Ніщо не живить і ніщо не вбиває так, як почуття.

Жозеф Ру

Емоційний інтелект як наукове поняття. Що ж таке емоційний інтелект? Словосполучення «емоційний інтелект» — це науковий термін. Наукові терміни позначають поняття, явища, які науковці досліджують з різних сторін, залежно від того, який аспект викликає в них найбільший інтерес.

Виникнення нових понять у науці — результат реалізації нових ідей. Поняття, відображаючи сутність предмета чи явища, поглиблюють знання людини про навколишню диісність у вигляді думки про її загальні та специфічні ознаки. У понятті фіксуються результати пізнання через висвітлення істотних характеристик об’єктів, відображення їхніх закономірних відносин і властивостей. Поняття не є застиглими: глибше вивчення об’єкта пізнання сприяє повнішому відображенню його сутності в понятті, тобто розширює обсяг і збагачує зміст поняття. Поняття також не є нерухомими: вони взаємодіють, переходять одне в одне, відображаючи реальну диїсність. Отже, переважна більшість наукових термінів не має однозначного трактування, а тим більше це стосується малодосліджених явищ, одним з яких є, зокрема, емоційний інтелект.

Емоційний інтелект — поняття дуже молоде для науки й малодосліджене, науковці ще в пошуку його точного визначення і точнішої назви: вагаються щодо правомірності об’єднувати в одному терміні почуття та інтелект; щодо можливості віднесення до його компонентів інших характеристик особистості, крім емоційних; не впевнені в тому, що це взагалі інтелектуальна здібність. Для прикладу наведемо кілька визначень емоційного інтелекту, що зробили зарубіжні та вітчизняні дослідники:

- уміння «інтелектуально» керувати своїм емоційним життям (X. Вайсбах і У. Дакс [9]);

- емоційно-інтелектуальна діяльність (Є. Ільїн [31]);

- особлива форма організації індивідуального емоційного досвіду у формі наявних емоційних структур, що породжують емоційний простір відображення й емоційні репрезентації, які будуються в межах цього простору (М. Журавльова [28]);

- інтегральна властивість особистості, яка відображає пізнавальну здатність людини до розуміння емоцій та управління ними шляхом когнітивного опрацювання емоційної інформації і забезпечує психологічне благополуччя особистості та успішність соціальної взаємодії (М. Шпак [92]);

Емоційний інтелект

Спосіб і форма поводження людини з самою собою і довколишніми. Точність оцінки та вираження емоцій. Важливо розуміти свої емоції та емоції інших людей, пов'язані як з внутрішніми, так і зі зовнішніми подіями. Це здатність визначати емоції поза думками, фізичним станом, зовнішнім виглядом, поведінкою. Це здатність точно визначати емоції і пов'язані з ними потреби.

- інтегративна особистісна властивість, зумовлена динамічною єдністю афекту й інтелекту через взаємодію емоційних, когнітивних, конативних та мотиваційних особливостей і спрямована на розуміння власних емоцій та емоційних переживань інших, що забезпечує управління емоційним станом, підпорядкування емоцій розуму, сприяє самопізнанню і самореалізації через збагачення емоційного й соціального досвіду (М. Шпак [93]);

- здібності до розуміння своїх і чужих емоцій та управління ними (Д. Люсин [43]);

- здатність розуміти ставлення особистості, репрезентовані в емоціях, та керувати емоційною сферою на основі інтелектуального аналізу і синтезу (Г. Гарскова [14]).

- здібність адекватно сприймати, оцінювати та виражати емоції; спроможність породжувати почуття, коли вони сприяють мисленню; спроможність розуміти емоції та знання, що стосуються емоцій, а також здібність регулювати емоції, щоби сприяти власному емоційному та інтелектуальному зростанню (визначення, котре уточнили П. Селовей та Дж. Меєр [100]).

Наукова дискусія щодо правомірності терміна «емоційний інтелект». У науковій літературі є багато синонімічних термінів для позначення явища «емоційний інтелект»: емоційна компетентність, емоційна грамотність, емоційна культура, емоційна зрілість, емоційна розумність, емоційне самоусвідомлення, емоційне мислення, емоційна обдарованість тощо.

