Ні слова, ні думки, ні навіть вчинки наші не виражають так яскраво нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування...

К. Ушинський

Сутність емоцій та форми їх вияву. Важливим досягненням дослідників сутності когнітивних та емоційних процесів стало збагачення уявлень про емоції, які почали розглядати як одну з підсистем свідомості та чинник мотивації розумової і поведінкової діяльності.

Емоції — це психічний стан або процес, що виникає в людини у відповідь на зовнішні або внутрішні подразники у віпляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо як вияв негативного або позитивного ставлення до світу довкола чи події! у ньому; простіше кажучи, це внутрішнє тимчасове переживання як відгук на взаємодію з довколишнім світом або на задоволення власних потреб. За дослідженнями французького професора П. Жане, емоція виникає разом зі сприйняттям певної ситуації, і саме це характеризує емоцію як таку. Вона є переважно силою, що дезорганізує.

Людина не лише пізнає довколишню дійсність, а й відчуває певне ставлення до всього, що довкола неї, з чим вона взаємодіє, і до самої себе. Будь-які прояви активності людини супроводжуються емоційними переживаннями у

вигляді емоцій та почуттів.

До зовнішніх форм вияву емоцій належать жести (рухи рук), міміка (рухи м’язів обличчя), пантоміміка (рухи тіла), емоційні компоненти мовлення (сила, темп, тембр, висота голосу, інтонаційне забарвлення), а також такі прояви вегетативних змін, як потовиділення, почервоніння, збліднення.

Зазначимо, що, крім універсальних типів вираження емоцій, є і специфічні, пов’язані з психічними особливостями різних людей, а також традиціями різних культур. До прикладу, сльози не завжди ознака суму, горя, адже часто спостерігаємо «сльози радості» як ознаку благополучного розв’язання якоїсь тривожної проблеми, ситуації. Так само і сміх може виникати у відповідь на нервове перенапруження у важкій або трагічній ситуації, тобто в кожної людини є індивідуальний стереотип реагувати певним чином на емоційне напруження.

Емоції супроводжують усі види життєдіяльності та є одним з головних чинників регуляції фізичної і психічної діяльності й поведінки людини. Вони керують увагою, налаштовують на певні дії, впливають на мисленнєвіш процес,

допомагають зрозуміти власні мотиви і потреби, сприяють ефективній взаємодії з іншими людьми.

Емоції впливають на наші почуття, стан, настриі, думки і, як наслідок, — на стан здоров’я, особисте життя, професійні успіхи та невдачі.

Для довколишніх важливо, наскільки людина приємна в спілкуванні, відповідальна за свої слова й учинки, уміє надихнути, підтримати, відстояти власну позицію. Тому вміння регулювати власні емоції з користю для себе — надзвігчайно важливе для успішного щасливого життя.

Почуття. Стійке емоційне ставлення до значущих для людини явищ називають почуттям. Одне й те саме почуття може реалізовуватися в різних емоціях. Примітивні емоції притаманні й тваринам, а от почуття властиві лише людині. Почуття виникають пізніше, ніж емоції, та більше залежать від виховання. До прикладу, почуття відповідальності у вчителя супроводжується емоціями радості від успіхів школярів, тривоги за їхнє здоров’я тощо. Отже, почуття — це ставлення людини до світу довкола неї. Проявляються почуття за допомогою емоцій.

Кожна емоція містить специфічну систему сигналів, що є ідентифікаторами емоційної інформації. Такі сигнали інформують про оцінку відносин між людьми й середовищем та реакцію на їх зміну, реальну чи лише уявну, і доводять свою оцінку

до мозку мовою переживань. Емоції спрямовують поведінку, виконують сигнальну функцію та мотивують відповідні реакції на певні ситуації. Зазначимо, що емоції дуже погано піддаються вольовій регуляції, їх важко викликати силою бажання.

