Інформація про новину
  • Переглядів: 95
  • Дата: 22-10-2021, 15:42
22-10-2021, 15:42

4.1. Формування установки на здоровий спосіб життя при вивченні курсу «Я досліджую світ»

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  3.2. Реалізація історичного підходу у в...
Наступна сторінка:   4.2. Методика навчання школярів правил ...

Розділ 4

ФОРМУВАННЯ УСТАНОВКИ НА ЗДОРОВИЙ І БЕЗПЕЧНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ТА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

 

Поведінка є таким самим джерелом патології, як гени й середовище... Неправильна поведінка людей є більш частою причиною їхніх захворювань, аніж зовнішні дії чи слабкість природи людини.

Микола Амосов

Концепція Нової української школи визначила найважливішу задачу діяльності педагогічних колективів: досягнення сучасної якості освіти. Невід’ємною частиною цього процесу є і збереження здоров’я учасників освітнього процесу.

Проблема збереження здоров’я учнів і формування навичок здорового способу життя нині дуже актуальна. Здоровий спосіб життя по суті своїй має бути найпершою потребою людини, але задоволення цієї потреби, доведення її до оптимального результату носить складний, своєрідний, часто суперечливий характер і не завжди приводить до потрібного результату.

Здоров’я - сукупність фізичних, духовних, соціальних якостей людини, що є основою її довголіття і важливою умовою здійснення творчих планів, високої працездатності, створення міцної сім’ї, народження і виховання дітей. Здоров’я - безцінний дар, який підносить людині природа. На побутовому рівні поняттям «здоров’я» позначають зазвичай відсутність хвороби. Згідно з офіційним визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, здоров’я - це фізичне, психічне і соціальне благополуччя. Учені встановили, що здоров’я людини на 10 % залежить від діяльності системи охорони здоров’я, на 15 % - від спадкових факторів, на 25 % - від екології, на 50% - від самої людини.

Отже, багато що залежить від вибору і поведінки людей, способу життя, який кожен визначає сам. Академік Амосов стверджував: «Щоб бути здоровим, потрібні власні зусилля, постійні і значні. Замінити їх не можна нічим».

Навчити дитину піклуватися про власне здоров’я, сформувати в неї установку на його підтримання - важлива задача освіти сьогодення. Ведення здорового способу життя - компетентність, яка прописана як ключова у Концепції Нової української школи [8], Державному стандарті початкової освіти [4], Законі України «Про освіту» [7], Законі України «Про повну загальну середню освіту» [б], необхідна кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності.

Поняття «здоров’я» нерозривно пов’язане з поняттям «здоровий спосіб життя» як сценарій життєдіяльності, спрямованої на збереження та поліпшення здоров’я учнів. Здоровий спосіб життя передбачає дотримання та виконання певних правил, які забезпечують гармонійний розвиток, високу працездатність, духовну рівновагу та здоров’я людини. В основі здорового способу життя лежить індивідуальна система поведінки й звичок кожної окремої людини, що забезпечує їй потрібний рівень життєдіяльності й здорове довголіття.

Формування поняття «цінності здоров’я та здорового способу життя» в учнів початкової школи має враховувати фактори, що істотно впливають на стан здоров’я дітей:

• несприятливі соціальні, економічні та екологічні умови;

• фактори ризику, що мають місце в освітніх установах, які призводять до подальшого погіршення здоров’я дітей і підлітків від першого до останнього року навчання;

• активне формування комплексу знань, установок, правил поведінки, звичок з урахуванням вікових особливостей;

• відсутність у дітей досвіду «нездоров’я» (за винятком дітей із серйозними хронічними захворюваннями) і сприйняття дитиною стану хвороби переважно як обмеження свободи, нездатність прогнозувати наслідки свого ставлення до здоров’я.

Спосіб життя охоплює всі головні сфери діяльності людей: працю, форми соціальної організації, побут, форми використання людьми свого вільного часу, їхню участь у політичному і громадському житті, форми задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб, що увійшли в повсякденну практику, норми і правила поведінки. Тому на способі життя позначаються не тільки економічні відносини, а й суспільно-політичний лад, культура і світогляд людей. У свою чергу, спосіб життя людей істотно впливає на їхній спосіб мислення.

У наукових джерелах уміщено різні визначення поняття «здоровий спосіб життя».

Здоровий спосіб життя - це практичні дії, спрямовані на запобігання захворюванням, зміцнення всіх систем організму й поліпшення загального самопочуття людини [11].

Здоровий спосіб життя - спосіб життєдіяльності людини, метою якого є формування, збереження і зміцнення здоров’я [1].

Здоровий спосіб життя - це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через посередництво діяльності з оздоровлення умов життя, праці, відпочинку, побуту [10].

