Матеріали для занять із батьками

Вправа «“Подорож” змістовими лініями громадянської та історичної освітньої галузі»

Запитання для активізації та виявлення знань.

Вчитель може висвітлювати завдання і на екран. Покликання на презентацію:

https://drive.google.com/drive/

folders/lYUVkAKA_eMndrtGG2x5p8A7pmHnaaBVS?usp=sharing Усі завдання сформульовано на слайдах.

Роздайте кожному по одному чи по декілька мудрих висловів, поданих нижче. Прочитавши, учасники мають подумати і прокоментувати, у якій ситуації ця мудрість є актуальною.

Згода будує, незгода руйнує. Українське народне прислів’я Зібратись разом — це початок, триматись разом — це прогрес, працювати разом — це успіх. Г. Форд

Дружба має різні прояви, але закон у неї один — вірність. М. Коцюбинський

Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе. В. Сухомлинський Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість. В. Сухомлинський

Де гуртом сіється й ореться, там весело живеться. Українське народне прислів’я

Якщо діти живуть у дружбі, вони вчаться розуміти, що світ прекрасний.

Найбільша сила у найбільшій єдності й організації. В. Винниченко

Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька. В. Сухомлинський

Над всіх старшин — найстарша правда. Леся Українка Мова — найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що пов’язує віджилі, живучі і майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. К. Ушинський

Дружба без достатніх доказів — порожнє, лукаве слово. Т. Шевченко

І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. Т. Шевченко Бути щасливим — це значить пізнати, знайти самого себе. Г. Сковорода

Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців. О. Довженко

Хто в себе не вірить, тому ніхто другий не повірить. В. Винниченко

Не маєш друга — шукай, знайшов — бережи. Українське народне прислів’я

Знання лише тоді знання, коли воно набуте зусиллями своєї думки, а не тільки пам’яттю. Л. Толстой

Дружба подвоює радощі і скорочує навпіл горе. Ф. Бекон Неможливо досягти свободи в майбутньому, утискуючи її нині. М. Бакунін

Труднощі існують для того, щоб долати їх. Р. Емерсон Невдача — це просто можливість почати знову, але вже більш мудро. Г. Форд

Ніколи не соромся запитувати про те, чого не знаєш. Арабське прислів’я

Громада — то Великий Чоловік. І. Франко Вдариш шаблею — заживе пізно чи рано, вдариш словом — вічно ятритиме рана. Українське народне прислів’я

Турбуючись про те, ким дитина буде завтра, ми забуваємо про те, що сьогодні вона вже є кимось... С. Таушер

Ніколи ні про що не жалкуй: інколи неприємності трапляються на благо, а мрії не втілюються до кращого. О. Рой Слідкуй за своїми думками — вони стають словами.

Слідкуй за своїми словами — вони стають вчинками.

Слідкуй за своїми вчинками — вони стають звичками.

Слідкуй за своїми звичками — вони стають характером. Слідкуй за своїм характером — він визначає твою долю. (автор невідомий)

З громади по латці — голому свитка.

З громади по крихті — голодному пиріг. Українське народне прислів’я

З дітьми працювати, що в ризи одягатись. У. Кравченко

Творення демократичного суспільства

(Гра-моделювання)

Участь у занятті, що моделює ситуацію, надає можливість учасникам краще зрозуміти завдання та механізм діяльності демократичної системи управління.

Учасники опановують прийоми та шляхи демократичних взаємин, прийоми розвитку критичного мислення, набувають навичок визначення і формулювання ідей, інтересів та цінностей, пов’язаних із предметом обговорення.

Моделювання — це вид гри, що залучає учасників до абстрактної чи вигаданої ситуації; воно є спрощеним, але живим прикладом реальної події. На відміну від гри чи справжньої вистави, цікавою рисою моделювання є високий рівень не передбачуваності.

Моделювання більш вільне в тому розумінні, що ніхто насправді не знає, якими будуть результати. Вони значною мірою залежать від того, як будуть зіграні ролі. Моделювання пропонує лише ескіз, короткий опис ролі, спираючись на який учасник має створити своє відчуття світу, розвинути свою думку.

Моделювання «Творення демократичного суспільства» має чотири етапи.

Рекомендації вчителеві:

Створіть у приміщенні умови для роботи у малих групках, місце для спостерігачів (якщо такі передбачаються).

Підготуйте для кожного учасника текст «Школа для звірят», таблички з написами ролей (маски, ідентифікатори...).

Надавайте учасникам гри достатній час для підготовки.

Координуючи діяльність учасників, надавайте консультативну допомогу, заохочуйте до міжособистісної та міжгрупової взаємодії.

I етап. Ознайомлення з проблемою у лісовому суспільстві.

Індивідуальне читання тексту «Школа для звірят».

Запитання для обговорення:

Чи ситуація у лісовій школі схожа з реальним життям?

З якою метою лісова громада створила школу?

Які права учнів порушуються у цій школі? Які права людей порушуються у лісовому суспільстві?

Проблема є лише у школі? Чи це проблема усієї лісової спільноти?

Які соціальні групи формуватимуться внаслідок ситуації, що склалась?

Хто може поліпшити цю ситуацію?

Що потрібно зробити, щоб в школі була демократична культура, а в лісовому суспільстві демократична система?

Проводити обговорення відповідно до відповідей і коментарів. Потрібно переконатись у тому, що учасники добре зрозуміли що є предметом обговорення і моделювання.

II етап. Розподіл ролей між учасниками заняття.

Формуються групки:

Учнівство

Батьківська спільнота

Педагоги школи та адміністрація школи

Громада

Журналісти (репортер, ведучий телепередачі...)

Громадська організація (освітня, екологічна, релігійна...)

За потреби в процесі гри-моделювання може відбутися залучення необхідних спеціалістів, супервізорів-наставників, освітніх експертів тощо.

У групках відбувається:

• обговорення ситуації, яка склалась, та осмислення наслідків;

• напрацювання бачення Нової української школи (НУШ);

• складання списку важливих цілей;

• визначення пріоритетних цілей;

• планування.

Під час гри-моделювання відбувається взаємодія усіх груп. Доцільність: створення міжгрупових робочих центрів, проведення зборів, переговорів, круглих столів, висвітлення в ЗМІ, консультацій з експертами тощо.

III етап. Групи вповноважують представників до участі у Загальних зборах.

Уповноважені утворюють центр напрацювання єдиної концепції НУШ.

IV етап. Прийняття концепції шляхом відкритого голосування.

Підсумок

Відчуття самоцінності може сформуватися лише в атмосфері:

— де приймаються будь-які індивідуальні відмінності,

— де любов висловлюється відкрито,

— де помилки послуговують для придбання нового досвіду,

— де спілкування відверте і довірливе,

— де правила поведінки не перетворюються на застиглі догми,

— де особиста відповідальність і чесність кожного є основою взаємин,

— де є схвалення і підтримка.

Школа для звірят

Колись одного разу звірі вирішили собі зробити щось видатне, щоб гідно розв’язувати проблеми сучасного світу. Тож організували вони собі школу.

Постановили вони пройти курс навчання, який би складався з бігу, вилізання на гору, плавання та літання. Щоб зробити провадження такого курсу легшим, ухвалили звірі, що кожен вчити-ме все за програмою.

Качка була досконалою в плаванні, вочевидь кращою, аніж її вчитель, але вона мала лише задовільну оцінку з літання і двійку з бігу. Через те, що вона погано бігала, качка залишалася після уроків і занедбала плавання, бо мусіла вправлятися в бігові.

Це тривало доти, доки її лапки з перетинками не натерлися і вона не дістала з плавання лише «задовільно». Але задовільна оцінка в школі була власне задовільною, тож ніхто тим дуже не переймався, звісно, крім самої качки.

Кролик бігав ліпше за всіх у класі, але дістав нервовий зрив, так багато йому довелось мудрувати в плаванні.

Білка чудово спиналася будь-куди, аж доки її не спіткало розчарування на уроках літання, коли вчитель наказав їй злетіти на вершечок дерева, замість звичного — з вершечка на землю. Вона також перевтомилася, і через це отримала трійку зі спинання і двійку з бігу.

Орля було «важкою дитиною» і не дуже дисциплінованою. На уроках зі спинання воно перемагало всіх, коли треба було дістатися на вершечок дерева, але діставалось воно туди у свій спосіб.