Емоції та почуття обов’язково супроводжують сприйняття

довколишнього світу, спрямовують увагу на певні значущі для особистості події, мотивуючи до певних дій та впливаючи на мисленнєвий процес. Те, як людина себе почуває, які емоції відчуває, впливає на її думки, а відтак — на здоров’я, особисте життя; через поведінку та мовлення — на стосунки з іншими людьми, що допомагає або досягти успіху в починаннях, або зруйнувати досягнення (див. рис. 1.5).

Отже, уміння регулювати власний емоційний стан є одним з найважливіших умінь у житті кожної людини. Змінюючи емоції, людина змінює своє ставлення до всього довколишнього, що викликає відповідні зміни в самому житті.

Базові та вторинні емоції. Питання щодо кількості та видів емоцій залишається відкритим і донині. Так, Арістотель виокремлював п’ять пар протилежних емоцій: любов і ненависть, бажання й відразу, надію і розпач, боязкість і сміливість, радість і сум, гнів, а засновник наукової психології В. Вунд уважав, що їх є більше 50 тисяч, і не до всіх з них люди підібрали назви. На думку сучасного психолога Б. Додонова, створити універсальну класифікацію емоцій узагалі неможливо, оскільки різні види завдань потребують відповідних класифікацій емоцій.

Науковці розглядають емоції як пристосувальне явище біологічного чи соціального характеру.

Біологічні чинники виникнення емоцій пов’язані з фізіологічними потребами людини: у харчуванні, продовженні роду, захисті себе та своїх дітей тощо. Такі емоції називають базовими, або нижчими, на відміну від вищих, що формуються під впливом суспільних потреб і стосунків. До нижчих емоцій належать також первинні, з якими людина народжується. У сучасній психології до них відносять від двох до десяти емоцій, до прикладу: страх і тривогу як реакції на загрозу життю, гнів через незадоволення,

радість як реакцію задоволення, відразу як попередження про небезпеку для здоров’я. Первинні емоції виконують оцінювальну функцію: біт або втікай, що допомагає пристосуватися до умов життя в навколишньому середовищі. Зазвичай до базових емоцій відносять такі, що виникли в результаті еволюційно-біологічних процесів, мають виразні та специфічні міміку й переживання, котре людина усвідомлює, здійснюють організаційний та мотиваційний вплив, тобто сприяють адаптації людини.

У процесі соціалізації людини формуються вторинні емоції, їх ще іноді називають ситуативними, не пов’язаними із життєво важливими потребами. У відповідь на задоволення або не задоволення суто соціальних потреб виникають почуття сорому, заздрості, провини, образи, любові, захоплення тощо, які допомагають виробити відповідні правіша поведінки й адаптуватися до соціальних умов життя.

Соціальні, або вищі, емоції. Серед соціальних, або вищих, емоцій виокремлюють моральні, естетичні та інтелектуальні.

Моральні емоції відображають почуття людини у ставленні до моральних норм та правіш, до себе й інших людей. Це дружба, обов’язок, повага, відповідальність, честь, любов тощо, а також почуття гумору, іронії, тобто такі, що виражають узагальнене ставлення до дійсності та є основою особистісної емоційної царини. Моральні почуття розвиваються в процесі спілкування і є засобом оцінювання вчинків та поведінки, регулювання взаємин. їх називають вищими категоріями людських почуттів.

Естетичні емоції зазвичай є реакцією на красу чи потворність: здивування, захоплення, насолода, огида. їх викликають явища природи, твори мистецтва, результати людської діяльності. Чудові та зрозумілі дітям картини, музика, театральні вистави, кінофільми дають змогу поринути в зовсім новий світ, який створив митець, і пережити ті почуття, котрі хотів передати автор. Високохудожні літературні твори є потужним джерелом розвитку емпатії, викликаючи почуття співпереживання через уявне проживання разом з літературним героєм усіх подій його непростого життя.

Залежно від рівня культури люди по-різному реагують на гармонію ритму, кольорів, звуків, форм: відчувають захоплення, залишаються байдужими чи отримують насолоду від какофонії та дисгармонії. Естетичні емоції тісно пов’язані з моральними: надихають до високих прагнень, утримують від негативних учинків. Отже, естетичні емоції є одним з вагомих чинників виховання моральності в школярів.

