Інформація про новину
  • Переглядів: 3632
  • Дата: 22-10-2021, 15:59
22-10-2021, 15:59

6.3. Домашнє завдання як форма самостійної роботи учнів

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  6.2. Загальні питання оцінювання освітн...
Наступна сторінка:   7.1. Освітня програма закладу загальної...

Природа так про все подбала, що всюди ти знаходиш, чого вчитися.

Леонардо да Вінчі

Реалізація Концепції Нової української школи торкнулася не тільки мети та завдань, що стоять перед вітчизняною шкільною освітою, а й безпосередньо організації діяльності вчителя, навчально-пізнавальної діяльності учнів, а також такого компоненту педагогічного процесу, як домашнє завдання. У сучасних умовах пошук шляхів зміни цілей, форм, методів, обсягу домашнього завдання орієнтується на учня, будується з урахуванням інтересів, можливостей учня. Незважаючи на достатній резерв дидактичних можливостей домашнього завдання, у практичній діяльності цей потенціал учителі часом реалізують недостатньо.

Темп життя різко зростає, тому потрібно вже за шкільною партою вводити учня в цей ритм, і протягом сорока хвилин уроку він повинен дізнатися, засвоїти, осмислити, проаналізувати тощо. З іншого боку, повноцінний творчий підхід, глибоке дослідження несумісні з поспіхом: роздуми потребують часу, що виходить за рамки тривалості уроку та може бути його продовженням при виконанні домашнього завдання. Це протиріччя спонукає до думки про те, що домашні завдання потрібні, але варто змінити підхід до їхньої організації.

Особистісно-орієнтоване навчання визначає роль учня, його головне завдання не тільки у здобуванні знань про існуючі в навколишньому світі та в описаних моделях залежності, але й в оволодінні методологією творчого пошуку. Зауважимо, що навчання має пристосовуватися до процесу отримання фактів, а не до навчання учнів фактами. За висловлюванням відомого українського психолога і філософа С. Л. Ру-бінштейна, процес накопичення знань і умінь називається вченням, а процес придбання здібностей - розвитком.

Одним із шляхів вдосконалення процесу навчання є впровадження нових форм організації та утримання домашніх завдань з інтегрованого курсу «Я досліджую світ». Різноманітність домашніх завдань - не

самоціль, а один із засобів досягнення головної мети - інтелектуального розвитку учнів, формування якостей мислення, характерних для дослідницької діяльності і необхідних людині для повноцінного життя в суспільстві. Повнота, різнобічність і різноманітність змісту програмного матеріалу з інтегрованого курсу зумовлюють необхідність застосування різних видів домашніх завдань. У зв’язку із цим, спираючись на педагогічний досвід, виділимо наступні головні цілі вчителя:

• обґрунтування виду домашнього завдання залежно від досліджуваного матеріалу;

• правильне поєднання видів домашніх завдань у кожному класі.

Домашнє завдання - це одна з форм самостійної роботи учнів, що

сприяє не тільки узагальненню, закріпленню та поглибленню знань, умінь і навичок учнів, а й розвитку творчої самостійності, здатності до самоосвіти та рефлексії. Його можна розглядати як специфічний педагогічний засіб організації та управління самостійною діяльністю учнів. Самостійна діяльність формується різними засобами, з яких найбільш поширеними є самостійна робота і домашнє завдання. Тобто домашнє завдання є однією з форм самостійної роботи учнів.

Організація самостійної роботи - відповідальна і складна робота кожного вчителя. Виховання активності і самостійності слід розглядати як складову виховання учнів. Самостійна робота не самоціль. Вона є засобом у досягненні глибоких і міцних знань учнів, засобом формування в них активності й самостійності як рис особистості, розвитку їхніх розумових здібностей. Самостійна робота сприяє поглибленню та розширенню знань, формуванню інтересу до пізнавальної діяльності, оволодінню прийомами процесу пізнання, розвитку пізнавальних здібностей.

У Законі України «Про освіту» зазначено, що «індивідуальні завдання, контрольні заходи, що сплановані й організовані для досягнення визначених результатів навчання, входять до єдиного комплексу освітніх компонентів освітньої програми. Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає: самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей)» [1].

Саме в самостійній діяльності відбувається складний процес формування особистості, що характеризується якісною зміною самої діяльності, в якій людина виступає як суб’єкт. Отже, самостійна робота призначена не тільки для оволодіння навчальними дисциплінами, а й для розвитку здатності брати на себе відповідальність, самостійно знаходити конструктивне рішення проблеми тощо.

До основних принципів самостійної роботи учнів належать: комплексність, безперервність, системність, відповідність, що визначає характер і вид джерел інформації, форми та методи інформаційного забезпечення самостійної роботи.

