Інформація про новину
  • Переглядів: 7
  • Дата: 18-11-2021, 18:29
18-11-2021, 18:29

2.2. Кроки назустріч один одному

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  2.1. Передумови партнерства
Наступна сторінка:   2.3. Партнерство в педагогічному колект...

Особливу роль у формуванні довіри відіграють перші батьківські збори, які зазвичай проводять директор школи та психолог закладу. Важливо максимально реалістично («мовою фактів») розповісти про особливості шкільного дня дитини, пояснити особливості віку дітей, процесу адаптації та важливості домовитись про певні дії педагогів та батьків у перші місяці навчання. Це час, коли система «батьки — школа» тільки починає

формуватися. На цьому етапі багато відкритості й гнучкості, тому дуже важливо проговорити практику роботи з конфліктом у школі, коли конфлікт сприймається як спосіб поліпшення освітнього процесу.

Наступним кроком уже стають батьківські збори самого класу. Це час знайомства батьків з учителем, розв’язання організаційних питань, виникнення перших домовленостей, установлення «здорових» меж.

Чим чіткіше та гнучкіше будуть ці межі, тим комфортніше будуть почувати себе всі учасники освітнього процесу. До питання меж відносяться такі аспекти:

— ранкова пунктуальність;

— час на дзвінки та повідомлення (до уроків; про відсутність дитини; з робочих питань — з... і до...; відповідь на повідомлення в чаті після... будуть надані наступного дня);

— можливість перебування батьків у школі під час уроків;

— час і спосіб домовитись про індивідуальні консультації з учителем;

— канал групової комунікації та угода щодо тем та норм спілкування в чаті;

— угода щодо взаємодії взагалі тощо.

Коли ми говоримо про гнучкість меж, ми маємо на увазі насамперед наш намір: не примусити один одного жити за правилами, а прийняти домовленості щодо кордонів для забезпечення безпеки, комфорту, поваги для всіх.

Наскільки з перших днів ми готові дивитися один на одного з прийняттям та довірою, визнавати рівність один до одного, залежить якість партнерства між батьками та школою в майбутньому.

І тут важливо розглянути основні передумови формування прийняття, довіри та рівності.

Насамперед це наші («вчительські» та «батьківські») переконання, історії, які ми розповідаємо самі собі щодо майбутньої взаємодії.

Як ви вважаєте, що відбувається під час взаємодії батьків та вчителів, якщо вчитель вважає, що батьки є «небезпечними», як приклад, а батьки вважають, що вчителі — «необ’єктивні»?

Пропонуємо у цьому місці провести невеличку практику самоусвідомлення (ідея належить Кетлін Макферран, СІНА, сертифі-кованій тренерці з ненасильницької комунікації) власних історій, які є у вашій голові щодо будь-якої взаємодії.

Протягом ЗО хвилин запишіть ваші відповіді на запитання (по 10 хвилин на кожне):

«Що я транслюю? Яку історію (вірування) про себе, дітей, батьків я несу в собі й виявляю своєю присутністю, невербальними проявами, інтонацією?»

Після того як зафіксуєте все, перегляньте написане, відповідаючи на запитання (15 хвилин): «Що відбувається чи може статися, якщо діють саме такі вірування/переконання?» І якщо те, що прийде вам в голову, вас не задовольнить, то перепишіть/ трансформуйте своє переконання/вірування.

Дайте собі час, щоб від стежити всі ваші думки, почуття у вашому серці, відчуття у вашому тілі. Закінчуйте самоспостереження тоді, коли буде відчуття завершеності. Оформіть нові переконання/вірування записами на папері кожне переконання на окремому аркуші, читайте та міркуйте над ними час від часу.

Другий важливий аспект саморефлексії: Як я створюю умови, щоб почути всі потреби батьків?

І тут дієвими є відкриті запитання, короткі опитування, запитання на зворотний зв’язок, запитання про те, як люди почули ту чи іншу пропозицію.

Фіксування всіх головних потреб батьків у будь-якій ситуації дає змогу знайти рішення, які будуть стійкими та виконуваними максимальною більшістю. Якщо людина почуває себе почутою, вона готова й надалі співпрацювати.

