Розділ 1

ФОРМУВАННЯ ЦІЛІСНОГО УЯВЛЕННЯ ПРО НАВКОЛИШНІЙ СВІТ І ОСНОВ ЕКОЛОГІЧНОЇ ГРАМОТНОСТІ

 

Для молодшого школяра важливим джерелом духовного життя є світ речей - їхня сутність, при-чинно-наслідкові зв’язки й залежності.

 

Серед завдань початкової освіти особливе місце посідає забезпечення становлення й розвитку особистості школяра на основі сформованої, цілісної, науково обґрунтованої системи знань про світ, у якому живе дитина. Ця проблема набуває особливої значущості, оскільки у початковій школі також закладаються основні ціннісні орієнтири особистості, опановуються способи навчально-пізнавальної діяльності. Це багатоас-пектне завдання реалізується насамперед через удосконалення змісту освіти, введення нових навчальних предметів, які дають змогу на інтегрованій основі формувати в учнів цілісне наукове світорозуміння.

Успішно формувати в учнів цілісний образ світу (цілісну картину світу, світогляд) можливо за умови правильного розуміння його суті. Світогляд - це ще не всі погляди та уявлення людини про світ, а лише їхнє узагальнення, упорядкування та систематизація. Близькими за значенням до поняття «світогляд» є поняття: «загальна наукова картина світу», «цілісна картина світу», «світовідчуття», «світосприйняття» та «світорозуміння». Різниця між поняттями «світогляд» і «картина світу» полягає в тому, що світогляд виступає як методологія побудови загальної наукової картини світу.

Процес взаємодії людини з навколишнім світом включає такі три етапи:

1) сприйняття інформації про себе, природне та соціальне оточення, світ;

2) відображення світу і себе у ньому, що полягає в обробленні інформації, здійсненні різноманітних логічних операцій у свідомості людини, смислоутворення та вибір форми поведінкової реакції;

3) діяльність (реагування, активність) людини у певній життєвій ситуації.

У пізнанні людиною світу виділяють два рівні: чуттєве пізнання за допомогою відчуття, сприйняття, уявлення, і раціональне пізнання, що здійснюється в поняттях, думках і висновках.

Отже, у процесі взаємодії людини зі світом відбувається його пізнання, результати якого відображаються у свідомості людини у формі уявлень, знань, умінь, навичок, цінностей, ставлень, типів спілкування й поведінки, що проектуються у свідомості людини як певна модель, образ або картина світу.

Картини світу можна класифікувати за рівнями відображення наступним чином: до першого рівня відображення належать картини світу окремих наук (фізична, хімічна, біологічна, історична, мовна, математична); до другого рівня - об’єднана картина світу багатьох наук (природничо-наукова, соціальна картини світу); до третього рівня - цілісна наукова картина світу (відображення світу як єдиного цілого). Цілісна наукова картина світу - це найвища форма і результат інтеграції та систематизації фундаментальних наукових положень.

Розглянемо основні підходи до розуміння цілісної картини світу особистості з погляду філософських, психологічних і педагогічних наук.

У філософії цілісну картину світу особистості переважно розглядають як вищу форму систематизації знання, у якій, базуючись на результатах теоретичної науки і певних філософських та культурологічних засадах, створюється систематичне світоуявлення, що становить структурну частину світогляду. Щодо розуміння поняття «цілісна» існують різні підходи: системний, комплексний, інтегративний та синергетичний. Можемо зробити висновок, що поняття «цілісна» виступає як характеристика впорядкованості, комплексності, єдності усіх взаємопов’язаних частин системи, новоутвореної якості.

У психології поняття «образ світу», «картина світу» та «модель світу» також часто використовують як тотожні. Картина світу виступає багаторівневою, складною та ієрархізованою системою, одним з базових особистісних утворень, що акумулює досвід, цінності, світоглядні системи багатьох поколінь і різних народів; вона безперервно взаємодіє з навколишнім світом, видозмінюючись при цьому під впливом епох та індивідуальних життєвих траєкторій. Психологи картину світу розглядають як унікальну психічну реальність людини, цілісну ієрархічну систему її смислів, потреб, мотивів, спрямованостей тощо.

