Інформація про новину
  • Переглядів: 422
  • Дата: 25-11-2021, 10:23
25-11-2021, 10:23

2.4. Провідні умови успішного розвитку емоційного інтелекту молодших школярів

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  2.3. Взаємозв’язок між розвитком емоці...
Наступна сторінка:   3.1. Сучасні підходи до оновлення зміст...

Уся справа в думках. Думка — початок усього.

І думками /можна керувати.

І тому головна справа самовдосконалення — працювати над думками.

Л. Толстой

Емоції не є вродженою характеристикою людини. Під впливом соціального середовища вони змінюються, що засвідчує можливість керувати процесом розвитку емоційного інтелекту, створюючи для цього необхідні умови, до яких належать:

- атмосфера емоційного комфорту,

- емоційність освітнього процесу,

- партнерська взаємодія всіх учасників освітнього процесу,

- емоційне спілкування в освітньому середовищі.

Атмосфера емоційного комфорту. Це є важливою та необхідною умовою формування емоційного інтелекту молодших школярів. Вона передбачає встановлення та підтримання у класі доброзичливих, щирих, толерантних стосунків між усіма учасниками освітнього процесу. На стан емоційного самопочуття учнів позитивно впливають згуртованість, дружність у ставленні одне до одного, взаємоповага та готовність до взаємодопомоги. За таких умов учні не бояться виказувати справжні почуття, виявляють щирі емоції. На позитивному психологічному тлі краще засвоюються знання, формуються вміння, що сприяє досягненню успіхів у навчанні, успішній реалізації власних здібностей і талантів. Отже, реальним пріоритетом у Новій українській школі повинен стати розвиток вільної особистості дитини.

Доброзичлива атмосфера в класі стимулює потребу до спілкування, взаємодії з учителем та іншими учнями. Учні обмінюються запитаннями, поясненнями, розповідями. Учитель спілкується з дитиною не лише тоді, коли вона підшде до нього із запитанням чи проханням. Упродовж дня педагог повинен поговорити з кожною дитиною, вислухати її, похвалити. Тему для розмов доцільно обирати з огляду на потреби школяра. Така поведінка вчителя засвідчує важливість кожної дитини, незважаючи на її успіхи в навчанні, підвищує дитячу самооцінку, вирівнює соціальний статус усіх учнів.

Емоційність освітнього процесу. Другою важливою умовою формування емоційного інтелекту молодших школярів є забезпечення емоційності освітнього процесу з перших днів їх перебування у школі (див. рис. 2.3).

Добір цікавого для учнів навчального матеріалу, що містить вражаючі факти, життєво важливі приклади, створює яскраві образи, — викликає в дітей інтелектуальні почуття, бажання поділитися з однокласниками та вчителем думками, радістю від пережитого. Таку потребу школярів необхідно задовольнити одразу, передбачивши для цього час на обговорення завдання, оскільки мовлення у молодших школярів ситуативне, тобто пов’язане з певною ситуацією. Залучення учнів до обговорення навчальних ситуацій та проблемних завдань у парах, трійках, четвірках дає їм змогу висловлювати й доводити власну думку і брати до уваги інші погляди, знаходити спільне рішення, допомагати, підтримувати, а відтак виявляти власні емоції та вчитися розуміти емоції інших, керувати ними.

Рис. 23. Форми, методи і засоби забезпечення емоційності освітнього процесу

У Новій українській школі організація освітнього процесу ґрунтується на компетентнішому, діяльнішому, особистісно зорієнтованому підходах, що передбачають формування життєво важливого досвіду учнів у різних видах діяльності: ігровій, навчально-пізнавальній, пошуковій, дослідницькій, творчйі. За визначенням Л. Виготського, первинною формою навчальної діяльності є колективне виконання навчальних завдань, тому доцільно для групового виконання пропонувати такі види роботи, як пошукові чи творчі проекти, створення презентацій, колажів, лепбуків за темою дослідження, ілюстрування й анотування літературних творів, відтворення їхнього змісту за допомогою різних видів театру (настільного, лялькового, інсценування з іграшками), створення теле- і радіоверсій презентації нового навчального матеріалу тощо, на основі чого пропонувати учням здійснити групове взаємонавчання та відчути себе лідерами освітнього процесу. Позитивний результат спільної діяльності викликає захоплення, почуття гордості й

упевненості, бажання повторити, щоб ще раз пережити ці емоції.

