Інформація про новину
  • Переглядів: 7
  • Дата: 25-11-2021, 10:28
25-11-2021, 10:28

4.4. Інтерактивні форми і методи навчання як чинники впливу на формування та розвиток емоційного інтелекту молодших школярів

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  4.3. Методи і прийоми розвитку емоційно...
Наступна сторінка:   5.1. Емоційний інтелект учителів початк...

Вся справа в думках. Думка — початок усього.

І думками можна керувати.

І тому найважливіша справа самовдосконалення —

працювати над думками.

Л. Толстой

Сутність інтерактивного навчання та його можливості впливати на емоційний інтелект. Ідея формування навичок співробітництва з перших років навчання в школі становить підгрунтя, основу реформування української школи. Саме під час взаємодії застосовують активні методи та форми навчання, що на початку XXI століття трансформувалося в інтерактивні технології навчання.

Під інтерактивними технологіями навчання розуміють таке:

- систему правил організації продуктивної взаємодії учнів між собою та з учителем у формі навчальних, ділових, рольових ігор, дискусій, за яких відбувається засвоєння нового досвіду й набуття нових знань;

- навчання, занурене у спілкування, діалогове навчання;

- спеціальну форму організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність;

- обов’язкову участь кожного учня у взаємодоповнювальному процесі пізнання, в якому взаємодіють усі його учасники. Кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен прозвітувати.

Зіставляючи пасивні, активні та інтерактивні моделі навчання, Л. Пироженко визначає такі особливості інтерактивного навчання:

- на вивчення великого обсягу інформації витрачають багато часу;

- значні можливості для розвитку соціальної (у тому числі емоційного інтелекту) і громадянської компетентностей учнів з усіх предметів та пізнавального інтересу;

- опанування навиками пошуку, аналізу й застосування інформації з різних джерел; можливість трансформації здобутих умінь на позашкільне життя;

- високий відсоток засвоєння знань;

- опосередкований контроль за обсягом та глибиною засвоєних знань, що потребує подальшої корекції знань, умінь і навігчок учнів;

- учні мають змогу спілкування та розвитку комунікативних умінь;

- поєднуються різні види діяльності учнів;

- глибока внутрішня мотивація учня через інтерес до навчання [64]. Особливістю інтерактивного навчання є те, що воно унеможливлює домінування однієї думки над іншими, спонукає до демократичного спілкування для обміну знаннями, ідеями в атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки. Під час діалогового навчання школярі вчаться критично мислити, аналізувати інформацію, вислуховувати альтернативні думки і приймати зважені рішення. Під час інтерактивного навчання учень стає суб’єктом навчання, займає активну позицію у навчальному процесі задля власної освіти та розвитку.

Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що передбачає конкретні та прогнозовані цілі й завдання уроку

Загальноосвітньою метою інтерактивного уроку є реалізація навчальних цілей, що містяться у програмовому матеріалі, загальний розвиток учнів, сприяння їхньому особистісному розвитку, створення умов для самовизначення і самовираження учнів. Окрім того, інтерактивне навчання надає можливість усвідомити цінність інших людей, навчитися виконувати поведінкові завдання, підтримувати членів групи, що засвідчує важливість застосування інтерактивних технологій для розвитку емпатії в молодшому шкільному віці. Кінцевим результатом такого уроку є збагачення мотиваційної та інтелектуальної сфер на основі ситуації успіху в процесі навчальної діяльності.

Обгрунтовуючи необхідність запровадження інтерактивного навчання у школі, Л. Пироженко посилається на «Піраміду навчання», три останні щаблі якої відображають сутність інтерактивних технологій (див. рис. 4.5).

Отже, дискусійні групи, практична мовленнєва діяльність і навчання інших — це ті три основні умови, що значно підвищують ефективність процесу навчання та є провідними компонентами інтерактивних технологій навчання. Ці три компоненти й розкривають сутність інтерактивного навчання.

Педагог О. Когут перелічує принципи, що лежать в основі інтерактивного навчання, а саме:

- кожен учасник є активним шукачем шляхів і засобів розв’язання навчальної проблеми;

- учасники повинні мати змогу обмінюватися досвідом, інформацією;

- особистісно зорієнтоване навчання [36].

