Найголовніша формула успіху—знання «як поводитися з людьми».

Т. Рузвельт

Емпіричні методи дослідження емоційного інтелекту⁷. Проблема розвитку емоційного інтелекту надзвичайно актуальна для вчителів Нової української школи, адже досліджень та рекомендацій із цього напряму освітньої діяльності ще дуже мало. Проте українські дослідники С. Дерев’янко, М. Шпак, О. Пилипенко та інші вивчали психологічні та педагогічні аспекти проблеми й апробували низку методів для визначення стану розвитку емоційного інтелекту молодших школярів. Педагоги зазвичай використовують педагогічні або психологічні, але адаптовані до освітнього процесу методи пізнання істини для розвитку педагогічного знання.

Метод дослідження — це спосіб пізнання стану розвитку явища педагогічної дійсності у взаємозв’язку з іншими явищами та процесами. Вирізняють методи емпірігчного, тобто практичного, і теоретичного спрямування.

Комплекс емпіричних методів дослідження становлять спостереження, усне та письмове опитування, тестування, бесіди, практичні завдання.

Спостереження. Це тривале цілеспрямоване планомірне й активне сприйняття об’єкта пізнання для здобуття знань про характерні зовнішні та внутрішні ознаки і взаємини з іншими педагогічними об’єктами. Це універсальний метод пізнання, який використовують у всіх наукових галузях. За допомогою спостереження здшснюють відбір та накопігчення первинної інформації про об’єкт вивчення. Метод спостереження найкраще застосовувати на початку дослідження, що дасть змогу відчути проблеми, які потребують розв’язання, і виявити закономірності, котрі доцільно враховувати в подальшому освітньому процесі.

Процес спостереження потребує належної обізнаності з явищем, про особливості вияву якого необхідно дізнатися. Крім того, необхідно чітко сформулювати мету і завдання для спостереження, що дасть змогу дійти конкретних висновків зі здіїісненої роботи.

Метод спостереження трудомісткій і не завжди надає можливість для обґрунтованих висновків, адже під час процесу можуть виникати непередбачувані події, ситуації, що не стосуються мети дослідження або заважають спостереженню. Це фонові явища, які можуть завадити об’єктивності висновків і які необхідно виокремити із загального процесу спостереження. Недоліком цього методу також є те, що не завжди можливо зіставити та порівняти отримані дані з подібними, що відбуваються за інших звичайних життєвих обставин, але зробити це необхідно, щоб знати дішаміку розвитку.

У методології наукового дослідження вирізняють різні види спостережень, короткий опис особливостей яких подано в таблиці 1.2.

Учитель початкової школи здіїїснює спостереження за емоційним розвитком учнів свого класу, тому таке дослідження є безпосереднім, відбувається в природних умовах шкільного життя. Крім того, учитель стає і безпосереднім організатором дослідження, отже, такий вид спостереження є суб’єктивним. Звісно, для фіксації фактів учитель може використовувати технічні аудіо- та відеозасоби, але й сам залишається безпосереднім учасником процесу. З погляду ефективності спостереження — це є оптимальний варіант вивчення проблеми, адже за таких умов можна щонайкраще реалізувати розроблену методику дослідження, врахувати непередбачені аспекти і фонові нашарування.

Оскільки емоції виявляють у різних видах діяльності, то й спостереження організовують таким чином, щоб охопити урочну, організовану, та позаурочну, неорганізовану, діяльність, а також розважальну й ігрову. Відповідно до визначеної мети об’єктами спостереження можуть бути поведінка учнів під час спілкування з однолітками й дорослими та емоційні реакції на вербальні подразники: міміка,

жести, дії, вербальні засоби емоційного вияву; сила емоційних переживань: спокій, сум, радість, подив, образа, злість, страх; особливості актуального емоційного стану та його стійкість; типові форми і засоби вираження емоцій у колективі; причини змін настрою в колективній діяльності тощо; наявність негативних емоційних реакцій; загальний емоційний настрій тощо.