Індивідуально-групові та групові інтерактивні форми і методи навчання зближують однокласників, сприяють встановленню таких взаємин, за яких емпатійне спілкування стає необхідністю, органічною потребою.

У Новій українській школі обов’язково застосовують емоційно насичені ігрові методи навчання, дидактичні ігри, квести, конкурси, турніри, змагання, ігри-драматизації, під час яких учні активно рухаються, спілкуються, взаємодіють, виявляють широкий спектр емоцій: радість, задоволення, інтерес, хвилювання, здивування, тріумф, невдоволення, розпач, образу, злість, розчарування, обурення, а також вчаться регулювати свою поведінку, аналізувати її та порівнювати з

учинками інших дітей, обдумувати і планувати подальші дії. У школярів зростає самоконтроль, завдяки чому вони можуть оцінювати власні дії відповідно до вказівок та пояснень учителя, посилюється внутрішня мотивація для досягнення мети під час виконання завдання.

Учителю доцільно під час планування уроку прогнозувати емоційний ефект від застосування методів та прийомів навчання, підсилювати його, добираючи навчальні засоби, що викликають яскраві образи, збуджують уяву, мотивують до навчально-пізнавальної діяльності. Це передусім навчальні посібники, підручники, робочі зошити для учнів початкової школи.

Суттєвою ознакою сучасних підручників для Нової української школи є їх чисельність і варіативність щодо дидактико-методичної організації в них навчального матеріалу, оскільки ці підручники створили різні автори, й альтернативність їх обрання за бажанням учителя для запровадження в освітній процес початкової школи. Як носії змісту освіти, підручники, мають впливати на формування та розвиток чотирьох основних компонентів змісту освіти: знання, уміння й навички, творчі здібності, емоційно-ціннісне ставлення до світу.

Підручники, що можуть ефективно впливати на формування емоційного інтелекту молодших школярів, повинні бути написані зрозумілою та емоційною мовою; містити цікавий для учнів пізнавальний і багатші, естетично оформлений, з національним колоритом ілюстративний матеріал; пропонувати завдання з емоційно-ціннісною складовою, а саме: для аналізу емоційного стану та його причин у персонажів творів, відображення настрою ліричного героя в зображуваних картинах природи, з’ясування ставлення й почуттів автора до дійових осіб, на виявлення власних почуттів до героїв, їхніх учинків і твору загалом, на залучення школярів до ситуацій вибору цінностей тощо. Підручники повинні також містити засоби формування інтелектуальних почуттів, залучаючи учнів до роботи в парах, групах, спонукаючи до виконання пошукових завдань, створення дослідницьких і творчих проектів, драматизації, заохочуючи до висловлювання власної думки та виявлення творчих здібностей.

Для того щоб молоді школярі свідомо засвоювали навчальну інформацію, необхідно застосовувати різноманітні наочні засоби, особливим різновидом яких є мультимедійні засоби навчання з анімацією, звуками, спецефектами (мультимедіа-презентації, слайд-шоу, навчальні фільми, відео-демонстрації, комікси, фотоколажі,

постери, буклети, буктрейлери, тренажери, навчальні ігри, інтерактивні вправи тощо), демонстрація яких викликає в учнів захоплення, радість, здивування, бажання поділитися враженням, створити власний медіапродукт.

Партнерська взаємодія всіх учасників освітнього процесу. Необхідною умовою формування емоційного інтелекту молодших школярів є налагодження партнерської взаємодії всіх учасників освітнього процесу: учнів, учителів, батьків,

оскільки педагогічний процес не обмежується часом уроку та простором класу. Педагогіка партнерства є одним з напрямів реформування початкової освіти, в основі якої — демократичний стиль міжособистісної взаємодії учнів, учителів і батьків на принципах поваги, доброзичливості та позитивного ставлення, довіри, діалогічної взаємодії, рівності, добровільності, рівнозначущості.

Налагодження партнерської взаємодії з батьками заради успіху дітей — процес довготривалій. Він передбачає створення середовища, безпечного для дитини не лише у фізичному, а й у психічному аспекті. Для цього необхідно передусім надати дитині право на безкарну помітку, а також усунути причини її страхів і тривожності.