Самостійна домашня робота учнів - найважливіша частина навчального процесу. Вона тісно пов’язана з навчанням у школі та його природним продовженням. У процесі самостійної індивідуальної робо

ти закріплюється навчальний матеріал, отриманий школярами на уроці. В учнів удосконалюються вміння, навички та звички самостійної навчальної роботи, формується готовність долати труднощі, гартується відповідальність та дисциплінованість.

Домашнє завдання (або домашня робота) - це не лише завдання вчителя (повторити, прочитати, розв’язати тощо) за попередньою, поточної або наступною темою, а особлива форма навчання, що тісно пов’язана зі шкільними уроками і має свої переваги та недоліки порівняно з ними.

Недоліки:

• неможливість контролю та допомоги з боку вчителя під час виконання домашнього завдання;

• слабо виражена можливість групової та командної роботи;

• відсутність можливості контролювати час і тривалість виконання завдання.

Переваги:

• максимально комфортні умови для роботи учня, оскільки він працює вдома в зручний для себе час;

• можливість індивідуального навчання, коли кожен учень не тільки виконує індивідуальне завдання, а й сам процес виконання завдання не залежить від інших учнів.

Отже, домашнє завдання сповна відповідає вимогам індивідуального навчання і дає змогу впровадити елементи індивідуального навчання в заклади загальної середньої освіти, де повна загальна середня освіта може також «здобуватися за сімейною (домашньою) формою. У разі здобуття освіти за сімейною (домашньою) формою за бажанням учня та/або його батьків складається індивідуальний навчальний план, що є складовою індивідуальної освітньої траєкторії учня» [2].

Домашні завдання з інтегрованого курсу «Я досліджую світ» є обов’язковим компонентом освітнього процесу. Вони спочатку визначаються на уроці та, пройшовши через самостійну роботу учнів, знову стають предметом розгляду й перевірки у школі. Домашні завдання є природним продовженням уроків і сполучними ланками між ними. Те, що дається на одному уроці, відтворюється й засвоюється в домашніх умовах, а потім знову використовується на наступному уроці як обов’язкова передумова для засвоєння нового.

Добре засвоєний матеріал у позаурочний час слугує основою для подальшого просування учнів в оволодінні компетентностями. Від успішного виконання домашнього завдання залежить успішність проведення майже кожного наступного уроку. Під час виконання домашніх завдань учням надається більша самостійність в роботі, коли вони можуть працювати кожен у своєму темпі, використовуючи різні способи для запам’ятовування досліджуваного, приділяючи окремим видам завдань більше уваги (наприклад, розв’язання завдань кількома способами, проведення додаткових спостережень тощо). Домашні завдання сприяють розвитку здібностей, нахилів і обдарувань учнів.

У теперішній час значно розширюються та видозмінюються функції освіти як важливого чинника соціальної стабільності,

виховання творчої, вільної, активної та відповідальної особистості, що в свою чергу віддзеркалюється на функціях домашньої навчальної роботи.

Для забезпечення розв’язання освітніх та навчальних завдань можна виокремити такі функції домашніх завдань:

Розглянемо найважливіші функції, які реалізує домашня навчальна робота відповідно до свого призначення. Насамперед це поглиблене засвоєння і закріплення знань, умінь і навичок - навчальна функція. Як відомо, будь-яка навичка стає міцною лише після достатньої кількості вправ, число яких залежить від особливостей матеріалу і від індивідуальних особливостей учнів. Одні учні досягають необхідних результатів уже на уроці, а вдома лише контролюють вправами якість навички. Іншим вдома потрібно за допомогою інструкції в підручнику або зошиті ще раз пройти всі етапи формування досвіду і неодноразово виконати вправи.

На уроці матеріал не засвоюється однаково міцно усіма учнями. «Один швидко розбирається в суті закону, теореми, правила і майже одразу запам’ятовує головне, істотне; інший добре розуміє навчальний матеріал при першому сприйнятті, але швидко забуває; третій не вміє відразу виділити і запам’ятати істотне, головне, цього він домагається лише вдома, повторюючи ще раз матеріал за підручником, конспектом». Щоб домашня навчальна робота дала користь і не заподіяла шкоди, вона не повинна бути копією того, що було на уроці. У зв’язку із цим В. О. Сухомлинський писав: «Школи розумові зусилля не повинні направлятися тільки на закріплення в пам’яті, на заучування. Припиняється осмислення - припиняється і розумова діяльність, починається зубріння ...». «Зубріння згубно відбивається на моральному обличчі вихованця. Виконуючи день у день протягом багатьох років цю важку, але безглузду роботу, учень отримує неправильне уявлення про розумову діяльність взагалі, ненавидить вчення. Зрештою він перестає працювати».

