Розділ 6

ОЦІНЮВАННЯ ОСВІТНІХ РЕЗУЛЬТАТІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 

Дай людині рибу - і ти нагодуєш її тільки раз. Навчи її ловити рибу, і вона буде годуватися нею все життя.

Китайське прислів’я

Для ефективного провадження освітньої діяльності в умовах реформування системи загальної середньої освіти важливого значення набуває право вчителя на академічну свободу.

Нового забарвлення проблема академічної свободи вчителя в Україні набула у 2016 році з ухваленням Концепції «Нова українська школа». Серед ключових компонентів формули нової школи виокремлено умотивованого вчителя, який «має свободу творчості й розвивається професійно». Потреба в академічній свободі є у творчого та відповідального вчителя, який постійно працює над собою. Така свобода полягає у підготовці власних авторських навчальних програм, власноруч обраних підручниках, методах, стратегіях, способах і засобах навчання; а також в умінні активно виражати власну фахову думку [3].

Тобто свобода творчості визнається необхідною умовою професійного розвитку педагога, а також характеристикою сучасного вчителя Нової української школи. Іншим важливим компонентом, який безпосередньо пов’язаний з ефективним професійним розвитком вчителя, виділено «децентралізацію та ефективне управління, що надасть школі реальної автономії» [3]. Отже, у концепції наголошено на взаємозв’язку академічної свободи вчителя з реальною автономією закладу та децентралізацією управління, а Нова українська школа може бути успішною в разі ефективного поєднання цих компонентів [5].

Поняття автономії вчителя належить до професійної незалежності вчителів у школах, особливо до того, наскільки вони можуть приймати самостійні рішення щодо того, чому вони навчають учнів та як вони цього навчають. Більше можливостей для реалізації права на академічну свободу дістали вчителі закладів освіти з ухваленням Закону України «Про освіту» (2017).

Чимала частина закладених у законі норм підпорядкована саме цій меті, для досягнення якої закладам освіти, педагогам, батькам і самим здобувачам освіти надається велика свобода дій. Від практики репродуктивних (на відтворення) вправ з великим обсягом інформації українська шкільна освіта переходить до компетентнісних, творчих, тих, що потребують залучення критичного мислення, ініціативності, логічного обґрун-

тування, вміння моделювати та керувати емоціями, оцінювати ризики та самостійно приймати рішення, співпрацювати у колективі тощо.

Закон розтлумачує поняття академічної свободи як «самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова, думки і творчості, поширення знань та інформації, вільного оприлюднення і використання результатів наукових досліджень з урахуванням обмежень, установлених законом»; та автономії - як «право суб’єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом [1].

Поняття «академічна свобода» включає свободу вчителів, учнів та установ освіти сповідувати самовіддане прагнення істини та знань як свою мету без надмірного чи необгрунтованого втручання. Академічна та організаційна автономія закладів освіти в межах, визначених законом, є одними із засад державної політики та принципів освітньої діяльності.

Заклади освіти та педагоги самостійно формуватимуть навчальні програми, які за поданням педагогічної ради затверджуватиме керівник закладу. Єдина вимога - відповідність їх державним стандартам освіти. Учитель зможе вільно працювати за власного програмою та обирати форми донесення матеріалу до дітей. Водночас міністерство розроблятиме типові програми для тих учителів, які не хочуть чи не можуть розробити власні.

Термін «автономія» трактується як незалежність, самостійність та як академічна свобода вчителя. Автономією можна визначити здатність учня у різних ситуаціях і контекстах перебирати на себе ініціативу щодо власного навчання, а також здатність вчителів усвідомлено приймати рішення та виконувати їх, а також вміння організувати прийнятне навчальне середовище, знаходити ситуації, сприятливі для навчання, до рефлексії. Автономія як ресурс у робочому середовищі вчителя сприяє особистісному зростанню та досягненню цілей. Відсутність самостійності вчителя є однією з причин його стресів. Дослідження науковців вказують на те, що автономія тісно пов’язана з позитивом та задоволенням роботою працівників. Учителі виявляють, що ступінь самостійності є показником їхньої задоволеності роботою.

Не можна заперечити, що на сьогодні існує тривожна тенденція втрати академічної свободи з боку вчителів. Її відсутність підриває належну педагогічну практику, оскільки може змусити деяких учителів використовувати методи навчання, в які вони не вірять, а також працювати над досягненням цілей, які не є частиною їхніх пріоритетів. Робота вчителя, що підпорядкована «рецептурним формулам» з бюрократичним контролем, підриває автономію викладання.

Відмова вчителів від «автономії» суперечить якості та справедливості освіти, оскільки саме вчитель щодня стикається з певними (унікальними) ситуаціями в класі і саме він повинен вирішувати, що і як вчиняти.

Автономія та академічна свобода вчителя виникають із соціальної вимоги уникати репресивного контролю та створювати простір критичної дистанції для захисту певних демократичних соціальних цінностей. Учитель повинен прийняти зміст, але він може адаптувати його до потреб своєї групи учнів; демократично ухвалювати рішення щодо педагогічних стратегій, які адаптуються до цієї конкретної групи. Академічна свобода потребує високого ступеня відповідальності та соціальної прихильності. Тому академічна свобода може бути особливо важливою в учительській професії.

