Інформація про новину
  • Переглядів: 525
  • Дата: 18-11-2021, 18:32
18-11-2021, 18:32

3.1. Оновлення адміністративної роботи з батьками початкової школи

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  2.5. Партнерство в дії
Наступна сторінка:   4.1. Особливості виховання сучасних «не...

Розділ З

Педагогіка партнерства у новій українській школі: напрями змін в управлінській діяльності

 

Педагогіка партнерства — один із провідних методологічних підходів розбудови Нової української школи (НУШ). Її базові цінності та принципи зорієнтовані на суттєве оновлення спілкування, взаємодії та співпраці між учителем, учнями і батьками. Поняття «педагогіка партнерства» підкреслює «особливий тип спільної діяльності між різними суб’єктами освітнього простору, що характеризується довірою, узгодженням цілей і цінностей, добровільністю та довго-тривалістю відносин, а також визнанням взаємної відповідальності сторін за отриманий результат» [5].

Згідно з концептуальними положеннями НУШ «учні, батьки і вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, мають бути добровільними й зацікавленими спільниками, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за його результат» [2].

Безумовно, запровадження означених змін у практику функціонування закладів освіти передбачає створення певних організаційно-педагогічних умов, що є провідним завданням адміністративної команди.

Зупинимось на розкритті основних напрямів змін в управлінській діяльності під час запровадження педагогіки партнерства.

Зміст партнерства в освітньому просторі досліджується у працях різних науковців: Ш. Амонашвілі (особливості запровадження гуманної педагогіки), 0. Коханової (психологія партнерської взаємодії в освіті), В. Моргуна (педагогіка співпраці), Ю. Запорожцевої (критерії ефективного партнерства учасників освітнього процесу) тощо.

Згідно з науковими дослідженнями В. Ястребової шлях розвитку взаємодії закладу освіти та сім’ї в напрямі демократизації та співпраці передбачає проходження низки еволюційних етапів: «від просвітницько-інформаційної моделі відносин, через модель співробітництва, до партнерської моделі взаємодії» [4]. Визначення відмінностей утілення названих моделей є першим кроком для усвідомлення провідних управлінських змін.

Просвітницько-інформаційна модель взаємодії, згідно з науковими висновками дослідниці, характеризується тим, що батьки стають об’єктом впливу з боку педагогічного колективу, тобто взаємодія школи та сім’ї має суб’єкт-об’єктний характер. Тож ініціатива відносин у цій моделі належить саме школі; адміністрація і педагоги в цих стосунках виконують досить активну роль, вони «навчають, координують, консультують, впливають, вирішують». Отже, заклад освіти посідає пріоритетні позиції у визначенні змісту взаємодії в роботі з батьками, використовуючи водночас застарілі формально-адміністративні методи взаємодії (наприклад, «Створити у школі постійний батьківський всеобуч... залучити до роботи по семеро батьків від кожного класу...» тощо). Для цієї моделі характерні як традиційні форми роботи (батьківські збори; батьківський лекторій), так і нетрадиційні (практикуми, відеотренінги, диспути; вечори запитань і відповідей). Суттєвим недоліком цієї моделі є те, що вона має авторитарний і часто формальний характер відносин.

Під час застосування моделі співпраці відносини вже спрямовані на реалізацію принципів взаємодії, взаємної відповідальності, довіри, співдружності, співтворчості. Продовжуючи реалізацію функцій просвітництва і педагогічної корекції сімейного виховання, адміністрація намагається залучати батьків учнів до управління закладом освіти (організація роботи батьківських комітетів; благодійних фондів) та до організації та проведення гурткових і факультативних занять за інтересами.

До того ж використовуються вже деякі інтерактивні форми (діалог, співпраця), запровадження технології спільних корисних справ (оформлення класних кімнат; озеленення подвір’я тощо) та заходів популяризації сім’ї та сімейних цінностей (ярмарки-розпродажі сімейних поробок; виставки «Світ захоплень сім’ї», презентації сімейних традицій тощо).

Однак до недоліків цієї моделі В. Ястребова відносить «формальний, декларативний характер взаємодії; увагу до форм роботи замість зміни ціннісних орієнтирів; недооцінення можливості використання потенціалу сім’ї в освітньому процесі».

Партнерська модель взаємодії ґрунтується на зацікавленості батьків та школи в якісній освіті дітей; визнанні рівних прав сім’ї у визначенні напрямів розвитку дитини. Мета партнерства, на думку автора, полягає в інтеграції батьків у педагогічний процес шляхом створення необхідних і достатніх умов для залучення сім’ї до супроводу дитини в освітньому процесі. Це виявляється шляхом установлення партнерських відносин із сім’ями учнів; визначення ціннісних орієнтирів спільної діяльності та шляхів їх досягнення; залучення батьків до організації освітнього процесу та управління життєдіяльністю школи; науково-методичний та інформаційний супровід психолого-педагогічного навчання батьків із метою підвищення їхньої компетентності. Базові відмінні риси виділено в таблиці 1, на підставі визначених у 2000-х роках психологами з університету Небраска-Лінкольн орієнтирів.

Таблиця 1

Порівняльна таблиця моделей взаємодії школи та сім’ї

Традиційна модель

Партнерська взаємодія

Підкреслюється виключна роль шкіл

Чітке зобов’язання співпрацювати разом, заради особистісного й інтелектуального розвитку дитини

Проблемоцентрична комунікація, переважно ініційована школою

Систематичне спілкування двосторонньої спрямованості

Орієнтація на досягнення узагальненої стандартної «моделі випускника» («Один розмір для всіх»)

Заохочується культура розмаїття і визнається важливість внеску розмаїття утворення спільного роз-вивального освітнього середовища

Ролі сепаровані, і є значна дистанція для участі у взаємодії

Ролі чіткі, визначені спільно, взаємодія з метою взаємопідтримки

Цілі визначені школою, іноді — батьками

Поєднання та узгодження індивідуального і колективного цілепокладання

Освітні плани визначені в односторонньому порядку

Плани складені спільно зі згодою щодо ролей учителя

Для реалізації цієї моделі вже використовуються такі форми роботи, як: постійний діалог щодо узгодження освітніх запитів; спільна освітня діяльність; укладання угод, у яких чітко визначено права та обов’язки кожної зі сторін з урахуванням спільної вигоди тощо.

З метою аналізу провідної моделі взаємодії закладу освіти та сім’ї управлінцям пропонуються практичні завдання, що сприяють активізації їхньої аналітичної та прогностичної діяльності щодо поступового переходу до моделі партнерської взаємодії (подано нижче).

Вправа «Аналіз управлінських ситуацій»

Мета: активізація самоаналізу керівниками провідної моделі взаємодії з учнями та батьками.

Завдання:

1. Визначте, яка модель взаємодії школи та сім’ї зображена в завданні (просвітницько-інформаційна модель; модель співпраці; партнерська модель взаємодії).

2. Оцініть управлінські дії керівників закладів освіти з позицій педагогіки партнерства.

3. Запропонуйте свій варіант удосконалення розв’язання запропонованих практичних ситуацій.

Головні аспекти для аналізу: характер взаємодії; полюс ініціативності, активності; провідні форми взаємодії; переваги та недоліки.

Очікуваний результат: пошук шляхів удосконалення керівниками взаємодії у власному закладі освіти до втілення партнерської моделі.

Приклади ситуаційних завдань

Ситуація 1

Директор школи доручив заступнику скласти план роботи «Школи для батьків», включивши до нього сучасні форми роботи з батьками (лекторій, семінари, тренінги тощо). План роботи «Школи для батьків» затвердив директор.

Класні керівники призначили батьків, які будуть відвідувати заняття «Школи».

Учителі та психолог підготували лекції, також були запрошені й інші спеціалісти.

Але на заняття приходило не більше ніж 15-20 осіб.

Ситуація 2

Адміністрація закладу освіти оголосила акцію оформлення шкільних приміщень та благоустрою подвір’я.