Інша функція домашньої самостійної роботи - формування самостійності в навчально-пізнавальній діяльності (розвивальна функція). Щоб успішно впоратися з виконанням домашньої роботи, учень повинен володіти загальними навчальними вміннями і навичками, передусім - уміннями планувати свою роботу, розподіляти її в часі, працювати з книжкою, контролювати себе тощо. З іншого боку, ці вміння і навички формуються в процесі самостійної навчальної роботи. Найважливіше те, що самостійність у навчально-пізнавальної діяльності є умовою формування самостійності як риси особистості.

Виховання морально-вольових якостей є також однією з найважливіших функцій домашньої навчальної роботи. Це виховна функція. Так, систематичне виконання у визначений термін завдання привчає до відповідальності, старанності, акуратності, виховує працьовитість. Однак, як показує практика, реалізація цієї функції є найважчим завданням, тому що вже в п’ятому класі частина учнів перестають виконувати домашні завдання. Відомо, що виховні можливості будь-якої діяльності реалізуються, якщо учні беруть активну участь у ній, виконують її з бажанням. Щоб ставлення до виконання домашнього завдання було активним, потрібно, щоб воно було педагогічно продуманим і включало елементи творчості.

Отже, розвивальна функція домашньої навчальної роботи тісно пов’язана з її виховною функцією. Виділяти різні функції домашньої навчальної роботи можна лише умовно. На практиці вони тісно пов’язані, взаємопроникають і взаємозумовлюють одна одну. Слід

зазначити також, що функції домашньої навчальної роботи мають свою специфіку в різних вікових групах. У початкових класах зміст, характер і форма домашнього завдання, методика його виконання і, особливо, перевірка (щоденна перевірка письмових робіт у 3-4 класах) містять елементи, насамперед спрямовані на виховання охайності, працьовитості, відповідальності учнів.

Функціональні можливості домашньої навчальної роботи успішно реалізуються лише за певних умов: забезпеченні різноманітності видів домашніх завдань з метою формування в учнів пізнавального інтересу до виконуваних завдань і актуалізації мотивів навчання; коректному педагогічному керівництві й контролі з боку викладачів і батьків; дотриманні вимог дидактичних принципів.

За дидактичною метою всі функції домашніх завдань можна розділити на такі групи: освітня, виховна, розвивальна, що повинні реалізовуватися з використанням різноманітних методів. Домашня робота виконує зазначені функції тільки в разі відповідної організації.

Усі функції домашнього завдання взаємопов’язані між собою. Наприклад, реалізація розвивальної функції, виражена в творчому розвитку особистості, включає в себе реалізацію інших завдань, таких як розвиток особистого підходу до досліджуваного матеріалу, осмислення, формування навичок самостійної роботи, індивідуалізації тощо.

Різноманіття функцій домашнього завдання зумовлює існування досить великої кількості видів домашніх завдань, які класифікують за такими критеріями:

• за дидактичними цілями та завданнями (вивчення нового матеріалу; засвоєння нових знань; застосування знань, навичок і умінь; узагальнення та систематизація знань; перевірка знань, навичок, умінь; комбіновані роботи, що мають кілька дидактичних цілей);

• за характером пізнавальної діяльності учнів (за зразком, реконструктивні, частково - пошукові, дослідницькі);

• за рівнем самостійності учнів (завдання за зразком; завдання із зазначенням до їхнього виконання; завдання варіативного характеру; завдання творчого характеру);

• за формою організації (групові, фронтальні, індивідуальні);

• за тривалістю виконання (регламентовані і без встановленого терміну виконання);

• за ступенем індивідуалізації (загальні, диференційовані та індивідуальні).

На практиці використовують різні види домашньої навчальної роботи: робота за текстом підручника (читання, розуміння матеріалу, ознайомлення з новим текстом, виписування незрозумілих понять, виразів, формування запитань); виконання письмових і графічних робіт (написання відповідей на запитання, запропонування шляхів розв’язання проблеми, виготовлення схеми, малюнка, заповнення контурних карт, складання хронологічних таблиць історичних подій, кросвордів тощо); виконання усних вправ (підбір прикладів із життя, підготовка виступу, повідомлення, інформації про об’єкт чи явище тощо); самостійна практична робота, яка потребує певних спостережень (за погодою, рослинами, тваринами, вивчення рельєфу місцевос-

ті, водойм, явищ природи тощо); виконання різноманітних вправ і розв’язання задач; читання науково-популярних статей дитячих журналів; проведення дослідів; виготовлення моделей тощо.

За формою організації домашні завдання можуть бути індивідуальними та груповими. Індивідуальні домашні завдання можуть переслідувати різні цілі. Якщо учень проявляє інтерес до предмета, то завдання повинні допомогти поглибити знання із цього предмета, якщо учень інтересу до предмета не проявляє, то мета завдань - привернути увагу до предмета. Крім того, вони можуть бути спрямовані на розвиток індивідуальних особливостей учнів, на ліквідування прогалин у навчальних досягненнях тощо.

