Інформація про новину
  • Переглядів: 11
  • Дата: 19-11-2021, 18:21
19-11-2021, 18:21

9. Робота з батьками задля підтримки формування читацької компетентності дітей

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  8. Класна бібліотека як ресурс для розв...
Наступна сторінка:   Додатки до посібника "Розвиток читаць...

Сучасне вітчизняне законодавство про освіту визначає батьків здобу-вачів освіти як одну з категорій учасників освітнього процесу й чітко визначає їхні права та обов’язки в питаннях забезпечення освіти своїх дітей.

СТАТТЯ 52. КАТЕГОРІЇ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

1. Учасниками освітнього процесу є:

здобувачі освіти;

педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;

батьки здобувачів освіти;

фізичні особи, які провадять освітню діяльність;

інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

СТАТТЯ 55. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов'язки щодо освіти і розвитку дитини.

2. Батьки здобувачів освіти мають право:

захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;

звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;

обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;

брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;

завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;

брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/ або індивідуального навчального плану;

отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування), про результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності;

подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки

булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу;

вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

3. Батьки здобувані в освіти зобов'язані:

виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров'я, здоров'я оточуючих і довкілля;

сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;

поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

дбати про фізичне і психічне здоров'я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;

дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності);

сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування);

виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

5. Інші права та обов'язки батьків здобувачів освіти можуть встановлюватися законодавством, установчими документами закладу освіти і договором про надання освітніх послуг (за наявності).

Закон України «Про освіту»

Як видно з наведених положень Закону, батьки, крім того, що вони є первинною ланкою у становленні дитини як особистості, мають значні можливості для співпраці із закладом освіти задля того, щоб їхня дитина розвивалася гармонійно і духовно, і інтелектуально, і фізично. Це означає, що школа має якнайактивніше взаємодіяти з батьками в усіх питан-

нях, що стосуються виховання й навчання дітей, зокрема й у питаннях формування дітей як вправних читачів / читачок.

Критична необхідність координації роботи вчителів/-льок і батьків у галузі навчання дітей читання й прищеплення їм любові до друкованого слова зумовлена тим, що саме від батьків, їхньої позиції й зусиль значною мірою залежить те, чи стане читання в житті дитини — у майбутньому активного члена суспільства — внутрішньою усвідомленою потребою.

У значущості ролі батьків як тих суб’єктів, від яких залежить успішність дітей в опануванні читацькою грамотністю, переконують дані багатьох досліджень. Наприклад, згідно з результатами МДЯПО-2018, виразною є закономірність, що успішність учня чи учениці початкової школи в читанні певною мірою залежить від того, чи цікавляться батьки навчанням своєї дитини, чи розмовляють вони з нею про навчання, чи допомагають і як допомагають виконувати їй домашні завдання. Так, той випускник чи випускниця початкової школи, чиї батьки практично ніколи не питали його чи її про успіхи в навчанні або не часто цікавляться цим, типово мали нижчий середній бал за підсумками тестування із читання, ніж ті діти, чиї батьки знаходили час на те, щоб поцікавитися в них про навчання в школі. Водночас під час дослідження було з’ясовано також те, що частота перевірки батьками домашнього завдання, яке виконала дитина, істотно не впливає на середній бал із читання. Так само не позначається суттєво на середньому балі із читання і те, чи роблять батьки домашнє завдання зі своїми дітьми. Можна навіть стверджувати протилежне: чим вища самостійність учня в роботі з текстовими матеріалами, тим вищі його успіхи. У цьому переконує той факт, що ті учні та учениці, які на запитання анкети «Як часто ти просиш батьків допомогти тобі розібратися з новою темою з літературного читання?» відповіли, що їхні батьки майже ніколи їм не допомагають або допомагають рідко або іноді, показали суттєво вищу успішність у читанні, ніж ті, які відповіли, що їхні батьки завжди допомагають їм розбиратися з новою темою04.

