Інформація про новину
  • Переглядів: 15
  • Дата: 5-11-2021, 10:28
5-11-2021, 10:28

Як треба використовувати окремі методи на уроках із розвитку критичного мислення у початковій школі

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  Що таке метод навчання, прийом та стра...
Наступна сторінка:   Як пов’язаний метод із частиною уроку...

Не існує загальноприйнятого переліку методів розвитку критичного мислення, так само як і загальноприйнятої класифікації цих методів. Значна кількість методів прийшла в український педагогічний простір у другій половині 1990-х — на початку 2000-х років разом із програмою «Читання і письмо для розвитку критичного мислення», інші — поступово поширились через зарубіжний експертний досвід. Є ті, які тісно перетинаються з поняттям «інтерактивний метод», адже застосування їх потребує інтерактивної взаємодії учнів. Є методи, авторство яких сьогодні навіть важко встановити. Проте це не становить перешкоди для ефективного застосування їх у практиці навчання.

Нижче пропонується ґрунтовний опис найбільш ефективних методів у навчанні учнів початкової школи. В описі кожного ви знайдете мету його застосування, рекомендації щодо частини уроку, в якій доцільно застосувати метод (ґрунтовний опис уроку див. у наступному розділі), а також алгоритмізовану інструкцію щодо використання методу.

До кожного опису додані конкретні приклади застосування методу і рекомендації щодо його оптимізації.

Сподіваємося, ці рекомендації допоможуть вам вдало дібрати до кожного уроку необхідні методи та ефективно застосувати їх. Серед методів, уміщених в алфавітній послідовності, ви знайдете:

1. Аркуші самооцінювання та взаємооцінювання.

2. Бортовий журнал.

3. Виключення «зайвого», логічні ланцюжки.

4. Дерево передбачень.

5. «3-Х-Д» таблиця («Знаємо — Хочемо дізнатися — Дізналися»).

6. Займи позицію.

7. Зарядка.

8. Істинні і хибні висловлювання.

9. Кластер.

10. «Кошик ідей».

11. Мозковий штурм.

12. Незакінченіречення.

13. Обговорення питання у загальному колі.

14. Одним словом.

15. Опорні слова.

16. Плюс-мінус-цікаво.

17. Припущення на основі запропонованих опорних слів (термінів).

18. Порівняльна таблиця.

19. «Риб’ячакістка».

20. Робота в парах.

21. Робота в малих групах.

22. Ромашка запитань.

23. Синквейн.

24. «Товсті» та «тонкі» запитання.

25. «Чи вірите ви, що...»

26. Читання в парах/запитання в парах.

27. Читання з зупинками.

28. Читання з маркуванням тексту.

29. Шість «чому?»

30. Шість капелюхів.

Аркуші взаємооцінювання та самооцінювання

Мета методу

Для самооцінювання учнів та їхнього взаємооцінювання вчитель заздалегідь має підготувати оцінювальні аркуші та інші засоби/прийоми навчання, що базуються на чітких критеріях. Приклади таких форм і прийомів наведені нижче. Для того, щоб учні навчились оцінювати себе реально, обґрунтовано, потрібна копітка робота, в якій допоможуть пропоновані та інші розроблені вчителем самостійно аркуші самооцінки.

Метод доречно використати в підсумковій частині уроку у процесі формувального оцінювання.

Організація діяльності

Залежно від попередньої активності учнів учитель може пропонувати їм різні форми аркушів оцінювання.

Аркуш оцінювання учнем роботи малої групи

(форма дає змогу учасникам малої групи оцінити роботу в ній (можна ставити значок S чи вписувати імена членів групи).

Наші дії/ показники

Завжди

Часто

Інколи

Ніколи

1. Ми перевіряли, чи розуміють члени групи, що потрібно зробити

       

2. Ми відповідали на запитання, пояснювали, коли це було необхідно

       

3. Ми з’ясовували те, що було незрозуміло

       

4. Ми допомагали одне одному зрозуміти і застосувати на практиці отриману інформацію

       

Аркуш оцінювання учнем власної участі в роботі малої групи

(Форма дає змогу оцінити внесок конкретного учня в роботу малої групи).

Мої дії / показники

Завжди

Часто

Інколи

Ніколи

1. Я співпрацював / співпрацювала з іншими над досягненням загальних цілей

       

2. Я ретельно працював / працювала над завданням

       

3. Я висловлював / висловлювала нові ідеї

       

5. Я вносив / вносила конструктивні пропозиції

       

6. Я підбадьорював/ підбадьорювала інших

       

Аркуш оцінювання учнем досягнутих результатів уроку

Наприкінці уроку вчитель запрошує учнів оцінити свою діяльність у балах, заповнивши таблицю, де сформульовані очікувані результати уроку: 2 бали — «повністю погоджуюся»; 1 бал — «частково погоджуюся»; 0 балів — «зовсім не погоджуюся». Наприклад:

Твердження

Бали

Тепер я знаю, що таке...; я можу назвати...

 

Тепер я вмію порівнювати...; я вмію визначити відмінності...

 

Тепер я можу навести приклади...

 

Тепер я вмію розповідати про...

 

Тепер я вмію визначати...

 

Тепер я можу висловити думку щодо...; оцінити...

 

Бортовий журнал

Мета методу — навчити учнів організації і систематизації інформації уроку через фіксацію актуалізованих знань та знань, набутих у процесі роботи. Бортові журнали — це узагальнювальна назва сукупності письмових завдань, коли учні під час читання авторського тексту підручника чи документа записують свої думки.

Метод доречно використати в основній частині уроку під час читання (слухання) тексту.

Організація діяльності

Коли бортовий журнал застосовується перед читанням (інколи перед викладом матеріалу вчителем), учні записують у зошиті відповіді на запитання: «Що мені відомо з цієї теми?», а після ознайомлення з новим матеріалом — на запитання: «Що нового я дізнався з тексту?» Ці записи оформлюються у таблицю.

Коли бортовий журнал застосовується під час читання, можна запропонувати учням/ученицям таку таблицю:

Наприклад, застосування цього методу на уроці «Я у світі» (4 клас) можливе під час роботи з темою «Турбота кожного про оточення. Люди довкола мене».

Для цього учням пропонується запитання: «Що є основою щасливого життя родини?», далі запрошують заповнити першу колонку бортового журналу «Що мені відомо з цієї теми». Після читання притчі6 учні заповнюють другу колонку.

Виключення «зайвого», логічні ланцюжки

Мета методу — навчання учнів знаходити і використовувати критерії подібності, аналізувати ряд понять, дій, предметів чи явищ.

Метод застосовується в основній чи підсумковій частині уроку.

Організація діяльності

Вчителю потрібен набір карток із зображенням кількох предметів на кожній.

Крок 1. Одна за одною картки пред’являються учневі.

Крок 2. З намальованих на кожній картці чотирьох предметів він має виключити один предмет, а іншим — дати одну назву.

Крок 3. Після виключення зайвого предмета учень має пояснити, чому він обрав саме цей предмет.

Учням може також пропонуватися бланк зі словами. Наприклад, у кожному рядку написано п’ять слів, із яких чотири можна об’єднати в одну групу і дати їй назву, а одне слово до цієї групи не належить. Його потрібно знайти і виключити (викреслити).

Приклади карток:

Дерево передбачень

Мета методу — навчити учнів будувати припущення з приводу розвитку сюжетної лінії в оповіданні, повісті або систематизувати зроблені учнями припущення.

Метод доречно використати в основній частині уроку.

Організація діяльності

Крок 1. Працюючи з текстом, учитель пропонує учням перед читанням тексту чи аналізом реальної ситуації спочатку скласти блок-схему «дерево передбачень».

Для цього учні, орієнтуючись на назву тексту, мають передбачити елементи його змісту. Якщо мова йде про проблему для розв’язання, можна передбачити можливі варіанти розвитку ситуації.

Крок 2. Вчитель пояснює, що кожне із передбачень має бути обґрунтоване.

Крок 3. Результати роботи зображуються у вигляді дерева, де сама тема — це «стовбур дерева», «листочки» — передбачення, «гілочки» — аргументи, обґрунтування передбачень.

Прикладом застосування цього методу може бути робота з казкою Василя Сухомлинського «Дід Осінник». До читання тексту учні беруться передбачити: «Про що може бути казка з таким героєм?» Із їхніх відповідей «росте» дерево передбачень. Потім відбувається читання тексту.

Дід Осінник

У темному лісі живе дід Осінник.

Спить на сухому листі й сторожко прислухається до пташиного співу. Як тільки почує сумну журливу пісню — курли-курли, — підводиться й каже:

— Прийшла моя година. Відлітають до теплого краю журавлі.

Виходить із лісу дід Осінник — сивий, у сірому дощовику. Де пройде, там листя жовтіє й опадає на землю.