Здоровий спосіб життя - активна діяльність людей, спрямована на збереження і зміцнення здоров’я як умови і передумови здійснення інших аспектів способу життя, на подолання чинників ризику виникнення і розвитку захворювань, на оптимальне використання в інтересах охорони і поліпшення здоров’я соціальних і природних умов та чинників способу життя [3].

Здоровий спосіб життя у перекладі з англійської Healthy lifestyle (.Health promotion) - зміцнення здоров’я.

Поняття «здоровий спосіб життя» ґрунтується на понятті «спосіб життя». З погляду науки, спосіб життя - це сукупність форм повсякденної діяльності людини в єдності з умовами, що її визначають і спрямовують за допомогою ціннісних орієнтацій та усвідомлених потреб [3].

Складові здорового способу життя стосуються всіх сфер здоров’я -фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування (зокрема, споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів); побут (якість житла, умови для пасивного й активного відпочинку, рівень психічної та фізичної безпеки на території життєдіяльності); умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й у психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку); рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримання, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень) [5].

Актуальність здорового способу життя зумовлена зростанням та зміною характеру навантажень на організм людини у зв’язку з ускладненням суспільного життя, збільшенням ризиків техногенного, екологічного, психологічного, політичного і військового характеру, що провокують негативні зрушення в стані здоров’я. У сучасних умовах рівень культури суспільства неможливий без культури здоров’я, а картина світу не буде повного без розуміння суті здоров’я людини.

Проблема формування засад здорового способу життя найбільш актуальна для молодшого шкільного віку, оскільки в цей період відбувається становлення власної програми життєдіяльності, дитина включається в здійснення складної роботи - саморефлексії, самоконтролю та саморегуляції. Кінцевою метою, яка визначає процес формування основ здорового способу життя школярів, є культура, спрямована на формування здорового способу життя особистості.

Збереження і зміцнення здоров’я - це найважливіші складові роботи вчителя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили.

Однією з ключових компетентностей Нової української школи є екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя [8].

Формування культури безпечного та здорового способу життя базується на таких принципах:

• актуальності, що відображає нагальні проблеми, пов’язані зі здоров’ям дітей, гігієнічними, культурними, соціальними нормами і цінностями; забезпечує знайомство учнів з найважливішою гігієнічною інформацією;

• доступності, відповідно до якого молодшим школярам пропонують оптимальний для засвоєння обсяг інформації, який передбачає поєднання викладу гігієнічної інформації теоретичного характеру з прикладами й демонстраціями, що поліпшує його

сприйняття. Використання ситуаційних завдань з необхідністю вибору та прийняття рішення, рольових ігор, інформаційного пошуку, малювання, моделювання драматичних сцен;

• позитивного орієнтування, відповідно до якого значна увага приділяється позитивним з погляду здоров’я стилям життя, їхньому сприятливому впливу на здоров’я. Реалізація цього принципу, тобто показ позитивних прикладів, ефективніша, ніж демонстрування негативних наслідків щодо охорони здоров’я і поведінки;

• послідовності, що передбачає виділення основних етапів і блоків, а також їхню логічну послідовність у процесі здійснення;

• системності, що визначає постійний, регулярний характер здійснення, дає змогу засвоїти знання, які стосуються здоров’я, у вигляді цілісної системи;

• свідомості й активності, що спрямований на підвищення активності учнів у питаннях здоров’я. Це можливо лише в разі усвідомлення відповідальності за своє здоров’я та здоров’я оточуючих.

Формування безпечного і здорового способу життя робить внесок у досягнення вимог до особистісних результатів: формування цілісних уявлень про світ, про єдність і різноманітність природи, народів, культур; оволодіння початковими навичками адаптації в навколишньому світі; формування установки на безпечний, здоровий спосіб життя, наявність мотивації до праці, до роботи на результат, бережного ставлення до матеріальних і духовних цінностей. Формування безпечного і здорового способу життя побудовано на ґрунті загальнонаціональних цінностей українського суспільства, таких як громадянськість, здоров’я, природа, екологічна культура, безпека людини і держави.

Під час вибору стратегії формування безпечного та здорового способу життя потрібно виходити з того, що формування культури безпечного та здорового способу життя - необхідний і обов’язковий компонент здоров’язбережувальної складової освітньої програми, що потребує створення відповідної інфраструктури, сприятливого психологічного клімату, забезпечення раціональної організації освітнього процесу.

