Найбільшим відкриттям мого покоління є те, що люди здатні змінити своє

життя, змінюючи свій спосіб мислення.

У. Джеймс

Емоційний інтелект як складова життєвих компетентностей молодших школярів. Відповідно до Концепції Нової української школи, Державного стандарту і типових навчальних програм для початкової школи вибудувана нова парадигма освітянських пріоритетів та завдань, що відповідають загальносвітовим тенденціям розвитку демократичного громадянського суспільства й потребують нових методичних і технологічних підходів для їх реалізації в шкільному середовищі.

Однією з особливостей таких новацій є компетентнісне навчання й вимога приділяти особливу увагу розвитку емоційного інтелекту як важливого компонента життєвих або ключових освітніх компетентностей.

У новій редакції Закону України «Про освіту» важливому для сучасної школи поняттю «компетентність» подано визначення: «Компетентність — динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність».

Усі компетентності, визначені концепцією НУШ. становлять основу змісту початкової освіти, у пріоритетах якої є формування життєвого досвіду учнів на основі здобутих знань, умінь, навігчок. Це означає, що учні не просто набуватимуть знання, а вчитимуться застосовувати їх на практиці.

До змісту початкової освіти ввійшли такі елементи життєвого досвіду, необхідного для здійснення важливих соціальних функцій:

- досвід пізнавальної діяльності, що подається у вигляді результатів знань;

- досвід способів діяльності, що фіксується як необхідні вміння учнів діяти за зразком;

- досвід творчої діяльності — як вміння нестандартно діяти в нестандартних ситуаціях;

- досвід становлення емоційно-ціннісного ставлення — як ціннісне ставлення до здобутих знань, умінь, навичок довколишнього середовища.

Передбачений у змісті освіти засвоєний учнями досвід створює основу для формування в школярів здатності до оволодіння освітніми компетенціями та ключовими компетентностями. Ключові компетентності є надпредметними, універсальними, тому що реалізуються не в межах окремих навчальних предметів, а в різних життєвих ситуаціях — їх ще називають «життєвими». Ключова компетентність є інтегративною характеристикою якості навчання учнів, пов’язаною зі здатністю цільового, осмисленого застосування комплексу знань, умінь, навичок, способів діяльності щодо міжпредметного кола проблем.

До основних ознак ключових компетентностей науковці зазвичай відносять багатофункціональність, що дає змогу виконувати різні важливі для особистості завдання та розв’язувати проблеми; міждисциплінарність, оскільки вона обслуговує не лише освітній процес, її застосовують у взаєминах поза школою та в сімейному колі; багатокомпонентність; а також те, що ці компетентності сприяють розвитку критичного мислення, рефлексії, орієнтують на інтеграцію особистісного та соціального.

Отже, розвиток емоційного інтелекту як складової життєвих компетентностей не є прерогативою лише одного чи кількох навчальних предметів. Ного формування в молодших школярів — це проблема міждициплінарна, що охоплює урочну й позаурочну, шкільну та позашкільну роботу й реалізується у наскрізних уміннях, які є спільними для всіх навчальних предметів і корелюються з окремими ключовими компетентностями.

Зокрема такі наскрізні уміння, як конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, співпрацювати з іншими людьми, обґрунтовувати власну позицію, висловлювати власну думку, критично мислити, можуть бути сформовані лише на основі розвинутого емоційного інтелекту.

Формування наскрізних умінь як показників життєво важливих компетентностей молодших школярів є метою початкової освіти й важливою передумовою для особистісної реалізації учнів у теперішньому і майбутньому їхньому житті, основою для становлення громадянина й фахівця.

У Державному стандарті загальної початкової освіти зазначено: для реалізації мети Нової української шкоші, складовою якої є розвиток емоційного інтелекту учнів, необхідно визнавати унікальність кожної дитини, що унеможливлює будь-які форми дискримінації людини. Зважаючи на вікові особливості учнів початкової шкоші, наголошено на необхідності обов’язкового застосування в процесі освіти

дослідницьких, ігрових, творчих видів діяльності, що безпосередньо впливають на розвиток пізнавальних, моральних, естетичних емоцій. Для зниження рівня тривожності й розвитку впевненості у власних силах передбачено обмеження обсягу домашніх завдань та збільшення часу на рухову активність. Наголошено на необхідності забезпечення умов для емоційного благополуччя дитини у школі й сім’ї, що передбачає створення атмосфери довіри та взаємоповаги, запобігання насильству і цькуванню, надання допомопі, забезпечення права на здорове життя, свободу вибору та свободу слова тощо.

