Інформація про новину
  • Переглядів: 1164
  • Дата: 22-10-2021, 15:48
22-10-2021, 15:48

5.3. Характеристика наочних методів навчання

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  5.2. Характеристика словесних методів н...
Наступна сторінка:   5.4. Характеристика практичних методів ...

Наочний метод - візуально-чуттєве сприйняття предметів та явищ навколишнього світу в їхньому натуральному або штучному, символічному зображенні. Особливість цих методів навчання полягає у використанні зображень об’єктів і явищ, конкретних образів, які безпосередньо сприймають учні. До таких методів належить ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.

Ілюстрування - використання у навчальному процесі наочності (плакатів, карт, рисунків на дошці, картин та ін.) для оптимізації засвоєння знань. У навчальному процесі нерідко ілюструють натуральні предмети (рослини, тварин, мінерали, техніку та ін.), зображення об’єктів, які вивчають (фотографії, картини, моделі та ін.), схематичні зображення предметів вивчення (географічні, історичні карти, графіки, схеми, діаграми тощо). Такі ілюстрації допомагають учням ефективніше сприймати навчальний матеріал, формувати конкретні уявлення, точні поняття.

За діаграмою встановіть, якого газу найбільше у складі повітря, а якого - найменше [4].

Розгляньте діаграму. Про що свідчать ці дані [5]?

За діаграмою проаналізуйте, як змінюється серцевий ритм людини з віком.

Оберіть діаграму, яку можна використати для показу: висоти дерев у лісі; різних видів дерев у лісі.

Складіть розповідь про значення рослин для людини, використовуючи схему. Розповідь супроводжуйте прикладами. Доповніть перелік.

Розгляньте і доповніть схему. Розкажіть, як ви уявляєте свій особистий успіх. Як ви плануєте досягати успіхів у житті [6]?

Демонстрування - використання приладів, дослідів, технічних установок та ін. Цей метод ефективний, коли всі учні мають змогу сприймати предмет або процес, а вчитель зосереджує їхню увагу на головному, допомагає виділити істотні сторони предмета, явища, роблячи відповідні пояснення. Під час демонстрування дію складного механізму розчленовують на елементи, щоб докладно ознайомити учнів з окремими процесами, які відбуваються одночасно. Демонструючи діючі моделі, виробничі процеси на підприємстві, слід подбати про дотримання правил техніки безпеки. Учитель повинен забезпечити всебічний огляд об’єкта, чітко визначити головне, детально продумати пояснення, залучати учнів до пошуку потрібної інформації.

Спостереження - це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно визначеним цілям й потребує вольових зусиль. Учень не просто повинен слухати, а прислухатись, не просто дивитись, а придивлятись, усебічно розглядати об’єкт, щоб створити необхідне уявлення про нього. Спостереження - це суб’єктивна діяльність, оволодіння якою призводить до формування уміння спостерігати. Із цим умінням пов’язаний розвиток такої якості, як спостережливість. Спостережливість - це прагнення й уміння найповніше помічати особливості предметів і явищ, серед яких й такі деталі, які здаються зовні недостатньо помітні і на перший погляд малоістотні, уміння помічати незначні відмін

ності, зміни в предметах і явищах. Приклади з підручників «Я досліджую світ», 3 клас:

• Розгляньте світлини. Розкажіть, що людина дізналася про природу за допомогою методу спостереження, а що - за допомогою експерименту [5].

• Проведіть спостереження за двома однаковими кімнатними рослинами, створивши їм різні умови: одну помістіть на сонячне місце, а іншу - в напівтемряву. Які зміни відбудуться з рослинами? Від чого вони залежать?

• Обери твердження, з якими ти погоджуєшся. Обґрунтуй свою думку спостереженнями [6].

А Повітря нагрівається від сонячного проміння.

Б Повітря нагрівається і охолоджується від поверхні Землі.

В Повітря нагрівається і охолоджується від водної поверхні.

Г У снігу міститься багато повітря, тому рослини під снігом не гинуть.

Д Повітря добре проводить тепло.

Спостережливість - важлива риса особистості. Вона впливає на структуру і зміст інших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибше мислить і розуміє. Це полегшує засвоєння знань та умінь, забезпечує кращі результати в навчанні, позитивні емоції, розвиває пізнавальні інтереси, впливає на поведінку.