Пропонований зміст типових освітніх програм спрямований на обговорення з дітьми проблем, пов’язаних з безпекою життя, зміцненням власного фізичного, морального і духовного здоров’я, активним відпочинком. Найефективніший шлях досягнення цього - спрямована та організована вчителем самостійна діяльність учнів, яка розвиває здатність розуміти свій стан і забезпечує опанування способів раціональної організації режиму дня, рухової активності, харчування, правил особистої гігієни. Однак тільки знання основ здорового способу життя не гарантує їхнього застосування, якщо це не стає необхідною умовою щоденного життя дитини в сім’ї та соціумі.

Формування безпечного та здорового способу життя повинно проходити в єдності урочної, позаурочної та позашкільної діяльності, в спільній педагогічній роботі загальноосвітньої організації, сім’ї та інших інституцій суспільства. Воно є складовою мети та одним із завдань соціальної та здоров’язбережувальної освітньої галузі Типових освітніх програм для початкової школи.

Основні завдання формування безпечного та здорового способу життя:

• формування уявлень про основні компоненти культури здоров’я та здорового способу життя;

• пробудження в дітях бажання піклуватися про своє здоров’я (формування зацікавленого ставлення до власного здоров’я) завдяки дотриманню правил здорового способу життя та організації здоров’язбережувального характеру навчальної діяльності;

• формування уявлень про раціональну організацію режиму дня, навчання і відпочинку, рухової активності, дотримання режиму дня;

• формування установок на використання здорового харчування; використання оптимальних рухових режимів для учнів з урахуванням їхніх вікових, психофізичних особливостей;

• розвиток потреби в заняттях фізичною культурою та спортом;

• розвиток готовності самостійно підтримувати своє здоров’я на основі використання навичок особистої гігієни;

• формування негативного ставлення до факторів загрози здоров’ю учнів (знижена рухова активність, куріння, вживання алкоголю, наркотиків та інших психоактивних речовин, інфекційні захворювання);

• формування умінь безпечної поведінки в навколишньому середовищі та найпростіших умінь поведінки в екстремальних (надзвичайних) ситуаціях;

• формування потреби дитини без страху звертатися до лікаря з будь-яких питань, пов’язаних з особливостями росту і розвитку, стану здоров’я.

Залучення школярів до проблеми збереження свого здоров’я - це насамперед процес виховання. Це свідомість високого рівня душевного комфорту, який закладається з дитинства на все життя. Для формування душевного комфорту потрібні знання про закони розвитку свого організму, його взаємодію із соціальними факторами. Потрібне формування ціннісного ставлення до здоров’я.

Початкова школа є найважливішою ланкою соціалізації підростаючого покоління. На цьому етапі соціалізації особистості формується як індивідуальне здоров’я, так і здоров’я всього суспільства. Актуальність проблеми здорового способу життя в початковій школі пов’язана зі змінами у звичному способі життя дитини, опануванням нею нової соціальної ролі «учень». Саме в молодшому шкільному віці закладається фундамент здоров’я та звички до ведення здорового способу життя дорослої людини. Новий Державний стандарт початкової освіти забезпечує «...розвиток самостійності через особисту ідентифікацію, застосування моделі здорової та безпечної поведінки, збереження власного здоров’я та здоров’я інших осіб, добробуту та сталого розвитку» [1].

Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів освіти соціальної і здоров’язбережувальної освітньої галузі включають такі обов’язкові результати навчання, як:

• турбота про особисте здоров’я і безпеку, реагування на діяльність, що становить загрозу для власного життя, здоров’я, добробуту та інших осіб;

• визначення альтернатив, прогнозування наслідків, ухвалення рішень з користю для здоров’я, добробуту, власної безпеки та безпеки інших осіб;

• аргументований вибір на користь здорового способу життя, аналіз і оцінка наслідків і ризиків;

• підприємливість та етична поведінка для поліпшення здоров’я, безпеки та добробуту [1].

Здоров’я дітей молодшого шкільного віку - проблема не тільки соціальна, а й моральна. Здоровий спосіб життя - це форма і способи повсякденного життя людини, які сприяють удосконаленню резервних можливостей організму, успішному виконанню свідомої і професійної функції, здатності до профілактики найпоширеніших захворювань.

Протиріччя між традиційною офіційною системою проведення здоров’язбережувального виховання у вигляді бесід, уроків про здоровий спосіб життя, спортивних заходів і водночас зневажливим, байдужим ставленням до свого здоров’я з боку самих школярів, недостатньою поінформованістю батьків у формуванні здорового способу життя дітей стає найбільш актуальним у теперішній час. Тому вирішення проблеми дитячого здоров’я потребує нових підходів.

Найенергійніші зусилля лікарів і медичних працівників не можуть гарантувати людині здоров’я. Ніхто не може за неї зробити зарядку, вчасно розслабитися, відмовитися від шкідливих звичок. Здоров’я кожного в його власних руках. Тому вчитель має допомогти учням створити установку на здоровий спосіб життя.

