Інформація про новину
  • Переглядів: 58
  • Дата: 22-10-2021, 15:40
22-10-2021, 15:40

3.1. Формування громадянськості та патріотизму в контексті громадянської та історичної освітніх галузей

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  2.3. Застосування фольклору та художніх...
Наступна сторінка:   3.2. Реалізація історичного підходу у в...

Розділ З

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ТА ІСТОРИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

 

Той, хто не любить свою країну, нічого любити не може.

Джордж Гордон Байрон

Громадянське та національно-патріотичне виховання дітей молодшого шкільного віку є невід’ємним складником процесу формування зрілої особистості - громадянина, справжнього спадкоємця і продовжувача національних традицій з активною громадянською позицією. У Концепції Нової української школи зазначено, що випускники школи мають бути освічені, всебічно розвинені, відповідальні громадяни і патріоти, здатні до ризику та інновацій; вони поведуть українську економіку вперед у XXI сторіччі.

Патріотизм - моральний і політичний принцип, соціальне відчуття, змістом якого є любов до Батьківщини, гордість за її минуле й сьогодення, готовність підпорядкувати свої інтереси інтересам країни, прагнення захищати інтереси Батьківщини й свого народу.

Патріотизм - це об’єктивна оцінка стану та дій рідної країни, що поєднуються з оптимістичним поглядом на вектор її розвитку в майбутньому.

Патріотизм - це гордість за досягнення свого народу й усвідомлення всіх його історичних помилок.

Патріотизм - це готовність пожертвувати особистим заради досягнення суспільного блага.

Патріотизм - це високе духовне людське почуття, закріплене у тисячолітній історії людства, що поєднує в собі любов до Батьківщини, рідної землі, свого народу, бажання зберегти історично-культурну спадщину і готовність до їх захисту і збереження.

Протягом віків патріотизм відігравав важливу роль в еволюційному розвитку держав, ставши об’єднувальним чинником у боротьбі народу із зовнішньою агресією.

Патріотизм інтегрує в своєму понятті соціальні, історичні, духовні, культурні, етнічні та інші компоненти, що спонукають до емоційно-піднесеного ставлення до Батьківщини, виступає найважливішою духовною складовою особистості. Завжди був і є цінною рисою українського характеру. Обов’язковою рисою справжнього патріотизму є повага до інших народів, їхньої мови, культури, історії.

Отже, поняття «патріотизм» - складний феномен, який має своє вираження в усіх сферах життєдіяльності людини, суспільства і держави: як людина думає, у що вірить, які її переконання, життєва позиція, які її дії стосовно себе, оточення, держави.

Патріотична ідея є потужним мотивом згуртування найрізноманітніших (соціальних, національних, регіональних, статево-вікових, релігійних тощо) спільнот. Соціальна спрямованість патріотизму в дії проявляється в активній причетності до проблем, що хвилюють суспільство.

Поняття «патріотизм» і «громадянськість» тісно пов’язані між собою. Почуття патріотизму завжди пов’язане з позицією громадянськості. Патріотичне світосприйняття зазвичай ґрунтується на історичній пам’яті, на спогадах про найяскравіші епізоди минулого нашого народу.

Проте між громадянським і патріотичним вихованням є певні відмінності. Громадянське виховання соціально орієнтоване на правову сферу. Його зміст має порівняно недавню історію. Патріотизм не унеможливлює законослухняності, але водночас має духовно-моральну природу, реалізується в служінні Вітчизні, любові до рідної природи.

Об’єднання в єдине ціле соціально-правового компонента громадянського виховання з духовно-моральними цінностями і створює феномен національно-патріотичного виховання. Саме національно-патріотичне виховання є важливим засобом громадянської освіти.

Громадянськість - усвідомлення кожним громадянином своїх прав і обов’язків щодо держави, суспільства; почуття відповідальності за їхнє становище.

Громадянськість - моральна позиція, що виражається в почутті обов’язку і відповідальності людини перед колективом (спільнотою), до якого вона належить: державою, сім’єю, школою, класом.

Громадянськість означає усвідомлення своєї причетності до Батьківщини, її народу, її витоків і коріння.

Громадянськість - це один з неодмінних моральних орієнтирів шляхетної людини, що любить свою Батьківщину.

Громадянськість - це безумовне почуття власної гідності, що веде людину до досконалості.

Громадянськість - це вміння не забувати про суспільне благо в процесі досягнення блага особистого.