Згідно з концепцією С. Смирнова, картина світу як цілісне утворення пізнавальної сфери особистості існує на трьох рівнях: сенсорно-пер-цептивному (як чуттєва картина дійсності, умови діяльності); інтелектуальному (символічна репрезентація світу на рівні системи суспільно вироблених значень, предметів культури, норм, еталонів діяльності); особистісному (забезпечення єдності пізнавальної та емоційно-потребо-вої сфер, прогнозування важливих для людини подій, пов’язаних з її потребами) [7]. Як стверджує вчений, головний внесок у процес побудови образу предмета або ситуації належить не окремим почуттєвим враженням, а образові світу загалом. Не образ світу постає у ролі тієї проміжної ланки, яка обробляє, модифікує і перетворює на почуттєвий образ сенсорні образи, що з’являються внаслідок впливу стимуляції на органи чуття, а навпаки - сенсорні образи уточнюють, підтверджують і перебудовують вихідний образ світу. У кожному поведінковому акті людини у відповідь на зовнішнє подразнення бере участь її образ світу [8]. Отже, картина світу - це цілісна, багаторівнева, впорядкована система уявлень особистості про світ (інших людей, себе, природу, соціум і культуру), цінностей та ставлень до світу, яка регулює життєдіяльність індивіда в певному культурному середовищі.

У педагогіці найбільш вживані поняття «загальна наукова картина світу» та «цілісна картина світу», на відміну від філософи, де частіше

використовують поняття «фундаментальна, або універсальна картина світу». Зокрема, С. Гончаренко поняття «загальна наукова картина світу» тлумачить як синтез знань людей про природу і соціальну реальність. Сукупність природничих наук утворює природничо-наукову картину світу, а соціальних - соціально-історичну картину дійсності [3].

В. Ільченко розглядає природничо-наукову картину світу школяра як інтегральний образ природи, який створено синтезом природничо-наукових знань на основі системи фундаментальних закономірностей природи, що включає уявлення про матерію і рух, взаємодію, простір і час [4]. С. Гончаренко зазначає, що природничо-наукова картина світу учня має ґрунтуватися на поетапній систематизації знань на таких рівнях: фундаментальні наукові поняття та закони; теорії та принципи; методологічні принципи природознавства; картини світу окремих наук; інтеграція картин світу окремих наук у цілісну наукову картину світу [2]. М. Арцишевська, яка вперше запропонувала у вітчизняній педагогіці концепцію суспільно-наукової картини світу, трактує її як вищу форму інтеграції соціально-гуманітарних знань і науково-теоретичної основи інтеграції суспільствознавчого змісту шкільної освіти [1].

У цілісній картині світу молодшого школяра мають органічно поєднуватися як природнича, так і соціальна картини світу, які взаємо-обумовлені та поєднані між собою численними зв’язками. У процесі формування в учнів цілісної картини світу доцільно дотримуватися спірально-концентричного принципу, що передбачає неперервне розширення і поглиблення знань, встановлення внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків відповідно до вікових пізнавальних особливостей дітей молодшого шкільного віку.

Підсумовуючи аналіз поняття «цілісна картина світу» з погляду різних наук та уточнюючи поняття «цілісна картина світу молодшого школяра», можемо констатувати таке:

• цілісна картина світу особистості відіграє роль своєрідної призми, тобто зумовлює напрям діяльності, способи розуміння світу та спонукає людину займати активну життєву позицію;

• цілісна картина світу людини є нелінійною системою, оскільки в разі зміни одного з її елементів інші змінюються не пропорційно, а за складнішими законами, що підтверджується еволюцією картин світу;

• цілісна картина світу молодшого школяра є інтегратором теоретичного і практичного, індивідуального та суспільного досвіду, виступаючи одночасно засобом і результатом соціалізації особистості та основою процесу пізнання;

• цілісна картина світу молодшого школяра є відображенням конкретно-індивідуального стилю його мислення, що залежить від психофізіологічних і характерологічних особливостей;

• цілісна картина світу молодшого школяра є органічним сплавом наукових, побутових, художніх, релігійних та інших знань, і водночас вона може бути передумовою їхньої диференціації;

• цілісна картина світу молодшого школяра має конкретно-історичний характер, оскільки це підтверджується її еволюцією залежно від рівня розвитку суспільства, науки, освіти, культури тощо.

Отже, цілісна картина світу молодшого школяра - це динамічне відображення у свідомості дитини єдності духовного і матеріального буття, представлене як система знань, уявлень, емоцій, почуттів, цінностей, смислів про навколишній світ та місце людини в ньому, що формується на основі безпосереднього і опосередкованого сприйняття учнем дійсності у процесі пізнавальної діяльності [9].

Сформованість цілісної картини світу - це, з одного боку, усвідомлення особистістю учня множини зв’язків і залежностей між об’єктами та явищами навколишньої дійсності, а з другого - можливість бачити світ у різних його аспектах, з різних позицій: через пізнання наукових фактів, проектування образів, ставлення та встановлення взаємовідносин людини з навколишнім світом.

