Інформація про новину
  • Переглядів: 50
  • Дата: 4-09-2021, 22:43
4-09-2021, 22:43

23. Китай та Японія у XVI-XVIII столітті

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  22. Іран та Індія у XVI столітті
Наступна сторінка:   14. Тридцятилітня війна

Пригадайте:

1. Як називався правитель Китаю у стародавні часи?

2. Перелічіть основі харчові культури та товари, які вироблялись у давньому та середньовічному Китаї.

1. Правління династії Мін

У XIII — першій пол. XIV ст. Китаєм правила монгольська династія Юань — нащадки Чингісхана. У ці часи місцеве населення — хань — було обмежене у правах. У розпал чергових голодних років відбулося селянське повстання, у якому від солдата до полководця вислужився бідний селянин Чжу Юнчжан (1328-1398). Повстанці вигнали монголів у північні степи, а Чжу Юнчжан став засновником нової династії — Мін, що з китайської перекладається як «сяюча».

Династія Мін правила у 1368-1644 рр. За ці століття Китай став світовою державою. Було відновлено домонгольські принципи управління країною, наприклад, повернено відбір чиновників через екзамени. Високого рівня розвитку досягли культура і мистецтво.

Після занепаду традиційної літератури та каліграфії, що відбулося за правління Юань, за династії Мін знову відновився інтерес до цих мистецтв. Серед мандрівників стало модним вести описи своїх подорожей та місць, де

вони побували. Найвідомішим з них є «Щоденник подорожей» Сюй Сяке (1587-1641). Багато міщан — чоловіків і жінок — уміли читати. Для них видаватись численні пригодницькі та любовні романи народною мовою. Класична література теж переживата розквіт. Видані за часів Мін романи «Квіти у сливовій вазі», «Річкові заводі» та «Подорож на Захід» уважаються класикою китайської літератури. Багато вчених видавати свої твори з природознавства, агрономії, техніки, філософії, медицини.

Ван Юнрі «Імператор Йонле переносить столицю до Пекіна». Столицю Китаю було перенесено до Пекіна у 1421 р. На картині зображено імператора (у жовтому) та численних придворних. На задньому плані — стіни Забороненого міста

У XV ст. в Пекіні розпочалося будівництво Забороненого міста — масштабного патацового комплексу, де мешкав імператор з родиною та вищими чиновниками, і куди не допускались сторонні. У XVI ст., теж у Пекіні, для імператорської родини збудувати Храм Неба, а також храм Конфуція у Цюйфу.

Правління Мін називають періодом розквіту виробництва порцеляни. Найбільш витонченою вважався білий посуд з блакитним візерунком.

Цікаво знати

Наприкінці XV ст. у Китаї почали користуватися зубною щіткою сучасного вигляду: з бамбуковою ручкою та свинячою щетиною.

Китай став учасником міжнародної торгівлі. До країни потрапили товари з Америки: кукурудза, солодка картопля, арахіс та червоний перець. Солодка картопля стала основною їжею бідняків, а червоний перець — важливим інгредієнтом традиційної

китайської кухні. Китайці продавали європейцям величезні кількості порцеляни та шовку. Було створено численні мануфактури, які виробляли товар на продаж до Європи. В обмін на це китайці отримували золото та срібло з іспанських шахт у Південній Америці. Також срібло ввозили з Японії. Китайці купували у Європі багато вогнепальної зброї, не шкодуючи на це грошей.

Срібла у Китаї стало настільки багато, що селяни навіть сплачували ним податки. Багато селян почали вирощувати продукти на продаж до міст. Сам обробіток землі став більш досконалим: використовувались різноманітні механізми та добрива. Також було багато купців, які скуповували у селян їжу, котру перепродували у містах. Загроза голоду відступила, і загалом країна процвітала. У другій половині правління Мін населення Китаю становило 200 млн.

Велика кількість срібла у країні сприяла процвітанню внутрішньої торгівлі та виробництва. У той час як британські купці розглядали 10 тис. фунтів срібла як величезне багатство, купці династії Мін використовували для торгівлі срібні злитки, вартість яких дорівнювала кільком мільйонам фунтів.

Разом з купцями до Китаю приїздили і єзуїти, які намагались навертати китайців у християнство. Але крім цього, єзуїти привезли інформацію про наукові та технічні відкриття європейців: геліоцентричну систему світу, телескоп, григоріанський календар, відомості про сільське господарство та гармати.