Громадянськість не може бути вироблена окремо взятою людиною, оскільки є відображенням стану соціуму, його рівня розвитку, моралі і свідомості, усталеної системи цінностей. Вона відображається в свідомості людей на основі багатовікових традиційно сформованих базових цінностей, переконань, культурних і моральних орієнтирів та ідеалів.

Патріотичне виховання в будь-якому суспільстві відбувається на базових цінностях народу і слугує інтересам держави, спрямовується на її зміцнення. Формування патріотизму в українському суспільстві є першочерговим як для держави, так і для системи освіти в цілому. Тому національно-патріотичне виховання - це важлива складова освітнього процесу.

«Формування ціннісних орієнтирів і громадянської самосвідомості здійснюється на прикладах героїчної боротьби українського народу за

утвердження суверенітету власної держави, ідеалів свободи, соборності, успадкованих, зокрема, від княжої доби, українських козаків, Українських Січових Стрільців, армій Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, учасників антибільшовицьких селянських повстань, загонів Карпатської Січі, Української повстанської армії, українців-повстанців у сталінських концтаборах, учасників дисидентського руху. Також національно-патріотичне виховання має здійснюватися на прикладах мужності та героїзму учасників революційних подій в Україні 2004, 2013-2014 років, Героїв Небесної Сотні, учасників антитерористичної операції та операції об’єднаних сил у Донецькій та Луганській областях, спротиву окупації та анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією» [9].

Приклади завдань національно-патріотичного спрямування з підручників «Я досліджую світ» для 3-4 класів:

• Де зберігається історична пам’ять? Що вона зберігає?

• Кого називають славетними українцями? Назвіть імена славетних українців, закарбовані у назвах міст і сіл.

• Що знають про Україну у світі? Які імена видатних людей відомі в усьому світі? Що ви про них знаєте?

Свідченням гордості за українську мову є писемні пам’ятки - книжки, літописи, грамоти, вік яких понад 500 років. Серед них перший друкований буквар Івана Федорова, який був виданий 1574 року у Львові. Єдиний примірник цієї книги зберігся і належить Гарвардському університету Сполучених Штатів Америки [2].

Яку пісню, створену українським композитором, знає весь світ?

Українська народна пісня «Щедрик» завдяки оригінальній обробці композитора Миколи Леонтовича підкорила світ і стала найвідомішим символом Різдва. В інтернеті різні виконання «Щедрика» набирають мільйони переглядів. Звучала вона також у багатьох закордонних фільмах. Наприклад, у фільмі «Сам удома». Відшукайте й ви її в інтернеті за ключовими словами та отримайте насолоду від звучання [2].

Важливою складовою національно-патріотичного виховання є ознайомлення учнів з досягненнями наших співвітчизників та їхнім внеском у світову скарбницю (зокрема, у сфери освіти, науки, культури, мистецтва, спорту), висвітлення внеску представників корінних народів та національних меншин України та громадян інших держав у боротьбу за державну незалежність і територіальну цілісність України, культурну спадщину.

Приклади запитань, що формують уявлення про культурну спадщину України:

• Що таке культурна спадщина?

• Пригадайте, які архітектурні пам’ятки є у вашому краї. Які пам’ятки історії розташовані у вашій місцевості? Які з них ви відвідували? Які реліквії та традиції передаються у ваших родинах з покоління в покоління?

• Які об’єкти вашого краю належать до культурної спадщини? У зошиті запишіть їхні назви та місце, де вони розташовані.

• Що можуть розповісти про минуле споруди, твори мистецтва?

• 3 якою метою держава забезпечує збереження історичних та культурних пам’яток? Що може дати українцям відновлення історичних архітектурних пам’яток?

• Припустіть, чому нематеріальну культурну спадщину (традиції, звичаї, пісні, казки тощо) називають «живою спадщиною».

• Які історичні пам’ятки, знайдені на території України, стали відомими в усьому світі? Підказка: пригадайте відомі пам’ятки природи, історії та культури України.

• Де зберігається культурна спадщина? Які бувають музеї?

• Виконайте мініпроєкт. Підготуйте у групах повідомлення про українських митців: художників, поетів, архітекторів, народних майстрів. Коротко опишіть їхнє життя, що зробили, підготуйте світлини або репродукції їхніх робіт. Влаштуйте виставку «Митці України».

Національно-патріотичне виховання учнів діє на засадах національних та європейських цінностей:

• повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

• участь у громадсько-політичному житті країни;

• повага до прав людини;

• верховенство права;

• толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

• рівність усіх перед законом;

• готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Приклади відповідних завдань з підручників «Я досліджую світ» для 3-4 класів:

• Яку шану ми віддаємо державним символам? Пригадайте, як слід поводитися, коли звучить гімн або вносять прапор України.