Таблиця 1.2

Особливості організації та здійснення спостереження за розвитком емоційного інтелекту молодших школярів

Види спостережень	Особливості організації та здійснення спостереження
Відкрите Приховане	Учні усвідомлюють факт спостереження
	Дітей не повідомили щодо спостереження за ними
Безпосереднє Інструментальне	Факти та явища фіксує дослідник
	Інформацію фіксують за допомогою технічних засобів спостереження
Постійне Періодичне Одноразове	Здійснюють упродовж тривалого часу
	Проводять через певні проміжки часу
	Спостереження випадкове або в спеціально передбачений час
Суцільне Вибіркове	Охоплює усіх учнів групи
	Не менше 80% учнів групи
Пряме Опосередковане	Фіксують факти під час спостереження
	Висновки роблять за кінцевими результатами
Об'єктивне Суб'єктивне	Здійснює сторонній спостерігач
	Здійснює учасник процесу

До спостереження готуються в такій послідовності:

- формулювання проблеми відповідно до об’єкта спостереження, визначення мети і завдань дослідження;

- визначення досліджуваних аспектів поведінки та показників для фіксації отриманих даних;

- визначення можливих ситуацій у природному перебігові подій, що стануть вибірковими в процесі суцільного спостереження;

- підготовка карток або бланків протоколу для фіксації результатів спостереження.

Після здіїісненого спостереження необхідно зробити кількісний та якісний аналіз даних, інтерпретувати їх відповідно до завдань дослідження, сформулювати висновки й оформити звіт за результатами дослідження.

Опитування. Це метод отримання первинної інформації за допомогою питань до певної групи людей, яких називають респондентами. Опитування використовують для вивчення певної проблеми та пошуку способів її розв’язання. Опитування можна застосовувати кілька разів до однієї й тієї ж групи людей для з’ясування динаміки розвитку певних якостей або ставлення.

Анкетування Це письмова форма опитування, що не передбачає безпосереднього контакту респондента з інтерв’юером. Зручний метод дослідження, коли потрібно опитати багатьох респондентів за коротиш термін. Анкета дає змогу ретельно продумати відповідь, орієнтуючись на друкований текст запитання. Недоліком анкетування є те, що респонденти можуть залишати запитання без відповідей або неправдиво відповідати. Для унеможливлення таких недоліків необхідно формулювати запитання так, щоб вони не потребували однослівних відповідей «так», «ні», «не знаю». Крім того, доцільно окремі важливі питання дублювати за змістом, змінюючи лише їх формулювання.

Анкету складають із трьох частин. У вступі вміщують коротке звернення до опитуваного для формування доброзичливого та відповідального ставлення до процедури опитування, а також обумовлюють мету опитування й зазначають, хто його підготував і проводить. Окрім того, іноді респонденту пропонують подати про себе демографічні дані (стать, вік, місце проживання тощо). У класі цю частину анкети можна пропустити, роздаючи хлопчикам і дівчаткам різні бланки для відповідей. Основну частину анкети умовно поділяють на три складові. Спочатку — нескладні запитання, щоб зацікавити респондента проблемою дослідження і спонукати його до подальшої участі в опитуванні. У середній частині запитань розміщують найскладніші запитання, що є найважливішими для дослідника. Завершальні запитання потребують відповідей, із додатковою інформацією.

За змістом анкети можуть бути про факти дшсності, отримане знання, внутрішній стан, думки, ставлення тощо.

Тестування. Це різновид опитування, що передбачає використання тестів, тобто завдань задачного типу, в яких описані проблемні ситуації, і треба обрати один з варіантів їх вирішення.

Опитувальники щодо емоційного інтелекту дають змогу оцінити уявлення людини про власні здібності щодо розуміння та керування емоціями, тобто вони передбачають самозвіт особистості. Варто зазначити, що люди не завжди спроможні точно оцінити власні емоції, а також знання, уміння, навички, поведінку, тому різні опитувальники показують різні показники емоційного інтелекту — все залежить від стилю та чіткості формулювання запитань і запропонованих критеріїв оцінювання.

Вітчизняні дослідники розвитку емоційного інтелекту найчастіше послуговуються опитувальниками Н. Холла, М. Манойлової, Д. Люсина.

Опитувальник Н. Холла складається із ЗО тверджень, зорієнтованих на діагностування п’яти провідних компонентів емоційного інтелекту: емоційної обізнаності, спроможності до керування власними емоціями і самомотивації, розвитку емпатії, розпізнавання емоцій інших людей.