Наприкінці навчального року недоумкуватий вугор, який дуже добре вмів плавати, а також бігати наввипередки, спинатися і навіть трохи літати, дістав найкращий атестат і був відзначений, поставлений у приклад іншим.

Степові собаки пішли зі школи і забрали грошові внески, тому що дирекція не включила в перелік дисциплін викопування і закопування. Вони віддали своїх дітей в науку до борсука, а згодом домовились із дикими кабанами та кротами влаштувати нормальну школу.

Д-р Джодж Рівіс

(переклав з англ. О. Покальчук)

Писані і неписані закони та правила (довідка)

Закони і правила, за допомогою яких спілкуються і співіснують люди і народи, є писаними і неписаними.

Наприклад, закони, що дитина має право навчатися в школі, що це навчання має бути безоплатним, і що її не можна бити, записані не тільки в Загальній Декларації прав людини, а й у Конституціях (тобто Основних Законах) багатьох держав. Правило, що людина повинна доброзичливо ставитися до інших людей, привітно їх зустрічати, бути доброю і милосердною, не записано в юридичних державних законах. Тому цей закон вважається неписаним.

Про права

Повноцінне функціонування суспільства неможливе без усвідомлення важливої ролі права. Утілення гуманістичних цінностей та ідеалів у процеси правового регулювання суспільних відносин є найголовнішим завоюванням в історії людства.

Суспільно-політичні виклики сьогодення висувають нові вимоги до виховання покоління, що підростає, серед яких насамперед формування національної самосвідомості учнів, усвідомлення основоположних прав і свобод людини та знання механізмів їх захисту. За цих умов значно зростає відповідальність педагогів, обов’язком яких є розвиток в учнів основних загальнолюдських цінностей, морально-правових якостей, відповідальності за власну долю та майбутнє держави. Розв’язання зазначених актуальних завдань не можливе без спільної праці вчителів, науковців, представників громадських та міжнародних організацій задля вироблення єдиної національної стратегії розвитку правового виховання школярів.

У теорії права не існує універсального (уніфікованого) визначення поняття прав людини.

Повноцінне розуміння прав людини можливе за умови вивчення міжнародно-правових стандартів, які закріплюють вимоги щодо забезпечення державою всебічного розвитку кожній людині.

Права людини:

— з’являються у людини від моменту народження як невіддільні умови фізичного і соціального існування та розвитку;

— соціальні можливості, які пов’язані з конкретно-історичними умовами, економічним і культурним рівнем життя суспільства та держави;

— мають універсальний характер, вони є надбанням кожної людини.

Не існує єдиної класифікації прав людини.

Потрібно завжди пам’ятати, що права людини невіддільні від неї, їх не можна втратити, оскільки вони випливають із самого факту людського існування. Однак за певних обставин деякі права можуть бути припинені або обмежені. Наприклад, призупиняється низка прав людини, винної у скоєні злочину. Або ж у разі запровадження комендантської години під час громадських заворушень, обмежується свобода пересування громадян.

Права людини взаємозалежні, але не взаємозамінні. Це означає, що права людини пов’язані між собою. Часто здійснення одного права залежить від існування багатьох інших прав, і немає жодного права, яке було б важливішим за інші. Натомість жодне право не може замінити собою інше.

Права людини є загальними, тобто вони однаково застосовуються до людей у всьому світі, причому без часових обмежень. Кожен має право користуватися правами незалежно від раси, кольору шкіри, статі, віросповідання, майнового стану, політичних чи інших переконань.

Права дитини — це складова загального конституційного-правового статусу людини. Дитина є самостійним носієм прав.

Відповідно до Конвенції ООН про права дитини людська істота до досягнення 18-річного віку є дитиною, якщо за законом, застосовуваним до цієї особи, вона не досягає повноліття раніше.

Для розуміння прав людини і прав дитини не обов’язково бути юристом.

Кожна людина повинна знати:

які у неї є права. Для цього потрібно бути ознайомленим із Розділом II Конституції України, в якому визначено обсяг кожної групи прав людини (особистих, політичних, соціально-економічних, культурних тощо), а також міжнародно-правовими стандартами у сфері прав людини;

як реалізувати свої права. Для цього слід знати, які державні органи можуть забезпечити здобуття людиною належного їй соціального блага. Або знати, як правильно вчинити у конкретних відносинах з іншими людьми, якщо задоволення відповідних благ нерозривно пов’язане з благами інших людей (право на сім’ю, право власності, право на житло тощо); як захистити свої права, якщо вони порушені, невизнані іншими людьми, представниками державних органів, установ та організацій. Для цього треба скласти певний юридичний документ, у чому можуть корисними розроблені зразки таких документів, які ви знайдете на спеціалізованих правових сайтах або у спеціальних друкованих виданнях, та подати його до відповідного державного органу у встановлені законом строки.

Історична довідка

В історії народів Землі були часи варварства й дикунства, коли один народ прагнув знищити інший. Колись було таке, що турки-мусульмани винищували вірмен-християн. Але вцілілі від погром жінки й діти зберегли свою мову, релігію і врешті державу.

Під час Другої світової війни так само німці винищували євреїв. Православні серби в Югославії винищували хорватів-католи-ків чи косоварів-мусульман, а ті при кожній нагоді намагались відповісти їм тим самим.

В африканських країнах Руанда, Бурунді та інших одні племена винищували інші.

Тобто на Землі існує геноцид.

Зазнавав не раз такого геноциду і український народ. Одним із яскравих прикладів цього є штучний голодомор 1933 року, коли Сталін та інші вожді Радянського Союзу намагалися знищити незалежного українського селянина — відбираючи в людей хліб і заганяючи їх у колгоспи. Тоді померло від голоду багато мільйонів українців. Тоді ж було знищено цвіт нації — українську інтелігенцію, яка плекала українську культуру і мову.

У Загальній Декларації прав людини стверджується, що кожна людина, як і кожен народ, має право на життя, що всі люди й народи рівні між собою. Люди повинні розв’язувати спірні питання шляхом переговорів, а не насильством.

Слова «дякую» і «спасибі»

У стародавні часи наші предки, говорячи слова використовували тільки дієслово «дякувати». Вони вимовляли «Дякую!». Так було до тих пір, поки люди вірили у природних божеств — бога Сонця, Землі, Води тощо. Коли ж настав час християнства (віри в одного Бога), з’явилось ще слово «спасибі».

«Народилось» воно в XVI столітті зі словосполучення «спаси Бог». Ці два слова означали більше, ніж просто подяку. Вони висловлювали побажання. Так люди бажали порятунку, звертаючись до Бога, просили у нього здоров’я і довголіття. Згодом вислів став коротшим. І на світ з’явилося всім нам знайоме слово «спасибі». Вдячна людина уважна і щира, добра і чуйна, вона цінує допомогу інших.

Люди відзначають Всесвітній день «Спасибі» 11 січня.

З народної мудрості:

Лагідне слово і залізні двері відчиняє.

Тепле слово і мороз зігріє.

Добре слово потрібне людині, як хліб і вода.

Одне приємне слово, наче сад цвіте.

Мудре слово збережи, а погане геть жени!

З журналу «Паросток» № 4, 2014.

Життєва цінність — толерантність

Уміння миритися з недосконалістю інших є ознакою справжньої гідності. Г. Вінклер, німецький біолог, професор ботаніки.

Толерантність (від лат. — терпіння) означає прийняття людини, терпимість до її образу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, думок, ідей, вірувань, визнання її свободи і прав...

Толерантність забезпечує мир між людьми та прийняття одне одним навіть за відсутності любові.

Усі люди мають відмінності: колір шкіри, волосся, інші індивідуальні особливості, можуть діяти по-різному, але це не означає, що хтось гірший або кращий. Від народження всі рівні, і кожному вистачить місця під сонцем. Ми маємо поважати права кожної людини, незалежно від статі, расової і національної належності, віку і фізичного стану.

Важливо сприймати оточення таким, яким воно є, навіть тоді, коли погляди людей та їхні уподобання різняться від твоїх.

Не можливо оцінювати дії людини з погляду на те, що вона вчиняє не так, як нам хотілося.

Люди завжди контактують один з одним: співпрацюють, разом проводять спільний час, але іноді між ними виникають суперечки. Подолати їх допомагають любов, порозуміння, повага, співпереживання, компроміс, толерантність.

