Розділ 2.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 

Людям слід знати, що наші задоволення, радощі, сміх і жарти не походять із жодного іншого місця, як лише з мозку, звідки також походять смуток, жаль, горе і сльози. Саме ним ми думаємо, розважаємо, слухаємо, пізнаємо гарне і бридке, добре і зле, приємне і неприємне. І саме через цей орган впадаємо у гнів, божеволіємо, зазнаємо страху й жаху вночі та вдень, з нами трапляються безсоння, невчасні олшни, недоречні турботи,

непорозуміння і втрата самовладання.

Гіппократ

Міжнаукові зв’язки у вивченні інтелекту та його різновидів. Кожна людина може досягти успіху в житті, натомість не кожна використовує для цього весь свій природний потенціал. Усі розуміють: щоби бути успішним— потрібно вчитися, але в наш час не стільки важливо отримати знання, скільки набути вміння застосовувати їх швидко і креативно, адаптуючись до нових швидкоплинних умов.

У Новій українській школі уміння вчитися позиціонується як одна з найголовніших навичок процесу освіти, яку необхідно сформувати ще за роки навчання в початковій школі. Відтак педагога звернули увагу на дослідження суміжних наук, зокрема фізіології та нейропсихології, щодо підвищення активізації і працездатності людського мозку задля ефективнішого використання цього найголовнішого органу продукування інтелекту та переведення отриманих знань у площину практігчного застосування.

У XX столітті багато уваги було приділено вивченню інтелекту та його різновидів, що дало можливість усвідомити величезний потенціал людських здібностей. Так, фахівець з вікової психології Г. Гарднер, фундатор теорії множинного інтелекту, описав із десяток різних віщів інтелекту, що забезпечують здатність ефективно взаємодіяти з практичними життєвими викликами.

Відтак мозок вивчали не лише для того, щоби зрозуміти причини мозкових хвороб, а й шукаючи відповіді на питання, як мозок впливає на інтелектуальний розвиток та життя людини загалом.

Фізіологічні механізми виникнення емоцій досліджували психолог У. Джеймс та лікар К. Ланге, які дійшли висновку про те, що емоції є психічним відображенням фізіологічних змін у діяльності кровоносних судіш, залоз, м’язів тощо, котрі відбуваються в організмі під впливом зовнішніх подразників, а саме

розуміння того збудження ву момент, як це здійснюється, і є емоція. Усі органічні зміни, усвідомлювані як емоції, пов’язані зі змінами периферійного кровообігу, а почуття є проявом духовних засад [23].

Натомість фізіолог У. Кеннон спростував цю теорію, експериментально довівши, що внутрішні органи є малочутливими структурами й не спроможні відобразити всі ті відмінності, що спостерігаються в різноманітних емоціях, які виникають швидко і розвиваються дуже стрімко, тобто нема причинового зв’язку між відчуттям внутрішніх реакцій організму та переживаннями емоцій [79].

У результаті фізіологічних експериментів П. Барда було встановлено, що емоційні процеси визначають і регулюють поведінку людини залежно від характеру та інтенсивності емоційних переживань і що емоціями можна керувати за допомогою залучення центральної нервової системи, а в мозку є локалізовані центри, які керують емоційними реакціями. У процесі розвитку людини вони майже не змінились і мало чим відрізняються від відповідних ділянок мозку тварин [там само].

Фізіологічний центр формування емоцій та почуттів. Мозок є надзвігчайно складним механізмом, що відповідає за виживання людини. Він контролює всі процеси в організмі: роботу внутрішніх органів, рухи, сприйняття інформації. Він — центр формування емоцій і почуттів, осередок пам’яті та планування майбутніх вчинків.

Нині популярна теорія співіснувавші трьох мозків людини, що одночасно взаємодіють під час прішмання рішення, планування дій.

Базовою для всіх інстинктів людини є нижня частина мозку: стовбур та мозочок. Цей мозок називають старим, або сенсорним. Він відповідає за головні функції тіла: серцебиття, дихання, рівновагу, тонус судіш, тиск крові, тілесні відчуття й керує інстинктами виживання (безпека і страхи), продовження роду (любов, створення родини), поділ усіх на своїх та чужих.

Середня частина мозку історично виникла пізніше. Цей мозок називають емоційним, оскільки результатом його роботи є прийняття рішення на основі емоцій. У цій частині зберігаються короткочасні та тривалі спогади, які

допомагають розумінню і сприйманню, й саме тут народжується інтуїція.

Кору головного мозку називають новим, або раціональним, мозком, що відповідає за осмислення, обмірковування інформації. Це центр контролю за діями. Завдяки роботі раціонального мозку емоції не превалюють над розумом, що дає змогу прийняти виважені та осмислені рішення в різних ситуаціях міжособистісної взаємодії. Для активізації цієї частини мозку, на відміну від попередніх двох, необхідно докладати вольові зусилля, тобто виходити із зони комфорту автоматичних дій, керованих емоційним станом. Такий автоматизм дій на емоціях

«без гальм» створює передумови для виникнення конфліктів та притуплення

соціальної чутливості, що якраз і небезпечно для життєвого успіху людини.