Установка - готовність людини до певної дії або до певного сприйняття навколишньої дійсності. Це вища психологічна інстанція, ніж мотивація. Установка формується на основі мотивації з безпосередньою корекцією системи цінностей, коли одні й ті самі мотиви у різних людей можуть дати початок різним установкам, що залежать від системи цінностей індивідуума.

Відповідно до законів психології, люди схильні повторювати ті види поведінки, які приносять задоволення, і уникають вчинків, які тягнуть за собою неприємності. Іноді шкідливі для здоров’я дії можуть давати на короткий час досить приємні відчуття. Вибір на користь здорового способу життя потребує високого рівня розуміння і зацікавленості.

Як можна створити в умовах шкільної освіти зацікавленість і готовність вести здоровий спосіб життя у дітей?

Педагогічні умови формування установки на здоровий спосіб життя в учнів в умовах школи:

• інформування учня про здоровий спосіб життя (організація інформаційного забезпечення);

• актуалізація емоційно-ціннісного ставлення учня до здорового способу життя;

• збагачення досвіду здорового способу життя школяра (залучення до здоров’язбережувальної діяльності).

Реалізація педагогічних умов орієнтування учнів на здоровий спосіб життя сприяє отриманню ними знань з теорії та практики формування здорового способу життя, позитивному ставленню до створення

власного здорового способу життя, творчому підходу до реалізації здорової життєдіяльності.

У процесі формування в учнів навичок здорового способу життя вчителю доцільно керуватися такими пріоритетами:

• вірити в цінність кожної дитини;

• дотримуватись конфіденційності;

• надавати позитивну інформацію;

• бути порадником, а не моралістом;

• поважати думку й позицію дитини;

• акцентувати увагу дитини на власних позитивних рисах, характеристиках і здобутках.

Стійку мотивацію щодо потреби безпечного та здорового способу життя слід формувати через зміст освіти, застосовуючи наявні діагностичні, корекційні та оздоровчі заходи.

Отже, формування установки на здоровий спосіб життя у дітей шкільного віку - це ціла система суспільних та індивідуальних видів, способів, форм діяльності, активності, спрямованих на подолання чинників ризику виникнення і розвитку захворювань, оптимальне використання в інтересах охорони і поліпшення здоров’я соціальних, психологічних і природних умов і факторів способу життя. Діяльність з формування здорового способу життя в школі повинна координувати спільні зусилля державних, громадських організацій, медичних установ, самого населення.

Досягнення мети навчальної програми «Я досліджую світ» передбачає розв’язання низки завдань, серед яких: формування дослідницьких умінь, опанування доступних способів пізнання себе та свого організму, вплив поведінки на здоров’я та безпеку, аналіз наслідків ризикованої поведінки [10]. Установка школярів на здоровий спосіб життя формується завдяки реалізації завдань соціальної і здоров’язбережувальної освітньої галузі, що є складовою інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

Реалізувати зміст інтегрованого курсу можна по-різному, наприклад відповідний зміст об’єднати в одній темі або розділі; вводити елементи здорового способу життя у зміст інших тем, де це доречно, без виділення спеціальної теми, або поєднати обидва підходи.

У підручнику «Я досліджую світ» 3 клас (автори Гільберт Т., Тар-навська С., Грубіян Л., Павич Н.) елементи здорового способу життя введено у зміст інших тем («Чому людині потрібний особистий простір», «Які бувають явища природи», «Яка роль повітря у природі», «Чому повітря потребує охорони», «Що таке сімейний добробут», «Що впливає на наш вибір» тощо), що дає змогу ширше розкрити відповідну проблему з позиції різних освітніх галузей [2].

Зміст курсу побудований на основі інтегрованого поєднання елементів знань щодо збереження і захисту життя та зміцнення здоров’я людини за концентричним принципом: у різні роки навчання в межах циклу повторюється вивчення окремих тем з розширенням та поглибленням їхнього змісту.

Зміст тем укладено відповідно до вимог Державного стандарту початкової освіти із дотриманням принципу системності й наступності. До кожної теми програми визначено обов’язкові результати навчання,

спрямовані на досягнення учнями здоров’язбережувальної, соціальної, загальнокультурної, природознавчої та інших компетентностей.

Важливою особливістю курсу є його спрямування на усвідомлення особистістю відповідального ставлення до свого здоров’я і навколишніх, розвиток шанобливого і дбайливого ставлення до людей з вадами здоров’я. Учні вчаться формулювати та обґрунтовувати правила екологічно грамотної і безпечної поведінки в природі, під час надзвичайних погодних явищ, моральної поведінки в побуті та суспільстві, фактори здорового способу життя, правила особистої гігієни; дотримуватися правил особистої гігієни і зміцнення власного здоров’я, необхідних заходів у разі природних стихійних лих, профілактики простудних, інфекційних захворювань і травматизму, порушення постави, зору, слуху.