І третій важливий аспект формування партнерства на цьому етапі: Як учитель висловлює свої потреби? Чи залишаються у батьків почуття поваги й рівності в цьому процесі? Наскільки це звучить не як вимога, а як запрошення до співпраці? Наскільки вчитель не використовує «силу над...»? Наскільки він транслює «силу з...»?

Як учитель реагує на заперечення та наявність різних позицій?

І при цьому як вчитель звертається до батьків: За іменем та по батькові? За іменем? На Ви? На ти? «Мама/тато (ім’я)»?

У якому із цих звернень більше рівності?

Зрозуміло, що кожна людина, яка колись навчалася в школі, вносить досвід свого шкільного дитинства у шкільне життя своєї дитини. Це стосується і батьків, і вчителів. У них ніби актуалізуються дві реальності: вони в школі у своєму дитинстві, їхня дитина/учителювання зараз у школі.

Батькам потрібен новий досвід перебування у школі, але вже як дорослих, батьків. Якщо мати цей нюанс на увазі, можна допомогти батьками «подорослішати» (це лише підтримка в усвідомленні їхньої нової ролі та адаптації в ній). Чим більше прийняття, підтримки та турботи отримують батьки на цьому етапі, тим більше вони зможуть побачити унікальність шкільної ситуації саме своєї дитини, усвідомити свою дорослу відповідальність за дитину та почати співпрацювати в її інтересах.

Перші батьківські збори у класі (60 хвилин)

Мета:

— інформування батьків щодо організації життя їхньої дитини у школі;

— знайомство батьків між собою;

— висловлення побажань щодо особливостей спілкування зі своєю дитиною (анкетування батьків).

1. Привітання: продовжіть речення (15 хвилин):

Мене звуть..., за професією я..., працюю...

Коли я згадую свої шкільні роки, у мене виникає асоціація на слово «школа» —(слово/образ).

2. Інформаційне повідомлення від учителя щодо організаційних питань(15 хвилин)

Пояснення сенсів, які стоять за пропозиціями, дає можливість будувати та зміцнювати зв’язок, а відкриті запитання на кшталт: «Як вам це чути?», «Можливо, хочете щось запитати? Будь ласка», «Можливо, у вас будуть інші пропозиції, як зробити... Скажіть» тощо допоможуть цей зв’язок зробити двостороннім.

3. Руханка «Машина часу» (5 хвилин)

Мета: рефлексія шкільного досвіду.

Вправа дає можливість порухатися, підняти емоційний тонус, а також дізнатися більше про учасників групи, згуртуватися. Усі учасники, крім одного (ведучого), сідають на стільці таким чином, щоб утворити коло. Ведучий проговорює: «Вітер дме на того, хто... (називає щось, чого людина навчилася у школі і використовує упродовж життя). Усі учасники, кого стосується ознака, мають піднятися, знайти інший вільний стілець і сісти на нього. Той, хто лишився без стільця, стає ведучим, заходить до центру кола й проговорює далі: «Вітер дме на того, у кого...», і гра продовжується. Пропозиції для гри, як приклад:

«Вітер дме на того, хто цього року хоча б раз переглядав географічну карту»,

...хто користується перекладачем онлайн;

...кому потрібно було знайти найкоротший шлях, і це вийшло; ...хто садив квіти;

...хто виправляв вдома електричну проводку;

...кому подобається поезія;

...хто використовує і сьогодні математику тощо.

4. «Батьківська мудрість» (20 хвилин)

Батьки об’єднуються в 4 групи та шукають відповіді на запитання та виконують завдання:

— Які традиції можна було б започаткувати в класі з 1 вересня на всі роки шкільного життя?

— Як відсвяткувати перше вересня разом із дітьми (мозковий штурм)?

— Напишіть свою батьківську настанову дітям щодо досягнення успіху в шкільному житті.

— Розподіліть відповідальність: хто що бере на себе.

5. Підбиття підсумків зборів (5 хвилин)

Назвіть свою сьогоднішню асоціацію на слово «школа».

Досвід роботи з конфліктами у початковій школі довів потребу розуміння таких аспектів:

Батькам

Учителям початкових класів

Усвідомлення ролі батьків:

«У школі ми є батьками, і для нас важлива безпека, комфорт та якість освіти нашої дитини»

Усвідомлення ролі вчителя:

«Я працюю вчителем, моє завдання організувати безпечне та комфортне середовище та наповнити змістом освітній процес дитини»

Учитель, як і ваша дитина, і ви, починає навчальний рік з адаптації. Визнайте те, що вчитель знайде найкраще рішення, враховуючи інтереси всіх дітей. Дайте на це час

Хвилювання батьків за свою дитину — це природно, це почуття потребує визнання: «Так, дійсно. Хочеться, щоб дитині було як найкраще у школі?»