Кожна частина мозку по-своєму, відповідно до її функціонального призначення, допомагає прийняти рішення, спланувати послідовність дій. Так, перша реакція на подразник виникає на рівні базових інстинктів «стій», «бий», «тікай», що супроводжуються базовими емоціями радості, гніву чи страху. Паралельно, майже одночасно, активізується емоційна частина мозку, аналізуючи емоції. Відсутність досвіду, спогадів і засвоєних моделей взаємодії ускладнюють прийняття правильних рішень щодо наступних діїі, що й обумовлює неправильну поведінку дитини в соціумі.

Для осмислення, обмірковування отриманої інформації дитині потрібно

активізувати раціональний мозок, який ще недостатньо розвиненій, і докласти вольових зусиль, які без позитивної стимуляції не виникають.

Отже, для формування правильної поведінки дитини в соціумі необхідно формувати в неї досвід взаємодії, розвивати вольові зусилля і забезпечити повноцінний розвиток раціонального мозку.

Мозок як керівник емоційної поведінки. Відповідаючи на інформацію з навколишнього середовища та суб’єктивні переживання, мозок подає сигнали ендокринній, серцево-судинний, дихальній системам про необхідність перевлаштування в роботі та миттєве вироблення життєво важливих речовин. Будь-яка емоція супроводжується універсальними для всіх людей ознаками: активацією нервової системи й появою в крові біологічно активних речовин, що змінюють діяльність внутрішніх органів і спричиняють підвищення частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, частоти подиху тощо. Так, підвищення тиску може стати наслідком невміння опанувати свої негативні емоції та їх прояви, небажання зосереджувати увагу на конструктивному розв’язанні проблеми, знову і знову переживаючи тривогу, паніку, страх. Через високий тиск у артеріях знижуються когнітивні здібності: сприйняття, увага, пам’ять, прийняття рішень. Під дією адреналіну посилюється робота серця, м’язів, зростає тонус судіш, зростає рівень глюкози, що або збільшує загальну активність людини, або абсолютно зупиняє її. Такі стани можуть бути небезпечними для життя і здоров’я людини, тому організм запускає механізми саморегуляції від стресу. Якщо цього виявляється достатньо, то тривога вщухає і людина виходить із стресу. Якщо ж стресовий чинник продовжує діяти, то максимально активізуються всі системи організму: розумова, м’язова, вольова, що й сприяє поступовій нормалізації післястресового стану. Подальша дія

негативного подразника призводить до стадії виснаження резервів організму, що може спричинити численні захворювання.

Мозок опрацьовує всі сіпнали, що діють на людину в навколишньому середовищі, розпізнає загрози й небезпеки, подає відповідним системам організму команди для вироблення необхідних хімічних речовин і активізації таким чином усіх резервів для уникнення небезпеки. Він виявляє надзвігчайні адаптивні якості, перерозподіляючи виконання необхідних функцій з пошкоджених ділянок на здорові, тобто має величезні резерви для забезпечення життєдіяльності людини.

Мозок працює завжди, але не всі його ділянки задіяні одночасно. Навіть під час сну мозок обробляє та сортує інформацію, отриману впродовж дня. Удень для виконання певного завдання окремі нервові центри об’єднуються і працюють узгоджено, аж поки не зміниться завдання на інший вид діяльності й мозок не надасть пріоритет у роботі іншим центрам. Натомість для ефективного використання всіх резервів мозку необхідно навчитися аналізувати те, що відбувається, і вчасно приймати відповідні рішення.

Природничі умови розвитку інтелекту альної діяльності. Різні психологічні школи не можуть дійти згоди щодо того, у якому стані людини мозок найкраще здатний навчатися віддавати потрібні команди організму. За дослідженнями науковців Чиказького університету, це можливо навіть у ситуаціях фізичної бездіяльності людини, яка лише стежить за подіями, скажімо, перед телевізором, що було перевірено під час навчання військових, пожежників, охоронців, спортсменів. Натомість пасивне спостереження дітей за подіями на екрані телевізора сповільнює у них розвиток мозку, оскільки під дією на нервову систему лише одного подразника активність мозку знижується. Отже, що більше часу діти проводять біля телевізорів, то гірше вони вчаться.

Більшість науковців переконані все ж таки в тому, що мозок найкраще розвивається в різних видах практичної діяльності, а для досягнення вершин у професійній інтелектуальній діяльності потрібно вправлятися не менше як 10000 годин (див. рис.2.1). Це правило стосується усіх галузей діяльності.

