Інформація про новину
  • Переглядів: 887
  • Дата: 28-10-2021, 10:40
28-10-2021, 10:40

37. Рухомі з’єднання

Категорія: Інклюзивна освіта F 70





Попередня сторінка:  36. Види з’єднань. Нерухомі з’єднання
Наступна сторінка:   Практичні роботи до підручника "Фізик...

Пригадай, які з'єднання деталей називають нерухомими. Наведи приклади.

З'єднання деталей, при якому вони рухаються одна відносно іншої, називають рухомими.

Наприклад, рухоме з'єднання у ножицях і циркулі (мал. 133).

До рухомих з'єднань належать гвинти, шарніри, підшипники, зубчаста передача, вісь та інше.

Про деякі рухомі з'єднання (зубчаста передача, вісь) ти вже знаєш (мал. 134).

Зубчасту передачу використовують не тільки як самостійне з'єднання. Також її застосовують у різноманітних комбінаціях, утворюючи складні механізми (мал. 135).

Такі пристрої є у автомобілях, електричних двигунах, вітрових турбінах та інших механізмах для зміни швидкості або напрямку руху деталей.

Гвинтове з'єднання — це поєднання ходового (рухомого) гвинта й гайки, що перетворює напрям руху (мал. 136).

Шарніри — рухоме з'єднання частин. Воно забезпечує їх обертання навколо загальної осі. З латинської це слово перекладається як дверна петля. Завдяки шарніру гойдаються гойдалки, рухаються елементи пресів, кранів, навантажувальні стріли для вантажних автомобілів або залізничних вагонів тощо (мал. 137).

Підшипники — це простий механізм. Він забезпечує обертальний рух валів і коліс. Іншими словами, підшипники — це елементи, які допомагають об'єктам обертатися. Вони підтримують вал, який обертається усередині механізму, роблять обертання більш плавним.

Підшипники розрізняють за формою, матеріалом, принципом дії. Виділяють підшипники ковзання, роликопідшипники й кулькові підшипники (мал. 138).

Підшипники використовують у автомобілях, літаках, електричних генераторах тощо. Навіть у побутовій техніці, якою ми користуємося щодня! Наприклад, у холодильнику, пилососові та кондиціонері.

Розгляньмо використання підшипників у автомобілі (мал. 139).

Усі ці підшипники дуже важливі. Усього їх близько 100! Якби не було підшипників, то обертання деталей стало б грубим. Тоді автомобіль споживав би велику кількість енергії.

Висновки

Підшипники — це прості механізми. Вони забезпечують обертальний рух.

Види з'єднання деталей машин і механізмів можуть бути нерухомими та рухомими.

До рухомих видів з'єднання належать гвинти, шарніри, підшипники, зубчаста передача, вісь та інше.

Конспект учня

З'єднання деталей, при якому вони рухаються одна відносно іншої, називаються рухомими.

Конспект учня

Гвинтове з'єднання — це поєднання ходового (рухомого) гвинта й гайки, що перетворює напрям руху.

Шарніри — рухоме з'єднання частин. Воно забезпечує їх обертання навколо загальної осі.

Підшипники — це прості механізми. Вони забезпечують обертальний рух.

Запитання і завдання

1. Для чого з'єднують деталі?

2. Які способи з'єднання деталей ти знаєш?

3. Яке з'єднання називають рухомим?

4. У яких пристроях використовують гвинтове з'єднання?

5. Наведи приклади шарнірів у механізмах.

6. Для яких цілей використовують підшипники?

Цікаві факти

Перші різьбові з'єднання існували ще в Середньовіччі. Звичайно ж, це була дуже проста конструкція. її виготовляли вручну. На металеву циліндричну деталь намотували мотузку, по контуру якої нарізували заглиблення. Це було примітивне різьбове з'єднання. Різьба була недосконалою, тому кріплення було не міцним. Виготовляли болти та гайки ручним способом ще досить тривалий час. Аж поки в середині XVI століття не винайшли токарний станок. Єдині ж стандарти різьби (діаметр, крок, різьбовий профіль) було прийнято лише в середині XX століття. їх використовують до сьогодні.

Про що ти дізнався / дізналася у розділі

«Елементарні відомості з механіки»

Важливе місце у житті людини та існуванні цілого Всесвіту займає рух. Рух — це зміна положення або переміщення об'єкта з одного місця на інше. Рухи вивчає такий розділ фізики як механіка. Рух може бути поступальним, коливальним та обертальним.

