Інформація про новину
  • Переглядів: 4
  • Дата: 25-11-2021, 10:26
25-11-2021, 10:26

4.1. Етапи і напрями формування емоційного інтелекту молодших школярів

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  3.4. Дослідницький підхід як засіб форм...
Наступна сторінка:   4.2. Форми розвитку міжособистісного та...

Розділ 4.

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ НА УРОКАХ ТА В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ1

 

Найголовніша формула успіху— Знання, як поводитися з людьми.

Т. Рузвельт

Проблема розвитку емоційного інтелекту стала міждисциплінарною. Науковці та практики в галузі психології, педагогіки, соціології активно працюють над дослідженням ефективних умов розвитку здібностей до розуміння, контролю і регулювання емоцій власних й інших людей, створення комфортних умов для суспільної діяльності та досягнення ефективної міжособистісної взаємодії. Тож освіту визнано пріоритетною галуззю у забезпеченні розвитку емоційного інтелекту людства, що й спонукало до переосмислення освітніх результатів та реформування всіх ланок освіти, у тому числі і початкової школи.

Етапи формування емоційного інтелекту молодших школярів. Цілісний освітній процес формування емоційного інтелекту молодших школярів складається з ланцюга етапів, який утворює систему навчально-виховної роботи. Конкретний етап освітнього процесу детермінують вік учнів, базисний рівень емоційного розвитку, що визначають відповідно до результатів попереднього етапу, характер і обсяг нового матеріалу та способи досягнення мети навчання. Кожний етап навчання завершується діагностуванням досягнення мети навчання. За таких умов процес освіти набуває технологічних ознак, що якнайкраще сприяє досягненню запланованих результатів.

Науково обґрунтовану систему поетапного формування емоційного інтелекту молодших школярів запропонувала І. Андрєєва, яка зазначила, що емоційний інтелект розвивається впродовж життя, але особливої важливості цей процес набуває у період активного розвитку в дитини емоційного ставлення до себе та інших, тобто у молодшому шкільному віці [7]. Досліджуючи розвиток емоційного інтелекту учнів упродовж систематичного навчання, тренування і набуття емоційного досвіду, науковець визначила п’ять послідовних етапів його розвитку (див. рис. 4.1):

Етапи формування емоційного інтелекту молодших школярів

1. Мотиваційно-ціннісний, мета якого — формування усвідомлення впливу емоцій на життєдіяльність людини, відповідальності за власні емоційні переживання.

2. Пізнавальний, що передбачає ознайомлення з видами, функціями емоцій, причинами їх виникнення та рівнями прояву, способами керування ними.

3. Навчальний етап, що має на меті формування усвідомлення емоційних станів і навичок регулювання власної емоційно-почуттєвої сфери в умовах освітнього процесу.

4. Практичний етап, що орієнтує на реалізацію набутих знань та умінь для зміни поведінки в реальних життєвих ситуаціях.

5. Творчий — спрямовує на креативне застосування емоційного інтелекту в життєвих ситуаціях.

Під час мотиваційно-ціннісного етапу необхідно практично ознайомити учнів з ознаками різних емоцій, закономірностями їх виникнення та особливостями впливу на життєдіяльність людини; сформувати розуміння відповідальності за наслідки емоційних вчинків.

Пізнавальний етап — це етап, на якому дитина самопізнає власний внутрішній світ, у котрому панують емоції та почуття. Діти досліджують причини виникнення й наслідки дії різних емоцій, опановують способи керування різними власними та чужими емоціями. Метою навчального етапу формування емоційного інтелекту молодших школярів є вправляння в регуляції власних емоцій.

Під час практичного етапу створюють умови для того, щоб молодші школярі активно застосували під час уроків та в позаурочній діяльності набуті навики

саморегуляції емоцій і поведінки та спостереження за змінами, що в результаті цього відбуваються у реальному житті.

На прикінцевому етапі учні творчо застосовують набуті навички емоційної саморегуляції у різних компетентнісно орієнтованих ситуаціях.

Загальнішу модель цілеспрямованого поетапного формування емоційного інтелекту молодших школярів апробувала педагог-практик, учителька початкової школи О. Вайпан. Роботу у формі циклу уроків було здіїіснено в позаурочний час, складалася вона з трьох взаємопов’язаних етапів:

1. Підготовчий етап мав на меті знайомство учнів, установлення первинних доброзичливих взаємин, створення комфортної атмосфери міжособистісної взаємодії, уведення правіш поведінки в класі.

2. Основний етап передбачав розвиток емоційної регуляції поведінки учнів, підвищення самооцінки молодших школярів, формування соціально адаптованих поведінкових стратегій у взаємодії та спілкуванні з однокласниками і вчителем.