Толерантність розряджає конфлікти і суперечки і дає можливість діяти на основі згоди. Адже уміння знаходити спільну мову — дуже важлива умова для розвитку, колективу і всього людства.

Формуючи толерантність як рису характеру, ми забезпечуємо успіх у майбутньому власному житті.

Держави — члени ООН на 28 сесії Генеральної Асамблеї з питань освіти, науки і культури у 1995 р. проголосували за визнання 16 листопада Міжнародним днем толерантності (терпимості) та закликали людство вчитися жити в мирі. Толерантність сприяє встановленню нормальних цивілізованих відносин і стає непере-вершеною цінністю у складні часи політичних та військових конфліктів. І сьогодні наявність толерантності — показник демократії у будь-якій державі. Сильна держава там, де є згода між людьми.

З журналу «Паросток» № 3,2014.

Конфлікт: боротися разом

Конфлікти виникли разом із появою людей на планеті та супроводжують нас упродовж усього життя. Людство насичене емоціями та переживаннями, і кожна особистість реагує в різних ситуація по-різному, іноді досить емоційно і не завжди адекватно. Конфлікт — явище, яке виникає у разі зіткнення протилежних поглядів, інтересів, прагнень, мотиві, потреб. Це і породжує конфлікти. Конфліктна ситуація — це наявність протилежних позицій, що веде до зіткнення сторін.

Конфлікт є природною частиною нашого буття.

Найбільш розповсюдженими є міжособистісні, внутрішньо особистісні та соціальні конфлікти.

Пам’ятаєте байку І. Крилова «Лебідь, Рак таЩука»? Конфлікт відбувся тому, що персонажі байки не змогли домовитися...

Як розв’яжемо ситуацію, що є в основі кожного конфлікту, свідчить про те, які ми. У конфлікті є позитивний потенціал: якщо конфлікт за певний час не припинено, завжди є основа для того, щоб зрозуміти іншого, його побажання.

Найчастіше образи у дитячому колективі є причинами конфліктів. Ми очікуємо від оточення певної поведінки, а очікування не виправдались. Можливо, розповідаємо про події під кутом

власного бачення, унаслідок чого можуть з’явитися думки, які призводять до образ.

Образи бувають різні та іноді перетворюються на сварки і, на жаль, бійки.

Якщо ми навчимося розрізняти, що було сказано з бажанням образити, а що ненавмисно, просто так (таке часто відбувається), буде легше сприймати чиюсь нетактовну поведінку. Якщо образили — охолонь: агресія може породити агресію. Подумай, що той, хто ображає, теж може опинитися на твоєму місці!

Конфлікт призводить до неприємних наслідків: стресових реакцій, стану фрустрації (психічний стан, що виражається в характерних переживаннях і поведінці, і те, що викликається об’єктивно непереборними (або суб’єктивно сприйманими як непереборні) труднощами на шляху до досягнення мети, розбіжності реальності з очікуваними суб’єкта), стану кризи. Визначаються чотири основні стадії протікання конфлікту: виникнення конфліктної ситуації, усвідомлення учасниками її наявності, перехід до конфліктної поведінки, вирішення самого конфлікту.

Щойно ми навчимося розуміти, що відчувають та думають різні люди під час конфлікту, буде легше усвідомити їхню поведінку. У конфлікті не буває переможців, хтось з учасників має зробити перший крок для його вирішення. Хибна думка полягає в тому, що тільки одна сторона може бути правою.

Конфлікту протистоїть співпраця — організована спільна діяльність з розподілом обов’язків всіх учасників, яка спрямована на отримання певного результату. У процесі взаємодії та взаємозалежності мобілізуються емоційні та фізичні ресурси членів групи — від обміну думками до прийняття рішень.

Будь-яка конфліктна ситуація може мати чотири основні результати:

— повне або часткове підкорення учасника конфлікту або іншої сторони;

— компроміс;

— переривання конфліктних дій;

— припинення конфлікту.

Ви задіяні у конфлікті? Його треба припинити, він не зникне раптово. Ваші дії:

— зробіть перший крок: розпочніть бесіду про конкретну ситуацію, яка вас не влаштовує;

— розкажіть, як ви почуваєтьсь у цій ситуації, користуючись словами «я образився», «я злякався», «я відчув», «мені було не дуже приємно», «врахуйте, будь ласка, і мою думку»;

— уважно, не перериваючи, вислухайте протилежну сторону; можна звернутися і до сторонньої людини, щоб розсудила;

— надайте конкретні пропозиції щодо зміни ситуації, поведінки,

стосунків: « Я вас прошу...», «Я хотів би...».

Пам’ятайте: частіше для припинення конфлікту достатньо єдиної щирої посмішки і вибачення!

За матеріалами журналу «Паросток» № 2, 2013,

автор статті Т. Фролова.

Мова — дзеркало душі

Людино, заговори, щоб я тебе побачив! (Сократ)

Ви коли небудь чули вираз: «Яка різниця, як говорити?» Озирніться навкруги і прислухайтесь до мови людей, що вас оточують. Адже мова — чарівний дар, яким володіє лише людина. Без мови не можливе спілкування і навіть існування самого суспільства. Культура людини дуже яскраво виявляється в її мові, майстерності грамотно, виразно, точно та лаконічно передавати думки. Велике значення мають темп мови, інтонація, володіння мімікою і жестами, які допомагають передавати емоційне забарвлення, сенс сказаного. Французький філософ Вольтер говорив: «Чудова думка втрачає свою ціну, якщо погано висловлена».

Мова — це візитна картка людини. Можна слухати людину, навіть не бачачи її обличчя, і скласти про неї враження. На жаль, зустрічаються такі люди, які зловживають сленговими і вульгарними виразами, ще й лихословлять. Людина, яка не може висловити свою думку, вживає брудні слова, позбавлена почуття власної гідності.

Лихослів’я виникло з давніх-давен. І, на жаль, є сьогодні. Наші предки знали, що злі слова вбивають, калічать душу. Існує велика кількість життєвих ситуацій, коли лайку вживають без наміру когось образити або для того, щоб розрядити власну агресію, у стані емоційного піднесення. Однак використання у таких ситуаціях саме лихослів’я свідчить про культуру мовця.

Релігія вважає лихослів’я гріхом, мораль — аморальним вчинком, культура пов’язує вживання «брудних» слів із низьким рівнем розвитку людини.

Лихослів’я негативно впливає не лише на здоров’я тих, хто лається, але і тих, хто вимушений слухати лайки. Почувши мат, використовуючи мат, ми руйнуємося духовно. Кажуть, що тоді від людини відлітає її ангел-охоронець.

Вчені перевіряли, як впливають слова на воду: над однією лихословили, над іншою молилися. Потім досліджували структуру води: над якою лихословили — мала деформовану структуру, а над якою говорили добрі слова — поліпшувалася. А ми знаємо, що людина на 60-80% складається з води.

Поставте собі запитання: «Що у стосунках з оточуючими може спровокувати у мене лихослів’я? » У житті трапляється безліч нео-чікуваних ситуацій, пов’язаних з образами, кепкуваннями. Але вживання грубих і лайливих слів залежить від вольових рис.

Погодьтесь, культурна людина ніяковіє, коли чує брудну лайку.

Перевиховати усе суспільство неможливо, а почати з себе можна. Треба! Прагнення до поваги, створення позитивного іміджу людини несумісні з негідними словами.

Пам’ятайте: мова формує інтелект, а інтелект відбивається у мові!

Як позбавитись лихослів’я?

Більше читати, розширювати свій словниковий запас.

Розвивати вміння керувати своїми емоціями, уникати конфліктних ситуацій.

Виховувати в собі гуманні риси — толерантність, емпатію, доброту, повагу до літніх людей.

Прагнути до здорового способу життя, пам’ятаючи, що брудні слова негативно впливають на людину.

Уміти об’єктивно оцінювати ситуацію і не наслідувати негідну поведінку.

Треба пам’ятати: мудре та добре слово приносить радість, дурне і зле, необдумане та нетактовне — приносить біду.

За матеріалами журналу «Паросток» № 2, 2014.

«Я пишаюсь, що знаю цю людину»

(Вправа-гра за принципом гри «Бінго»)

Знайди людину,...