На першому циклі навчання учні вивчали зовнішню будову людини. У процесі вивчення цієї теми вони набувають життєво важливих знань про організм, що становить злагоджену високоорганізовану систему, яка регулюється і управляється нервовою системою. Елементарні знання є основою виховання дітей, формування гігієнічних навичок і правил. Наприклад, неможливо сприяти усвідомленню дотримання гігієнічних правил харчування, якщо діти не уявляють, як їжа перетворюється в особливу поживну рідину, потрібну для всіх органів людського тіла. Саме ця тема спрямована на формування установок на здоровий спосіб життя, тобто здоров’язбережувальної компетенції.

Розділ «Людина та її здоров’я» є початком вивчення нового предмета з циклу біологічних наук - фізіології та анатомії людини. У сучасних умовах рівень культури суспільства неможливий без культури здоров’я, а картина світу не буде повною без розуміння суті здоров’я людини.

Значна увага приділяється вивченню людини, її організму, функціональним залежностям між органами та їхніми системами, які у здорової людини працюють злагоджено. Ця думка проводиться через весь зміст розділу і значною мірою визначає групування матеріалу, його поурочний розподіл. Не випадково питання про будову скелета і роботу м’язів розглядають у комплексі.

Для чого людині потрібен скелет? Відповідь на це питання можна пов’язати з двома чинниками. Запропонувати учням уявити картину: людина з якоїсь причини раптово втратила свій скелет. Очевидно, що вона перетворилася б на істоту, що нагадує викинуту на берег медузу. Отже, перша функція скелета, що має чітко виражену екологічну складову, - опорна.

Екологічну складову має і друга функція скелета - захисна. Скелет утворює жорсткий каркас для багатьох внутрішніх органів і захищає їх від впливів зовнішнього середовища.

Зміна способу життя може призвести до зміни в будові скелета. Звідси випливають здоров’язбережувальні наслідки - необхідність забезпечення оптимального (безпечного) навантаження на окремі складові скелета, що насамперед пов’язано з дотриманням правильної постави, регулювання фізичного навантаження, особливо у зв’язку з підйомом важких предметів, необхідністю спеціальних вправ на розвиток гнучкості тощо.

• Припустіть, який би вигляд мало тіло будь-якої живої істоти, якби в ньому не було скелета.

Скелет людини одягнений товстим шаром м’язів. Скелетні м’язи мають дві функції. По-перше, вони пружно з’єднують окремі кістки скелета, сприяючи виконанню скелетом опорної функції. По-друге, вони забезпечують рух тіла і його частин. Людина змушує працювати свій опорно-руховий апарат не тільки у зв’язку з необхідними для життя переміщеннями. Багато людей свідомо віддають перевагу фізичним навантаженням під час занять фізкультурою. Рух - це життя. Для школярів це передусім - систематичні заняття фізичними вправами, рухливими видами спорту.

Значення шкіри багатогранне. Розрізняють видільну, аналізаторну, терморегуляторну та інші функції шкіри. Дуже важлива захисна функція. Шкірний покрив:

• захищає тканини тіла від механічних пошкоджень;

• захищає від хімічних впливів;

• не пропускає в організм мікробів;

• захищає тіло від дії сонячних променів;

• є хорошим захисником від електричного струму.

Доцільно через різноманітні запитання і вправи звернути увагу на екологічні аспекти гігієни опорно-рухової системи та шкірного покриву. Наприклад, у підручнику «Я досліджую світ» (Гільберт Т., Тарнав-ська С., Грубіян Л., Павич Н., З кл.) запропоновано такі завдання:

• Назвіть види спорту, які розвивають м’язи рук. А м’язи рук і ніг разом?

• Зігніть ліву руку в лікті, а правою помацайте м’яз. Що відчуваєте? Опустіть руку. Тримайте її вільно. Помацайте м’яз. Які зміни відбулися?

• Попрацюйте в парах. Допоможіть одне одному виміряти обхват м’яза руки над ліктем у стисненому та розслабленому станах за допомогою сантиметрової стрічки. Які результати отримали? У чому різниця? Зафіксуйте дослідження в зошиті.

• Як м’язи можуть стати сильнішими? Як взаємопов’язані скелетна та м’язова системи організму?

• Запитайте у дорослих, що вони робили для зміцнення м’язів. За даними розповіді складіть поради для однокласників та однокласниць «Як зміцнити м’язи» і запишіть їх у зошит.

• Чому внутрішні органи потрібно оберігати? Обґрунтуйте.

• Дослідіть шкіру. Зробіть висновки.

