресного знамення трьома перстами (пальцями) та переписування священних книг за грецьким зразком. Частина вірян не сприйняла нововведення, що призвело до церковного розколу - виокремлення православних, які не визнали реформи Никона. їх стали називати старообрядцями та зазвичай переслідували. Реформи патріарха визнав церковний собор, але вони послабили авторитет церкви та розкололи православний світ.

3. Правління династії Романових.

Перші спроби внести зміни в організацію державної влади в Московії відбулися у другій половині XVII ст. за правління Олексія Михайловича. Цар отримав титул «самодержець», припинили скликати Земські собори. У Московському царстві почався перехід від станово-представницької монархії - самодержавства з Боярською думою - до чиновницько-дворянської монархії - абсолютизму.

Як формувався абсолютизм у Франції?

Після недовгого правління Федора Олексійовича (1676-1682) трон мав перейти до його брата Івана. Однак бояри вирішили оголосити царем 10-річного сина Олексія Михайловича та його другої дружини Наталії Наришкіної Петра. У боротьбу за владу вступила розумна й енергійна царівна Софія, яка прагнула правити замість хворобливого брата Івана. Вона використала повстання неза-доволених своїми очільниками стрільців. На їхню вимогу царями нарекли Івана та Петра, а регенткою до досягнення ними повноліття стала Софія.

У роки правління Софії (1682-1689) Петро разом з матір’ю жив у підмосковних царських садибах. Царевич рано виявив схильність до військової справи й майже весь час проводив у воєнних іграх. Спеціально для них з двох навколишніх сіл - Преображенського та Семенівського - зібрали хлопчиків у «потішні» полки. Згодом вони перетворилися на однойменні перші гвардійські полки, які становили значну силу.

У 1689 р. Петро одружився і відтоді вважався повнолітнім. Тепер він мав усі права на престол. Зіткнення із Софією та її прибічниками стало неминучим. Однієї серпневої ночі Петра розбудили й повідомили, що стрілецькі полки піднято по тривозі й вони готові схопити його. Петро втік під захист могутніх стін Троїце-Сергієвого монастиря. Невдовзі з розгорнутими прапорами сюди прийшли віддані йому Преображенський і Семенівський полки. Петра підтримала більшість бояр і дворян, московський патріарх і навіть декілька стрілецьких полків. Софія опинилася в ізоляції, її ув’язнили в монастирі. У 1696 р. після смерті царя Івана Петро І став єдиновладним правителем Московської держави.

4. Зовнішня та внутрішня політика Петра І.

Своє головне завдання Петро І вбачав у продовженні війни з Кримом, яка почалася ще за правління Софії. Проте через відсутність кораблів перший похід на турецьку фортецю Азов закінчився невдало. Петро енергійно взявся за будівництво флоту. Упродовж року було споруджено декілька великих і сотні малих суден, а також удвічі збільшено військо. Блокувавши Азов з моря, військо Петра І захопило його в 1696 р.

Прагнучи укріпити становище Московії та союз проти Туреччини, а також налагодити торговельні, технічні й культурні зв’язки з розвиненими державами, цар організував Велике посольство для поїздки в Західну Європу. Воно складалося з 250 осіб і мало на меті набрати іноземних фахівців для нових армії та флоту, які створював Петро, а також купити зброю, прилади, карти. Цар приєднався до посольства.

У 1698 р. Петро І повернувся на батьківщину, де одразу вдався до рішучих реформ. Він видав указ носити європейський одяг, голити бороди. Літочислення стали вести вже не від створення світу, а від Різдва Христового, тобто Новий рік святкували не 1 вересня, а 1 січня. Петро сформулював нові цілі зовнішньої політики Московської держави. Тепер він вбачав їх у боротьбі зі Швецією за вихід до Балтійського моря, що призвело до Північної війни (1700-1721).

Під час війни російське військо захопило гирло Неви. Тут у 1703 р. Петро заснував місто Санкт-Петербург - майбутню столицю, морські ворота й символ нової Росії. Здобувши перемогу над Швецією, Росія за умовами Ніштадтського миру отримала вихід до Балтійського моря. Петру І вдалося «прорубати вікно до Європи». У жовтні 1721 р. Росію було проголошено імперією.

Акт про піднесення Петру І титулу Імператора Всеросійського, 22 жовтня 1721 р.