Нині широко застосовують групові домашні завдання. Вони вносять у домашню навчальну роботу громадське забарвлення, сприяють вихованню колективізму, дружби. Під час виконання групових домашніх завдань кожен учень виконує певну частину загального завдання і разом з іншими членами групи відповідає за його повноту та якість.

Культура навчальної праці з виконання домашніх завдань включає в себе дотримання і виконання ряду правил і вимог, що ґрунтуються на психолого-педагогічних закономірностях навчально-пізнавальній діяльності. Сюди входять уміння роботи з підручником, прийоми активного відтворення досліджуваного матеріалу, прийоми самоконтролю, прийоми раціональної навчальної праці та ін. Велику увагу техніці домашнього навчання приділяє відомий педагог І. Ф. Харламов. Зокрема, він виявив основні правила домашньої навчальної роботи.

Правило 1. Процес осмислення і засвоєння знань повинен носити розосереджений характер. «Це означає, що для всебічного осмислення і міцного засвоєння програмного матеріалу слід вдумливо вчити уроки не в один «присід», а звертатися до їхнього вивчення кілька разів протягом деякого часу. Тільки за цієї умови в пам’яті залишається «глибоко вторований слід», а знання зберігаються на довгий час». Як писав М. А. Данилов: «На кожному етапі засвоєння знань до відомого приєднується невідоме, до головного і суттєвого, що було розкрито на попередньому етапі, приєднується похідне, менш істотне, але теж важливе для обґрунтування знань про предмет, що вивчається».

Правило 2. Домашнє завдання потрібно виконувати в день їх отримання. Встановлено, що сприйнятий на уроці новий навчальний матеріал найшвидше забувається в перший час (перші 10-12 годин після сприйняття). Німецький психолог Г. Еббінгауз (1850-1909) сформулював навіть особливий психологічний закон, згідно з яким завчений, але не повторюваний матеріал швидше забувається в перші години після його сприйняття, тож, що в ці години зберігається в пам’яті, в подальшому забувається повільніше.

Згадане психологічне явище І. Ф. Харламов пояснює з точки зору фізіології. Відомо, що новоутворені нервові зв’язки неміцні й легко гальмуються. Найпотужніше гальмування проявляється одразу після сприйняття як процесу утворення тимчасової зв’язку. Тому забування відбувається найбільш інтенсивно одразу ж після сприйняття. Отже, щоб запобігти забуванню матеріалу, засвоєному на уроці, слід провести роботу щодо його закріплення в день його сприйняття.

Правило 3. Під час виконання домашніх завдань потрібно створити психологічний настрій на їхнє акуратне виконання і міцне засвоєння матеріалу, що вивчається. Для цього потрібно детально продумати ту мету, яку потрібно досягти під час виконання домашнього завдання. «Щоб зробити цей настрій більш дієвим, мету корисно проговорити кілька разів вголос, щоб вона більш міцно закріпилася в свідомості й перетворилася на уявну “програму дій”».

Правило 4. «Якщо домашнє завдання включає в себе засвоєння матеріалу за підручником і виконання різних вправ, то його підготовку потрібно починати з роботи над підручником. Порядок роботи з підручником такий: спочатку потрібно пригадати те, що залишилося в пам’яті від уроку. Потім слід звернутися до вдумливого читання параграфа підручника, виділяючи в ньому найважливіші положення, правила, висновки, прагнучі до їхнього глибокого осмислення і засвоєння. Після цього потрібно застосувати прийоми відтворення й самоконтролю: переказ матеріалу вголос, відповіді на запитання підручника». Така методика ефективна переважно у молодших і середніх класах. Значний за обсягом і порівняно важкий навчальний матеріал доцільно розбивати на смислові частини, кожну з яких повторювати й відтворювати окремо з перервою 5-10 хвилин.

Правило 5. Перед виконанням практичних завдань слід уважно подивитися ті вправи, які виконували по темі, яку вивчали на уроці. Це допомагає учням установити зв’язок домашньої роботи з тренувальними вправами в класі й самостійно виконати завдання. Слід звернути увагу на специфічні особливості виконання творчих робіт (написання творів, рефератів та ін.), які полягають у розосередженні в часі й розчленуванні на низку етапів.

Правило 6. «Між підготовкою домашніх завдань з окремих предметів потрібно робити перерви в 10-15 хвилин для відпочинку і психологічного перемикання на інший вид діяльності. Встановлено, що після сприйняття і засвоєння матеріалу, що вивчається, процес його закріплення в свідомості учнів триває і після того, як навчальна робота припиняється. Це «приховане затвердіння» знань відбувається протягом 10-20 хвилин, що і спонукає до згаданої перерви».

