Інформація про новину
  • Переглядів: 35
  • Дата: 22-10-2021, 15:47
22-10-2021, 15:47

5.1. Дидактична суть методів навчання

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  4.4. Формування підприємницької компет...
Наступна сторінка:   5.2. Характеристика словесних методів н...

Розділ 5

СУЧАСНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ»

 

Ким би ви не стали в житті, вам завжди будуть потрібні знання, пам’ять, вимогливість і акуратність, спостережливість, фантазія, уява, увага, терпіння, вміння логічно мислити, аналізувати, зіставляти і узагальнювати.

Г. Альтшуллер

Державним стандартом початкової освіти у другому циклі навчання (3-4 класи) передбачено організацію освітнього процесу із застосуванням діяльнісного підходу на інтегровано-предметній основі. Реалізація мети початкової освіти передбачає всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості.

Підвищення ефективності навчання безпосередньо залежить від доцільності добору та використання різноманітних, найбільш адекватних навчальній темі, методів навчання, а також від активізації всього навчального процесу.

На вчителя початкових класів покладається завдання щодо удосконалення процесу навчання, що дасть змогу учням ефективно, якісно засвоювати програмовий матеріал, оволодівати конкретними вміннями, навичками. Перед учителем постають питання, як зробити урок цікавим, сучасним, щоб учні були свідомими та вмотивованими до навчання; як виховати людину, яка б уміла поєднати свій духовний світ, знання, практику, творчість; які відшукати цікаві методи роботи з дітьми, обрати певну тактику, стиль роботи; як створити умови для позитивного розвитку, творчої реалізації особистості учнів.

Процес реформування освіти в Україні є спробою застосування нових ф°Рм роботи в межах традиційної системи. Організація процесу навчання здійснюється за допомогою різноманітних методів навчання. Щоб методи навчання стали засобом творчої діяльності вчителя, потрібно усвідомити суть методу як дидактичної категорії: його характеристику (ознаки, структуру), різноманітність методів навчання (<оптимальну класифікацію), критерії вибору методів і поєднання їх у кожній конкретній ситуації навчання школярів.

У філософській літературі метод характеризують як спосіб досягнення мети, певним чином впорядковану діяльність, спрямовану на об’єкт. Спосіб діяльності розглядають як систему послідовних дій, які забезпечують досягнення визначеної мети. Отже, традиційне тлума

чення терміна методи навчання - це упорядковані способи взаємопов’язаної діяльності вчителя й учнів, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань.

На практиці буває важко визначити чіткі межі між різними методами навчання: вони інтегруються, перетинаються, доповнюють одне одного, утворюють систему прийомів, за допомогою яких педагог і учні реалізують поставлені цілі.

Щоб спроектувати метод як модель своєї діяльності, суб’єкт повинен насамперед визначити й усвідомити мету. Без цього не може бути цілеспрямованої діяльності. Саме мета зумовлює вибір системи послідовних дій, які ведуть до її досягнення, до порівняння проміжних і кінцевих результатів. Спосіб діяльності реалізується за допомогою розумових, практичних і предметних засобів. Кожна дія здійснюється відповідними засобами, необхідними не тільки для її виконання, а й для контролю та регулювання, і має три компоненти: моторний, сенсорний і центральний, функції яких - виконання, контроль і регулювання дії.

У процесі навчання об’єктом діяльності учителя (суб’єкта) є учень, клас, а предметом - навчально-пізнавальна діяльність кожного школяра. Власне педагогічною метою діяльності вчителя є всебічний розвиток особистості учня, що досягається тільки в результаті навчально-пізнавальної діяльності дитини. Так, скільки б учитель не розповідав матеріал, якщо учень не слухає, не мислить, не запам’ятовує і вольовими зусиллями не зосереджує увагу тощо, він не оволодіє цим змістом, не розвиватимуться його мислення, пам’ять, почуття, ставлення до навколишнього світу.

Учитель визначає дидактичні цілі своєї діяльності, аналізуючи зміст (теми, розділу, блоку, модуля тощо) навчального предмета. Вони передбачають:

• формування в учнів елементів знань (уявлень, понять, закономірностей про об’єкти природи та різні способи діяльності) та умінь застосовувати їх;

• розвиток психічних процесів і якостей особистості кожної дитини.

Власне педагогічна ціль досягається не через безпосередній вплив

на учня (об’єкт), а через організацію процесу навчально-пізнавальної діяльності самого учня.