Роботу з розвитку спостережливості у школярів молодшого шкільного віку, як засвідчує аналіз психолого-педагогічної літератури, найкраще розпочати з виховання інтересу до природи, з накопичення безпосередніх вражень про об’єкти. Оскільки інтерес відіграє важливу роль у здійсненні будь-якої діяльності, то, без сумніву, в процесі розвитку спостережливості він є найістотнішим стимулом, що підвищує пізнавальну активність, поліпшує якість сприймання та сприяє кращому запам’ятовуванню.

Проте, спостерігаючи за поведінкою дітей на заняттях та у вільний від навчання час, помічаємо, що не всі діти виявляють однаковий інтерес до спостереження об’єктів природи. Багатьом з них притаманний нестійкий інтерес, який виникає лише час від часу, залежно від специфіки спостережуваних об’єктів і явищ та ставлення дитини до них. У такій ситуації успіх спостереження значною мірою залежить від емоційності. Тобто залучення до акту спостереження почуттів. Адже почуття тісно пов’язані з діяльністю дитини, спонукають її до активних дій, емоційно забарвлюють сприймання, мислення, сприяють

кращому запам’ятовуванню. Першою спонукою дитини до спостереження довкілля стають прагнення побачити красу предметів і явищ та велике бажання дізнатися про них більше.

Не можна не згадати слова В.О. Сухомлинського про те, що в хвилини емоційного піднесення думка дитини стає найбільш чіткою, а почуття здивування є «могутнім джерелом бажання знати». Невід’ємною частиною емоційно-вольового компонента спостережливості є увага, яка виявляється в тому, що в процесі сприймання дитина не тільки чує, а й прислуховується, не тільки дивиться, а й вдивляється, тобто зосереджується на певному предметі чи явищі. Отже, одним із завдань розвитку спостережливості має бути розвиток здатності довільної уваги, уміння організовувати спостереження в потрібний час згідно з визначеною метою, бо активна увага є передумовою спостережливості. Саме увага допомагає зосередитись на досліджуваному об’єкті, виділити його істотні сторони та абстрагуватися від неістотних, тобто сприяє кращому розумінню довкілля.

У процесі навчання спостереження стає одним з методів його організації. З позиції розуміння методу навчання як дидактичної категорії, спостереження є способом організації взаємопов’язаної діяльності учителя й учнів і полягає у тому, що вчитель організовує, стимулює, здійснює поточний контроль, аналізує, корегує й оцінює цілеспрямоване, планомірне сприймання учнями об’єктів природи. В. О. Сухомлинський проводив «уроки мислення серед природи». Кожне заняття передбачало певне коло речей і явищ для спостережень, а метою мала бути установка: дивувати і помічати, помічати і відчувати, відчувати і думати, думати і творити. Він надавав особливого значення добору тем для таких занять. Серед них: «Пробудження природи від нічного сну», «Як квіти зустрічають схід сонця», «Промені сонця грають у краплинах роси», «Як співає жайворонок», «Як ліс готується до зимового сну», «Подорож краплі води», «Як чекають дощу пшениця, соняшник і троянда», «Кожне явище має свої причини». З усією очевидністю можна стверджувати, що вчителі під керівництвом В. О. Сухомлинського «надавали виняткового значення тому, щоб кожна з названих тем несла дитині безліч відкриттів, зроблених нею самостійно», «щоб дитина заглиблювалася подумки в якусь, здавалося б, незначну деталь, зосередила на ній всю увагу, забула про все інше».

Спостереження - це метод пізнавальної діяльності, що спирається передусім на роботу органів чуття (слуху, зору, нюху, дотику тощо). Спостереження дають знання про предмети та явища навколишнього світу, їх використовують на уроках під час розповіді вчителя під час демонстрування різних посібників, на предметних уроках, уроках-екскурсіях, а також у позаурочний час у кутку живої природи, полі, садку, на городі. Учитель повинен організовувати спостереження і керувати ними, спрямовуючи увагу учнів на окремі сторони предметів, явищ тощо.

Значну частину знань про природу своєї місцевості учні набувають у процесі ведення календаря природи. Тому велику увагу слід приділити правильній організації спостережень за сезонними явищами в природі. У своїх працях О. Я. Герд на перше місце висував методи ви

кладання, які сприяють розвитку самостійності, пізнавального інтересу. Він вказував, що природу потрібно не описувати, а пояснювати: тварини і рослини потрібно розглядати у зв’язку із середовищем. Із цією метою потрібно проводити екскурсії, практичні роботи: «...необхідно виводити дітей за місто, в поле, ліс, на болото; потрібно, щоб вони самостійно спостерігали тіла всіх трьох царств у їхній природній обстановці, знайомились із життям і розвитком організмів, - тобто необхідні екскурсії».

