Розділ 3.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ ЩОДО РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ МОЛОДШИХ

ШКОЛЯРІВ

 

У центрі освітнього процесу мають бути не формули і правила, а дитина, яка у сприятливому навчальному середовищі, створеному педагогом на конкретному уроці і поза ним, розвиває свої риси — відвагу, наполегливість, працьовитість, стійкість, оптимізм, рефлексивне ставлення до помилок, толерантність тощо.

Нова українська школа: основи стандарту освіти

Передумови становлення сучасних підходів до організації освітнього процесу. За нових умов розвитку суспільства, що зумовлює зміну його потреб, змінюються й дидактичні підходи до конструювання змісту освіти з позицій національної освіти і потреб входження України до світового освітнього простору.

Вітчизняна система освіти на кожному етапі свого розвитку керується цілісною концепцією формування змісту освіти, вибудуваною на основі теоретичних праць провідних дидактів країни та світу (І. Журавльов, Л. Зоріна, В. Краєвський, Ч. Куписевич, І. Лернер, В. Лєдньов, М. Скаткін, Ф. Сушкова, В. Цетлін та інші). Теоретичні уявлення про зміст освіти, який враховує потреби суспільства й учня, джерела і способи формування та удосконалення змісту, підстави й орієнтири для визначення змісту навчальних предметів і навчальних матеріалів, вимоги до способів фіксації змісту освіти в навчальних програмах, подані в єдності з діяльнісним аспектом процесу навчання, за своєю сутністю становлять основу для формування змісту освіти на різних рівнях.

Відповідно до теорії обґрунтування змісту загальної освіти, мету навчання молодших школярів можна визначити як формування підґрунтя для подальшого розвитку особистісного світогляду дитини через засвоєння нею системи певних знань і навігчок про об’єктивно існуючий світ, досвіду творчої діяльності й досвіду емоційно-ціннісного ставлення до дійсності, а зміст освіти повинен відображати об’єктивний (інформаційний) і суб’єктивний (діяльнісний) аспекти світогляду (див. рис. 3.1).

Під впливом загальнодпдактичної теорії формування змісту освіти та нових надбань психолого-педагогічної науки сформувалася концепція Нової української школи. Починаючи з 2004 року, нові підходи до змісту освіти цілеспрямовано впроваджували у початковій школі (див. табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Упровадження нових підходів до реалізації змісту⁷ початкової освіти

Державний стандарт, 2004 рік	Державний стандарт, 2011 рік	Державний стандарт, 2018 рік
Комунікативний підхід	Особистісно зорієнтовагагії, компетентніший, ДІЯЛЬНІСШПІ, комунікативний підходи	Особистісно зорієнтований, компетентніший, комунікативний, діяльніший, на інтегровано-предметній основі

У Концепції Нової української школи зазначено, що навчання в початковій школі ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнішого, комунікативного, діяльнішого підходів. У документі не зазначено, якому з підходів надавати пріоритет, а отже, вони мають доповнювати один одного.

Особистісно зорієнтований підхід до навчання та його емоційно-ціннісне спрямування. Особливістю особистісно зорієнтованого навчання є спрямування на створення умов для внутрішніх особистіших змін учня та його розвитку. З-посеред інших умов визначено такі, що безпосередньо сприяють формуванню різних компонентів емоційного інтелекту, а саме:

- культивування моральних цінностей, норм комунікативної діяльності та поведінки;

- атмосфера доброзичливості та уваги до кожного учня;

- діалогування навчального процесу для набуття життєвого та комунікативного досвіду в грі, пошуковій діяльності;

- створення ситуацій для того, щоб учні усвідомили особистісні цінності та імітаційно-ігрове відтворення життєвих ролей і ситуацій;

- елементом навчальної діяльності є подія в житті особистості для формування цілісного життєвого досвіду з опорою на отримані знання;

- діалог, пошук, гра стають джерелом формування особистісного досвіду учнів. Очікувані результати реалізації особистісно зорієнтованого підходу в навчанні

молодших школярів — це набуття таких особистіших характеристик, як відповідальність, толерантність, саморозвиток, позитивне мислення і ставлення до

світу, тобто ті здібності, що притаманні людині з високим рівнем розвитку емоційного інтелекту.

В основі особистісно зорієнтованого навчання — формування в різних видах діяльності особистісного життєвого досвіду. Оволодіння різними способами, доцільними для певного виду діяльності, має на меті формування важливих життєвих компетентностей. Таким чином, особистісно зорієнтований та компетентнішій підходи взаємопов’язані, оскільки компетентніший підхід орієнтує процес освіти на формування певного переліку корисних знань та досвіду їх застосування в навчальній діяльності й повсякденному житті.

Складові компетентнісного підходу для реалізації завдань із розвитку емоційного інтелекту молодших школярів. За Державним стандартом загальної початкової освіти 2018 року, навчальний процес зорієнтовано на формування ключових, або життєвих, компетентностей та предметних компетенції! як показників готовності до успішної діяльності в різних професійних та соціальних ситуаціях [21].