Яка сортує сміття	Яка любить гуляти під дощем	Яка врятувала бездомну тваринку	Яка була в зоні АТО
яка знає походження назви нашої держави	яка любить зосереджуватися на шумі та звуках природи (шум моря, вітра, симфонія зливи...)	яка любить спостерігати за природними явищами	якає волонтером
здає відходи на перероблення	знає три рослини і три тварини свого краю, які занесені до Червоної книги	для якої природа є важливою цінністю	якій подобається вивчати тварин, рослини та різні форми життя

Словник чарівних висловів

(учителя та батьків)

Вибачення — не слабкість

Яприпустився(припустилася) помилки, вибач мені, будьласка. Я був (була) неправий (неправа), прошу вибачити.

Я різкувато висловився (висловилася) в тій ситуації, не ображайся, будьласка.

Згода робить вас партнерами

Я згодний (згодна) з тобою!

Я теж так вважаю.

Згоджуюся з твоєю точкою зору.

Похвала дарує радість

Це перемога!

Це заслужений успіх, ти чудово попрацював (попрацювала)! Оригінальна ідея!

У тебе так легко це виходить!

Я вражений (вражена) твоєю роботою (на уроці/зараз).

Вітаю, ти можеш пишатися собою!

Дивися, у тебе вийшло!

Я так і знав (знала), що в тебе вийде.

Ви довіряєте — вам довіряють

Я радий (рада), що ти говориш про це!

Я дуже ціную, що ти поділився (поділилася) цим із нами!

Я хочу довірити тобі цю справу.

Я впевнений (впевнена), що ти не підведеш!

Твої ідеї нам дуже допоможуть!

Підтримки забагато не буває

Спробуй, я впевнений (впевнена), ти зможеш!

У нас знову вийшло! Здорово!

Мені подобається, як ти... коли ти...

Ти на правильному шляху!

Я помітив (помітила), що ти дуже стараєшся.

Мотивація надихає

Твою роботу ми обов’язково розмісимо на виставці!

Можна я прочитаю твій твір усім? Він просто прекрасний!

Вперше на моїй пам’яті хтось додумався до цього!

Вірю, ти придумаєш щось оригінальне!

Це було просто і весело — ми обов’язково повторимо ще!

Цікавість заохочує

Швидше б побачити, що в тебе вийде!

Було цікаво це робити разом!

Мені теж цікаво спробувати зробити так, як це зробив (зробила) ти!

Ти чітко мислиш — і це справді цікаво!

Вдячність зігріває

Дякую, ми спробуємо!

Дякую, що не побоявся (побоялася) висловити думку, яка відрізняється від думки більшості!

Дякую за твою цікаву пропозицію!

Дякую за твою (вашу) щирість, я це дуже ціную!

Поради для сімей

Читаймо дітям вголос!

Науковці, дитячі психологи й педагоги закликають батьків якомога більше читати дітям вголос. У багатьох країнах (Польща, Німеччина, Чехія, Росія) на національному рівні популяризували читання вголос.

Деякі популяризатори переконані, що від успіху згаданих промоційних кампаній залежатиме інтелектуальне й емоційне здоров’я нації, а отже, її успішність, живучість та конкурентоспроможність.

Але чому стільки уваги та честі такій, здавалось б, прості речі, як читання дітям вголос?

Науковці твердять, що родина в сучасному інформаційному суспільстві гостро відчуває брак емоційного спілкування. На зміну живому спілкуванню прийшло телебачення, відео, інтернет та інші інформаційно-розважальні спокуси.

Найбільше в цій ситуації страждають діти. Дитина, яка виховується в такій теле-, відеозалежній сім’ї, ризикує вирости мало емоційним, інтелектуально недорозвиненим невротиком.

Фахівці давно б’ють на сполох і закликають відповідальних батьків рятувати свої родини та дітей.

Дослідження показують, що читання своїм дітям вголос може стати тим рятівним колом, яке відродить здоровий емоційний

клімат у сім’ї й забезпечить повноцінний інтелектуальний розвиток дитини.

Читання дитині вголос

• налагоджує та зміцнює емоційний зв’язок між батьками й дитиною;

• розвиває дитячу мову, пам’ять та увагу;

• учить мислити, тренує здатність зосереджувати;

• допомагає пізнати та усвідомити моральні засади;

• запобігає узалежненню дитини від телебачення; комп’ютера та інших інформаційних спокус;

• ефективно розвиває навички читання та отримання знань із книг;

• підтримує в добрій емоційній, мовній та інтелектуальній формі самих дорослих читців.

Однак, щоб читання вголос мало належний ефект, потрібно:

• намагатися читати щодня не менше 15-20 хвилин;

• попередньо готуватися до читання дитині (віднайти відповідні інтонації, ставити правильні наголоси, не соромитись читати емоційно);

• не припиняти читати дитині вголос і в підлітковому віці;

• зважено добирати літературу.

Допоможіть дітям зробити опитування серед своїх рідних (батьків, дідусів, бабусь, старших братиків і сестричок). Записуйте названі книги:

Яка книга про Україну, прочитана вами, найбільше запам’яталась, надала розуміння історії?

Поцікавтесь, розпитайте у знайомих, сусідів про громадський рух (флешмоб) «Буккросинг». Українською мовою цей рух називаються «Книгооберт».

Пошукайте разом із рідними скриньки з книгами у своїй місцевості, якщо можливо, долучіться до акції.

Подаруй книгу (можна прочитану) тому, хто потребує — дітям в дитячий будинок, у сім’ю, де дітям не мають можливості купити книгу, в лікарню...

Разом із дітьми проведіть опитування серед громади. Проводячи опитування, пам’ятай про правила поведінки, етикету: будьте вихованими, ввічливими. Також, якщо можливо, використайте записний прилад (диктофон, айпед...).

Опитувальник

З’ясуйте у дітей:

Чи відразу ви дійшли згоди, кого з громади ви будете опитувати?

Чи відразу погодилась на опитування людина, до якої ви звернулись? Як вона віднеслась до цієї пропозиції? (із задоволенням, із цікавістю, з недовірою, з острахом...)

Хто більше ставив запитання, чи відповідач читав сам?

Чи сподобалось вам проводити опитування?

Розкажіть про свої відчуття і почуття під час проведення опитування.

Немає часу на дитинство, або озираючись у минуле

(Заняття)

І. Коротка розмова «Озираючись у минуле»

Розказуйте дитині про Ваше дитинство — смішні історії, найбільш хвилюючі миті, враження, радості, страхи. Так Ваша дитина відчуватиме тісніший зв’язок між Вами і нею, теж ділитиметься з Вами своїми думками.

Як Ви дружили? Як ходили до школи? Як уперше побачили море, пішли в кіно? Які традиції панували у Вашій сім’ї? Які

книжки тоді читали, що колекціонували? Можливо, ще залишилася Ваша колекція?

Спробуйте розповісти цікаву історію про своє дитинство.

Щоб легше його пригадати, заповніть опитувальник.

КОЛИ Я БУВ МАЛИМ

КОЛИ Я БУЛА МАЛОЮ

II. Коротка розмова «Немає часу на дитинство...»

Читання і обговорення 1-ї частини вірша «Швидко!» Д. Вавілон (і весь час немає часу...).

Дану та Вавілон

ШВИДКО

(з польської переклала Ірина Кононенко)

Швидко встань і одягнися! Швидко снідай, не барися! Швидко руки мий і шию! Швидко, бо сама помию! Швидко, тато нас чекає! Швидко, наш трамвай тікає! Швидко забігай до класу! Швидко, бо немає часу!

І весь час немає часу...

А я хочу самостійно По калюжі йти спокійно, їсти бублик пів години І дивитись на машини,

І на дощик, і на хмарку,

На кота і на канарку.

Довго хлюпатись у ванні, Бумкати на барабані, Пасочки ліпити з глини,

І не бігти щохвилини. Зрозумійте, це — важливо: Хочу жити не-квап-ли-во!

Обговорення

А що у відповідь каже ваша дитина?

Чому так багато різних відповідей — у кожного своя?

Коли ваша дитина почувається щасливою?

Скільки часу щодня ви є з дитиною: спокійно розмовляєте, обмінюєтесь планами, спільно вирішуєте, читаєте їй вголос...?

Що ми можемо зробити для того, щоб частіше відчувати себе щасливими?

Що ми можемо робити для того, щоб діти наші росли впевненими, відповідальними, щасливими?

Неквапливість життя — чи реально у нашому швидкому темпі життя?