Опитувальник для діагностики емоційного інтелекту М. Манойлової складається із 40 запитань, що пропонують оцінити за п’ятибальною шкалою свою згоду чи незгоду з твердженням. Оскільки М. Манойлова визначає емоційний інтелект як здатність людини до усвідомлення, прийняття та регуляції емоційних

станів і почуттів інших людей та самої себе, то й опитувальник спрямований на з’ясування загального рівня емоційного інтелекту, стану внутрішньоособистісного та міжособистісного аспектів емоційного інтелекту за такими показниками, як здатність до усвідомлення і прийняття своїх почуттів, розпізнавання, розуміння та змінення емоційних станів інших людей, розвиток самоконтролю.

Опитувальник на емоційний інтелект Д. Люсина (Емін) складається із 46 запитань для визначення розвитку внутрішньоособистісного емоційного інтелекту за такими показниками: здатності до розуміння власних емоцій та управління ними, — й міжособистісного емоційного інтелекту за показниками: здатності до розуміння емоцій інших людей і керування ними. Подана характеристика особистості з високими, середніми та низькими показниками міжособистісного і внутрішньоособистісного емоційного інтелекту.

Так, людина з високими показниками міжособистісного емоційного інтелекту добре сприймає емоції і наміри інших людей, навіть якщо вони намагаються це приховати, уміють викликати в інших позитивні емоції та стримувати негативні, але при тому всьому мають схильність до маніпулювання людьми. Низькі показники міжособистісного емоційного інтелекту свідчать про те, що людина не бачить та не відчуває справжніх намірів інших, а отже, схильна довіряти всьому, що чує і бачить.

Якщо за опитувальником Д. Люсина засвідчено високі показники внутрішньоособистісного емоційного інтелекту, то це свідчить, що особистість вміє стримувати небажані для ситуації емоції і за необхідності викликати в себе позитивні; здатна до самоконтролю та саморозуміння. Низькі показники внутрішньоособистісного емоційного інтелекту свідчать про те, що людина легко піддається на маніпуляції, її просто вивести з душевної рівноваги.

Відомі й інші опитувальники для самооцінювання емоційного інтелекту, до прикладу, Н. Шуте, Р. Бар-Она, О. Власової та М. Березюк, В.Розова, натомість серед психологів побутує думка, що недоліками усіх опитувальників є діагностування переважно особистіших, а не емоційних характеристик.

Тестові методики діагностування емоційного інтелекту більше зорієнтовані на вияв та фіксацію емоційного виду інтелекту, а не сукупності особистіших рис, хоча також мають певні недоліки: завдання у вербальній формі громіздкі для опитуваних, а методики підрахунку балів зовсім не досконалі.

Найпопулярнішим і загальновизнаним для визначення емоційного інтелекту є тест, який створили Дж. Мейер та П. Селовей (MSCEIT v. 2.0). Він містить 141 питання за такими компонентами: здатність до сприймання, оцінювання і вираження емоцій (ідентифікація емоцій), спроможність використовувати емоції для підвищення ефективності мислення та діяльності (емоційне підсилення мислення); здатність до розуміння й аналізу емоційної інформації, спроможність свідомої регуляції емоцій для особистішого зростання та покращення міжособистісних стосунків.

Для ідентифікації емоцій (сум, страх, гнів, відраза, хвилювання, здивування, щастя) і загального настрою середовища використовують світлини облич людей, картинки з пейзажами й абстрактними формами.

Емоції, ефективні для сприяння конкретного виду діяльності, розпізнають за допомогою вербальних завдань, під час виконання котрих необхідно визначити тип емоції, що її корисно переживати для кращого виконання певного завдання, а також вербалізувати власні емоційні стани.

Завдання для визначення здатності до розуміння динамічності емоцій та механізмів їх змінюваності складається з 20 описів різних ситуацій. Із шести варіантів відповідей необхідно вибрати найдоречніший емоційний стан, який переживає персонаж ситуації. Здатність розрізняти емоції в складних почуттях тестуються за допомогою 12 тверджень, що називають емоції та їх поєднання в одному почутті.

