Інформація про новину
  • Переглядів: 716
  • Дата: 21-10-2021, 11:07
21-10-2021, 11:07

4.2. Ігрові художньо-педагогічні технології

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  4.1. Інтегративні технології - фундамен...
Наступна сторінка:   4.3. Проблемно-евристичні художньо-педа...

Гра не є буденним чи справжнім життям. Будь-яка гра - це насамперед вільна діяльність.

Йоган Гейзинго, нідерландський культуролог («Homo Ludens» «Людина, що грається»)

З давніх-давен, починаючи з ритуальних обрядів, людство грається і грає в ігри. Упродовж тисячоліть цивілізаційного розвитку ігри ставали дедалі різноманітнішими й складнішими. У наш час вони відображають практично всі сфери життя людини й суспільства. З появою комп’ютерів і мережі «Інтернет» ігри впевнено опановують безмежний простір віртуальної реальності, а дигіталізація стає невід’ємним компонентом освіти.

Гра - це модель, імітація реального процесу, відтворення в умовних обставинах певних життєвих ситуацій. Гра як діяльність людини З моделювання іншого виду діяльності має певну мету, зазвичай - розважальну або навчальну.

Феномену гри присвятили свої дослідження чимало філософів, психологів, соціологів, педагогів.

На думку Е. Берна, люди грають в ігри, починаючи з дитинства, і продовжують «грати» впродовж усього життя, тільки в інших формах.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Ерік Берн (1910-1970)

Американський психолог і психотерапевт Е. Берн присвятив аналізу ігор свої книжки, які набули надзвичайної популярності: «Ігри, у які грають люди. Психологія людських взаємовідносин» (1964) і «Люди, які грають в ігри. Психологія людської долі» (1972). Психологічні ігри - це ігри, які люди, усвідомлюючи чи не усвідомлюючи, використовують у повсякденні: серйозні з керівниками; командні з колегами; суперницькі з друзями; сімейні, що визначають родинні стосунки; ігри під час терапії. Висвітлюючи власну теорію психологічних ігор, учений розглядає причини та мотивацію ігрової діяльності людини, описує конкретні практичні ігри й пояснює ролі, які виконують люди в різноманітних ситуаціях, під час спілкування. Поради психолога дають змогу зрозуміти сенс людських вчинків, допомагають позбавитися певних стереотипів поведінки.

Роже Каюа (1913-1978)

Французький соціолог і письменник Р Каюа обґрунтував теорію гри з позиції соціології. У книжці «Ігри та люди» він визначив низку властивостей гри: радість, розважальність, правила, відокремленість (обмеженість у часі й просторі), маскування, фіктивність (під час гри людина живе в ілюзорній реальності), випадковість, непевність (гравці не визначають перебіг і результат гри, оскільки залишається певна свобода для ініціатив), непродуктивність (гра не приносить благ, корисних результатів).

Шукаючи джерела ігрового імпульсу в природі людини, він вважав, що гра - це ірраціональна частина людської діяльності, яка значною мірою впливає на раціональну. Каюа розподіляє ігри на чотири види: змагальні (спортивні, також більярд, шашки, шахи); азартні; наслідувальні (що імітують реальність); ігри, що викликають захопливі відчуття аж до запаморочення (ковзання, швидкісна

їзда). Також він розділяв ігри зарегламентовані і безконтрольні, де панує «влада імпровізацїі і веселощів».

Освітні (чи дидактичні) ігри - це вид навчальних занять, організованих у вигляді ігор, спеціально розроблених з дидактичною метою: краще засвоїти навчальний матеріал, опанувати нові вміння за допомогою ігрових елементів. Такі заняття реалізують принципи активного ігрового навчання та проводяться за чіткими правилами з фіксованою структурою діяльності (регламент), елементами імітаційного моделювання, чітко визначеною системою оцінювання.

Дидактичні ігри стимулюють пізнавальні інтереси учнів, підвищують мотивацію до процесу навчання, сприяють розвитку розумових і творчих здібностей, привчають до спостережливості, стимулюють витримку, тренують фізичні можливості. Навчальна гра також задовольняє фундаментальні потреби людини в активній соціальній взаємодії. Невимушено виконуючи різні «ролі», учні краще адаптуються в середовищі однолітків, засвоюють різноманітні моделі людської поведінки відповідно до визначених норм. У цьому сила виховного значення навчальної гри.