Вимоги Державного стандарту щодо змістового наповнення освітнього процесу початкової школи докладніше висвітлено в типових освітніх програмах за редакцією Р. Шияна та О. Савченко, укладених за такими освітніми галузями: мовно-літературна, математична, природнича, технологічна, інформативна, соціальна і здоров’язбережувальна, громадянська та історична, мистецька, фізкультурна (див. табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Освітні галузі за типовими освітніми програмами НУШ

Спеціального розділу з формування емоційного інтелекту в програмах немає, але у змісті кожної освітньої галузі передбачено розвиток різних аспектів емоційного інтелекту, що сукупно дає змогу для становлення й розвитку його необхідних параметрів уже в початковій школі.

Типові освітні програми для початкової школи враховують у змісті освіти такі важливі положення сучасної психології та педагогічної науки, як про заборону будь-яких проявів дискримінації; про провідну роль діяльності, зокрема ігрової, в

освітньому процесі початкової школи; про забезпечення радості пізнання через залучення дітей до дослідницької, проектної, творчої діяльності, без обмеження рухової активності; про розвиток в учнів самоповаги та впевненості завдяки підтримці вчителя, плекання самостійності і критичного мислення; про створення умов для психоемоційного розвитку й атмосфери довіри та взаємоповаги, що унеможливлює насильство і цькування.

Емоційна складова в змісті освітніх галузей початкової школи. Найбільш спрямованим на формування емоційного інтелекту є зміст мовно-літературної, соціальної, здоров’язбережувальної та інформатігчної освітніх галузей, хоча в основі роботи з реалізації змісту всіх інших освітніх галузей також лежить збагачення емоційно-чуттєвого досвіду, розвиток пізнавального інтересу, формування внутрішньої мотивації до навчання, розвиток емоційно-вольової сфери, критичного мислення, рефлексії, самоконтролю, створення комфортного емоційного середовища, забезпечення умов для міжособистісної взаємодії молодших школярів тощо.

Так, до прикладу, математична освітня галузь, хоча цілеспрямована переважно на розвиток логічного мислення молодших школярів, передбачає формування компетентностей, необхідних для життя й забезпечення здатності успішно навчатися. Тому в допоміжних завданнях освітньої галузі вказано на необхідність розвитку усвідомленого ціннісного ставлення до математичних знань, що можливо лише на основі сформованої внутрішньої мотивації, яка виникає через пізнавальний інтерес, на позитивному тлі. Отже, під час уроків математики учні мають здобувати знання не з примусу, а з цікавості, здіїіснюючи дослідницькі проекти, розв’язуючи сюжетні задачі за допомогою сюжетно-рольових ігрових ситуацій, лялькових вистав тощо. Розвиток пам’яті, творчої уяви, розумовий розвиток завжди накладається на емоційний, тому кожен урок математики повинен бути рівною мірою інтелектуальним та емоційним завдяки спільному пошуку істини, що відбувається в інтерактивній діяльності учнів, співтворчості вчителя та учнів, використанню вітагенного навчання, базованого на актуалізації життєвого досвіду особистості, її інтелектуально-психологічного потенціалу з освітньою метою.

Значні можливості для формування емоційного інтелекту молодших школярів закладено в мовно-літературній освітній галузі, де у меті зазначено, що засвоєння рідної мови та збагачення емоційно-чуттєвого досвіду учнів є головною передумовою життєвого успіху в особистому й суспільному житті. Стандартизована мовно-літературна освіта, за Державним стандартом 2018 року, передбачає такі напрями діяльності учнів для навчання рідної мови, які в програмах названо змістовими лініями:

- взаємодія з іншими особами усно, сприйняття і використання інформації;

- сприйняття, аналіз, інтерпретація, критичне оцінювання інформації в текстах різних видів, медіатекстах та використання її для збагачення свого досвіду, для

досягнення життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях, що сприяють формуванню мовної особистості учня;

- висловлювання думок, почуттів і ставлення, взаємодія з іншими особами письмово та в режимі реального часу, дотримання норм літературної мови;

- дослідження індивідуального мовлення, використання мови для власної мовної творчості, спостереження за мовними явищами, їх аналіз [21].