Для розкриття найпростіших, доступних розумінню дітей зв’язків, що існують у природі, слід застосовувати діалектичний підхід. Учителеві треба звертати увагу школярів на зв’язки між предметами та явищами. Він повинен так викласти матеріал, щоб за кожним новим словом, засвоєним учнем, стояв чіткий і правильний образ. Цього можна досягти лише прищепленням учням спостережливості, допитливості, цікавості до навколишньої природи.

Спостережлива дитина бачить, чує та помічає все нове і цікаве, що торкається її зору і слуху: рослини, які зацвітають навесні, політ перших метеликів, приліт шпаків тощо. Учень, у якого не розвинена спостережливість, проходить повз цих явищ, не помічаючи їх. Тому виховання в учнів спостережливості, уваги до навколишньої природи має велике значення. Малюки дивують старших найнесподіванішими запитаннями, що виникають у свідомості в процесі сприймання образів навколишнього світу.

Соціальне пізнання містить прагнення відчути іншу людину, засвоїти соціальні норми, принципи справедливості, поваги, враховувати інтереси інших людей. В. О. Сухомлинський підкреслював, що «природа стає могутнім джерелом виховання лише тоді, коли людина пізнає її, проникає думкою в причинно-наслідкові зв’язки. Переоцінка наочності - це абсолютизація окремих особливостей дитячого мислення, зведення пізнавальної сфери до сфери почуттів». Отже, найчастіше спостереження в природі повинні передувати вивченню відповідної теми в класі. Саме на матеріалі попередніх спостережень в природі будується вивчення сезонних змін. Методика організації спостережень має бути спрямована передусім на розвиток інтересу і довільної уваги учнів. Це досягається постановкою перед дітьми посильних завдань, чітко розробленою програмою, послідовністю і різноманітністю методів, спрямованих на розширення та поглиблення спостережень. Тільки в таких умовах розумова діяльність дітей стає різнобічною, цілеспрямованою і тому ефективнішою. За тривалістю проведення Л. К. Нарочна, Г. В. Ковальчук і К. Д. Гончарова поділяють спостереження на:

• короткочасні, які потребують незначного відрізку часу на уроці або вдома при виконанні домашніх завдань. Метою цього виду є сприймання ознак, властивостей конкретних об’єктів;

• довготривалі, які проводять у позаурочний час; об’єктом їх є процеси, явища, події, які розвиваються, змінюються протягом певного часу.

За формою організації діяльності учнів В. М. Пакулова і В. І. Куз-нєцова класифікують спостереження на:

• фронтальні: здійснює увесь клас за однаковим завданням під безпосереднім керівництвом учителя;

• групові: завдання виконують групи по 2-3 учні. Групи можуть складатися з учнів з однаковим і різними рівнями підготовки;

• індивідуальні: виконує кожен учень самостійно.

У процесі навчання спостереження за часом проведення їх Т. М. Бай-бара поділяє на:

• випереджувальні, які проводять ще до засвоєння нових знань. їхні результати є чуттєвою основою формування уявлень у наступних темах, застосовують до тих об’єктів, які неможливо сприймати безпосередньо на уроці, або вони потребують тривалого часу;

• опорні, які організовує вчитель у процесі засвоєння нових знань (уявлень, понять, встановлення залежностей, способів діяльності тощо);

• розширювальні, які використовують після засвоєння теоретичних знань, потрібні для конкретизації, розширення і поглиблення сформованих знань.

За характером пізнавальної діяльності спостереження бувають репродуктивними (спрямовані на сприймання та відтворення зовнішніх ознак, властивостей, частин явищ і предметів та зовнішніх зв’язків) і творчими (є способом розв’язання проблеми). З перших уроків у школі вчитель повинен організувати систематичні, цілеспрямовані спостереження за погодою, сезонними змінами в рослинному, тваринному світі. На спостереження не відводять навчальні години, вчитель планує цю роботу щоденно. Метеорологічні та фенологічні спостереження починають з перших днів навчання, вони тривають протягом усіх чотирьох навчальних років. Саме тому, зазначає С. І. Балашова, потрібно дотримуватись певних вимог:

1. Спостереження мають бути регулярними.

