Інформація про новину
  • Переглядів: 20
  • Дата: 15-10-2021, 10:24
15-10-2021, 10:24

7.2. Формули. Опрацювання формул

Категорія: Інформатика





Попередня сторінка:  7.1. Типи величин у текстовому процесор...
Наступна сторінка:   7.3. Обчислювальні алгоритми в середови...

Які особливості введення формульних даних в клітинку?

Ви вже знаєте, що у клітинку табличного процесора можна ввести числові дані (згадаємо, що до них належить дата, час, дані грошового формату), текстові дані та формули.

Формула — вираз, який складається з констант, функцій і посилань на клітинки, з'єднаних знаками операцій.

Сучасні табличні процесори дозволяють автоматизувати різноманітні сфери бухгалтерської і економічної діяльності, здійснювати фінансово-економічний і статистичний аналіз, знаходити кращі варіанти для розв'язування складних економічних задач за певними критеріями.

Запис формули починається знаком рівності (=).

Дужки дозволяють змінювати стандартний порядок виконання дій у формулі. Якщо клітинка містить формулу, то в рядку формул буде відображено формулу клітинки, а безпосередньо в клітинці — результат її обчислення.

Зазвичай після введення формули у клітинку показує результат її обчислення, а в рядку формул відображає формулу. Для перегляду саме формул необхідно змінити параметри відображення вмісту клітинки — в додаткових параметрах (Файл -» Параметри -» Додатково) зробити активною команду Відображати формулу в клітинках замість обчислених результатів.

У формулі константи — це конкретні дані, введені в клітинку, а посилання — вказівки для формули, звідки брати дані.

Посиланнями можуть бути як окремі клітинки, так і блоки клітинок. Блоки — прямокутні ділянки: горизонтальний — частина рядка, вертикальний — частина стовпця або клітинки, які утворюють прямокутну ділянку.

Блоки вказують назвами клітинок через «:» — перша та остання для рядка чи стовпця, чи діаметра прямокутної ділянки. Наприклад: горизонтальний блок — В10:К10; вертикальний блок — В10:В15; прямокутний блок — В10:К15.

Формула може містити посилання, тобто адреси клітинок, уміст яких використовується в обчисленнях. Це означає, що результат обчислення формули залежить від числа, що міститься в іншій клітинці. Значення, що відображається в клітинці з формулою, перераховується у разі змінення значення клітинки, на яку вказує посилання. Оскільки клітинки з формулами копіюють як і клітинки з простими даними, має значення, який тип посилання використовується в формулі.

Посилання діляться на відносні, абсолютні, та змішані.

Відносними називають посилання, при яких табличний процесор пам’ятає розташування клітинки з даними відносно клітинки з формулою і під час копіювання у формулу підставляються дані з клітинки з таким самим відносним розташуванням (приклад 1).

Імена та адреси клітинок і діапазонів, використані у формулах, називають посиланнями.

Приклад 1.

У клітинку В4 вставили формулу = А4+$В$1. А4 — відносне посилання, ліва клітинка у рядку від клітинки з формулою. При копіювання формули з В4 у клітинку СЮ дані будуть підставлені з В10.

Абсолютними називають посилання, при яких адреса клітинки з даними не змінюється під час копіювання формули.

Елементи номера клітинки, які використовують абсолютну адресацію, передуються символом $ (приклад 2).

Змішаними називають комбіновані посилання, в яких використовуються відносне та абсолютне посилання, але для однієї складової назви клітинки (приклад 3).

У разі копіювання формул із відносними посиланнями змінюються клітинки з початковими значеннями, а з використанням абсолютних посилань клітинки не змінюються. Щоб автоматично змінити тип посилання, слід встановити курсор на це посилання у формулі та натиснути клавішу F4.

У посиланнях на клітинки інших аркушів перед адресою клітинки додається назва аркушу з знаком «!» (приклад 4).

Копіювання і переміщення клітинок у Excel можна здійснювати методом перетягування або через буфер обміну. Під час роботи з невеликою кількістю клітинок зручно використати метод перетягування, а з великими діапазонами — скористатися буфером обміну.

Автозаповнення формулами виконується так само, як ав-тозаповнення числами.

Приклад 4.

У клітинку Аркушаї вставляється значення клітинки з АркушаЗ: отримаємо такий вигляд посилання: АркушЗ!К17. Якщо АркушЗ було перейменовано, то буде його назва.

У ході автозаповнення до уваги береться тип посилань в формулі: відносні змінюються відповідно відносних розташувань копії і оригіналу, абсолютні залишаються без змін.

Щоб присвоїти клітинці ім’я, потрібно звернутися до команди Формули —> Визначити ім'я — у результаті розкриється вікно, в якому слід вписати ім’я. Редагування імені, створення нових та вилучення наявних здійснюється у вікні Диспетчера імен, яке викликається із вкладки Формули.

Запитання для перевірки знань

Що містить формула?

Які типи посилань ви знаєте?

Як показати абсолютне посилання на клітинку?

Як показати використання блоку?

У клітинці СЮ міститься формула =$А$10*В10. Який її вигляд буде при копіюванні в клітинку К105?

Завдання для самостійного виконання

У клітинки діапазону С1:К1 уведені числа від 1 до 9, в клітинки діапазону В2:В10 теж уведені числа від 1 до 9.

Яку формулу потрібно ввести в клітинку С2, щоб під час її копіювання в клітинки діапазону С2:К10 отримати таблицю множення, наведену на рис. 7.3?

 

 

Це матеріал з підручника Інформатика 8 клас Руденко (2021)

 



Попередня сторінка:  7.1. Типи величин у текстовому процесор...
Наступна сторінка:   7.3. Обчислювальні алгоритми в середови...



^