Коротко проаналізуємо організацію процесу формування в учнів цілісної картини світу у початковій школі, починаючи із здобуття Україною незалежності до упровадження в освітній процес інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

Програмами середньої загальноосвітньої школи для 1-4 (1-3) класів (1997) було передбачено два навчальні предмети: «Ознайомлення з навколишнім світом» у 1-2 класах та «Природознавство» в 3-4 (2-3) класах відповідно до трирічного та чотирирічного навчання в початковій школі, на які покладалось завдання формувати в учнів наукової основи світорозуміння. Метою вивчення курсу «Природознавство» було вивчення природи як єдиного цілого. Навчальна програма для З (2)-го класу передбачала опанування учнями змісту таких розділів: «Природа рідного краю», «Рослинний світ і тваринний світ лісів, луків, полів»; для 4 (З)-го класу - «Спостереження за природою і працею людей своєї місцевості», «Зображення земної поверхні на плані, карті і глобусі», «Різноманітність природи України», «Використання і охорона природи людиною», «Тіло людини і охорона здоров’я».

Отже, у початковій школі був поділ на два цикли навчання, але інтегрований підхід щодо вивчення навколишнього світу здійснювався лише в першому циклі навчання. У другому циклі навчання значну перевагу надавали вивченню природознавства, натомість суспільствознавча складова змісту освіти майже не представлена.

Конструювання змісту програм та підручників для 1-4 класів з природознавства (Т. Байбара, Н. Коваль, Л. Нарочна) базувалося на принципах сезонності, краєзнавчому, батьківщинознавчому, систематичності й послідовності в навчанні. Курс природознавства мав інтегрований характер, оскільки в ньому були відображені в певній системі знання багатьох наук про неживу природу, рослинний та тваринний світ, організм людини. Основне завдання вивчення природознавства -озброєння учнів початкової школи елементарними знаннями про об’єкти і явища природи, активізація їхньої пізнавальної діяльності.

Оригінальне об’єднання знань у цілісну систему було відображено в програмі та підручниках інтегрованого курсу «Довкілля» для

1-3 класів (В. Ільченко, К. Гуз, С. Собокар), де було запропоновано вивчення елементів знань з екології, народознавства, краєзнавства, ва-леології, філософії, фізики, хімії, астрономії, об’єднаних на основі

фундаментальних закономірностей природи та основ народної педагогіки.

Актуальні й нині підходи щодо формування в молодших школярів екоцентричного світогляду відображені у змісті навчальної програми курсу за вибором та підручнику для 3-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів «Моя щаслива планета. Уроки для стійкого розвитку» (О. Пометун, О. Онопрієнко та А. Цимбалару). Методологічні засади цього курсу ґрунтуються на поєднані діяльнісного, особистіс-но орієнтованого підходів та ідей педагогіки «емпауермент», згідно з якою в процесі навчання першим етапом стають дії (експериментування), що породжує занепокоєння і створює потребу в інформації щодо проблеми та шляхів її розв’язання. Зазначений курс спрямований на формування в учнів екологічно активної позиції, прагнення діяти для збереження довкілля і досягнення стабільного розвитку суспільства, позитивного сприйняття майбутнього.

У Державному стандарті початкової загальної освіти (ДСПЗО) (2000) з’явилась галузь «Людина і світ», яку пропонувалось реалізовувати через інтегрований курс або окремі навчальні предмети. Мета впровадження освітньої галузі «Людина і світ» у навчально-виховний процес початкової школи полягала у введенні системи інтегрованих (з різних природничих наук) знань про об’єкти і явища неживої та живої природи і взаємозв’язки та залежності між ними, їхні зміни в часі і просторі. На доступному рівні вона відображала цілісну природничо-наукову картину світу і місце в ній людини за допомогою опосередкованої реалізації в змісті галузі законів і закономірностей існування природи. Зауважимо, що зміст ДСПЗО (2000) уперше в історії вітчизняної освіти був істотно збагачений діяльнісним компонентом, у ньому були широко представлені ціннісні аспекти виховання і розвитку молодших школярів, певною мірою реалізовано принципи інтеграції (в освітніх галузях «Основи здоров’я і фізична культура», «Технології», «Я і Україна»).

Важливість проблеми формування в учнів цілісної картини світу було сформульовано в Концепції 12-річної загальної середньої освіти (2002), згідно з якою одним з основних завдань загальноосвітньої школи є становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загаль-нонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності. У Концепції зазначено, що характерною для початкової школи є практична спрямованість змісту, інтеграція знань, що дає змогу краще врахувати визначальну особливість молодших школярів - цілісність сприйняття і опанування навколишньої дійсності [5]. Навчальний курс «Я і Україна» включав природничу і суспільствознавчу складові початкової освіти. Відповідні програми «Я і Україна» та лінії підручників було створено одночасно трьома авторськими колективами: Т. Байбара, Н. Коваль та Н. Бібік; В. Ільченко та К. Гуз; Р. Арцишевський, С. Ба-лашова, Є. Дурманенко, І. Киричук, які демонстрували різні підходи до реалізації мети та завдань галузі «Людина і світ» ДСПЗО (2000).