У класі ЗО дітей, яких неможливо всіх одночасно посадити за першу парту. Висловіть свої побажання і прийміть, що вчитель, як і ви, стоїть на боці дітей

Поінформуйте дітей та дорослих про вашу практику пересаджування дітей у класі. Так ви забезпечите прозорість і рівність усіх дітей

Ведіть розмову тільки про свою дитину. Про інших дітей вчитель поговорить з їхніми батьками

Говоріть про дитину тільки з її батьками. Бережіть дитячі таємниці та репутацію дітей у класі

Домовляйтесь з учителем про час консультацій

Розкажіть батькам про зручний для вас час консультацій та спосіб домовитись про них

Говоріть віч-на-віч, бережіть репутацію один одного

Говоріть віч-на-віч, бережіть репутацію одне одного

3 початком навчання у школі вчитель стає для дитини головною значущою особою. Стежте за тим, що дитина чує вдома про вчителя. Зберігаючи повагу до вчителя зараз, ви навчаєте своїх дітей поважати дорослих, і це зміцнить повагу дитини до вас, коли дитина подорослішає

Будь-яку критику на адресу дитини батьки можуть сприйняти як критику себе як особистості. Використовуйте правило «бутерброда», щоб поговорити з батьками дитини: «Що було добре? Що можна було б зробити по-іншому? Що зробити іще, щоб було краще?»

Учитель — жива людина, яка має право на помилки. Якщо у вас виникне незадоволення ситуацією, яка склалася, спробуйте сформулювати відповідь на запитання у формі прохання: «Що, на вашу думку, має зробити вчитель/ка, щоб проблема вважалася розв’язаною». Це дасть більше ясності та впевненості, що саме можна зробити, і допоможе провести діалог із учителем

Будь-які дії людини — це спроба знайти шлях задовольнити свої потреби. Будь ласка, в ситуації, коли батьки учнів до вас звертаються з критикою, скажіть собі: «Ці стріли — не в мене особисто». Прохання батьків стосується лише виправлення ситуацію, що склалася. Це дасть можливість утримати ситуації та бути в змозі замість захисту шукати найкращі рішення

Будьте вільні від «ярликів» щодо вчителя, своєї дитини, інших дітей та їхніх батьків. Шукайте їх незадоволені потреби, слухайте, звіряйтесь, говоріть про свої. Шукайте можливості. Більше ясності між вами — більше комфорту для дитини

Будьте вільні від «ярликів», коли батьки чимось незадоволені. Шукайте їх незадоволені потреби, слухайте, звіряйтесь, говоріть про свої. Шукайте можливості. Більше ясності між вами — більше комфорту для дитини

У школі ваша дитина перебуває під захистом учителя, психологічної служби, адміністрації. Звертайтесь до них щодо будь-якого остраху, щоб захистити свою дитину

Не хвилюйтеся, якщо батьки вважають за потрібне звернутися до шкільного психолога, заступника директора чи директора. Це можливість усім разом знайти найкращі стратегії для створення комфорту дитини у школі

Наприкінці вересня дуже важливо ще раз провести збори з батьками. Насамперед це можливість «звірити годинники»: як відбувається процес адаптації дитини, що йде так, а що потрібно переглянути. Оскільки спільнота класу лише формується, люди знайомляться, було б бажано проводити збори у колі та відповіді на всі запитання шукати за допомогою карток потреб.

Другі батьківські збори (наприкінці вересня — на початку жовтня)

«Потреби як основа нашої людяності»

Мета:

Усвідомлення власних потреб під час супроводу навчання дитини, створення групової угоди батьків класу.

1. Привітання-знайомство (7 хвилин)

«Уже місяць як моя дитина школяр/школярка. Мій настрій у зв’язку з цим схожий на...»

2. «Міркуємо над своїми потребами» (13 хвилин)

На підлозі розкладені картки потреб. Батькам пропонується їх переглянути та записати свої особисті 3 потреби як відповідь на запитання: «Що мені важливо як батьку/матері, щоб

почувати себе комфортно у зв’язку з початком шкільного життя моєї дитини?».