Зазначені змістові лінії в освітніх програмах набувають трохи іншого формулювання, ніж у Державному стандарті, але сутність їх залишається незмінною [84; 85] (див. табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Змістові лінії в типових освітніх програмах НУШ

На уроках мовно-літературної освітньої галузі необхідно формувати комунікативну та читацьку компетентності, а також закладати підґрунтя для формування мовної особистості, що є кінцевим результатом навчання мови (див. рис. 3.3).

Рис. 3.3. Характеристика мовної особистості як результату мовно-літературної освіти

Навчати мови необхідно в тісному зв’язку з формуванням емоційного інтелекту молодших школярів, що задекларовано в провідних завданнях та змістових лініях освітньої галузі.

Головні завдання початкового етапу навчання рідної мови передбачають вироблення в учнів мотивації до навчання рідної мови; формування комунікативних умінь; гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої

діяльності — слухання, говоріння, читання і письма; ознайомлення з найважливішими функціональними складовими мовної системи; загальний розвиток особистості — інтелекттуальний, моральний, емоційно-вольовий — та створення в школі сприятливого мовного середовища для формування досвіду спілкування в різних життєвих ситуаціях.

У змістовій лінії «Взаємодіємо усно» наголошено на необхідності створювати впродовж навчання реальні ситуації безпосереднього спілкування учнів у групах, мікрогрупах, парах під час бесід, дискусій, обговорення навчальних завдань та проблемних ситуацій. Водночас ідеться про формування вміння аналізувати й оцінювати усну інформацію, яку подають за допомогою вербальних і невербальних засобів, описувати власні емоції та почуття співрозмовників, використовувати здобуті вміння у власному мовленні в різних комунікативних ситуаціях. Передбачено формування вміння досягати певних життєвих цілей у спілкуванні з іншими людьми.

Для здобуття досвіду опосередкованого впливу на співрозмовника в змістових лініях «Взаємодіємо письмово», «Читаємо», «Досліджуємо медіа» передбачено формування вміння аналізувати, критично оцінювати текстову інформацію, досліджувати виражальні засоби мовлення, інтерпретувати та редагувати текст відповідно до потреб спілкування, висловлювати думки, почуття у письмовій формі. Крім того, необхідно навчити учнів висловлювати своє ставлення до прочитаного, що можливо лише на основі усвідомлення власних емоцій від сприйняття інформації тексту. Розуміння, усвідомлення змісту літературного твору викликає в дітей відповідні почуття, емоції, переживання, впливає на їхню поведінку. Молодші школярі легко приймають позицію героя твору й активно виражають висловлюють до нього, що зовні виражається в міміці, жестах, репліках, висловлюваннях. Дитина подумки бореться з його ворогами, супротивниками, імітуючи жестами окремі дії персонажа. Відтак на основі опрацювання високохудожніх літературних творів діти

вчаться правильно, об’єктивно оцінювати вчинки і поведінку інших осіб, у них формується емоційно-чуттєвий, соціальний досвід, розвиваються моральні та естетичні почуття.

За допомогою дослідження мовних явищ, що передбачено в змістовій лінії «Досліджуємо мову/мовлення», молодші школярі опановують виражальні засоби рідної мови, що допомагає їм сформувати власний індивідуальний стиль мовлення, наситити його виразними емоційними лексичними,

граматичними, фонетичними засобами. Зважаючи на те, що українська мова стає більш прагматичною та практігчною, втрачаючи натомість емоційність, важливо наситити мовлення учнів фразеологізмами, які можна використовувати у повсякденному житті.

Змістова лінія «Театралізуємо» передбачає ознайомлення з театром як місцем, де людина завдяки талановитій грі акторів переживає яскраві емоції і почуття, що й формують емоційно-ціннісний досвід глядачів, досвід співчуття та співпереживання. Завдяки власній сценічній творчості школярі набувають досвіду керування різними ситуаціями спілкування та вміння мобілізувати інших, обирати відповідні комунікативні стратегії, найдоцільніші варіанти мовленнєвої поведінки. Під час театральних імпровізацій та дидактичної драматизації діти досліджують і аналізують вплив словесних та несловесних засобів комунікації на співрозмовників, набувають досвіду їх застосування для плідної співпраці з іншими людьми.