Учитель відіграє вирішальну роль у силі соціальних змін, а тому його «автономія» означає свободу навчання та викладання й повинна передбачати свободу інновацій, застосовування відповідних методів спілкування, а також діяльність, що відповідає потребам і можливостям, які цікавлять громаду. Якщо вчитель має гарні звички чи якості, він може передати це своїм учням і зіграти важливу роль у формуванні громадян держави. Ця робота передбачає також зосередження уваги на різних аспектах потреби в автономії та професійній незалежності вчителя.

Які є потреби автономії вчителя?

• Автономія вчителя має важливе значення для забезпечення навчального середовища, яке відповідає різноманітним потребам дітей.

• Автономія вчителя зумовлена потребою в особистих та професійних удосконаленнях, щоб самодостатній вчитель протягом своєї кар’єри міг шукати можливості для подальшого розвитку.

• Автономний учитель відчуває особисті обов’язки та висуває нові ідеї в класі.

• Автономія вчителя означає здатність розвивати відповідні навички, знання та ставлення до себе, як до вчителя у співпраці з іншими.

• Учитель повинен мати свободу інновацій, розробляти відповідні методи спілкування та діяльності, що відповідають потребі та можливостям громади.

• Автономний учитель почувається впевненіше у віртуальному навчальному середовищі.

• Автономія вчителя потрібна для того, щоб мати можливість реагувати на потреби учнів, інтереси й мотивацію та індивідуалізувати свій підхід.

• Автономія вчителя визначається «здатністю взяти під контроль своє викладання».

Узагальнюючи характеристики «автономії», можна виокремити такі з них:

• самостійна професійна діяльність;

• здатність до самостійних професійних дій;

• свобода від контролю за професійною діяльністю;

• самостійне підвищення кваліфікації;

• здатність до самостійного професійного розвитку;

• свобода від контролю за професійним розвитком.

Прагнення вчителів до самостійності тісно пов’язане з їхнім бажанням працювати якісно. Крім того, вчителі сприймають самостійність

не тільки, як важливий фактор для задоволення власної потреби, але й як основу для здатності реагувати на мінливі потреби учнів. Вищі рівні «автономії» додають упевненості вчителям, а отже, допомагають їм досягати навчальних цілей. «Автономія» стосується здатності до ініціативи, вміння приймати рішення. Учитель, який вміє користуватися «автономією», ні від кого не залежить, тобто здатний до самоврядування. Ступінь автономності кожного вчителя звичайно є різним і залежить від його професійного рівня.

Створення умови для реалізації прав та обов’язків усіх учасників освітнього процесу, в тому числі реалізації академічних свобод педагогічних працівників, індивідуальної освітньої траєкторії та/або індивідуальної програми розвитку учнів, формування у разі потреби індивідуального навчального плану покладаються на керівника закладу загальної середньої освіти [2].

Закон України «Про повну загальну середню освіту» (2020) декларує реальну педагогічну автономію вчителя у:

• створенні програм;

• розробленні власної системи оцінювання та заохочення учня (зі створенням шкали переведення у 12-бальну шкалу);

• підвищенні кваліфікації за власним вибором та за кошт держави.

Автономія вчителя має бути забезпечена академічною свободою,

включно зі свободою викладання, свободою від втручання в педагогічну, науково-педагогічною та науковою діяльністю, вільним вибором форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі, розробленням та впровадженням авторських навчальних програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання.

Важливу роль у просуванні власної автономії має безпосередньо вчитель. Сприятимуть такому просуванню такі пропозиції:

• учитель/учителька повинен/-на багато читати, вивчати нормативну базу, щоб бути знайомим/-мою з поточними проблемами;

• учитель/учителька повинен/-на мати можливість спостерігати за собою;

• учителі повинні співпрацювати з колегами;

• учитель/учителька повинен/-на спостерігати один за одним, щоб надавати відгук за спостереженнями уроку;

• необхідно бути відкритими для критики;

• учитель/учителька має оцінювати свою діяльність, робити записи в кінці уроку;

• передбачати отримання та відповідне реагування на відгуки учнів, що надані вчителю;

• учитель/учителька повинен/-на мати можливість розвинути власну автономію;

• потрібно розробляти ретельний план уроків.

Учитель має право на вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників.

Під час розроблення календарно-тематичного та системи поурочного планування вчитель має самостійно вибудовувати послідовність формування очікуваних результатів навчання, враховуючи при цьому послідовність розгортання змісту в підручнику.

Зауважимо, шо зазначений у навчальних програмах розподіл годин між розділами є орієнтовним. У разі потреби вчитель має право самостійно змінювати обсяг годин у межах розділу, а також послідовність вивчення розділів.

Учитель може переносити теми уроків, відповідно до того, як учні засвоїли навчальний матеріал, визначати кількість годин на вивчення окремих тем. Адміністрація закладу загальної середньої освіти або працівники методичних служб можуть лише надавати методичну допомогу вчителю з метою поліпшення освітнього процесу, а не контролювати його [4].