Після цього батькам пропонується спілкуватися за принципом «2—4—8»:

спочатку обговорити свої потреби в парі, визначити 3 спільні найголовніші;

потім їх представити іншій двійці, послухати їх та вже в четвірці обрати свої 3 спільні найголовніші.

Те саме зробити у вісімках.

Кожна вісімка останні 3 потреби кожну пише на окремому аркуші та розміщує на дошці.

Для фінального обговорення ми можемо мати від 3 до 9 потреб, які визначили саме ці батьки класу, щоб почувати себе комфортно у зв’язку із початком шкільного життя дитини.

Запитання для обговорення (1-3 репліки):

Які думки у вас виникають, коли ви бачите саме ці потреби?

3. Руханка «Апельсин» (5 хвилин)

Учасники стоять у колі. Ведучий тримає в руках апельсин. Він дає завдання: той, хто отримує апельсин, повинен назвати його можливу характеристику, наприклад померанчевий, круглий, смачний тощо, і кинути апельсин наступному гравцеві. Головна умова — придумувати швидко, щоб апельсин не затримувався довго в одних руках. Ця вправа допомагає побачити, що ідеї можуть надходити нескінченно, особливо після певного «ступору», коли здається, що варіантів більше немає. Спочатку звучать банальні та очевидні означення. Надалі учасники, щоб не повторюватись, вигадують найнеймовірніші ознаки: космічний, африканський, земляний, мій, золотий тощо. Гра демонструє усі можливості мозкового штурму.

4. Створення групової угоди (20 хвилин)

Учасники об’єднуються у 2 групи: «учителі» і «батьки» та протягом 10 хвилин генеруються відповіді на запитання «Як зробити, щоб усі названі потреби були задоволені? »

Усі ідеї ретельно записуються на фліпчарті для подальшого ознайомлення.

Робота груп презентується.

Запитання до учасників:

— Чи є якісь запитання? Чи хочеться щось прояснити чи додати?

— Чи викликає щось спротив?

— Чи можемо ми всі ці ідеї прийняти і спробувати підписати угоду?

Якщо учасники дійшли згоди, їм пропонується її підписати.

5. Підбиття підсумків (5 хвилин)

Назвіть одне слово-асоціацію щодо нашої роботи сьогодні.

В Одеському ліцеї «Ланжеронівський» також була налагоджена освітня робота з батьками у форматі тематичної частини батьківських зборів.

Час сьогодні — одна з найцінніших речей, будь-які спроби запрошувати батьків на тренінги (не в межах одного класу) показували, що приходять 3-5 осіб, завжди ті самі. Це цінно, але хотілося би більшого зв’язку з батьками. І тоді було вирішено реструктурувати формат батьківських зборів.

У день зборів батькам було запропоновано на хвилин 30-40 спочатку завітати до актової зали на тематичну частину зборів, а вже потім іти на класні збори.

Програма батьківських зборів розміщувалась на сайті школи та на стендах об’яв для батьків.

Шановні батьки!

Запрошуємо вас відвідати тематичну частину осінніх батьківських зборів, яка відбудеться в актовій залі школи.

Класи

Дата, час

Тема зборів

1-ші класи

17 жовтня, 17:00

Виклики вікової кризи 7 років

2-3-й класи

17 жовтня, 18:00

Як зберегти навчальну мотивацію дитини? Дитячі «не хочу», «не треба»

4-ті класи

18 жовтня, 17:00

Як навчити дитину розпізнавати свої емоції?

5-ті класи

18 жовтня, 18:00

Як навчити самостійно якісно навчатися?

6-7-й класи

19 жовтня, 17:00

Сексуальне виховання підлітків

8-мі класи

19 жовтня, 18:00

Форми психологічного захисту дитини

9-11-й класи

20 жовтня, 17:00

Самоорган ізація дитини, тайм-менеджмент

Текст індивідуального запрошення, яке отримувала кожна родина у щоденниках своєї дитини, був таким:

У когось може виникнути незгода: «Навіщо навчати батьків? Усі сьогодні грамотні, мають доступ до мережі Інтернет, самі знайдуть інформацію, якщо буде потреба».