Будь-яке наукове знання не залишається довго незмінним. Наукова думка завжди критично ставиться до отриманих результатів і перевіряє їх на істинність. Опоненти концепції емоційного інтелекту піддають сумніву правомірність самого терміна «емоційний інтелект», оскільки вважають його метафоричним, доводячи, що унікальних емоційних здібностей не буває, на відміну від розумового інтелекту, і пропонують використовувати інші терміни: «емоційна розумність» (Е. Носенко), «емоційне самоусвідомлення» (О. Власова), «емоційна компетентність» (К. Саарні), «емоційне мислення» (О. Тихомиров), «емоційна грамотність» (К. Стайнер), «емоційна обдарованість» та ін., — на це знову ж таки критігчно відгукуються прибічники узвичаєного терміна.

Так, білоруська психологиня І. Андрєєва, обгрунтовуючи право терміна «емоційний інтелект» на використання в науці, вважає, що подібна критика не

видається правомірною через такі причини: по-перше, раціональне й емоційне традиційно розглядають у взаємозв’язку, що підтверджують дані клінічних експериментів, відповідно до яких здійснення ефективного чн задовільного процесу прийняття рішення стає неможливим, якщо думка не має емоційного підкріплення; по-друге, якщо емоції розуміти як такі самі, як будь-які інші, то можна передбачити, що є вид мислення, призначений для опрацювання саме цього типу інформації; по-третє, емоційний інтелект не може бути визначений як «компетентність», оскільки поняття компетентності передбачає досягнення певного рівня якості [7].

Окрім того, уявлення про наявність окремих когнітивної та емоційної систем є застарілим для сучасної науки, оскільки не узгоджується з результатами досліджень, що вивчали взаємозв’язок між емоційними і когнітивними процесами.

Чимало науковців розглядають емоційний інтелект як підструктуру соціального. Однак є й інші думки, відповідно до яких емоційний інтелект вважають поняттям ширшим, аніж соціальний інтелект.

Незважаючи на розбіжності в окремих трактуваннях та підходах до визначення їх сутності, незаперечним залишається той факт, що як емоційний, так і соціальний інтелект є важливим практичним надбанням людини зі широким спектром його використання в різних галузях діяльності, оскільки оперує соціальною, практичною, особистісною та емоційною інформацією.

Характеристика і складові емоційного інтелекту. Для розкриття змісту поняття «емоційний інтелект» науковці також використовують значну кількість тлумачень.

Розглянемо, які суттєві характеристики, загальні та специфічні ознаки емоційного інтелекту зафіксували науковці в цьому понятті.

Засновники концепції сутності емоційного інтелекту П. Селовей та Дж. Меєр трактували його як сукупність ментальних здібностей до розуміння власних емоцій і емоцій інших людей, тобто виокремлювали внутрішньоособистісний та міжособистісний компоненти. До такої сукупності здібностей було віднесено сприйняття та розуміння емоцій, використання їх для стимуляції мислення, а також керування емоціями (див. рис. 1.1).

Інтерес дослідників до того, які саме ментальні здібності є складовими емоційного інтелекту і запорукою успішної діяльності в різних життєвих ситуаціях, зумовив хвилю різноаспектних досліджень цього явища, за результатами яких висловлено чимало нових суджень про якості, властивості, функційне призначення та структуру цього феномену.

Так, Р. Бар-Он, ізраїльський психолог та політичний діяч, запропонував комплексну модель соціального й емоційного інтелекту, складовими якої стали 15 здібностей, об’єднаних у такі групи:

Сприйняття емоцій	Використання емоцій	Розуміння емоцій	Керування емоціями
• здатність сприймати емоції інших людей відповідно до міміки, жестів зовнішнього вигляду, поведінки, голосу; • здатність ідентифікувати власні емоції	• здатність активувати своє мислення, стимулювати творчість, використовуючи емоції; • здатність контролювати свої почуття, бажання.	• здатність визначати причину емоції; • розпізнавати зв'язок між думками та емоціяим; • визначати перехід до іншої емоції; • передбачати розвиток емоції; • інтерпретувати емоції у стосунках, розуміти складні почуття.	• здатність приборкувати,проб уджувати і спрямовувати власні емоції та емоції інших людей для досягнення мети; • здатність зважати на емоції під час виконання різного роду завдань, прийняття рішень і вибору поведінки.