Правило 7. Під час перерви слід спокійно погуляти на свіжому повітрі, виконати легку фізичну роботу тощо. Не можна допускати сильних зовнішніх впливів, зокрема, дивитися телевізор, дискутувати тощо. Це пов’язано з фізіологічними закономірностями, які полягають у тому, що наступне за сприйняттям сильне подразнення спричиняє появу в мозку нових вогнищ збудження, що призводять до гальмування тих, що утворилися.

Правило 8. Домашнє завдання слід виконувати щодня в один і той самий час і на постійному місці. «Не вважайте це правило дуже дріб’язковим. Якщо є звичка до певного місця роботи, то вам досить лише сісти за стіл, щоб негайно відчути бажання взятися за справу».

Правило 9. «Після підготовки домашніх завдань до уроків, які були сьогодні, потрібно зробити 20-30-хвилинну перерву і повторити матеріал до занять на завтрашній день із застосуванням прийомів самоконтролю, здійснюючи таким чином розосереджене засвоєння знань».

Правило 10. Перед сном варто побіжно повторити вивчений матері

ал. Це сприяє подальшому перебігу уві сні внутрішньомолекулярних процесів у клітинах головного мозку.

Щоб використовувати ці правила в процесі виконання домашньої роботи, потрібна систематична робота щодо їхнього осмислення і учнями, і вчителями. Така робота повинна включати в себе етапи: формування потреб і мотивів, які стимулюють засвоєння правил раціональної організації домашньої розумової праці; формування умінь раціональної організації розумової праці вдома; формування умінь самоконтролю; вдосконалення сформованих умінь.

Важливим етапом організації домашнього завдання є контроль, що дає змогу зрозуміти, чи досягнуто поставлені цілі. Домашня робота учнів є частиною освітньої діяльності, що підлягає систематичній діагностиці та моніторингу. Учні мають знати, що їхню домашню роботу буде обов’язково перевірено.

Техніка перевірки повинна змінюватися, щоб не провокувати учнів замість регулярного виконання домашніх завдань пристосовуватися до методики перевірки завдань учителем. Зокрема, техніка перевірки домашніх завдань залежить від виду поставленої проблеми в цих завданнях. В організаційному плані для перевірки домашніх завдань можна використовувати різні прийоми.

Учитель перевіряє домашні завдання всіх учнів під час освітнього процесі та в позаурочний час, оскільки перевірка письмових робіт потребує багато часу. Перевірка виконання завдань учнями молодшого шкільного віку має бути системною і своєчасною, оскільки цього потребує формувальне оцінювання (потрібно невідкладно усувати прогалини, недоліки у навчанні та пояснювати учневі його помилку, способи її усунення тощо).

Зовнішній контроль виконання домашнього завдання повинен поєднуватися із самоконтролем. Для розвитку в учнів уміння самостійно оцінювати результати виконаного домашнього завдання можна використовувати такі прийоми:

• Назвіть ті завдання, ...

а) з якими не впоралися. Як Ви думаєте, чому Ви не змогли виконати ці завдання?

б) які виконували за допомогою залучення додаткових джерел інформації. На якому етапі була потрібна допомога? Чи зможете Ви наступного разу впоратися з таким типом завдання самостійно?

в) що не викликають у Вас труднощів.

• Продовжте речення: «Найважчим для мене було ...».

• Запропонуйте своє домашнє завдання з відповідної теми. Обґрунтуйте свій вибір.

• «Аналіз домашнього завдання». Його суть полягає в тому, що учні повинні описати спосіб його виконання, структуру (послідовність), виокремити використанні факти тощо.

Учитель у процесі організації роботи з домашнім завданням повинен здійснити:

• планування домашнього завдання учнів (визначення мети);

• відбір змісту відповідно до мети (вибір видів, форм організації);

• контроль діяльності учнів з подальшим коригуванням для досягнення цілей.

Учні при цьому мають виконати:

• планування своїх дій (вибрати свої цілі, визначити методи їхнього досягнення);

• організацію діяльності (об’єднати всі свої ресурси для розв’язання поставленого завдання);

• управління своєю діяльністю (здійснити самоконтроль з подальшим коригуванням).

Мета кожного домашнього завдання визначається змістом конкретного уроку. Зміст кожного уроку «Я досліджую світ» зазвичай не є автономним, він розвивається з опорою на раніше вивчене, готуючи базу для освоєння нових знань, що зумовлено логікою побудови інтегрованого курсу. Тому вчитель повинен робити логічні переходи від одного уроку до іншого (мотивація, проміжний контроль тощо). Саме такі логічні переходи реалізує домашнє завдання, яке є сполучною ланкою між попереднім і наступним (майбутнім) уроками. Водночас кожен урок слід розглядати не ізольовано від попередньої навчальної теми, а в логічному зв’язку з нею. За таких умов взаємозв’язок уроків та домашніх завдань постає як єдиний цілісний процес.