Учитель управляє учінням школярів, тобто планує, організовує, стимулює, контролює, регулює, коригує, аналізує й оцінює кінцевий та проміжні результати. Зміст управлінської діяльності учителя визначається об’єктивними механізмами процесу оволодіння школярами змістом навчального предмета та внутрішніми можливостями дітей («зоною актуального розвитку» і «зоною найближчого розвитку»). Така зумовленість пояснюється тим, що властивості, ознаки, закономірності зміни об’єкта в будь-якій діяльності, і в навчанні також, визначають характер і способи дій на нього.

Отже, метод навчання - це спосіб цілеспрямованої взаємопов’язаної діяльності учителя й учнів, яка включає управлінські дії учителя (планування, організація, стимулювання, контроль, коригування, аналіз і оцінювання результатів) та навчально-пізнавальні дії учнів

(засвоєння і застосування компонентів змісту навчального предмета, самоуправління), що забезпечує освіту, розвиток і виховання особистості кожного школяра. «Метод навчання - де серцевина процесу навчання, ланка, яка зв’язує запроектовану мету і кінцевий результат» [1].

Реалізація можливостей кожного методу в здійсненні навчання, виховання й розвитку учнів початкової школи пов’язана насамперед з реалізацією об’єктивного змісту навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі оволодіння певним змістом навчального предмета та взаємодією вчителя, учня, колективу. Головними, найістотнішими ознаками методу навчання є:

• спосіб отримання інформації та оволодіння учнями уміннями і навичками;

• спосіб спільної діяльності вчителя і учнів, керівництва навчально-пізнавальною діяльністю учнів;

• сукупність упорядкованих прийомів, дій і операцій, достатніх для отримання результатів спільної діяльності вчителя і учнів;

• спосіб і форма руху змісту навчального матеріалу за правилами індуктивної чи дедуктивної логіки його розгортання;

• спосіб і рівень руху пізнавальної самостійності й активності учнів, спосіб стимулювання і мотивації учіння, спосіб емоційних переживань, спосіб формування оцінних суджень.

Методи навчання виконують освітню, розвивальну і виховну функції, крім того, ще й стимулювальну, комунікативну, діагностико-кори-гувальну функції, які потрібні для нормального функціонування навчального процесу [1].

Класифікація методів навчання - це впорядкована за певними ознаками система методів; групування методів навчання за певними ознаками та встановлення між ними зв’язків. Нагадаємо, що універсальної класифікації методів навчання немає, оскільки є безліч критеріїв для групування наявних [2]. Кожен з методів навчання має певні переваги і недоліки. Ефективність застосування їх визначається специфікою конкретного процесу навчання. Універсальних рекомендацій щодо складу та застосування методів навчання не існує. З метою максимальної ефективності процесу навчання учитель самостійно приймає рішення про використання того чи іншого методу, ґрунтуючись на власному досвіді.

Як і для І циклу навчання (1-2 класи), у II циклі (3-4 класи) вибір методів навчання зумовлюється: загальними цілями навчання; змістом навчального матеріалу та специфікою предметної галузі; темпом і терміном процесу навчання; стилем навчання та рівнем педагогічної майстерності педагога; дидактичним і матеріально-технічним забезпеченням процесу навчання; рівнем підготовки учнів, їхніми можливостями, віковими особливостями, умінням навчатися.

Під час планування уроків учителю потрібно враховувати, що будь-який метод навчання має тією чи іншою мірою забезпечувати:

• активну участь учнів у процесі навчання;

• встановлення зворотного зв’язку в системі «вчитель - учень»;

• можливість застосування набутих навичок і знань у навчальних та реальних життєвих ситуаціях;

• самостійну творчу діяльність роботи учнів у малих групах;

• мотивацію учнів до підвищення ефективності своєї діяльності на уроках;

• формування бажання учнів до творчої, продуктивної праці;

• прагнення учнів до активних дій, що допомагають досягати успіхів, мотивують власну поведінку;

• моделювання поведінки, необхідної для успішної професійної та підприємницької діяльності.

Так, на одному уроці інтегрованого курсу «Я досліджую світ» може бути використано кілька різних методів залежно від змісту його частин. Демонстрація змінюється бесідою та практичною роботою. Різні методи можуть поєднуватись так, що переважатиме котрийсь один або кілька методів. Наприклад, бесіда чергується з невеликою розповіддю або поясненням, пояснення - з демонстрацією або з практичною роботою та ін. Але, поєднуючи методи, варто виділити на уроці головний (провідний), а інші - допоміжні.

У II циклі навчання широкого застосування набуває група методів навчання, що класифікуються за рівнем пізнавальної діяльності учнів:

• пояснювально-ілюстративний;

• репродуктивний;

• проблемне викладання навчального матеріалу;

• частково пошуковий, або евристичний;

• дослідницький.