Щоб налагодити партнерську взаємодію з батьками учнів, необхідно визначити точки дотику, в яких перетинаються інтереси партнерів щодо спільного бачення траєкторії розвитку дитини, та узгодити смисли і способи взаємодії, визначити технічні засоби постійної комунікації (чати, групи в соціальних мережах, відеобесіди й консультації тощо) для оперативного реагування на зміни та проблеми. Для підвищення рівня педагогічної культури батьків доцільно урізноманітнити форми батьківських зборів, запропонувавши спільно підготувати навчальні тренінги та педагогічні практикуми для ознайомлення з ефективними стратегіями вирішення проблемних ситуацій, «круглі столи» для обміну думками щодо нагальних проблем навчання й виховання дітей, висловлення зауважень і побажань, ділові ігри для формування позитивного досвіду вирішення конфліктних ситуацій, дискусії для знаходження компромісних варіантів розв’язання проблем. Важливо передбачити можливості для неформального спілкування дітей, батьків, учителів (екскурсійні поїздки, важливі події, тематичні заходи, свята, облаштування освітнього середовища тощо). Після спільного аналізу стану партнерської взаємодії необхідно визначити найуспішніші прийоми ефективного партнерства й узгодити наступні дії. Відкритість в обговоренні недоліків організації партнерської взаємодії — важливий показник просування до налагодження гармонійних партнерських стосунків.

Батьки як партнери освітнього процесу мають докладати зусилля для порозуміння з дітьми, вчителями, іншими батьками і запобігання виникненню конфліктів.

Педагога як партнери і професіонали педагогічного процесу повинні із шанобливою увагою ставитися до всіх учасників освітнього процесу, дотримувати правіш рівності у стосунках, без упередження та прискіпливості.

Партнерські взаємини між учителем та батьками допомагають гшібше зрозуміти і тим, і тим уподобання, потреби дитини, скорегувати її життєві орієнтири, краще підготувати до самостійного успішного життя.

Емоційне спілкування в освітньому середовищі. З усіма попередніми умовами тісно пов’язана необхідність забезпечення емоційного спілкування в освітньому середовищі (див. рис. 2.4).

Рис. 2.4. Провідні умови успішного розвитку емоційного інтелекту

молодших школярів

Поряд із багатьма професійними знаннями, уміннями та навичками вчитель повинен постійно самовдосконалюватися у володінні мовою, самокритично ставитися до свого мовлення. Безперечно, мовлення вчителя має бути передусім інформативним, змістовним, з багатим словниковим запасом. Для висловлювання свого ставлення до учнів та їхніх вчинків, створення текстів-розповідей, описів, міркувань, спонукання учнів до спілкування в навчальних ситуаціях педагог повинен уміло використовувати все різноманітне багатство рідної мови: літературні й народні образні вислови, приказки, прислів’я, фразеологічні звороти, синоніми, антоніми, багатозначні слова, омоніми, інтонаційні засоби виразності. Адже виразність мовлення, яскраво виражене ставлення до того, про що йдеться, і до тих, до кого адресоване мовлення, — це і є емоційність мовлення. Виразності досягають умінням влучно й точно добирати слово, лаконічно будувати фрази, доречно застосовувати такі засоби виразності, як епітети, метафори, порівняння, гіперболи тощо. Зразком стриманої емоційності повинна бути вся манера поведінки вчителя у процесі спілкування: поза, жести, міміка, погляд, ставлення до співрозмовників. Учитель повинен уміти вести діалог і спонукати до участі в ньому учнів, установлюючи емоційний контакт із класом; цікаво розповідати, щоб у дітей виникало бажання долучитися до розповіді, використовуючи власні спогади й життєвий досвід, і надихати на виконання освітніх завдань; уважно вислуховувати

учнів, спостерігаючи за їх емоційним станом, коректно спрямовуючи відповідь дитини до мети висловлювання.

Таке емоційне дружнє спілкування як під час уроків, так і в позаурочний час викликає симпатію, довіру, стає зразком для наслідування. Навпаки, якщо вияв емоцій у класі буде під забороною (« Не смійтеся!»; « Не показуй іншим, який ти є...»; «Будь спокійним!»), то і взаєморозуміння буде проблематичним, що й породжуватиме конфлікти. Розвиток вільної особистості грунтується на емоційній свободі, що дає змогу бути природним, щирим і справжнім у стосунках.