1. Розгляньте шкіру на своїй долоні. Доторкніться до неї. Яка шкіра на дотик? Візьміть пальцями шкіру зовнішнього боку долоні. Спочатку відтягніть її, а потім - відпустіть. Що ви можете сказати про шкіру?

2. Проведіть пальцем по лобі, а потім доторкніться до чистого скельця або люстерка. На ньому залишиться масна пляма. Звідки вона взялася?

3. Розгляньте шкіру через лупу. Знайдіть на шкірі маленькі отвори - пори. Припустіть, яке значення вони мають.

Шкіра м’яка, гладенька, пружна, тому вона не заважає нам рухатися.

• Чому кажуть: чистота - запорука здоров’я? Як наш організм захищається від шкідливих мікроорганізмів?

• Назвіть заходи, що допомагають тримати тіло в чистоті.

Вивчаючи органи дихання, потрібно звернути увагу на те, що організм пов’язаний з навколишнім природним середовищем через газообмін, здійснюваний переважно через органи дихання. Основна функція дихання - постачання до організму кисню. Людина може не дихати лише 2-5 хвилин (для порівняння: без води людина може прожити кілька днів, без їжі - до 7 тижнів).

Інший аспект проблеми, пов’язаної з газообміном, - це підтримання чистоти повітряного середовища. З антропогенним забрудненням повітря чітко корелює частота випадків захворювань, і насамперед серед дітей.

Основними установками згаданої теми є формування у школярів ідеї про необхідність підтримки чистоти повітря для збереження здоров’я; потреби в перебуванні на свіжому повітрі, підтримання здорової атмосфери в квартирі, класній кімнаті; переконання щодо шкідливості куріння тощо [9].

Основним методичним прийомом під час вивчення теми «Людина та її здоров’я» є супровід досліджуваних органів тіла людини відповідними питаннями їх охорони, збереження здоров’я в цілому.

Функціональні можливості організму дитини значною мірою пов’язані з її руховою активністю, що є біологічною потребою. У зв’язку із цим проведення бесід та інші статичні навчально-ігрові заняття рекомендується чергувати з елементами рухової активності як у приміщенні, так і на свіжому повітрі. Використання на заняттях різноманітних звернень до живописних творів, музики, народної мудрості у вигляді прислів’їв, приказок, казок, билин допоможе організувати неформальну роботу з теми, що вивчається. У бесіді відбувається усвідомлення і запам’ятовування мудрості, закладеної в народному фольклорі.

Для створення ігрового мотиву в процесі обговорення дітям можна запропонувати, наприклад, відшукати другу частину приказки, написану на окремій картці, для того щоб зміст прислів’я (приказки) став повним. Після обговорення можливо провести гру в групах або парах на швидкість складання приказок і прислів’їв. Діти, що зібрали картки, повинні не тільки відтворити прислів’я (приказку), але і пояснити її. Наприклад:

• Чому у вірша така невесела назва? Яких помилок припустився Петрик? Що ви йому порадите?

ГОРЕ-ГАРТУВАННЯ

Петрик в книжці прочитав: «Щоб загартуватись, слід холодною водою вранці обливатись». Хлопець довго не вагався, проявив старання і негайно приступив до загартування.

Вікна навстіж відчинив (хоч зима надворі)

і зубами цокотів в шортах в коридорі.

Щоб підсилити ефект, вмить загартуватись, Петрик вирішив водою в ванні обливатись.

Після горе-гартування, правди ніде діти,

- довелось гірку мікстуру аж два тижні пити.

Леся Вознюк

• Прочитайте прислів’я і поясніть їх.

Рибам - вода, птахам - повітря, а людині - вся Земля.

Знання - дерево, а діло - плоди.

Важливим питанням профілактики є обговорення теми, які напої можна пити. До цього заняття добре б підготувати етикетки і пакети від різноманітних напоїв. Діти розглядають етикетки і пакети, обговорюють їх, висловлюють власні думки, знаходять необхідні відомості. Під час бесіди можна використовувати прийом порівняння. Напої можуть навіть перебувати в схожих між собою упаковках, на упаковках можуть бути намальовані схожі картинки. Як зрозуміти, який напій можна пити дитині? На що треба звертати увагу? Здебільшого цю інформацію дасть нам розташована на етикетці назва напою: сік, вино, мінеральна вода, пиво, молоко. Ці назви дають змогу визначити, що це за напій і чи можна його пити дітям. Слід приділити увагу напоям у бляшанках. Переважну більшість з них дітям пити не рекомендовано.