Отже, інтерактивне навчання — це діалогове навчання, під час якого не лише розвивається пізнавальна діяльність, а й формуються комунікативні навички

дитини, школярі засвоюють правіша командної роботи, міжособистісної взаємодії, в учнів встановлюються емоційні контакти між учасниками освітнього процесу, підвищується рівень саморефлексїї і самоконтролю, що безпосередньо впливає на подальший розвиток їхнього емоційного інтелекту.

Організація роботи в парах і групах. До форм інтерактивного навчання належать індивідуальна, парна, групова робота, під час якої учні реалізують дослідницькі проекти, проводять рольові ігри, працюють з різними джерелами інформації, використовують творчі роботи. Оптимальний склад групи для розвитку комунікативних здібностей та налагодження міжособистісної взаємодії — 4-6 осіб. У такому складі швидше встановлюються толерантні стосунки між дітьми, зникає недовіра між учасниками взаємодії, виникає відчуття комфорту та задоволення від спілкування з іншими, оскільки кожен має можливість висловитися і бути почутим, а відтак відчуває власну вагомість і значущість для вирішення загального завдання.

Педагог О. Пометун та Л. Пироженко визначили особливості ефективної інтерактивної роботи учнів у парах та групах:

- особливий склад груп недоцільно робити постійним, його треба змінювати відповідно до змісту і характеру навчального завдання;

- завдання за змістом та способом виконання можуть бути однаковими для всіх груп або взаємодоповнювальними, послідовно пов’язаними між собою;

- необхідно врахувати й оцінити як індивідуальний внесок кожного, так і групи в цілому [64].

Взаємонавчання учнів у парах змінного складу дає разючі результати для пізнання учнями одне одного, встановлення довірливих, дружніх стосунків у класі, але й має певні негативні риси, які необхідно враховувати, започатковуючи таке навчання.

Негативними реаліями таких уроків є не лише те, що важко налагодити і контролювати взаємонавчання учнів, а й результат не завжди буває ефективним, а також те, що не всі діти є однаково активними і швидкими, через що в групі може встановитися ієрархія ролей.

Щоб перетворити слабкі сторони навчання на сильні, під час підготовки та проведення інтерактивних уроків необхідно дотримувати певних правіш, а саме:

- поступово починати з упровадження інтерактивного навчання, не проводити такі уроки часто, а лише кілька впродовж року, натомість старанно підготовлених;

- створити разом з учнями правіша роботи у класі;

- починати з простих інтерактивних методів та форм: робота в парах, мозковий штурм, щоб учні набули певного досвіду інтерактивної навчальної взаємодії.

Під час інтерактивного навчання відбувається одночасна взаємодія всіх учнів, однакова участь усіх упродовж однакового часу для виконання конкретного завдання, груповий результат роботи; натомість успішна робота кожного учня за умов позитивної взаємодії та індивідуальна відповідальність за індивідуальне завдання. Отже, відбувається гармонійне поєднання впливів на розвиток міжособистісного та внутрішньоособистісного компонентів емоційного інтелекту школярів.

Для підвищення якості знань учнів під час інтерактивного навчання доцільно використовувати такі прийоми роботи:

- давати учням завдання для самостійної підготовки до уроку;

- добирати вправи, що стануть основою, ключем для подальшого опанування теми або проблеми;

- надавати достатньо часу для серйозного обдумування проблеми, а не виконання її на інтуїції, граючись, а для цього і проблема повинна бути серйозною;

- використовувати упродовж одного уроку одну інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;

- спокійно обговорювати підсумки виконання інтерактивної вправи;

- проводити швидке опитування, давати самостійну домашню роботу за іншими матеріалами теми, не пов’язаними з інтерактивним завданням.

Не всі вчителі готові до проведення інтерактивних уроків, натомість така форма роботи дає змогу фахово зростати, навчатися разом з учнями. Щоб добре підготуватися до уроків за інтерактивними технологіями, фахівці радять учителю таке:

- вивчити основний матеріал і продумати додатковій: тексти, зразки, приклади, ситуації, завдання для груп.

- добре продумати структуру уроку, розробити його хронометраж

- дібрати способи поділу на групи;

- визначити форми звітування за підсумками роботи;

- дібрати найцікавіші випадки, проблеми або ситуації для мотивації учнів до роботи;

- виробити критерії оцінки роботи груп.

Інтерактивний урок як діалогове навчання. Для успішного спілкування під час інтерактивного уроку необхідно дотримувати низки правіш, що стосуються активного говоріння та активного слухання.