III. Коротка розмова «Про щастя...»

Ця інформація про данців, які вже вкотре входять до трійки найщасливіших.

Нудде — філософія щастя

Щорічна Всесвітня доповідь про щастя (World, Happinness Report) містить рейтинг країн світу за рівнем відчуття щастя їхнього населення. Данці вже вкотре входять до трійки найщасливіших. У чому секрет їхнього щастя? Данці мають надзвичайно високий рівень соціальної довіри. Люди довіряють і один одному, і державі. Цінності довіри закарбовані у данській культурі і суспільстві та мають коріння у данській історії. Ідея у тому, що кожен робить свій внесок у суспільство, а суспільство допомагає всім. Неодмінною частиною життя данців є hygge — філософія скандинавського щастя. Це слово важко перекласти, проте загалом мова йде про неквапливість життя та пошук позитиву у звичайних життєвих моментах — спілкуванні з родиною, друзями, відпочинку та єднанні з природою, прогулянці на велосипеді (це найулюбленіший транспорт данців), читання книги чи перегляді улюбленого серіалу. Hygge — це задоволення від простих, звичайних, щоденних моментів життя разом із дорогими та приємними тобі людьми.

Будьте щасливі, наповнюйте щастям кожну хвилину життя, радійте сонцю і насолоджуйтесь теплим літнім дощиком, даруйте свій час близьким і Всесвіт неодмінно відгукнеться!

Щастя наше всередині нас...

Г. С. Сковорода

Просто і довершено визначив місцезнаходження щастя Григорій Савович. Проте: «шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами». Наче в докір, зауважує мислитель науковцям, які

шукають щастя по країнах і століттях і стрімко розвивають пошук за межами планети. Скажімо, відомий американський психолог Мігай Чиксентмігаї, почесний професор Клермонтського університету, член Американської академії освіти, Американської академії наук та мистецтв, Національної академії досліджень дозвілля, автор близько 20 книг і 120 статей про творчість і щастя, разом з іншими колегами і кількома науковими центрами розпочали глобальний пошук щастя і способів його досягнення. І ось після тривалих пошуків професор Чиксентмігаї зазначає: «Діогену з його ліхтарем двадцять три століття тому було важко знайти серед своїх співгромадян чесну людину, але сьогодні він, мабуть, мав би ще більший клопіт, розшукуючи щасливу».

У тому і велич нашого мандрівного мислителя Г. С. Сковороди, що він пішов далі Діогена, він вище піднявся за сучасних науковців:

«Як хочеш ти щастя — послухайся долі». І нічого складного: «будь сит в своїй долі!».

Глобальний науковий пошук щастя не виправдав очікуваних сподівань науковців. Мігай Чиксентмігаї відзначає: «Ми розуміємо, що таке щастя, не краще, ніж Арістотель, а стосовно знання про те, як досягти цього благословенного стану, можна стверджувати, що нам узагалі нічим похвалитися». Натомість наш мудрець казав: «Як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих». Це парадоксально, але діти народжуються щасливими. Тому слід шукати відповідь, чому і де люди втрачають щастя. «Щасливий, хто знає багато про добре життя, та ще щасливіший, хто зміг скористатися з нього. Не той чоловік щасливий, хто кращого ще бажає, а той, хто вдоволений тим, що зараз у нього є». «Воно залежить від Серця. Серце — від миру, мир — від призвання, призвання від Бога. Тут кінець: не ходи далі. Се є Джерело всілякої втіхи і царству його не буде кінця!» (Г. Сковорода).

Щастя — це насамперед душевний стан. А душевно-сердечний стан залежить від миру, від відчуття рівноваги і спокою. А мир і рівновага залежні від знання себе і світу, тобто покликання. Покликання — це знати себе і своє місце у просторі. На рівні сердечно-інтуїтивних відчуттів це дано усім, у природі всі істоти живуть тільки так — за сродністю. У світі людей те ж саме, ось тільки розумні, які задивляються на чуже, втрачають своє і втрачають щастя. У них зароджується неспокій, втрачається рівновага і впевненість. їхнє мислення спотворюється і воно закриває сердечно-інтуїтивне відчуття. Такі люди втрачають сродність, стають нещасливими, втрачають людяність. Ось таку довершену і всеосяжну послідовність, закономірний шлях пізнання щастя визначив наш Великий мислитель Г. С. Сковорода.

Якщо у сім’ї панують любов, мир, злагода, гармонія, порозуміння, то дитина зростає щасливою, здорового, вдячною, у неї формується система цінностей і чеснот, оптимістичне світовідчуття, активна життєва позиція.

Щасливі батьки виховують щасливих дітей!

Як спільно проводити час із дитиною

Розмова коротка (і недуже)

75 обов’язкових занять із дитиною для яскравих та щасливих спогадів про дитинство

1. Пускати сонячні зайчики.

2. Спостерігати, як проростає насіння.

3. Разом скотитися з крижаної гори.

4. Принести з морозу і поставити уводу гілку.

5. Вирізати щелепи з апельсинових шкірок.

6. Дивитися на зірки.

7. Заштриховувати монетки і листя, заховані під папером.

8. Трясти олівець, щоб здавалося, що він став гнучким.

9. Дірявити крижинки під струменем води.

10. Приготувати палений цукор у ложці.

11. Вирізати гірлянди паперових чоловічків.

12. Показувати театр тіней.

13. Пускати «млинці» на воді.

14. Малювати мультфільм на полях зошита.

15. Влаштовувати житло в коробці від холодильника.

16. Плести вінки.

17. Робити виверження вулкана з лимонної кислоти і соди.

18. Показати фокус з наелектризованими паперовими фігурками.

19. Писати під копірку.

20. Зробити бризкалки з пляшок і влаштувати бій.

21. Слухати спів птахів.

22. Пускати тріски за течією, рити канали і робити загати.

23. Побудувати курінь.

24. Трясти гілку дерева, коли дитина стоїть під нею, і влаштувати листопад (снігопад, дощик).

25. Спостерігати схід та захід сонця.

26. Милуватись місячною доріжкою.

27. Дивитись на хмари і придумувати, на що вони схожі.

28. Зробити флюгер і пастку для вітру.

29. Світити в темряві ліхтариком.

30. Робити восьминогів з кульбабок і лялечок з шипшини.

31. Сходити на риболовлю.

32. Залишати відбитки тіла на снігу.

33. Годувати птахів.

34. Робити «таємничку».

35. Будувати будинок з меблів.

36. Сидіти біля багаття. Смажити хліб на прутику.

37. Запускати повітряного змія.

38. Крутити дитину за руки.

39. Побудувати замок з піску. Закопуватися в пісок. Вирити глибоку криницю, щоб дістати води.

40. Сидіти в темряві при свічках.

41. Робити чортиків з намиленого волосся.

42. Дути в порожню пляшку.

43. Повторювати одне слово багато разів, щоб воно перетворилося в інше.

44. Видавати переможний крик команчів.

45. Дивуватися своїй гігантській тіні і грати з тінями у спіймайки.

46. Стрибнути в центр калюжі.

47. Робити записи молоком.

48. Влаштувати бурю в склянці води.

49. Закопати скарб у тарілці з кашею.

50. Порозумітися (пояснюватися) знаками.

51. Зробити носики з крилаток клена, ордени з будяків, сережки із черешень.

52. Дути на пушинку.

53. Залишити травинку в мурашнику і потім спробувати мурашину кислоту.

54. їсти заячу капусту, смоктати смолу, злизувати березовий сік і кленовий сироп, жувати травинки.

55. Видавлювати формочками печиво.

56. Нанизувати ягоди на травинку.

57. Грати в циклопів.

58. Співати хором.

59. Полагодити улюблену іграшку.

60. Пускати мильні бульбашки.

61. Прикрашати ялинку (робити дідуха).

62. Свистіти через стручок акації.

63. Змайструвати ляльковий будиночок.

64. Залізти на дерево.

65. Грати в привидів.

66. Придумувати маскарадні костюми і вбиратися.

67. Говорити про мрії.

68. Стукати в саморобний барабан.

69. Випустити в небо повітряну кулю.

70. Організувати дитяче свято.

71. Дивитись на світ через кольорові скельця.

72. Малювати на запітнілому склі.

73. Стрибати в купи осіннього листя.

74. Почати обід з десерту.

75. Надягти на дитину свій одяг.

Притчі для роботи з батьками див.