Календарно-тематичне та поурочне планування здійснює вчитель у довільній формі, у тому числі з використанням друкованих чи електронних джерел тощо. Формат, обсяг, структура, зміст та оформлення календарно-тематичних планів та поурочних планів-конспектів є індивідуальною справою вчителя. Встановлення універсальних стандартів таких документів у межах закладу загальної середньої освіти міста, району чи області є неприпустимим [...].

У разі виникнення потреби в організації дистанційного навчання у межах академічної автономії питання організації освітнього процесу, виконання освітньої програми, навчального плану є внутрішніми питаннями кожного закладу загальної середньої освіти, його педагогічної ради та завданням педагогічних працівників.

Отже, під час дистанційного навчання учителі мають вжити заходів щодо виконання календарно-тематичних планів з додержанням вимог державних стандартів освіти за допомогою використання технологій дистанційного навчання та, за потреби, ущільнення відповідного матеріалу (на розсуд учителя) з організацією повторення окремих тем на початку очного навчання. На допомогу вчителям розроблено методичні рекомендації «Організація дистанційного навчання в школі», розміщені за посиланням

https://nus.org

. ua/news/yak-nalagodyty-dystantsijne-navcliannya-posibnyk-dlyashkil-vid-go-smart-osvita-ta-mon/ [4].

Під час реалізації права вчителя на академічну свободу можливий певний конфлікт інтересів, який виникає між окремим учителем та загалом колективом закладу освіти, права якого реалізуються через орган самоуправління - педагогічну раду. Розв’язання конфлікту між правом закладу освіти на академічну автономію і правом вчителя на академічну свободу залежить від соціально-політичних, економічних факторів, але публічний, колективний інтерес зазвичай превалює [5].

Нині система адміністративних ієрархій та контролю, перевірок і централізованого планування реформи навчальних програм обмежує автономність учителя. Навіть коли існує навчальна свобода, вчителі не впевнені, що можуть її реалізувати. Тому перед адміністрацією освітнього закладу постає завдання підтримати вчителів у здійсненні вибору. Відносини між учителями та адміністрацією закладу повинні

забезпечуватися рівністю та взаємною повагою, а рішення мають ухвалюватися за допомогою діалогу та обговорення. Потрібно заохочувати атмосферу, яка сприяє спільним зусиллям учителів.

Автономія вчителя та його академічна свобода зумовлені потребою в особистому та професійному вдосконаленні протягом своєї кар’єри. Якщо вчитель володіє цими якостями, то він буде автономним, а стиль його викладання - найефективнішим.

Концепція академічної свободи є потенційно потужним джерелом для вирішення проблем, пов’язаних з професійною автономією вчителів, для посилення участі вчителів у розробленні нормативно-правової бази, що регулює їхню роботу. Учителі початкових класів працюють з наймолодшою віковою групою учнів, а тому підпорядковуються більш жорстким нормам громадської відповідальності.

У демократичній державі, де захист демократичних інститутів закріплений як найвищий обов’язок, шкільна освіта має бути лабораторією демократичної освіти. Академічна свобода та демократія пов’язані між собою. Забезпечення академічної свободи означає забезпечення демократії.

Перевіримо себе

1. Чи існує правова основа академічної свободи для вчителів приватних шкіл? Обґрунтуйте відповідь.

2. Що є автономією вчителя?

• Автономія вчителя - це незалежність, самостійність та відповідальність

• Автономію вчителя можна пояснити виключно психологічним, технічним чи політичним змістом.

• Автономія вчителя - це статична сутність, якою володіють деякі люди, а інші - ні.

• Автономія вчителя - це додаткові обов’язки, покладені на нього.

• Автономія вчителя означає абсолютне обмеження свободи.

3. Серед зазначених проблем закладів освіти стосовно управління Новою українською школою назвіть п’ять найактуальніших. Запропонуйте механізми вирішення обраних вами проблем.

• Недостатнє опанування вчителями початкової школі принципів і методів інтегрованого навчання.

• Відсутність психологічної готовності педагогів до впровадження педагогіки партнерства в початкових класах Нової української школи.

• Низька мотивація вчителів початкових класів до змін у професійній діяльності в умовах Нової української школі.

• Невідповідність авторитарної моделі управління закладами освіти принципу академічної свободи вчителя початкових класів Нової української школі.

• Невідповідність змісту, форм і методів науково-методичного супроводу впровадження Концепції Нової української школі потребам учителів початкових класів.

• Недостатня підтримка з боку батьків процесів оновлення змісту та методів навчання в початкових класах.

• Відсутність необхідного науково-методичного забезпечення управління впровадженням Концепції Нової української школі в початкових класах.

• Недостатній рівень обізнаності керівників закладів освіти щодо управлінського забезпечення оновлення освітнього процесу в початкових класах.

• Недостатнє опанування керівниками закладів освіти нормативної бази змін в освітньому процесі початкових класів.

• Недостатній рівень володіння вчителями методикою оцінювання навчальної діяльності учнів початкових класів [6].

 

 

 Це матеріал з посібника "Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 3-4 класах" Гільберг, Тарнавська