Батьки підтримали ініціативу адміністрації. Радою школи було оголошено цілу низку заходів: поповнення благодійного фонду, оновлення матеріально-технічної бази, спільні з учнями трудові десанти, святкові ярмарки тощо.

Підсумки акції підбили разом із батьками на загальному шкільному форумі.

Ситуація З

У закладі освіти тривало обговорення нової освітньої програми.

Створили робочу групу, до якої увійшли вчителі, учні, представники батьківського комітету. Після закінчення роботи проект програми презентували на загальношкільній конференції, але 20 % батьків учнів початкових класів виступили проти запровадження в одному класі освітнього проекту, який передбачав систематичне придбання за батьківські кошти робочих зошитів.

Освітню програму відхилили й не затвердили. Адміністрація закладу освіти пообіцяла врахувати інтереси батьків дітей і підібрати більш доречні навчальні програми.

Дослідження традиційних сучасних практик відносин школи та сім’ї дають можливість констатувати, що переважно поширена модель співпраці (приклад ситуації 2), що базується на активному залученні батьків до взаємодії та співпраці. Для багатьох закладів освіти стали звичними спільні з багатьма суб’єктами соціального простору виховні заходи, батьківські майстер-класи, заходи популяризації сім’ї та її сімейних цінностей, презентації сімейних традицій тощо.

Однак сьогодні у новому Законі «Про освіту» [1] значно поширено «права батьків щодо вияву ініціативності й інтегрованості в організації освітнього процесу їхніх дітей; підкреслюється визнання рівних прав сім’ї у визначенні напрямів розвитку дитини». Отже, «нове законодавство посилює позиції сім’ї не тільки як замовника освітніх послуг, а й як рівноправного суб’єкта (партнера), який може впливати на якість освіти [4].

З огляду на це реалізація моделі педагогіки партнерства передбачає інтеграцію батьків в освітній процес шляхом створення потрібних і достатніх умов для залучення сім’ї до супроводу дитини; залучення батьків до організації освітнього процесу та управління життєдіяльністю школи; визначення узгоджених і схвалених усіма ціннісних орієнтирів спільної діяльності та способів їх досягнення.

Аналіз наукової літератури й сучасних нормативно-правових документів за цією темою дає можливість визначити такі провідні напрями управлінської діяльності, що сприятимуть більш ефективній реалізації партнерської взаємодії у внутрішньому просторі освітнього закладу:

1. Забезпечення прозорості й інформаційної відкритості закладів освіти.

2. Запровадження демократизації управління закладом освіти. Залучення батьківської громади до ухвалення колективних управлінських рішень.

3. Створення доступного та зручного для всіх простору для діалогу, обговорення спірних, дискусійних питань різними суб’єктами освітнього простору, зокрема і батьками.

4. Запровадження заходів для формування сприятливого соціально-психологічного клімату як в цілому у закладі освіти, так і в кожному класному колективі.

5. Забезпечення активної участі педагогів, учнів та їхніх батьків у суспільних заходах, спрямованих на розв’язання проблем у громаді та підтримку громадських інтересів.

6. Запровадження «Школи для батьків» із використанням сучасних інтерактивних, тренінгових занять.

Зупинимось на практиці реалізації визначених напрямів більш докладно.

Забезпечення прозорості й інформаційної відкритості закладів освіти

Цей напрям управлінської діяльності, безумовно, сприяє більш ефективній реалізації партнерської взаємодії не лише безпосередніх суб’єктів освітнього процесу, а й налагоджуванню різнорівне-вого соціального партнерства.

Змістові основи реалізації цього напряму розкрито в текстах законів «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про доступ

до публічної інформації» та «Про відкритість використання публічних коштів».

Згідно з текстом закону «Про освіту» (стаття ЗО), заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, зобов’язані забезпечувати на своїх вебсайтах (у разі їх відсутності — на вебсайтах своїх засновників) відкритий доступ до такої інформації та документів:

• статут закладу освіти;

• ліцензії на провадження освітньої діяльності;

• структура та органи управління закладу освіти;

• кадровий склад закладу освіти згідно з ліцензійними умовами;

• освітні програми, що реалізуються в закладі освіти, та перелік освітніх компонентів, що передбачені відповідною освітньою програмою;

• територія обслуговування, закріплена за закладом освіти його засновником (для закладів дошкільної та загальної середньої освіти);

• ліцензований обсяг та фактична кількість осіб, які навчаються у закладі освіти;

• мова (мови) освітнього процесу;

• наявність вакантних посад, порядок і умови проведення конкурсу на їх заміщення (у разі його проведення);

• матеріально-технічне забезпечення закладу освіти (згідно з ліцензійними умовами);

• результати моніторингу якості освіти;

• річний звіт про діяльність закладу освіти;

• правила прийому до закладу освіти;

• умови доступності закладу освіти для навчання осіб з особливими освітніми потребами;

• перелік додаткових освітніх та інших послуг, їх вартість, порядок надання та оплати;

• інша інформація, що оприлюднюється за рішенням закладу освіти або на вимогу законодавства.

Заклади освіти, що отримують публічні кошти, зобов’язані оприлюднювати на своїх вебсайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, незаборонених законодавством.

Крім того, згідно зі статтею 37 «Закону про загальну середню освіту», керівник закладу загальної середньої освіти зобов’язаний створювати умови для здійснення дієвого та відкритого громадського нагляду (контролю) за діяльністю закладу загальної середньої освіти.

Запровадження демократизації управління закладом освіти із залученням батьківської громади до ухвалення колективних управлінських рішень Запровадження особистісно-орієнтованої освіти є можливим лише за умов демократизації управління, яке базується на методологічних засадах синергетичного підходу.

Сутність синергетичного підходу полягає в тому, що будь-яка система (людина чи організація) визнається складною та відкритою, здатною самоорганізовуватися, саморозвиватися та самостійно обирати найоптимальніші шляхи подальшого розвитку.

Синергетика акцентує увагу на тому, що в управлінні складними системами головне не потужність, а резонансність впливу. Ефективними є правильно організовані слабкі впливи. Така особливість робить надзвичайно актуальною проблему мотивації діяльності усіх без винятку учасників освітнього процесу, пошуку способів використання слабких впливів на них.

Порівнюючи авторитарне й демократичне управління, Є. Хри-ков зазначає: «Авторитарне управління базується на сильних взаємодіях, демократичне управління має будуватись на слабких впливах. За авторитарного управління вплив розглядається як засіб, що гарантує очікуваний результат. За демократичного управління використовувані слабкі впливи — лише засоби руху суб’єкта до самоврядної діяльності. Авторитарне управління — приклад піднесення в абсолют якихось одних цілей і шляхів їх досягнення. Реалізація синергетичних ідей передбачає використання не імперативного монологу керівника, а діалогічної взаємодії, що і дає можливість стимулювати суб’єктність працівників, зорієнтовану на максимальну реалізацію їхніх потенційних можливостей» [6].

Важливою умовою демократизації управління закладом освіти є перегляд його концептуальних основ, що виявляється у таких кроках:

— зміна характеру відносин адміністрації, педагогічного колективу та батьківської громади шляхом посилення ефективності горизонтальних комунікацій, забезпечення можливості вільного висловлювання конструктивних пропозицій та ініціатив щодо розвитку закладу освіти, створення сприятливої атмосфери сприйняття різноманітних думок;

— відкритість і прозорість під час повідомлення всім зацікавленим особам про майбутнє обговорення того чи іншого питання, у створенні умов для участі в його обговоренні всіх охочих і для вільного ознайомлення усіх зацікавлених осіб з ухваленим рішенням; така форма гласності рішень особливо потрібна у великих за чисельністю працівників навчальних закладах, де практично неможливо залучити всіх до ухвалення рішення;

— розвиток ділових та неформальних стосунків із представниками батьківської та учнівських громад;

— створення умов для колегіального вироблення місії, стратегії закладу освіти; залучення всіх учасників освітнього процесу до ухвалення рішень щодо розвитку й функціонування закладу освіти (активізація діяльності утворень шкільного та громадського самоврядування);

— стимулювання інноваційної та творчої діяльності всіх суб’єктів освітнього простору, вияв підтримки представниками адміністрації нових ідей та ініціатив.