У 20 день сього жовтня, за порадою в Сенаті спільно з духовним Синодом, намір сприйнятий, його величність, на показання своєї належної подяки, за високу його милість та батьківську опіку й старання, яке він про благополуччя держави в усі часи свого славетного правління і особливо під час минулої шведської війни проявити зволив, і всеросійську державу в такий сильний та добрий стан, і народ свій підданий у таку славу у всього світу через єдине лише керування привів, як те всім доволі відомо, іменем всього народу російського просить, аби зволив прийняти, за прикладом інших, від них титул: батька вітчизни, імператора всеросійського, Петра Великого...

За які заслуги Петро І отримав титул імператора всеросійського?

Упродовж усього правління Петра здійнюва-лися реформи. їхній характер і спрямованість здебільшого визначали потреби Північної війни - озброювати, годувати та вдягати військо й флот. Спеціального плану перетворень не існувало, тому вони не завжди були послідовними та завершеними.

Найбільших змін зазнала промисловість. Виникло близько 200 нових мануфактур, особливо швидкими темпами розвивалися металургія та текстильне виробництво. Успішно працювали нові галузі - суднобудування, шовкопрядіння, виготовлення скла й порцеляни. Панування кріпацтва вкрай обмежувало використання у промисловості вільнонайманої праці. Власники мануфактур мусили купувати селян без землі й, залишаючи їх кріпаками, переселяти на заводи. Це гальмувало становлення в Росії капіталізму.

Що заважало скасувати кріпосний устрій у Росії на початку XVIII ст.?

Петро І створив нові органи державного управління. Замість Боярської думи виник Сенат, який розробляв нові закони, контролював державні фінанси й адміністрацію. На зміну громіздкій і заплутаній системі приказів прийшли 11 колегій. Кожна з них управляла певною галуззю: Колегія закордонних справ - зовнішніми відносинами, Адміралтейська - флотом тощо. Країну поділили на губернії, де влада повністю зосередилася в руках губернаторів.

Який вплив на політику Петра І мав Сенат?

Головною умовою для просування державною службою став принцип особистої вислуги, закріплений у «Табелі про ранги» 1722 р. Табель поділяв усі

посади на 14 рангів. Отримати кожний наступний можна було лише після проходження всіх попередніх, що відкривало шлях нагору людям здібним і заповзятливим. Посадовці отримували платню та повністю залежали від государя і держави. Своєрідною колегією став Синод - колегіальний орган управління церквою. Цар створив його, скасувавши посаду глави Російської церкви -патріарха. Нагляд за діяльністю Синоду здійснював державний чиновник, що стало ще одним кроком на шляху підпорядкування церкви державі.

Унаслідок цих перетворень у Росії склалася єдина для всієї країни централізована система управління. Вирішальну роль у ній відігравав монарх, а опорою йому слугувало дворянство.

За Петра російське військо й флот стали одними з найсильніших в Європі. Цар увів рекрутську повинність: 20 селянських дворів виставляли на довічну службу одного рекрута. Так було створено регулярне військо, яке наприкінці петровського царювання досягло близько 200 тисяч осіб. Його утримання вимагало величезних коштів. Саме на плечі простолюду ліг основний тягар петровських реформ, які запроваджувалися з нечуваною жорстокістю та неодноразово супроводжувалися народними бунтами й повстаннями.

1. Якої мети прагнув досягти Іван IV, починаючи Лівонську війну? Чому боярство не підтримувало політику царя?

2. Чому наприкінці правління Івана IV Московська держава виявилася розореною?

3. Чи передає назва «Смутний час» атмосферу в Московському царстві на початку XVII ст.? Аргументуйте свою думку.

4. За яких обставин Петро став єдиновладним правителем Московської держави?

5. З якою метою цар Петро І організував Велике посольство?

6. Назвіть основні реформи Петра І у внутрішній політиці країни.

1. На стрічці часу зазначте основні події історії Російської держави в XVI-XVIII ст.

2. У зошитах заповніть таблицю «Реформи Петра І».

3. Виконайте онлайн-вправу «Російська держава: від царства до

імперії»:

1. Скориставшись додатковими джерелами, ознайомтеся з інформацією з теми «Петро І і Україна». Обговоріть різні аспекти теми в загальному колі.

2. Перегляньте відео «Зовнішня політика Петра І, утворення імперії». Як ви розумієте вислів «Після реформування державний апарат перетворився на централізовану систему управління та основну рушійну силу російського суспільства до економічного, політичного, культурного рівня Європи».

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Ладиченко (2021)

 



Попередня сторінка:  15. Велич і занепад Османської імперії
Наступна сторінка:   17. Річ Посполита у другій половині XVII-XV...



^