Виходить на узлісся, сідає, прихиляється до дуба й тихо-тихо щось мугиче.

Це не пісня, а осінній вітер... Коли дід співає, його борода росте, розвівається за вітром. Ось вона вже простяглася луками. Посіріли луки.

— Осінній туман, — кажуть люди.

І не здогадуються, що це ж борода діда Осінника.

Після читання тексту вчитель пропонує учням наступне завдання:

— Прочитайте наші передбачення: про якого іншого героя вони розповідають? Якою може бути казка про нього?

Зарядка

Мета методу — активізувати рефлексивну діяльність учнів, поєднавши її з невеликою фізичною активністю. Потребує небагато часу.

Метод доречно використати у підсумковій частині задля рефлексії.

Організація діяльності

Вчитель пропонує учням стати в коло і дати оцінку окремим компонентам уроку виконанням певних рухів, а також висловити своє ставлення до того, що відбулося.

Рухи можуть бути такими:

— присісти — дуже низька оцінка, негативне ставлення;

— злегка присісти — невисока оцінка, байдуже ставлення;

— звичайна поза, руки вздовж тулуба — задовільна оцінка, спокійне ставлення;

— руки зігнуті в ліктях — гарна оцінка, позитивне ставлення;

— підняти руки догори, плескати в долоні — дуже висока оцінка, захоплення.

Вчитель ознайомлює учнів із рухами, пояснюючи значення їх. Після цього він може називати окремі елементи уроку: зміст, методи, роботу в групах, власну діяльність учня, діяльність учителя, а учні рухами показують свою оцінку і ставлення.

«3-Х-Д» таблиця

(«Знаємо — Хочемо дізнатися — Дізналися»)

Мета методу — навчання графічної організації та логічного і змістовного структурування матеріалу, формулювання запитань, аналізу змін і результатів уроку.

Метод зручно вписується у структуру уроку і охоплює всі три його частини. Тож перша частина методу доречна на початку уроку, друга є переходом від вступної та основної, а остання — на підсумковій. Протягом застосування методу учні: 1) згадують те, що вони вже знають; 2) ставлять запитання; 3) підтверджують свої нові знання.

Організація діяльності

Запропонуйте учням скласти таблицю з трьох колонок.

Заповнюйте її з учнями на дошці (та в зошитах), послідовно виконуючи такі кроки:

Крок 1. До ознайомлення з текстом або змістом теми заповніть першу колонку «Знаю».

Крок 2. Запропонуйте учням сформулювати запитання про те, що з цієї теми вони ще хочуть дізнатись, і заповніть другу колонку «Хочу дізнатися».

Крок 3. Після ознайомлення з текстом або наприкінці уроку заповніть колонку «Дізналися», запитавши в учнів, що нового вони дізнались на цьому уроці.

Крок 4. Підсумуйте роботу, зіставляючи зміст другої і третьої колонок. Обговоріть з учнями, як бути з запитаннями, на які ми не знайшли відповіді (можна дати індивідуальні або групові завдання, чи пояснити, що про це ми говоритимемо на наступних уроках).

Наприклад, на уроці «Як всім світом охороняти природні багатства» «Я у світі» (4 клас), таблиця може мати такий вигляд:

Знаємо

Хочемо

дізнатися

Дізналися

Що таке природні багатства?

Які нам відомі природні багатства?

Чому їх потрібно берегти?

Що треба берегти більше?

Як бережуть природні багатства в інших країнах?

Що ми, діти, можемо для цього зробити?

Є багато свят і акцій щодо збереження природних багатств.

Холодильники переробляють у Фінляндії.

Пластик розкладає «біла гниль», яку знайшли американські вчені.

У Німеччині сортують сміття, бо утилізація сміття — справа кожного громадянина. Німецька влада піклується про збереження довкілля

Займи позицію

Мета методу — навчити учнів визначати свою позицію щодо суперечливого питання, формулювати аргументи на її захист, сприймати аргументи інших сторін.

Метод можна застосовувати на початку уроку для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчатиметься. Також — на етапі основної частини уроку під час обговорення теми уроку або на підсумковому етапі для формулювання ставлення до вивченого на уроці. Слід використовувати

дві протилежні думки, які не мають однієї (правильної) відповіді.

Організація діяльності

Крок 1. Учитель пропонує учням дискусійне питання і просить їх визначити власну думку щодо цього питання.

Крок 2. У протилежних кутках класу варто розмістити плакати. На одному написано «згоден (згідна)», на другому — «не згоден (не згідна)». (Варіанти: на плакатах можна викласти полярні позиції щодо проблеми.) Або ви можете запропонувати три позиції:

Крок 3. Варто ознайомити учнів ще й із правилами проведення вправи та обговорити їх.

Крок 4. Вчитель запрошує учнів стати біля відповідного плаката, залежно від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми, «проголосувати ногами».

Крок 5. Вчитель обирає декількох учнів і просить їх обґрунтувати свою позицію (пояснити, чому вони стоять саме тут) або пропонує всім, хто розподіляє одну і ту саму точку зору, обговорити її й виробити спільні аргументи на її захист. Вчитель просить учнів не просто висловити свою позицію, а й пояснити її. Зручним формулюванням цього є: «я вважаю..., тому що...».

Крок 6. Після викладу різних точок зору вчитель питає учнів, чи змінив хто-небудь із них свою думку і чи хоче перейти до іншого плаката. Якщо такі є, то їм пропонується перейти й обґрунтувати причини цього.

Крок 7. Для обговорення вправи вчитель може запропонувати учням назвати найбільш переконливі аргументи своєї та протилежної сторони.

Наприклад, під час роботи на уроці над темою Марк Твен. «Чудовий маляр» (Літературне читання, 4 клас) учням можна запропонувати визначити свою позицію щодо запитання: «Чи була поведінка Тома чесною у ставленні до хлопців?».

У цьому випадку учні можуть зайняти позицію біля трьох плакатів («Так, була чесною», «Ні, була нечесною», «Це складне питання для мене» ) і пояснити, чому вони так думають.

Істинні і хибні висловлювання

Мета методу — навчити учнів встановлювати, чи правильні надані їм твердження, обґрунтовуючи свою відповідь, співвідносити власні думки з текстом, пояснювати, чому виникли відмінності.

Метод застосовується на будь-якому з трьох етапів уроку: у вступній частині — це звернення до опорних знань, в основній — спосіб активізації уваги під час подальшого читання чи слухання, під час рефлексії — демонстрація розуміння засвоєного.

Організація діяльності

Учням пропонується перелік тверджень, створених на основі тексту, який вони в подальшому будуть вивчати. Учитель просить визначити, чи правильні дані твердження, обґрунтовуючи свою відповідь. Після ознайомлення з основною інформацією повертаємося до даних тверджень, і учні оцінюють достовірність їх, використовуючи отриману на уроці інформацію.

Наприклад, перед читанням твору «Добре вдома»Зоряни Живки варто запропонувати учням такі твердження для того, щоб вирішити, чи правильні вони:

1. У кожного є дім.

2. Бджоли живуть у мурашнику.

3. Равлик живе у норі.

4. Сміття живе на смітнику.

5. Всім подобається вуличне сміття (кинуте на вулиці).

6. Сміття може пересуватися полем, вулицею і лісом.

7. Люди не звертають уваги на сміття.

8. Люди незадоволені тим, що сміття забруднює місто.

Свої рішення учні заносять у таблицю, ставлячи + чи -

у відповідній клітинці.

Після читання тексту вони ще раз оцінять ці твердження.

У кожного є дім.

Пташки живуть у гніздах. Звірі — у норах. Риби — у річці чи в морі. Бджоли — у вулику. Мурахи — в мурашнику.

А равлик навіть носить свою хатку із собою!

Книжки мешкають у книгарнях, у бібліотеках, на книжкових полицях осель.

Зорі — на небі. Люди — в будинках.

А сміття живе на смітниках і в сміттярках. Це його оселя, і воно її дуже любить. Йому там затишно і зручно. Тому сміття дуже засмучується, коли люди необачно кидають його там, де заманеться. Тоді воно стає вуличним сміттям. Сміттям-безхатьком.

День і ніч воно зажурено вештається містом або вздовж сільської дороги. І навіть — страшно подумати! — лісом.

Блукає, скиглить-шелестить, кидається під ноги перехожим, ніби приблудний пес. І тихенько просить: «Допоможіть мені дістатися до рідного смітника!»

Але люди його чомусь не чують... Байдуже минають, інколи ще й невдоволено нарікаючи: «Скільки бруду розвелося! Яке в нас засмічене місто!»

А нещасне сміття тиняється хідниками та клумбами, парками і дитячими майданчиками, солодко мріючи про затишну сміттярку...