Демократизація управління навчальним закладом передбачає делегування повноважень керівників окремим працівникам і громадським колегіальним органам (органам учнівського само-врядуванняя та батьківської ради), що дає можливість задіяти механізми самоорганізації. Вивчення практики роботи навчальних закладів свідчить про те, що зазвичай делегування повноважень здійснюється для розв’язання питань колективного планування подальшої спільної роботи, розподілу громадських доручень тощо.

Саме під час навчання дітей у початковій школі найсприятливішим є час залучення батьків до спільного стратегічного і поточного планування, створення умов для усвідомлення ними практичного значення голосу і внеску кожного у загальні справи та заходи.

Дуже важливу роль в налагоджуванні партнерства відіграє формування особистої відповідальності батьків учнів закладу. Цю задачу теж допомагають розв’язувати механізми демократизації управління, зокрема делегування керівником своїх управлінських функцій контролю, розвитку моральної готовності всіх суб’єктів освітнього процесу до дотримання принципу «відповідальної свободи».

Прикладом реалізації демократизації управління закладом освіти із залученням батьківської громади до прийняття колективних управлінських рішень може слугувати проведення організаційних зборів батьків майбутніх першокласників, де обираються освітні програми, за якими буде проводитись навчання. Завдання представників адміністрації — створити умови для ознайомлення батьків із різними чинними програмами і проектами та організувати процес вільного діалогу батьків між собою й прийняття колективного вибору найоптимальнішої програми. Для цього можна провести практичні презентації для батьків учителями кожної програми у форматі майстер-класу. А потім залучити представників кожної сім’ї до голосування за представлені програми. Цей факт усвідомленого ухвалення колективного рішення підвищить відповідальність батьків за забезпечення потрібних для навчання засобів та приладь (наприклад, робочих зошитів, навчально-методичних комплексів тощо).

Створення доступного та зручного для всіх простору для діалогу

Процес узгодження цінностей, інтересів і цілей партнерів у будь-якій сфері й в освіті зокрема, — це базові характеристики моделі партнерської взаємодії.

Багато конфліктів у закладах освіти виникає саме через відсутність простору для обговорення спірних, дискусійних питань, конфліктних ситуацій різними суб’єктами освітнього простору. Через це й активізувалося в суспільному та інтернет-просторі чимало соціальних груп і громадських об’єднань («Батьки SOS», «Захист прав споживачів освітніх послуг» та інших), які ініціюють інформаційні обговорення, дослідження чи навіть журналістські розслідування різноманітних неприємних фактів і проблемних ситуацій, які можуть мати місце в кожній, без винятку, школі. Усім учасникам таких історій це приносить чимало негативних емоційних відчуттів і переживань.

Тому з метою налагоджування вільної комунікації управлінців із педагогами, учнями та їхніми батьками та з’ясування будь-яких проблемних питань адміністрації закладу освіти можна порадити:

— створити умови для проведення різних видів батьківських опитувань (у соціальних мережах чи на шкільному сайті);

— ініціювати функціонування груп у соціальних мережах;

— розробити графік консультацій різних педагогічних і психологічних працівників для учнів і батьків;

— розмістити Скриньку довіри у вестибюлі.

Аналіз шкільних сайтів Запорізької області показав, що зазвичай зміст «Сторінки для батьків» містить перелік потрібної інформації (оголошення, поради психолога, різні рекомендації тощо); винятком може слугувати наявність слів подяки і вдячності батькам та зовсім зрідка можна побачити посилання на опитування чи форми зворотного зв’язку.

Усі запропоновані заходи сприятимуть презентації та узгодженню шкільних цінностей, інтересів, сподівань, очікувань різних суб’єктів освітнього процесу; стануть підґрунтям для вироблення спільних стратегічних цілей розвитку і загальних правил співіснування в освітньому просторі.

Запровадження заходів для формування сприятливого соціально-психологічного клімату як в цілому у закладі освіти, так і в кожному класному колективі

У сучасних наукових дослідженнях соціально-психологічний клімат визначають по-різному: як «стан колективної свідомості» (0. Кузьмін); загальний емоційно-психологічний настрій, налаштованість» (А. Русалінова, А. Лутошкін, Л. Карамушка); «стиль відносин між людьми в організації» (В. Шепель), а також як «стан соціальної та психологічної сумісності, згуртованості, наявність спільних думок, цілей» (Л. Коган).

Загалом соціально-психологічний клімат має значний вплив на взаємини людей, їх ставлення до навчання, праці та навколишнього середовища. Його позитивна, негативна чи нейтральна спрямованість сприяє чи перешкоджає продуктивній діяльності колективу та продуктивному розвитку особистості в певній групі.

Для розвитку будь-якої організації, зокрема, освітньої установи, стійка позитивна спрямованість соціально-психологічного клімату сприяє реалізації низки важливих функцій: консолідуючої (впливає на зміцнення згуртованості колективу, об’єднання зусиль для розв’язання освітніх завдань); стимулюючої (активізує життєтворчу енергію колективу, його «емоційний потенціал», за А. Лутошкіним); стабілізуючої (забезпечує стійкість внутріш-ньоколективних відносин, створює необхідні передумови для успішної адаптації нових працівників); регулюючої (сприяє утвердженню етичних норм взаємин у колективі).

Сучасні наукові дослідники проблеми «психологічного клімату» виокремлюють характерні ознаки як суб’єктивного (внутрішнього), так і об’єктивного (зовнішнього) характеру.

«До основних суб’єктивних ознак сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі у закладі освіти належать: довіра і висока вимогливість членів колективу один до одного; доброзичливість і ділова критика; вільне висловлювання власної думки під час обговорення різноманітних питань, що стосуються усього колективу; відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати важливі для колективу рішення; достатня інформованість членів колективу про виробничі завдання та стан справ у процесі їх виконання; задоволення роботою

й приналежністю до колективу; співчуття і взаємодопомога членів колективу в критичних ситуаціях; узята на себе відповідальність за стан справ колективу кожним його членом» [9].

До об’єктивних (зовнішніх) ознак прояву соціально-психологічного клімату відносять: «результативність праці педагогічного колективу; плинність кадрів; стан трудової дисципліни; частоту конфліктів тощо» [9].

Позитивний психологічний клімат у закладі освіти не виникає спонтанно, це процес наполегливої, систематичної співпраці представників адміністрації, психологічної служби й усіх працівників установи.

Розглядаючи стратегію поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі школи, О. Ілащук, С. Шурубура виділяють такі шляхи [9]:

— вивчення соціально-психологічного клімату в колективі (діагностування);

— удосконалення діяльності на основі принципів наукової організації праці;

— гнучке регулювання взаємин у колективі, усунення суперечностей між діловими та особистими стосунками в системі між-особистісних взаємин;

— удосконалення матеріальної бази установи та умов праці й життя членів колективу;

— удосконалення стилю керівництва з урахуванням особливостей колективу та вимог суспільства до установ освіти; удосконалення організаційних форм управління.

Тож організаційно-управлінська діяльність керівника є вагомим чинником формування позитивного клімату внутрішнього мікросередовища закладу освіти. До цього можна віднести:

— високий рівень психологічної та управлінської культури;

— перевага демократичного стилю керівництва;

— використання різноманітних способів інформування всіх суб’єктів освітнього процесу про мету, перспективні завдання, над якими працює заклад освіти, реальний стан їх виконання;

— залучення всіх суб’єктів освітнього простору до розроблення та прийняття Меморандуму співпраці [3];

— прагнення до високого рівня етичної та ділової культури;

— підвищення рівня довіри, поваги між усіма суб’єктами освітнього простору;

— сталість у дотриманні правил поведінки та спілкування в організації усіма суб’єктами освітнього простору;

— удосконалення матеріально-технічної бази та умов праці членів колективу.