Рис. 1.1. Модель емоційного інтелект} (за П. Селовесм та Дж. Месром)

- самопізнання, тобто розуміння себе, своїх емоцій, упевненість у собі, самоповага і незалежність;

- самоконтроль, тобто вміння керувати своєю імпульсивністю, стресовими ситуаціями;

- здібність налагоджувати міжособистісні стосунки в процесі комунікації, виявляючи емпатію, соціальну відповідальність;

- здатність до адаптації, тобто виявляти гнучкість у розв’язанні проблем, уміти реально оцінювати ситуацію і пристосовуватися до нових умов;

- оптимізм як провідний життєвий настрій [97].

Дослідник Р. Бар-Он поєднав у моделі емоційного інтелекту розумові та особистісні якості людини, що, на його думку, допоможе гармонійно співіснувати в суспільстві й бути задоволеним життям.

Білоруська дослідниця І. Андрєєва розглядає емоційний інтелект як динамічну структуру, що розвивається разом із людиною і складається з «інтелекту індивіда», «інтелекту суб’єкта діяльності» та «інтелекту особистості» (див. рис. 1.2)

Відтак І. Андрєєва вбачає в емоційному інтелекті природні можливості пізнавальних процесів для опрацювання емоційної інформації та уроджені задатки темпераменту, а також синтез емоційних здібностей і компетенції!, набутих в результаті навчання й професійної діяльності. Найвищим рівнем розвитку емоційного інтелекту є, на думку вченої, емоційний інтелект особистості як сукупність розумових здібностей до розуміння емоцій та керування ними, опрацювання і перетворення емоційної інформації, а також комунікативних, емоційних, інтелектуальних та регулятивних особистіших властивостей, що сприяють успішній адаптації до швидкозмінних умов життя.

Російська дослідниця К. Кузнєцова дійшла висновку, що емоційний інтелект — це взаємопов’язана сукупність когнітивних, рефлексивних, поведінкових і комунікативних здібностей, які мають внутрішньоособистісну та міжособистісну спрямованість і проявляються в позитивному настрої, емпатійному ставленні до людей, ідентифікації, контролі та рефлексії емоційних станів, виборі способу досягнення мети взаємодії з довколишніми, використанні емоційної інформації в процесі спілкування з ними [40].

Внесок вітчизняних науковців у теорію емоційного інтелекту⁷. В Україні сутність та функції емоційного інтелекту досліджувала Е. Носенко, дійшовши висновку, що здібності, за допомогою яких найчастіше розкривають сутність емоційного інтелекту, не можуть повністю його характеризувати, оскільки результатом сформованості емоційного інтелекту є задоволення життям, відчуття суб’єктивного благополуччя і стабільність психічного здоров’я, тобто особистість свідомо оцінює адекватність своєї поведінки стосовно уявлення про те, наскільки розумно їй треба вчиняти, щоб домогтися гармонії з іншими людьми. Поведінка мотивується не зовнішніми обставинами, а зсередини людини. Відтак Е. Носенко запропонувала для розкриття змісту феномену використовувати термін «емоційна розумність», якому притаманні стресозахисна й адаптивна функції [56].

Еіа думку української дослідниці М. Шпак, емоційний інтелект необхідно розглядати в контексті категорії «діяльність», оскільки він розвивається й виявляється в діяльності: у процесі спілкування, взаємодії з іншими людьми. Отже, емоційний інтелект, або EQ, — це показник здатності до спілкування, уміння усвідомлювати власні емоції та розуміти почуття інших людей; це взаємодія емоційних, когнітивних, поведінкових та мотиваційних особливостей особистості, спрямованих на розуміння власних емоцій і емоційних переживань інших людей, підпорядкування емоцій розуму, що сприяє самопізнанню й самореалізації через збагачення емоційного та соціального досвіду [92].