Карусель

Мета методу

Цей метод найбільш ефективний для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи з різними партнерами. Його застосовують:

— для обговорення спірних запитань;

— для розвитку вміння учнів аргументувати свою позицію;

— для збирання інформації з певної теми;

— для інтенсивної перевірки обсягу та глибини наявних знань.

Метод доречно використати в основній частині уроку з метою активізації пізнавальної діяльності під час осмислення матеріалу. Застосовуючи його, можна досягти узагальнення наявних в учнів знань, активізації й перетворення їх у загальногрупове надбання.

Як організувати роботу

Розставте стільці для учнів у два кола (за наявності простору запросіть учнів класу вишикуватись у два кола, стоячи). Учні, які сидять/стоять у внутрішньому колі, розташовані спиною до центра, а ті, які в зовнішньому, — обличчям до центра. Таким чином, кожний/кожна сидить/стоїть навпроти іншого. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє — рухоме: щоразу за сигналом учителя всі його учасники пересуваються (пересідають/переходять) на один стілець/по-зицію праворуч, опиняючись перед новим партнером/парт-неркою (співрозмовником).

Кожний учень має змінити певну (не менше 5) кількість партнерів чи пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.

Варіанти застосування методу:

1) обговорення спірного запитання із призначеної позиції (наприклад, учасники зовнішнього кола посідають позицію так, а внутрішнього — ні);

2) кожний учасник/учасниця, який сидить/стоїть у зовнішньому колі, має аркуш з конкретним запитанням (темою) й під час переміщення збирає максимум інформації, аспектів, поглядів, аргументів із зазначеної проблеми.

Наприкінці відбувається заслуховування окремих відповідей, обговорення того, які питання виявилися складними, продуктивними чи, навпаки, швидко вичерпалися й чому, як працювали партнери тощо.

Кластер

Мета методу — навчання графічної організації матеріалу, що дає змогу зробити наочними думки, що виникають при зануренні в ту чи іншу тему, у процесі читання тексту, пошуку взаємозв’язків між окремими поняттями, спільного дослідження інформаційного поля теми.

Метод доречно використати у вступній частині уроку з метою активізації пізнавальної діяльності, актуалізації знань учнів та фокусуванні на темі уроку. В основній частині уроку учні можуть за допомогою кластера систематизувати поняття з тексту. Також — під час підсумкової частини уроку задля узагальнення знань.

Організація діяльності

Метод передбачає виділення смислових одиниць тексту і графічне оформлення їх у певному порядку у вигляді грона.

Правила роботи дуже прості. Малюємо модель сонячної системи: зорю, планети та їхні супутники. У центрі зоря — це наша тема (вихідне поняття), довкола неї планети — великі смислові одиниці, які потрібно з’єднати прямою лінією із зорею, у кожної планети свої супутники, у супутників — свої.

Учням під час використання методу може бути надана така інструкція.

1. Посередині чистого аркуша (класної дошки) напишіть ключове слово або речення, яке є «серцевиною» ідеї, теми.

2. Довкола «накидайте» слова або пропозиції, що відображають ідеї, факти, образи, що підходять для даної теми (модель «Планета та її супутники»).

По ходу записів, що з’явилися, з’єднуйте слова прямими лініями з ключовим поняттям (у кожного із «супутників» теж з’являться «супутники», нові логічні зв’язки).

Результатом роботи буде структура, яка графічно відображає наші міркування, визначає інформаційне поле даної теми.

Працюючи над кластерами, необхідно дотримуватися таких правил:

— не боятися записувати все, що приходить на думку. Дати волю уяві та інтуїції;

— продовжувати роботу, поки не скінчиться час або ідеї не вичерпаються;

— спробувати побудувати якомога більше зв’язків;

— не діяти за наперед визначеним планом.

Приклад використання такого методу на уроці з предмета «Я у світі» 4 класу за темою «Як усім світом охороняти природні багатства». Метою використання кластера у цьому випадку є актуалізація знань учнів — не тільки пригадати, а й установити зв’язки між поняттями, які пригадують учні.

Робота за цим методом може бути такою. Запропонуйте учням подумати, що таке «природні багатства» ? Запишіть це словосполучення посередині дошки.

Потім запросіть учнів називати те, що, як вони вважають, стосується цієї теми. Все, що учні називають, записуйте до схеми, уточнюючи зв’язки між поняттями. Учні, найімовірніше, назвуть таке:

«Кошик ідей»

Мета методу — актуалізація опорних знань, мотивація пізнавальної діяльності, сприяння вдумливому читанню тексту.

Метод доречно використати у вступній частині уроку, коли необхідно з’ясувати все, що знають або думають учні з обговорюваної теми уроку. Якщо потрібно знайти рішення якоїсь часткової проблеми, то він годиться для основної частини уроку.

Організація діяльності

На дошці вчитель малює зображення кошика, у який умовно буде зібрано все те, що учні разом знають із виучуваної теми.

Обмін інформацією проводиться за такою процедурою:

Крок 1. Учитель ставить пряме запитання про те, що відомо учням із тієї чи іншої проблеми/теми. Можна запропонувати, аби спочатку кожен згадав і записав у зошиті все, що знає сам, за 1-2 хвилини. А потім перейти до загального обговорення.

Крок 3. Вчитель записує думки, які виникли в учнів. Все назване коротко у вигляді тез записується вчителем до «кошика ідей» (без коментарів), навіть якщо ці думки

помилкові. Сюди ж, у «кошик», можна «складати» факти, думки, імена, проблеми, поняття, що стосуються теми уроку. Зазвичай продуктивним буде в нижню частину «кошика» складати (записувати на дошці) відомі учням факти, а у верхню — ідеї, думки. Далі в ході уроку ці розрізнені у свідомості дитини факти або думки, проблеми чи поняття можна пов’язати в логічні ланцюжки.

Наприклад, перед читанням вірша Івана Андрусяка «Тринадцятий трамвай»8 учитель запитує: «Що ви знаєте про трамвай?» і записує всі названі слова у зображення кошика, а потім ставить ще одне запитання про те, чому автор, на їхню думку, назвав вірш «Тринадцятий трамвай», і продовжує «заповнювати кошик» ідеями.

«Тринадцятий трамвай»

Мозковий штурм

Мета методу — навчання висловлювати гіпотези щодо вирішення конкретної проблеми, сприймати думку іншої людини, порівнювати й оцінювати власну та іншу думку.

Метод доречно використати у вступній та основній частинах уроку, коли потрібно зібрати якомога більше ідей довкола проблеми від усіх учнів протягом обмеженого часу.

Організація діяльності

Крок 1. Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного запитання (його краще записати на дошці) запропонуйте всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов’язані з цією проблемою.

Крок 2. Коли учні висловлюють ідеї, записуйте всі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

Зверніть увагу учнів на такі моменти.

1. Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, учні зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові й більш досконалі.

2. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі — двічі подумають перед тим, як висловлять.)

3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. У таких умовах учасники штурму мають можливість пофантазувати.

4. Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна раніше висунутих ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні.

У класі можна повісити такий плакат:

A. Кажіть усе, що спаде вам на думку.

B. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.

C. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким.

Д. Розширення запропонованої ідеї заохочується.

Крок 3. На закінчення обговоріть та оцініть запропоновані ідеї.

Наприклад, перед читанням на уроці казки: героями казки, яку зараз читатимемо, будуть рак і лисиця. Які риси цих тварин можуть бути описані в казці?

Незакінчене речення

Мета методу: оперативне залучення учнів до діяльності, взаємодія, актуалізація опорних знань чи мотивація навчальної діяльності, можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими, вільніше міркувати щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Метод застосовується у вступній та підсумковій частинах уроку.

Організація діяльності

Крок 1. Визначивши тему, з якої учні висловлюватимуться по черзі або з використанням уявного мікрофона, вчитель формулює незакінчене речення і пропонує учням уголос закінчувати його. Кожний наступний учасник обговорення має починати свій виступ із запропонованої формули. Учениці та учні працюють із відкритими реченнями, наприклад: «На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було...» Або: «Завдяки цій інформації можемо зробити висновок, що...» Або: «Ми так вирішили тому, що...» тощо.

Крок 2. Вчитель надає слово першому/першій із бажаючих. Вислуховують кількох осіб (кількість залежить від поставленого завдання та дидактичної мети цієї діяльності).

Крок 3. Наприкінці обговорення слово може взяти вчитель (якщо вважає за потрібне) і висловити свою думку чи підсумувати висловлювання учнів.

Цей прийом часто поєднується з «мікрофоном» чи з обговоренням у загальному колі.

Обговорення питання у загальному колі

Мета методу: з’ясування певних положень, привернення уваги учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо.

Метод доречно використати у будь-якій частині уроку.

Організація діяльності

Крок 1. Поставте учням запитання. Воно має бути зрозумілим для всіх до початку обговорення. Запропонувавши метод уперше, поясніть, що до обговорення можуть приєднатися якомога більше учасників.