Усі зазначені умови формування емоційного інтелекту молодших школярів не виникають самі собою, створення таких умов потребує певних умінь і наполегливості, їх необхідно постійно підтримувати, щоб вони перетворилися на міцні традиції освітнього середовища класу, школи.

Необхідно приймати людину такою, якою вона є, допомагаючи їй дізнатись, якою людиною вона вже є, та якими потенціями вона володіє, а також — чи можна надбудувати над тим, що в неї вже є .

А. Маслоу

Завдання для практичного опрацювання

Запитання для самоконтролю

1. Про які адаптивні якості мозку вам відомо?

2. Як можна перевести пасивне спостереження дитини за подіями при перегляді телепередач чи відеофрагментів під час уроку на активну роботу мозку?

3. Від чого залежить ефективність мозкової роботи? Як її підвищити в молодших школярів під час уроків?

4. Чому є відмінність в емоційному сприйнятті та поведінці дівчаток і хлопчиків?

5. Які психофізіологічні передумови необхідні для формування емоційного інтелекту? Які з них уже сформовані у молодших школярів?

6. Які чинники впливають на розвиток емоційного інтелекту молодших школярів?

7. За спостереженнями В. Сухомлинського, щоб навчити учнів міжособистісної взаємодії та спілкування, необхідно створювати для них навчальні емоціогенні ситуації, що допомогли б розуміти емоційні стани інших людей, спонукали до співпереживання, виявів емоційної чуйності в різних життєвих умовах. Змоделюйте кілька таких ситуацій за алгоритмом:

- обставини проблемної ситуації (Де відбувається? Хто з ким взаємодіє? Яка мета і потреба взаємодії?);

- як відбувається взаємодія для досягнення мети?

- аналіз перебігу взаємодії: чи було реалізовано потребу за такої взаємодії? На якому етапі взаємодії припустили помилку? Що це за помилка? Що потрібно зробити, аби її усунути?

- розігрування ситуації за новими правилами для досягнення мети взаємодії.

8. Знайдіть самостійно й опрацюйте:

- опитувальник «Список страхів» М. А. Кузнєцова, І. В. Бабарикіної, за допомогою якого фіксують страхи, що виявляються найяскравіше;

- методику емоційного ставлення до навчання А. Д. Андрєєвої, що дає змогу виявляти приховані емоційні настанови школярів, які мотивують їх до навчальної діяльності.

9. Які шкільні страхи, на вашу думку, притаманні учням молодшого шкільного віку? Що найкраще мотивує їх до навчання?

Завдання для рефлексії

1. Які з порад щодо правильного поводження з мозком ви вже застосовуєте? Які з них ще зможете реалізувати для підвищення ефективності роботи мозку?

2. Які зі зазначених порад можна реалізувати в освітньому процесі початкової школи? Складіть перелік-пам’ятку для реалізації порад у класі.

3. Згадайте емоціогенну ситуацію між вами та учнем, вирішення якої не було успішним. Осмисліть проблему покроково:

- у чому полягала сутність проблеми?

- який був емоційний стан учня?

- як це вплинуло на ваш емоційний стан?

- що мотивувало поведінку учня?

- що мотивувало вашу поведінку? Альтруїстичне чи егоїстичне підґрунтя визначало вашу поведінку?

- який мотив вашої поведінки допоможе в подібній ситуації запобігти необдуманій або стереотипній реакції з вашого боку?

4. Проаналізуйте, наскільки у вас розвинені мотиви емпатійного ставлення до ваших учнів, оцінивши їх силу балами від 1 до 5 (див. табл. 2.1):

Таблиця 2.1

Мотиви емпатійного ставлення вчителя до учнів

5. Подумайте, що ви повинні зробити для того, аби підсилити ці мотиви й перевести їх у стійкі характеристики вашої особистості вчителя.

6. Пройдіть тест для самодіагностики, щоб упевнитися у правильності побудови вами моделі партнерської взаємодії з учасниками освітнього процесу.

7. Тест для самодіагностики. Партнерська взаємодія учасників освітнього процесу.

Вихователь-методист дошкільного закладу. 2019. № 2. С. 35-38. URL:

https://emetodyst.mcfr.ua/706814

 

 

 

Це матеріал з посібника "Теорія і практика формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи" Т. Котик

 




Попередня сторінка:  2.3. Взаємозв’язок між розвитком емоці...
Наступна сторінка:   3.1. Сучасні підходи до оновлення зміст...



^