Прийняття у 2011 році нового ДСПЗО було зумовлено впровадженням нової моделі освіти, яка ґрунтувалася на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти. Інноваційним аспектом цього документа є визначення необхідних для успішного навчання і соціалізації учнів ключових і предметних компетентностей.

На відміну від ДСПЗО (2000), що включав освітню галузь «Людина і світ», ДСПЗО (2011) впроваджував дві окремі галузі «Природознавство» та «Суспільствознавство». Отже, інтегрований курс «Я і Україна» було замінено на окремі навчальні предмети «Природознавство» (1-4 кл.) та «Я у світі» (3-4 кл.).

Пріоритетне завдання освітньої галузі «Природознавство» ДСПЗО полягало у формуванні в учнів на доступному рівні цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, яка відображає закони і закономірності природи та місце в ній людини. Відповідно у програмі навчального предмета «Природознавство» (2011), яку розробив авторський колектив у складі Т. Гільберг, Т. Сак, Д. Біда, передбачалася вимога формування в учнів цілісної природничо-наукової картини світу. Основною метою навчального предмета «Природознавство» визначено «формування природознавчої компетентності учнів шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу і людину, основ екологічних знань, опанування способів навчально-пізнавальної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні до природи» [б].

Необхідність включення у зміст шкільної початкової освіти різноманітних знань про суспільство - філософських, соціологічних, економічних, політологічних, правничих, культурологічних, демографічних, етнографічних - зумовило потребу в створенні відповідної за змістом навчальної програми та навчально-методичного забезпечення для початкової школи. Зокрема, у навчальній програмі «Я у світі» для учнів 3-4 класів (2011), авторами якої є Н. Бібік, Р. Арцишевський, Т. Пушкарьо-ва, В. Майорський, передбачено системну реалізацію принципу інтеграції знань. У ній зазначається, що у процесі навчання в учнів мають формуватися уявлення та поняття про цілісність світу; природне і соціальне оточення як середовище життєдіяльності людини, її належність до природи і суспільства; засвоюються емпіричні й узагальнені уявлення і поняття, що відображають основні властивості й закономірності реального світу, розширюють та впорядковують соціальний і пізнавальний досвід.

Навчальний предмет «Я у світі» у початковій школі охоплював такі теми: «Людина», «Людина серед людей», «Людина в суспільстві», «Людина у світі», що вже сприяло поетапному усвідомленню учнями єдності компонентів «Я - сім’я - школа - рідний край - Україна -світ»; розкривало взаємодію людей у сім’ї, колективі, суспільстві; передбачало активне спілкування дітей з природним і соціальним оточенням, набуття досвіду особистісного ставлення до системи цінностей демократичного суспільства» [б]. Отже, картина світу молодшого школяра вже передбачала наявність багаторівневої системи уявлень дитини про світ (природне і соціальне середовище, інших людей, про себе), які взаємообумовлені та поєднуються між собою численними зв’язками.

Змістовими компонентами цілісної картини світу молодшого школяра були:

• інтегральний образ природи, який створений синтезом природничо-наукових знань на базі системи фундаментальних закономірностей природи, що включає уявлення про матерію і рух, взаємодію, простір і час;

• образ соціального оточення, що включає різноманітні людські об’єднання і групи (сім’я, школа, рідний край, Україна, світ), міжособистісну взаємодію;

• образ «Я у світі», що виступає основою формування самосвідомості, самооцінки, рефлексивних здібностей, покликаний регулювати життєдіяльність індивіда в певному соціо-культурному середовищі.

Отже, до упровадження реформи Нової української школи завдання формування в молодших школярів цілісного світорозуміння реалізувалося здебільшого через окремі навчальні предмети, зміст яких нерідко дублювався. Навчально-методичне забезпечення освітнього процесу початкової школи потребувало інтегративного підходу щодо реалізації соціогуманітарної і природничої складових змісту освіти, посилення ціннісного спрямування змісту, врахування принципів світоглядної освіти в галузі природознавства.

Перевіримо себе

1. У чому полягає важливість формування в молодших школярів основ наукового світогляду або цілісної картини світу?

2. Якими бувають картини світу особистості за рівнями відображення?

3. Які є підходи до розуміння цілісної картини світу людини з погляду філософії, психології та педагогіки?

4. Які характеристики притаманні цілісній картині світу молодшого школяра?

5. Доведіть, що цілісна картина світу молодшого школяра є динамічним утворенням.

6. Дізнайтеся з додаткових джерел інформації, що означають поняття «система», «комплекс», «синергія» та «інтеграція».

 

 Це матеріал з посібника "Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 3-4 класах" Гільберг, Тарнавська