Чинники ефективної міжособиетісної взаємодії. Своє бачення складових цілісного поняття «емоційний інтелект» подав і Д. Ґоулман, розширивши та поглибивши уявлення про це явище такими поняттями, як емпатія, співчуття, самопізнання,

самомотивація, саморегуляція, що служать потужними чинниками налагодження ефективних взаємин у різних галузях людської діяльності [17]. За Д. Ґоулманом, емоційний інтелект, який він ще називає емоційною компетентністю, — це здатність розуміти й виражати особисті почуття (самосвідомість); знаходити спільну мову з іншими людьми (самоконтроль), висловлюватися зрозуміло і з емпатією до слухача (керування стосунками); позитивно й чутливо реагувати на нові ситуації (соціальна чутливість) (див. рис. 1.3). Людей з високим рівнем розвитку емоційного інтелекту науковець охарактеризував так:

- вони добре розуміють власні емоції, їх вплив на самопочуття, знають межі своїх можливостей, адекватно оцінюють свої сильні сторони, а отже, володіють почуттям власної гідності, тобто в них добре розвинена емоційна самосвідомість.,

- вони добре керують власними емоціями, можуть не лише їх стримувати, а й виявляти відкритість, упевнені в собі та оптимістично налаштовані, тобто у них добре розвинений самоконтроль;

- вони з емпатією ставляться до емоцій інших людей, здатні співчувати їм, розрізнюючи широкий діапазон емоційних сигналів, тобто в них добре розвинене соціальне розуміння, або чутливість-,

- вони добре справляються з емоціями інших людей — уміють надихати, впливати, сприяти змінам, урегульовувати конфлікти, співпрацювати в команді, тобто в них добре розвинена здібність до керування взаєминами.

На думку Д. Ґоулмана, саме така сукупність розумових, особистісних. вольових рис характеру та соціальних навичок сприятиме успішній адаптації до життя й досягненню в ньому успіху. Розглянемо докладніше зазначені якості особистості як прояви та показники розвитку емоційного інтелекту.

Самосвідомість у структурі емоційного інтелекту сприяє розумінню того процесу, що відбувається в людині внаслідок переживання різних емоцій, встановленню взаємозв’язку між емоційним почуттям та фізичним відчуттям, що супроводжує емоцію. Так, емоції гніву, страху, радості, суму настільки сильні, що відображаються у виразі обличчя, поставі, жестах, вербальній поведінці, а також фізично відчуваються у вигляді болю, жару або інших реакцій організму. Такі реакції неможливо не помітити й в інших людях. Урахування самопочуття власного та іншої людини допоможе прийняти правильне рішення в тіїї чи іншій ситуації, і воно може дати далекосяжні результати. Люди з високою самосвідомістю

дослухаються до своїх внутрішніх відчуттів, знають добре свої сильні сторони й можуть їх ефективно використовувати, водночас розуміють межі власних можливостей і здатні інтуїтивно обирати найкращий спосіб взаємодії, не втрачаючи почуття гідності. Отже, емоційне самоусвідомлення — це здатність визначати емоції за фізичним станом і думками, за зовнішнім виглядом та поведінкою.

Самоконтроль можливий лише на основі усвідомлення власних емоцій та розуміння емоцій інших людей. Завдяки цим здібностям людина може в складних, емоційно насичених ситуаціях розпізнати фрагменти інформації, що викликають небажані на даний момент сильні емоції, і запобігти підпорядкуванню емоціям, їхньому впливу на подальшу поведінку. Це здатність передбачати розгортання подальших подій через імпульсивність почуттів і вчасно виступати із здоровою ініціативою для їх урегулювання. Самоконтроль допомагає приймати конструктивні рішення в складних ситуаціях міжособистісної взаємодії, тобто адаптуватися до життєвих обставин. Люди, які володіють цим навиком, здатні зберігати розсудливість у найважчих стресових чи кризових ситуаціях, гнучко підлаштовуточись під них або обходячи правіша. Така людина володіє сильними вольовими якостями, незгасним оптимізмом, позитивно сприймає інших людей,

живе у згоді з власними цінностями і стандартами. Отже, емоційний самоконтроль передбачає здатність панувати над власними почуттями та бажаннями.

Соціальне розуміння, або соціальна чуйність, як компонент емоційного інтелекту передбачає сформоване вміння ідентифікувати невербальні сіпнали інших людей, адже емоції виникають не випадково: для кожної з них є певні причини, із зміною яких змінюються й емоції. Це здатність прислухатися до чужих переживань і уявляти себе на місці інших, відчуваючи їхній стан; прагнення створити навколо себе й найближчого середовища позитивний емоційний клімат. Психологи зазначають, що цього можна досягти за умов доброї обізнаності з життям, поведінкою і характером іншої людини та через призупинення перебігу власних думок для повного й цілковитого «перемикання» на інформаційне поле іншого. Отже, соціальна чутливість — це вміння встановлювати контакти з різними людьми.