Чи цікаво тобі, наскільки швидко ти їздиш на велосипеді? Це можна обчислити. Для визначення швидкості тіла потрібно відстань поділити на час. Швидкість — це одиниця виміру. Вона показує, яку відстань об'єкт подолає за певний проміжок часу. Одиницею швидкості у фізиці є метр за секунду (позначається м/с). У житті частіше використовують позначення кілометр за годину (км/год).

Середня швидкість — це фізична величина. Вона дорівнює відношенню відстані до часу, за який цю відстань пройдено. Щоб змінити свою швидкість або швидкість руху інших тіл чи об'єктів, треба докласти силу. Сила — міра взаємодії тіл і причина зміни їх форми або швидкості. Це фізична величина. Вимірюють силу в одиницях, які називаються ньютонами.

Один ньютон — це сила, необхідна для зміни швидкості тіла масою 1 кг на 1 м/с. Позначається великою літерою Н.

Деякі сили діють на тіло безпосередньо. Вони називаються контактними силами. Це м'язова сила, механічна сила, сила тертя.

Інші сили діють через простір без прямого контакту з тілом. Вони називаються безконтактними силами. Це сила гравітації, електростатична сила, магнітна сила.

Здатність тіла чинити опір зміні руху або станові спокою називають інерцією.

Появу інерції пояснює перший закон руху Ньютона: об'єкт у стані спокою (або руху) буде продовжувати перебувати у тому ж стані, якщо на нього не діє зовнішня сила. Це означає: якщо на тіло не впливають інші тіла, то воно й далі буде у стані спокою або рухатиметься з постійною швидкістю.

Якщо дві поверхні перебувають у контакті одна з одною, між ними виникає сила тертя. Вона уповільнює або зупиняє рух між двома дотични-

ми поверхнями. Тертя відбувається між речовинами у будь-якому стані. Воно буває між рідинами, газами і твердими тілами. Сила тертя завжди діє у напрямку, протилежному до руху.

Деякі речовини викликають більше тертя, ніж інші. Шорсткі поверхні викликають більше тертя, ніж гладкі. Під час тертя утворюється тепло. Сила тертя може бути як корисною, так і шкідливою.

Маса тіла й вага тіла — це різні одиниці величини.

Маса — це міра того, скільки в тілі речовини (молекул, атомів).

Вага — це сила, з якою тіло притягується до Землі.

Усі тіла з певною силою тиснуть на поверхню або на інші тіла. Тиск — це міра сили, що діє на задану площу поверхні.

Статика — це розділ механіки. Вона вивчає сили, які діють на тіла у стані спокою в умовах рівноваги.

У техніці обов'язково потрібно дотримуватися рівноваги. А для цього потрібно враховувати центр ваги тіла. Центр ваги — це те, що утримує усе в рівновазі та не дає тілу впасти. Для об'єкта рівномірної форми, такого як куля або лінійка, центр ваги буде у середині тіла.

Що нижче перебуває центр ваги тіла, то легше утримувати рівновагу.

Для збільшення сили дії на певні об'єкти використовують прості механізми. Вони називаються важелями.

Важіль — жорсткий стержень. Він має точку опори та плече (або плечі) сили.

Завдяки точці опори важіль створює велику силу для підйому вантажу. У роботі важелів значення має не лише величина сили, а й місце її прикладання. Є шість типів простих механізмів: важіль, блоки (шківи), похила площина, клин, гвинт, колесо й вісь. Прості механізми змінюють силу або напрямок сили, наприклад, штовхають або тягнуть.

Для передавання енергії від двигуна до механізму використовують механічні передачі. Як правило, під час цього змінюється характер руху: напрямок, сила, моменти й швидкості. Розрізняють зубчасту, пасову, ланцюгову та інші види передач.

Деталі машин і механізмів з'єднують між собою різними способами. Рухоме з'єднання — це з'єднання деталей, при якому вони рухаються одна відносно іншої. Нерухоме з'єднання — це з'єднання, у якому дві деталі скріплені статично (нерухомо).

 

Це матеріал з підручника "Фізика і хімія в побуті: для осіб з особливими освітніми потребами (F 70)" 8 клас Тороп, Глухова

 




Попередня сторінка:  36. Види з’єднань. Нерухомі з’єднання
Наступна сторінка:   Практичні роботи до підручника "Фізик...



^