За несприятливої або нездорової спрямованості соціально-психологічного клімату в закладі освіти спершу визначається основне

коло проблем: характеристики і фактори сприятливого і несприятливого психологічного мікроклімату, формування і вдосконалення якого вимагає від психологів та адміністрації у закладах освіти розуміння емоційного стану людей, настроїв, стосунків між ними.

Дуже важливим моментом у будь-якому колективі є наявність довіри. Адже довіра — це потужна універсальна сила, що впливає практично на все, що відбувається всередині установи і у відносинах між іншими закладами, й одночасно є структурною та культурною характеристикою кожного окремого закладу.

Для налагоджування довіри батьків до вчителя і між собою під час батьківських зборів проводять різні інтерактивні вправи на згуртування, більш глибше пізнання і вивчення один одного. Прикладом є вправи «Концентричне коло», «Ланцюжок довіри», вміщені у додатку 2.

Виконуючи ці вправи, кожен учасник отримує досвід взаємодії з різними партнерами (знайомими та незнайомими), усвідомлює значення «довіри» та «діалогу», робить спробу налагодити конструктивну комунікацію, прагнучи узгодити свої інтереси з цінностями та інтересами іншого. Такі вправи сприяють усвідомленню значення довіри й інструментів її налагодження (діалог, комунікація, пошук спільних інтересів тощо).

Забезпечення активної участі педагогів та учнів у суспільних заходах, спрямованих на розв’язання проблем у громаді та підтримку громадських інтересів

Зміцнення рівня довіри громадського суспільства до закладів освіти є важливим завданням. У сучасних наукових дослідженнях під «довірою» розуміють «узагальнений показник норм, поглядів і цінностей, які лежать в основі соціального співробітництва» [7].

Соціальне партнерство закладів освіти включає різні напрями взаємодії: партнерство між соціальними групами системи освіти; партнерство з представниками інших державних і недержавних установ; партнерство, яке здійснює заклад освіти як внесок у становлення громадянського суспільства.

Радіус довіри до закладу освіти, безумовно, збільшується за умови, якщо шкільна громада ініціює або бере активну участь у реалізації різних соціальних проектів, спрямованих не лише на отримання певних додаткових ресурсів, а й що сприяють згуртуванню більшої частки населення навколо спільної мети, допомагають розв’язувати спільні соціальні проблеми, долати соціальні труднощі тощо. Така спільна діяльність освітнього закладу й громади є одним із важливих факторів впливу на підвищення рівня соціальної якості життя певної соціокультурної території.

Вивчення досвіду діяльності вітчизняних закладів освіти дає можливість констатувати, що наші школи, зокрема учнівські та батьківські громади початкової школи, активно реалізують безліч соціальних проектів, які сприяють не лише згуртуванню класних колективів, а й розширенню кола спілкування і взаємодії цілих громад. Як приклад, наведемо досвід залучення учнів початкової школи Молочанського опорного закладу загальної середньої освіти I—III ступенів Токмацької районної ради Запорізької області до низки міжнародних проектів: «School&Classroom Program» (2015/16 н. р., 2016/17 н. р.), «Doves for Peace» (2016/17 н. р.), Global Youth Mural won 1st place in the Primary School Division (2016/17 h. p.), «Symbols of my country» (2017 p.).

Реалізація освітнього проекту в межах програми «School& Classroom Program» разом із класами-партнерами — гімназія № 2 м. Орша Республіка Білорусь і школа Святого Марка на Гаваях (СІЛА) — передбачала створення колажу «Клаптева ковдра дружби» та «Символи моєї держави».

Діти разом із вчителем і батьками готували вишиванки, аплікації, об’єднували їх у велику ковдру і надсилали цю творчу роботу до Білорусі та СІЛА. Участь у проекті об’єднала і згуртувала учнів класу та представників різних поколінь батьківської громади.

Особливо цінною для освітян цього закладу освіти стала активна участь дитини з вадою слуху, яка разом із родиною створила свій «клаптик» ковдри й презентацію про українські страви.

Працюючи над проектом «Символи моєї держави», діти мали змогу обмінятися презентаціями та відео про свою школу, клас, розказати про свій розпорядок дня, а особливо цікавими були розповіді про наші державні, місцеві та шкільні символи, традиції, свята, українську кухню. Звичайно, без батьківської підтримки тут не обійшлося.

Щоб відправити посилки з результатами проектної діяльності до Білорусі та Канзас-сіті, потрібні були значні кошти, тому учні З-A класу під час презентації свого проекту мешканцям громади оголосили акцію збору коштів «Допоможіть відправити ковдру дружби», на яку відгукнулися учні різних класів, учителі, громадськість, а також представники українсько-канадського благодійного фонду. Потрібна сума була знайдена. Клаптева ковдра разом із подарунками, малюнками, листами була відіслана до СІЛА та Білорусі. Через деякий час в Україну повернулися вишиванки з Білорусі, листи, подарунки, а також Сертифікат участі від Міжнародної організації «People to People International» (США).

Під час участі у проекті «Doves for Peace», який координується міжнародною асоціацією «КісШпк», діти приготували послання у формі голубів для своїх однолітків із Північної Америки,

Європи, Африки, Азії. Створили плакати, де розповіли про себе, рідне місто та країну. «Голубам» довелось подолати далекий шлях: вони вирушили до Мексики, Іспанії, Кенії, Росії та Пакистану. А до Молочанська прилетіли вже «голуби» з міст Надим (Росія) та Каталонії (Іспанія). Учасники проекту отримали численні послання миру, запрошення у гості й багато цікавих розповідей про життя дітей з інших країн, що було дуже зворушливо.

Звичайно, беручи участь у таких проектах, діти цього закладу освіти відчувають себе посланцями миру від України. А батьки пишаються ними.

Отже, організація вчителями участі дітей у таких міжнародних освітніх проектах, безумовно, сприяє як національно-патріотичному вихованню учнів, так і формуванню їх полікультурної компетентності; розвиває вміння вести діалог культур, зберігати і шанувати національні традиції.

Учні та їхні батьки розширюють світогляд, багато цікавого дізнаються про різні культури й традиції завдяки спілкуванню з дітьми інших країн, виявляють любов до своєї Батьківщини, її традицій та звичаїв, стають більш толерантними і шанобливо ставляться до представників різних націй і релігій, спілкуючись із однолітками по всьому світу.

Усі учасники освітнього процесу розуміють важливість участі в проектній діяльності й переконані, що можуть впливати на майбутнє своєї держави й навіть Планети. Діти вірять у те, що разом із дорослими вони зможуть зробити цей світ кращим!

Крім того, довірчі відносини освітньої установи й громади навколишнього соціокультурного середовища, що виступає замовником і користувачем освітніх послуг, сприяють упровадженню громадсько-державної моделі управління в освіті, згідно з якою саме громада виконує роль ініціатора, організатора та активного учасника в управлінні закладом освіти. Тому досягнення соціальної згуртованості суб’єктів освітнього простору як у внутрішньому середовищі, так і з зовнішнім оточенням, сприятиме реальному впровадженню цієї моделі управління у закладах освіти, підпорядкованих державним, регіональним та місцевим органам управління. Більш докладно особливості підготовки керівників закладів освіти до впровадження концепції соціальної згуртованості у соціокультурному оточенні описано у статті «Теоретичні та практичні аспекти підготовки керівників закладів освіти до впровадження концепції соціальної згуртованості» [8].

Організація «Школи для батьків» з використанням сучасних інтерактивних, тренінгових занять

Цей напрям діяльності закладу освіти ініціюється заступниками директорів із навчально-методичної та науково-методичної

діяльності й реалізується за допомогою вчителів початкової школи, практичних психологів та інших працівників педагогічного колективу.

Мета його запровадження полягає в здійсненні системної освітньої роботи з батьками щодо усвідомлення ними провідних положень партнерської взаємодії і використання їх у власній виховній тактиці спілкування з дітьми.

Основою для усвідомлення цілісності бачення зазначеного вище процесу може виступати розроблена логіко-смислова модель «Організація освітнього процесу на засадах педагогіки партнерства (мікрорівень)» (Рис. 1).