Отже, зміст мовно-літературної освітньої галузі спрямований як на формування мовної особистості, так і на активне системне застосування взаємопов’язаних педагогічних дйї для формування різних компонентів емоційного інтелекту молодших школярів.

У сучасному суспільстві головною умовою добробуту кожної людини стають знання, здобуті за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, та вміння їх застосовувати, переробляти й поширювати.

Це новий історичний етап розвитку цивілізації, який отримав назву «інформаційне суспільство», «суспільство нового типу», що формується внаслідок глобальної соціальної революції та вибухового розвитку інформаційних і комунікаційних технологій. Використання матеріальних та духовних благ інформаційної цивілізації забезпечує гідне життя, економічне процвітання й необхідні умови для вільного розвитку особистості. Утворення глобального інфопростору породжує інформаційну взаємодію людей, яка у віртуальному товаристві має відбуватися на основі демократичних та соціальних цінностей, сформованих соціальної і комунікативної компетентностей.

Саме тому метою інформатичної освітньої галузі є формування здатності до безпечної та відповідальної діяльності в інформаційному суспільстві за допомогою цифрових пристроїв та інформаційно-комунікаційних технологій. Для досягнення окресленої мети передбачено формування умінь розрізняти інформацію різних видів, у тому числі правдиву й неправдиву в усіх її виявах, налагоджувати віртуальну комунікативну співпрацю для навчання, гри, творчої діяльності, презентувати себе і результати своєї та спільної праці на етичних, доброзичливих засадах соціальної взаємодії в реальному та віртуальному середовищі.

Отже, на уроках інформатики необхідно навчити школярів ефективно взаємодіяти в команді та співпрацювати оф- й онлайн задля спільного пошуку

розв’язання проблем і досягнення успіху, а це створює умови для набуття досвіду керувати власними емоціями та дослухатися до відчуттів інших, вести ефективні переговори, розуміти й ураховувати спільні інтереси, знаходити компроміси з різними людьми, правильно розподіляти обов’язки, запобігати конфліктам, домовлятися. Навчання без розвитку емоційної складової інтелекту унеможливить ефективну взаємодію в інформативному соціумі, реалізацію життєвих та професійних потреб.

Сучасне освітнє середовище Нової української школи зорієнтоване на потреби учнів у освітньому процесі, тому надзвичайно важливо забезпечити умови для збереження фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я дитини, що безпосередньо залежить від стану її емоційного благополуччя і розвитку емоційного інтелекту.

На формування здорового способу життя учнів зорієнтована соціальна та здоров ’яібережувальна освітня галузь, змістове наповнення якої передбачає формування ціннісного, дбайливого й відповідального ставлення до життя, здоров’я і безпеки власної та довколишніх людей. Реалізації таких завдань освітньої галузі, як розвиток потреби самопізнання й самовдосконалення, уміння ухвалювати рішення в повсякденних ситуаціях з користю для безпеки та здоров’я, а також формування сталої мотивації до здорового способу життя, свідомого прагнення дотримувати безпечної, здорової та етігчної поведінки для поліпшення добробуту, уміння вчитися без шкоди для здоров’я орієнтують на формування таких аспектів емоційного інтелекту, як здатність ідентифікувати власні емоції і контролювати свої почуття й бажання, активувати мислення, розуміти і керувати емоціями своїми та інших людей.

Незважаючи на те, що у двох різних типових програмах [84; 85] соціальна і здоров’язбережувальна освітня галузь по-різному інтегрується з іншими галузями, зміст її максимально зорієнтовано на ознайомлення молодших школярів з цариною емоцій людини та їхнім впливом, на самопочуття й досягнення життєвого успіху (див. табл. 3.3).

У змісті мистецької освітньої галузі вказано на необхідність учити молодших школярів аналізувати, інтерпретувати та оцінювати твори мистецтва, набуваючи досвіду емоційних переживань; пізнавати себе, свої відчуття через художньо-творчу діяльність і взаємодію з мистецтвом; набувати досвіду міжособистісної взаємодії через участь у колективних творчих справах; регулювати власний емоційний стан за допомогою засобів мистецтва.