Завдання для визначення здатності до свідомої регуляції власних емоційних станів містить історії-розповіді про певні події та стосунки, до котрих запропоновано варіанти їх продовження, серед яких треба вибрати той, що сприятиме позитивному закінченню історії.

Віднедавна громіздкі вербальні тести замінюють на відеоверсії, в яких замість описів та розповідей використовують відеоситуації. Такий відеотест для вимірювання здатності до розпізнавання емоцій і схильності переоцінювати або недооцінювати силу емоцій розробили В. Овсяннікова та Д. Люсин. Для роботи використовують 7 відеосюжетів тривалістю 10-60 секунд, у яких показано поведінку людей у різних повсякденних ситуаціях. Респондент повинен точно оцінити емоції, які переживають персонажі відеосюжетів, позначивши за п’ятибальною шкалою кожну з 15 наведених емоцій.

Вибір виду опитування зумовлюють вікові особливості учнів початкової школи. З учнями 1-2 класів недоцільно проводити анкетування, оскільки вони, навіть якщо навчилися читати й писати, відчуватимуть значні труднощі під час співвіднесення письмового запитання з кількома відповідними варіантами відповіді, а от із комп’ютерними ігровими анкетами-тестами з аудіо- та відеосупроводом, що

передбачають для вибору лише один варіант відповіді, діти працюють із задоволенням.

Бесіда. Це спілкування, що дає змогу дізнатися особливості характеру, думки інших людей на підставі обміну вербальними повідомленнями. Бесіда як метод дослідження в початковій школі може бути індивідуальною (1-3 учнів) та груповою (до 12 учнів). Бесіду використовують тоді, коли інші методи не можуть бути застосовані, оскільки не дадуть необхідної інформації. Це — найбезпосередніший спосіб отримання даних, оскільки напряму розпитують про те, що цікавить дослідника, і це єдиний метод, який допоможе довідатися про дії людини в штучно змодельованій ситуації, про її суб’єктивний стан та відчуття. Під

час бесіди дослідник лише задає питання і керує ходом спілкування, мотивуючи і спонукаючи респондентів до розгорнутіших висловлювань, а основний час припадає саме на їхні відповіді. Запитання в бесіді можна повторювати в різних формулюваннях для з’ясування додаткової інформації та щирості респондента.

Для дітей молодшого шкільного віку бесіди як метод дослідження розвитку емоційного інтелекту доцільно проводити за змістом ситуацій із життєвого досвіду та високохудожніх літературних творів. Наприклад, у В. Сухомлішського є багато творів, що викликають у дітей яскраві емоційні переживання. Це такі невеличкі оповідання, як «Горбатенька дівчинка», «Покинуте кошеня», «Як Павлик списав у Зіни задачу», «Усмішка», «Соромно перед соловейком» та багато інших. Для виявлення емпатичних реакцій у дітей бесіду доцільно проводити, припиняючи читання після кульмінаційного моменту твору. Відповіді на запитання, що спонукають дітей здогадатися про розвиток подій і вчинків героїв твору, свідчитимуть про рівень розвитку емпатії у школярів.

Для підвищення ймовірності результатів дослідження методи застосовують комплексно. Сукупність методів та прийомів пізнання називають методикою дослідження.

Сучасні методики дослідження емоційного інтелекту молодших школярів.

Для діагностування емоційного інтелекту дітей 5-7-річного віку в’єтнамський учений Нгуен Мінь Ань розробив комплексну методику, що складається з анкети для вихователів та батьків і набору діагностичних завдань для дітей: «Домальовування: світ речей — світ людей — світ емоцій», «Три бажання» і «Що

— чому — як». Мета анкетування — з’ясувати, чи були в дітей прояви співчуття до навколишніх людей та як вони переживають значущі для них події. Практичні завдання для дітей спрямовано на визначення характеру їхніх емоційних реакцій на світ речей, людей, а також на себе й іншу людину та способи розв’язання проблем за допомогою цих реакцій [51].

Для визначення стану розвитку емоційного інтелекту молодших школярів вчителі послуговуються простими методиками, адаптованими до вікових особливостей учнів 6-11 років.