«Правило 10000 годин» було сформульовано на підставі нейрофізіологічних анатомічних досліджень, котрі засвідчили, що розумовий розвиток залежить не від кількості нейронів у мозку, яка після народження людини залишається сталою, а від кількості з’єднань між ними. До 90% нейронів мозку формуються після народження, а їх кількість і структура безпосередньо залежать від характеру

інформації, що надходить до дитини з довкілля. Отже, ефективність мозкової роботи залежить від кількості зв’язків між нейронами. Чим їх більше, тим вища ймовірність того, що мозок зможе знайти оптимальний вихід з будь-якої ситуації.

Що активніше дитина навчається, то більше виникає таких сполук. І навпаки: якщо мозок занурюється у застій без навчання або нервова система занадто збуджена, з’єднувальні клітини починають відмирати. Якщо правильно використовувати мозок, кількість нейронних зв’язків може збільшуватися впродовж усього життя. Що більше розвивається мозок у молодості, то краще працюватиме він у літньому віці.

У молодшому шкільному віці регулярні інтелектуальні та фізичні навантаження сприяють тому, що в корі головного мозку інтенсивно формуються контакти між центрами, які відповідають за сприйняття та відтворення усного й письмового мовлення. Найкориснішими для мозку дітей є читання, розв’язування логічних задач, кросвордів, ребусів, коші діти «ламають голову», зустрічаючись із новим, невідомим, щоб розв’язати проблему, а також аеробні вправи, біг та плавання.

Останні дослідження нейрофізіологині-новаторки М. Даймонд підтвердили давно відомий факт: розвиток інтелектуальних центрів мозку залежить не від генетичних чинників та зовнішніх стимулів, а від зворотного зв’язку зі спонтанною й експресивною активністю людини. Таким чином, на відміну від пасивного споглядання телепередач, робота на комп’ютері передбачає активний зворотний зв’язок між прийняттям рішення, за що відповідає мозок, та дією за допомогою кліка мишкою, що приводить до відповідних результатів [19].

Мозок не є багатозадачний. Він не може одночасно виконувати більше двох процесів, у яких беруть участь зосередження й увага, оскільки йому не вистачає енергетичних ресурсів. Виконання двох задач можливе лише за умов автоматизованої навички здійснення однієї з них та здатності швидко перемикатися з однієї дії на іншу. Однак і помилок у діяльності в такому разі більше, ніж у тих, хто зосереджується на виконанні однієї задачі.

Тендерні особливості емоційних реакцій. Є деяка відмінність у роботі мозку дівчат і хлопців. Так, у дівчат трохи збільшені структури мозку, що відповідають за емоції та їх запам’ятовування, тому в дівчат раніше, ніж у хлопців, формується спроможність висловлювати емоції вербально. Дівчата більше орієнтуються на моральний зміст поведінки і здатні тонше диференціювати емоційні стани. Вони точніше, ніж хлопці, висловлюють почуття й заміщують фізичні емоційні реакції вербальними. Натомість у хлопців не так, як у дівчат, розвинені та скоординовані між собою центри мови, тому вони використовують для опису свого емоційного стану менше слів. У віці до 10 років хлопці та дівчата не відрізняються суттєво у виявах агресивної поведінки: якщо відчувають емоцію

гніву, то демонструють агресію фізично. Вже у 12-13 років дівчата набувають значно кращих навиків у тактиці вербального та невербального висловлення емоцій, а хлопці продовжують вживати фізичні акти як засіб виявлення гніву.

Дослідники тендерних розбіжностей в емоційних реакціях І. Андрєєва, Е. Носенко, Н. Коврига зазначають, що відмінності між хлопцями й дівчатами у поведінці та сприйнятті зумовлені не стільки фізіологічними особливостями, скільки вихованням і розширеними уявленнями про сутність чоловічого й жіночого. Так, до прикладу, хлопців повчають, що плакати, боятися, виявляти ніжні почуття не годиться для чоловіків, адже вони мають бути лише мужніми, виявляючи праведний гнів і агресію стосовно до тих, хто ображає; а дівчаток навчають, що виявляти гнів і агресію, голосно сміятися, гарно ставитися до хлопців — непристойно, треба контролювати свої почуття й мати витримку. У суспільній думці склалося враження, що саме такий стиль виховання найкраще допоможе дітям адаптуватися в соціумі.

Поради щодо правильного поводження з мозком

• Потрібно вживати більше рідини.

• Необхідні регулярні перерви для фізичних вправ і насичення киснем кори головного мозку.

• Великі частини інформації доцільно розбивати на доступні для сприйняття частинами великого цілого.

• Гумор покращує сприйняття і запам’ятовування інформації.

•Для навчання необхідно постійно підтримувати концентрацію уваги.

• Страх та негативні відчуття погано впливають на процес і результат роботи.

• Зменшуйте час сидіння перед телевізором на користь активної розумової та практичної діяльності.

• Займайтеся різними видами мистецтва, що збільшує мережу нейронних зв’язків та позитивно впливає на розвиток інтелекту.

 

 

Це матеріал з посібника "Теорія і практика формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи" Т. Котик