3. Під час завершального етапу роботи відбувалося закріплення навичок групової взаємодії і самоконтролю поведінки учнів.

Як засвідчили результати роботи, зазначила О. Вайпан, учні почали адекватно виражати почуття, набуші більшої впевненості у собі завдяки вмінню позитивно себе оцінювати й регулювати власні емоційні дії; підвищився рівень емпатійних проявів та ефективної взаємодії під час пізнавальної навчальної діяльності.

Напрями роботи з формування емоційного інтелекту7 молодших школярів. У початковій школі є можливості для реалізації різних напрямів цілеспрямованої поетапної роботи з розвитку емоційного інтелекту молодших школярів, а саме:

- у процесі соціально-психологічного навчання за допомогою тренінгів, що мають на меті розвиток здатності розуміти емоції та управляти ними;

- у процесі загальної навчальної діяльності учнів на уроках та в позаурочній роботі завдяки забезпеченню відповідних психолого-педагогічних умов для розвитку емоційного інтелекту, які передбачають добір емоціогенного змісту навчального матеріалу, відповідних методів організації навчальної діяльності учнів і забезпечення емоційно-позитивної атмосфери у школі та сім’ї, застосування суб’єкт-суб’єктної педагогічної взаємодії та особистісно зорієнтованого спілкування. Варто зазначити, що в початковій школі не передбачено спеціальних уроків для розвитку емоційного інтелекту учнів — це проблема міжпредметна і її реалізують засобами всіх навчальних дисциплін. У цьому посібнику є спеціальний підрозділ для її докладного висвітлення (див. 4.2);

- у процесі соціально-педагогічного супроводу, що допомагає самовизначенню, самоактуалізації, самоствердженню й саморозвитку дитини і складається з підтримки, допомоги, забезпечення та захисту.

Розглянемо особливості кожного з напрямів роботи вчителя початкових класів.

Соціально-психологічне навчання за допомогою тренінгів. Навчання за допомогою тренінгів може проводити вчитель, якщо має відповідну підготовку, але це може бути і психолог школи. Учитель повинен обов’язково бути присутнім на таких тренінгах, щоби спиратися під час уроків та в позаурочній діяльності на емоційний досвід, який набули учні.

Тренінги — цілеспрямований поетапний процес відпрацювання умінь і навичок на основі здобутих знань. Оскільки це форма практігчного навчання, робота відбувається в невеликих групах, щоб забезпечити максимальну активність та творчу взаємодію всіх учасників тренування. Тренінги передбачають добровільне прийняття й виконання певних правил групової роботи, спрямованих на створення емоційно комфортної атмосфери співпраці, довірливого спілкування, налагодження та підтримання партнерських стосунків з усіма учасниками тренінгу під час виконання завдань. Підготовка до проведення тренінгу передбачає добір необхідного роздавального матеріалу для кожного учасника і технічних засобів навчання (мультимедійний комплекс, фліпчарт тощо).

Програма тренінгу з формування емоційного інтелекту молодших школярів складається із системи занять, зміст яких чітко зорієнтований на потреби учасників, рівень їхнього розвитку та підготовки в контексті зазначеної проблеми; передбачає індивідуальну і групову роботу, спрямовану на здобуття нових знань та формування нових умінь. Для цього використовують різні методи навчання: розповіді, бесіди, презентації, диспути, проблемні ситуації з подальшим аналізом, вправи тощо. Роль тренера — спрямування діяльності групи, забезпечення дисципліни й дотримання прийнятих правіш, підтримування зворотного зв’язку, використання спеціальної процедури оцінювання.

У структурі тренінгових занять, що складається традиційно зі вступної, основної і завершальної частіш, кожна частина має виконувати певне конкретне завдання.

Вступна частіша, що може складатися лише з одного заняття, містить ознайомлення з проблемою, обґрунтування її актуальності, повідомлення про мету та зміст, програму тренінгу, знайомство учнів, встановлення правіш і норм взаємодії, дотренінгову самодіагностику емоційного інтелекту, висловлення очікувань від участі в тренінгу.

Етап «Знайомство» — важливий для кожного учасника тренінгу, оскільки передбачає не запам’ятовування імен учасників, а ознайомлення з цариною власних емоцій та емоційним станом інших учасників групи. Для розвитку навичок визначення емоцій — власних та інших людей, емоційно напружених ситуаціїі, рефлексії власних емоцій та почуттів — використовують вправи «Список емоцій», «Дзеркальне відображення», «Хто ти?», «Відображення емоційного стану», «Називаємо почуття», «Передача почуттів», «Зрозумій іншого» тощо.

Основна частина тренінгу може складатися з кількох блоків, що передбачають збагачення емоційного досвіду, формування і закріплення навичок емоційної саморегуляції.