З досвіду роботи

Кожен заклад освіти має свої напрацювання у побудові дійсно глибоких партнерських стосунків між школою та батьками. Саме успішні кейси дають наснагу, підштовхують до пошуку нестандартних рішень у розв’язанні несподіваних ситуацій.

Немає єдиного рецепту, якими шляхами йти, але є рецепт, як іти: з повагою до людських потреб, людської гідності та людських стосунків.

З досвіду роботи директора спеціалізованої школи № 85 з поглибленим вивченням англійської мови м. Києва ФедуновоїТетяни Миколаївни, заступника директора спеціалізованої школи № 85 з поглибленим вивченням англійської мови м. Києва Орлової Віри Георгіївни.

Дослідно-експериментальна робота за темою «Організаційно-педагогічні умови батьківсько-вчительського партнерства у формуванні соціокультурного простору сучасної школи» на базі спеціалізованої школи № 85 з поглибленим вивченням англійської мови м. Києва Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України «Про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі спеціалізованої школи №85 з поглибленим вивченням англійської мови м. Києва» від 12.10.2015 № 1073 протягом 2015—2020 н. р. школою виконувалася дослідно-експериментальна робота за темою «Організаційно-педагогічні умови батьківсько-вчительського партнерства у формуванні соціокультурного простору сучасної школи».

Метою дослідження було визначення та експериментальна перевірка організаційно-педагогічних умов батьківсько-вчительського партнерства у формуванні соціокультурного простору сучасної школи.

Водночас об’єктом дослідження був процес формування соціокультурного простору сучасної школи, а його предметом — організаційно-педагогічні умови батьківсько-вчительського партнерства у формуванні соціокультурного простору сучасної школи.

Гіпотеза дослідження ґрунтувалася на припущенні, що формування соціокультурного простору сучасної школи залежить від організаційно-педагогічних умов батьківсько-вчительського партнерства та їх зв’язку у виконанні спільних функцій у розвитку особистості дитини.

Відповідно до поставленої мети та висунутої гіпотези школою виконувалися такі завдання:

— означити стан досліджуваної проблеми, визначити перспективні підходи до її розв’язання, уточнити понятійний апарат;

— визначити роль батьківсько-вчительського партнерства у формуванні соціокультурного простору сучасної школи;

— розробити модель системи взаємодії батьків, учителів та дітей;

— розробити, обґрунтувати й апробувати організаційно-педагогічні умови батьківсько-вчительського партнерства у формуванні соціокультурного простору сучасної школи;

— визначити критерії, показники та рівні ефективності батьківсько-вчительського партнерства у формуванні соціокультурного простору сучасної школи;

— розробити програму роботи з батьками шляхом створення організаційно-педагогічних умов батьківського партнерства;

— розробити методичні рекомендації для реалізації дослідно-експериментальної роботи.

Експериментальна робота здійснювалася в чотири етапи, у кожного з яких були власні завдання та результати.

З метою визначення основних орієнтирів діяльності і розвитку школи, філософії освітнього процесу, підходів до розбудови головних ланок життєдіяльності школи як суспільно-економічного феномена критеріїв результативності школи у вимірах «вчитель — учень — родина»; проектування процесу оновлення діяльності школи; підвищення ефективності роботи батьківської громадськості щодо формування навичок співпраці, підвищення батьківської компетентності, установлення партнерських стосунків, усунення причин, які породжують звернення батьків; об’єднання зусиль батьків, педагогів та громадськості для створення комфортного та безпечного освітнього середовища для дітей ув соціокультурному просторі було розроблено Концепцію «Школи відповідального партнерства».

Основні завдання Концепції, що реалізовувалися протягом терміну впровадження експерименту:

— створення моделі «Школи відповідального партнерства»;

— розробка та наукове обґрунтування програми родинного виховання;

— визначення мети і завдань розвитку школи, забезпечення їх відповідності стратегічним напрямам розвитку освіти в Україні;

— спрямування роботи всіх структурних підрозділів закладу освіти на підвищення якості освіти, координування діяльності різних структурних одиниць школи;

— окреслення пріоритетних напрямів модернізації змісту освіти в закладі, забезпечення реалізації компетентнісного підходу в процесі підготовки випускників школи;

— утвердження основних напрямів удосконалення освітнього процесу, а саме:

— упровадження особистісно орієнтованого підходу, інтерактивних освітніх технологій, диференціація та індивідуалізація навчання;

— сприяння розвитку безперервної освіти та професійного навчання особистості упродовж життя;

— поліпшення системи стимулювання професійного зростання педагогів школи, створення умов для розвитку професійної творчості, запровадження педагогічних інновацій;

— сприяння поширенню кращого закордонного та вітчизняного досвіду, залучення батьків, членів родини до активної участі в освітньому процесі, а також упровадженню батьківських

ініціатив, спрямованих на розвиток дітей та дитячих колективів, гармонізацію відносин між поколіннями;

— визначення пріоритетних напрямів модернізації управління закладом освіти.

Надання пріоритетності батьківсько-вчительському партнерству у формуванні соціокультурного простору школи; створення умов для професійного саморозвитку вчителів на концептуальних засадах Нової української школи; гуманізація та демократизація відносин учасників освітнього процесу школи, яка працює на засадах інновацій, творчості, інтеграції та «педагогіки партнерства»; забезпечення сприятливого психологічного мікроклімату та відповідного професійного саморозвитку вчителів, взаємодії на засадах співпраці між учителем, учнем і батьками — ось далеко неповний перелік базових засад розробленої Концепції «Школи відповідального партнерства», які допомогли не лише досягти успіху в експерименті, а й стали запорукою успішної діяльності школи в цілому.

Відповідно до Концепції було розроблено структуру усвідомленого батьківства, яка включає такі складові компоненти:

— ціннісні орієнтації, що об’єднують людей у сім’ю й створюють перспективи для її розвитку, визначають шляхи виховання дитини в сім’ї, а батьки зі свого боку впливають на формування ієрархії цінностей у дітей;

— батьківські установки та сподівання — погляд батьків на свою роль, визначають певну спрямованість у стосунках із дітьми, є орієнтаціями батьків на ті чи інші виховні цінності;

— батьківське ставлення має прямий вплив на формування дитячої особистості; у ставленні батьків до дітей акумулюється вся система внутрішньородинних відносин;

— батьківські почуття — особлива група почуттів, яка посідає важливе місце в житті людини;

— батьківські позиції пов’язуються зі свідомо прийнятими, виробленими батьками поглядами та намірами стосовно дитини. Позитивною моделлю батьківської позиції є глибока, врівноважена поведінка батьків, де різноманітні прийоми використовуються не автоматично, а свідомо, з урахуванням наслідків своїх дій;

— батьківська відповідальність — прийняття на себе відповідальності за долю дитини перед своєю совістю та суспільством;

— стиль родинного виховання впливає на формування особистості дитини, розвиток соціальних навичок.

З метою результативної та успішної роботи з реалізації Концепції було розроблено модель компетентної родини, відповідно до якої родина успішно виконує функції: господарсько-економічну, регенеративну, освітньо-виховну, соціальну, рекреативну, духовну, соціаль-но-статусну, психотерапевтичну.

Відповідно до завдань експериментальної роботи було розроблено та обґрунтовано програму родинного виховання, у межах якої було організовано роботу з батьками, спрямована на індивідуальний

розвиток кожного учня. Результати моніторингу показали, що родинне виховання гармонійно пов’язувалося із системою шкільного виховання, виховні результати школи приймаються сім’єю, а як результат було відсутнє педагогічне протистояння родини і школи, що також сприяло розвитку учня. Тому за результатами експериментальної роботи саме соціально-педагогічне партнерство сім’ї і школи було визнано детально пропрацьованою й гнучкою формою співпраці, побудованою на чіткому розподілі ролей, відповідальності, співучасті у вихованні та навчанні дітей, які вміщують соціальні й педагогічні аспекти.