Важливо, що освітні технології, що ґрунтуються на ігрових методах, психологічно привабливі для учнів, викликають у них гаму яскравих емоцій, справляють багатоаспектний позитивний вплив на особистість.

Як відомо, дітям молодшого шкільного віку притаманні рухова активність, підвищений емоційний стан, бажання фантазувати. Ці риси знаходять своє позитивне втілення в ігровій діяльності, що поєднує ігровий компонент з навчальним і комунікативним. Навчальна діяльність визріває в надрах ігрової і лише поступово стає провідною (О. Савченко). Але гра не зникає зовсім, адже на будь-якому етапі шкільної освіти вона допомагає долати сенсорний та емоційний голод, є превентивним засобом, захищаючи від перевантаження.

1. Наявність об’єкта ігрового моделювання, мети (вибір теми, маршруту).

2. Підготовчий етап (розподіл класу на групи, ролей між учасниками гри).

3. Взаємодія учасників гри.

4. Підбиття підсумку. Самооцінка. Індивідуальна, групова і колективна оцінка діяльності. З’ясування, що не вдалося зробити і чому.

У педагогічній літературі зафіксовано багато спроб систематизувати й класифікувати ігри. Н. Кудикіна розподіляє ігри на дві великі групи: 1) ігри за правилами, що мають фіксований зміст, зокрема пізнавальні (загадки, ребуси, кросворди, лото, вікторини), та рухливі або спортивні (естафети, турніри, атракціони); 2) ігри творчі, зокрема сюжетно-рольові.

Сюжетно-рольові ігри (ігри-драматизації, інсценізації, театралізовані шоу) передбачають діалогічне мовлення (адже основою театру є

драматургія). За рахунок такої гри розширюються горизонти власного ще небагатого естетичного досвіду дитини.

Отже, розглянемо зв’язок гри з мистецтвом детальніше.

Гра тісно межує з мистецтвом, хоча зазвичай не створює художніх цінностей. Ігровий вид діяльності, як і діяльність художня, приносить задоволення. З мистецтвом гру єднають такі ознаки:

• вільна творчість (незалежна від меркантильних людських інтересів і потреб),

• внутрішня емоційна насиченість (емоціогенність),

• умовність дії, ситуації.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Фрідріх Шиллер (1759-1805)

Одним з перших розглянув гру в науковому ракурсі Ф. Шиллер - німецький поет-романтик, філософ, теоретик мистецтва. Він є автором «Оди до радості», на текст якої Л. ван Бетховен створив музику фіналу 9 симфонії, її змінена версія згодом стала текстом гімну Європейського Союзу Шиллер вважав гру проявом естетичного й духовного життя людини. У «Листах про естетичне виховання» він стверджував, що мистецтво існує не для спостереження й насолоди, а для перебудови життя на землі, для щастя людини. Гра, як і мистецтво, не має утилітарної мети, тому вона дає змогу людині піднятися над повсякденністю, допомагає пізнавати прекрасне.

Наш колектив авторів підручників «Мистецтво», сповідуючи ідеї гуманістичної педагогіки, намагався всебічно втілювати принцип «навчатися граючись». Як уже було висвітлено в попередньому методичному посібнику для 1-2 класів, виклад текстового матеріалу здійснено у формі діалогу головних героів-комунікаторів - дівчинки Лясолька і хлопчика Барвика, які допомагають учням пізнавати світ мистецтва, мотивуючи до навчання. У підручнику для 3 класу до них приєднався новий персонаж - робот Мед-Арт, прибулець із фантастичної країни Уявляндії.

Новий друг-ґаджет уміє малювати, танцювати, грати на музичних інструментах, як і справжні сучасні роботи, про творчість яких дізна

ються третьокласники. З-поміж них робот Тен Троніко, який змагається з дівчинкою-піаністкою у віртуозності гри на фортепіано п’єси «Політ джмеля» М. Римського-Корсакова, а також роботи-художники та численні роботи-іграшки, схожі на людей і тваринок.