• За малюнками розкажіть, де можна побачити зображення герба України.

• Де розміщені державні символи у вашому населеному пункті? На яких будівлях?

• Попрацюйте у групі. Створіть символ/герб для свого класу.

• Як ви розумієте слова Івана Яковича Франка: «Мова - коштовний скарб народу»?

Ставлення людей до своєї батьківщини, міста чи села, відображається на рівні громадянсько-патріотичної самосвідомості. Патріотизм починається з прихильності людини до рідного дому, шкільного колективу, найближчого оточення. Позитивне ставлення до «малої батьківщини» важливе для подальшого формування в людини патріотичних почуттів. У процесі соціалізації особистості ці почуття диференціюються та ускладнюються. А учень, що дорослішає, набуває досвіду та усвідомлення свого місця в суспільстві.

Громадянсько-патріотична свідомість формується на прикладі завдань:

• Оберіть з поданого переліку правила демократичної культури, яких учні навчаються у школі. Доповніть перелік.

Учні можуть вільно висловлювати свої погляди.

Учні ставляться один до одного з повагою, співчуттям і готовністю прийти на допомогу в разі потреби.

За вчинки учнів класу несе відповідальність лише його голова.

Учні прислухаються один до одного, у разі конфлікту - проводять переговори і приходять до порозуміння (компромісу).

• Попрацюйте в парі. Оберіть та продовжте речення: «Якби я був президентом України, я б зупинив ... , я б заборонив ... , я б продовжив... , я б створив... ».

• Що означає бути справжнім громадянином держави?

• Оберіть, що є важливим чи не важливим для того, щоб стати громадянином України.

• Якими мають бути громадяни України? Що повинні знати, вміти?

• Як ви розумієте вислів «громадянин світу»? Чи можна бути громадянином України та одночасно громадянином світу?

• Що ми разом можемо зробити для того, щоб рідна країна утвердилася у світі? «Стратегія національно-патріотичного виховання», затверджена

Указом Президента від 18 травня 2019 року № 286, поширюється на всі вікові групи та заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді в системі освіти України.

Національно-патріотичне виховання - це систематична і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій та в цілому освітнього процесу щодо формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття вірності своїй Вітчизні, прагнення цілісності, незалежності України, сприяння єднанню українського народу, громадянському миру та злагоді в суспільстві.

Сучасні діти перебувають у ситуації численних ризиків, спокус, негативних впливів (серед яких маніпулятивні технології деструктивного змісту ЗМІ, інтернет-мережі, різні види рекламної продукції), дезорієнтації у вимогах і моделях поведінки, безцільового проведення поза-урочного часу. Посилення тенденцій щодо зміцнення культу сили, грошей, маргіналізації підлітків за місцем проживання, ствердження асоціальних субкультур зумовлює набуття та накопичення асоціального і протиправного досвіду в дітей, формування у них викривленого образу світу та актуалізує потребу формування у підростаючих

поколінь гуманістичної та стійкої до маніпуляцій свідомості, моральних принципів, духовності.

Потребують нагального розв’язання проблеми захисту дитинства, впровадження в освітній процес нової філософії виховання - соціально-педагогічної підтримки підростаючої особистості - як найбільш перспективної щодо нового осмислення ролі педагога в освітньому процесі та його взаємодії з учнями на етичних принципах і моральних імперативах. Основними завданнями соціально-педагогічної підтримки визначаються допомога учням у розвитку ціннісно орієнтованої активності, подоланні труднощів соціальної взаємодії, профілактика ризикованої поведінки, соціальний захист у складних життєвих ситуаціях [...]. Концепція Нової української школи пропонує виховний компонент змісту компетентностей, визначених у Законі України «Про освіту».

Закладені основні орієнтири компетентнісного виховання особистості учня можуть творчо наповнюватись конкретним змістом з урахуванням особливостей функціонування закладу освіти, вікових та індивідуальних можливостей учнів, інших актуальних соціальних викликів.

Приклад компетентнісних завдань у підручниках для 3-4 класів з інтегрованого курсу «Я досліджую світ»:

• Проаналізуйте висловлювання учнів. Хто з дітей у своїх міркуваннях робить правильні висновки?