Серед правил активного говоріння — чітке формулювання своєї позиції, намагання зацікавити співрозмовника, конкретне висловлювання від власного імені за допомогою виразів «я вважаю», «я думаю» тощо.

До правил активного слухання Г. Сиротенко відносить звуки та жести заохочення, уточнювальні запитання [75]. Серед заборонених дій під час слухання називає переривання мови співрозмовника, змінювання теми розмови, демонстрування неготовності слухати, оцінювання співрозмовника.

Після діалогічного обговорення проблеми вчителю недоцільно висловлювати власне єдішо правильне рішення. Необхідно дати учням змогу поміркувати, пороздумувати, посумніватися, відшукуючи істину, оскільки сучасний світ потребує вміння критично мислити для розв’язання складних проблем.

Методи організації діалогового навчання засобами інтерактивних технологій. Відповідно до мети та форм навчальної діяльності учнів у педагогічній теорії виробилися різні класифікації інтерактивних технологій (див. рис. 4.6).

Сучасна педагогіка об’єднує всі види інтерактивних технологій у чотири групи: технології кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання та опрацювання дискусійних питань.

Залежно від кількості учасників інтерактивної роботи, виокремлюють технології кооперативного навчання, де працюють у парах, змінюваних трійках, два-чотири-разом, «каруселлю», малими групами, «акваріумом».

Залежно від провідного методу навчання, вирізняють технології колективно-групового навчання, до яких відносять: обговорення проблеми в загальному колі, мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, навчаючи — вчусь, «ажурна пилка», аналіз ситуації, розв’язання проблем, дерево рішень.

Якщо в основі інтерактивного навчання — ситуація, що потребує вирішення, то йдетьсяпро технології ситуативного моделювання, до яких відносять симуляції або імітаційні ігри, спрощене судове слухання, громадські слухання, розігрування ситуацій за ролями.

Усі методи навчання поділяють на групові та індивідуальні. Класифікацію групових методів інтерактивного навчання запропонували М. Коновалова, Ю. Куликова, О. Семиволос. Узагальнюючи їхні напрацювання, подаємо перелік методів інтерактивного навчання (див. рис. 4.7).

У інтерактивному навчанні переважають групові методи. Ця група представлена трьома підгрупами, серед яких: дискусійні, ігрові та тренінг-методи. До індивідуальних методів інтерактивного навчання належать методи самостійного виконання практігчних завдань і тренування.

Усі методи групового та індивідуального навчання доступні для організації роботи з молодшими школярами, оскільки всі вони дають змогу створювати комфортні умови для одночасного засвоєння елементів теорії і практики, розвивати світогляд, логічне мислення та зв’язне монологічне й діалогічне мовлення, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості.

Проведення уроків у початковій школі за інтерактивними технологіями навчання не є новиною для вчителів. Багато публікацій з висвітлення досвіду такої роботи подано у фахових часописах і наукових збірниках, методичній літературі.

Розглянемо, як педагоги пропонують організувати процес навчання за інтерактивними технологіями.

Зокрема, О. Семиволос, О. Пометун, Л. Пироженко, О. Когут, В. Химішець, М. Кирик та інші пропонують алгоритм проведення інтерактивного уроку, що складається з п’яти частин:

- мотивація;

- окреслення завдання;

- вихідна інформація й інструктаж;

- практичне засвоєння матеріалу через інтерактивне завдання;

- підбиття підсумків, рефлексія.

Більшу частину уроку відводять зазвичай для формування практігчних умінь, а 15% — на підбиття підсумків та рефлексію, визнаючи таким чином ці етапи уроку найважливішими для досягнення його мети.

На кожному етапі уроку використовують відповідні методи інтерактивного навчання, що одночасно сприяють як розвитку пізнавального інтересу в учнів, так і зануренню в когнітивну, психологічну, соціальну ситуації, впродовж яких відбувається зміна міжособистісних зв’язків, оцінок, ставлень, почуттів і емоцій. Узагальнюючи напрацювання педагогів, подаємо схему використання інтерактивних методів навчання на різних етапах уроку (див. рис. 4.8).

Розглянемо потенційні можливості інтерактивних методів навчання впливати на розвиток емоційного інтелекту молодших школярів.

Урок обов’язково починається з мотивації навчальної діяльності.