Так, до прикладу, блок занять, що мають на меті ознайомлення з різними емоціями, навчання вербального та невербального способу їх вираження, містить інформаційні повідомлення з проблеми; вправи на мотивацію, посилення уваги й формування навичок і вироблення власних технік саморегуляції; створення рольових образів для відображення емоціїі, переживань, відтінків настроїв казкових персонажів, власних та інших людей; вправляння у вияві співпереживання, співчуття, допомоги літературним героям.

Комплекс вправ на цьому етапі спрямований на формування різних компонентів емоційного інтелекту, до прикладу:

- для розуміння особливостей емоційної експресії: «Яскраві емоції», «Відгадай емоцію», «Різні інтонації», «Несловесні вирази емоцій», «Емоції та тіло» й інші;

- для розвитку емпатійних здібностей та усвідомлення механізмів емпатійного сприйняття: «Почуття», «Зрозумій іншого», «Образ людини»;

- для оволодіння навичками саморегуляції емоційних станів: «Зосередження на емоціях», «Контроль зовнішнього виразу емоцій» тощо.

Блок тренінгів, які мають на меті формування навиків продуктивної взаємодії, містить ігрові ситуації, вправи, завдання, що потребують обміну ролями в процесі спілкування, оцінювання пережитих емоцій та прийняття позиції іншого; моделювання ситуацій, що стимулюють до розуміння прігчин емоційних проявів інших людей і вибору оптимальних способів поведінки; оволодіння способами вербального й невербального впливу на критичні, передконфліктні ситуації; засвоєння способів ідентифікації емоцій та їх проявів у себе й інших; вправляння у рефлексії результатів міжособистісної взаємодії.

Блок занять, що мають на меті навчити школярів керувати емоціями, містить ігрові ситуації різного емоційного змісту для навчання довільного їх вираження, відкритого їх прояву соціально прийнятними способами; оволодіння навиками самостійного прийняття рішення, самоконтролю і саморегуляції.

Завершальна частина тренінгових занять призначена для закріплення в дітей навичок групової взаємодії та самоконтролю, підбиття особистих підсумків.

Завершується тренінг підбиттям підсумків та ритуалом прощання, під час якого учасники виконують такі вправи: «Компліменти», що передбачає обмін приємними словами; «Побажання», під час якої продовжують фразу «Я бажаю тобі»; «Я хочу і зроблю!» та інші, котрі мотивують на подальшу роботу з удосконалення емоційного інтелекту.

Напочатку програші тренінгу та після його закінчення діагностують емоційний інтелект, опитують учасників для з’ясування особистіших змін та ефективності програми в цілому.

Педагогічний супровід емоційного розвитку молодших школярів.

Тренінгові програми — це, за сутністю, окреміш аспект освітньої діяльності, побудований за спеціальною програмою, що не передбачає комплексного педагогічного впливу на учня для розвитку його емоційного інтелекту. Натомість орієнтування на принципи особистісно зорієнтованого навчання потребує більш диференційованого та індивідуалізованого підходів до організації процесу формування емоційного інтелекту в учнів під час щоденного перебування їх у навчальній діяльності на шкільних уроках. Це передбачає готовність учителя до створення в освітньому середовищі педагогічних умов, необхідних для розвитку емоційного інтелекту кожного учня зокрема. Тож важливим напрямом розвитку емоційного інтелекту молодших школярів є повсякденний педагогічний супровід учнів, що потребують цього, на основі індивідуальної корекційно-розвивальної програми.

Педагогічний супровід — це різновид педагогічної діяльності, що передбачає супровід процесу здобування учнем певних знань, умінь, навиків та розвитку необхідних якостей; він полягає в непомітному контролі, спостереженні, наданні допомоги за необхідності, систематичному відстеженні стану школяра, вчасній реакції на його запит про взаємодію, а також у повазі індивідуальних особливостей, інтересів та потреб особистості. Це також комплекс заходів, спрямованих на систематичну допомогу школярам задля подолання труднощів у процесі освіти, що передбачає створення індивідуальних освітніх траєкторій учнів.

Педагогічний супровід відрізняється від педагогічної допомоги пролонгованою присутністю вчителя в житті учня, а не здіїісненням разової допомоги у важких ситуаціях. Від педагогічної підтримки супровід відрізняється зменшенням частки видимої участі дорослого у процесі індивідуальної освіти учня, збільшенням можливості дітей самостіїшо розв’язувати власні навчальні та особистісні проблеми. Отже, супровід — сукупність усіх можливих зусиль педагога для підтримувального довготривалого ненав’язливого сприяння розвиткові дитини з акценуванням на її максимальну самостійність. Це довготривалій процес, зорієнтований на цілісний розвиток особистості учня, у тому числі емоційного інтелекту.