Так, для з’ясування кількості емоцій, які можуть назвати учні 1-2 класів, застосовують методику Е. Іванової «Словник емоцій» і «Тест лицьової експресії», що грунтується на опитуванні дітей щодо відомих їм емоцій та впізнаванні емоцій літературних героїв, зображених на малюнках. До високого рівня поінформованості відносять дітей, які назвали сім та більше емоцій і описали п’ять та більше малюнків [ЗО].

Для вивчення здатності учнів 3-4 класів до розуміння й усвідомлення емоцій

— як власних, так й інших людей, використовують методику «Розуміння емоційних станів» (за Г. Урунтаєвою). Процедура передбачає вступну бесіду, якою дітей спонукають пригадати власні емоції та відчуття під час ситуацій радості, смутку, страху, гніву, подиву, а далі школярі виконують роботу з картинками, схемами та

зображеннями дітей і дорослих із яскраво вираженими емоційними станами. Спочатку діти розглядають схематичні зображення емоцій та пробують відтворити їх на своєму обличчі, називають їх і пояснюють, за якими ознаками здогадалися про це. У другий частині дослідження діти виконують аналогічну роботу, але на основі картинок та світлин людей. За кількістю правильних відповідей визначають доступність дітям розуміння емоційних станів та їхніх специфічних ознак і рівень емоційної розумності [90].

Методика «Як ти почуваєшся?» (за А. Кошелєвою) має на меті не лише дослідити стан розвитку здібності відчувати настрій власний та іншої людини, а й навчити цього молодших школярів. У групі дітей пропонують кожному розповісти про власний настрій: описати, порівняти з кольором, показати в русі. Під час другого етапу роботи дітям пропонують уважно подивитися на сусіда і за здогадкою про його почуття розповісти про це. Дитина, стан якої описують, уточнює та доповнює розповідь [39].

Для з’ясування способів вираження емоцій застосовують методику «Вивчення емоційних проявів дітей» (за А. Кошелєвою). Вона передбачає, що дитина розігрує знайомі та зрозумілі ситуації з власного життя, під час чого необхідно відтворити емоційний стан персонажів: сумної хворої матері, капризного маленького сіша, старшої співчутливої доньки. Учителеві важливо яскраво описати ситуацію та відчуття персонажів і намагатися мотивувати учнів до виразного і правильного відтворення емоційних почуттів героїв сценки.

Із урахуванням актуальності проблеми діагностування та розвитку емоційного інтелекту в інтернеті розміщено багато різноманітних діагностичних засобів для визначення стану різних компонентів емоційного інтелекту, які можна пройти онлайн. Це — опитувальники й тести на визначення міжособистісних стосунків, стану тривожності, схильності до депресії!, здатності до адаптації в нових умовах тощо.

Для дослідження вчителі можуть розробити діагностувальні методики самостійно й об’єднати їх проведення з освітніми завданнями. Наприклад, інтегроване завдання з розвитку емоційного інтелекту та формування предметних компетенції! під час уроків української мови.

Методика «Назвіть почуття, що переживає людина»

Мета: з’ясувати, чи розуміють учні значення слів на позначення емоційних станів людини і чи знають вони слова, що позначають протилежні почуття та емоції.

Обладнання: по 10 відеослайдів із зображенням смайликів та світлин людей, що відображають різні емоції.

Перебіг дослідження: учням для розгляду пропонують смайлики і запитують: «Яку емоцію людини можна позначити цим смайликом? Чому ти так думаєш? Як ти

здогадався?» Запропонувати учням дібрати слова-синоніми та слова-антоніми для позначення відповідних емоцій. Аналогічну роботу провести, запропонувавши для розгляду фотографії людей. Відповіді дітей фіксують у таблиці (див. табл. 1.3):

Таблиця 1.3

Розуміння учнями значення слів на позначення емоційних станів людини

Отримані результати зручно опрацьовувати за допомогою математичних методів обчислення, щоб можна було зіставити результати в кінці півріччя, року і зробити висновки про розвиток окремих компонентів емоційного інтелекту учнів.