Таблиця 3.3

Зміст соціальної та здоров ’язбережувальної освітньої галузі щодо розвитку емоційного інтелект} молодших школярів

Програма за редакцією О. Савченко	Програма за редакцією Р. Шияна
Турбота про особисте здоров'я та безпеку, реагування на діяльність, яка становить загрозу для власного життя, здоров'я, добробуту та інших осіб
Пізнання себе, своїх можливостей, здорова і безпечна поведінка. Зовнішність людини. Переваги доброзичливості, чесності.	Можливі загрози з боку людей, правила поведінки та як їх дотримання впливає на безпеку. Чому небезпечно дражнити й залякувати інших. Безпечна поведінка в інтернет-мережі. Розпізнавання та уникнення виявів неповаги і приниження. Правильне реагування на цькування, тиск та приниження. Почуття в різних ситуаціях, зміни емоцій, почуттів, настрою та способи реагування на це. Вплив різних емоцій на почуття власні та інших людей. Вираження почуттів (конфлікт, пробачення, довіра, заздрість, підтримка). Зміни в тілі залежно від віщу настрою.
Визначення альтернатив, прогнозування наслідків, ухвалення рішень з користю для здоров'я, добробуту, вчасної безпеки та безпеки інших осіб
Стандарти поведінки в суспільстві. Взаємозв'язки між вчинком і наслідком. Моральні норми. Навички співжиття та співпраці. Поведінка в громадських місцях (транспорті, на вуліщі, у храмі, в театрі, у бібліотеці). Моральні якості (доброзичливість, правдомовність, щирість, бажання поділитися).	Доступні шляхи задоволення власних потреб. Емпатійне ставлення до інших осіб. Залежність успіху й добробуту від ставлення до навчання, позитивних емоцій. Ціннісне ставлення до спільної діяльності. Прогнозування ймовірних наслідків власних рішень та поведінки в різних ситуаціях шкільного життя (у класі, їдальні, спортзалі тощо). Протидія проявам тиску, неповаги і приниження щодо себе та інших осіб.

Програма за редакцією О. Савченко	Програма за редакцією Р. Шияна
Аргументований вибір на користь здорового способу життя, аналіз і оцінка наслідків та ризиків
Риси характеру, що сприяють досягненню успіху в житті, забезпечують дружні стосунки з іншими, повагу (чесність, працьовитість, щедрість, чемність, чуйність). Риси характеру, що заважають досягненню успіху, спілкуванню (лінощі, неуважність, байдужість, нетовариськість). Уникнення конфліктів 3 іншими людьми.	Соціальне здоров'я. Соціальний та духовний складники здоров'я. Психічний та емоційніш складники здоров'я. Люди, жим можна довіряти в разі небезпеки для життя. Аналіз власної поведінки для запобігання або зменшення ризику для життя та здоров'я.
Підприємливість та етична поведінка для поліпшення здоров'я, безпеки й добробуту
Ставлення до інших (товаришування, спільна гра, праця, навчання в групах, у клас. Роль спішування в житті людини. Культура поведінки. Обговорення різноманітних ситуацій. Правіша поведінки в громадських місцях, удома.	Розумове та емоційне здоров’я. Можливість вирішення конфліктів без насильства за допомогою словесних та несловесшіх засобів. Різні віщії стосунків між людьми (родинні зв'язки, дружні, ділові стосунки, подружнє життя). Взаємодія з іншими людьми. Ефективне спішування. Уміння слухати. Знайомство з людьми. Люди з особливими потребами. Толерантність. Дружба і побудова дружніх стосунків. Вплив друзів. Спішування, щоб висловити емоції та вдячність. Помилки, страх помилки, право на помилку.

Отже, розвиток емоційного інтелекту молодших школярів є наскрізною змістовою лінією, тобто обов’язковим освітнім результатом, що формується засобами всіх освітніх галузей і слугує показником якісних змін у системі початкової освіти.

Навчання ніколи не вичерпує розум.

Леонардо да Вінчі

 

 

Це матеріал з посібника "Теорія і практика формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи" Т. Котик