2. За одним і тим самим об’єктом спостереження ведуть протягом кількох років.

3. Паралельно з метеорологічними спостереженнями проводять фенологічні.

Залежно від змісту навчальної програми діти поступово навчаються спостерігати за погодою і позначати явища погоди умовними знаками. Крім того, вони навчаються опрацьовувати отримані матеріали спостережень, пояснювати явища неживої природи. Відповідно до цього визначають такі об’єкти метеорологічних спостережень: температура повітря, стан неба (ясно, похмуро, хмарно), опади, напрямок вітру, тривалість дня, довжина тіні гномона від полуденного сонця. Усі отримані дані учні записують у календар погоди. Як відомо, підсумки спостережень за погодою учні підбивають щомісячно. Вони навчаються порівнювати результати метеорологічних спостережень за квартал. Водночас, спостерігаючи за змінами в неживій природі, школярі встановлюють зміни, які відбуваються в живій природі (листопад, відліт птахів на зимівлю тощо).

Разом із метеорологічними спостереженнями проводять фенологічні. Фенологія - наука про сезонні явища в живій і неживій природі. Вона реєструє і вивчає явища, пов’язані зі зміною пір року, наприклад, строки утворення та сходження снігового покриву, сезонні фази розвитку

рослин і активності тварин (сплячка, линяння, міграції). Фактично - це система знань про сезонний розвиток організмів (рослин і тварин).

Поняття сезонності пов’язане зі змінами температурного режиму, тривалості світлової частини доби, інтенсивності освітлення, кількості та стану опадів з низкою інших природних особливостей, які називають «екологічними факторами». У сукупності їх об’єднують у поняття - «умови існування». Отже, умови існування визначають стан організму. Це може бути стан спокою, весняного пробудження, інтенсивного чи сповільненого росту і розвитку тощо.

Фенологічні спостереження - це спостереження за етапами росту, розвитку рослин і тварин, які проявляються у добре помітних зовнішніх змінах (у рослин), а у тварин - і в їхній поведінці. Ці етапи називають «фенологічними фазами».

Фенологічна фаза - це період у сезонному розвитку природи: окремих видів рослин (цвітіння, достигання плодів тощо), їхніх угруповань, характерних сезонних явищ у житті тварин (перельоти птахів, їхні гніздування, виліт пташенят з гнізда), що помітно відрізняється від інших. Сам процес спостереження за динамікою розвитку окремих рослин чи тварин полягає у чіткому фіксуванні початку, закінчення, тривалості кожної фази. Крім того, не варто забувати про згадані вимоги до ведення спостережень. Вони обов’язкові тому, що лише систематичність спостережень дає змогу простежити динаміку розвитку організму. Під час проведення спостережень з учнями вчитель має постійно дотримуватись основних дидактичних принципів, зазначає О. А. Біда:

• спостереження мають бути посильні для дітей, учителю треба враховувати їхні вікові особливості;

• проводити спостереження треба систематично і послідовно у зв’язку із сезонними особливостями явищ природи;

• особливу увагу слід звертати на місцеві природні умови, рослини, тварин, тобто дотримуватись краєзнавчого принципу;

• необхідно звертати увагу на наступність програмового матеріалу з дошкільних установ і початкової школи.

Уже з перших днів школярі спостерігають за погодою, за станом неба і навчаються розрізняти, яке небо вважати ясним, яке - хмарним, яке - похмурим. Відразу знайомляться з умовними позначеннями стану неба (О - ясно; 3 - хмарно; # - похмуро), опадів (§8 - дощ;

- сніг), вітру (—► ) тощо.

Від першокласників вимагається, щоб вони розрізняли, коли надворі тепло, коли холодно, коли дуже холодно, сьогодні тепліше, ніж учора, тощо. Учні повинні доводити, чому вони визначили погоду такою. Це привчає дітей аналізувати явища, які вони спостерігають. Щотижня потрібно підводити підсумки спостережень.