Як уже було зазначено, Мед-Арт - ґаджет, тому він з’являється на сторінках підручника в моменти, коли учні пізнають зв’язки мистецтва з технікою. Наприклад, коли порівнюють класичні твори з їх сучасними обробками («Картинки з виставки» М. Мусоргського, «Жарт» Й. С. Баха). Або під час віртуальної екскурсії, де Мед-Арт виступає в ролі екскурсовода. Також він знайомить третьокласників з інтерактивними модерними іграшками, а четвертокласникам демонструє музичні автомати, синтезатори, електронні інструменти.

Друзі Мед-Арта - інтерактивні пухнастики хетчималси, - як і пташенята, з’являються на світ із яйця. їх можна навчити слухати музику, спілкуватися... Фантазуй!

Мед-Арт порадив Лясольці включити до проекту міста майбутнього ігрові музичні автомати, комп’ютерні ігри, синтезатори й електронні інструменти, щоб усі діти мали змогу не тільки слухати музику, а й співати під караоке, імпровізувати нові темброві звучання.

Ігрові методи з елементами театру та хореографії

Засоби театрального мистецтва досить поширені в початковій освіті, особливо в позаурочному естетичному вихованні під час шкільних свят. Художня мова театру доступна дітям цього віку, театральні виступи сприяють мовленнєвому розвитку, допомагають тренувати пам’ять, увагу. Театральна гра, яка синтезує розвивальний потенціал ігрової та мистецької діяльності, відіграє нічим не заміниму роль у розвитку творчих здібностей дітей.

Якою ж мірою театральні елементи мають включатися в структуру уроків мистецтва? Які художньо-дидактичні завдання вирішує театр?

Художньо-ігрове моделювання змісту інтегрованих уроків мистецтва передбачає застосування двох основних сценічних форм:

• театральних (пантоміма, імітаційні лялькові діалоги, інсценізації, театралізовані ігри-блискавки, розгорнуті драматизації, міні-вистави, уроки-вистави тощо),

• хореографічних (пластичне інтонування, танцювальні пісні-ігри, хореографічні етюди, фантазії).

В інтегрованому курсі «Мистецтво» статус театру став значно вагомішим: з перших класів йому відведено значне місце в змісті курсу, про що ми писали в попередньому посібнику, демонструючи різні театральні методи та прийоми у навчанні учнів 1 і 2 класів.

Продовжується знайомство дітей з видами театру (драматичний, ляльковий, музичний - опера, балет, мюзикл), акцентується увага на розумінні особливостей його художньо-образної мови як синтетичного мистецтва, де взаємодіють література, живопис, архітектура, скульптура, декоративне мистецтво, музика, танок.

Специфіка театральної гри полягає в імітації дійсності за допомогою елементів самої дійсності. Цим «ефектом реальності» пояснюється вічна привабливість і чарівність театру. Через сюжетно-рольову гру, що передбачає обов’язкове перевтілення в реальних або уявних персонажів, учні мають можливість ідентифікувати себе з будь-яким героєм (позитивним і негативним), «приміряти на себе» різні характери, манери поведінки, пережити безліч ситуацій і вчинків. Це гармонізує особистість, а також дає дитині змогу уявити себе в надзвичайних, фантастичних обставинах, «програти» неймовірні ситуації. Така ілюзорність вимагає творчих дій - умінь комбінувати, моделювати, уточнювати або змінювати деталі. Так переплітаються найважливіші функції гри - евристична і соціалізації.

драматизація - переробка розповідного твору на драматичний (діалог дійових осіб за певним сюжетом з елементами акторської гри);

пантоміма - створення образу за допомогою пластичних рухів, жестів, міміки (пластичні мініатюри, пантоміми-імпровіза-ції, експромти-імітації);

інсценізація - сценічне виконання твору (казки, пісні, образів і сюжетів картин, що «оживають», тощо) з елементами сценографії (декорації, костюми);

театралізація - інтерпретація певного тексту або події з використанням акторської гри (інтонація голосу, міміка, пози, жести, рухи) та комплексу театральних атрибутів (маски, костюми, грим, реквізит, ляльки).