З метою формування соціокультурних компетентностей учнів у системі виховної роботи закладу освіти на засадах єдності виховання у сім’ї та школі, розвитку і психологічної підготовки учнів до са-мореалізації в соціумі шляхом активізації співпраці батьківсько-педагогічного партнерства було організовано та проведено різноманітні заходи. Традиційними стали міжнародний конгрес юних посланців миру «Усім світом — за мир!», інтеграційний фестиваль дитячої творчості «Сонячні барви», загальношкільне свято «Твої таланти, школо!», родинні свята Новруз, «Душа української жінки»; спортивні свята «Тато, мама, я — спортивна сім’я», «Козацькі забави»; екологічні акції «Школа-квітник», «Збережи дерево. Посади дерево», «Почуй голос лісу»; благодійні акції «Янголи поруч!», «День блага. День добра», «Долоньки країни»; родинні флешмоби «З Україною в серці!», «Жовто-блакитний колір душі!», урок-реквієм «Бабин Яр: пам’ять серця» тощо.

Слід зазначити, що батьки брали безпосередню активну участь ворганзації та проведенні заходів: опікувалися питанням відбору костюмів, декорацій, музичного супроводу, написанням сценаріїв. Так, поетичні композиції «Діти і війна» (сценарій додається) та «Вибір» (сценарій додається), з якими учні посіли І місце на районному конкурсі поетичних мінікомпозицій до Дня захисника України та на районному конкурсі поетичних мінікомпозицій «Молодь Голосієва обирає здоров’я», були створені мамою учениці спеціалізованої школи №85 Калашніковою Іриною Іванівною. Композиція «Вибір» була відзначена почесним дипломом на XV Ювілейній Міжнародній виставці закладів освіти та надрукована у журналі «Шкільний світ» (2015).

Підсумовуючи проведення означених заходів, зазначимо, що ефективність формування соціокультурного простору школи залежить від батьківсько-вчительського партнерства та його зв’язків із соціокуль-турним простором школи.

Основою реалізації моделі партнерських відносин закладу освіти із сім’єю, а також суттю очікуваного результату є зріла суб’єктна позиція батьків, які свідомо беруть на себе відповідальність за виховання дітей. Саме сформованість такої позиції з боку батьків і повага до проблем сім’ї та надання допомоги в їхньому розв’язанні з боку педагогів є гарантією успішної реалізації моделі партнерської взаємодії.

Головною метою перетворень у школі є створення умов для розвитку доступної та якісної освіти відповідно до сучасних вимог суспільства, запитів особистості та потреб держави; розкриття та розвиток здібностей, талантів і можливостей кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками.

Аналіз динаміки змін у соціокультурному просторі школи та проведення оцінки ступеня батьківсько-вчительського партнерства в системі виховної роботи школи, здійснення науково-практичного аналізу та визначення рівня ефективності запровадження програми родинного виховання в освітній процес закладу освіти показали, що формування соціокультурного простору сучасної школи можливе за умов батьківсько-вчительського партнерства та взаємодії батьків і педагогів під час виконання функцій щодо розвитку особистості дитини.

Додатки

Додаток 1

ДІТИ І ВІЙНА

(районний конкурс до Дня захисника України)

Учень 1 Війна і діти. Діти і війна...

Страшне співзвуччя, майже неможливе.

Дитинство добра, світла є пора,

І ця пора повинна буть щасливою.

Повинна буть... Та в світі ще є лють!

Учень 2 Вночі загуло, потім вибух десь поряд,

Вікно розлетілось, пожежа і сморід,

І мати в сорочці на руки хапає І в ковдру малечу свою загортає.

— Що сталося, мамо? — Не знаю, не знаю,

Ховаймось скоріше, скоріше, благаю!

Горіло, гуло, десь стріляли гармати,

І плакали діти, молилася мати.

(Виходить дівчина у народному вбранні, веде з собою двох малюків із третього класу, пригортає їх до себе та читає молитву )

0 Богородице, Мати Христова,

1 в день і в ночі я молитись готова!

Вільні й невільні гріхи нам прости,

І діточок наших всіх захисти.

Від долі лихої, від злоби людської,

Від хвороби, каліцтва, від рани страшної.

Не дай їм пропасти, не дай їм загинуть,

Молитви мої хай до тебе прилинуть!

І всіх, хто так люто ненавидить нас,

Прости їх, Пречиста, в важкий страшний час!

Учень 3 Вони ще малі, бо вони тільки діти, їм хочеться грати, співати, радіти, їм треба в любові, в теплі виростати,

І дуже потрібні їм мама і тато.

Учень 4 Так хто і за що їх так страшно карає,

Все, що вони мають у них віднімає:

І рідних, близьких, і батьківську оселю,

Руйнує міста і випалює села.

Учень 5 Вони, як солдати, отримують кулі,

І їх, як солдат, у шпиталях лікують.

І в них, як в дорослих, сивіє волосся Від того, що бачити їм довелося.

Учень 6 Та знаючи це, в хворобливому сказі,

І знову, і знов віддаються накази,

І знову, і знову стріляють гармати,

І цілиться снайпер у серце маляти.

Учень 7 Вони пам’ятають будинок свій рідний,

І стіни ще цілі, скляні світлі вікна,

Як ввечері спати у ліжко лягали Й велику родину тоді іще мали.

(Дівчина-мати підштовхує вперед малюків: хлопчика та дівчинку)

Дівчинка їй сниться дорога, дорога додому,

Але не розкаже вона це нікому.

Бо знає, що дому її вже немає,

Що снаряди і кулі по місту літають.

Як болісно мамі, як гірко бабусі,

Як мріють до дому вони повернутись.

І що їй не кажуть, що тата немає,

Й вона їм не каже, що вже про це знає.

Хлопчик Йому тільки вісім, та він вже дорослий.

Дитинство скінчилося страшно і просто:

Улучив снаряд у будинок їх прямо,

В будинку лишились тато і мама.

Живе він з бабусею разом в підвалі,

Куди восени всі припаси ховали,

Уламки від різних снарядів збирає,

Й впізнає по звуку, який пролітає.

І мріє ходити навчатись у школу,

Коли відбудують у них її знову.

Вже майже нікого немає в селі,

Тримаються разом стара і малий.

Учень 1 Та має скінчитись колись ця війна,

Скоріше б, скоріше б скінчилась вона!

Нам треба країну свою піднімати,

Й скалічені душі людські лікувати.

Учень 2 Навіщо, скажіть же, будь ласка, навіщо,

Хто право їм дав за межу заступати,

Хто право їм дав руйнувати і нищить,

Хто право їм дав сім’ї, долі ламати?

Учень 3 Дівчата і хлопці зі Сходу країни,

Що поряд із нами навчаються нині,

Від щирого серця, з простими словами:

Ми разом, ми друзі, ми поруч із вами!

Додаток 2

ВИБІР

літературна мінікомпозиція (районний конкурс «Молодь обирає здоров’я»)

Дійові особи: Дух, дівчата Ангеліна та Марія, хлопець, двоє друзів. (З глибини сцени іде Дух)

Дух. Я — дух спокуси, пристрасті, бажань,

Невірних мрій, надмірних сподівань.

Хоч я не добрий дух, та і не злий,

І маю статус зовсім не малий!

Ви зрозумієте, що маю на увазі,

Коли зустрінетесь зі мною, в цьому разі!

Добро чи зло, що є твоє, що не твоє, хто знає?

І все життя цей вибір наш триває!

(дівчина іде через сцену, розмовляє по телефону)

Дух. Ангеліно!

Ангеліна. Ну я, що таке?

Дух. Ти дуже поспішаєш?

Ангеліна. Ну звичайно!

Дух. Зрозуміло, і як його звуть?

Ангеліна. Олексій, але він любить, коли його називають Алексом.

Дух. Він подобається тобі?

Ангеліна. Подобається, і навіть більше!..

Дух. Ну, ну, а що ти знаєш про нього?

Ангеліна. Усе знаю!

Він розумний, стільки вміє,

І мене так розуміє!

Він і вчиться і працює,

А як співає, як танцює!

Друзів має він багато,

Кожен день з ним — наче свято!

Дух. І все з ним добре, ти вважаєш?

Ангеліна. Ти про що?

Дух. Та хіба сама не знаєш?

Ангеліна. Не питай, не хочу чути,

Там все добре має бути!

Це розвага!

Дух. Він так каже...

Ангеліна. Та дає багато вражень!

А набридне — кине, точно...

Дух. Ти впевнена?

Ангеліна. Відчепись, я з ним буть хочу!

Дух. Ну, ну!

(іде, їй назустріч виходять друзі, голосно говорить тільки вона, друзі говорять жестами)

Ангеліна. Так, привіт, куди? Не можу.

Добре, потім допоможу.

Так, я дуже поспішаю.