Може видатися, що останні з-поміж наведених даних частково заперечують думку про доцільність активної участі батьків у навчанні своїх дітей, зокрема в галузі читання, однак це зовсім не так. Висновки дослідження швидше треба інтерпретувати як те, що функція батьків у роботі зі своїми дітьми має бути дещо глобальнішою: батьки мають найперше створювати вдома передумови для того, щоб їхня дитина хотіла й любила читати, мають самі бути для своїх дітей моделлю людей, які вміють

і люблять читати. Адже, як свідчать дані того ж МДЯПО-2018, саме атмосфера вдома, частиною якої є й сформована в сім’ї культура читання, посутньо позначається на успішності дітей55.

Результати міжнародного дослідження читацької грамотності учнів початкової школи PIRLS також підтверджують думку про те, що залу-ченість батьків до роботи зі своїми дітьми неабияк сприяє розвитку читацької грамотності молодших школярів та школярок. Зокрема в межах цього дослідження з’ясовано, що суттєво вищих результатів у читанні досягають ті випускники та випускниці початкової школи, чиї батьки часто займалися з ними різними видами читацької активності в ранньому віці, а також ті, чиї батьки самі люблять читати, а отже, очевидно, власним прикладом спонукають дітей до читання56. Прикметно, що ця залежність залишається чинною й надалі: як свідчать дані дослідження читацької грамотності 15-річних підлітків PISA, «добре освічені батьки, які читають своїм дітям, коли ті ще малі, книжки, створюють позитивну модель для наслідування та спонукають дітей бути більш вправними та вмотивованими читачами», і такі читачі, у свою чергу, люблять працювати з текстами й досягають вищих результатів у читанні57.

На жаль, саме із забезпеченням батьками вдома атмосфери, яка б спонукала їхню дитину до читання, в Україні доволі сутужно, адже, як свідчать дані багатьох соціологічних досліджень останнього часу, левова частка українців та українок на сьогодні читає катастрофічно мало, а то й зовсім не читає58. Саме тому взаємодія вчителя/-льки й батьків у таких обставинах має набути нової якості: учитель/-лька не тільки має органі-

зувати на належному рівні співпрацю з батьками задля розвитку їхніх дітей як читачів і читачок, але й подекуди працювати із самими батьками задля формування їх як відповідальних читачів і читачок, які усвідомлюють, що їхня поведінка часто слугує моделлю для дітей.

Налагодження цієї співпраці — складний безперервний процес, у якому можна виокремити кілька значущих циклічно повторюваних етапів (див. схему 1).

Одним з важливих етапів роботи вчителя має стати мотивація батьків до роботи зі своїми дітьми в галузі читання й підтримки зусиль школи в напрямі формування дітей як компетентних читачів і читачок. Значущість цього етапу зумовлена, на жаль, тим, що в нашому соціумі склався доволі негативний стереотип, що інтелектуальний і духовний розвиток дитини, яка пішла до школи, — це цілковита відповідальність учителів/ -льок. У зв’язку із цим учитель/-ка має постійно знаходити способи мотивувати батьків проводити зі власними дітьми якомога більше часу за книгою чи іншими видами друкованого слова.

Схема 1

Значущі етапи співпраці вчителя/-льки з батьками задля розвитку дитини як читача / читачки

Мотивування може виявлятися в різних формах. Це може бути, наприклад, інформування батьків під час батьківських зборів чи індивідуальних розмов з батьками окремих дітей (для цього, до речі, придадуться дані моніторингових досліджень, які згадано в цьому посібнику) про важливість читання для розвитку дитини або організація локального буккро-сингу (див. попередній розділ), де батьки стануть активною ланкою, унаслідок чого опосередковано будуть мотивовані до роботи з дітьми як читачам / читачкам, тощо.

Крім того, батькам можна рекомендувати перегляд мотивувальних ві-део, які можна на сьогодні знайти в значній кількості в мережі Інтернет, де переконливо обґрунтовується важливість ролі батьків у формуванні ді-тей-читачів / читачок та важливість читання як такого для становлення успішної особистості.

Мотивування батьків може виявлятися також через реалізацію заходів інших етапів з-поміж визначених вище на схемі, наприклад, через систематичне надання батькам методичної й технологічної підтримки або обговорення з ними ефективності їхньої роботи тощо.

