Розділ 5.

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ ДО РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Кожна людина в чомусь краща за мене, і я готовий у неї вчитися.

Д. Карнегі

Вимоги до емоційного інтелекту⁷ вчителів початкової школи. Професійна діяльність учителя має емоціогенний характер, що обумовлено високим ступенем складності, емоційного й розумового напруження, відповідальності, активними різноплановими міжособистісними контактами та взаємодією. Глибокі предметні знання, значний стаж роботи у школі, світогляд, гнучкість мислення вчителя не завжди є достатніми для виконання всіх професійних завдань, досягнення високого рівня продуктивності у вихованні й навчанні молодших школярів. Таким «каменем спотикання» або «вузьким місцем» у роботі вчителя є недостатньо розвинений емоційний інтелект. Емоційний стан вчителя не лише впливає на його власний професіоналізм, успішність, здоров’я, а й швидко поширюється на учнів, їхніх батьків, колег, оскільки спілкування та емоції відіграють важливу роль у професійно-педагогічній діяльності вчителя початкової школи. Тому серед актуальних професійно важливих якостей сучасного вчителя пріоритет наданий умінню взаємодіяти з усіма учасниками освітнього процесу, емоційній рівновазі, стресостійкості, толерантності, комунікативності.

Беручи до уваги величезне навантаження, що руйнівним чином впливає на емоційне поле педагога, його психіку, зумовлюючи виникнення тривалих негативних емоційних станів, а також зважаючи на посилення вимог до професіоналізму та особистіших якостей учителя Нової української школи, можна стверджувати, що вчитель повинен бути емоційно зрілою особистістю, яка спроможна впоратися з труднощами щоденної професійної діяльності. Саме тому педагог має дбати про зростання свого емоційного інтелекту, що дасть змогу здійснювати педагогічну взаємодію відповідно до обставин і ефективно впливати на формування емоційного інтелекту молодших школярів.

Отже, емоційний інтелект є вагомим чинником ефективної педагогічної діяльності вчителя початкової школи, одним з напрямів розвитку його професіоналізму як сукупності професійних компетентностей та індивідуальних якостей.

Базові професійні компетентності вчителя початкових класів містяться в Типовій освітній програмі для підвищення кваліфікації педагогічних працівників, затвердженої наказом МОН України від 15.01.2018 № 36.

У Програмі підвищення кваліфікації педагогів базовими компетентностями вчителя початкових класів визнано:

- професійно-педагогічну;

- соціально-громадянську;

- загальнокультурну;

- мовно-комунікативну;

- психологічно-фасішітативну;

- підприємницьку;

- інформаційно-цифрову.

їх компонентами є такі складові емоційного інтелекту, як (див. рис.5.1):

- уміння визначати проблеми та віднаходити способи їх розв’язання;

- уміння вислуховувати інших та обстоювати власну думку;

- уміння запобігати конфліктам та розв’язувати їх;

- здатність до ефективної командної роботи;

- продуктивна комунікативна взаємодія;

- культура професійного спілкування, педагогічний такт;

- уміння виражати почуття за допомогою мистецтва;

- розвинена педагогічна рефлексія;

- здатність сформувати самосвідомість у кожного учня та ставитися до його психо-емоційного здоров’я як до цінності [86].

Натомість, на жаль, у змістовому аспекті Типової освітньої програми для підвищення кваліфікації педагогічних працівників не передбачено роботи з розвитку емоційного інтелекту вчителів. Але у професійному стандарті «Учитель початкових класів закладу загальної середньої освіти» передбачено таку обов’язкову трудову функцію вчителя, як «Рефлексія та професійний саморозвиток», що зумовлює необхідність самооцінювання й визначення сильних і слабких сторін власної педагогічної діяльності, у тому числі її емоційної складової, та усвідомлення потреби в саморозвитку задля набуття необхідних професійних

КОМПЄТЄНТНОСТЄЙ.

Особливості емоційного інтелекту⁷ вчителів початкової школи. За даними дослідження О. Новак, лише незначний відсоток учителів (16%) володіють високим рівнем емоційного інтелекту, а більше третини їх (38%) — мають низький його рівень, що було визначено за даними самооцінювання педагогів за методикою Н. Холла [55]. Також з’ясовано, що більшість учителів не розуміють емоції інших людей за зовнішніми проявами й відчувають значні труднощі в керуванні власними емоціями, дуже песимістично оцінюють власні можливості впливати на емоційні стани учнів та змінювати їх. Найпроблемнішими компонентами власного емоційного інтелекту вчителі визнали здатність, а точніше нездатність керувати власними емоціями, невміння здійснювати емоційну саморегуляцію.

Було встановлено закономірність: рівень емоційного інтелекту вчителя залежить від педагогічного стажу, тобто що більший стаж роботи у школі, то вища здатність ідентифікувати власні емоції та переживання, тобто емоційний інтелект розвивається під впливом життєвого і професійного досвіду.

За дослідженнями М. Манойлової, найбільш улюблені учнями й найбільш професійно продуктивні вчителі краще обізнані, порівняно з іншими педагогами, з такими емоційними властивостями особистості, як емпатія, толерантність, тактовність, і вважають їх необхідними для своєї професійної діяльності [47]. У процесі комунікативної взаємодії вони поводяться впевнено та з повагою спрігїімають позицію співрозмовника. У них висока й адекватна самооцінка, високі рівні особистої відповідальності та емоційної стабільності, розвинений потяг до нового; самооцінка не залежить від думки групи, вони вирізняються добре розвиненим самоконтролем. Також М. Манойлова вважає, що саме емпатія,

відповідальність, самооцінка і самоконтроль є системоутворювальнпм центром професійної продуктивності вчителя й саме вони — базові складові емоційного інтелекту. Правильність такого висновку було підтверджено за допомогою опитування учнів молодших і старших класів.