Цікаво знати

У 1553 р. португальські купці заснували тимчасове поселення на території Китаю, зараз відоме як Макао. У 1572 р. вони домовилися про офіційну оренду цих земель за 500 срібняків на рік. Так виникла перша європейська колонія у Китаї. Макао було переправним пунктом для торгівлі золотом, сріблом та порцеляною між Європою і Китаєм.

Імператори Мін докладали величезних зусиль для боротьби з кочівниками на півночі. За першого імператора навіть було спалено Карокум — столицю імперії монголів. Було перебудовано й укріплено Великий китайський мур — він набув сучасного вигляду. Іншою загрозою були японські пірати вокоу, які розорювали прибережні поселен-

ня. У 1592-1598 рр. правитель Японії Тойотомі Хідейосі здійснив дві невдалі спроби завоювати Китай. Для Мін вони обернулися небаченими витратами срібла. Крім того, у середині XVII ст. Іспанія заборонила своїм південноамериканським колоніям торгувати з Китаєм, а новостворений сьогунат Токугава в Японії теж заборонив торгівлю з Китаєм. Так зникли джерела для відновлення срібних запасів імперії.

Японсько-китайські війни підірвали могутність держави Мін. Срібла бракувало настільки, що селянам не було чим виплачувати податки. Водночас клімат став набагато суворішим: холодні зими змінювали дощові літа. Це призвело до неврожаю та голоду. До цього додалися масові епідемії хвороб, від яких загинуло більше половини населення.

Крім того, імператор Ваньлі (1572—

1620), який правив після закінчення війн, швидко втомився від державних справ та постійних суперечок чиновників. Він самоусунувся від влади, а реальний вплив отримали палацові прислужники — євнухи, серед яких панувало хабарництво.

За правління наступних імператорів ситуація лише погіршувалась.

Тим часом на північ від Китаю маньчжурський рід Айсін Ґьоро організував з північних кочових племен та самих китайців Восьмизнаменну армію, яка у 1630-х рр. вторглася у Китай. У 1636 р. маньчжури проголосили нову імперію — Цін.

Поки імператорське військо воювало з маньчжурами на північному сході, у центрі країни розгорілося селянське повстання. У 1644 р. в захопленому повстанцями Пекіні останній імператор династії Мін наклав на себе руки. Тоді ж китайський полководець У Саньгуй відкрив маньчжурам прохід через Велику китайську стіну. Залишки імператорських військ об’єдналися з маньчжурами. Так маньчжури захопили Пекін, а згодом — увесь Китай. Звісно, китайці опиралися завоюванню, й остаточно підкорити собі країну маньчжурська династія Цін змогла у 1680-х рр.

Якою була зовнішня політика династії Мін?

2. Династія Цін (1636-1912)

У результаті завоювань під владою династії Цін об’єднались Китай, північна Монголія, частина пустелі Гобі. Перші сто років династії Цін вирізнялися спокоєм та стабільністю. Маньчжури знизили податки, відновили іригаційну систему. Попри те, що прибульці культурою та побутом дуже відрізнялись від китайців, вони не стали змінювати багатовікову систему управління. Вони спиралися на конфуціанську мораль та армію чиновників, яких набирали через державний екзамен.

Відносно корінних китайців маньчжури поводили себе як завойовники. Китайцям наказали голити всю голову за винятком тім’я, пасма з якого потрібно було заплітати в коси. Заборонялися шлюби між маньчжурами та китайцями. Китайці мали у всьому поступатись маньчжурам, а ті мали право забирати у підкореного народу все, що забажають.

Держава Цін продовжувала торгувати з європейцями. Китайські майстри почали виготовляти порцелянові статуетки та лаковані скриньки у європейському стилі; також експортувався чай. У XVIII ст. серед європейської знаті була велика мода на Китай. Також маньчжурські імператори підтримували стосунки з європейськими місіонерами, тому що не довіряли власному населенню. Але коли європейці спробували вшіивати на внутрішнє життя Китаю, імператор закрив свою державу від іноземців.

З 1757 р. європейцям було дозволено торгувати лише в одному порту на території Китаю.

Зеніт могутності Цін пережила у XVIII ст. У цей період у Китаї стався демографічний вибух — за 100 років населення зросло зі 100 до 300 млн, внаслідок чого родючої землі для селян почало бракувати. Згодом це стане причиною голодних років і призведе до слабкості країни.