• Якою ви собі уявляєте людину майбутнього? Намалюйте або опишіть її. Ключовим внутрішнім викликом духовної безпеки нації є національна самоідентифікація, яка втілюється у почуттях-цінностях -

«Я - Українець» - «Ми - Українці». Сутність цих почуттів-цінностей полягає в дієвій причетності особистості до своєї нації, до роду в широкому розумінні цього слова. Особистість має прийняти історичну естафету вищих духовних надбань нації, жити і діяти на їхній основі та примножувати їх з урахуванням викликів теперішнього часу [8].

Приклади завдань у підручниках для 3-4 класів, що розкривають зміст реалізації національної самоідентифікації:

• Проведіть дослідження «Що у вашому домі вироблено в інших країнах» та створіть у зошиті карту маршруту цих товарів.

• Дізнайтеся з доступних вам джерел, які товари та продукти Україна відправляє до країн Європи для продажу.

• Дізнайтеся, з якими країнами співпрацює ваша школа, громада, місто/село.

• Обміняйтеся результатами свого дослідження.

Мета національно-патріотичного виховання конкретизується через систему виховних завдань:

• утвердження у свідомості й почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

• виховання поваги до Конституції України, законів України, державної символіки;

• культивування ставлення до військовослужбовця як до захисника України, героя;

• усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

• сприяння набуттю патріотичного досвіду на основі [...] уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися із соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

• формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

• утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

• культивування найкращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

• формування мовленнєвої культури;

• спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму [5].

Патріотичне виховання включає такі змістові аспекти:

• виховання поваги до прав, свобод і обов’язків людини;

• формування ціннісних уявлень про любов до України, її народів, до своєї малої батьківщини;

• усвідомлення цінності й змісту понять: «служіння Батьківщині», «правова система і правова держава», «громадянське суспільство», «свобода й відповідальність», «совість», «гідність», «справедливість», «воля», «соборність»;

• формування та розвиток моральних уявлень про честь і гідність в контексті ставлення до Батьківщини, до українського народу, до родини тощо;

• формування та розвиток ціннісних уявлень про верховенство закону і потребу у правопорядку, суспільній злагоді й міжкультур-ній комунікації;

• підвищення рівня соціальної компетентності, активної громадянської позиції й патріотичної відповідальності за долю країни через участь у діяльності громадських об’єднань, суспільно корисній діяльності у школі, громаді, країні.

Моральні цінності в житті людини відіграють важливу роль. Вищою етичною цінністю вважають категорію «добро», що відображає благо, корисне, правильне, стверджувальне, позитивне, та протистоїть злу, руйнівному, поганому. Вищими моральними цінностями є сенс життя, щастя, любов, правда, справедливість, дружба, оскільки усвідомлення цих понять докорінно впливає на поведінку та свідомість людини.

Моральні цінності - моральні зразки, поняття, вимоги, що дають можливість людині оцінювати дійсність та орієнтуватися в ній. Вони складаються на основі тих реальностей і вчинків, які ми не просто оцінюємо, але й схвалюємо, тобто оцінюємо як добрі, благі, хороші, наприклад чесність, вірність та інші риси порядної людини.

Базовими моральними цінностями є: любов, повага до інших, гідність, відповідальність, совість, свобода, толерантність, справедливість, рівноправ’я, ініціативність.

У молодшому шкільному віці, що є важливим у становленні особистості дитини, закладаються основи особистісного розвитку учнів початкової школи. Віковими особливостями учнів 1-4-х класів можна вважати: незначний соціальний і моральний досвід, підвищену емоційність, уразливість і водночас пластичність до морально-етичних впливів, імпульсивність та безпосередність поведінки дитини, бажання постійно розширювати коло спілкування. Тому узгодження поведінки та усвідомлення моральних явищ життя характеризуються емоційними узагальненнями, аналізом ситуацій та вчинків, які відповідають загальнолюдським етичним цінностям.

Приклад завдання:

• Разом з батьками та друзями влаштуйте невеличкий заповідний мінікуточок природи у своїй школі або біля свого будинку. Для цього досить очистити від сміття та каменів невелику занедбану ділянку. Скопайте та розпушіть ґрунт, посійте насіння різних трав і квітів. Можна посадити саджанці кущів або молоденьких дерев. За цим мінізаповідником слід постійно доглядати, дбати про нього. Ваша маленька праця подарує багато радості людям!

Розрив між знаннями моральних принципів і відповідною поведінкою - найхарактерніша властивість дитини цього віку. Подальшого розвитку набуватимуть такі моральні почуття: провини, сорому, обов’язку, відповідальності, справедливості, власної гідності, сумління.