Мета початкового етапу — зосередити увагу учнів на проблемі вивчення й зацікавити їх матеріалами і темою уроку. Уже на цьому етапі учні мають усвідомити, що і для чого вони робитимуть. Педагоги радять на цьому етапі використовувати проблемні, парадоксальні ситуації, явища чи події, щоб викликати здивування, інтерес, радість, допитливість. Така гама інтелектуальних почуттів викликає позитивне емоційне ставлення до процесу здобуття нових знань, що допоможе краще засвоїти та надовше запам’ятати навчальний матеріал. Серед методів і прийомів, що використовують для цього, можуть бути короткі розповіді вчителя, демонстрування наочності, а також такі інтерактивні методи, як «мозковий штурм», «мікрофон», «незакінчене речення», «сенкан», «хук» або обговорення творчої домашньої роботи.

До прикладу, можна комплексно використати «мозковий штурм», «незакінчене речення» та «мікрофон», розпочавши урок з вправи «Очікування». Після повідомлення теми уроку запропонувати закінчити речення: «Я дуже хочу дізнатися про...». Здогадки, припущення, які учні будуть висловлювати, сприятимуть активізації роботи мозку, налаштовуватимуть на уважне слухання та самостійну роботу з пошуку необхідної інформації.

Під час основної частини інтерактивного уроку в початковій школі доцільно використовувати 1-3 інтерактивні вправи. Для цього передусім потрібно провести інструктування учнів, ознайомивши їх з метою і часом виконання завдання, правилами співпраці, послідовністю дій. Кілька хвилин з основної частини уроку відводять для об’єднання учнів у групи, розподіл ролей. На етапі безпосереднього виконання завдання учитель перебирає лише роль організатора, ведучого дискусії, надає максимум можливостей для самостійно-групової діяльності учнів. Для презентації результатів виконаного завдання потрібно відвести також достатньо часу, щоб побачити й послухати досягнення кожної групи. Закінчують урок спільним обговоренням результатів навчання, під час якого відбувається усвідомлення отриманих знань та їхньої цінності.

У Новій українській школі роботу в парах і групах як вид інтерактивного навчання використовують з перших класів, що надає можливість учню не зразу відповідати на запитання, звітувати про виконану роботу, а обмінятись ідеями з однокласником і лише потім озвучити свої думки перед класом. Виконуючи завдання разом з товаришем у парі, учень отримує рідкісну для традиційного навчання можливість говорити впродовж уроку, висловлюватись, переконувати й прислуховуватися до думки іншого, що створює комфортні умови для розвитку ефективної міжособистісної взаємодії.

Працюючи в парах, учні встановлюють контакт між собою очима, вчаться звертати увагу на «мову тіла», допомагають відповідати, використовуючи заохочувальні жести, посмішку, тобто налаштовуються на емпатійне сприйняття іншої людини. Висловлюючи свої думки почергово, вчаться ставити уточнювальні запитання і намагаються дійти спільної думки для озвучування відповіді, що створює підґрунтя для набуття досвіду керування емоціями.

Центральна частина уроку, коли учні опрацьовують новий матеріал за допомогою інтерактивних вправ і на яку витрачають найбільше навчального часу, є дуже важливою для розвитку учнів. Проте О. Пометун та Л. Пироженко найважливішою частиною інтерактивного уроку називають етап рефлексії. Ці педагоги обґрунтовують свою думку тим, що під час рефлексії учні усвідомлюють, чого вони навчилися, пригадують деталі набутого пізнавального досвіду, що спонукатиме їх надалі чіткіше планувати власну діяльність [64]. Під час рефлексії учні оцінюють свій рівень розуміння і засвоєння нового матеріалу, що є підґрунтям для наступного їхнього саморозвитку. Порівнюючи свої думки з висловлюваннями інших, вони вчаться коригувати власні позиції.

Етап рефлексії уроку складається з кількох елементів: фіксації того, що відбулося; висловлення міркувань щодо отриманого досвіду та відчуттів щодо його цінності для подальшої діяльності; визначення планів на майбутній розвиток. Така робота може відбуватися у різних формах: в індивідуальній діяльності, у парах, групах, під час дискусії, письмово або усно.