Із впровадженням Концепції Нової української школи перелік видів домашніх завдань доповнився завданнями освітнього (наприклад, тими, що властиві інтегрованим домашнім завданням), розвивального (наприклад, творчі домашні завдання), пошуково-дослідницького (наприклад, навчально-дослідні домашні завдання, домашні твори, есе, дослідні проекти), виховного (формування рефлексії учнів у процесі виконання домашнього завдання) характеру. Для виконання дослідних і творчих домашніх завдань учневі потрібно залучення знань не тільки з освітніх галузей інтегрованого курсу «Я досліджую світ», а й з інших навчальних предметів (наприклад, інформатики, математики, української мови тощо). Найповніше ця функція реалізується в комплексних дослідженнях домашньої роботи з певної проблеми.

Ефективність домашнього завдання залежить від мотивації учнів до його виконання та ступеня усвідомлення учнями значущості майбутньої діяльності. Цього можна досягти, використовуючи такі прийоми: включення учнів у спільну творчу діяльність, активну участь учнів у плануванні та організації домашнього завдання, делегування керівництва учням у груповий діяльності, забезпечення об’єктивної оцінки процесу і результату виконання домашнього завдання та заохочення їх за успішне виконання завдання тощо.

Умовами успішного функціонування методичної системи домашніх завдань є:

• цілісність навчального процесу (взаємозв’язок уроку та виконання домашнього завдання);

• перехід від обов’язкового зовнішнього контролю над виконанням домашнього завдання та його оцінювання до самоконтролю, само-оцінювання залежно від віку учнів;

• доступність і дозованість домашнього завдання;

• диференціація домашнього завдання;

• включення в зміст домашнього завдання евристичних методів.

Домашня робота дає змогу кожному учневі працювати в своєму ін-

дивідуальному темпі; допомагає розвинути самостійність; є хорошим засобом для закріплення матеріалу, вивченого на уроці; сприяє поглибленню та зміцненню знань учнів; привчає їх до самостійного мислення й застосування отриманих знань. В. В. Давидов зазначає: «Домашня робота відіграє важливу виховну роль. Змушуючи учнів самостійно виконувати повсякденні обов’язки, ця робота формує їхню волю і характер, розвиває систематичність, точність, ініціативу, винахідливість, зміцнює віру в свої сили, виховує позитивне ставлення до праці».

У процесі організації домашньої самостійної роботи учнів рекомендовано керуватися такими вимогами:

• підготовка учнів до виконання домашніх завдань (інструктаж з виконання домашнього завдання) повинна здійснюватися саме на уроці;

• поєднувати завдання мінімум (обов’язкові для виконання) та за-вдання-максимум (для добровільного виконання) учнями;

• матеріал для самостійної домашньої роботи потрібно ретельно дібрати, чітко роз’яснювати цілі і зміст завдання, що має виконуватися,

• зміст домашніх задавань має бути доступним. Учитель під час їхнього формування може вживати тільки ті поняття, які учням вже знайомі. Пояснення домашнього завдання повинно відповідати рівню розвитку учнів, так само, як і ступінь складності самого завдання. Але при цьому не можна робити їх надмірно легкими;

• обсяг домашніх завдань має бути необхідним для закріплення вивченого матеріалу і набуття міцних навичок та оптимальним, щоб не перевантажувати дітей, не порушувати режиму праці та відпочинку, не призводити до перевтоми, а отже, щоб не погіршувати стан здоров’я дитини;

• домашнє завдання зазвичай органічно пов’язане з темою уроку. У разі домашніх завдань, які мають на меті випереджувальний аспект - «мозкову атаку» тощо, вчитель повинен ретельно роз’яснити учням його мету та зміст;

• під час складання домашніх завдань варто звертати увагу на володіння учнями необхідною технікою роботи. Якщо вони нею не володіють, то потрібно пояснити і повправлятися в ній;

• проводити на уроці обов’язкову роботу над помилками в домашніх завданнях;

• за необхідності консультувати батьків або осіб, що їх замінюють, про доцільність допомоги дітям в їхній самостійній роботі;

• створити «куточок школяра» (розклад уроків, режим дня тощо);

• привчати дітей визначати послідовність виконання завдань з усіх предметів, розподіляючи час на цю роботу; виконувати спочатку важкі завдання, потім легкі, спочатку закріплювати, повторювати правила, висновки, а потім виконувати безпосередньо завдання; робити перерву для відпочинку, систематично перевіряти й оцінювати результати своєї роботи;

• привчати дітей у домашніх умовах регулярно читати книжки, виконувати вправи з метою вироблення міцних умінь і навичок.

• за умови досконалого оволодіння навчальним матеріалом не задавати домашніх завдань.

Інструктивно-методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України щодо викладання навчальних предметів у початкових класах розкривають методичні та організаційні аспекти використання домашніх завдань в освітньому процесі.