Емоційний компонент педагогічного супроводу передбачає цілеспрямований емоційний вплив на школярів задля формування в них позитивного ставлення до навчальної діяльності та розвитку відповідних особистіших якостей залежно від стану, переживань, самооцінювання дитини. Емоційна складова педагогічного супроводу виконує такі функції;

- забезпечує покращення настрою, пробудження інтересу до навчальної діяльності;

- допомагає розкрити резерви внутрішньої активності, можливості самовираження і самопізнання;

- допомагає зняти чи зменшити тривожність, фізігчну та інтелектуальну напругу, поновити внутрішні сили й резерви;

- забезпечує корекцію стосунків з однокласниками, вчителями, батьками;

- допомагає подолати труднощі в поведінці, навчанні.

Здійснення педагогічного супроводу можливе лише на тлі комфортної атмосфери довіри для взаємодії з учнем і за умови створення відповідної програми розвитку емоційного інтелекту, що враховує вік учня, його потенціал для подальшого розвитку відповідно до первинної діагностики рівня емоційного інтелекту, індивідуальні психологічні особливості, актуальні інтереси та потреби. Таку програму вчителі складають разом з батьками, і її затверджує педагогічна рада школи.

Діагностичний етап педагогічного супроводу здійснюють систематично: під час підготовки до роботи за програмою, у процесі її реалізації та після завершення програми. Він має на меті з’ясування емоційного стану учня, успішності адаптації до шкільного життя, наявності внутрішньоособистісних та міжособистісних труднощів, поглядів на життя. Констатувальне діагностування передує цілеспрямованому корекційно-розвивальному процесові формування емоційного інтелекту, а підсумкове діагностування завершує його. Напрями поточного діагностування залежать від мети програші педагогічного супроводу та можуть передбачати спостереження і контроль за поведінкою у школі й за її межами; за успішністю та результатами виконання домашнього завдання, контрольних робіт; стосунками з однолітками та дорослими тощо. Залежно від результатів поточного діагностування вносять зміни у корекційно-розвивальну програму, визначають способи своєчасної допомоги та підтримки у формі консультацій і нарад із спеціалістами, бесід з батьками.

На прикінцевому етапі реалізації програші педагогічного супроводу визначають дішаміку розвитку емоційного інтелекту, спільно з батьками та учнями оцінюють досягнення в психічному, моральному та соціальному розвиткові, визначають цінність емоційного досвіду, який здобула дитина і загальну продуктивність педагогічного супроводу.

Програм для педагогічного супроводу розвитку емоційного інтелекту молодших школярів розроблено й оприлюднено багато, з-посеред них виділимо такі:

- «Країна емоцїїі» Л. Новікової, спрямована на збереження психологічного здоров’я та удосконалення емоційного інтелекту учнів 1-х класів;

- «Я вчуся володіти собою» Н. Слободняка, що передбачає формування емоційної стабільності й позитивної самооцінки в молодших школярів;

- «Розвиток емоційного інтелекту в дітей початкової школи» (на сайті «Діти-академіки»).

Вибір програші супроводу або створення її варіанта залежить від готовності учня до самостійного виконання завдань і наявних у програмі тактик супроводу, що різняться ступенем участі дорослого в житті дитини: від максимальної допомоги дорослого (опіка, турбота, захист), якщо дитина ще не може самостійно справлятися з труднощами, до менш вираженої участі дорослого (наставництво, партнерство), коли дитина вже може виявляти самостійність, і до неявної присутності педагога (підтримка, допомога), коли дитина може самостійно долати певні види труднощів у навчанні та взаємодії з однолітками й дорослими. У кожній програмі педагогічного супроводу формування емоційного інтелекту необхідно передбачити дві складові:

1) актуальну, безпосередньо спрямовану на формування необхідних компонентів емоційного інтелекту, що складається з навчального, корекційного та формувального аспектів;

2) перспективну, спрямовану на запобігання, профілактику виникнення небажаних емоційних ситуацій у майбутньому.

Отже, педагогічний супровід — це сукупність тактик педагогічної діяльності, спрямованих на створення умов для актуального й перспективного розвитку дитини через сприяння розвитку її здібностей.

Розвинений емоційний інтелект важливіший за високий рівень IQ. Емоції є засобом подолання життєвих негараздів.

Д. Ґоулман

 

 

Це матеріал з посібника "Теорія і практика формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи" Т. Котик

 



Попередня сторінка:  3.4. Дослідницький підхід як засіб форм...
Наступна сторінка:   4.2. Форми розвитку міжособистісного та...



^