Крок 2. Учні і учениці висловлюються за бажанням. Обговорення триває, доки є охочі висловитися. Вчитель наприкінці може висловити свою думку чи підсумувати висловлювання учнів.

Вчитель має заохочувати всіх до рівної участі. Ключем до ефективності обговорення великою групою є те, як педагог ставить запитання. Уникайте закритих запитань, тобто таких, на які можна відповісти коротко («так» або «ні»). Саме відкриті запитання, які починаються з «як», «чому», «який», потребують від учнів високого рівня мислення. Заохочуйте всіх учнів та учениць до висловлення своїх ідей.

Те, як учитель реагує на запитання та коментарі, є вирішальним у створенні навчальної атмосфери. Демонструйте увагу до всіх, дякуючи кожному учневі за запитання та висловлювання. Це стимулюватиме присутніх ділитися цінною інформацією.

Не дозволяйте будь-кому домінувати під час обговорення. Обмежити це можна, сказавши: «А тепер давайте послухаємо, що скаже хтось інший або інша» або «Я хотіла (хотів) би, щоб усі мали можливість сказати своє слово».

Не слід забувати, що велика кількість загальноклас-них обговорень утомлює, тож не варто зловживати цією методикою.

Одним словом

Мета методу

Простий і незатратний по часу метод дає змогу стимулювати рефлексивну діяльність учнів в умовах жорсткого регламенту, поставити емоційну крапку в уроці.

Метод застосовується у підсумковій частині уроку з метою рефлексії.

Організація діяльності

Наприкінці уроку вчитель вивішує аркуш паперу (формат А1) і просить учнів відзначити те, що найбільше сподобалось їм на уроці: зміст, методи, атмосфера, власна діяльність, результати тощо.

Обраний момент учні мають назвати одним словом, яке змістовно розкривало би зроблений вибір. Учитель фіксує це слово на папері і за необхідності просить учнів його прокоментувати.

Опорні слова

Мета методу — навчити учнів відокремлювати істотну інформацію від несуттєвої, змістовно скорочувати текст для його засвоєння.

Метод доречно використати в основній частині уроку для розуміння та запам’ятовування змісту тексту.

Організація діяльності

Крок 1. Вчитель ставить перед учнями завдання типу: «Читаючи текст, застосуйте метод опорних слів. Випишіть ті слова (словосполучення), які ви вважаєте ключовими для кожної ідеї тексту. Деякі слова або фрази є в тексті головними — такими, що розкривають смисл тексту, тобто опорними. Опорними словами є, як правило, іменники, дієслова, прислівники. Опорними словосполученнями є стійкі словосполучення, складні терміни, назви розділів, методів та ін.

Крок 2. Вчитель має пояснити учням, щоб відокремити суттєву інформацію від несуттєвої, їм потрібно послідовно поставити перед собою запитання: «Про що цей текст?», «Що саме про це сказано?» і «Яким словом (словосполученням) це можна позначити/назвати?».

Крок 3. Учні мають виписати опорні слова. Одне слово має бути опорою для однієї думки.

Крок 4. Далі, вчитель пропонує, працюючи в парах, переказати одне одному зміст тексту, спираючись на виписані слова, та оцінити, наскільки точно ваш партнер/парт-нерка переказали текст.

Наприклад, читаючи вірш «Пінгвіни»9 Тетяни Мельник, учитель пропонує учням виписати опорні слова (не більше 5-6).

У сніжній Антарктиді, немов на кораблі, живуть собі пінгвіни: великі та малі.

Птахи ці не літають, вони, як вартові: поважно походжають по крижаній землі.

Бо там, у Антарктиді, зима — то звична річ, а ще у Антарктиді найдовша в світі ніч.

І холодно пінгвінам, коли мороз і віхола!

Та нудитись птахам аж зовсім-зовсім ніколи.

У них свої розваги: хокей та ковзани, туди-сюди ганяють на ковзанці вони!

А як вони потомляться, стають у коло всі: малята й немовлята, мамусі й татусі!

Після обговорення варіантів опорних слів учнів учитель пропонує їм відкоригувати перелік. Опорними словами можуть бути приблизно такі: пінгвіни, походжають, холодно, розваги, коло.

Наприкінці вчитель запрошує когось із учнів/учениць переказати зміст вірша, дивлячись лише на опорні слова.

Плюс-мінус-цікаво

Мета методу — навчання різнобічно оцінювати зміст або результати уроку, рефлексувати хід власного навчання.

Метод застосовується у підсумковій частині уроку, коли потрібно надати учням змогу сформулювати своє ставлення до процесу навчання.

Організація діяльності

Вчитель пропонує учням записати свої враження від тексту (від уроку) в таблицю.

Плюс (+)

Мінус (-)

Цікаво

Сюди записується все, що сподобалося на уроці: інформація і форми роботи, які викликали позитивні емоції, корисність тощо

Сюди записується все, що не сподобалося, наприклад здалося нудним, викликало неприйняття, залишилось незрозумілим

Сюди записуються, наприклад, цікаві факти, про які дізналися, запитання, що з’явилися, роздуми тощо

Після завершення бажаючі можуть представити свої оцінки класові.

Припущення на основі запропонованих опорних слів

(термінів)

Мета методу: навчання учнів слухати або читати активно, аналізуючи текст; формулювати і обґрунтовувати власні припущен ня щодо розвитку подій (чи думок автора) у тексті.

Метод застосовується на уроці під час актуалізації — аби привернути увагу учнів до змісту тексту, який вони будуть читати або слухати.

Організація діяльності

Крок 1. До початку уроку виберіть п’ять-шістьслів із тексту, які вказують на ключові поняття, важливі події або головних персонажів.

Запишіть ці слова на дошці та скажіть учням, що ці слова трапляться в розповіді або в тексті.

Крок 2. Запросіть учнів у парах подумати над словами і скласти одне-двоє речень, у яких були би поєднані усі ці слова/терміни. Речення мають коротко передавати уявлення учнів про зміст тексту, який вони будуть читати чи слухати (три-чотири хвилини).

Крок 3. Через три або чотири хвилини запропонуйте тільки кільком парам розповісти свої придумані історії. Вислухайте їх, але не говоріть, чи схожі вони на те, що має бути почуте.

Крок 4. Запросіть учнів уважно слухати те, що їм буде прочитано або розказано, та запропонуйте порівняти з тим, що вони щойно придумали. Запитайте, що навело їх на більш-менш подібні думки/образи — до прочитаного/ прослуханого тексту.

Наприклад, під час роботи з віршем Анатолія Качана «Рідні береги»10 запропонуйте учням передбачити, що буде змістом вірша, у якому знайдемо такі слова: «маяк, серце, сльоза, теплохід».

Об’єднайте учнів у пари та запросіть їх протягом 2-3 хв скласти речення про зміст цього вірша із запропонованими словами.

Вислухавши декілька (4-5) варіантів передбачень, запропонуйте прочитати текст вірша:

Порівняльна («концептуальна») таблиця

Мета методу — навчити учнів систематизувати великий обсяг матеріалу, розвивати вміння аналізувати й порівнювати різні об’єкти та явища.

Метод доречно використати під час основної частини уроку.

Організація діяльності

Цей метод передбачає порівняння двох чи більше об’єктів. Таблицю можна будувати так: по горизонталі записується те, що має порівнюватися, а по вертикалі — різні риси та властивості, за якими це порівняння відбувається.

Основний сенс використання прийому в технології розвитку критичного мислення полягає в тому, що лінії порівняння, тобто характеристики, за якими учні порівнюють різні явища, об’єкти й інше, формулюють самі учні. Хоча на початку застосування такої таблиці вчителеві варто самому запропонувати критерії, за якими порівнюватимуться різні об’єкти.

Для того, щоб у будь-якій групі ліній порівняння не було забагато, можна запропонувати такий спосіб: записати на дошці абсолютно всі пропозиції учнів щодо ліній, а потім попросити їх визначити найбільш важливі. «Важливість» необхідно аргументувати. Таким чином ми уникнемо надмірності. І зроблять це самі учні. Категорії порівняння можна виділяти як до, так і після читання тексту.

Наприклад, на уроках з української мови у 3 класі учням можна запропонувати порівняти частини мови за такою таблицею:

«Риб’яча кістка» або «Фішбоун»

Мета методу — навчити учнів аналізувати текст, розрізняючи факти і думки, причини і наслідки, робити висновки на основі проведеного аналізу.

Метод застосовується під час роботи з текстами в основній частині уроку під час читання або осмислення прочитаного.

Організація діяльності

Цей різновид графічного організатора вчитель малює на дошці під час обговорення.

У голові скелета записується проблема, спірні питання, які розглядаються на уроці. На самому скелеті є верхні й нижні кісточки.