Основними потребами дитини в початкових класах є необхідність: у спілкуванні з людьми, в емоційному контакті, визнанні, оцінці своїх дій та вчинків, виявленні власних позицій у ставленні до інших, світу, у дружбі, товариськості, повазі до особистості, самоповазі, набутті нових знань та вмінь для пізнання довкілля [8].

Програмою «НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА» у поступі до цінностей», що затверджена Вченою радою Інституту проблем виховання НАПН України (протокол № 6 від 02.07.2018), визначено вікові особливості учнів молодшого шкільного віку, їхні основні потреби та виокремлено важливі завдання, що постають перед учителем.

Перед учнями постають такі потреби:

• усвідомленого сприйняття шкільного життя (упорядкування та організація його за певними правилами співжиття);

• усвідомлення внутрішньої етичної інстанції (сумління, самостійність), подолання невпевненості в собі;

• залагоджувати та попереджати конфлікти;

• навчитися будувати свої взаємини з однолітками (ровесниками) через взаємовимогливість і взаємодопомогу;

• набуття досвіду моральної поведінки;

• окрім виконання вимог колективу брати активну участь у постановці вимог, виборі доручень та справ «до душі»;

• формування та розвиток стійкої форми поведінки й діяльності, що в майбутньому сформують характер;

• формування адекватної самооцінки;

• розвиток здатності до співпереживання, співчуття, чуйності, спів-дїї з дорослими та однолітками;

• формування здібності цінувати особистість людини;

• формування особистісних моральних якостей - доброти/гуманності, людяності, милосердя, чесності, справедливості, терпеливості тощо;

• набуття досвіду ставлення до світу, людей, до самого себе (через діяльнісний підхід).

Проблеми, які має вирішити учитель:

• розрізнення (вирізнення) мотивів вчинків, розтлумачення для учнів сутності та правильності вчинків на прикладі життєвих ситуацій;

• створення та надання можливості емоційних «переживань» учням одночасно із практичним застосуванням отриманих знань;

• корекція недоліків та вибудовування особистісних новоутворень учнів (довільність психічних процесів, планування дій, рефлексія, інтелектуальний розвиток);

• використання демократичного стилю спілкування з учнями;

• гуманізація взаємин у системах «учитель - учень», «учень - учень»;

• створення умов для творчої самореалізації кожної особистості;

• створення і використання у шкільному житті ситуацій, у яких знання і дії були б злиті та дали б змогу фіксувати динаміку духовно-морального розвитку дитини (у вмінні дитини самостійно, а

іноді з допомогою вчителя, реалізувати свої здібності до практичної діяльності);

• допомога учням досягнути високого рівня навичок поведінки -самостійності у прийнятті рішень, здійсненні морального вибору.

Для учнів початкової школи пріоритетними та найбільш ефективними є активні методи самостійного пошуку істини, що сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи та творчості. У віці 8-9 років (третій та четвертий рік навчання) самооцінка та оцінка однолітків починає переважати оцінку вчителя. Натомість для 6-7-річних учнів учитель є центральною фігурою, арбітром, авторитетом.

Головне завдання закладів освіти - так побудувати виховну діяльність, щоб сама її організація, приклади авторитетних наставників-учителів, шкільне середовище виховували дітей у дусі патріотизму, глибокого розуміння історії свого народу, національної ідентичності, самобутності. Завдання педагогів полягає в тому, щоб слова «Україна», «патріотизм» набували для дитини особливого сенсу, тобто сприймалися «не лише розумом, а й серцем». Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції, держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну. Важливим аспектом національно-патріотичного виховання є повага та любов до державної мови. Мовне середовище повинно впливати на формування учня - громадянина, патріота України [4].

Уроки з інтегрованого курсу «Я досліджую світ» відкривають великі можливості в розв’язанні завдань патріотичного виховання учнів. У вчителів величезна відповідальність перед суспільством за навчання і виховання учня та громадянина. Виховання громадянина здійснюється через виховання патріотизму. Кожна тема - це дотик до розуміння Батьківщини, оцінка ставлення до місця свого народження, проживання.

Нині залучення форм і засобів пошуково-дослідницької діяльності до освітнього процесу може розглядатися як інновація, що визначає місце нових методик освітньої та виховної діяльності: вони повинні бути введені у форми і методи педагогічного процесу, що вже існують, як перевірені часом і практикою.

Однією з основних тенденцій розвитку виховання в сучасній українській школі має стати пошук форм «діяльнісного патріотизму» (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, ігри-драматизації, спортивні змагання, естафети, огляди-конкурси, олімпіади, шкільні музеї, тематичні стенди, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, творчі завдання, проекти, звіти, індивідуальні роботи, театр-експромт, колективні творчі справи, колективне творче панно, флешмо-би, виставки-конкурси, фестивалі, туристичні походи тощо).