Керування взаєминами — це квінтесенція емоційного інтелекту, здатність, що грунтується на добре сформованих компонентах емоційного інтелекту: самосвідомості, самоконтролі, соціальному розумінні. Це здатність використовувати під час взаємодії з іншими людьми інформацію, отриману від емоцій; викликати певні емоції або відсторонюватися від них, залежно від їхньої інформативності та користі. Допоміжними засобами для досягнення взаємовіпідної мети у стосунках є гумор, невербальна комунікація, сприйняття конфлікту як

можливості для подальшого позитивного розвитку стосунків. У підсумку, це здатність до співпраці, уміння підтримувати, розвивати, зміцнювати контакти.

Уже згаданий Д. Ґоулман так описує людей, які володіють здібністю керувати взаєминами: вони вміють викликати в інших відгук і захоплювати їх своєю привабливістю. Такі люди подають іншим приклад бажаної поведінки і здатні виразно викласти загальну місію так, щоб надихнути їх. Це люди, які володіють умінням обрати правильний тон у зверненні до конкретного слухача і цією здатністю привернути до себе зацікавлених осіб, щоб домогтися масової підтримки своєї ініціативи. Вони проявляють непідробне зацікавлення до тих, кому допомагають удосконалюватися, бачать мету, достоїнства й недоліки інших; є хорошими вчителями і наставниками. Це люди, які вміють ініціювати перетворення, здатні розгледіти необхідність змін, кинути виклик усталеному порядку речей та відстоювати новий. Вони майстерно залагоджують розбіжності, уміють викликати на відверту розмову конфліктні сторони, спроможні зрозуміти різні думки і знайти точки дотику, створювати атмосферу спільності. Вони залучають інших до активного, азартного прагнення до загальних ідеалів, зміцнюють моральний дух та відчуття єдності колективу [17].

Індикатори розвитку самосвідомості, самоконтролю, соціального розуміння, керування взаємовідносинами як складових емоційного інтелекту представлено в рис. 1.3.

Рис. 13. Складові емоційного інтелекту та показники їх розвитку

(за Д. Г оулманом)

Відтак психологи не лише встановили факт залежності життєвого благополуччя від особистісного світосприйняття, а ще й визначили ті якості та характеристики, які безпосередньо впливають на рівень розвитку емоційного інтелекту. До речі, показники емоційного інтелекту, які встановлені Д. Ґоулманом, слугують основою тестів для визначення рівня ЕІ особистості: Emotional Competency Inventory (ЕСІ), Emotional and Social Competency Inventory (ESCI), Emotional and Social Competency (ESCI-U).

Емоційна освіта як засіб розвитку емоційного інтелекту⁷. Варто зазначити, що дослідження емоційного інтелекту науковців психологічної школи Східної Європи (І. Андрєєва, С. Дерев’янко, Є. Ільїн, Д. Люсіш, М. Манойлова, І. Матусевігч, І. Філіппова, М. Шпак та інші) вирізняються спрямуванням не на визначення компонентів емоційного інтелекту, а на з’ясування можливостей та умов його розвитку. Реалізацію цієї проблеми розглядають у двох напрямах:

- вивчення онтогенетігчних змін у здібностях до розуміння та керування емоціями (власними й чужими);

- цілеспрямований вплив на розвиток окремих компонентів емоційного інтелекту.

На думку російського психолога Д. Люсина, емоційний інтелект — це психологічна освіта, яку здобувають упродовж життя під дією низки чинників, що обумовлюють специфіку та рівень розвитку емоційного інтелекту особистості [43]. Основними компонентами емоційного інтелекту науковець визнав здатність до розуміння своїх та чужих емоцій і керування ними; результатом емоційної освіти, за Д. Люсиним, є такі показники:

- може розпізнати емоцію, тобто встановити сам факт наявності в себе або іншої людини емоційного переживання;

- може ідентифікувати емоцію, тобто встановити, яку саме емоцію відчуває, знайти для неї словесне вираження;

- розуміє причини, що викликали емоцію, і наслідки, до яких вона може призвести;

- може контролювати інтенсивність емоцій, не надто сильно виявляти їх;

- може контролювати зовнішній вираз емоцій;

- може, за необхідності, довільно викликати ту чи ту емоцію.