Ця класифікація враховує здебільшого рівень пізнавальної діяльності учнів, без зосередження уваги на джерелах знань, що підтверджує її недостатню обґрунтованість.

Найвищою формою навчальної діяльності учня, що є формою самоосвіти, є самостійна робота. Саме одним з основних завдань початкової ланки освіти є формування та розвиток в учнів навички самостійного уміння. Для цього підбирають такі методи та організаційні форми навчання, які сприятимуть розвитку самостійності учнів. Науковці розглядають визначення поняття «пізнавальна активність» у тісному зв’язку з поняттям «самостійність», хоча ці поняття не є тотожними.

Самостійна робота тільки тоді досягає найбільшого успіху, коли учні усвідомлюють свої досягнення як результат самостійної діяльності, аналізують свої помилки, допущені в процесі роботи. Значну роль у цьому відіграє аналіз учителем роботи учнів, коли він спрямовує учнів на самоконтроль результатів своєї навчальної діяльності.

Конкретними методами організації навчальної роботи, які на різному рівні забезпечують пізнавальну самостійність школярів, є виклад навчального матеріалу вчителем у формі проблемної розповіді, практичні роботи, спостереження, досліди, робота учнів з підручником, художньою і науково-популярною літературою.

Упровадження компетентнісного підходу ставить перед здобувача-ми освіти нове завдання - уміти вчитися, а для вчителя - навчити вчитися. Комплексними засобами для реалізації цього завдання є сформованість і подальший розвиток навчальної самостійності, що широко і різнобічно реалізується на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у формі самостійних робіт.

Застосовуючи відповідні методи в процесі навчання, учитель одночасно привчає дітей до певних логічних операцій, формує в них науковий світогляд, розвиває здібності, волю, інтерес, допомагає виробленню свідомої мотивації навчання. Методи, крім освітнього значення, мають і виховне, - ось чому під час вивчення предмета потрібно застосовувати різні методи, не надаючи переваги лише одному з них.

У загальному вигляді структура самостійних робіт учнів така:

• отримання завдання від учителя та обміркування його змісту;

• усвідомлення мети майбутньої діяльності, мобілізація знань, умінь, накопиченого практичного досвіду;

• планування майбутньої діяльності;

• виконання завдання; внесення корективів у роботу, якщо це потрібно, здійснення самоконтролю;

• аналіз результатів роботи (порівняння їх з метою).

Учитель організує, скеровує (поточний інструктаж) і контролює дії учнів під час виконання самостійної роботи, надаючи їм різну допомогу, стимулюючи і заохочуючи успіх у роботі, підбиває підсумки та оцінює.

Для того щоб самостійна робота учнів на уроках (заняттях) з інтегрованого курсу «Я досліджую світ» була ефективною, потрібно дотримуватись певних умов:

• завдання для самостійної роботи мають бути доступними і посильними;

• чітка, конкретна постановка завдань перед учнями;

• характер завдань для самостійної роботи та їхня складність на різних етапах навчання мають змінюватися та урізноманітнюватися;

• завдання для самостійної роботи повинні бути диференційованими щодо рівня підготовки учнів;

• має дотримуватись систематичність і послідовність застосування самостійної роботи учнів у процесі навчання;

• повинен існувати взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи.

Ефективність самостійної навчальної діяльності учнів зростає, якщо на різних етапах уроку використати систему навчальних завдань (за зразком, репродуктивних, варіативних, творчих) та пізнавальних завдань, побудованих за принципом зростання рівня пізнавальної активності.

Самостійну роботу застосовують на всіх етапах уроку, але з об’єктивних причин у початковій школі майже не організовують на етапі вивчення нового матеріалу.

Метод як сукупність методичних прийомів

Будь-який метод реалізується за допомогою прийомів, органічно поєднаних між собою в певну систему. В окремих ситуаціях прийом може бути методом навчання, і, навпаки, метод може бути прийомом, тому що вони діалектично взаємозв’язані. Наприклад, бесіда - самостійний метод навчання, але коли педагог епізодично використовує її під час практичних занять, то стає прийомом навчання, що входить до методу

практичних дій. Метод і прийом можуть мінятися місцями. Свою назву той чи інший метод навчання дістає за провідним дидактичним прийомом, який використовують на конкретному занятті (уроці).

Методичний прийом - це елемент того чи іншого методу, який виражає певну дію вчителя і учнів у процесі навчання. Наприклад, запис на дошці, певна інтонація голосу, логічні акценти, повторення думки декілька разів тощо. До негативних прийомів можна віднести: швидку, метушливу ходу по класу, занадто голосне декламування, моралізування, що не дає змоги учням зосередитись на уроці.