У поданій моделі визначено головні вектори змін, які мають знати батьки, а саме:

— сприяння оновленню системи стосунків учителя й учня, що виявляються у використанні педагогічних прийомів прийняття, підтримки кожної дитини; опанування прийомів організації діалогічної взаємодії, надання можливості учням відстоювати свої інтереси, стимулювати активну творчу співпрацю;

— спонукати вчителів до запровадження в освітньому процесі нової педагогічної етики, що виявляється у виконанні функцій фасилітатора, тьютора, коуча, модератора тощо;

— сприяння створенню вчителями умов для реалізації різних інтерактивних форм організації роботи учнів: робота в мікро-групах, змішаних групах, парна, колективна творча освітня діяльність;

— оновлення класного освітнього середовища, орієнтованого на підвищення ціннісного й інтелектуального фону класу; створення осередків розвивального, індивідуалізованого, мотивуючого, емоційно-комфортного простору для всіх, без винятку, учасників освітнього процесу;

— створення організаційно-педагогічних умов для зміни у підходах до оцінювання результативності освітньої діяльності учнів, що виявляються в застосуванні прийомів відзначення прогресу та метапредметних умінь кожного учня, володіння навичками створення і використання інструментів формувального оцінювання, самооцінювання, взаємоперевірки, рефлексивних методів і прийомів тощо.

У сучасних умовах усі ці напрями оновлення стосунків учителя й учня варто практично демонструвати батькам, а не тільки про них розповідати.

Пропонуємо такі теми занять «Школи для батьків»: Про батьківський авторитет.

Що таке свідома дисципліна? Як її сформувати? Родинні правила і режим дня.

Чи варто боятися ділового тону у стосунках із дітьми? Заохочення чи покарання.

Як і чого нас вчать діти?

Під час проведення запропонованих занять на перший план висуваються інтерактивні форми проведення батьківських зборів або засідання батьківських клубів (у яких збираються батьки різних вікових категорій учнів). Проводячи ігрові, тренінгові вправи, створюючи ситуації для колективного розв’язання проблем (приклади представлено в додатках), учитель допомагає батькам усвідомити власний «педагогічний» досвід, обмінятися здобутками і труднощами з іншими, виробити найоптимальнішу стратегію для виховної системи та розв’язання проблем, що виникають, за допомогою використання інструментів педагогіки партнерства.

Оволодіння інструментами реалізації принципів педагогіки партнерства

Досить важливим етапом реалізації педагогіки партнерства у сучасних закладах освіти є усвідомлення і вчителями, і батьками учнів базових методологічних принципів, сформульованих у Концепції Нової української школи [2].

Зупинимось більш докладно на кожному з них.

Принципи «повага до особистості» та «доброзичливе і позитивне ставлення» є основою довірних стосунків між людьми, їх застосування зміцнює віру дитини у власні сили, вони сприяють розвитку здатності до подолання будь-яких навчальних чи особис-тісних труднощів.

Однак дуже часто педагоги та батьки учнів забувають про те, що «повага до особистості» базується на повному прийнятті індивідуальних особливостей, темпу розвитку, інтересів і вподобань кожної, без винятку, дитини, яка зростає і самостверджується.

Згідно з науковими висновками О. Лінник, сутність поняття «суб’єкт-суб’єктна взаємодія» визначено як «рівноправний взаємообмін навчальними смислами між суб’єктами педагогічного процесу, що відбувається в спільній навчальній діяльності та опосередковується міжособистісними стосунками» [10]. З огляду на це «змістом суб’єкт-суб’єктної взаємодії є створення особливого культурно-смислового поля в освітньому середовищі» [10].

Для формування такого позитивно насиченого середовища важливими є такі педагогічні умови:

— підвищення ціннісного фону колективу закладу освіти й окремо взятого класного колективу («Надихати, а не вимагати»);

— відкритість новому «соціальному досвіду»; шанування і повага до відмінностей, розмаїття думок та дій іншого;

— наповнення позитивного «рахунку стосунків»/за Стівеном Кові (увага до дрібниць; виконання обов’язків і обіцянок; деталізація власних очікувань; прояв цілісності особистості; уміння вислухати іншого («активне слухання»); уміння щиро вибачатися).

Для усвідомлення принципу «довіра у відносинах та стосунках» у пригоді стане ознайомлення з теорією Патріка Ленсіоні, який визначає довіру першою базовою складовою командної роботи. Автор описує бар’єри, які виникають на шляху досягнення спільного результату та разом із тим розкриває причини, що призвели до цього.

На думку автора, в основі недовіри лежить відсутність осо-бистісної залученості кожного до участі в освітньому процесі. Відповідно, скарги, конфлікти, проблемні ситуації в закладі освіти чи певному класному колективі виникають і загострюються тоді, коли відбувається ігнорування чи несприйняття протилежних думок чи інтересів певних особистостей чи навіть певної групи батьків, учнів, педагогів.

Практичне відпрацювання шляхів підвищення рівня довіри дало можливість виявити дієві педагогічні прийоми та засоби, наведені нижче.

Прийоми та засоби для побудови довіри

Погляд «очі в очі» Візуальний контакт Посмішка

Нестандартне привітання Комплімент Приязне ставлення Позитивний настрій Доброзичлива обстановка (кава, чай, цукерки) Тембр і сила голосу

Спільна участь у заходах Залучення усіх до спільної діяльності

Знаходження спільних інтересів Спілкування Комунікація

Налагоджування контакту Активне слухання Включеність Уточнювальні запитання Підбір переконливих аргументів

Упевненість у своїх силах Обмін думками, враженнями

Отже, найдієвішими умовами налагоджування довіри всіх суб’єктів освітнього процесу між собою вважаються такі:

розрізнення факторів із «кола панування» (чітке усвідомлення того, на що ми можемо вплинути, а на що ні); створення умов для залучення кожного до отримання спільного результату:

виявлення інтересів кожного /діагностування, опитування, «проговорювання» власних ідей, очікувань, намірів під час спеціально організованих зустрічей/;

поступовість процесу цілепокладання від індивідуального до колективного;

удосконалення класного простору: насичення його зображеннями /фото/ спільних досягнень;

спільне створення, оформлення і представлення в загальному просторі узгоджених правил взаємодії.

Усвідомлення четвертого принципу «діалог — взаємодія — взаємоповага» є логічним продовженням раніше сказаного. Адже діалог різних суб’єктів є засобом не лише упорядкування інформації в освітньому середовищі, а й засобом взаємозбагачення освітнього простору культурними смислами.

Без комунікації, з’ясування сфери інтересів кожного неможлива конструктивна взаємодія, спрямована на досягнення результату, а тому життєво необхідним для функціонування сучасних закладів освіти є створення «майданчиків» для систематичного ведення діалогу, дискусій, колективного обговорення суперечливих питань. Це можуть бути регулярні зустрічі чи засідання батьківської ради, піклувальної ради, активу учнівського самоврядування; «розмова з директором» (1 раз на місяць кожен клас вибирає лідера — свого представника для участі в годинній бесіді з директором) тощо.

Водночас це може бути відкритий інтернет-май-данчик у форматі сторінки на вебсайті закладу освіти, де не тільки розміщується важлива для обговорення інформація, а є можливість проводити опитування, з’ясовувати думки всіх, без винятку, батьків учнів, що займають проактивну позицію і прагнуть конструктивних змін у школі.

Фрагмент шкільного сайту Запорізької малої гуманітарної академії

У додатку 1 подано запитання для опитування батьків (з досвіду роботи Запорізької малої гуманітарної академії), які сприяють активізації батьківської громади, вивченню думок та позицій батьків щодо вдосконалення виховної роботи як у початковій школі, так і під час навчання на інших освітніх рівнях.

Подібний діалоговий підхід до розв’язання гострих дискусійних питань дає впевненість усій освітній спільноті у тому, що голос чи ідея кожного будуть почуті, думка кожного є важливою у пошуку конструктивних напрямів розвитку закладу освіти.