У процесі розмови про звички педагогу потрібно пояснити дітям, що у людини буває багато різних звичок. Звички можуть бути корисними, наприклад допомагають зручно і комфортно організувати своє життя або зберігають її здоров’я. Людина може поліпшити своє здоров’я, стати сильнішою, гарною, якщо прагнутиме до того, що корисно. Але бувають такі звички, які завдають шкоди здоров’ю людей, - це шкідливі звички. Наприклад, шкідливими є звички гризти нігті, смоктати палець, колупати в носі, небажання вмиватися, чистити зуби тощо. Якщо вони з’явилися у людини, відмовитися від них буває часом непросто. Учням пропонують завдання підготувати відповідь з поясненням наслідків, до яких призводять такі звички. Після завершення потрібно сформулювати висновок про те, що про користь чи шкоду тої чи іншої звички можна судити по її наслідках.

Внутрішньопредметні інтеграційні зв’язки - найважливіша ідея розділу «Людина та її здоров’я», яка включає ідею зв’язку організму і середовища, ідею цілісності організму. Інший найважливіший аспект - гігієнічний, згідно з яким питання анатомії (будови), фізіології (життєдіяльності) та охорони здоров’я доцільно вивчати в єдності. Отже, вивчаючи цей розділ, доцільно робити акцент на такі основні види навчальної діяльності школярів:

• навчально-пізнавальну, що включає вивчення нового навчального матеріалу на уроках; виконання домашньої роботи з навчальною

літературою для розширення пізнання про основи здорового способу життя, чинники ризику для життя і здоров’я, про небезпечні і надзвичайні ситуації, їхні наслідки, про здоровий спосіб життя та його складові;

• аналітичну, що включає встановлення причинно-наслідкових зв’язків між явищами і подіями, що відбуваються в навколишньому середовищі, та їхнім впливом на здоровий спосіб життя; планування особистої поведінки з урахуванням реальної ситуації й особистих можливостей;

• практичну, метою якої є формування особистих переконань, якостей і звичок, що сприяють зниженню чинника ризику для життя і здоров’я в повсякденному житті й у різних небезпечних і надзвичайних ситуаціях; формування сучасного рівня культури та безпеки життєдіяльності.

Важливо, щоб здобувані освіти зрозуміли головні особливості безпечної роботи з інформаційними джерелами та почали використовувати відповідні навички і знання під час вивчення інших навчальних предметів. Свідоме знання правил безпечної праці є одним з аспектів оцінювання якості підготовки здобувачів освіти з інформатичної освітньої галузі, що входить до інтегрованого курсу «Я досліджую світ». Крім того, формування здатності безпечного та етичного використання засобів інформаційно-комунікаційної компетентності у навчанні та інших життєвих ситуаціях передбачено ключовою інформаційно-комунікаційною компетентністю.

Просвітницька і мотиваційна робота, орієнтована на здоровий спосіб життя, спрямована на формування у школярів уявлення про людину як головну цінність суспільства. Вона формує елементарні уявлення дитини про себе, про функції власного організму; дітям даються початкові уявлення про здоров’я, основні способи загартовування організму, про способи зміцнення здоров’я засобами фізичної культури і спорту.

Невід’ємною частиною уроків є фізкультхвилинки, під час яких учні 3-4 класів навчаються виконувати різні вправи для зняття втоми і підвищення розумової працездатності. Фізкультхвилинки мають бути цікавими, нескладними, легко запам’ятовуватися. Вони спрямовані на зменшення негативного впливу навчального навантаження. Цей вид фізичних вправ дуже важливий, оскільки процес звикання до умов навчання у дітей цього віку досить напружений. Але не менш важливі вони і в наступних класах, коли збільшується розумове навантаження.

Активність у школі не обмежується уроками фізичної культури. Вільний час, такий як перерва чи обідній час, сприятливий для занять. Дослідження довели, що активність учнів на перервах відповідає 36 хвилинам помірної та енергійної фізичної активності на день. Користь від фізичних навантажень та активного способу життя для дітей молодшого шкільного віку величезна.

Розвиток. Фізична активність сприяє здоровому зростанню та розвитку. Рухаючись, дитина опановує дедалі більше рухових навичок і опрацьовує м’язи. Так вона розвиває свою силу та витривалість. Регулярні вправи на розтяжку можуть збільшити гнучкість. Нарешті, фі-

зична активність - це можливість для дітей поліпшити свою координацію, поставу, спритність та рівновагу.

Фізичний стан. В активної людини спостерігається збільшення дихальних і серцево-судинних можливостей, що підтримують контроль маси тіла та рівня цукру і холестерину в крові. Отже, фізична активність зменшує захворювання на діабет, ризик серцевих захворювань, ожиріння та певних типів раку у зрілому віці.

Маса тіла. Фізична активність - чудовий спосіб збільшити спалювання калорій. Отже, активність може зменшити ризик зайвої маси тіла чи ожиріння. Це дуже важливо, враховуючи, що люди, які потерпають від ожиріння з дитинства, частіше мають цю ваду протягом усього дорослого віку.