На етапі, означеному як «систематичне надання методичної та технологічної підтримки батькам», учитель/-лька має виходити з позиції, що в багатьох випадках неактивна позиція батьків щодо формування своїх дітей як вправних читачів / читачок зумовлена не скільки їхньою невмотивованістю до провадження подібної роботи, стільки їхньою необізнаністю в тому, як краще вибудовувати свою роботу вдома так, щоб дитина почала читати й не сприймала спонукання / заохочення до читання як примус. З огляду на це вчитель/-лька має надати батькам необхідну консультативну підтримку, пояснюючи за необхідності всі можливі переваги й недоліки різних способів діяльності з дітьми, надаючи конкретні рекомендації щодо мотивування дітей59 та видів роботи з ними. Принагідно можна порекомендувати батькам спробувати проводити такі активності зі своїми дітьми для формування читацької компетентності: походи до шкільної / місцевої бібліотеки;

відвідування книжкових магазинів, книжкових ярмарків, букіністичних відділів;

регулярне поповнення домашньої бібліотечки учня чи учениці з попереднім обговоренням з ними необхідних придбань; спільне читання газет, журналів; спільне читання книг; спільне створення коміксів; організація сторітелінгу;

ініціювання пошукової роботи в інтернеті з подальшим обговоренням — з виходом у соціальні мережі;

використання стратегії присвоєння книги (надання дозволу «працювати» з книжкою (підкреслювання, розмальовування));

проведення ігор «Коли я був маленький, то...», «Угадай персонажа» тощо;

спільне ведення читацького щоденника; спільне створення картотеки домашньої бібліотеки; організація домашніх вистав за прочитаними творами; залучення до роботи з інформаційними текстами (інструкціями, вказівниками, покажчиками, рецептами тощо) під час виконання якихось дій по господарству;

створення домашніх показів малюнків, створених дитиною за текстами творів;

улаштування днів поезії або сімейного конкурсу декламаторів та ін.

Крім того, аж зовсім не зайвим видається створення вчителем/-лькою своєрідної пам’ятки для батьків, яка б чітко й зрозуміло пояснювала їхні можливості як домашніх наставників своїх дітей у читанні. Таку пам’ятку можна створити, спираючись, наприклад, на рекомендації Pearson Education, однієї з провідних корпорацій, що займається освітньою проблематикою в багатьох країнах світу. На підставі узагальнення порад провідних експертів і фахівців, згадана організація окреслила такі десять дієвих порад, які можуть допомогти батькам заохотити дітей читати.

1. Зробіть книгу частиною життя вашої родини. — Хай книги завжди будуть навколо вас, так, щоб ви і ваша дитина були готові читати, щойно з'явиться найменша можливість.

2. Відвідуйте вашу місцеву бібліотеку. — Запишіть свою дитину в бібліотеку. Ви знайдете там останні відеоігри, записи на дисках, а ще сотні й сотні фантастичних книг. Дозвольте дітям обирати книги на свій смак, заохочуйте їхні власні інтереси.

3. Дослухайтеся до інтересів дітей. — Допоможіть їм знайти саме ту, їхню, книгу — і не важливо, чи це будуть оповідні тексти, поезія, комічні книги чи нон-фікнш.

4. Будь-яке читання — це добре. — Не зневажайте нон-фікшн, комікси, графічні романи, журнали й буклети. Читання є читання, і всі його прояви — це добре.

5. Забезпечте комфорт! — Умостіться десь, де тепло й затишно, зі своєю дитиною — чи то в ліжку, чи в гамаку, чи на дивані, або ж переконайтеся, що дітям комфортно, якщо вони читають самостійно.

6. Ставте запитання. — Щоб підтримати зацікавлення історією, яку читаєте, запитуйте дитину в процесі читання, ставлячи, наприклад, такі питання: «Як ти гадаєш, що трапиться далі?» чи «І де ми зупинилися минулого вечора? Пам'ятаєш, що там уже трапилося?»

7. Читайте будь-коли, щойно випаде нагода. — Беріть із собою книжку чи якийсь журнал завжди, коли вашій дитині доведеться чекати, наприклад, у лікарні.