Важливо привчати дітей розповідати про свої спостереження та вчити узагальнювати матеріали проведених спостережень. Така робота сприяє розвитку мислення й мови дітей. Усі спостереження учні фіксують у класних календарях. У 1 класі діти отримують безліч нових вражень. Щоб запобігти їхньому перевантаженню, щоденні спостереження організовувати недоцільно. До цієї роботи першокласників залучають поступово. У 2 класі уявлення дітей розвиваються, розширюються

та систематизуються. Спостереження стають різноманітнішими. Учні вчаться аналізувати дані своїх спостережень, підбивати підсумки, виявляти причинні зв’язки між явищами природи, а також між ними і практичною діяльністю людини. Другокласники помічають менш яскраві й менш помітні явища природи, точніше деталізують їх, ніж першокласники. Наприклад, діти спостерігають за сходом і заходом Сонця, за його висотою над горизонтом у різні пори року і протягом дня. Починають розрізняти силу вітру, розуміють причини утворення туману, інію, помічають поступове похолодання восени і потепління навесні; виявляють, що взимку при похмурій погоді теплішає, а у морозні дні буває сонячно. Наприкінці місяця робота з календарем підсумовується - складаються елементарні зведення про те, скільки було протягом місяця ясних днів, скільки - хмарних, похмурих, з дощем, снігом тощо. У 2 класі слід навчити учнів характеризувати погоду за місяць (за календарем природи).

У 3 класі ведення календаря ускладнюється. Учитель показує учням, якими умовними знаками будуть позначати температуру повітря після вивчення теми «Термометр». У 4 класі учні систематично ведуть спостереження за погодою. Вони відмічають стан неба, опади, температуру повітря, напрямок вітру. Для цього діти повинні навчитись користуватися компасом, флюгером. Опади вимірюють опадоміром, висоту снігового покриву визначають снігомірною рейкою, лінійкою. Такі дослідження з використанням приладів стають конкретнішими.

У 3-4 класах потрібно навчити учнів детальніше обробляти матеріал спостережень: робити зведення: скільки днів у минулому місяці було хмарних, скільки - сонячних, із дощем, снігом і без опадів, скільки вітряних, безвітряних, який напрямок вітру переважав тощо. Доцільно зводити місячні дані у графіки температури, діаграми хмарності. Такі зведення дають можливість скласти чітке уявлення про характер погоди за кожний місяць.

Спостереження за неживою природою треба поєднувати зі спостереженнями за змінами в рослинному і тваринному світі, а також звертати увагу на тісний природний взаємозв’язок між живою і неживою природою. Наприклад, з настанням весни Сонце піднімається над горизонтом вище, день стає довшим, теплішає повітря, тане сніг, прогрівається ґрунт, пробуджуються рослини і комахи, які живляться рослинами. Пробудження комах зумовлює приліт птахів, які ними живляться, пробуджуються й інші тварини (жаби, ящірки, їжаки та ін.). У 3-4 класах рекомендується проводити дослідження за змінами в розвитку дерев і кущів у весняний період й виділяти фази розвитку за певними ознаками. Результати досліджень доцільно заносити до таблиці. Наприклад, на початку кожного сезону учні одержують завдання перевіряти певні народні прикмети. Завдяки такій роботі в учнів розвивається спостережливість, бажання розгадувати таємниці природи, якомога більше дізнатися про вже відоме. Варто організувати з учнями спостереження за тим, наскільки правильно можна прогнозувати погоду за певною прикметою. Кожен учень вибирає одну прикмету і перевіряє її. Результати проведених спостережень учні занотовують у таблиці.

Для того щоб провести спостереження, як проростає насінина, а згодом розвивається рослина: росте, цвіте та плодоносить, потрібно посадити насіння огірка в горщик з ґрунтом і спостерігати за його зростанням. Наприклад:

1. Спочатку вибираємо об’єкт спостереження. Наприклад, огірка. 2. Далі - формулюємо мету спостереження: хочемо дізнатися, як розвивається рослина з насіння. 3. Складаємо план спостереження. 4. Результати спостереження фіксуємо в зошиті [5].

• Виявити умови росту і розвитку тобі допоможе дослід. Проросле насіння висій у ґрунт, але в різні посудини. Першу з них постав на світло в тепле місце, поливай і розпушуй ґрунт. Другу - затули від світла чорним папером. Третю - постав у холодне місце. Четверту - не поливай. П’яту - накрий банкою, щоб не потрапляло повітря [3].

Отже, щоб добре організувати спостереження з позитивним результатом, учителеві потрібно продумати кожну деталь. Коли учень буде бачити наслідки своєї роботи, він і надалі спостерігатиме окремі предмети та явища природи. У нього поступово розвиватиметься інтерес до природи. І цей інтерес учитель повинен постійно підтримувати.