Рекомендовано під час проведення заходів організовувати зустрічі з учасниками бойових дій, волонтерами; відвідування військовослужбовців, які отримали поранення та проходять реабілітацію; виступи дитячих творчих колективів та інше [4].

Основні форМИ та методи виховної роботи з учнями молодшого шкільного віку:

• тематична виховна година;

• дискусія та диспут з актуальних для учнів питань і проблем;

• тренінг і мінітренінг з використанням інтерактивних методів роботи, групової взаємодії;

• театральна діяльність (аматорський, ляльковий, пальчиковий, тіньовий театри), інсценування;

• ігрова діяльність (ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, гра-бесіда, гра-мандрівка, ігрова вправа);

• екскурсія, онлайн-подорож;

• етична бесіда;

• тематичний ранок, свято;

• колективна творча справа;

• конкурс, вікторина;

• виставка малюнків, виставка-ярмарок;

• добродійна акція;

• школа ввічливості;

• демонстрація, презентація, розповідь, моделювання;

• хвилини з мистецтвом;

• година спостереження, година милування;

• спортивні змагання, козацькі забави;

• веселі старти, естафети;

• догляд за рослинами і тваринами;

• інші види педагогічної анімації;

• гуртки дитячої творчості;

• створення колажу, колективного творчого панно, оформлення альбому;

• ведення тематичного зошита, літопису класного колективу, усного журналу тощо.

Для відбору змісту національно-патріотичного виховання варто користуватися відповідними принципами.

1. Принцип культуровідповідності передбачає, що виховання повинно ґрунтуватися на цінностях і традиціях національної та регіональної культур.

2. Принцип виховання в дії реалізується через продуктивну та со-ціально-проєктну діяльності.

3. Принцип виховного змісту навчання.

4. Принцип поваги до особистості.

5. Принцип опори на позитив реалізується завдяки підтримці вчителем патріотичного самовизначення учня.

6. Принцип виховання в колективі.

Патріотизм як одна з найбільш значущих цінностей є фундаментом державної будівлі, ідеологічною основою її життєздатності. Найпотужнішим інструментом в ідеологічному та патріотичному вихованні молодого покоління є оволодіння учнями громадянською та історичною компетентностями.

Громадянська компетентність - здатність людини реалізовувати свої права і свободи, поважати права і свободи інших громадян, розуміти власну відповідальність перед суспільством і державою за свої вчинки і вибір.

Історична (предметна) компетентність - це здатність учнів до самостійного осмислення історії і культури України в контексті світового історичного процесу та адекватної оцінки соціального та морального досвіду минулих поколінь.

Формування активної громадянської позиції, відповідальності за своє життя, розвиток громади та суспільства, збереження навколишнього світу є одним із ціннісних орієнтирів для реалізації мети початкової освіти, що зазначено у Державному стандарті початкової освіти (2019).

Метою громадянської та історичної освітньої галузі є формування у здобувачів освіти громадянської, історичної та інших компетентностей, власної ідентичності та готовності до змін через усвідомлення своїх прав і свобод, осмислення зв’язків між минулим і сучасним життям; плекання активної громадянської позиції на засадах демократії, поваги до прав і свобод людини, толерантного ставлення до оточуючих; набуття досвіду життя в соціумі з урахуванням демократичних принципів.

Обов’язкові результати навчання здобувачів освіти з громадянської та історичної освітньої галузі для учнів початкової ланки формуються із загальних результатів навчання та розподілені у такі групи:

• встановлення зв’язків між подіями, діяльністю людей та її результатами в часі, пояснення значення пам’ятних для себе та інших громадян України дат (подій);

• орієнтування у знайомому соціальному середовищі, долучення до його розвитку, пояснення впливу природи та діяльності людей на нього;

• робота з різними джерелами соціальної та історичної інформації, аналіз змісту джерел, їхнє критичне оцінювання;

• узагальнення інформації з різних джерел, розповідь про минуле і сучасне;

• представлення аргументованих суджень про відомі факти історії та історичних осіб, а також про події суспільного життя;

• усвідомлення почуття власної гідності, діяльність з урахуванням власних прав і свобод, повага до прав і гідності інших осіб, протидія дискримінації та нерівному ставленню до особистості;

• усвідомлення себе громадянином України, аналіз культурно-історичних основ власної ідентичності, визнання цінності культурного розмаїття;

• дотримання принципів демократичного громадянства, активна участь у житті шкільної спільноти, громади і держави [3].