Російська психологиня М. Манойлова виокремлює в емоційному інтелекті як здатності до усвідомлення, прийняття та регуляції емоційних станів і почуттів своїх та інішгх людей міжособистісний, або соціальний, та внутрішньоособистісний аспекти емоційного інтелекту, що ґрунтуються на таких якостях, як інтелект, емоції та воля [47] (див. рис. 1.4). Для формування внутрішньоособистісного аспекту емоційного інтелекту необхідно розвивати усвідомлення власних емоцій, вчити управляти своїми почуттями та емоціями.

Рис. 1.4. Модель емоційного інтелект} як здатності до усвідомлення, прийняття та регу ляції емоційних станів (за М. Манойловою)

Результатом такого навчання має стати усвідомлення своїх почуттів, самооцінка, впевненість у собі, відповідальність, терпимість, самоконтроль, активність, гнучкість, зацікавленість, відкритість новому досвідові, мотивація досягнення, оптимізм. Формування міжособистісного компонента емоційного інтелекту спрямоване на розвиток усвідомлення емоцій та почуттів інших людей, вироблення здатності ними керувати. У результаті людина набуває таких особистісних характеристик, як комунікабельність, відкритість, емпатія, здатність враховувати та розвивати інтереси іншої людини й адекватно оцінювати і прогнозувати міжособистісну взаємодію, ефективно працювати в команді.

Педагогічний аспект проблеми формування емоційного інтелекту молодших школярів висвітлено в дослідженні К. Кузнєцової, де презентовано емоційний інтелект як взаємопов’язану сукупність когнітивних, рефлексивних, поведінкових та комунікативних здібностей, що мають внутрішньоособистісну та міжособистісну спрямованість і виражаються у позитивному настрої, емпатійному ставленні до всіх адекватних довколишніх, ідентифікації, контролі та рефлексії емоційних станів, виборі способів досягнення мети у взаємодії з людьми, використанні емоційної інформації під час спілкування з ними [40]. На думку дослідниці, когнітивні, рефлексивні, поведінкові та комунікативні здібності є основними компонентами моделі емоційного інтелекту молодших школярів, функції яких висвітлено в табл. 1.1.

Варто зазначити, що позиції науковців щодо можливостей розвитку емоційного інтелекту різняться, оскільки єдності в думці щодо його компонентів немає. Натомість більшість дослідників розглядає емоційний інтелект як сукупність емоційних здібностей, що зближує його з емоційною компетентністю, яку можна та потрібно розвивати. Так, Дж. Мейер, П. Селовей, Д. Карузо, визнаючи, що емоційний інтелект оперує знаннями, вважають, що їх легко набути у процесі

навчання. На думку Д. Ґоулмана, Е. Носенко, емоційний інтелект можна розвинути, опанувавши вміння свідомо регулювати власні емоції, що експериментально довели Т. Березовська, С. Дерев’янко, В. Зарицька, М. Журавльова та інші.

Таблиця 1.1

Модель емоційного інтелект} молодших школярів (за К. Кузнєцовою)

Компоненти ЕІ	Функції компонентів ЕІ молодших школярів
	Внутрішньоособистісний	Міжособистісний
Когнітнвшш	Ідентифікація власних емоційних станів	Ідентифікація емоційних станів інших людей
Рефлексивний	Рефлексія вчинків і причин виникнення емоційних станів	Аналіз мотивів вчинків інших людей
Поведінковігіі	Контроль власного емоційного стану; добір способів досягнення мети	Наполегливість; використання отриманої емоційної інформації у спілкуванні з іншими людьми
Комунікативний	Внутрішній позитивний настрій	Емпатія, комунікабельність

Особливістю розвинутого емоційного інтелекту є розвинуті рефлексивні здібності, стосовно чого Д. Ушаков застерігав, що рефлексія має багаторівневий характер: первинний рівень рефлексії сприяє розумінню емоцій та почуттів, натомість у міру підвищення рівня рефлексії роль інтелекту в поведінці зростає, а емоційності — знижується.

