Інформація про новину
  • Переглядів: 78
  • Дата: 22-10-2021, 15:55
22-10-2021, 15:55

5.6. Сучасний підручник як засіб побудови процесу навчання

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  5.5. Інтерактивне навчання в інтегрован...
Наступна сторінка:   6.1. Реалізація права вчителя початкови...

Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її у світ книг.

В. О. Сухомлинський

Упровадження нового Державного стандарту початкової освіти потребує появи принципово нових підручників і навчальних посібників, а отже, їхньої об’єктивної експертизи для визначення відповідності змісту сучасним науковим уявленням, а головне - віковим і психологічним особливостям учнів початкової школи.

Сучасний школяр має отримати не стільки «носія» інформації, скільки навігатора, що допомагає орієнтуватися у бурхливому потоці інформації. Тому нові підручники мають змінитися не лише в змістовому плані, а й структурно. Підручник має бути технологічний, зручний, інформативний, сучасний.

Для розвитку сучасної шкільної української освіти характерна підвищена увага до проблеми формування у школярів здатності адаптуватися до умов сучасного життя. Важливими умовами, які сприяють

досягненню соціальної адаптації і соціальної мобільності, є вільне володіння рідною та іноземною мовами, навичками самостійної навчальної діяльності, долучення підростаючого покоління до творчої, інтелектуальної, дослідницької діяльності, вирішення проблем і прийняття рішень.

Саме цю мету, пов’язану із соціальною адаптацією і формуванням життєвих компетенцій, реалізують навчально-методичні комплекти (НМК) з інтегрованого курсу «Я досліджую світ» для 3 та 4 класів. Вони включають: підручник (у 2 частинах); навчальну програму та орієнтовні календарно-тематичні планування, створені відповідно до Типових освітніх програм (далі - ТОП), розроблених під керівництвом О. Я. Савченко та Р. Б. Шияна; робочий зошит (навчальний посібник) у 2 частинах; альбом з технологій; розробки уроків для вчителів «Конструктор уроків з інтегрованого курсу “Я досліджую світ”»; дидактичні та діагностичні тест-картки; електронний контент для вчителя та шкільні атласи.

Навчальна програма, що охоплює третій та четвертий роки навчання, побудована в логічному зв’язку з курсом другого та першого років навчання. Наступність і послідовність тем полягає у розширенні змісту модулів (розділів) та відповідних тем, які вивчали у попередніх роках. Відповідно й вимоги до учнів мають враховувати досягнення попереднього етапу їхнього розвитку. Особливістю цих комплектів є те, що вони втілюють сучасні ідеї, закладені в Концепції НУШ та Державному стандарті початкової освіти.

Кожний розділ підручника «Я досліджую світ» - це інтегративна сукупність низки логічно пов’язаних тем з таких галузей: природничої, соціальної та здоров’язбережувальної, громадянської та історичної, технологічної, інформативної та елементів математичної, мовно-літературної. Саме в інтеграції зазначених галузей і реалізується метапредметна спрямованість НМК.

Метапредметний підхід передбачає, що учень опановує не тільки систему знань, а також універсальні способи дій, за допомогою яких зможе самостійно добувати інформацію про світ, набувати життєвого досвіду. Відповідно метапредметними компетентностями є універсальні способи діяльності, які можна застосовувати як у рамках освітнього процесу, так і в реальних життєвих ситуаціях. Результатом метапредметного навчання є процес формування ключових ком-петентностей, які характеризуються доповненням учнівського досвіду з різних предметів.

Метазнання - знання про отримання знань, тобто прийоми й методи пізнання та можливості роботи з ними. Вони виступають як цілісна картина світу з наукової точки зору, лежать в основі розвитку людини, перетворюючи її із «тієї, що знає», в «таку, яка думає». Тому основна світоглядна ідея метапредметного підходу - навчити учнів мислити. Необхідність вияскравлювати метапредметні зв’язки у процесі створення підручників нового покоління може виявитися ключовою у подоланні низки протиріч: між наявним і необхідним потенціалом середньої освіти для успішної соціалізації випускника;

між сучасним станом дидактичного супроводу навчання шкільних предметів та існуючим запитом на рівень наукових розробок; між зростанням вимог до якості вмотивованості допрофесійної підготовки і станом системи шкільного навчання як генеруючої ланки цілепо-кладання життєдіяльності; між необхідністю розбудови взаємозумов-лювальних структурних метапредметних освітніх ланок і недостатнім урахуванням цієї проблеми для проектування навчальноосвітньої траєкторії особистості [1].