Безумовно, основою партнерської взаємодії виступає розподілене лідерство, що базується на виявах проактивності, права вибору та відповідальність за нього, активізації горизонтальності зв’язків.

Сутність теорії розподіленого лідерства, авторами якої є Д. Бредфорд, А. Коен (1998 р.), полягає в «естафетному» передан-ні лідерства від одного члена команди до іншого залежно від домінуючої компетенції.

На важливості запровадження розподіленого лідерства та вибудовуванні горизонтальних зв’язків наголошував у своєму виступі заступник міністра освіти та науки П. Хобзей: «Наша освіта — дуже вертикальна: директор, завуч, учителі, діти і десь там батьки. Але щоб побудувати довіру, ми маємо будувати горизонтальні зв’язки, партнерство. Щоб учитель був на рівні учня, щоб вони сиділи разом на килимку та розмовляли. Тоді вибудовується довіра, повага до гідності. Саме це закладено в концепцію НУШ» [11].

Варто докладніше зупинитись на визначенні сутності поняття «проактивність», адже значення цього важливого для реалізації «педагогіки партнерства» поняття є мало усвідомленим.

В Енциклопедії практичної психології це поняття трактується як «діяння та спосіб життя людини, яка не реагує на впливи ззовні, а сама є ініціатором власних дій, що формують потрібні реакції в оточення».

Поняття «проактивність» було базовим у теорії формування високо ефективної особистості Стівена Кові. У його розумінні бути проактивним — означає бути відповідальною людиною; діяти відповідно до своїх життєвих принципів, усвідомлюючи власні глибинні цінності та цілі; жити, формуючи свої умови та обставини; брати на себе ініціативу, як діяти, що відчувати, як ставитись до себе і до іншого.

Проактивна людина ніколи не шукає винних у будь-якій проблемній ситуації, а концентрується на пошуку різних альтернативних варіантів її розв’язання. Один зі способів бути проективним — зупинитися та подумати перед тим, як діяти. Іноді ми реагуємо на ситуацію миттєво, не встигнувши продумати наслідки наших дій.

Отже, вище ми описали найсуттєвіші характеристики незалежної людини. І тільки за умови, якщо вчитель, учень та його батьки максимально відчуватимуть свою незалежність (яка включає «відповідальну свободу»), їх можна вважати готовими до взаємозалежності яка є основою педагогіки партнерства.

Важливим завданням для вчителя початкової школи й адміністрації закладу освіти є донесення до усіх, без винятку, батьків меседжу про те, що думка кожного є важливою для спільного розвитку, кожен може внести свій посильний внесок, щоб змінити все, що його не влаштовує. І в цьому виявляється проактивна позиція, синергія взаємозалежної взаємодії.

Соціальне партнерство є останнім у переліку принципів педагогіки партнерства. Він показує важливість вияву рівності сторін, які вступають у взаємодію (добровільне прийняття ними різних узгоджених зобов’язань, обов’язкове виконання домовленостей).

Вершиною втілення цього принципу можна вважати соціальну згуртованість — «стан, за якого група людей у межах певної території (як держави, так і окремої місцевості /села, району, міста/) демонструють здатність до співпраці, зорієнтованої на продуктивні зміни; можливість без втрати індивідуальних відмінностей забезпечити координацію і співпрацю заради реалізації критично важливих цілей суспільства; ступінь соціальної спільності (стан єдності спільноти)».

Отже, реалізація представлених напрямів управлінської діяльності щодо запровадження педагогіки партнерства у Новій українській школі та новацій в адміністративній роботі з батьками сприятиме створенню необхідних умов для оновлення соціально-психологічного освітнього простору, формування партнерських відносин між учителями, учнями та їхніми батьками; допомагатиме забезпечувати системний підхід до формування демократичних відносин та підвищення організаційної культури сучасного закладу освіти.

Визначені вектори логіко-структурної моделі можуть бути своєрідними тематичними орієнтирами для додаткового методичного відпрацювання під час підготовки вчителів початкової школи на курсах підвищення кваліфікації при інститутах після-дипломної педагогічної освіти, тренінгах, спецкурсах, майстер-класах тощо.

Запорізьким інститутом післядипломної педагогічної освіти розроблено програму спецкурсу та тренінгу за темою « Організація освітнього процесу в Новій українській школі на засадах педагогіки партнерства».

ДОДАТКИ

Додаток 1

Запитання для опитування батьків Чи задоволені ви:

Організацією роботи закладу освіти

Відносинами з класним керівником (учителем початкової школи) вашої дитини

Відносинами з педагогами Роботою адміністрації

Матеріально-технічною базою нашого закладу освіти

Яким чином ви берете (або можете взяти) участь у життєдіяльності закладу освіти

Беру участь у заходах класу

Беру участь у підготовці заходів класу

Беру участь у загальношкільних заходах

Систематично беру участь в опитуваннях, які проводить заклад освіти

Виступаю з пропозиціями з приводу поліпшення життєдіяльності класу, закладу освіти

Не заважаю закладу виконувати свої функції

Яке ваше ставлення до нашого закладу освіти Бажаю підтримувати тісний зв’язок (учасник систематичних батьківських зустрічей)

Намагаюсь підтримувати контакти епізодично Мої зв’язки із закладом освіти мають випадковий характер (викликають — приходжу)

Уникаю надлишкових контактів (не контактую без гострої необхідності

Намагаюсь протидіяти шкільним ініціативам Інше

Що ви найбільше цінуєте в системі виховної роботи закладу освіти

Взаємини

Поради і практичні рекомендації педагогів Відпрацьовані практичні навички соціального спілкування Організацію позакласної роботи Додаткові консультації та заняття Інше

Хто, на вашу думку, має найбільше піклуватися про виховання дітей?

Сім’я

Школа

Громадські організації Вулиця

Трудові колективи Учнівські колективи Друзі учнів (учениць)

Свій варіант відповіді

Які труднощі ви відчуваєте у вихованні дітей?

Діти вас не розуміють Діти не виконують ваші вимоги Вам не вистачає часу на спілкування Не знаєте, як вирішувати деякі проблемні ситуації Не розумієте як реалізувати рекомендації вчителя (вчительки, вчителів)

Є розбіжності думок щодо виховання в сім’ї Не можете знайти спільної мови з учителем (учителькою, учителями)

Іноді не володієте достовірною інформацією

Висловлювання вашої дитини про наш заклад освіти переважно

Позитивні Негативні Нейтральні Взагалі відсутні Інше

З яких джерел ви здобуваєте педагогічні знання:

Інтернет

Телебачення

Життєвий досвід

Читаю спеціальну літературу

На засіданнях батьківських клубів

Раджуся з учителями, психологом

Виховую інтуїтивно, без пошуку спеціальних знань

Чи змінилося що-небудь у вашій стратегії виховання під впливом занять батьківського клубу?

Ці заняття сприяли конструктивним змінам багатьох позицій сімейного виховання

Ці заняття вплинули на вдосконалення окремих позицій сімейного виховання

Ці заняття мали незначний вплив на нашу сімейну педагогіку Наш стиль сімейного виховання не змінився Не замислювались на цим питанням

Якщо ваш стиль сімейного виховання залишився практично незмінним, то чому?

Знання занадто загальні Знання надаються у занадто важкій формі Те, що аналізується, не стосується моєї дитини Відчуваю брак педагогічних знань

Чого ви, як батьки, хочете для своєї дитини, під час відвідування нею нашого закладу освіти?

Була в безпеці

Отримувала міцні знання

Розвивалась як особистість

Була здорового та фізично підготовленою

Навчилася спілкуванню та стала комунікабельною

Навчилася нестандартно мислити

Набула гарних манер

Була ерудованою

Була самоорганізованою у своєму житті Інше

Які форми спільної роботи з нашим педагогічним колективом Ви вважаєте корисними і потрібними?

Батьківські збори

Заняття міжвікового батьківського клубу Відкриті уроки Індивідуальні консультації Дискусійні бесіди з батьками

Спільні заходи і колективні справи

Педагогічні конференції

Інше

Чи корисною для вас є інформація, яку ви отримуєте на батьківських зборах? Чи користуєтесь ви нею у житті?

