Інформація про новину
  • Переглядів: 241
  • Дата: 18-11-2021, 18:36
18-11-2021, 18:36

4.4. Ефективні методи налагодження співробітництва

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  4.3. Чого діти очікують від дорослих
Наступна сторінка:   4.5. Роль запитань. Виховання у стилі ко...

Просіть, а не наказуйте і не вимагайте

Досягти співробітництва — це означає прищепити дітям бажання слухати ваші прохання і виконувати їх. Треба навчитися найбільш ефективно віддавати розпорядження, чіткі інструкції. Жорсткі накази не працюють. Постійні накази ведуть до того, що канали спілкування перекриваються. Позитивне виховання пропонує замінити накази, вимоги і спонуки на прохання.

Використовуйте формули «Чи не зробиш ти...?» і «Зроби, будь ласка» замість «Ти можеш...?»

Формули «Чи не зробиш ти...?» і «Зроби, будь ласка...» творять дива, а слова «Ти можеш...?» породжують спротив і нерозуміння,

ніби ставлять під сумнів спроможність людини. Щоб спонукати людину до співробітництва, треба виражати свої бажання прямо і ясно. Слід із самого початку висловити прохання такими словами, щоб у співрозмовника виникло бажання співпрацювати. «Ти можеш навести порядок у своїй кімнаті?» — не прохання, а наказ, у якому приховане несхвалення.

Незалежно від справжніх намірів батьків, якщо вони говорять стурбованим, розчарованим чи сумним тоном і до того ж використовують формулу «Не міг би ти...», дитина сприймає низку прихованих послань. Оскільки прохання сформульоване непрямо і пробуджує в дитини почуття провини, можливі результати позитивного виховання зводяться нанівець. Прямі прохання, які не викликають почуття провини і страху, діють набагато ефективніше.

Для того щоб ліпше пізнати цей механізм, уявіть собі карту діяльності мозку дитини. Якщо кажуть «Не міг би ти...», ймовірніше, активізується ліва пів куля мозку, яка аналізує, що насправді означає ця фраза. Якщо ж говорять: «Зроби, будь ласка...», активізується права частина мозку і безпосередньо задіюється центр мотивації. Дорослий напряму запрошує дитину до співпраці, що не викликає у неї спротиву. Наказуючи дітям, ми насправді заважаємо їм вчитися співпраці. Якщо батьки спонукають дітей до співпраці за допомогою формул «Чи не зробиш ти...» або «Зроби, будь ласка...», вони тим самим навчають їх ясно і прямо просити про те, чого вони хочуть, та отримувати бажане.

Відмовтеся від риторичних запитань

Риторичні запитання ще гірші за формулу «Ти можеш...? » Вони доречні у полемічній доповіді, але вкрай непродуктивні, якщо ви хочете спонукати когось до співпраці. Кожне таке запитання має на увазі приховане послання. У вихованні приховані послання зазвичай містять звинувачення, яке батько чи мати не хочуть висловлювати напряму і маскують за риторичним запитанням.

Риторичне запитання

Можливе приховане послання

Чому в кімнаті такий безлад?

Тобі слід було прибрати в кімнаті. Ти ледачий. Ти мене не слухаєш і т. ін.

3 тобою все гаразд?

3 тобою щось не так. Ти дивно поводишся. Без будь-якої причини така поведінка не дозволена... це погано.

Крім того, що риторичні запитання не впливають на дитину, вони не дають можливість батькам усвідомити свою відповідальність за негативні послання, які містяться у їхніх словах. А якщо ми не усвідомлюємо негативні послання, які вкладаємо у мовлення, то потім не можемо зрозуміти, чому діти ухиляються від співпраці з нами.

Говоріть прямо

Батькам слід навчитися висловлюватися прямо, особливо спілкуючись із хлопчиками.

Негативне

висловлювання

Наказ, що мається на увазі

Позитивне

прохання

Мені

не подобається, як ти ставишся до сестри

Не стався до неї так

Будь ласка, не стався до неї так

Ти знову мене перериваєш

Не переривай мене

Не переривай мене, будь ласка

Щоб отримати безпосередню реакцію, треба прямо висловити прохання, без негативних висловів. Звертаючи увагу на про-гріхи та промахи дитини, ви не досягнете бажаного рівня довіри й співпраці.

Відмовтеся від лекцій

Лекції на тему, що добре і що погано, малоефективні. Звичайно, ви можете встановлювати ті чи інші правила і політику в сім’ї, але не для того, щоб мотивувати вчинки. Дітям і підліткам треба читати лекції тільки тоді, коли вони самі про це просять, інакше лекції не тільки зайві, а й призводять до протилежних результатів.

Не намагайтесь маніпулювати за допомогою почуттів

Ділитися почуттями можна з рівними. Ідентифікувати свої почуття і ділитися ними з іншими — важливе мистецтво; але навчати дитину за допомогою зауважень «я відчуваю» — помилка.

Коли батьки, які є головними в сім’ї, діляться з дітьми своїми негативними емоціями (наприклад, «коли ти ображаєш сестричку, я серджуся, тому що хочу, щоб ви не билися і жили дружно»), щоб спонукати їх до певної поведінки, діти починають відчувати надто велику відповідальність за настрій батьків. Як наслідок, дитина або відчуває себе винною в розчаруваннях дорослих і намагається підлаштуватися під їхні бажання, або приходить до висновку, що нею маніпулюють, і стають опір волі батьків. Не слід ділитися з дітьми негативними емоціями. «Головному» не годиться ставити себе на один рівень із дитиною, валити на тендітні дитячі плечі вантаж відповідальності за власну безпорадність. Говорячи про свої негативні почуття, ви значною мірою втрачаєте контроль над ситуацією і втрачаєте силу досягати співпраці.

Чарівне слово, щоб добитися співпраці

Найсильніше чарівне слово, щоб досягти співпраці — це слово «нумо» («ходімо...», «берімося за...»). До 9 роківудитини

переважно ще слаборозвинуте почуття власного «я». Постійно керуючи дитиною, ви будуєте стіну між нею і вами замість того, щоб укріплювати природний зв’язок, який існує між батьками та дітьми. Якщо ваше прохання стає частиною запрошення до спільної діяльності («Підготуймося до прогулянки»), діти йдуть на співпрацю охочіше.

Як не варто розмовляти 3 дітьми

Рекомендовані

конструкції

Не їж швидко!

Прожовуй їжу повільно

Знову безлад!

Прибери,будь ласка

Скільки на тебе ще чекати?!

Ходімо, нам час іти

Куди поліз?

Вернися, будь ласка

Упадеш!

Будь обережний!

Промокнеш!

Візьми парасольку

Не біжи!

Іди спокійним кроком

Я тобі українською мовою кажу!

Почуй мене, будь ласка

Скільки можна говорити?

Мені довелося повторити декілька разів, виконай моє прохання, будь ласка

Я вже не знаю, як з тобою розмовляти!

Знайдімо рішення, яке влаштує нас обох

Ти що сліпий?

Зверни увагу на це, будь ласка

Хто тобі дозволив так розмовляти?

У нашій сім’ї так не розмовляють

Тобі це не вдасться!

Спробуй: не спробуєш — не дізнаєшся

Я не знаю

Я знайду спосіб, навчуся, спробуємо знайти

 

 

 

Це матеріал з посібника "Організація взаємодії з батьками учнів початкової школи" Бабко, Банах

 




Попередня сторінка:  4.3. Чого діти очікують від дорослих
Наступна сторінка:   4.5. Роль запитань. Виховання у стилі ко...



^