Інтелектуальні емоції: інтерес, допитливість, вагання, сумнів, подив, здогад, упевненість, невпевненість, очікування, напруга — проявляються в пізнавальній діяльності. Такі емоції спроможні покращувати або погіршувати мисленнєву діяльність. Вони є не лише пусковим механізмом мислення, а й координатором мисленнєвої діяльності, забезпечуючи її гнучкість, перебудову, корекцію, відхід від

стереотішу та компонентом оцінки досягнутого результату. Якщо раніше вважали, що емоції лише супроводжують пізнавальні процеси людини, то сучасні психологи довели той факт, що емоційні реакції часто передують логічним.

До речі, дослідники визначають інтерес як найважливішу емоцію здорової людини, оскільки саме він спрямовує подальші дії в пізнанні. Інтерес виникає під впливом новизни, зміни навколишнього середовища; його активізує уява, пам’ять, мислення — усе те, що змушує активно застосовувати сформовані фізичні та розумові здібності: прислуховуватися, придивлятися, зіставляти, здогадуватися, виокремлювати тощо.

Психологи О. Тихомиров, Ю. Виноградов, В. Вілюнас та інші зазначали, що емоції не лише впливають на мислення, а й є його компонентом, відіграючи важливу роль у пізнанні як чинник цілісного повноцінного світорозуміння.

Для кожного виду емоцій притаманні певні особливості. Емоції можна регулювати, але змінити принципи їхнього вияву неможливо, оскільки їх біологічно обумовлено. Прості емоції можуть утворювати комбінації, тобто комплексні емоції.

Вияви емоцій. Емоції виявляються у вигляді емоційних реакцій, стосунків або станів.

Емоційні реакції на безпосередні події — це сміх, плач, усмішка, схвильованість, лють, ступор тощо. їх можна навчитися проявляти або стримувати. Серед емоційних реакцій вирізняють емоційні відгуки, що істотно не змінюють емоційний стан людини, спалахи, які не впливають на втрату самовладання, та вибухи, тобто афекти, котрі можуть виникати в екстремальних ситуаціях. Афекти — сильні, бурхливі емоційні реакції на події, які людина не завжди може контролювати, а під час паніки, жаху, екстазу чи повного відчаю орієнтація і самоконтроль стають практично неможливими. Іноді афективний вибух трапляється через поступове накопігчення незадоволення. У такому разі він виникає як наслідок утрати терпіння. Афективні емоційні реакції не підконтрольні свідомості, й тому вони виникають мимовільно. Для такого стану характерною є втрата вольового контролю над поведінкою і полегшений перехід до дії. Це короткочасне явище, після якого наступають занепад, байдужість, сонливість. Вийти з такого стану допоможе «перемикання» на інший вид діяльності, найчастіше — пов’язаний з фізичними зусиллями, працею.

Виникнення афективних реакцій залежить не лише від певних життєвих обставин. Чимало стресових ситуацій людина створює власноруч неправильною емоційною реакцією на слова чи дії іншої людини, що спричиняє відповідну негативну емоційну реакцію. Здатність до самоконтролю в таких ситуаціях дасть змогу уникнути загострення ситуації та ухвалити зважене рішення щодо подальших емоційних стосунків.

Емоційні стосунки будуються на почуттях, що виникають між певними особами або спрямовані на певні об’єкти, явища, процеси. До всього, що довкола людини, у неї виробляється певне ставлення, що супроводжується такими

почуттями, як любов — ненависть, пристрасть — нетерпимість, радість — сум, прив’язаність — байдужість, піднесення — засмученість тощо.

Почуття, що виникають під час емоційних стосунків та різних видів діяльності, можуть викликати різні емоційні стани. Так, радість, упевненість, тріумф, страх, злість посилюють активність людини, спонукають до діяльності, а страждання, зневіра — пригнічують, послаблюють її активність. Отже, емоції є мотиваторами діяльності. Натомість і сама діяльність, і умови, за яких вона відбувається, впливають на виникнення та протікання емоційних процесів.