3. Японія

Порівняно з китайською японська цивілізація відносно молода — її зародження припадає на середину І тис. н.е. У період становлення вона перебувала під сильним впливом Китаю, звідки було запозичено вирощування рису, ієрогліфи, буддизм та конфуціанство. Також японці сповідували Сін-то — віру в духів предків, природи, богів та героїв. У XVI ст. до Японії разом з португальськими купцями потрапили перші католицькі місіонери — так японці ознайомилися з християнством. Крім того, у Японії були поширені буддизм, конфуціанство та Сінто.

Станом на XVI ст. у японському суспільстві найвище становище посідали воїни — самураї. Вони не працювали та не сплачували податків. їхнім єдиним обов’язком було збройно служити своєму володарю — даймьо. Самураї мали дотримуватись спеціальних правил поведінки — Бусі-до (перекладається як «шлях воїна»). Цей кодекс вимагав безумовної покори і вірності володарю. У випадку порушення цих правил або смерті свого даймьо самурай повинен був учинити самогубство.

Самураї — суспільний стан воїнів у Японії X-XIX ст.

Решта населення — селяни, ремісники, купці — посідали набагато нижче становище. Селяни орендували свої земельні ділянки; купців зневажали, бо згідно із конфуціанською мораллю перепродаж товарів уважався негідною справою. Але у XVII-XVIII ст. міське населення — купці та ремісники — стали дуже заможними. Вони не мали можливості брати участь в управлінні країною. Вільний час та гроші вони витрачали на розваги: відвідування театрів, читання романів, остаточно сформувався звичай чайної церемонії. У XVII ст. колишня служниця святилища на ім’я Окуні заснувала театр «танцю та пісень» кабукі, де ставились прості за замістом та веселі вистави, які любив простий люд. У 1629 р. сьогун заборонив жінкам виступати на сцені, бо вважав це непристойним, тому всі ролі стали грати чоловіки.

Поясніть значення термінів «даймьо» та «самурай».

Сьогунат — очолюваний сьогуном уряд, до складу якого входять самураї.

Політика самоізоляції — політика обмеження морських перевезень, міжнародних контактів та заборони приватної зовнішньої торгівлі у Китаї, Японії та деяких інших азійських країнах у XIV-XIX ст.

Верховним правителем в Японії був імператор — мікадо. Він не мав реальної влади. Управління країною зосереджувалося в руках верховних воєначальників — сьогунів. Цілі династії сьогунів керували Японією ще з XI ст. Але навіть їхня влада з часом ослабла, і кожен даймьо у своїх володіннях був повноправним володарем. Даймьо воювали між собою, розорюючи цими війнами країну. Так тривало, доки у 1568 р. Ода Нобунаґа (1534-1582) зумів силою об’єднати Японію. Він правив упродовж 14-ти років, не маючи жодного офіційного титулу. Його нащадки завершили об’єднання країни під владою єдиного правителя та навіть здійснили завойовницькі походи в Китай і Корею.

У1603 р. даймьо Токутава Іеясу захопив владу і взяв собі титул сьогуна. Режим правління сьогуна та його уряду, який складався з представників самурайських родів, називався бакуфу. Початково це слово позначало ставку військового головнокомандувача і дослівно перекладалося як «уряд в наметовому

штабі». Так розпочалася влада сьогунату Токутава (1603-1868). Сьогуни з цього роду намагалися запровадити централізоване управління та строгу регламентацію всіх сторін життя в країні. Току гава вважали, що у такий спосіб вони зможуть зробити суспільство цілісним та стабільним. Через своїх агентів сьогуни шпигувати за народом. Даймьо були зобов’язані визначену частину року проживати у столиці — Едо. У такий спосіб сьогун міг слідкувати за ними і бути впевненим, що підлеглі не планують змови у своїх віддалених володіннях.

Чому правління сьогунів називалось бакуфу?

Робота з історичними джерелами

Правила регламентації життя селян в Японії, 1643 р.

«З цього часу і надалі одяг сільських старост, їхніх дружин та дітей може бути шовковим, чесучовим (особливий вид шовкової тканини жовтуватого кольору — Авт.), полотняним або бавовняним, а в інших—лише бавовняним. Ніхто не має права носити коміри і пояси.

Звичайною їжею селян повинні бути боби, а не рис.