Особливістю реалізації компетентнісного підходу в початковій школі в аспекті формування емоційного інтелекту учнів є таке:

- головна увага зосереджується на корисності, цінності знань та способах використання їх для розв’язання різних комунікативних життєвих ситуацій;

- запровадження методів інтерактивного навчання, під час якого учні отримують досвід ефективної міжособистісної взаємодії;

- спонукання учнів до творчого застосування здобутих знань і умінь, висловлювання власної думки, сформульованої на основі зовнішніх та внутрішніх інформаційних стимулів, обгрунтування власної позиції;

- організація самостійної навчальної діяльності учнів для того, щоб вони здобули необхідну інформацію, у тому числі отриману на основі спостережень за власними та чужими емоціями й відповідною поведінкою;

- спонукання учнів до проявів ініціативи, оцінювання власних вчинків та поведінки, відповідальності за наслідки діяльності.

Очікувані результати реалізації компетентнісного підходу для формування емоційного інтелекту в початковій школі — це сформовані життєві компетентності, такі, як уміння вчитися, керуючись власними емоційними мотивами; здатність до міжособистісної комунікації в різних видах діяльності в реальному та віртуальному просторах; соціальна, загальнокультурна, здоров’язбережувальна компетентності, важливим компонентом яких є емоційний інтелект, і навіть ініціативність, що виявляється у здатності впливати на власні та чужі емоції задля встановлення ефективного партнерства, та підприємливість, запорукою чого є здатність до лідерства. Слід пам’ятати, що передумовою успішного формування кожної з життєвих компетентностей є емоційний інтелект дитини.

Здатність діяльнісного підходу⁷ впливати на розвиток емоційного інтелекту⁷. Особистісно зорієнтований та компетентнісний підходи спрямовують процес освіти в початковій школі на засвоєння знань у різних видах діяльності: ігровій, навчальній, пізнавальний пошуковій, дослідницькій, самостійній, інтерактивній, перетворювальній, творчш, комунікативний мовленнєвий читацькій, мисленнєвій тощо задля формування особистісного життєвого досвіду та подальшого успішного життя в суспільстві. Отже, діяльнісний підхід спрямовує освітній процес на те, щоб учні оволоділи діяльнісним досвідом взаємодії з іншими людьми, що й забезпечуватиме розвиток емоційного інтелекту учнів, який виявляється і розвивається лише в діяльності.

Особливістю діяльнісного підходу до навчання в початковій школі та розвитку емоційного інтелекту є такі види і напрями роботи:

- добір необхідних вербальних та невербальних способів і засобів для її здшснення, коріпування результату взаємодії, відповідальність за результат;

- застосування вербальних та невербальних засобів для досягнення результату в різних видах діяльності;

- розвиток уяви, уміння прогнозувати результати власної діяльності та здшснювати самоконтроль і самооцінювання;

- рефлексія способів та умов дії.

Очікувані результати реалізації діяльнісного підходу — здатність здобувати знання у процесі самостійної навчальної діяльності та здшснювати для цього необхідні інтелектуальні операції, сформовані навички ефективної взаємодії з іншими людьми.

Значення комунікативного підходу для розвитку емоційного інтелекту⁷.

Комунікативний підхід, задекларований у Концепції НУШ як одна з важливих умов реалізації змісту освіти, спрямовує на формування в учнів здатності успішно користуватися мовою у процесі пізнавальної та комунікативної діяльності задля формування життєво необхідного досвіду, обміну інформацією, думками, емоціями і почуттями під час міжособистісної взаємодії.

Реалізацію комунікативного підходу ефективно забезпечуватимуть такі напрями роботи:

- моделювання комунікативних ситуаціїі, що передбачають завдання на розв’язання проблем спілкування і поведінки, які можуть виникнути в 7-9-річної дитини в реальному житті;

- розвиток мотивації висловлювань з урахуванням їхньої інформативності та користі;

- вироблення вмінь накопичувати та систематизовувати мовний матеріал, зокрема той, що стосується словникового запасу на позначення емоцій, почуттів, стану людини;

- робота з текстом для аналізу вербальної і невербальної поведінки персонажів та її наслідків;

- удосконалення учнівських висловлювань для розвитку вміння керувати своїми та чужими емоціями, здібності до налагодження співпраці, уміння підтримувати, розвивати, змінювати контакти;

- розвиток навчально-інтелектуальних і творчих умінь та навичок для вироблення здібності здійснювати самоконтроль за своїми емоціями, думками, вербальною та невербальною поведінкою;

- уведення елементів риторики для формування лідерських якостей, уміння встановлювати контакти з різними людьми.

Отже, компетентніший та комунікативний підходи, особистісно зорієнтоване та діяльніше навчання в початковій школі передбачають організацію освітнього процесу таким чином, щоби сформувати в молодших школярів усвідомлення того, як отримані конкретні знання можна застосовувати в різних видах діяльності для ефективного виконання життєвих завдань.