Відповідний методичний прийом спрямовує діяльність учнів на розв’язання якогось певного часткового дидактичного завдання. Використання різних дидактичних прийомів забезпечує активізацію пізнавальної діяльності учнів, поглиблене засвоєння навчального матеріалу.

Усі прийоми, залежно від навчальної мети уроку, вчитель узгоджує з основними методами. Наприклад, застосовуючи метод бесіди, вчитель може використовувати для створення проблемної ситуації або як опору для розв’язування евристичних завдань навчальні таблиці, натуральні об’єкти та інші засоби. Під час розповіді вчитель може поступово зарисовувати схему об’єкта на дошці, що значно підвищує активізацію навчання.

Ефективність процесу навчання значною мірою залежить як від вдалого вибору методів, так і від їхніх внутрішніх структур, умілого поєднання прийомів зовнішньої діяльності вчителя і внутрішньої пізнавальної самодіяльності учнів. Для стимулювання мислення і пізнавального інтересу учнів початкових класів на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у II циклі навчання застосовують різноманітні прийоми. Головними з них є збагачення навчального матеріалу новими цікавими фактами, які відсутні в підручнику, здійснення проблемного підходу до навчання, використання елементів цікавого, емоційних стимулів; демонстрування різних видів натуральних об’єктів, схем, діапозитивів, слайдів, фотографій, муляжів, моделей тощо.

Методичні прийоми можна класифікувати за певним характером та систематизувати у відповідні групи. Передусім можуть бути виділені прийоми, які присутні майже в кожному методі, а саме: логічні, організаційні і технічні.

До логічних належать прийоми збудження і розвитку пізнання, виявлення істотних ознак об’єктів або явищ, порівняння об’єктів (виявлення однакових і відмінних рис), висновки, узагальнення. Ці прийоми забезпечують розвиток мислення учнів, самостійність їхньої роботи. Наприклад, постановка проблеми, порівняння, визначення, виявлення спільних та відмінних ознак, узагальнення, висновки.

Організаційні прийоми спрямовують увагу на сприймання і роботу учнів. До них належать індивідуальні, фронтальні, групові види проведення робіт; різні типи завдань (однакові, різні, індивідуальні); виготовлення і використання певних карток, інструкцій тощо. Наприклад, складання плану, демонстрування об’єктів учителем, розгляд учнями об’єктів у власних руках тощо.

До технічних належать прийоми, якими досягається підготовка робочого місця, використання різного обладнання, допоміжних матеріалів

і засобів (поводження з виучуваними об’єктами або матеріалами, приладами та ін.). Наприклад, записи у зошити, заповнення схем і таблиць, знаходження відповідей у книжці, добір об’єктів тощо.

Варіанти поєднання різних прийомів можуть бути різними залежно від змісту навчального матеріалу. Творча активність і педагогічна майстерність учителя залежать від умілого використання існуючих і розроблення нових прийомів, застосування яких підвищує рівень навчання і виховання учнів.

Перевіримо себе

1 Дайте визначення методу навчання та методичному прийому.

2. Позначте визначення, яке відповідає поняттю «моделювання природних об’єктів». Це:

А метод дослідження об’єктів природи за допомогою глобуса, іграшок, схем

Б графічне зображення об’єктів природи в процесі моделюючої діяльності

В створення будь-чого матеріального або уявного, що відображає об’єкт, замінює його і дає певну інформацію про нього

Г схематичне зображення об’єктів природи в процесі моделюючої діяльності

3. Вибір проблемних методів навчання у процесі засвоєння молодшими школярами змісту природознавства визначається такими критеріями:

А локальна і загальна готовність учнів, зміст навчального матеріалу

Б зміна послідовності вивчених у підручнику фактів, пояснень описів

В необхідність залучення додаткової інформації, яка виходить за межі змісту поняття, що передбачено програмою

Г методична підготовка вчителя

4. До евристичних (частково-пошукових) методів навчання природознавства належать:

А створення вчителем проблемної навчальної ситуації, поетапне її розв’язування з аналізом послідовності і логіки вирішення завдання

Б способи елементарного засвоєння творчої діяльності (певних її етапів) під час роботи з об’єктами природи

В формулювання вчителем риторичних запитань, на які він сам відповідає

Г проблемна розповідь, під час якої діти знайомляться з ходом розв’язання проблемної ситуації

 

 

 Це матеріал з посібника "Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 3-4 класах" Гільберг, Тарнавська

 

 



Попередня сторінка:  4.4. Формування підприємницької компет...
Наступна сторінка:   5.2. Характеристика словесних методів н...



^