На верхніх зазначаються причини виникнення проблеми, на нижніх — виписуються факти, що підтверджують наявність сформульованих причин. Або на верхніх — прояви проблеми, а на нижніх — причини цих проявів. Інший варіант: думки та факти, які їх підтверджують чи спростовують. Головний принцип полягає в тому, що верхній та нижній ряди записів мають бути логічно пов’язані.

«Хвіст риби» містить висновок із міркувань.

Метод потребує постійного заохочення учнів до пошуку в тексті фактів та думок, зв’язків між ними.

Наприклад, після читання тексту казки Біссета Д. «Дракон Комодо» вчитель пропонує проаналізувати текст за допомогою методу «риб’яча кістка». У голові записуємо спірне запитання: чи можливо було налагодити з драконом дружні стосунки? Далі просимо учнів визначити факти, що пов’язані зі стосунками між людьми і драконом. Доречно зверху записувати факти, а знизу — причини. (Факт: жителі боялися дракона; причина: він вивергав вогонь... Факт: дівчинка поговорила з драконом; причина: вона його не боялась...). А висновок, якого можуть дійти діти: «якщо домовлятись, а не ворогувати, можна налагодити дружні стосунки».

Жив-був на світі дракон. Звали його Комодо.

Він умів вивергати вогонь, і тому всі навколишні жителі його боялися. Зачувши його кроки, усі розбігалися і ховалися.

А кроки його було дивно не почути, тому що Комодо носив відразу три пари взуття — адже у драконів шість ніг! — і всі шість черевиків разом, та ще кожен черевик окремо, жахливо скрипіли.

Та ось одного разу Комодо зустрів дівчинку Сьюзі, яка його нітрохи не злякалася.

— Навіщо ти вивергаєш вогонь? — запитала вона. — Ти ж усіх лякаєш!

— Ну, — відповів дракон, — я... хм... я не знаю. Якось не думав про це. А що, більше не треба лякати?

— Звісно, не треба, — сказала Сьюзі.

— Гаразд, не буду, — пообіцяв Комодо.

Вони попрощалися, і Сьюзі пішла додому. Вже стемніло, але ліхтарник Чарлі чомусь не запалював вогнів, і перехожі не знали до пуття, куди їм іти.

Виявляється, Чарлі навіть не вставав у цей день із ліжка. Він дуже втомився напередодні ввечері і не встиг ще як слід відпочити. Він міцно спав і жував уві сні бутерброд.

А мер міста, сер Вільям, дуже сердився. Він не знав, як запалити вуличні ліхтарі.

І тут Сьюзі прийшла в голову вдала думка. Вона побігла назад, до печери Комодо, і привела дракона в місто. Вони удвох обійшли всі вулиці; дракон вивергав вогонь і запалював поспіль усі ліхтарі.

Жителі міста дуже зраділи. З тих пір вони зовсім перестали боятися дракона. І щороку, коли ліхтарник Чарлі їхав у відпустку, вони звали Комодо запалювати на вулицях міста ліхтарі.

Робота в парах

Мета методу — розвиток навичок спілкування, формулювання своєї думки, вислуховування та сприймання думки іншої людини, навичок домовлятися — доходити спільного рішення, порівнювати й оцінювати власну та іншу думку.

Метод застосовується на всіх етапах уроку, коли потрібно дати час учням подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом.

Організація діяльності

Крок 1. Запропонуйте учням завдання, поставте запитання для невеликої дискусії, аналізу ситуації, виконання пізнавального завдання. Після пояснення запитання або наведених фактів дайте їм 1-2 хвилини для обдумування

можливих відповідей або рішень індивідуально. Наприклад, «Що ви знаєте про збереження природних багатств?»

Крок 2. Об’єднайте учнів у пари, визначте, хто з них висловлюватиметься першим/першою, і попросіть обговорити свої ідеї одне з одним. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі й спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди щодо відповіді.

Крок 3. По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потреби це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності.

Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу. Серед них доцільно назвати такі:

— Обговорити короткий текст, завдання.

— Узяти інтерв’ю і визначити ставлення партнера до заданого читання, відео чи до іншої навчальної діяльності.

— Зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи одне одного.

— Підсумувати урок.

— Розробити разом запитання до викладача.

— Проаналізувати проблему, вправу чи дослід разом.

— Протестувати одне одного.

— Дати відповіді на запитання вчителя.

— Порівняти записи, зроблені у класі.

Наприклад, працюючи з віршем «Рідні береги»11, можна запропонувати учням обговорити в парах таке питання: «Які слова розкривають основну думку вірша? Чому ви так вважаєте? »

Робота в малих групах

Мета методу — навчити учнів гуртової співпраці для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Використовується тільки в тих випадках, коли задача потребує спільної, а не індивідуальної роботи.

Метод доречно використати під час основної частини уроку.

Організація діяльності

Крок 1. Вчитель пропонує учням об’єднатися у групи. П’ять-шість осіб — це оптимальна верхня межа для проведення обговорення в рамках малої групи.

Крок 2. Вчитель має переконатися в тому, що учні сидять по колу — «пліч-о-пліч, око-в-око». Усі члени групи мають добре бачити одне одного.

Крок 3. Учням варто нагадати (повідомити) про ролі, які вони розподіляють між собою і виконують під час групової роботи:

Спікер (керівник групи). У процесі роботи групи він:

— зачитує завдання групі;

— організовує порядок виконання;

— пропонує учасникам групи висловитися по черзі;

— заохочує групу до роботи;

— підсумовує роботу;

— визначає доповідача.

Секретар. Під час роботи групи він:

— веде короткі й розбірливі записи результатів роботи групи;

— як член групи має бути готовий висловити думки групи у ході підсумків чи допомогти доповідачу.

Посередник. Під час роботи групи він:

— стежить за часом;

— заохочує групу до роботи.

Доповідач:

— чітко висловлює думку групи;

— доповідає про результати роботи групи.

Необхідно бути уважним до питань керування у групі та забезпечити неодмінний розподіл ролей демократичним шляхом у кожній групі.

Ролі в малих групах розподіляються для того, щоб дати можливість кожному учневі ясно зрозуміти його внесок в успіх групи. Виконання цих ролей сприяє тому, аби згодом навчити кожного учня всіх навичок і настанов, що дають змогу стати продуктивним членом групи, який уміє співпрацювати з іншими. Ці ролі також допомагають опанувати цінні навички співробітництва.

Важливо, щоб учитель надавав учням іншу роль щоразу, коли вони працюють у групах. Це можна зробити так, аби зберегти ті ж самі номери, але давати цим номерам інші

ролі, коли учні беруть участь у груповій діяльності. Саме завдяки праці в кожній ролі вони набувають навичок для більш повної участі в роботі групи. Кожною такою роллю тренується один з аспектів того, що має робити людина, яка вміє співпрацювати у групі.

Крок 4. Кожна група отримує конкретне завдання й інструкцію (правила) щодо організації групової роботи. Інструкції мають бути максимально чіткими. Малоймовірно, що група зможе сприйняти більше одної чи двох, навіть дуже чітких, інструкцій за один раз.

Крок 5. Коли групи працюють, учитель слідкує за їхньою роботою та за часом. За потреби може надавати групам необхідну допомогу. Додатково треба подумати, чим зайняти групи, які справляться із завданням раніше за інших.

Крок 6. Групи представляють результати роботи. Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і представлення групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації презентації роботи груп.

Крок 7. По завершенні представлення результатів групової роботи варто обговорити її з точки зору навчальних результатів та питань організації процедури групової діяльності.

Готуючи групову роботу, обов’язково подумайте про те, як ваше слушне заохочення оцінки впливає на застосування методу роботи в малих групах. Забезпечте нагороди за групові зусилля.

Будьте готові до робочого гомону, характерного для методів інтерактивного навчання.

Приклад групової роботи:

Учням на уроці з природознавства, 4 клас, тема «Євразія», для роботи малих груп пропонується завдання: «Скласти рекламу для України, щоб люди з інших континентів відвідали наш материк». Презентація результатів роботи груп відбувається послідовно.

Учням на уроці «Я у світі» (4 клас), тема «Як усім світом охороняти природні багатства», пропонується у групах обговорити приклади того, «як діти вашого віку можуть брати участь у збереженні природних ресурсів». У цьому випадку презентація результатів відбувається методом «коло ідей» — по одному прикладу від кожної групи по колу,

не повторюючись, і так декілька разів, поки всі приклади не вичерпаються.

Ромашка запитань (Блума)

Мета методу — навчити усвідомленого та цілеспрямованого формулювання запитань різного типу.

Метод доречно використати у вступній частині уроку, коли учні формулюють запитання, а потім шукають на них відповіді, використовуючи матеріал підручника або інших джерел інформації.