Самостійне спостереження - безпосереднє сприймання явищ дійсності. Як стверджував К. Ушинський, «ніщо не може бути важливішим у житті, як уміти бачити предмет з усіх боків і серед тих відносин, в які він поставлений. Якщо ми вникнемо глибше в те, що звичайно називається в людях визначним або навіть великим розумом, то побачимо, що це, головним чином, є здатність бачити предмети в їх дійсності, всебічно, з усіма відносинами, в які вони поставлені. Якщо навчання передбачає розумовий розвиток у дітей, то воно повинно вдосконалювати їх здатність у спостереженні».

Школа має великі можливості для організації спостережень, їх можна вести на уроці (практичні заняття), використовуючи наочні посібники, під час екскурсій. Наприклад, за завданням учителя учні тривалий час спостерігають за ростом рослин.

Формування складних географічних понять (клімат, погода) потребує самостійних спостережень за атмосферою упродовж року. Такі спостереження привчають учнів глибше аналізувати їх, порівнювати, робити висновки, занотовуючи все це в свої щоденники. Методика організації будь-якого виду самостійного спостереження потребує послідовного використання його елементів. Це інструктаж учителя про мету, завдання і методику спостереження (повторення або вивчення навчального матеріалу, необхідного для свідомого виконання завдань спостереження), здійснення спостереження, фіксація, відбір і аналіз його результатів учнем, узагальнення і формулювання висновків

(вивчення вчителем поданих учнями матеріалів спостереження, їх аналіз і оцінка виконаної роботи).

Процес формування міжпредметної спостережливості яскраво описав у своїй книзі «Школа просто неба» В. Сухомлинський.

«...Лютий. Зимова холоднеча. Але ось випала сонячна днинка. Ми йдемо в тихий, засніжений сад. «Придивіться, діти, уважно до всього, що оточує нас, - чи бачите ви перші ознаки наближення весни? Навіть найнеуважніший з вас може помітити дві-три ознаки, а той, хто не тільки подивиться, а й подумає, побачить двадцять ознак... Дивіться, слухайте, думайте», - кажу я учням. Я бачу, як придивляються діти до засніженого віття, до кори дерев, прислухаються до звуків... Потім ми приходимо в сад через тиждень, знову через тиждень, і щоразу перед допитливим дитячим поглядом відкривається щось нове».

Ефективність методу спостереження залежить від того, якою мірою зібрані під час спостереження матеріали вивчають і відповідно обробляють під керівництвом учителя й на їхньому ґрунті роблять певні висновки, узагальнення.

Отже, є кілька методичних умов, виконання яких забезпечує успішне використання наочних засобів навчання:

• чітке виокремлення основного в процесі демонстрування ілюстрацій, оскільки вони часом містять елементи, що відволікають;

• детальне продумування пояснень вступних, основних (під час демонстрування) і заключних, необхідних для з’ясування сутності демонстраційних явищ, а також для узагальнення засвоєної навчальної інформації;

• залучення учнів до знаходження бажаної інформації в наочному посібнику чи демонстраційному пристрої, постановка перед ними проблемних завдань наочного характеру.

Перевіримо себе

1. Презентуйте понятійно-категоріальний апарат теми.

1.1. Суть досліду, методика використання досліду.

1.2. Аналіз критеріїв (принципів) вибору досліду.

1.3. Структура дослідів.

1.4. Види дослідів за рівнем пізнавальної самостійності учнів.

1.5. Види дослідів за тривалістю виконання.

1.6. Методика використання методу досліду на предметному уроці.

2. Поясніть особливості наочних методів навчання, наведіть приклади їх використання на уроках інтегрованого курсу.

3. Реалізація принципу наочності в інтегрованому курсі «Я досліджую світ» полягає у:

А активному використанні різноманітних предметів і засобів для реального відображення явищ природи Б створенні образів, конкретних уявлень, на основі яких будується навчально-пізнавальна діяльність учнів, спрямована на оволодіння системою уявлень і понять В створенні психічного образу в результаті процесів відчуття і сприймання

Г створенні наочних посібників і моделей світу природи (соціуму)

4. Назвіть особливості роботи з різними джерелами знань на уроках інтегрованого курсу.

 

 

 Це матеріал з посібника "Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 3-4 класах" Гільберг, Тарнавська

 

 




Попередня сторінка:  5.2. Характеристика словесних методів н...
Наступна сторінка:   5.4. Характеристика практичних методів ...



^