8. Читайте знову й знову. — Заохочуйте вашу дитину перечитувати улюблені книги й поезії. Перечитування допомагає виробити легкість і впевненість.

9. Читайте вечорами. — Регулярно читайте з вашою дитиною чи дітьми перед сном. Це надзвичайна можливість гарно завершити день і провести безцінний час зі своєю дитиною.

10. Римуйте й повторюйте. — Оповіді й поетичні тексти, які містять римування й повтори, надзвичайно корисні для заохочення ваших дітей або залучення їх до спільної діяльності, а ще допомагають поповнювати словниковий запас60.

Підтримка батьків учителем/-лькою може виявлятися й у консультуванні щодо питань створення комфортних умов для дітей удома, які б спонукали до читання. Обговорення цього питання з батьками вкрай необхідне, адже згадувані вище моніторингові дослідження чітко засвідчують, що наявність удома книг, журналів, газет, а також навчальних ігор, які як стосуються навчальної програми, так і виходять за її межі, посутньо впливає на те, чи призвичаюються діти до читання й чи, завдяки цьому, стають успішними читачами й читачками. З огляду на це надзвичайно важливо в роботі з батьками учнів та учениць цьому питанню приділити окрему увагу й спонукати батьків докласти зусиль, щоб ті знайшли можливість створити своїм дітям удома індивідуальний «читацький куточок».

У разі, якщо в певних сім’ях спостерігаються певні труднощі соціально-економічного характеру, особливого значення набувають різноманітні практики, що сприяють появі в дітей із незабезпечених родин, своїх книг або ж книг, із якими вони можуть попрацювати в будь-який час. І тут знову ж таки може прислужитися організація куточків читача в класній кімнаті або започаткуєання локального класного буккросингу.

Не менш важливим завданням учителя/-льки початкових класів буде проведення роботи й на третьому з-поміж визначених на схемі 1 етапів, тобто організація системного моніторингу акт ивност і робот и бат ьків зі своїми дітьми з матеріалами для читання. Важливість цього етапу зумовлена найперше тим, що значною мірою батьки свою місію під час навчання дітей у школі найчастіше мислять лише як контроль виконання дитиною домашніх завдань, зокрема читання тих текстів, що передбачені освітньою програмою, а отже, забувають про значущість своєї місії на шляху формування дитини, залюбленої в читання. Тому вчитель/-лька під час спілкування з батьками має постійно наголошувати на тому, щоб вони сприяли розширенню кола читання своєї дитини, адже інтереси їхньої дитини в читанні інколи дещо інші, ніж той програмовий матеріал, який пропонується в школі (див., наприклад, дані МДЯПО-2018 в таблиці 16).

Таблиця 16

Розподіл відповідей учнів і серднього бала за запитаннями анкети «Книжки, які я читаю вдома, цікавіші ніж ті, які ми читаємо на уроках літературного читання»

Однак самого акцентування цього в процесі комунікацій з батьками замало, учите льАлька має знайти прийнятні й водночас дієві способи переконуватися, що батьки дійсно реалізують ті заходи, спрямовані на формування читацької грамотності учнів та учениць, про які він / вона із ними, наприклад, говоривАла. Задля цього корисними можуть обговорення в різних форматах із батьками кола читання дітей (див. наприклад, досвід Л. Красної61), використання потенціалу нових інформаційно-комунікаційних технологій (створення залів обговорень у соцмережах чи ме-сенджерах) тощо.

Проводячи в такий непрямий спосіб моніторинг активності батьків у роботі зі своїми дітьми як читачами, учитель/-лька обов’язково має надавати зворотний зв’язок, допомагаючи батькам вирішувати проблеми, що можуть виникати, консультуючи їх щодо того, як краще працювати з тими чи тими текстовими джерелами, тощо. Тут учителеві/-льці важливо розуміти, що доволі часто батьки і самі не є вправними читачами та читачками, а це означає, що педагогАиня має певного мірою допомагати їм набувати досвіду методично виваженої роботи з дітьми, коли ті працюють із текстами. У пригоді тут можуть стати різноманітні методики, як-то «батьківські читання», «батьківські тренінги» тощо. Корисним для батьків досвідом може бути проведення з ними спеціальних занять за методикою,

розробленою в межах концепції «Філософія для дітей»62, на прикладі якої зручно показати те, як працювати з текстом, висувати гіпотези, ставити питання, дослухатися до думки інших тощо.