Серед особистісних якостей, за які учні люблять учителів, пріоритети надано емоційно-комунікативним та емпатійним, а саме: веселості, доброзичливості, чуйності, ввічливості, справедливості, повазі, доброті, а також упевненості, відповідальності, рішучості, витримці.

Отже, важливість високорозвиненого емоційного інтелекту для успішної професійної діяльності та недостатній рівень сформованості його основних компонентів у вчителів зумовлюють необхідність наполегливої роботи з його подальшого розвитку в усіх суб’єктів освітнього процесу, в тому числі учителів. Таке навчання для вчителів початкової школи має стати внутрішньою потребою.

Модель емоційного інтелекту вчителя. Спираючись на положення теорії емоційного інтелекту, науковці почали визначати особливості емоційного інтелекту фахівців різних професії!, щоб з’ясувати функціональне спрямування кожного компонента його структури і зрозуміти, від чого саме залежатиме успіх професіонала. Своє розуміння досліджуваної проблеми науковці презентували за допомогою моделювання відповідного образу, що давало змогу з’ясовувати змістове наповнення кожного компонента емоційного інтелекту окремо.

Модель емоційного інтелекту — це лише об’єкт для теоретичного пізнання, що не має аналога в чуттєвому світі. Предмет дослідження в моделі відтворюється ідеально, тобто в мисленні на рівні ідеї. Саме із створення таких ідеальних об’єктів і починається теоретігчний рівень дослідження, оскільки вони дають змогу не лише встановити причинові зв’язки, а й глибше проникнути в сутність явищ, зрозуміти внутрішній механізм цих зв’язків.

Своє бачення моделі емоційного інтелекту педагога оприлюднили І. Андрєєва, С. Дерев’янко. Н. Манойлова, Е. Почтарьова та інші.

Зокрема І. Андрєєва називає емоційний інтелект учителя «емоційною грамотністю», рівень якої залежить від цілеспрямованого підвищення емоційної культури. Найзначущішими для професійної взаємодії елементами його структури вважає вміння керувати власними емоціями і розуміти емоції інших людей. Досліджуючи особливості професійної діяльності вчителів, науковець виокремила у структурі емоційного інтелекту педагогів такі обов’язкові компоненти:

- емоційну обізнаність як можливість за ознаками вербальної та невербальної поведінки розуміти емоційний стан інших людей;

- керування власними емоціями, тобто вміння визначати детермінанти виникнення тої чи тої емоції та ймовірні наслідки її розвитку і знаходити способи регулювання емоційних станів;

- самомотивацію, тобто вміння ефективно діяти та прішмати рішення на основі емоцій;

- емпатію як здатність розуміти почуття іншої людини та співчувати їй.

Не дуже відрізняються й групи особистіших якостей учителя, важливі для успішної професійної діяльності, що їх виокремили Ю. Кулюткін та Т. Сухобська, а саме:

- емпатія як здатність розуміти емоційний настрій, почуття іншої людини, відгукуватися на них та співпереживати;

- динамізм особистості як здатність активно впливати на учнів за допомогою своєї внутрішньої енергії, ініціативності, вольових педагогічних впливів, винахідливості, гумору й організаційних здібностей;

- здатність до саморегуляції, емоційна стійкість, що виявляються у терпимості й наполегливості, витримці у стресових ситуаціях [40].

Науковець М. Манойлова найважливішими елементами структури емоційного інтелекту вчителя вважає емоційно-комунікативні та регулятивні здібності [47].

Її колега Е. Почтарьова позиціонує емоційний інтелект учителя як важливу складову його неперервної освіти і наголошує на розвиткові емоційного інтелекту у взаємозв’язку з педагогічною творчістю, що забезпечує продуктивно-творчий характер професійно-педагогічної діяльності й запобігає синдрому психоемоційного віпорання [65].

Дослідниця М. Голубєва характеризує емоційний інтелект як емоційну креативність вчителя, тобто здатність оріпінально, нестандартно виявляти у різних аспектах професійної діяльності власний емоційний ресурс, емоційно-комунікативні здібності: емпатію, комунікативну толерантність, такт, альтруїзм, створення позитивного емоційного фону при спілкуванні з іншими, подолання усталених негативних настанов [16].

Незважаючи на розбіжності у трактуванні змісту та компонентів емоційного інтелекту вчителів, науковці спільні в думці про те, що це інтегроване динамічне утворення, структуру якого становлять емоційний, когнітивний та діяльніший компоненти, що в єдності забезпечують вимоги педагогічної професії, її гуманістичної сутності.

Отже, нормативні документи та висновки з наукових досліджень щодо того, які елементи емоційного інтелекту є базовими для професійних компетентностей учителя початкової школи, в основному збігаються, оскільки наголошено на значущості для педагогічної діяльності таких особистіших якостей і складових емоційного інтелекту, як емпатія. здатність до саморегуляції, комунікативність. Справа за тим, щоб учителі могли визначити свої психолого-емоційні проблеми і спроектували власну програму професійно-особистішого зростання.

Це матеріал з посібника "Теорія і практика формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи" Т. Котик