Регулярні зустрічі — це форма побудови довіри: батьки частіше почали приходити на індивідуальні консультації до вчителів та практичного психолога. Крім того, це і можливість говорити «однією мовою», формувати спільну реальність, коли є єдине розуміння того, що відбувається.

Для батьків — це спроба переглянути свої стосунки з дитиною, отримати цінний досвід спілкування з іншими батьками та фахівцями.

Ще однією «фішкою» такої співпраці з батьками було те, що всі заходи проводились у дуеті: учитель з паралелі + практичний психолог. Протягом року кожен учитель мав можливість публічного виступу перед батьками, будь-які перекоси в «заочній» репутації вчителів мали змогу вирівнятися. Такі іміджеві речі потім дуже позитивно впливали на побажання батьків, коли вчителям приходив час брати первачків: побажання батьків рівномірно розподілялися.

Програма зустрічей декількох років для батьків учнів початкової школи включає такі теми:

Тематика батьківських зборів

Для батьків учнів 1-х класів

Вересень

Листопад

Січень

Березень

Травень

Шляхи адаптації до навчання у школі

Виклики вікової кризи 7 років. Особливості мотивації, навчання та поведінки дитини 6 та 7 років

Стилі батьківського спілкування та їх вплив на якість адаптації

Емоційні прояви дитини як реакція на її незадоволені потреби

Як допомогти дитині стати успішним

Ознайомлення батьків із планом роботи школи та класу на рік (у класах)

Як зберегти навчальну мотивацію дитини?

Дитячі «не хочу», «не треба»

Соціальне «Я» дитини. Як говорити з дитиною про дружбу? Чому виникає суперництво?

Спілкування в дитячому колективі, шляхи подолання труднощів

Шляхи розвитку емоційно-вольової сфери дитини

Для батьків учнів 2-3-х класів

Як зберегти навчальну мотивацію дитини?

Які дії батьків погіршують статус дитини в колективі?

Потреби дитини віком 8-12 років

Дитина в дитячому колективі, шляхи розв’язання конфліктів

Розвиток творчих здібностей дитини

Ознайомлення батьків із планом роботи школи та класу на рік (у класах)

Дитячі «не хочу», «не треба»

Нецензурна лексика в дитячому середовищі

Дитячі «не хочу», «не треба».

Повага чи послух? Як будувати міцні стосунки з дитиною

Що таке

надпредметні

здібності?

Для батьків учнів 4-х класів

Чотири причини поганої поведінки дитини (протест, бажання уваги, помста, апатія)

Дитина в дитячому колективі (лідерські якості)

Медіабезпека дитини. Опція «батьківський контроль»

Нецензурна лексика в дитячому середовищі

Передумови успішної адаптації до середньої школи

Ознайомлення батьків із планом роботи школи та класу на рік (у класах)

Як навчити самостійно якісно навчатися?

Обман, грубість, форми психологічного захисту дитини

Конфлікт: це позитив чи негатив?

Як пройти через конфлікт цілим?

Передумови успішної адаптації до середньої школи

В Одеському ліцеї «Ланжеронівський» з 2007 року друкується (є електрона версія) шкільна газета «Радар». Газета розповсюджується серед учнів школи за передплатою. Однією з форм співпраці з батьками стала пропозиція батькам готувати свої матеріали, друкуватися на її шпальтах. І такі батьки з’явилися у школі. А інші потім запропонували зустрічі для дітей із журналістами, треті — з письменниками. Отже, запрошення замість очікування, що «вони мають», щира зацікавленість і віра в те, що дійсно сприяє створенню атмосфери співпраці та безпеки у школі, призводить до позитивних змін.

Ось одна з таких публікацій.

Як по-справжньому здивувати свою дитину...

«Батько п’ятьох дітей із Британії Джастін Сміт завів власний канал на YouTube заради того, щоб більше спілкуватися зі своїми дітьми, яких складно відірвати від гаджетів.

Блогер із чоловіка вийшов успішний: уже після другого відео про нього написала місцева газета, а після четвертого — він ледве встигав відповідати на пропозиції щодо інтерв’ю».

Стаття про Джастіна трапилася мені якось випадково, і я подумала, що це гарна ідея, тому що, за словами Ейнштейна, «Найбільша дурість — це робити те ж саме і сподіватися на інший результат».