Так

Ні

Мені не вистачає інформації Зовсім не те, що хотів/хотіла би почути Слухаю, але не використовую у житті Для мене не має значення така інформація

Чи знаєте ви, які доручення та громадські обов’язки виконує ваша дитина у школі?

Так

Ні

Мені не цікаво

Звичайно, знаю і допомагаю

Інше

Якому виду позашкільного дозвілля ви віддаєте перевагу?

Заняттям спортом

Перегляду кіно та відвідуванню театру Читанню книг

Активному відпочинку (спортивні ігри)

Пізнавальному відпочинку (квеструми)

Зустрічам із друзями Відпочинку в родинному колі Інше

Чи задоволені ви рівнем функціонування виховної системи у нашому закладі освіти?

Безумовно Швидше, так Так

Могла б бути кращою Інше

Напишіть ваші пропозиціїта побажання доадміністрації школи

Додаток 2

«Концентричні кола»1

(Тренінгова вправа для батьківських зустрічей)

Перебіг вправи.

1. Об’єднання у групи за кольором бейджика (зовнішнє-вну-трішнє коло).

2. Пояснення правил: суворо дотримуватись інструкції до кожного раунда.

Раунд І

Інструкція: протягом 3 хвилин по черзі Ви маєте відповісти на запитання ведучого: «Якою людиною Ви більше себе вважаєте: залежною чи незалежною. Від чого в наш час можна відчувати залежність? »

Один відповідає, а інший мовчки слухає...

Раунд II

Інструкція: протягом ЗО секунд подумайте, яке запитання Ви можете поставити своєму партнерові по парі, щоб краще його зрозуміти. Потім по сигналу ви по черзі ставите один одному запитання і вже можете підтримувати розмову...

Потім змінюємо співрозмовника: зовнішнє коло робить крок вліво...

Інструкція: протягом ЗО секунд. Подумайте, яке запитання Ви можете поставити своєму партнеру по парі, щоб краще його зрозуміти. Потім по сигналу ви по черзі ставите один одному запитання і вже можете підтримувати розмову...

3. Збираємось у спільне коло для обговорення вправи. Запитання для обговорення:

— Як ви почувалися під час цієї вправи?

— Що було важче: відповідати на поставлене запитання чи придумувати своє?

— Чи однакові запитання ви ставили?

— Чи вдалося вам краще пізнати інших учасників?

— Якби це був ваш колега, змогли б ви йому довіряти?

— Чи комфортно б вам було, якби вашим партнером був колега, учень чи хтось із батьків, з якими у вас не дуже добрі стосунки? Висновок: беручи участь у цій вправі, кожен учасник отримує

досвід взаємодії з різними партнерами (знайомими та незнайомими), усвідомлює значення «довіри» та «діалогу», робить спробу налагодити конструктивну комунікацію, прагнучи узгодити свої

інтереси з цінностями та інтересами іншого. Вправа сприяє усвідомленню значення довіри й інструментів її налагоджування (діалог, комунікація, пошук спільних інтересів тощо).

Підсумкова вправа для батьків «Ланцюжок довіри»

За 1 хвилину на клейких папірцях написати «Що ви використовуєте для налагоджування довіри з іншою людиною? » (індивідуальна робота). Перехід до групової роботи — зібрати все, що вийшло у груповий ланцюжок, обрати найоригінальнішу пропозицію й презентувати її всім (презентує автор).

Висновок: сподіваюсь, що цей стан теплоти й довіри ми збережем під час нашого спілкування.

Тематична руханка «Молекули» (5 хв.)

Учасники хаотично рухаються по аудиторії й по команді об’єднуються спочатку по двоє, потім по троє, а потім по четверо.

Під час об’єднання вони повинні сказати один одному фрази підтримки, схвалення, захоплення...

Завершуючи вправу — поаплодуємо всім.

Висновок: цей прийом дуже важливий для налагоджування довіри, діалогу й позитивної комунікації.

Педагогіка партнерства в НУШ

(Створення асоціативного малюнка з основних понять)

Мета: усвідомлення батьками ключових понять педагогіки партнерства

Інструкція: оберіть три найцінніші для вас поняття з педагогіки партнерства, поясніть свій вибір.

Картки для вправи «Асоціативний малюнок»

Додаток З

Рефлексивно-корекційний аналіз проблем, що виникають на різних рівнях освітнього спілкування

(з позицій педагогіки партнерства)

Вправа проводиться у групах. Кожна група працює над певним рівнем освітньої взаємодії:

ВЧИТЕЛЬ — УЧЕНЬ

ВЧИТЕЛЬ — БАТЬКИ

БАТЬКИ — УЧЕНЬ

АДМІНІСТРАЦІЯ — БАТЬКИ

Мета: усвідомлення факторів зниження рівня довіри у стосунках; аналіз причин їх виникнення та визначення шляхів їх усунення.

Завдання.

Колонки таблиці заповнюються поступово:

1. Фактори, що знижують рівень довіри у стосунках (самостійно, спираючись на власний досвід).

2. Причини виникнення визначених факторів (після обговорення, разом, за допомогою тренера).

3. Інструменти педагогіки партнерства (після опрацювання теоретичного повідомлення, з використанням шаблону-підказки, методом добирання).

Очікуваний результат: унаслідок виконання вправи освітяни усвідомлюють фактори, що зумовлюють зниження довіри взаємодії різних суб’єктів освітнього процесу; шляхом колективного обговорення вибирають найбільш оптимальні інструменти педагогіки партнерства.

Бланк для вправи

Рефлексивно-корекційний аналіз проблем, що виникають на різних рівнях освітнього спілкування (з позицій педагогіки партнерства)

Рівень освітнього спілкування2:

Фактори,

що знижують рівень довіри у стосунках

Причини виникнення визначених факторів

ІНСТРУМЕНТИ

ПЕДАГОГІКИ

ПАРТНЕРСТВА

     

Приклад заповнення бланка

Рефлексивно-корекційний аналіз проблем, що виникають на різних рівнях освітнього спілкування (з позицій педагогіки партнерства)

Рівень освітнього спілкування: ВЧИТЕЛЬ —УЧЕНЬ

Фактори, що знижують рівень довіри у стосунках

Причини виникнення визначених факторів

Вибір інструментів педагогіки партнерства

Схильність учнів до обману

Страх; неприйняття індивідуальних особливостей дитини

Відкритий діалог Виявлення, констатація проблеми через формулювання Я-висловлювання Пошук узгодженого алгоритму дій

ІНСТРУМЕНТИ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Спільно створені правила

Спілкування. Комунікація. Налагоджування контакту

Конструктивна комунікація

Використання фраз підтримки, заохочення, схвалення

Діалог. «Озвучування» особистих інтересів

Активне слухання. Включеність. Уточнювальні запитання

Методи для виявлення сфери інтересів партнера (опитування, «дзеркальні анкети»; співбесіда; інтерактивні ігрові вправи тощо)

Активізація проективної позиції

Постановка спільних цілей, що базуються на інтересах кожного

Пошук компромісних рішень

Прийняття колективного рішення

ініціювання інтересу до позитивної взаємодії

Залучення до спільної діяльності

Конструктивне виявлення емоцій (триступінчасте «Я-висловлювання»: «я бачу — я відчуваю — я хочу»)

Усвідомленість «відповідальної свободи»

Простір для підвищення ціннісних стандартів

Відкритість звітування («звіт перед громадськістю»)

Використання нових педагогічних ролей («тьютор», «фасилітатор», «ментор»)

Прийоми для вияву «лідерської позиції»

Застосування рефлексивних методів і прийомів

Пошук альтернативних можливостей для саморозвитку

Усвідомлення і прийняття позиції «відповідальної свободи»

Додаток 4

Вправа на ухвалення колективного рішення3

Мета: вправа на усвідомлення досвіду запровадження різних стилів управління; відпрацювання навичок ухвалення колективного рішення.