У підручниках широко й різнобічно використовують традиційні форми навчання, що забезпечують системність і наступність у засвоєнні теоретичного матеріалу, поряд із нетрадиційними. До нетрадиційних можна віднести, наприклад, прийом логічно-структурних схем презентації нового теоретичного матеріалу, проблемного навчання, що виражається в тому, що вивчення нової теми зазвичай починають з формулювання проблеми, яка стає об’єктом пильного вивчення, аналізу та опорою у практичній діяльності учнів. Наприклад:

Як знайти друзів. Чи є у вас друзі? Скільки їх? Як ви з ними познайомилися? Кого ви вважаєте справжніми друзями?

Які в дітей права та обов’язки. Пригадайте, яку назву має Основний закон нашої держави. Які права мають діти? Для чого дітям потрібні права?

Чому людині потрібен особистий простір. Пригадайте, що є вашим особистим простором. Чи відчували ви коли-небудь потребу в особистому просторі?

Що об’єднує людей у суспільні групи. Що об’єднує людей? Учнів та учениць вашого класу? Товариства мисливців або захисту тварин?

Як провести вимірювання. На яких уроках ви здійснювали вимірювання? Що вимірювали? Якими приладами користувалися? Які ви знаєте групи приладів, що використовують для проведення досліджень?

Що таке інформаційний об’єкт. Чи є будь-яке тіло об’єктом? А речовина? Які властивості об’єкта ви знаєте? Чи всі об’єкти можна побачити або доторкнутись до них?

Де ховається вода. Про що ви думаєте чи уявляєте, коли чуєте слово «вода»? Де в природі міститься вода?

Яка роль повітря у природі. Для чого нам повітря? Чи можна його побачити?

Чому повітря потребує охорони. Як часто ви провітрюєте класну кімнату? З якою метою? Якому відпочинку надає перевагу ваша сім’я?

Як добувають корисні копалини. Чи знаєте ви, звідки привозять на будівельний майданчик пісок? Чи доводилося вам бачити, як видобувають корисні копалини?

Структуруючи деякі із запропонованих дій, пропонуємо виділяти можливі способи стимулювання дітей до складніших, таксономічно вищих процесів мислення (аналіз, синтез, застосування, створення), щоб спонукати їх до критичного мислення, до вирішення проблемних ситуацій, до критичних реагувань, до створення власних суджень.

Оскільки теми різноманітні та відкриті для цікавих життєвих ситуацій і змісту, що близький до дитячого досвіду, можна пов’язати їх, тобто поєднати з діяльністю на інших предметах; створити невеликі міждисциплінарні (міжпредметні) проекти. Встановлення зв’язку з ін

шими галузями створює природний зв’язок з повсякденним життям і, нарешті, - відкриває шлях до корисних знань.

Найбільш раціональним та виправданим способом у навчанні є спонукання учнів спостерігати, співвідносити, відкривати та відображати (фіксувати), а також аналізувати різні аспекти понять. Такий спосіб дає змогу якісно і системно підтримувати процес усвідомлення та організації засвоєння знань.