Пріоритетним є звернення до особистості учня як суб’єкта пізнання, до його можливостей, потреб, інтересів.

Патріотичне почуття учнів до рідної землі та народу має формуватися в тісному переплетенні із шанобливим ставленням до життя і культури інших народів. Учні повинні усвідомлювати те, що Україна є складовою частиною європейської та світової цивілізації, а країна зацікавлена у підготовці всебічно розвинених, культурних і ділових людей. Патріотичне виховання на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ» - один з пріоритетних напрямів у роботі вчителів.

Завдання педагогічних працівників - виховання освіченої, моральної, відповідальної особистості з високою патріотичною свідоміс

тю, готової до виконання свого громадянського та конституційного обов’язків.

Інтегрований курс «Я досліджую світ» як навчальна дисципліна становить вертикаль, стрижень гуманітарних, суспільствознавчих курсів у початковій школі. Громадянська та історична освітня галузь забезпечує системі шкільної освіти необхідні гуманітарний та історичний аспекти, різноманітну картину соціального, морального, комунікативного, творчого та іншого досвіду людей.

Об’єктами вивчення є минуле людей і людства в їхньому природному і соціальному розвитку (людина - природа - суспільство).

Учні повинні здобути знання, які мають загальне пізнавальне і світоглядне значення. Принцип «Світ - Європа - Україна - Рідний край» покликаний забезпечити цілісне розкриття загального, особливого та одиничного в історії.

Наприклад:

• Як можна дізнатися про життя людей у різних країнах, їхні традиції, побут, чим вони займаються? Як спілкуються між собою люди різних країн? Наскільки важливе це спілкування? Доведіть.

Попрацюйте в групах/парах. Як ви гадаєте, що є найнеобхіднішим для всіх жителів нашої планети? Обґрунтуйте свої відповіді.

Чи знаєте ви, скількома мовами розмовляють земляни? Яка мова найпоширеніша у світі?

Привітайтеся іноземною мовою, яку ви вивчаєте. Чому важливо вивчати іноземні мови?

У яких країнах живуть українці? Що таке Європейський Союз (ЄС)?

У якій півкулі розташована Україна? Покажи Україну на карті світу. Чому Україну називають європейською державою?

Хто є громадянами України? Чи є діти громадянами? Що означає бути справжнім громадянином України? Які ваші обов’язки у шкільній громаді?

Які права та обов’язки мають діти? Навіщо нам знати свої права та обов’язки? Чим права відрізняються від обов’язків? У якому документі прописано права дітей? Наведіть приклади прав, якими ви користуєтеся у повсякденному житті.

За своєю суттю почуття любові до Батьківщини - це складне соціально-психологічне утворення, витоки якого починаються із самого дитинства, закладаються спочатку несвідомо з перших днів життя. Немовля чує рідну мову з вуст своїх рідних, близьких, звикає до неї навіть без розуміння сенсу вимовлених слів і звуків. У процесі подальшого

особистісного розвитку формується почуття любові до Батьківщини через усвідомлене «моє» - «мій будинок, моя вулиця, мій двір, мої друзі» тощо. Завдяки реалізації курсу «Я досліджую світ» в учнів формується почуття патріотизму, з’являється розуміння процесів, які відбуваються в країні, в історії рідного краю, своєї школи.

Нині активно розвивається волонтерський рух, до якого, крім дорослого населення, дедалі частіше залучаються діти та підлітки. Нині волонтерська діяльність носить громадянський характер і виконує функцію морального виховання, відродження в молодіжному середовищі фундаментальних цінностей, таких як громадянськість, милосердя, справедливість, гуманність, чуйність та інші важливі цінності.

Наприклад:

• Доберіть із запропонованого списку синоніми до слова «волонтери».

Добровольці, компанійці, помічники, друзі.

• Прокоментуйте слова письменника Марка Твена: «Доброта - це те, що може почути глухий і побачити сліпий». Продовжте цю думку. Які риси характеру мають бути притаманні людям, які захоплюються волонтерством?

• Запропонуйте (на вибір) та організуйте свято, яке об’єднає усіх учнів і учениць кпасу/школи або всіх жителів вашого будинку тощо.

• Проаналізуйте інформацію зі ЗМІ (засобів масової інформації). Кому і як допомогли діти? Які якості вони проявили?

Історико-культурна спадщина українського народу є надбанням та невід’ємною частиною досягнень світової цивілізації. Її збереження -найбільш ефективний засіб національного розвитку, створення повноцінних умов удосконалення особистості. Найважливішими досягненнями культури, що стали підсумком зусиль народу та його кращих представників у минулі часи, є духовні традиції.