В умовах компетентнісно орієнтованого навчання посилена увага до роботи з формування навичок самоорганізації й самонавчання, уміння виокремлювати серед потоку інформації ту, що цікавить найбільше, яка потрібна для виконання певного навчального завдання тощо. У зв’язку із цим зростає актуальність самоосвітньої діяльності учнів у позаурочний час. Її зміст, характер, форми роботи скеровує вчитель через пропозицію дидактично доцільних домашніх завдань, починаючи з 2-го класу. Домашні завдання мають забезпечувати диференціацію освітнього процесу з урахуванням вікових та індивідуальних психофізичних особливостей здобувачів освіти, їхніх пізнавальних інтересів та готовності самостійно виконувати те чи інше завдання.

Під час вибору домашнього завдання, визначення його обсягу важливо враховувати часові затрати дитини на виконання, сумарний час виконання домашніх завдань з різних предметів вивчення у співвідношенні з Державними санітарними вимогами, якими визначено, що учень 2-го класу може витрачати протягом дня на виконання домашнього завдання максимум 40 хвилин, 3-го класу - 70 хвилин, 4-го класу -90 хвилин.

Поряд із дидактичною доцільністю домашні завдання мають бути цікавими і посильними для учнів, формувати в них упевненість і відповідальність за власні дії, розвивати творчість та ініціативність. З метою підготовки матеріалів для навчальних проектів варіантами домашніх завдань може бути ознайомлення з довідковими матеріалами в бібліотеці, спостереження і замальовки/фотографування результатів спостережень тощо, інтерв’ю батьків/друзів тощо.

Рекомендовано визначати дітям термін виконання завдання (до наступного уроку; через тиждень/два тижні). Враховуючи вікові особливості учнів, максимальним терміном виконання домашнього завдання може бути 2 тижні. Зазвичай такий термін дається для підготовки до позакласного читання, представлення групового навчального проекту тощо. Домашні завдання можуть передбачати роботу з електронними освітніми ресурсами, які є в арсеналі закладу освіти, учителя, учнів. Такі завдання мають відповідати програмовій темі, яка опановується. Також має бути відпрацьована техніка роботи з подібними навчальними матеріалами в умовах навчання в класі [3].

Алгоритм оцінювання виконання домашніх завдань такий самий як під час формувального оцінювання, запропонованого у методичних рекомендаціях щодо орієнтовних вимог до оцінювання навчальних досягнень учнів. Результатами формувального оцінювання виконання домашніх завдань повинні відображатися в оцінних судженнях учите-лів/учнів/батьків, що характеризують процес навчання та досягнення учнів. В оцінному судженні потрібно зазначати прогрес учнів, поради щодо подолання ускладнень (за їхньої наявності) у досягненні очікуваних результатів навчання відповідно до програмових вимог [...]. Домашні завдання зі стислим описом змісту та способу його виконання

фіксуються у відповідній графі класного журналу. На вихідні, святкові та канікулярні дні домашні завдання не задають [4].

Для виконання домашніх завдань учителі разом з учнями можуть підготувати певні алгоритми (пам’ятки), наприклад: «Як здійснити та описати дослідження», «Як підготувати презентацію до проекту» тощо.

Для виконання домашніх завдань можна використовувати додаткові зошити з друкованою основою з інтегрованого курсу «Я досліджую світ», що разом з підручником становлять єдиний навчальний комплект. Функції учнівських зошитів різноманітні. Виконання письмових завдань, зокрема вправ проблемного, дослідницького та творчого характеру сприяє когнітивному розвитку учня, пізнанню закономірностей певної галузі, засвоєнню програмового матеріалу.

За такої організації перевірки письмової роботи в учнів формуються вміння здійснювати самоперевірку, надавати взаємодопомогу, за потреби - користуватися довідковою літературою, насамперед словниками, енциклопедіями.

Перевірка домашнього завдання проводиться в ході індивідуального, групового, фронтального опитування, бесід під час вивчення нового матеріалу, його закріплення та повторення. У процесі перевірки знань, умінь і навичок школярі долучаються до коментування, виконання самостійних діагностичних робіт.

Включення в домашнє завдання вправ на складання «ланцюжків» завдань (завдання-аналога тієї, що є, завдання-узагальнення, завдан-ня-конкретизації, завдання, розв’язуваного тим самим способом, що й основне завдання), вправ на пошук різних способів виконання завдання з подальшим їхнім оцінюванням і вибором найраціональнішого дає змогу реалізувати заключний етап розв’язання задачі, який учителі майже не використовують на уроці, але він відіграє велику роль у розвитку учнів. Учитель може організувати роботу з виконання такого домашнього завдання із застосуванням групової форми. Домашні завдання можуть бути представлені у формі тесту, що сприяє заощадженню часу його виконання та перевірку.