Багато речей щодо наших дітей ми продовжуємо робити за звичкою, хоч вони і не дають результат. Як часто ми чуємо від себе або інших: «Кажу, кажу, як об стінку горохом», «Кожен день те саме», «Нічого не допомагає». Так от, якщо благання, прохання, переконання, загрози та покарання на адресу моїх дітей перестають працювати, я пробую нові методи, щоб «вийти з колії». Такими прийомами користуються іноді переговірники для того, щоб ввести суперника у піддатливий стан. Виходить своєрідна дезорієнтація. Можливо, не етично щодо школи, наприклад, але іноді дуже необхідно.

Отже, кілька лайфхаків для батьків, щоб повеселитися самим, перестати хоч на деякий час псувати свої нерви та поповнити колекцію приємних спогадів у наших дітей про нас, батьків.

1. Разом пограти в комп’ютерну гру, якою так захоплена дитина. До речі, ця витівка може виявитися несподівано цікавою, і Ви самі зрозумієте, чому ж дитину не відірвати від цієї гри.

2. Завести блог на будь-яку тему. Почати знімати відео (демонстративно, так, щоб дитина це бачила), порадитися, як правильно оформити ютуб-канал і з’ясувати у дитини всі технічні деталі. А на запитання про те, коли ж буде вечеря, відповісти, що пізніше, після того, як Ви знімете відео, змонтуєте його і викладете на канал.

3. Домовитися, що ви протягом місяця обіцяєте не злитися з приводу оцінок, якими б вони не були. Важливо стримати цю обіцянку, і результати можуть перевершити всі ваші очікування. Можливо, дитина, навпаки, почне спокійніше ставитися до процесу навчання, почне самостійно робити уроки та перестане гризти нігті. Повірте, протягом цього місяця нічого страшного не станеться. За місяць ви вирішите, як вам вести себе далі. А, може, вам сподобається, і ви вже ніколи не захочете повернутися до свого попереднього стану.

4. Вивчити сучасні слова і періодично вставляти їх у вашу мову під час спілкування з дитиною. Важливо робити це невимушено, щиро, так, як ніби ви усе життя користувалися цим терміном. Наприклад, ви знаєте, що таке «байт», «довенні», «пін-ролл», «флекс», «хайп» тощо? Ні? Гугл вам на допомогу.

Примітка від «Радару»: «Спільна мова» будує міцне підґрунтя довіри та відвертості, і «мода» на «сучасні слова» проходить, приходять інші слова. Водночас дитина наслідує нашу манеру говорити, особливо у дошкільному віці та початковій школі. І це відкриті можливості для впливу на лексичний склад мови дитини.

5. Записатися в секцію дитини на одне заняття (якщо це можливо). Можна заздалегідь домовитися з тренером і, не попереджаючи дитину, почати переодягатися і повідомити про це безпосередньо перед тренуванням. Минулого літа я так відвідала тренування дитини з великого тенісу. Ми грали разом, і я втомилася більше, ніж вона. Між іншим, після цього тренування я перестала нарікати, що дитина не грає так, як мені хочеться, тому що з боку давати цінні поради набагато легше, поки сама не спробувала.

6. Не піти один раз до школи, не попереджаючи про це дитину заздалегідь. Дозвольте дитині вранці встати, одягнутися, поснідати, зібрати рюкзак і практично вийти з дому. Повідомте дитині, що він сьогодні йде не до школи, а з вами в кафе пити ранковий чай. Якщо ви проводжаєте дитину до школи, то прийдіть до неї, а потім плавно поверніть в інший бік або пройдіть повз.... Бажано заздалегідь обрежно з’ясувати, чи не планується щось дуже важливе в школі, наприклад, підсумкова контрольна або захід, або здача боргів. Ви лише уявіть собі щасливе обличчя вашої дитини! Ну, хіба це не варто того?!

Примітка від «Радару»: звірка з дитиною — найголовніший крок: чи нема в цей день чогось, що не можна пропускати.

7. Запропонувати почитати нестандартну літературу. Як приклад, можу навести дві книги: «Пес на ім’я Мані» Водо Шефера або «Хроніка часів» Людмили Богуш. Дитина може із задоволенням прочитати ці книги, практично захлинаючись, навіть якщо читання — не його коник. У підсумку ви раді,

що дитина хоч щось почитала, а дитина отримає дуже важливі знання, які можуть стати в пригоді в житті.