Кістки. Заходи, що потребують від дитини підтримання своєї маси тіла, наприклад під час підйому, або які змушують її стрибати, збільшують щільність кісток, а отже, їхній опір. Цей вид діяльності поліпшує внутрішню структуру кісток, робить їх міцнішими.

Емоційне здоров’я. Активні діти мають кращу самооцінку, довіряють собі. Фізична активність допомагає зменшити стрес, симптоми депресії та тривоги.

Соціалізація. Фізична активність - це можливість для дітей розвивати свої соціальні навички та стосунки з іншими. Допомагає розірвати ізоляцію та сприяє соціальній інтеграції.

Навчальні здобутки. Фізична активність поліпшує успішність у школі з кількох причин. Насамперед спорт потребує запам’ятовування правил і послідовностей рухів або прийняття швидких рішень. Крім того, активує певні ділянки мозку та збільшує кровопостачання, яке вони отримують. Упевненість і розслабленість, які забезпечує фізична активність, стимулюють інтелектуальні навички дитини [12].

Виховання культури здоров’я та формування установок на здоровий спосіб життя у дітей молодшого шкільного віку здійснюються в системі оздоровчих заходів на всіх уроках, позакласних заходах (проведенні ігор, бесід, вікторин, під час виконання спеціальних здоров’язбережувальних вправ).

Методика роботи з дітьми повинна будуватися в напрямі особис-тісно орієнтованої взаємодії з дитиною, має робитися акцент на самостійне експериментування та пошукову активність дітей. Зміст занять бажано наповнювати казковими та ігровими сюжетами, персонажами.

Слід враховувати, що навіть в одному класі в учнів можуть бути різні потреби, проблеми та інтереси. Цікаві завдання, конкурси, змагання, фізкультхвилинки, пісні позитивно впливають на дітей. Різноманітні форми роботи допомагають вчителю досягти зацікавленості учнів, зробити уроки яскравішими, цікавішими, емоційнішими та такими, що запам’ятовуються.

Здоров’язбережувальна інфраструктура освітнього закладу має охоплювати:

• відповідність стану та утримання будівлі та приміщень освітнього закладу санітарним і гігієнічним нормам, нормам пожежної безпеки, вимогам охорони здоров’я і охорони праці учнів;

• наявність і необхідне оснащення приміщень для харчування учнів, а також для зберігання і приготування їжі;

• організацію якісного гарячого харчування учнів, зокрема, гарячих сніданків;

• оснащеність кабінетів, фізкультурного залу, спортмайданчиків необхідним ігровим і спортивним обладнанням та інвентарем;

• наявність приміщень для медичного персоналу;

• наявність необхідного (в розрахунку на кількість учнів) і кваліфікованого складу фахівців, що забезпечують оздоровчу роботу з учнями (логопеди, вчителі фізичної культури, психологи, медичні працівники).

Відповідальність за реалізацію і контроль цього блоку покладається на адміністрацію навчального закладу.

Проблема формування здорового способу життя має велике значення, оскільки здоров’я багато в чому визначає якість життя та є необхідною умовою продуктивної творчості, праці, вдосконалення людини.

Перевіримо себе

1. Розробіть 5 прикладів проблемних завдань (запитань) з теми «Безпечний та здоровий спосіб життя» для учнів 3-4 класів та запропонуйте етапи їхнього вирішення.

2. Знайдіть у підручниках «Я досліджую світ» для учнів 3-4 класів або сформулюйте самостійно приклади творчих завдань підвищеної складності з теми «Безпечний та здоровий спосіб життя», спрямованих на накопичення учнями досвіду і формування у них навичок творчої діяльності. Назвіть критерії оцінки виконання завдань.

3. Наведіть приклади завдань з підручників, посібників з інтегрованого курсу «Я досліджую світ», виконання яких спрямоване на формування і передачу учням досвіду емоційно-ціннісного ставлення до здоров’я та безпеки людини.

4. Розробіть урок для 3-4 класів в ігровій формі з теми «Активний відпочинок на природі та безпека».

5. На основі аналізу типових освітніх програм, Державного стандарту початкової освіти визначте нові для школярів знання (поняття, зв’язки, уявлення) і вміння, які формуються під час вивчення теми «Безпечна поведінка у побуті».

6. Розробіть анкету для батьків учнів 3-4 класів «Я і моя дитина -як забезпечити безпеку».

 

 

 Це матеріал з посібника "Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 3-4 класах" Гільберг, Тарнавська

 

 



Попередня сторінка:  3.2. Реалізація історичного підходу у в...
Наступна сторінка:   4.2. Методика навчання школярів правил ...



^