З метою діагностики засвоєння теми можна пропонувати учням класу виконати домашню діагностичну роботу. Такі домашні діагностичні роботи можуть бути запропоновані учням у декількох варіантах, з яких учень вибирає той, який в змозі виконати. Інноваційними видами домашнього завдання є: діагностувальні домашні завдання, діагностичні роботи, проектні завдання, спостереження, лабораторні роботи та домашні досліди (експерименти).

Різноманітні комп’ютерні засоби навчання (програми-тренажери, електронні підручники, електронні енциклопедії, збірники завдань тощо) створюють додаткові можливості для формування в учнів ключових і предметних компетентностей та різних способів діяльності під час виконання домашніх завдань, відкривають нові перспективи для конструювання завдань нестандартних видів. Але застерігаємо, що користуватися інтуїтивними міркуваннями, нехтувати науковим обґрунтуванням використання комп’ютерних засобів навчання може негативно позначитися на виконанні домашніх завдань.

Диференційовані та індивідуальні, щоденні та перспективні домашні завдання, що дають змогу здійснювати вибір рівноцінних завдань і запланованого рівня засвоєння навчального матеріалу сприяють зменшенню перевантаження учнів, володіють значним дидактичним потенціалом.

Використання розглянутих видів домашнього завдання дає змогу підвищити ефективність методики організації домашнього завдання, яка включає такі етапи:

1. Планування (визначення цілей і функцій домашнього завдання з урахуванням взаємозв’язку з навчальною метою майбутнього уроку).

2. Мотивація (вибір прийомів, які стимулюють діяльність учнів з виконання домашнього завдання).

3. Організація (вибір виду домашнього завдання, засобів його організації, визначення термінів виконання).

4. Контроль і самоконтроль (співвіднесення цілей і отриманих результатів, оцінювання діяльності учнів, рефлексія учнем своїх дій і самооцінювання).

Отже, домашнє завдання - це реалізований у варіативних умовах (місце, прийоми, засоби, час пред’явлення, виконання та перевірки) комплекс самостійно виконуваних завдань, який визначається змістом навчання, різними видами діяльності вчителя та учнів. Таке розуміння домашнього завдання дає змогу розглянути його у взаємозв’язку з усіма компонентами освітнього процесу і тим самим підсилити можливості домашнього завдання у викладанні інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

Необхідність домашніх завдань зумовлена тим, що знання, навички й уміння засвоюються не одразу, а через періодичне повторення. Крім того, лише в домашній роботі учень може якнайкраще виявити, випробувати свої можливості, набути уміння самостійно вчитися, переборювати труднощі. Домашні завдання мають бути цікавими індивідуальними та командними проектами, які діти із задоволенням реалізовуватимуть поза школою, без ризиків здоров’ю, мотивації та стосункам.

Домашнє завдання за правильного використання може бути потужним навчальним засобом, що збільшує взаємозв’язок усіх компонентів освітнього процесу та надає додаткові можливості для позашкільного навчання, контролю й корегування, за рахунок чого підвищується якість освіти. У разі використання індивідуальних домашніх завдань для кожного учня можна говорити про включення елементів індивідуального навчання в освітній процес у закладах загальної середньої освіти.

Перевіримо себе

1. До переваг технології колективного взаємонавчання належить: А широке застосування тестових завдань Б підвищена відповідальність не тільки за свої успіхи, а й за результати колективної праці В самостійна робота учнів

Г чітка постановка перед учнями навчальних цілей і завдань

2. Метод контролю знань, застосований учителем для систематизації та перевірки знань кожного учня за рахунок отримання відповідей на низку послідовних запитань, які зображуються графічно, називається:

А фронтальною усною перевіркою Б письмовою роботою В домашньою роботою

Г складанням і заповненням графічних таблиць

3. Домашня робота - це ...

А форма організації добровільної роботи учнів поза уроком під керівництвом вчителя для збудження та прояви у дітей пізнавальних інтересів і творчої самодіяльності в розширенні та доповненні освітньої програми Б форма організації учнів для виконання поза уроком обов’язкових, пов’язаних з вивченням курсу практичних робіт за індивідуальним або груповим завданням вчителя

4. Форма навчально-виховної роботи, що проводиться поза урочний час з метою проведення спостережень, пов’язаних з вивченням різних предметів, явищ і процесів у природних або штучно створешіх умовах, має назву:

А прогулянка Б екскурсія

В заняття на навчально-дослідній ділянці Г домашня робота

5. До обов’язкових форм навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» належить:

А домашня робота Б екскурсія В факультатив Г урок

 

 Це матеріал з посібника "Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 3-4 класах" Гільберг, Тарнавська

 

 

 




Попередня сторінка:  6.2. Загальні питання оцінювання освітн...
Наступна сторінка:   7.1. Освітня програма закладу загальної...



^