Коефіцієнт обізнаності учнів із словами на позначення емоційного стану людини можна обчислити за формулою

де: А'(обізн.) — коефіцієнт обізнаності зі словами;

т„— кількість правильно названих слів;

»₂ — загальна кількість слів.

Значення А'(обізн.) 70-100% — високий рівень; 50-69% — середній рівень; 1-49% — низький рівень.

Результати діагностування доцільно використати для планування подальшої роботи з формування емоційного інтелекту молодших школярів.

Емоції — це той шлях, яким розум і тіло спілкуються з вами. Вони намагаються спонукати вас до позитивної, корисної дії у відповідь на те, що вже сталося, стається чи може статися.

Джил Хессон, письменниця

Практичні завдання для самостійного опрацювання Запитання для самоконтролю

1. Назвіть філософські передумови, що вплинули на формування уявлень про емоційний інтелект.

2. Чому саме у XXI столітті активізувалися дослідження емоційного інтелекту?

3. У чому полягає різниця між емпіричним і раціоналістичним напрямами дослідження місця розуму та почуттів у пізнанні?

4. Чи є зв’язок між почуттями й розумом у пізнанні дійсності? Наведіть життєві приклади позитивного та негативного їх взаємовпливу.

5. Роботи яких авторів стали основою для розроблення інтегративної концепції сутності емоційного інтелекту?

6. Які характеристики притаманні людині з високим рівнем розвитку емоційного інтелекту?

7. Що потрібно для створення навколо себе й найближчого середовища позитивного емоційного клімату?

8. Які компоненти емоційного інтелекту необхідно сформувати для розвитку емоційного самоконтролю?

9. Який зміст роботи передбачає процес формування самосвідомості в структурі емоційного інтелекту?

10. Про які емоції йдеться у фразеологізмах «волосся дибки стало», «мурашки по спині забігали», «щемить серце». Чому так відбувається?

11. Що є спільного між емоціями та почуттями і чим вони відрізняються?

12. Перелічіть емоції та почуття, на яких треба будувати емоційні стосунки з учнями в освітньому процесі.

13. За якими зовнішніми ознаками можна дізнатися про емоційний стан дитини?

14. Які чинники допоможуть створити бадьорий емоційний стан у молодших школярів під час їх перебування у школі?

15. Назвіть основні емоційні стани та їх перебіг.

16. Які методи дослідження емоційного інтелекту є оптимальними для застосування їх в освітньому процесі початкової школи?

17. Випишіть ті компоненти емоційного інтелекту, які доцільно розвивати в 1-2 класах і 3-4 класах, допишіть біля них ті методи, які сприятимуть не тільки діагностуванню, а й розвитку таких здібностей.

18. Із джерел для інформації ознайомтеся з онлайн-тестами на емоційний інтелект молодших школярів, оберіть ті, які можна запропонувати вашим учням.

Завдання для рефлексії

1. Орієнтуючись на структурні компоненти емоційного інтелекту, запишіть комплекс здібностей та якостей, якими повинен володіти вчитель початкових класів для успішної професійної діяльності, й позначте їх наявність (+) або відсутність (-) у себе за результатами самооцінювання.

2. Визначте для себе чіткі цілі для самовдосконалення власного емоційного інтелекту та розподіліть їх досягнення на конкретні й доступні етапи.

3. Згадайте випадки з власного життя, коли ваші неконтрольовані емоції погіршили стан вашого здоров’я, спричинивши стрес, тривожність, призвели до апатії або, можливо, депресивного стану. Що стало поштовхом до такого неконтрольованого сплеску емоцій?

Доберіть (з інтернету, художньої літератури, телефільмів, позитивного досвіду інших) кілька різних варіантів (вербальні, невербапьні; гумористичні, саркастичні; спеціально стримані або нестримані) вашої ймовірної реакції у відповідь на такий подразник, щоб уникнути негативних наслідків для здоров’я.

4. Як ви розумієте вислів давнього східного мислителя Ошо (Раджніша): «Якщо вузди правління в руках серця, то кінь інтелекту надзвичайно красивий»? У яких ситуаціях шкільного життя ви могли би використати цей вислів?

5. Згадайте, коли востаннє ви намагалися виправити стосунки через провину за вчинок. Чи вдалося це? Чому?