Саме такі способи реалізують сучасні вимоги Державного стандарту початкової освіти, пов’язані з формуванням в учнів елементарних навичок проведення дослідницької діяльності. Таку роботу здійснюють на всіх етапах навчання в 1-4 класах з урахуванням вікових, психологічних, індивідуальних особливостей учнів. У результаті поступово, поетапно формується здатність проводити самостійну дослідницьку діяльність: введення серії вправ «Проводимо самостійне мінідосліджен-ня» (індивідуальна, парна, групова робота); складати план спостереження чи дослідження, добирати обладнання, висувати припущення, гіпотези, фіксувати отримані результати, оформляти їх у вигляді невеликих за обсягом висловлювань, схем, таблиць, малюнків, умовних позначень, мультимедійних презентацій, формувати навички самостійної роботи з використанням довідників, енциклопедій, словників (зокрема, й у режимі онлайн), мультимедійних засобів, ресурсів інтер-нету; робити висновки і узагальнення тощо. Зазначені навички стають стартовими для учнів, що беруть участь у різноманітних формах проектної діяльності.

Узгодженість викладу тем та формування понять у підручнику і робочому зошиті забезпечують змістовне та ефективне навчання, підвищують мотиваційний рівень учнів та сприяють розробленню загальної стратегії розуміння програмових цілей. Посилити цей напрям у навчанні дають змогу спеціальні завдання, які регулярно пропонують учням на всіх етапах навчання.

Системність у сприйнятті і засвоєнні матеріалу досягається також широким упровадженням прийому пропедевтичного і поетапного введення важких для засвоєння учнями понять курсу, що сприяє системному засвоєнню матеріалу, усвідомленню внутрішньопредметних зв’язків і розвитку здатності враховувати їх у практичній діяльності. Системнодіяльнісний підхід, на якому ґрунтуються підручники, дає змогу збагатити новими прийомами традиційні підходи до навчання.

Поєднання завдань і проблем з різних галузей дає змогу інтегрувати природний, соціальний і технічний контенти. Логічне переплетення цілей та змісту є відправною точкою для вивчення різних предметів у подальшому навчанні. Цілі та завдання в межах одного розділу або кількох тем можуть бути інтегративними рамками для зв’язку з іншими предметами. Це природний спосіб бачити певні явища з різних сторін (аспектів) з метою формування понять і розуміння навколишнього світу. Постійне, функціональне засвоєння понять можливе, якщо учні покладаються на попередній звичний або на контекстуально близький новий досвід. Так вони інтегрують свої несистемні, спонтанні знання у змістовні, впорядковані системи понять. Критерії інтегрування мають бути чіткими і точними.

Навчально-методичний комплект у цілому реалізує принципи рів-невої диференціації. Це проявляється у тому, що в кожній темі підручника (робочого зошита) теоретичний матеріал поділено на основний (обов’язковий для вивчення) і додатковий. Водночас підручник дає змогу значно активізувати пізнавальні здібності учнів, формувати у них позитивну мотивацію до навчання, свідоме ставлення до навчальної діяльності.

Принцип доступності навчального матеріалу послідовно і цілеспрямовано реалізується в усій лінійці підручників від 1 до 4 класу. Для реалізації цієї мети в підручниках представлена система різноманітної диференційованої педагогічної допомоги:

• пам’ятки для підготовки усного повідомлення чи опису об’єкта, проведення дослідження, реалізації проекту, виготовлення виробу, поведінки у природі, соціумі;

• інструкції для виконання конкретної вправи або серії вправ; додаткова допомога у вигляді малюнка, схеми;

• наведення алгоритму виконання завдання, довідки чи словничка; посилання на аналогічні завдання, виконані раніше;

• наявність відповіді (ключа) або результату виконання завдання;

• підказка розв’язання у вигляді вказівки на певну асоціацію (робота зі схемами, графічними малюнками, фотоколажами, малюн-ками-завданнями, картами);

• постановка прямих запитань.

Такі підказки допомагають учневі правильно організовувати навчальну діяльність, свідомо уникати типових помилок під час виконання певного виду діяльності та опановувати раціональними способами перевірки результатів виконання роботи. Принципово важливим є також використання вправ, у яких учням пропонують самостійно вибрати для виконання одне завдання. При цьому вчитель отримує додаткову педагогічну інформацію про самооцінку учнем своїх індивідуальних можливостей і за необхідності корегує діяльність школяра.