Існує багато прийомів рефлексії під час уроку: для з’ясування настрою та емоційного стану (лінійки настрою), рівня усвідомлення навчального матеріалу («Кластер», «Тонкі й товсті запитання», «Плюс-мінус-цікаво», «Мої відповіді», «Незакінчене речення» тощо), визначення активності під час діяльності («Сходинки успіху»). Усі вони допомагають учневі прислухатися до внутрішнього стану, оволодіти прийомами самоаналізу та самопізнання, зрозуміти свої дії та їх результати, що є підґрунтям для вміння здійснювати не лише самомоніторинг власної поведінки, а й формування прагнення відстежувати через самоспостереження й контроль поведінку і самопрезентацію в соціальних ситуаціях.

Отже, при поєднанні інтерактивних технік навчання з традиційними методами та формами створюється зона психологічного комфорту для активізації навчальної діяльності, недопущення зниження інтересу, а відтак і мотивації до засвоєння навчального матеріалу. Крім того, інтерактивні методи навчання безпосередньо сприяють налагодженню партнерських стосунків учнів у різних видах навчальної діяльності, створюють умови для розвитку діалогового навчання, формування комунікативної компетентності, розвитку емоційного інтелекту, зокрема таких його аспектів, як емпатія, співчуття, співпереживання, розуміння почуттів інших, керування емоціями власними та інших людей.

Однією з найдивовижніших якостей людини є її здатність перетворювати негативне на позитивне.

А. Адлер

Практичні завдання для самостійного опрацювання

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Назвіть етапи формування емоційного інтелекту молодших школярів. Яка мета кожного з них? На вашу думку, чи можна збільшити або зменшити кількість цих етапів. Побудуйте власну модель поетапного формування емоційного інтелекту учнів вашого класу.

2. Складіть програму соціально-психологічного навчання відповідно до вашої моделі формування емоційного інтелекту молодших школярів. Визначте, які із запланованих занять ви можете провести самостійно.

3. Які завдання для самодіагностики емоційного інтелекту можна запропонувати учням вашого класу?

4. Сформулюйте завдання учням для виконання вправ «Список емоцій», «Дзеркальне відображення».

5. Що таке педагогічний супровід розвитку емоційного інтелекту? Які функції він виконує? Які передумови та умови необхідно створити для організації педагогічного супроводу в початковій школі?

6. Складіть конспекти різних етапів уроків одного з навчальних предметів з використанням методів і прийомів розвитку емоційного інтелекту молодших школярів.

7. Відобразіть у календарно-тематичному плані уроків роботу з розвитку емоційного інтелекту як міжпредметного наскрізного вміння.

8. Назвіть умови забезпечення ефективної командної роботи. Сформулюйте кілька правил для учнів, що допоможуть їм комфортно працювати в команді.

9. Назвіть прийоми формування внутрішньоособистісного компонента емоційного інтелекту. Додайте їх до конспектів уроків з метою формування адекватного особистісного самоконтролю.

10. Доберіть і вставте до фрагментів уроків прийоми для формування в учнів таких компонентів емоційного інтелекту:

- самоконтроль за виконаннями роботи;

- саморегуляція поведінки на уроці;

- самомотивація до навчання;

- саморефлексія.

11. Складіть завдання для використання арттерапевтичної казки.

12. Яка структура складання казки з використанням методу казкотерапії?

13. Які існують способи подолання стресу?

14. Ознайомтеся з вправами дихальної гімнастики А. Н. Стрельнікової, Й. П. Мюллера, системами дихання К. П. Бутейка та Л. Кофлера, холотропним диханням. Визначте спільне й відмінне в підходах до оздоровлення психоемоційного та фізичного стану людини. Оберіть ті вправи, що відповідають віку дітей початкової школи, і складіть з них «П’ятихвилинку отримання щастя».

Завдання для рефлексії

1. Ознайомтеся з однією із програм педагогічного супроводу розвитку емоційного інтелекту молодших школярів. Запишіть, які види роботи ви зможете використовувати у своїй педагогічній діяльності.

2. Які нетрадиційні для початкової школи методи формування емоційного інтелекту доцільно використовувати в роботі з вашими учнями?

3. Складіть арттерапевтичну історію своїх стосунків із колегами. Запишіть свої емоції, відчуття, що передували роботі над казкою та після її закінчення. Які зміни відбулися у вашому настрої?

 

 

 

Це матеріал з посібника "Теорія і практика формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи" Т. Котик

 



Попередня сторінка:  4.3. Методи і прийоми розвитку емоційно...
Наступна сторінка:   5.1. Емоційний інтелект учителів початк...



^