Педагогічне керівництво художньо-ігровою, зокрема театральною, діяльністю учнів включає такі складові:

• організаційно-процесуальне забезпечення (розробка ідеї, теми, сценарію, загальної драматургії уроку з художньо-ігровим - кон

структивним, театральним тощо компонентом, організація процесу ігрового навчання, форми й методи оцінювання освітніх результатів),

• емоційно-психологічне забезпечення (створення сприятливого психологічного клімату, творчої атмосфери),

• матеріально-предметне забезпечення (підготовка художньо-дидактичних матеріалів, створення відповідного художньо-естетичного середовища, наприклад, організація простору класу для рухливої гри, оформлення уявної сцени).

Діапазон театралізованих ігрових завдань, зокрема на основі пантоміми для молодших школярів, необмежений. Надихатимуть на створення імпровізованих пантомімічних етюдів яскраві образи програмної музики для дітей. Такі твори для сприймання та інтерпретації музики є у змісті багатьох тем для 1 і 2 класів.

За допомогою міміки, жестів, рухів учні здатні «оживити» картину або скульптуру, розіграти під впливом художніх образів сценку, діалог (словесний або німий). Під час організації сприймання розвитку фантазії учнів сприятимуть такі завдання, як, наприклад, «Обери “героїв” натюрморту і розкажи про них».

В умовах реалізації ідей дитиноцентризму в Новій українській школі вчителі початкових класів частіше почали використовувати руханки, які знімають втому і піднімають настрій. Зразки їх застосування можна знайти практично в усіх сучасних підручниках, а в деяких з них є також посилання на відеозаписи в інтернеті.

Танець - ефективний засіб творчого самовираження, особливо якщо він перетворюється у своєрідну гру-імпровізацію пластичних образів. У перебіг уроків краще включати форми хореографічних мініатюр, які обмежуються нескладними рухами і не вимагають спеціального сценічного простору. На відміну від виконання звичайних танців у хореографічних іграх домінує імпровізаційність, «ескізність», відсутність хореографічних стандартів і правил «школи», які вимагають багаторазового повторення і шліфування (вправи, екзерсиси, тренаж тощо).

З метою психічного розвантаження, емоційної саморегуляції доречними стануть динамічні танцювальні хвилинки з імітацією образів музичних творів, відібраних для сприймання, за допомогою «рук, що розмовляють».

Приклади театралізованих і хореографічних ігор з підручника для З класу.

Під час вивчення теми «Портретна галерея» учні знайомляться з героями казки про Піноккіо (Буратіно), переглядаючи мультфільм та балет сучасного українського композитора Ю. Шевченка. Пропонується робота в парах: оберіть персонажів і спробуйте по черзі передавати мімікою та рухами їхні характери, щоб інші відгадали ім’я. (Буратіно, П’єро, Мальвіна, Карабас-Барабас).

У 1-2 класах учні знайомилися з українськими народними іграми. Дитячий фольклор (заклички, гукання тощо) містить елементи звуконаслідування - імітацію співу птахів, рухів і поз тварин. У наступних класах ця робота продовжується.

На уроці «Новорічний калейдоскоп» учням пропонується інсценізувати українську народну пісню «Го-го-го коза».

Вивчаючи тему «Фантастичні пригоди у Країні Див», діти переглядають відео балету «Аліса в Країні Див» Дж. Талбота і К. Уїлдона, узагальнюють свої уявлення про театральні декорації, знайомляться з поняттям «бутафорія», описують її на світлинах сцен з балету. Вони виконують низку творчих завдань:

Лясолька вирішила написати мюзикл про Алісу. Разом з однокласниками та однокласницями допоможіть їй створити вокальні портрети героїв казки. Яка з мелодій мажорна, а яка - мінорна? Розіграйте вокальну презентацію персонажів мюзиклу в ролях.

Тема «Ліричні персонажі» містить завдання на імпровізацію: «Уявіть, що ви на балетній сцені. Спробуйте відобразити танець Попелюшки й Принца на балу».