Селянин зобов’язаний гарно обробляти рисові поля, часто прополювати їх. Недбалі селяни після розслідування та з’ясування причин їхньої недбалості будуть покарані.

Якщо будь-хто з селян захворіє і не зможе обробляти свій наділ, то йому зобов’язані допомогти перш за все п’ятеро найближчих сусідів, а потім — усе село. Його ділянка повинна бути оброблена, а податки — сплачені... Забороняється продаж навічно рисових полів та родючих земель».

1. Які обмеження накладалися на селян цим документом?

2. Поміркуйте, якою могла бути мета введення таких правил та обмежень.

Японія здавна торгувата з Китаєм та іншими азійськими країнами. У XVI ст. сюди вперше припливли португатьці. Згодом у Японії з’явилися і єзуїти-місіонери, які проповідувати християнство.

Ця релігія знайшла багато прихильників серед японців. Деякі даймьо хрестилися, щоб підкреслити свою незалежність перед сьогуном, що, звісно, його розгнівато: він побачив у поширенні християнства загрозу традиційним японським цінностям.

У 1638 р. було жорстоко придушено повстання се-лян-християн на острові Кюсю. Крім того, європейці продавати даймьо вогнепатьну зброю, у чому сьогун бачив загрозу своїй владі.

За таких умов у 1639 р. з Японії вигнали всіх іноземців, крім китайських та голландських купців (тому що вони не були католиками, не займатись проповідництвом, а також допомогли придушити

повстання на острові Кюсю), яким було дозволено мати склади на штучному острові Дедзіма у бухті Нагасакі. Будь-який іноземець на території Японії мав бути страчений, так само як і японець, котрий би виїхав за межі країни та повернувся. Так Японія повністю ізолювалася від зовнішнього впливу.

Чому голландським купцям було дозволено торгувати з Японією навіть після її «закриття»?

Висновки

У Китаї в середині XVII ст. відбулась зміна династії внаслідок селянської війни і навали маньчжурських племен. Проте китайці вважали династію Цін чужою. Прагнення утримати владу призвело до закриття Китаю (1757 р.) для європейців, які, на думку маньчжурів, підривали їхній авторитет і владу. Культура Китаю розвивалась у межах тих традицій, що сформувалися за часи існування китайської цивілізації. Натомість у XVI—XVII ст. китайські митці виходили за рамки традиційних канонів: їх стала цікавити людська особистість.

На початку ранньомодерної доби Японія була роздроблена на декілька сотень князівств. Влада імператора була номінальною. Проте в XVI ст. у країні стали помітними процеси централізації, які завершилися об’єднанням держави під деспотичною владою сьогуна з роду Токугава.

Запитання та завдання

I

1. За яких умов було встановлено владу династії Мін?

2. Який суспільний стан був найбільше шанованим у ранньомодерній Японії?

3. Які європейські мореплавці першими дісталися Китаю та Японії?

4. Назвіть китайську династію, яка була заснована маньчжурами.

5. Хто вважався верховним правителем Японії?

6. Як маньчжурська династія організувала управління Китаєм у XVII— XVIII ст.?

II

1. Коротко охарактеризуйте мистецтво доби династії Мін.

2. Яким було культурне життя народу у ранньомодерній Японії?

3. Охарактеризуйте стосунки між Китаєм та європейцями у XVI—XVIII ст.

4. Обговоріть у групах. Чи було закономірним закриття від зовнішнього світу Японії та Китаю?

5. З якою метою сьогунат Токугава намагався регулювати повсякдення японців?

6. Порівняйте «революцію цін» у Європі та приплив срібла в Китай XVI ст. Чи помітили ви щось спільне? Якими були наслідки цього явища для Китаю?

Запам’ятайте дати:

1516 р. — португальські мореплавці дісталися Китаю.

1543 р. — португальські мореплавці дісталися Японії.

1603 р. — початок правління сьогуна Токугави Іеясу.

1644 р. — початок правління маньчжурської династії Цін у Китаї.

1639 р. — «закриття» Японії.

1757 р. — «закриття» Китаю.

А тим часом в Україні...

1550-ті рр. —заснування першої Запорізької Січі.

1649-1764 рр. — існування Української козацької держави — Війська Запорізького (Гетьманщини).

 

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Сорочинська (2021)

 

 



Попередня сторінка:  22. Іран та Індія у XVI столітті
Наступна сторінка:   14. Тридцятилітня війна



^