Не зайвим буде в межах надання зворотного зв’язку обговорити з батьками й питання цифрового читання, його переваги й недоліки, порівняно з паперовим. Під час спілкування щодо цих питань важливо надати батькам потрібну інформацію щодо корисних для дітей відповідного віку читацьких ресурсів, а також ресурсів, важливих для самих батьків. За потреби (і тут принагідно варто зазначити, що ця потреба на сьогодні стоїть доволі гостро) варто організувати для батьків спеціальну серію тренінгів щодо роботи в інтернет-середовищі з різноманітними онлайновими ресурсами, а також щодо кібербезпеки тощо. Для цього, безперечно, учителю/-льці початкових класів варто скооперуватися з учителем/-лькою інформатики.

Означені види діяльності в результаті сприятимуть тому, що поступово батьки матимуть змогу призвичаїтися до регулярної роботи зі своїми дітьми в галузі читання, зокрема й цифрового, а отже, і більш активно долучатимуться до шкільних заходів, у центрі яких буде книга / текст і які вчителю/-льці варто організовувати в межах реалізації ще одного етапу, визначеного на схемі 1 — регулярне долучення батьків до різних читацьких заходів у класі. Ці заходи можуть бути приурочені якимось визначним календарним датам, але водночас можуть бути ініційовані як систематична гуртова робота вчителя, батьків і дітей. Необхідність подібних заходів зумовлена тим, що саме під час їх проведення як діти, так і батьки можуть показати себе як читачі, подивитися на одне одного, поділитися своїм досвідом і набутками. У свою чергу діти під час таких заходів, спостерігаючи за діяльністю батьків, зможуть отримувати унаочнення того, чому людині важливо й корисно читати.

Саме такі заходи, особливо в разі їх систематичного проведення, можуть допомогти вчителю/-льці вибудувати роботу на останньому з-поміж виділених етапів, а саме на етапі, що передбачає регулярне обговорення з батьками ефективності їхньої роботи з дітьми в галузі читання. Ці обговорення допоможуть учителеві/-льці й батькам здійснити рефлексію поступу дитини, визначити проблемні місця й окреслити напрями подальшої роботи. Своєю чергою учитель/-лька за підсумками таких обговорень зможе визначити, де йому / їй потрібно попрацювати активніше — чи з мотивацією батьків, чи з моніторингом, чи із якимось частковішим завданням.

Ефективність подібних спілкувань із батьками значною мірою залежатиме від того, як аргументовано вчитель/-лька зможе показати те, наскільки успішним / менш успішним / неуспішним був учень чи учениця

в поступі на шляху свого становлення як вправного читача / читачки. А це означає, що вчитель/-лька має надавати батькам доказову інформацію не лише у вигляді певних результатів оцінювання, а й у вигляді описової інформації щодо прочитаного учнем чи ученицею, його /її активності в обговореннях, роботі в класній бібліотеці тощо.

Наостанок важливо наголосити, що саме в умовах інтегрованого навчання з’являються неабиякі можливості для більш легкого долучення батьків до роботи з власними дітьми у галузі читання. Адже в цьому разі діяльність дітей з текстами настільки різноманітна, що будь-хто з батьків зможе знайти саме той аспект роботи з текстом, де він чи вона почувається найбільш упевнено, а отже, завдяки цьому може стати для дитини прикладом. Погодьмося, батькам завжди приємно, коли їхні діти дивляться на них зі здивуванням і захватом.

 

Це матеріал з підручника "Розвиток читацької компетентності в учнів початкової школи в системі інтегрованого навчання" Старагіна

 



Попередня сторінка:  8. Класна бібліотека як ресурс для розв...
Наступна сторінка:   Додатки до посібника "Розвиток читаць...



^