Остання тема навчального року - це традиційна для нашого авторського колективу мистецька подорож до Європи. У 3 класі вона присвячена ляльковому театру та відомим театральним персонажам: італійському Пульчинеллі (однойменний балет І. Стравінського), улюбленцю французів Полішинелю (однойменний твір Е. Вілла-Лобоса), веселому Петрушці (однойменна п’єса В. Косенка та пісня Й. Брамса).

Творче завдання має узагальнювальне театрально-хореографічне спрямування: «Зімпровізуйте танець Полішинеля із дзвіночками та Петрушки з бубном (робота в парах)».

В інтегративному ключі на уроці образотворчого мистецтва діти створюють пальчикових ляльок, щоб на дозвіллі зіграти з ними виставу.

До тем, присвячених відображенню гумору в мистецтві, також включено театралізовані завдання:

Комічні риси людей, тварин, іграшок можна передати й засобами танцю чи пантоміми.

Руханка. Пофантазуй з гумором: створи хореографічні етюди під музику вальсу-жарту, зображуючи різкі (механічні) рухи танцю ляльок.

На дозвіллі пограйте із друзями в гру-пантоміму «Хто танцює?». Зображуйте по черзі комічні рухи різних іграшок.

Наш авторський колектив пропонує знайомство з ляльками-маріо-нетками у 3 класі під час театральної подорожі країнами Європи (Італія, Франція та ін.). Автори О. Калініченко та Л. Аристова включили дидактичний матеріал про театр маріонеток в один з уроків 4 класу. Тема присвячена мандрівці до Австрії, адже в Зальцбурзі, на батьківщині В. -А. Моцарта, при театрі існує унікальний музей маріонеток. Обидва варіанти подання теми про ляльковий театр завершуються практичними завданнями з виготовлення театральних ляльок (що вважаємо цілком логічним для інтегрованого курсу).

Пропонуємо фрагменти із двох згаданих підручників, які ілюструють, як по-різному можна репрезентувати схожі ідеї. Сподіваємося, що приклад такої варіативності надихатиме вчителя на власні методичні знахідки.

Родоначальником династії комічних ляльок у Європі став Пульчинелла. Італійський дотепник зазвичай носить білий одяг, загострений капелюх і чорну маску з гачкуватим носом, що нагадує пташиний дзьоб. У перекладі з італійської риісіпо означає «курча, що тільки-но народилося». Він виступає в ролі слуги, хоча може бути й сторожем, торговцем, солдатом.

Ігор Стравинський. Балет «Пульчинелла» (фрагмент).

Ти вже знаєш, що головними акторами в ляльковому театрі є ляльки. Можна створити й домашній театр, розігруючи вистави із друзями. Артистами будуть маріонетки або пальчикові ляльки.

Чи є на картині серед театральних ляльок пальчикова та маріонетка?

Сучасні виробники створюють набори таких іграшок до популярних казок та мультфільмів.

Уяви себе підприємцем (підприємицею). Прорахуй, скільки можна зекономити коштів, якщо не купувати готовий іграшковий набір, а виготовити 5-7 пальчикових ляльок власноруч із паперу, тканин чи ниток.

Створи пальчикових ляльок, застосуй симетрію. Варіант 1 (аплікація з кольорового паперу)

Варіант 2 (кольорові олівці й фломастери)

На дозвіллі разом із друзями розіграйте невеличку виставу зі своїми ляльками.

Зразки з підручника О. Калініченко, Л. Аристової для 3 класу

Виготов ляльку-маріонетку — казкового персонажа (картон кольоровий папір, підручні матеріали, нитки),

Придумайте виставу і покажіть її молодшим школярам. Використайте виготовлених ляльок-маріонеток.

У підручниках Н. Лємешової введено спеціальні рубрики «Театралізуємо», «Досліджуємо», «Експериментуємо». У них є цікаві завдання, які активізують діяльність учнів пошукового характеру, привчають до самостійного пізнання, виховують допитливість. Подаємо приклади таких завдань для учнів 3-го класу, які пов’язані з мистецтвом театру і хореографії.

У 3—4 класах на уроках мистецтва доцільно використовувати рольові ігри дидактичного спрямування. Наприклад, гра в оркестр і диригента (як варіант — з імітацією гри на різних інструментах).