6. Що, на вашу думку, може бути позитивною метою такого вашого почуття, як гидування (розчарування, роздратування)?

7. Щоби краще зрозуміти почуття, потрібно проаналізувати, на яких емоціях воно тримається, до прикладу: любов = радість + довіра. Проаналізуйте емоційне підґрунтя вашого незадоволення якоюсь подією, що досі бентежить вас.

8. Розкрийте сутність вислову «Будь-який скандал — це добре! Фактично це безкоштовна діагностика ваших ідеалізацій! І не тільки діагностика, а й лікування (О. Свіяш, психолог), спираючись на знання про структуру емоційного інтелекту та власний життєвий досвід

9. Визначте стан розвитку окремих компонентів власного емоційного інтелекту (за опитувальником Н. Холла). Для фіксації результатів користуйтеся такими показниками (див. табл. 1.4):

Таблиця 1.4

Стан розвитку емоційного інтелекту (за опитувальником Н. Холла)

Частково згоден (+1 бал)	Частково не згоден (-1 бал)
В основному згоден (+2 бала)	В основному не згоден (-2 бали)
Повністю згоден (+3 бала)	Повністю не згоден (-3 бали)

І. Визначте власну емоційну обізнаність

1. Для мене як негативні, так і позитивні емоції є джерелом знання про те, які вчинки робити.

2. Негативні емоції допомагають мені зрозуміти, що я повинен змінити у своєму житті.

3. Я здатний спостерігати зміну своїх почуттів.

4. Коли дає змогу час, я звертаюся до своїх негативних почуттів і аналізую, в чому проблема.

5. Знання моїх справжніх почуттів важливе для підтримки «хорошої форми».

6. Люди, які усвідомлюють свої справжні почуття, краще управляють своїм життям.

II. Визначте власну здібність керувати емоціями

1. Я спокійний, коли відчуваю тиск із боку інших.

2. Я стежу за тим, як себе почуваю.

3. Після того як щось зіпсувало мені настрій, я можу легко оволодіти своїми почуттями.

4. Я не зациклююся на негативних емоціях.

5. Я здатний швидко заспокоюватися після неочікуваного засмучення.

6. Я можу легко «відключатися» від переживань і неприємностей.

III. Визначте власну здібність до самомотивації

1. Коли необхідно, я можу бути спокійним і зосередженим, щоб діяти відповідно до запитів життя.

2. Коли необхідно, я можу викликати в собі широкий спектр позитивних емоцій: веселощі, радість, внутрішнє піднесення і гумор.

3. Я можу змусити себе знову і знову боротися з перешкодами.

4. Я намагаюся підходити до життєвих проблем творчо.

5. Я можу легко входити у стан спокою, готовності та зосередженості.

6. Я можу легко відкинути негативні почуття, коли необхідно діяти.

IV. Визначте власну здібність до емпатії

1. Я здатний вислухати проблеми інших людей.

2. Я чуйний до емоційних потреб інших.

3. Я добре розумію емоції інших людей, навіть коли вони не виявлені відкрито.

4. Я можу добре розпізнавати емоції за виразом обличчя.

5. Я при спілкуванні добре схоплюю знаки, що вказують на те, чого потребують інші.

6. Я добре налаштовуюся на емоції інших людей.

V. Визначте власну здібність розпізнавати емоції інших людей

1. Я можу діяти на інших людей заспокійливо.

2. Я адекватно реагую на настрій, спонукання і бажання інших людей.

3. Люди вважають мене добрим знавцем переживань інших.

4. Я здатний покращити настрій інших людей.

5. Зі мною можна порадитися з питань стосунків між людьми.

6. Я допомагаю іншим використовувати їх спонукання для досягнення особистих цілей.

Підрахуйте ваші бали за кожним компонентом емоційного інтелекту. Якщо ваш тест набрав 14 і більше балів, то це означає, що у вас — високий рівень розвитку відповідної здібності; якщо набрали 8-13 балів, то це — середній рівень, а менше — лише низький рівень. Визначте, над чим потрібно попрацювати, щоб досягти високого рівня емоційного інтелекту.

 

 

 

Це матеріал з посібника "Теорія і практика формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи" Т. Котик