Організація діяльності

«Ромашка» складається із шести пелюсток, кожна з яких містить запитання певного типу. Тобто шість пелюсток — шість запитань:

1. Знаннєві (прості) запитання — у відповідь на них потрібно назвати якісь факти, згадати і відтворити певну інформацію: «Що?», «Де?», «Коли?», «Як?»

2. Уточнювальні запитання (на розуміння) зазвичай починаються зі слів: «Тобто ти кажеш, що...?», «Якщо я правильно зрозумів, то...?», «Я можу помилятися, але, по-моєму, ви сказали про...?» Мета їх — надання учневі можливостей для зворотного зв’язку щодо сказаного вчителем (або написаного в тексті). Іноді їх ставлять для отримання інформації, наявної в повідомленні, але непрямо.

3. Практичні запитання спрямовані на встановлення взаємозв’язку між теорією і практикою: «Як можна застосувати...?», «Що можна зробити з...?», «Де ви в звичайному житті можете спостерігати...?», «Якби ви були на місці героя оповідання...»

4. Інтерпретаційні (синтезні) запитання зазвичай починаються зі слова «Чому?» і спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Наприклад: «Чому листя на деревах восени жовтіють?» Якщо відповідь відома, воно з інтерпретаційного стає знаннєвим. Отже, запитання

даного типу спрацьовує «тоді, коли у відповіді наявний елемент самостійності».

5. Оціночні запитання спрямовані на з’ясування критеріїв оцінки тих чи інших подій, явищ, фактів. «Чому щось добре, а що погано?», «Чим той урок відрізняється від іншого?», «Як ви ставитеся до вчинку головного героя?» і т. д.

6. Творчі запитання найчастіше містять частку «б», елементи умовності, припущення, прогнозу: «Що змінилося б...», «Що буде, якщо...?», «Як, на ваш розсуд, розвиватиметься сюжет в оповіданні після...?»

Організація роботи за цим методом така:

Крок 1. Учитель готує «ромашку» за кількістю учнів/ пар/груп, які формулюватимуть запитання.

Крок 2. Учням пропонується обрати одну з пелюсток та сформулювати запитання саме вказаного на ній типу до тексту (теми), з яким працюємо на уроці.

Крок 3. Складається список запитань, на які учні мають знайти відповіді, працюючи на уроці.

Наприклад, метод можна використати під час роботи з оповіданням В. Сухомлинського «Наїлися, встали і пішли»12.

На «пелюстках ромашки» варто підготувати запитальні слова/вислови:

«Хто...?» «Що...?»

«Якщо я правильно зрозумів/ла...?»

«Якби ви були на місці героя оповідання...?»

«Чому...?»

«Що змінилося б...?»

«Чи правильно...?»

Синквейн

Мета методу — навчити учнів знаходити в інформаційному матеріалі найбільш суттєві елементи, робити висновки та коротко їх формулювати.

Метод застосовується на етапі рефлексії порції навчального матеріалу або підсумків уроку.

Організація діяльності

«Синквейн» — від фр. п’ять. Деякі кажуть, що у вільному перекладі це означає «п’ятьнатхнень»,або «п’ятьудач».

Синквейн — це незвичайний вірш, написаний за певними правилами.

Вчитель пропонує учням, підсумовуючи урок або після опрацювання тексту, написати синквейн до основного поняття уроку або тексту.

1. Перший рядок — поняття, якому присвячений вірш, зазвичай іменник.

2. Другий рядок — два прикметники, що визначають цей іменник і описують ваше уявлення про нього.

3. Третій рядок — троє дієслів, які показують, «що робить» поняття або що з ним відбувається.

4. Четвертий рядок — фраза із чотирьох слів, що передає ваше ставлення до поняття (може бути у формі запитання-звернення).

5. П’ятий рядок — підсумок, фінал: одне-двоє слів, якими людина висловлює свої почуття, асоціації, пов’язані з даним поняттям.

Наприклад:

Канікули Світлі, незабутні.

Відпочиваємо, розслабляємося, любимо.

Щасливий час, бажаний для усіх.

Щастя.

«Товсті» та «тонкі» запитання

Мета методу — навчити учнів розрізняти закриті й відкриті запитання і стимулювати роботу над ними.

Метод доречно використати на будь-якому з трьох етапів уроку: на стадії актуалізації — це запитання до вивчення теми; на стадії основної частини уроку — спосіб активної фіксації запитань у процесі читання чи слухання; під час рефлексії — демонстрація розуміння засвоєного.

Організація діяльності

«Тонкі», або закриті, — запитання, що вимагають конкретної відповіді з одного-двох слів. «Товсті», або відкриті, — запитання, що не мають однозначної відповіді, вимагають роздумів, залучення додаткових знань, уміння аналізувати.

Запропонуйте учням, читаючи текст, сформулювати до нього «товсті» та «тонкі» запитання. Попросіть записати їх до таблиці.

Далі об’єднайте учнів у пари для відповідей на запитання та представлення найцікавіших класові.

Таблиця «товстих» і «тонких» запитань

У процесі роботи з таблицею у праву колонку записують запитання, що потребують простої відповіді. У ліву колонку — запитання для детальної, розгорнутої відповіді.

Наприклад, для опрацювання тексту Бірманської казки «Як серед птахів виникла дружба»13 запропонуйте учням, читаючи текст, сформулювати до нього «товсті» та «тонкі» запитання.

У давні часи птахи не дружили між собою. При зустрічі вони завжди сперечалися:

— Я кращий за тебе, — наполягав один.

— Ні, неправда, — відповідав другий, — я кращий за тебе.

І починали битися...

Якось Фазан зустрів Ворона. Йому не хотілося сперечатися, і він сказав:

— Вороне, ти кращий за мене.

Ворон був не тільки здивований, а й задоволений тим, що сказав Фазан.

І він відповів ввічливо:

— Ні, Фазане, це ти кращий за мене.

Птахи сіли собі рядком і почали розмовляти. Потім Фазан сказав:

— Ти мені подобаєшся, Вороне. Давай разом жити.

— Згоден, Фазане, — відповів Ворон.

Так почали вони жити удвох на великому дереві. Минали дні. Дружба між обома птахами дедалі міцнішала.

Інші птахи зацікавлено спостерігали за Вороном і Фазаном і були дуже вражені, що обидва живуть разом довгий час і ніколи не сваряться.

Нарешті птахи вирішили випробувати їхню дружбу.

Коли Ворона не було вдома, вони прийшли до Фазана і спитали:

— Фазане, як ти можеш жити із цим нікчемним Вороном?

— Не говоріть так, — відповів Фазан. — Ворон кращий за мене і робить мені честь, що живе зі мною на одному дереві.

Наступного дня птахи прийшли до Ворона, коли не було Фазана.

— Вороне, чому ти живеш із цим нікчемним Фазаном?— спитали вони.

— Не слід так говорити, — відповів Ворон. — Фазан кращий за мене і робить мені честь, що живе зі мною на одному дереві.

Птахи були дуже вражені таким ставленням Ворона і Фазана один до одного, і вони запитали самих себе:

— А чому ми не можемо бути такими, як Фазан і Ворон? Чому ми не можемо дружити замість того, щоб сваритися і битися?

З того дня і виникла дружба й повага між усіма птахами.

«Чи вірите ви, що...»

Мета методу — навчити давати оцінку твердженню, порівнювати й аналізувати, знаходити підтвердження своєї позиції в тексті.

Метод доречно використовувати у вступній та в основній частинах уроку. У вступній частині він доречний для актуалізації опорних знань та мотивації пізнавальної діяльності. В основній — постає складовою роботи з текстом, сприяє вдумливому читанню тексту.

Організація діяльності

У кожного учня на парті (або на дошці) таблиця. Вчитель читає запитання, а учні ставлять у першому рядку під номером запитання послідовно «плюс», якщо згодні з твердженням, і «мінус», якщо не згодні.

Запитання дібрані такі, щоб на деякі без читання тексту можна було відповісти і «вірю», і «не вірю», але в тексті має бути інформація про це.

Другий рядок таблиці заповнюється у підсумковій частині уроку, коли припущення учнів підтверджуються або ні.

Наприклад, для роботи з текстом уривку Сашка Дерманського «Мрія Маляки» 14 таблиця може бути така:

Чи вірите ви...

Читання в парах / запитання в парах

Мета методу — сприяти мисленню різних видів, а вся діяльність у сукупності спрямована на покращення розуміння тексту учнями, навчити розуміння основної думки тексту та формулювання запитань.

Метод доречно використати в основній частині уроку з метою ефективного опрацювання тексту, підвищення уваги учнів під час читання тексту і сприяння його розумінню.

Організація діяльності

Крок 1. Доберіть інформативний текст розумної довжини. У ньому мають бути короткі абзаци (не більше трьох речень у кожному), або треба розбити його на короткі розділи.