Емоційно-ціннісний аспект міжпредметної інтеграції. Концепція Нової української школи задекларувала перехід початкової школи на якісно новий рівень реалізації міжпредметної інтеграції: на ціннісно-смисловий рівень, що передбачає формування етігчних засад будь-якої діяльності особистості. Така інтеграція є наскрізною і здіїіснюється під час вивчення усіх навчальних предметів (див. рис. 3.2).

Підгрунтя для окреслення ціннісно-смислового напряму міжпредметної інтеграції було закладене в Державних стандартах загальної середньої освіти, починаючи з 2004 року, коли у стратегічній, або діяльнісній, та соціокультурній змістових лініях мовної освіти молодших школярів була задекларована необхідність формування в дітей соціальних навичок та світоглядних переконань. У 2011 році зазначені змістові лінії докладно описано у програмі навчання освітньої галузі «Мови і література», а в 2018 році оформлено як мету інтегрованої мовно-літературної освітньої галузі: вивчення української мови для духовного, культурного й національного самовияву, здійснення міжкультурного діалогу, розвитку емоційно-чуттєвого досвіду. Варто зазначити, що емоційний інтелект молодших школярів потрібно розвивати в межах кожної освітньої галузі, оскільки у Державному стандарті його позначено як наскрізне вміння, спільне для всіх ключових компетентностей, та індикатор упровадження компетентнішого підходу.

Особливостями організації навчання на інтегрованій основі для формування емоційного інтелекту є таке:

- використання змісту різних освітніх галузей у межах однієї теми дослідження, що допоможе сформувати ціннісне ставлення до предмета або явища, стійкий пізнавальний інтерес і мотивацію до подальшого дослідження проблеми. Так, ознайомленню з особливостями рідного краю сприятимуть спілкування з природою, літературне читання, українська мова, засвоєння народознавства та історії, відгадування загадок, виразне читання віршів, малювання, інсценізація, дослідницька діяльність, елементи хореографії та фізкультури;

- застосування знань, умінь, навичок суміжних дисциплін; наприклад, сприймання музичного й образотворчого мистецтва, відтворення отриманих емоцій у художній праці або елементах хореографії сприятимуть не лише розвитку творчої діяльності, а й розумінню того, як емоції спонукають до діяльності;

- об’єднання знань, умінь, навичок у єдине ціле, скажімо, під час сприймання музичного й образотворчого мистецтва, ліричної поезії. На такому уроці відгадування загадок, інсценізація, виразне читання віршів, елементи хореографії, фізкультури та художня праця допоможуть краще зрозуміти способи вираження емоцій, почуттів, настрою;

- дослідження теми з різних боків. Припустимо, для засвоєння етичних норм поведінки, що передбачає соціальна та здоров’язбережувальна освітня галузь, доцільно аналізувати комунікативні ситуації різного емоційного забарвлення, що передбачено змістом мовно-літературної освітньої галузі, й на цій основі демонструвати вплив настрою та емоцій на здоров’я й ефективність спілкування;

- інтеграція різних способів діяльності. До прикладу, це може бути ігрова та предметно-практігчна діяльність з малювання, інсценізації, хорового співу з елементами танцю, ознайомлення з довкіллям, коли відбувається активна міжособистісна взаємодія учнів, а наприкінці — роздуми для заповнення щоденника вражень.

Мета інтегрованого навчання — формування цілісної картини світу. Структура інтегрованого уроку зумовлюється його метою і завданнями, детермінується змістом навчання, особливостями діяльності вчителів та учнів. Співвідношення типів діяльності на різних етапах навчання обумовлюється віком, ступенем підготовленості, розвитком дитини. Що слабше підготовлений учень, то більшою має бути питома вага уроків з ігровою, предметно-практігчною, образотворчою та музичною діяльністю.

Таким чином, для реалізації вимог Державного стандарту Нової української школи щодо розвитку емоційного інтелекту молодших школярів як підґрунтя для оволодіння усіма ключовими компетентностями необхідно враховувати таке:

- під час вивчення предметів усіх освітніх галузей перевагу надавати урокам спілкування, що передбачають роботу в діалоговій формі;

- ефективною формою діалогового навчання є організація інтегрованих уроків, під час яких емоційний інтелект формується в різних видах діяльності — як мовленнєвої, що охоплює аудіювання, говоріння, читання, письмо, так і немовленнєвої, під час якої учні здобувають досвід виконувати різноманітні предметно-практичні дії, практикуються в різних видах мистецтва, прилучаються до пошукової і творчої діяльності;

- на уроках, що передбачають розвиток емоційного інтелекту, повинні превалювати моделювання проблемних мовленнєвих ситуацій та їх розв’язання, аналіз мовленнєвої поведінки, ситуативні ігри, пошуково-дослідницька діяльність, групові методи роботи, творчі роздуми;

- ефективним засобом розвитку емоційного інтелекту учнів є інтерактивні технології та методи навчання, що передбачають взаємодію учнів у парах, трійках і малих групах для виконання освітніх завдань у різних видах ігрової та навчальної діяльності.

Моя таємниця успіху полягає в умінні сприйняти позицію іншої людини і дивитися на речі її та своїми очима.

Г. Форд

 

 

Це матеріал з посібника "Теорія і практика формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи" Т. Котик