Важливим моментом під час розроблення підручників є ідея орієнтації процесу навчання на очікувані результати. Ця вимога реалізується у рамках диференційованого підходу і виражається в тому, що в підручниках з 1 класу вводяться матеріали, спрямовані на формування умінь, навичок і ставлень.

Особистісно орієнтований характер процесу навчання, його спрямованість на кінцеві результати досягаються ще й тим, що в підручниках експлікована система цілепокладання, тобто винесена назовні, відкрита не тільки для вчителя, а й для учня. Це дає змогу підсилити мотиваційний аспект викладання, домогтися від учнів розуміння практичної важливості отриманих знань і вмінь, а також усвідомлення очікуваних результатів навчання на певному фрагменті навчального процесу, здатності самостійно оцінювати свою власну працю, стежити за просуванням у засвоєнні матеріалу.

У підручниках багатопланово подано краєзнавчий аспект: формується уявлення про малу батьківщину, Україну як духовну цінність, національне надбання українського народу; широко використано відомості з історії, мистецтва. Через тексти підручника, словникові рубри

ки формується мовна компетентність з національно-культурним компонентом, пояснюється значення слів, особливості їх вживання.

Наприклад:

• Дізнайтеся від дорослих членів вашої родини про те, де ви народилися, де ваша мала батьківщина. Запишіть у зошиті невеличку історію про це. Починайте, як вам заманеться. Наприклад, так: Одного дня ... Я вам розкажу історію про ... Мої батьки мріяли про ... Я народився/народилася у ...

• Дізнайтеся з різних джерел інформації, скільки населення проживає у вашому населеному пункті.

• Чи є у вашому селі або місті бібліотеки, музеї, театри, басейни, стадіони? У яких закладах вам доводилося бувати? Назвіть інші заклади, розташовані у вашому населеному пункті.

• Який вигляд має вулиця, на якій ви живете? Уявіть, що ви архітектори. Що б ви змінили у своєму населеному пункті? Що ви як члени громади/учні школи могли б зробити для свого міста/села?

• Пофантазуйте. Яким ви бачите своє місто/село у майбутньому? Створіть постер про чистоту та порядок у вашому населеному пункті на сьогодні та як воно виглядатиме через 100 років.

• Виконайте груповий проект «Ми любимо нашу Україну!». Для захисту проекту використовуйте плакати, книжки, презентації, колажі, повідомлення, есе, постери тощо.

Культурознавча складова курсу реалізується через текстовий, ілюстративний, дидактичний матеріали підручників. Спеціальні тексти знайомлять учнів з біографічними відомостями з життя діячів науки, мистецтва, спорту тощо. Подібна інформація дає змогу вирішувати завдання виховного, естетичного характеру.

Підручник виконує також виховну роль, тому справедливою є думка про те, що у викладі наукового матеріалу в підручнику певною мірою має домінувати діалогічний стиль. Підручник «розмовляє» з учнем живою мовою, а в навчальному матеріалі використано образні,

такі що запам’ятовуються, порівняння й аналогії, викликаючи у свідомості учнів яскраві асоціації. Категорично не виправдане в підручниках та взагалі в освітньому процесі використання лише художніх текстів для формування природничої, світоглядної компетентностей.

М. М. Скаткін робить важливий і справедливий висновок: «У шкільній практиці явно недооцінюють роль емоцій у навчанні. Ми створили навчальний процес дуже розумний, логічний, але він дає мало поживи для позитивних емоцій, а у багатьох школярів викликає нудьгу, страх та інші негативні переживання, що позбавляють бажання вчитися з повним напруженням».

Особливе значення при реалізації виховної функції підручника має гуманізація його змісту і форм представлення навчальної інформації. Кожна сторінка підручника - це знайомство з навколишнім світом, із життєвими ситуаціями у найрізноманітніших їх виявах: у текстах різних стилів і жанрів, прислів’ях і приказках, крилатих висловах; у текстах соціальної реклами; у піснях, віршах, загадках, уривках з драматичних творів; у дидактичних іграх тощо.