Крок 2. Якщо цей метод є новим для учнів, потрібно спочатку продемонструвати його:

а) прочитайте вголос абзац. Поясніть, що це одна із двох ролей при виконанні цього завдання;

б) поставте два запитання за текстом і попросіть учнів відповісти на них. Поясніть, що це друга із двох ролей при виконанні цього завдання.

Крок 3. Запросіть учнів об’єднатися в пари. Поясніть, що один/одна з них прочитає перший абзац (або відзначений вами уривок), як ви показали. Іншого/іншу з пари попросіть поставити запитання до цього уривка. Після того, як вони це зроблять, перевірте виконання завдання, попросивши кількох учнів виголосити свої запитання. Якщо необхідно, зробіть коментарі, підказавши, як можна поліпшити запитання.

Крок 4. Коли учні зрозуміють, як виконується таке завдання, попросіть їх продовжувати роботу самостійно — читати і ставити запитання за текстом — абзац за абзацом. Нагадуйте їм про необхідність мінятися ролями після читання та обговорення кожного абзацу.

Наприклад, під час роботи з текстом15 учитель читає перший абзац:

Холодильники містять небезпечний для природи газ фреон. Фінське підприємство переробило вже близько 300 тисяч холодильників з метою утилізації цього газу. Після переробки більшість матеріалів повертається у промисловість як вторинна сировина або енергія.

Потім він ставить такі запитання:

Чому в холодильниках використовується небезпечний газ? Навіщо після переробки повертати матеріали знову у виробництво?

Другий та третій абзац учні опрацьовують, читаючи в парах.

Вироби з пластику, який широко використовується в побуті й техніці, не можна переплавити для нового використання, їх утилізація полягає в розмелюванні або розчиненні в дорогих і токсичних реактивах. Американські вчені виявили, що довговічний пластик може повністю розкладатися грибом «біла гниль», яка зазвичай розвивається на деревині.

У Німеччині вважають, що утилізація сміття — справа кожного громадянина. У цій країні не лише ретельно сортують сміття, а й здають для повторного використання упаковки, помічені емблемою із «зеленою крапкою». Німецька влада стимулює виробників створювати продукти, які, перетворюючись на сміття, завдають споживачам мінімум турбот.

Читання із зупинками

Мета методу — навчати учнів слухати або читати активно, використовувати своє знання жанру для того, щоб знати, чого варто очікувати від тексту. Метод підвищує допитливість учнів та їхню готовність учитися. Також це може зменшити ту відстороненість або несміливість, яку деякі учні почувають щодо письмових текстів. Наприклад, їм може бути цікаво прослухати розповідь, написану професійним письменником; водночас учні демонструють, що вони теж здатні вигадувати історії.

Метод доречно використати під час основної частини уроку — щоб розповісти або прочитати усьому класу якесь оповідання, зупиняючись, аби попросити учнів висловлювати припущення, а потім обговорювати з ними, якою мірою їхні припущення виявилися справедливими. Матеріалом для використання прийому «Читання з зупинками» слугує розповідний текст. Розмір тексту не перевищує п’яти сторінок.

Організація діяльності

Вчитель для використання цього методу добирає текст із непомітною, на перший погляд, прихованою проблемою. Текст також має містити певний розвиток подій.

Неодмінна умова для використання цього прийому — знайти оптимальний момент у тексті для зупинки. Ці зупинки — своєрідні штори: по один бік міститься вже відома інформація, а по інший — абсолютно невідома інформація, яка здатна серйозно вплинути на оцінку подій.

Крок 1. Обговоріть назву твору. Чому саме так називається твір? Що, як здається учням, може відбутися в оповіданні з такою назвою? Хтось спробує зв’язати свої припущення з іншими творами цього самого автора, хтось проведе аналогію з фольклорними текстами, а хтось — із подіями свого життя.

Крок 2. Попросіть учнів прочитати текст до першої зупинки. Коли вони дочитають до цього місця, попросіть їх згадати своє припущення і сказати, що ж відбулося насправді. Під час зупинок учитель ставить запитання, які спонукали б учнів до критичного мислення («Що змусило героя вчинити саме так?», «Як далі розгортатимуться події?», «Які почуття викликав цей уривок тексту?» і т. д. Останнім має бути поставлено запитання «Що буде далі і чому?»).

Після першої або другої зупинки можна використовувати прийом «Дерево передбачень». На «стрілочках» — лініях з’єднання — школярі записують пояснення своїм версіям, у такий спосіб вони вчаться аргументувати свою точку зору, пов’язувати свої припущення з даними тексту.

Крок 3. Після закінчення роботи з текстом учитель пропонує обговорити весь текст, його головну ідею, думки та почуття, які він викликав.

Прикладом такої роботи з текстом може бути опрацювання оповідання І. Роздобудько «Дикі образи дикобраза».

Вчитель ставить запитання: «Про що може бути твір із такою назвою?».

Потім пропонує прочитати першу частину.

В одному прадавньому лісі жило маленьке звірятко — Невідомо-Хто.

Воно мало таку ніжну й тонку шкіру, що на сонці крізь неї просвічувалося тремтливе серденько. Крапля дощу чи листок, що зривався з дерева й падав на Невідомо-Кого, завдавали йому неабияких прикрощів. І тому Невідомо-Хто весь час ховалося у своїй нірці під жмутком торішнього листя.

Вчитель запитує:

— Чи справдились передбачення? Що саме?

— Хто насправді є героєм оповідання?

— Що буде далі?

І пропонує прочитати наступну частину:

Одного разу Невідомо-Хто вирішило: «Не можу так більше жити!» — і вийшло на прогулянку. На межі лісу й поля воно побачило зграю мишей і зраділо: миші були дуже схожі на нього. Тільки мали хутряні шубки й були страшенно прудкі. Невідомо-Хто втішилося, що зустріло друзів. Але миші хором сказали:

— Ти не з нашого племені. Ми не хочемо тебе знати!

Вчитель запитує:

— Чи справдились передбачення? Що ж таки відбулося?

— Що буде далі?

І пропонує прочитати наступну частину:

Невідомо-Хто повернулося до своєї нірки й запорпалося носом у листя. Тієї ночі воно погано спало, увесь час крутилося уві сні, чухало спинку й попискувало. А коли настав

ранок, Невідомо-Хто зі здивуванням помітило, що на ньому виросла... голка.

— Ось хто я тепер — єдиноріг! — зраділо Невідомо-Хто й пішло до єдинорогів.

Єдинороги були великі й суворі. Вони кресали копитами:

— Геть! Ти — не з нашого племені! Краще не потрапляй нам під ноги —розтопчемо!

І Невідомо-Хто знову заховалося у нірку. І знову погано спало...

Вчитель запитує:

— Чи справдились передбачення? Що було неочікуваним?

— Чи вийде Невідомо-Хто ще раз із нірки?

— Що буде далі в розповіді?

І пропонує прочитати наступну частину:

А під ранок біля тої голки з’явилася ще одна...

— Тепер я — справжній олень! — подумало Невідомо-Хто і вирушило до оленів.

Але красені-олені навіть не почули, що до них хтось гукає!

Наступної ночі біля тих двох голок виросла третя. Це було дуже схоже на корону.

— Я, мабуть, принц! — вирішило Невідомо-Хто й пішло шукати своє королівство.

Але його гнали звідусіль. У звірів був свій цар — лев, у птахів — орел, у риб — кит. І всі сміялися із незграбного шукача трону.

Вчитель запитує:

— Чи справдились передбачення?

— Як ви думаєте, чим закінчиться ця історія?

І пропонує прочитати наступну частину:

А після кожної ночі, впродовж якої Невідомо-Хто ображено сопіло і зітхало, з’являлися нові й нові голки, більші за самого себе вдвоє. Йому було важко носити своє колюче й гостре вбрання, але тепер уже ніхто не наважувався образити його. Дуже вже грізно стирчали голки!... І тепер, коли у Дикобраза питають, чому він так одягнений, він сумно хитає головою і каже: «О, це все — від диких образ...»

Читання з маркуванням тексту «Інсерт»

(від англійських слів: І — interactive, N — noting,

Е — effective, S — system, R — reading and T — thinking)

Мета методу — активізувати процес сприйняття інформації та підвищити його ефективність через системну розмітку тексту під час читання та обдумування. Метод допомагає усвідомлювати текст, виділяти в ньому відоме, невідоме, цікаве, «сортувати» матеріал.

Метод застосовується в основній частині уроку під час роботи з текстами, щоб допомогти учням аналізувати текст у процесі читання і використовувати результати цього аналізу залежно від навчальних завдань: виділення головного, розуміння логіки тексту, привернення уваги до понять, зв’язків тощо.

Організація діяльності

Крок 1. Заздалегідь визначте текст або його фрагмент для читання з позначками. Текст має містити різноманітну інформацію.