Що, сьогодні? Ні, не знаю.

{Хлопець дарує їй троянду)

Це мені? Спасибі, добре.

Подзвонити? Завтра спробуй.

Займатись, де? Я не дитина.

Так, я доросла вже людина.

До кого йду? Не діставайте!

Ой, я запізнююсь, бувайте!

(біжить, на підлозі залишається кинута троянда). Хлопець. Мене для неї знов нема.

{дивиться на троянду, не піднімаючи)

Так, сподівавсь, і все дарма!

Дух. А хто вона для тебе, хлопче?

Про що ти мрієш, чого хочеш?

Хлопець. Вона красива та яскрава,

Завжди у неї якісь справи.

Вона весела та розкута,

Її усмішка...

Дух. Як отрута!

Хлопець. Ні!

Дух. І друзі в неї всі дорослі,

Ті, що в житті вже мають досвід.

Хлопець. Ну то й що!

Дух. І їх ще називають «Мачо».

Таких, як ти, вона не бачить.

Хлопець. Я хочу поряд з нею бути,

Її увагу привернути!

Дух. Ти знаєш, що їй до вподоби,

Тобі це треба?

Хлопець. Так!

Дух. Стати таким спробуй! (хлопець біжить)

Та перш ніж бажати, поміркуй, юначе,

Чи принесе тобі здійснення гарну вдачу?

(виходить дівчина, дивиться йому вслід, бачить троянду, підходить, піднімає її)

Марія. Ця троянда, він купував її для неї, (тихше) ми разом купували...

Але їй вона виявилась непотрібною.

Дух. Як тебе звуть?

Марія. Марія, Маша...

Дух. А цей хлопець, хто він для тебе?

Марія. Друг, він мій друг!

Дух. Він теж так вважає?

Марія. Не знаю, мабуть, ні, а швидше за все він ніколи про

це не замислювався.

Дух. Ти добре його знаєш?

Марія. Ми з дитинства з ним знайомі,

Бо живемо в одному домі.

Дуже дружать мами й тата,

Разом всі сімейні свята.

Разом вдома, разом в школі —

Так вже склалась моя доля:

Він мене не помічає,

Хоч і бачить, хоч і знає.

Я для нього є й немає,

Ну, а я його кохаю.

Дух. Ну, а він її кохає,

З нею щасливим бути має?

Марія. Вона інша, ні, не буде,

Вони зовсім різні люди.

Хто це знає, що він пише,

Що складає гарні вірші?

Він природу полюбляє,

І про неї стільки знає...

Дух. (до залу)

І чого йому ще треба,

(до дівчини)

Що ж кохає він не тебе?

Мовчиш? А може...

Щоб міг тебе він покохати,

На неї схожою треба стати?

Марія. Ні, я це я, і іншою не стану,

Адже любов не гра і не вистава.

В чужу одежу нащо обряжатись,

Потрібно буть, а не лише здаватись.

Я мрію лікарем після навчання стати,

Бо в нас бабуся лікар, лікар моя мати.

Я хочу всім допомагати людям,

Бо без здоров’я щастя в нас не буде.

Піду ...(іде зі сцени)

Дух. Ось, дивно як лягає карта —

І хто кого тут буде вартий?

(тримаючись за голову, важко виходить Хлопець) Хлопець. Ой, як погано, що знаходять в цьому?

Ну, що ж робити?

Дух. Мабуть йти до дому!

Хлопець. Додому? Дійсно, це було би краще,

Але не піду я туди ні за що!

Дух. Чому?

Хлопець. Таке зробив, так маму я образив...

Дух. Що трапилось?

Хлопець. Й не вимовлю одразу!

Я так хотів все спробувати разом...

Хіба ж я знав, яка все це зараза!

Взяв пиво, та грошей було замало І на цигарки вже не вистачало.

Я випив пиво та пішов до дому:

Місця, де гроші, всі ж мені знайомі.

Відкрив шухлядку та почав шукати,

І в цей момент увійшла в кімнату мати.

Я їй кричав — мені потрібні гроші,

Що вони з батьком дуже не хороші,

Що хочу речі стильні я носити,

А ще я буду пити і курити!

Вона стояла мовчки і дивилась,

І тільки сльози по щоках котились.

Я взяв цигарок пачку із шухлядки,

Та якісь гроші зі стола у татка.

Я гуркнув з усіх сил своїх дверима...

Вона не намагалась мене втримати.

Додав ще пива, спробував курити,

Став кашляти, дим почав мене душити!

І голова болить тепер і давить груди,

Що я накоїв, як я жити буду!

Дух. Що, хочеш бути ще для дівчини цікавим,

«Крутого хлопця» здобувати славу?

Хлопець. Та відчепіться, це кажу вам точно,

Нічого цього більше я не хочу!

(сідає на підлогу, голову кладе на коліна, дзвонить мобільний телефон, хлопець, не дивлячись, відкидає його від себе. Виходить Марія, бачить телефон, який продовжує дзвонити).

Марія. Це його, (бачить хлопця) ой, твій, дивись-но,

Загубитись міг він дійсно.

Треба ж у руках тримати,

Подивись, це дзвонить мати!

Хлопець. Що тобі?

Нікого я не хочу чути!

Марія. (простягає телефон) Мама це!

Хлопець. Не може бути! (бере телефон) Мамо!

Мати. (по телефону) Сину!

Хлопець. О мамо, мамо, я це добре знаю,

Що я зробив — такого не прощають.

Я не хотів, це сталось мимоволі,

В моїй душі нічого, окрім болю!

Мати. (по телефону)

Ти знаєш сину, все в житті буває,

Торкнувшись полум’я — ти біль запам’ятаєш,

Моя любов сильніше за образу,

Минає все, бо ми з тобою разом!

Марія. Ти не один, я поряд, тут, з тобою,

А вдвох вже легше впоратись з бідою.

Підем до дому, там тебе чекають,

Там розуміють, люблять і прощають.

(ідуть зі сцени)

Дух. Хай потім скільки б років не минає —

На все життя він це запам’ятає,

Не впустить більш в своє життя туману,

Щоб не блукати в темряві оману.

(виходить приголомшена Ангеліна)

Дух. Що сталося?

Ангеліна. Не знаю, я не вірю...

Я запізнилась, відчинила двері,

Я голосно їх кликала — даремно!

Було тривожно якось, неприємно.

Всі наче спали, так здавалось зовні,

Та Алекс й друзі були непритомні.

Дух. Ну, а «Швидка»?

Ангеліна. Дзвонила я, кричала,

Вони приїхали, та ні, не відкачали...

Дух. Талановитий, гарний, молодий,

І, мабуть, мав багато планів, мрій.

Та спокуси влада, принада бажань Згасили світ життя і сподівань.

Він сам зробив свій вибір у житті,

І ти маєш обрати куди йти.

Ангеліна. Я заблукала між своїх бажань,

Пішла за ним, не маючи вагань.

Загинув друг і сили не знайти,

І як піднятись і куди іти —

Розсипались останні сподівання...

Вони казали — передозування.

Дух. Надії марні, їх уже нема...

Ангеліна. Я разом із ними мала буть сама!

Спасибі друзям — я жива лишилась,

Але життя для мене зупинилось!

(закриває обличчя, опускається на підлогу, виходять друзі, піднімають її, Марія з хлопцем дарують їй троянду) Дух. Не смій! Життя ніщо не може зупинити,

Крім смерті, ти повинна далі жити!

Батьки, родина, друзі, школа, мрії,

Живе людина — і живуть надії!

В твоїй душі теж, мабуть, мрія є,

Що зігріває, сили надає.

Ангеліна. Так, я співати мрію все життя,

Я відчуваю з музикою злиття.

Я хочу дарувать своє уміння!

Дух. Бажаю сил, віддачі й розуміння!

(Ангеліна співає пісню «Пірога»,

потім із друзями іде зі сцени, залишається тільки Дух)

Я дух спокуси, пристрасті, бажань,

Існую силою ваших сподівань.

Лише тому я в світі є такий,

Що стільки навкруги невірних мрій,

Шляхів, які ведуть у небуття.

Як вас навчити цінувать своє життя?

Добро чи зло, що є твоє, що не твоє, хто знає?

І все життя цей вибір наш триває!

Автор Калашнікова 1.1.

 

 

Це матеріал з посібника "Організація взаємодії з батьками учнів початкової школи" Бабко, Банах