Змістовий та ілюстративний апарат підручника спрямований на те, щоб забезпечити необхідний рівень розумового та емоційного напруження дитини, що багато в чому визначає результативність роботи. Продумане і системне представлення учням найважливіших фонових знань супроводжують процес реалізації очікуваних результатів навчання з предмета і допомагають сформувати цілісну картину світу.

Як наслідок, учні не втрачають інтересу до навчання, поступово оволодівають здатністю думати, точно і грамотно висловлювати власні думки в письмовій та усній формах, дбайливо ставитися до оточуючих, своїх обов’язків, оволодівають навичками самостійної навчальної діяльності, із цікавістю ставляться до різноманітної інформації про рідний край, здатні отримувати інформацію з різних джерел і переро-бляти/подавати її у різний спосіб.

Підручник є поліфункціональним дидактичним засобом організації навчального процесу, в якому вирішується величезна кількість предметних і метапредметних завдань, пов’язаних з навчанням, розвитком і вихованням підростаючого покоління. Такий підручник стає джерелом і стимулом підвищення професійної кваліфікації вчителя, озброює його сучасними перспективними підходами у викладанні інтегрованого курсу як дисципліни, що виконує в школі метапредметну функцію.

Різноманітніше і послідовно представлено систематичне повторення вивченого на кожному етапі навчання (введено додаткові завдання та вправи; реалізовано прийом багатоаспектного аналізу ситуацій, що дає змогу вдосконалювати різні види діяльності, встановлюючи при цьому внутрішньопредметні й міжпредметні зв’язки).

Отже, для підручників лінійки «Я досліджую світ» характерно спрямованість на всебічний розвиток особистості засобами інтегрованих освітніх галузей: розвиток мислення і мовлення учнів, їхньої емоційно-вольової сфери, інтелектуальних здібностей, дослідницької діяльності, здатності обстоювати власну думку та сприймати думки інших, потреби самопізнання та самовдосконалення, свідомого праг-

нення дотримуватися безпечної, здорової та етичної поведінки для поліпшення добробуту, утвердження власної гідності, формування цінності свободи і прав людини; усвідомлення своєї належності до родини, місцевої та шкільної громад, українського народу; формування умінь орієнтуватися в історичному часі та соціальному просторі.

Матеріали підручників спрямовані на те, щоб учні могли зрозуміти роль наукових знань у житті людини, усвідомити багатство і красу нашої Батьківщини.

Учителі, відповідно до власної академічної та професійної свободи (самостійності), можуть обирати різні види діяльності для досягнення цілей програми, тобто результатів. Вибір методів і засобів навчання; форми організації навчального процесу (виду роботи) - індивідуальна, парами, групова, колективна тощо; форми виконання завдань - з повним чи коротким поясненням, аргументацією, коментуванням тощо; форми фіксації чи озвучування роботи - усно, письмово; послідовності виконання завдань є прерогативою вчителя.

Запропоновані заходи (завдання, проекти тощо) можуть бути реалізовані на уроках, у шкільному просторі, на подвір’ї чи поза шкільним середовищем.

Бажано, щоб учні дізнавалися про різні явища та події в природному та соціальному середовищах через безпосередній досвід. Такий підхід сприяє застосуванню різних способів пізнання, тобто вони можуть навчатися через спостереження, аналіз, синтез, класифікацію, сортування, приєднання, редагування, дослідження, експериментування, моделювання тощо. Учителі, використовуючи практичний досвід, можуть розробляти та створювати нові види діяльності, що відповідають потребам учнів, сприяють цілісності результатів початкової освіти, перенесенню умінь у нові ситуації та реалізують поставлені цілі доцільнішим способом у конкретно визначеній ситуації.

Підручник, як і будь-який інструмент, можна правильно виміряти лише в контексті його використання. Занадто багато «академічних» досліджень, що аналізують підручники, втрачають значну частину своєї актуальності, оскільки вони зосереджуються виключно на змісті підручника, не враховуючи його ефективного впровадження в шкільному середовищі.