8. З’ясувати топфрази, які ви вимовляєте, і вони дратують дитину. Запишіть їх на великому аркуші, повісьте на стіну та пообіцяйте їх не вимовляти протягом найближчого місяця. Дайте право дитині вказувати на цей лист, якщо Ви свою обіцянку порушили.

9. Скласти разом список із 10 бажань, можливо, самих божевільних, і поділитися ними один з одним.

10. Спитайте про пораду. У кожної дитини є проблема, яка дратує батьків. Хтось довго одягається, хтось насилу встає, хтось не хоче ходити в секцію. Зачепіть близьку дитині тему і програйте його роль. Адитипа нехай стане на час дорослою. Неначе вам важко ходити на роботу, рано вставати або ще що-небудь. Поцікавтеся у дитини, як, на її думку, ви можете розв’язати цю проблему. Існує ще дуже багато рішень, як здивувати дитину, змусити посміхнутися, повернути крапельку довіри та взаєморозуміння, а також поповнити скарбничку приємними спогадами.

Навіщо це потрібно дитині? Ну, по-перше, спогади дитинства є особливо важливими та цінними. Вони рятують нас у дорослому віці у важкі хвилини. По-друге, дитина може подивитися на себе з боку і почати діяти по-іншому, саме так, як вам хотілося б.

Навіщо це нам, батькам? Як на мене, деякі із заходів — непогана профілактика захворювань,які ми отримуємо, коли нервуємо, і, зокрема, через те, що не можемо достукатися до наших дітей.

Бажаю повеселитися з дітьми на славу!

Олена Покась, мати учениці 6-В класу

Не менш цікавою формою роботи з батьками та дітьми може стати використання методики творення культури миру «Сила добра», яка сформувалася на основі роботи із живими історіями книг «Запалювання свічок в темряві» (СІНА, PYM, 1964) та «Сила добра: історії про ненасилля та примирення (2014). Історії англійською, російською, чеченською, індонезійською і вже частково українською мовами можна побачити на сайті:

https://friendspeaceteams.org/ukrainian-story-coIIection/

В Україні методика реалізується Одеською обласною групою медіації (керівник Інна Терещенко, координатори проекту в Україні Олена Мельник, Вікторія Александрова) за підтримки британської благодійної організації Peacebuilding UK з 2015 року.

Зібрані у цих книгах історії ґрунтуються на реальному досвіді реальних героїв, які пройшли через проблемну/конфліктну ситуацію або ситуацію морального вибору, обрали моделі поведінки в дусі ненасилля та інших загальнолюдських моральних цінностей, що призвело до трансформації мислення, поведінки

та стосунків. Історії не пропагують будь-якої релігії, є універсальними для всіх людей.

Метою методики «Сила добра» є створення атмосфери уваги, співчуття, підтримки і співпраці у колективі, навчання людини зайняти гідне місце у соціумі через відкриття та розуміння себе, своїх можливостей та прийняття різноманіття інших для щасливого життя у міжкультурному просторі на основі загальнолюдських цінностей.

Користь методики для роботи з батьками полягає в тому, що вона:

— знімає бар’єри у комунікації, допомагає вибудувати довіру;

— дає можливість усвідомити власні стратегії поведінки у конфліктах чи ситуаціях морального вибору та, завдяки роботі у групі, знайти інші стратегії в дусі ненасилля;

— сприяє переосмисленню якості стосунків у родинах, привертає увагу до потреб як рушійних сил нашої поведінки;

— наповнює ресурсом життєстійкості, особливо в період кризи, пов’язаної з карантином тощо.

Історії методики, попри універсальну спроможність працювати як із дітьми, так і з дорослими, можуть стати метафоричним прологом для обговорення з батьками складних тем виховання, сприяти формуванню безпечного середовища у родині та в школі.