Гра «Репетиція оркестру». Разом з однокласниками та однокласницями виконайте фантазію на тему української народної пісні «Щебетала пташечка». Оберіть диригента і соліста, який буде виконувати мелодію на ксилофоні або іншому інструменті. Визначте чотири групи виконавців. Проведіть репетицію: соліст грає мелодію з кожною групою оркестру окремо. Змінюйте темп і гучність за вказівкою диригента. Наприкінці виконайте партитуру туті.

Туті - виконання музики повним складом оркестру.

ЩЕБЕТАЛА ПТАШЕЧКА

Українська народна пісня

М/ф «Фантазія» (студія Волта Діснея, фрагмент «Учень чарівника» Поля Дюка).

У підручнику О. Калініченко, Л. Аристової для 3 класу є цікаві приклади дидактичних ігор: імітаційного характеру для формування інтонаційних вокальних навичок учнів, для розвитку ритмічного чуття і рухової координації.

Молодшим школярам цікаво розгадувати кросворди, ребуси, плутанки, лабіринти, розв’язувати музичні або художні «задачки» (з різними тривалостями нот, з кольорами і геометричними формами). Поступово їх варто привчати й самостійно придумувати подібні ігрові завдання. Ось приклади ребусів із робочого зошита для 3 класу:

2. Яке слово зашифровано? Упиши, поясни, наведи приклади.

У 1-2 класах учням пропонувалися дидактичні казки, у тексти вкраплювалися візуальні фрагменти. Така ігрова форма навчання зазвичай їм подобається. У 3-4 доцільно продовжити створення дидактичних казок, зокрема пропонувати учням придумувати до них власні варіанти завершення або взагалі складати самостійно. Прикладом подібної гри з вкрапленням нот є фантастична казка «Сон Аліси» (Див. у Додатку).

Започатковані з 1 класу віртуальні ігри-подорожі також обов’язково продовжуються. У 3 класі наприкінці року учні разом зі своїми друзя-ми-аніматорами Лясолькою, Барвиком і Мед-Артом подорожують до Франції, де знайомляться не лише з архітектурою (Дувр, Ейфелева вежа), а й з кондитерським мистецтвом, адже Париж - центр не тільки мистецтва, а й гастрономії. Відповідно до тематики вони слухають п’єсу Е. Градецького «Морозиво», твори К. Дебюссі «Серенада ляльці» та «Дитячий кек-уок» із сюїти «Дитячий куточок», співають пісню А. Мігай «Подарунок», переглядають відео «Смаколики» з музикою А. Кривути, мультфільм «Цукор». Учнями пропонується придивлятися до оформлення тортиків, печива, цукерок, морозива та інших ласощів, насамперед до оригінальних ідей, форм і кольорів, використаних у декорі кондитерських виробів. Практична робота також присвячена кулінарній темі - ліпленню і декоруванню тортика чи морозива (пластилін).

У 4 класі віртуальні мистецькі подорожі тривають впродовж усього навчального року відповідно до визначеної нами наскрізної тематики. Учні знайомляться з українським мистецтвом, з творчістю народів, що

проживають в Україні та в інших країнах світу. Під час захопливих мандрівок учнів чекають нові мистецькі шедеври й нові ігри - музично-дидактичні, танцювальні, театральні.

Наведемо приклад, що демонструє узагальнення знань учнів про музичні інструменти, які змінювалися впродовж історичного розвитку.

Гра «Музичні інструменти крізь віки». Подумки поєднай відповідні зображення. Обговори з однокласниками (однокласницями) розвиток музичних інструментів.

Насамкінець нагадаємо найважливіше правило педагогіки мистецтва: ігрові художньо-педагогічні технології урізноманітнюють композицію уроку мистецтва, підвищують його ефективність. Але вони стимулюють розвиток художньо-образного мислення і творчих здібностей учнів лише тоді, коли розроблені з дидактичною та виховною доцільністю і впроваджені з методичною майстерністю.

 

 

Це матеріал з посібника "Методика навчання інтегрованого курсу “Мистецтво” у 3-4 класах" Масол

 




Попередня сторінка:  4.1. Інтегративні технології - фундамен...
Наступна сторінка:   4.3. Проблемно-евристичні художньо-педа...



^