Розв’язати проблему духовності неможливо без сутнісних змін шкільної освіти. Підґрунтям шкільної освіти мають стати знання, що насичені змістом культурних і національних традицій, класичних зразків, досвіду, нових освітніх технологій.

Наприклад:

• Пригадайте, що таке традиції. Які ви знаєте українські традиції? Яких традицій дотримуються у вашій родині?

• Як ви святкуєте дні народження? Хто найчастіше є вашим гостем у такі дні? Хто наряджає ялинку до Різдвяних свят? Де ви відпочиваєте з родиною влітку?

• Які страви є традиційними у святкуванні Різдва, Великодня?

• Із запропонованого переліку оберіть справи, що можуть бути сімейними традиціями. Доповніть його власними прикладами.

Сімейний обід, спільні ігри дітей з участю дорослих, виконання домашніх обов’язків, перегляд фільму всією родиною, розповідання казок перед сном, зберігання та передавання з покоління в покоління сімейних реліквій.

• Чи є сімейні реліквії у вашій сім’ї? Запишіть у зошит, чому вони для вас є цінними.

• Проведіть дослідження «Традиції моєї сім’ї».

1. Яких звичаїв, традицій дотримуються у вашій сім’ї? Які сімейні реліквії зберігає ваша родина?

2. Хто запровадив ці традиції? Як довго їх дотримуються?

3. Складіть перелік сімейних традицій і запишіть їх у зошиті в таблицю. Ознайомте членів сім’ї з результатами свого дослідження.

• Які сімейні традиції ви бажаєте започаткувати у своїй родині?

Культура народу є мірою його духовності, цивілізованості, етнічної ідентичності. Духовні цінності, що затверджуються і розвиваються суспільством, є передумовою формування національної самосвідомості, національної ідеї.

Соціальна активність, або активна життєва позиція, розвиває не тільки особистість, вона конче потрібна суспільству. Оскільки бездіяльність громадян призводить до уповільнення еволюції і прогресу, належне розуміння значущості активної життєвої позиції важливе для досягнення благополуччя як матеріального, так і духовного. Різноманітні форми активної життєвої позиції - участь у художній самодіяльності, шкільне самоврядування тощо.

Активну життєву позицію слід розвивати ще в дитячому віці. «А хто це зробить, якщо не ти?» протиставити інертним позиціям «Моя хата скраю - нічого не знаю», «Це мене не стосується» тощо.

Слід враховувати, що активна життєва позиція може бути і зі знаком мінус: егоїстична, з позиції «гострих ліктів», і «за будь-яку ціну» домагатися визнання через прояв активності заради власного благополуччя.

Позитивна, суспільно корисна громадянська позиція особистості становить основу громадянськості. Глибоко відчуте почуття громадянськості, що ґрунтується на розумінні нерозривної єдності своєї долі, усього життя із життям суспільства, - надійна основа позитивної, творчої, суспільно корисної особистості.

Національно-патріотичне виховання є однією з найбільш значущих сфер виховання, оскільки в ній формуються світоглядні орієнтації, ідеали і принципи; відбувається становлення необхідних особистісних якостей, що забезпечують життєдіяльність молодого громадянина в умовах сучасного українського суспільства.

Як результат національно-патріотичного виховання дітей молодшого шкільного віку може бути наявність позитивної громадянської активності. Вона виражається в бажанні і готовності виконувати цивільні обов’язки, розумно використовувати свої цивільні права.

Перевіримо себе

1. Які, на ваш погляд, громадянські якості є пріоритетними для громадянської освіти? Обґрунтуйте свою точку зору.

2. Чому питання про сутність громадянського виховання є досить дискусійним?

З, Яке значення національно-патріотичного виховання в процесі реформування системи освіти в Україні?

4 Складіть для вчителів початкової школи методичні рекомендації з теми «Національно-патріотичне виховання в процесі навчання».

5, Складіть педагогічний кластер до поняття «патріотизм».

6, Розробіть структуру (схему) моделі національно-патріотичного виховання учнів засобами краєзнавства.

7, Розробіть тематику дослідницької роботи для учнів 3-4 класів з патріотичного виховання.

8, Напишіть есе «Я виховую патріотів».

 

 

 Це матеріал з посібника "Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 3-4 класах" Гільберг, Тарнавська

 

 



Попередня сторінка:  2.3. Застосування фольклору та художніх...
Наступна сторінка:   3.2. Реалізація історичного підходу у в...



^