Для роботи методики в Україні успішну апробацію протягом 2015-2018 рр. пройшли оповідання як світової колекції «Сили добра», так і історії, зібрані українською командою програми:

1. «Новенька в школі», Керол Пассмор Керла (СІНА)

2. «Анна і Курочка-Ряба», Рут Ханг Гефверт (Германія)

3. «Різдвяний ранок», Перл С. Бак (СІНА)

4. «Сусіди», Саід-Хамзат Нунуєв (Чечня)

5. «Проґавиш вогонь — не загасиш», Лев Толстой (Росія)

6. «Будинок, що побудувала любов», Вільям Прайс Доггаха (СІНА)

7. «Експеримент справедливості», Байард Растін (СІНА)

8. «Гіркий плід, що став солодким», Ася Вазаєва (Чечня)

9. «Мармелад», Ізабель Чємп Уолслі (СІНА)

10. «Нитки», Дар’я Данілова (Україна)

11. «Воля до життя», Інна Іщук (Україна)

12. « Кирпич », Олександр Мацулевич (Україна)

13. «Похід за миром», Інга Данільченко (Україна)

14. «Початок невідомого століття», Костянтин Паустовський (Росія)

15. «Паперова перемога», Людмила Уліцька (Росія)

16. «Лелеки», Ксенія Журба (Україна)

План-конспект заняття за розповіддю «Дім, що збудувала любов»

(Сценарії розроблено Ольгою Личко-Пару боною, тренером української команди «Сила добра»)

Мета: освоїти навички життєстійкості, сформувати почуття власної гідності та сили керувати обставинами свого життя.

Необхідні матеріали: аркуш формату А4, кольорові олівці, фольга.

Етап заняття

Діяльність

Привітання/ проголошення програми заняття Знайомство учасників Очікування учасників Групова угода*, **

Назвіть своє ім’я та розкажіть, будь ласка, про свої почуття, свій стан зараз.

* Це можуть бути різні етапи роботи, але якщо учасники групи вже знайомі, то можна скоротити час на цей етап.

** Якщо групова угода була сформована раніше, про неї добре б було коротко нагадати

Вправа

на згуртованість та формування довіри і безпеки

Вправи, що допоможуть впоратись зі стресом та неспокоєм (а також почуттям страху, хвилюванням, тривогами, переживаннями)і повернути внутрішній спокій і рівновагу. Пропонується повторювати вправи за тренером:

З’єднані долоні Toolbox Series 1: Alternate Hand Clasp with Debbie Augenthaler Метелик Toolbox Series 2: Butterfly Hug with Debbie Augenthaler

Погладжування серця Toolbox Series 3: Chest Rub with Debbie Augenthaler Вправи спрямовані на те, щоб знайти контакт зі своїм тілом і самим собою, поєднавши духовну рівновагу з тілесною

Вправа-налаштуванні на тему оповідання

Ведучий пропонує учасникам поринути у світ почуттів і згадати, яке відчуття занурює кожного з них у дитинство (період від народження до 10-11 років). Пригадати, коли дитиною, вони почувалися в безпеці, відчували, що про них турбуються.

Можливо, це запах лісу (хвої, моху, грибів), шум дерев над головою; можливо, це запах моря, шум хвиль, крики чайок; можливо, це шум і запах індустріального міста; можливо, це запах зораної землі, скошеної трави, бабусиних пиріжків тощо.

Після завершення часу на роздуми учасники по черзі діляться своїми відчуттями

Читання розповіді

Виразне читання розповіді «Дім, що збудувала любов»

https://friendspeaceteams.org/power-of-

goodness/

Рефлексія від почутого та власні розповіді

Поділіться, будь ласка, своїми враженнями від почутого оповідання? Який момент оповідання був для вас найважливіший? Чому?

Ресурсна вправа на закріплення теми оповідання

Вправа «Дім, де збуваються наші мрії та бажання»

Учасникам пропонується уявити (інший варіант — намалювати) дім, де збуваються наші мрії та бажання. Який він? Де він знаходиться? Що навколо нього? Що всередині дому? Тощо.

Учасники по черзі діляться розповідями (описами малюнка) про дім, де збуваються їхні мрії та бажання.

Вправа. За допомогою фольги виготовити ключ для дому, де збуваються наші мрії та бажання.

Учасники по черзі (за бажанням) висловлюють свої відчуття та емоції, діляться власними переживаннями щодо почутої розповіді та вправ у групі

Зворотний зв’язок. Завершення

Учасники по колу діляться своїми «дарами», які вони отримали від зустрічі сьогодні

 

 

 

Це матеріал з посібника "Організація взаємодії з батьками учнів початкової школи" Бабко, Банах

 



Попередня сторінка:  2.1. Передумови партнерства
Наступна сторінка:   2.3. Партнерство в педагогічному колект...



^