Очікуваний результат: усвідомлення учасниками наслідків впливу різних стилів управління; визнання практичної значущості й труднощів у реалізації колективного ухвалення рішення.

Опис. Учасників об’єднують у 4 групи і дають будь-яке завдання (наприклад, створити макет будівлі школи НУШ із використанням різних матеріалів: папір, клей, картон, маркери, скрепки; намалювати школу-мрію тощо).

Кожна група керується чітким набором правил, що імітують прояв різних стилів управління. Для цього обирають три лідери для групи «К» і одного лідера для групи «А». Дотримання є обов’язковою умовою.

Час створення макету 15 хвилин.

Після завершення кожна група демонструє свій макет, пояснює логіку побудови макета та правила, за якими вони працювали.

Рефлексивна частина передбачає обговорення досвіду й чуттєвих вражень, які отримали учасники кожної групи.

Правила роботи кожної групи

Групи

Правила

Група «Л»

(ліберальне управління)

Кожний у групі вільний робити те, що він захоче. Ніхто не може говорити іншому, що робити; не може бути ніякого голосування для прийняття рішень.

Будь-яка спроба вплинути на дії іншої людини буде вважатися порушенням правил

Група «Д»

(демократичне управління)

Уся група має голосувати стосовно прийняття будь-якого рішення. Група повинна робити те, що вирішить більшість. Порушенням правил вважається будь-яке рішення, що було прийнято без голосування, як і будь-яка дія, що не була підтримана більшістю

Група «К»

(командне управління)

Три особи, призначені лідерами, приймають усі рішення в групі. Решта членів групи робить те, що говорять ці люди.

Ніхто не може заперечувати рішення цих трьох осіб.

Три лідери повинні домовитися між собою стосовно усіх рішень

 

перед тим, як озвучувати їх для інших. Будь-яка незгода з рішеннями трьох лідерів або ухвала рішення одним із них без домовленості з іншими лідерами, вважатимуться порушенням правил

Група«А»

(авторитарне управління)

Людина, призначена лідером, ухвалює всі рішення у групі. Решта членів групи робить те, що говорить ця особа.

Ніхто не може заперечувати рішення лідера. Будь-яка незгода з рішеннями лідера або відмова коритися вважатимуться порушенням правил

Додаток 5

Інтерактивна вправа «Ажурна пилка» (60 хв)

Мета: відпрацювання вмінь спільного розв’язання проблемних ситуацій; формування навичок сприйняття, розуміння і поваги до думки кожного.

Завдання. Розв’язування проблемної ситуації — 25 хв; проведення експертизи — 10 хв; презентація результатів роботи 5 х 5 = 25 хв.

Результати виконання вправи фіксуються на папері для фліп-чарту. Учасники обирають роль речника чи експерта.

Речники — презентують результати роботи команди.

Експерти письмово формулюють свої коментарі, визначаючи ризики (червоний клейкий папірець) або корисні поради для вдосконалення.

Під час виконання завдання увага звертається на такі аспекти: відповідність принципам педагогіки партнерства; ступінь залученості кожного члена колективу; збереження рівних прав різних партнерських сторін; уникнення ситуацій конкуренції, змагання.

Очікуваний результат: сприйняття та розуміння думок й інтересів усіх учасників, залучення кожного для прийняття колективного рішення, створення умов для вияву ініціативи будь-кого; удосконалення вмінь налагоджування конструктивного діалогу для співпраці.

Проблемні ситуації для інтерактивної вправи «Ажурна пилка»

Завдання для групи 1

Як краще організувати виконання рекомендацій учителя із свідоцтва досягнень учнів? Як можуть батьки допомогти своїм дітям удома?

Завдання для групи 2

«Горджуся своєю дитиною за...» Чим унікальні наші діти? За що ми можемо пишатися ними? Як це можна відобразити у нашому класному просторі?

Завдання для групи 3

Соціальні проблеми, які ми можемо розв’язати спільними зусиллями. Варто почати з одного першого крока.

Завдання для групи 4

Ваші пропозиції щодо святкування класного свята «Цікаві звичаї та традиції моєї родини»

Додаток 6

Сучасна школа і батьківська громада: кроки до порозуміння і партнерства

Методичні рекомендації щодо реалізації принципів педагогіки партнерства в сучасному закладі освіти

Принципи

Інструменти педагогіки партнерства

Повага

до особистості

Підвищення ціннісного фону колективу закладу освіти й окремо взятого класного колективу («Надихати, а не вимагати»).

Відкритість новому «соціальному досвіду». Наповнення «рахунку стосунків» (розуміння іншого; увага до дрібниць; виконання обов’язків і обіцянок; деталізація власних очікувань; вияв цілісності особистості; уміння вислухати іншого («активне слухання»); уміння щиро вибачатися)

Доброзичливість і позитивне ставлення

ДОВІРА у відносинах і стосунках

Розрізнення факторів із «кола панування» (чітке усвідомлення того, на що ми можемо вплинути, а на що ні).

Створення умов для залучення до отримання спільного результату кожного (діагностування інтересів кожного; індивідуалізація під час цілепокладання; удосконалення класного простору). Спільно створені правила взаємодії

ДІАЛОГ — взаємодія — взаємоповага

Організація простору для «діалогу», «озвучування» кожним власних особистих інтересів (опитування; інтерактивні батьківські збори; тренінгові завдання на командоутворення; створення ситуацій для прояву суб’єктної позиції кожного).

Активне слухання; включеність; уточнювальні запитання. Спілкування; конструктивна комунікація; налагоджування контакту (відхід від «просвітництва, повчання»). Пошук альтернативних можливостей взаємодії, досягнення узгодженості позицій

Розподілене

ЛІДЕРСТВО

Активізація горизонтальних зв’язків («ініціативність кожного»).

Застосування методів для виявлення сфери інтересів партнера (інтернет-опитування; «дзеркальні анкети»; співбесіди; форсайт-сесїї, мозковий штурм для вироблення альтернативних варіантів; інтерактивні ігрові вправи тощо)

Організація простору для прийняття колективних рішень; постановка спільних цілей, що базуються на інтересах кожного.

Формування проективної позиції у всіх суб’ єктів освітнього простору (зміна позиції «пошуку винних» на позицію «що конкретно «Я» можу змінити, щоб поліпшити умови/розв’язати проблему яка виникла»); Право вибору й відповідальність за нього (створення умов для вибору; пропозиція альтернативних варіантів). Усвідомлення й прийняття позиції «відповідальної свободи»

Принцип соціального партнерства

Рівність сторін (запровадження стратегії «Виграв-

Виграв», що ґрунтується на досягненні балансу мужності у вияві власної позиції та чутливості до позиції іншого).

Добровільність прийняття зобов’язань. Обов’язковість виконання домовленостей

Загальні підсумки. Для роздумів — цитата українського мислителя, ученого-економіста і члена-кореспондента Академії технологічних наук України Олександра Пасхавера.

«Ми хочемо стати європейцями, але не можемо досягти такого самого рівня життя, як у країнах, що нас оточують, навіть у тих, які далеко не завжди самі поводяться як європейці. Чому?

Правильна відповідь доведена спеціальними гігантськими дослідженнями, які ведуться в усьому світу, і показують, що в основі розвитку лежать цінності. І, якщо ми живемо погано, отже, щось у нас саме з ними. Візьмемо нас і Європу. Між нами дуже значні відмінності в цінностях.

Європейські цінності засновані на двох інтегральних визначеннях.

Перше — це відповідальна свобода (добровільне обмеження, щоб не завдавати шкоди іншим).

Друге — це відповідальна співпраця (схильність до конструктивної продуктивної спільної роботи, активність, готовність до взаємозалежності).

Наслідок — ДОВІРА».

Запровадження педагогіки партнерства спрямоване на формування саме цих ціннісних складових.

 

 

Це матеріал з посібника "Організація взаємодії з батьками учнів початкової школи" Бабко, Банах

 




Попередня сторінка:  2.5. Партнерство в дії
Наступна сторінка:   4.1. Особливості виховання сучасних «не...



^