Показники високого рівня розвитку емоційного інтелекту⁷. При

узагальненні змісту визначень і характеристик емоційного інтелекту стає зрозумілим, що для людини з високим рівнем розвитку емоційного інтелекту характерними є такі здібності:

- усвідомлення власних емоцій. Цю здібність уважають провідною в структурі емоційного інтелекту, оскільки спроможність керувати власними емоціями починається з розуміння причини і джерела виникнення таких переживань та їх інтенсивності; це вміння розуміти свої емоції та їхні наслідки, розпізнавати зв’язок між емоціями і словами, розуміти складні почуття, переходи між емоціями, їх подальший розвиток та вплив на самопочуття й поведінку. За умов сформованого самоусвідомлення людина

розуміє, чому виникають ті чи ті відчуття, усвідомлює свої сильні та слабкі сторони, здатна розмірковувати про це і вчиться на власному досвіді. Людина впевнена в собі, здатна виявляти почуття гумору й приймає себе такою, якою вже є;

- регулювання емоцій. Така здібність грунтується на самоусвідомленні емоцій і виявляється в намаганні заспокоїти себе, щоб позбутися тривожного стану, суму чи роздратування, подолати негативні та стримати руйнівні почуття. Це вміння використовувати емоційну інформацію для керування власними й чужими емоціями, а відтак — і поведінкою. Людина з високим рівнем саморегуляції зберігає витримку в стресових ситуаціях, тактовна, обов’язкова, уміє визнавати власні помітки, усвідомлює відповідальність за досягнення мети, гнучко адаптивна до зміни умов життя;

- самомотивування до діяльності, або потяг до самореалізації, тобто спрямування власних емоцій на досягнення мети. Спроможність відкладати отримання миттєвого задоволення заради досягнення значущішої віддаленої мети є дуже важливою передумовою досягнення успіху, оскільки керування емоціями в розумовій діяльності допомагає ефективніше розв’язувати нагальні проблеми. Людина з високим рівнем самомотивування вміє ефективно працювати в групі, не боїться невдач, уміє піти на виправданий ризик;

- розпізнавання та розуміння емоцій інших людей і пов’язаних з ними потреб, що передбачає точність оцінювання виражених емоцій за зовнішнім виглядом та поведінкою, виявляється у вигляді емпатїї. Здібність допомагає зрозуміти проблеми та переживання інших людей, урахувати це під час спілкування й відтак налагодити доброзичливі міжособистісні стосунки. Людина, яка володіє емпатією, вміє уважно слухати та спостерігати за мімікою і жестами; виявляє повагу до інших, незалежно від їхнього соціального стану й освіти; толерантна і терпляча до недоліків інших людей;

- підтримання доброзичливих стосунків з довколишніми, що передбачає позитивне ставлення до людей. Здібність грунтується на вмінні керувати власними емоціями, що виникають під час взаємодії з різними людьми, сприяє популярності, визнанню лідерства та досягненню великих успіхів у взаємодії зі середовищем. Людина, яка володіє такими соціальними навиками, уміє йти на компроміс, переконливо надавати необхідну інформацію та вести перемовини, дипломатично спіжується з «важкими» людьми, надихає й веде за собою. Це — лідер.

Для дітей молодшого шкільного віку оптимальний рівень емоційного інтелекту характерний такими показниками:

- самостійно ідентифікує власний емоційний стан у знайомих та незнайомих ситуаціях;

- намагається зрозуміти емоційний стан інших близьких людей;

- має розвинуті рефлексивні здібності;

- уміє аналізувати мотиви вчинків інших людей;

- самостійно контролює власний емоційний стан;

- використовує різні способи досягнення мети відповідно до ситуації;

- виявляє наполегливість у досягненні мети;

- використовує отриману інформацію про емоції інших людей у спілкуванні з ними;

- має стабільний позитивний настрій незалежно від того, є труднощі чи їх нема;

- має стшку внутрішню настанову на комунікацію;

- виявляє стшке емпатійне ставлення до людей довкола себе.

Отже, розуміння власних та чужих емоцій, вираження емоцій та керування ними обумовлює високу адаптивність до середовища й ефективність у суспільній діяльності. Кінцевим продуктом формування емоційного інтелекту стає самостійне прийняття рішення через осмислення емоцій, що є оцінним відображенням подій особистісного сенсу.

Виживають не найсильніиіі й не найрозумніші, а ті, хто краще за інших пристосовуються до змін.

Чарльз Дарвін

 

 

Це матеріал з посібника "Теорія і практика формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи" Т. Котик