Від емоцій залежить настрій людини, тобто стійкий тривалий емоційніш стан, який позначається на всіх думках та діях людини. Він є похідним від тих емоцій, що переважають у людини. Емоційний стан — мінливе психічне явище, і він може швидко змінюватися з позитивного на негативний і навпаки. Причини зміни настрою та виникнення певного емоційного стану, до прикладу, тупі, тривоги, бадьорості, людина не завжди усвідомлює. Цими причинами можуть бути фізичне самопочуття, стан довкілля, пригадування пережитих почуттів, конфліктні ситуації, суспільне становище, неможливість реалізувати певну потребу тощо. А поліпшити настрій спроможні відпочинок, повноцінний сон, перебування на чистому повітрі в екологічно чистому середовищі, привітні, довірливі, дружні стосунки між людьми.

У складних і важких життєвих умовах або у відповідь на дуже сильний зовнішній подразник негативного спрямування виникає неспецифічна реакція

організму і нервової системи — стрес, що супроводжується низкою психологічних та фізіологічних зрушень.

Емоційні стани, що настають після сильної емоційної реакції, характерні тривалими переживаннями і супроводжуються збудженням або пригніченням, яке часто переростає в депресивний стан. Вийти з такого стану допоможуть реальні оцінки ситуації та вольові зусилля особистості.

Реакції, стосунки й стани людини, що виникають на основі почуттів, взаємопов’язані і взаємозалежні та виявляються під час емоцій у всіх однаково, що обумовлено фізіологією людини. Так, за психомоторикою, тобто мімікою, жестами, інтонацією, позою, ходою, можна дійти висновку про емоційні стосунки між людьми та зрозуміти емоційний стан кожного. Не випадково в різних народів є подібні вислови: «від страху в піт кинуло»; «від радості дух перехопило» тощо.

Незважаючи на те що в психології емоції поділяють на негативні та позитивні, для людини всі вони виконують позитивну функцію: допомагають пізнавати світ та перебувати в безпеці, надихають на творчість. Усі емоції мають позитивну мету. Так, емоції гніву спонукають до створення експресивного живопису; сум, туга, любов сприяють написанню ліричних шедеврів у літературі та музиці; страх мотивує до діяльності задля життєзабезпечення; почуття сорому спонукає до самовдосконалення.

Натомість радість від зловтіхи шкодить людині не менше руйнівного гніву. Значить, проблема не в тому, що відчуває людина, а в тому, що емоції підсилюються негативною реакцією. Отже, поділ на негативні та позитивні емоції є умовним, адже все залежить від того, як вони впливають на внутрішній стан особистості й на процеси взаємодії із соціальним середовищем.

Емоції завжди суб’єктивні, адже їх осмислюють, усвідомлюють, переживають, отже, вони відображають суб’єктивне ставлення людини до того, що сприяє або перешкоджає задоволенню актуальних потреб. Головна функція емоцій — оцінювання диїсності, встановлення особистісного смислу діяльності. Під час будь-якої важливої для людини події змінюється емоційне тло: наростають збудження, швидкість та інтенсивність усіх психічних процесів, що активізує інтелектуальну, моторну діяльність. Під час пізнавальної діяльності такі показники стану організму надзвігчайно важливі для її успішної реалізації, тому емоції є дуже важливим компонентом освітнього процесу.

Таким чином, емоції охоплюють усю життєдіяльність людини, виявляються в усіх особистіших компонентах, відіграють визначну роль у здйїсненні всіх видів діяльності, впливаючи на добір способів її організації, слугують мотиватором процесів пізнання та регулятором процесів міжособистісної взаємодії, надзвігчайно важливі для ефективної професійної діяльності.

Кожен знає, що таке емоція, поки в нього не спитають визначення. Схоже, що тоді цього ніхто не знає.

Б. Фор, Дж. Рассел

 

 

Це матеріал з посібника "Теорія і практика формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи" Т. Котик