Універсальними (інтегрованими, метапредметними) результатами навчання мають бути:

• оволодіння навичками самостійного здобуття нових знань, організації навчальної діяльності, постановки цілей, планування, самоконтролю й оцінки результатів своєї діяльності, уміннями передбачати можливі результати своїх дій;

• розуміння відмінностей між вихідними фактами й гіпотезами для їхнього пояснення, теоретичними моделями й реальними об’єктами, оволодіння унівесальними навчальними діями на прикладах гіпотез для пояснення відомих фактів і експериментальної перевірки висунутих гіпотез, розробки теоретичних моделей процесів або явищ;

• формування вмінь сприймати, переробляти й передавати інформацію в словесних, образних, символічної формах, аналізувати й переробляти здобуту інформацію відповідно до поставлених

завдань, виокремлювати основний зміст прочитаного тексту, знаходити в ньому відповіді на поставлені запитання й викладати його;

• набуття досвіду самостійного пошуку, аналізу й відбору інформації з використанням різних джерел і нових інформаційних технологій для вирішення пізнавальних завдань;

• розвиток монологічного й діалогічного мовлення, уміння висловлювати свої думки й здатність чути співрозмовника, розуміти його погляди, визнавати право іншої людини на іншу думку;

• освоєння прийомів дій у нестандартних ситуаціях, оволодіння евристичними методами й методами розв’язання проблем;

• формування вмінь працювати в групі з виконанням різних соціальних ролей, викладати та обстоювати свої погляди й переконання, вести дискусію.

Отже, цілі, зміст та інші елементи сучасних підручників мають відповідати одне одному, оскільки цілісність і логічність розробленої навчальної книжки є умовою ефективності її реалізації [1].

Аналіз змісту підручника не має обмежуватися фактичними елементами, які він містить. Ці елементи є частиною наукової теорії, навіть якщо це не завжди очевидно; вони стосуються певного погляду предметних знань; їхня реалізація керується певною дидактичною стратегією; і макет, друк та «дизайн» дедалі більше стосуються дидактичного дискурсу.

Шкільний підручник має бути найважливішим компонентом процесу навчання, зміст якого бере участь в організації пізнання, засвоєння, відтворення, оволодіння певною діяльністю учня, тим самим послідовно реалізуючи цілі навчального предмета.

Багатовекторна спрямованість методичних форм і методів з опорою на метапредметний підхід дасть змогу значно підвищити якість освоєння школярами універсальних навчальних дій (пізнавальних, регулятивних, комунікативних), а також інтенсифікувати співпрацю вчителя та учнів.

Перевіримо себе

1. Підготуйте фрагмент уроку з використанням метапредметних результатів та інтерактивних вправ.

2. До методів що відображають внутрішню сторону пізнавальної діяльності учнів, належать:

А бесіда, розповідь, пояснювально-ілюстративний метод, практична робота

Б репродуктивний метод, дослідницький метод, дедукція, індукція

В виконання вправ, евристичний метод, робота з підручником, дослід

Г спостереження за розвитком рослин, тварин, за поступовими сезонними змінами в житті рослин, тварин

3. Вибір проблемних методів навчання у процесі засвоєння молодшими школярами змісту природознавства визначається такими критеріями:

А локальна і загальна готовність учнів, зміст навчального матеріалу

Б зміна послідовності вивчених у підручнику фактів, пояснень описів

В необхідність залучення додаткової інформації, яка виходить за межі змісту поняття, що передбачено програмою

Г методична підготовка вчителя

4. Створіть сенкан до кожної з тем розділу «Сучасні методи навчання інтегрованого курсу»:

1- й рядок - іменник (тема) -

2- й - прикметники (розкривають тему) -

3- й - дієслова (описують дію) -

4- й - речення (ставлення до теми) -

5- й рядок - 1 слово-резюме (синонім теми) -

 

 Це матеріал з посібника "Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 3-4 класах" Гільберг, Тарнавська

 

 

 



Попередня сторінка:  5.5. Інтерактивне навчання в інтегрован...
Наступна сторінка:   6.1. Реалізація права вчителя початкови...



^