Метод полягає у тому, що учні, працюючи з текстом, одночасно маркують (наприклад, ставлять позначки олівцем на полях) його окремі частини залежно від завдання, поставленого вчителем.

Проводячи маркування, учні розділяють інформацію, що є в тексті, наприклад, так:

+ знаком «плюс» позначають, що вже відомо;

- знаком «мінус» — те, що є новим;

! «знаком оклику» — те, що є цікавим і неочікуваним;

? «знаком питання» — те, що незрозуміло, там, де виникло бажання дізнатися більше.

Цей прийом зобов’язує учня не просто читати, а вчитуватися у текст, відстежувати власне розуміння змісту або сприйняття будь-якої іншої інформації. На практиці учні часто пропускають те, що не зрозуміли, а в нашому випадку маркувальний знак «питання» зобов’язує їх бути уважними і позначати незрозуміле.

Після прочитання тексту можна попросити учнів заповнити таблицю, де значки стануть заголовками колонок (тобто кількість колонок таблиці відповідає кількості значків маркування). У таблицю коротко заносяться відомості з тексту.

Таблиця маркування

Для використання цього методу вчитель має:

— заздалегідь визначити текст або його фрагмент для читання з позначками;

— пояснити або нагадати учням правила розставляння маркувальних позначок;

— чітко визначити час, відведений на роботу, і стежити за регламентом;

— знайти форму перевірки та оцінки виконаної роботи. Важливим етапом роботи є обговорення результатів маркування тексту або записів, занесених до таблиці. Зазвичай учні без зусиль зауважують, що відоме вони знайшли у прочитаному, і з особливим задоволенням повідомляють, що нового і несподіваного для себе дізналися з того чи іншого тексту. При цьому бажано, щоб учні посилалися на текст, іноді цитуючи його.

Наприклад, під час читання тексту Оксани Караванської «Вишиванка» (уривок)16 доречно запропонувати учням, читаючи текст, поставити позначки +, -,!, ?.

У багатьох українських родинах вишиванка передається від покоління до покоління. І в тебе, можливо, є сорочка, яку ти успадкувала від мами, а твоя мама — від своєї мами, твоєї бабці, а бабця — від своєї мами... Якщо ж такої родинної історії в тебе нема, її можеш започаткувати ти!

Вишиванка, що є родинною реліквією, зазвичай вишита вручну. Важливо знати, хто саме вишивав цю сорочку, бо вона здатна роками зберігати в собі енергетику, яку заклала вишивальниця. Добра енергетика вишиванки буде тобі оберегом.

У давнину найбільшою цінністю було мати таку вишиванку, якої нема ні в кого. Тому жінки й вигадували все нові й нові узори та орнаменти. А також додавали все більше

барв. Багатство і поєднання кольорів робило вишиванку унікальною.

Традиційна українська вишиванка буває різною. Особливості техніки вишивання залежать від регіону, в якому народилася сорочка. В Україні таких регіонів понад п’ятнадцять. Ось найколоритніші з автентичних вишивок:

Гуцульська. Така вишиванка рясно зашита, має геометричний рисунок. А ще в ній обов’язково є помаранчева барва.

Буковинська. Ці сорочки вирізняються квітковими мотивами. Вони теж рясно зашиті. До того ж їх часто вишивають бісером.

Бойківська. Найпоширеніші мотиви таких вишиванок — квіткові й рослинні. Вишивка найбільше нагадує природні лінії.

Подільська. Це важкі, найрясніше зашиті сорочки. Вирізняє їх діагональна смужка.

Зазвичай їх зашивають вовною, що додає подільській вишиванці об’єму. А ваги додають бісер і пацьорки.

Полтавська. Особливість сорочок цього регіону — вишивка білим по білому. Цю виняткову техніку часто підкреслюють мережкою. Такі вишиванки — легкі й повітряні.

Чорно-червона вишивка набула популярності тоді, коли кольорові нитки були дефіцитом і жінки вишивали сорочки тими нитками, які мали, — найчастіше червоними та чорними. Такі вишиванки стали настільки поширеними, що втратили свою унікальність.

Щоб вишиванка мала сучасний вигляд, не завжди варто доповнювати її іншими елементами класичного українського строю — коралями, крайкою, віночком тощо.

Варто мати не лише родинну вишиванку, яку одягаєш переважно на великі свята, ай ще одну — сучасну.

Це дуже модно! Тому це може бути машинна вишивка або ж «вишиваний» принт.

Вишиванка дуже пасує до джинсів. Це так по-сучасному!

За свідченням давньогрецького історика Геродота, вишивкою був прикрашений ще одяг скіфів (VII-III cm. до н. е.).

Шість «чому?»

Мета методу — навчання побудови ланцюжка запитань для аналізу теми, пошуку нового.

Метод застосовується в основній та підсумковій частині уроку.

Організація діяльності

Метод полягає у послідовному запитанні до партнера «Чому?», в англійській мові слово «Why?» (звідси і назва методу), на кожну репліку партнера. Звісно, шістьма запитаннями «Чому?» (Why?) не завжди можна обмежитися, тому назва стратегії «6 W» є досить умовною. Але побудова такого ланцюжка питань корисна, тому що це дає змогу дізнатися про, здавалося б, відому тему, дуже багато нового, те, про що раніше ми ніколи й не замислювалися.

Учитель пропонує учням побудувати ланцюжок запитань, працюючи в парах, використовуючи метод «6 чому?»

Наприклад:

Чому потрібно ходити до школи?

Щоб учитися.

Чому потрібно вчитися?

Щоб бути грамотним.

Чому потрібно бути грамотним?

Щоб багато знати.

Чому потрібно багато знати?

Щоб отримати хорошу роботу.

Чому потрібна хороша робота?

Щоб багато заробляти.

Шість капелюхів (за Д. Боно)

Мета методу — «розкласти думки по поличках», відокремити логіку від емоцій, бажане від дійсного, фантазії від фактів. «Одягаючи» один із капелюхів, учень/учениця обирає собі мислення певного типу. Шість капелюхів дають змогу вміло диригувати цілим оркестром думок, керувати мисленням.

Метод доречно використати для заміни всіх методів підсумкової частини як за часом (до 10-15 хв), так і за змістовим наповненням.

Організація діяльності

Учитель пояснює учням суть застосування методу і «роль» учня (групи учнів), які «вдягнуть» капелюх одного з кольорів. У початковій школі вчитель може виготовити і роздавати учням відповідні капелюхи щоразу під час

застосування методу. Колір кожного капелюха пов’язаний із його призначенням.

Білий капелюх. Цей колір неупереджений, об’єктивний. У безпристрасній манері викладені цифри, факти та об’єктивна інформація. Вдягнувши білого капелюха, учень уподібнює себе до комп’ютера.

Червоний капелюх. Такий колір символізує гнів, лють, радість і взагалі почуття, емоції. Ось і учень у червоному капелюсі має висловити свої емоції щодо теми. Мислення цього типу відкриває перед людиною широкі простори для відвертого висловлення своїх думок.

Чорний капелюх. Колір похмурий, недобрий. Чорний капелюх покриває собою все погане — те, що страшиться людських очей. Власник чорного капелюха зайнятий пошуками того, що в даному явищі негативне, несправедливе, помилкове, може призвести до небажаних наслідків.

Жовтий капелюх. Цей колір сонячний, життєствердний. Жовтий капелюх сповнений оптимізму, під ним живе надія й позитивне мислення. Учень у жовтому капелюсі виносить позитивну оцінку явищам чи подіям, що обговорюються.

Зелений капелюх. Це колір свіжого листя, достатку і родючості. Зелений капелюх символізує творчий початок і розквіт нових ідей. Учень, який його вдягає, спрямовує потік своїх думок на пошуки альтернатив, нових рішень, можливого розвитку подій.

Синій капелюх. Такий колір холодний. Синій капелюх символізує контроль і організованість. Учень у синьому капелюсі підсумовує все сказане і визначає напрям подальшого обговорення, якщо це потрібно.

Далі вчитель ставить відкрите/проблемне запитання, ймовірно пов’язане з тим, як пройшов урок і яких результатів досягли, або з опрацьовуваним матеріалом. Педагог розподіляє «ролі» між учнями/групами за допомогою капелюхів. Учням надається час для обдумування відповідей. Потім відбувається загальне коло, де презентуються всі шість поглядів з обговорюваного питання.

Наприкінці треба обов’язково обговорити з учнями враження від методу і, зокрема, чим відрізнялись думки та як вони збагатили уявлення про предмет обговорення.

 

 

Це матеріал з посібника "Розвиток критичного мислення учнів початкової школи" Пометун

 



Попередня сторінка:  Що таке метод навчання, прийом та стра...
Наступна сторінка:   Як пов’язаний метод із частиною уроку...



^