Інформація про новину
  • Переглядів: 8
  • Дата: 25-11-2021, 10:30
25-11-2021, 10:30

5.3. Запобігання емоційному вигоранню вчителів початкової школи

Категорія: Методичні матеріали





Попередня сторінка:  5.2. Розвиток емоційного інтелекту вчит...
Наступна сторінка:   Словник емоцій та почуттів

Сутність, ознаки та етапи емоційного вигорання. Поняття «синдром емоційного вигорання» увів американський психіатр Г. Фрейденберг 1974 року в результаті дослідження стану фахівців, які за умовами професійної діяльності перебувають у постійній емоційній близькості з іншими людьми і скаржаться на виснаження внаслідок тривалого впливу стресів та неможливість відновити сили. У Міжнародній класифікації хвороб синдром емоційного вигорання отримав назву «Проблеми, пов’язані з труднощами керування власним життям».

Синдром емоційного вигорання — це захисна реакція організму людини на триваліш вплив професійних стресів середньої інтенсивності. У літературі такій

психо-емоційно-фізігчний стан називають по-різному: синдром перевтоми, професійний дефект і навіть «отруєння людьми».

Емоційне вигорання розвивається поступово і супроводжується втратою емоційної, когнітивної та фізичної енергії, в результаті чого настають стомлення, виснаження, відсторонення від активної та розумової діяльності, зниження задоволення від виконання роботи, розвиток негативної самооцінки, втрата розуміння та співчуття до інших: учнів, їхніх батьків, колег; безсоння, підвищена схильність до соматичних захворювань, вживання алкоголю або інших антидепресивних речовин для тимчасового полегшення стану.

Емоційне вигорання — це динамічніш процес, що розвивається поступово (див. рис.

5.6). Кожна стадія його подальшого

прогресування має певні ознаки.

Перша стадія — це зародження, або інкубаційний період, коли негативні ознаки ще не позначаються на стані здоров’я, але є передумови для їх зародження й розвитку. Це етап професійного становлення, коли вчитель повністю віддається улюбленій справі й відчуває свою всемогутність, ейфорію, піднесений настрш. Беручись за все відразу й намагаючись виконати професійні обов’язки якнайкраще, педагог час од часу відчуває бажання усамітнитися, дистанціюватися від людей. Такий стан емоційного напруження, тривоги через надмірну відповідальність, нечутливу психоемоційну атмосферу в колективі є пусковим механізмом у формуванні емоційного вигорання і може тривати від 3 до 5 років.

Якщо виникає бажання посидіти в глухому лісі під деревом або опинитися на безлюдному острові — це вже перша ознака необхідності відпочинку. І варто прислухатися до цього сигналу.

Дру>га стадія — опір, або резистенція. Це підсвідоме прагнення захиститися від неприємних вражень та відчуттів, піти в зону психологічного комфорту. Зменшується інтерес до роботи, потреба у спілкуванні, виникають стійкі симптоми зниження опірності організму: головні болі, часті застудні захворювання, почуття виснаження навіть зранку й після вихідних. Тривати така стадія може довго: від 5 до 15 років.

Третя стадія — виснаження. Виразне виснаження нервової системи, емоційного тонусу через те, що застосований опір виявився неефективним. Усі ознаки та симптоми емоційного вигорання стають хронічними. Характерні втрата інтересу до роботи та життя, емоційна байдужість, отупіння, постійне відчуття повної втрати сил; порушення пам’яті, уваги, сну. Це стадія повного згорання: психічного, фізичного, емоційного.

Основними чинниками, що впливають на прогресування емоційного вигорання, є особливості характеру, темпераменту, особистісних цінностей людини, а також культура організації робочого середовища та умови міжособистісної взаємодії в колективі. Порушення рівноваги між вимогами (власними і зовнішніми) й особистісними ресурсами неминуче призводить до розвитку емоційного вигорання.

Профілактика емоційного вигорання. Емоційне вигорання розвивається поступово, продовж багатьох років, і коли ознаки його стають помітними, то за день, тиждень, місяць навряд чи можна буде виправити ситуацію. Відтак профілактика вигорання має бути не одноразовою акцією, а постійним процесом турботи про себе (див. рис. 5.7).

Оскільки емоційне вигорання поступово руйнує всі сфери життєдіяльності людини, то й дбати потрібно про баланс між фізичним, емоційним, інтелектуальним та професійним. Якщо якесь із зазначених полів перевантажене, а про інші зовсім забули, то передусім необхідно усунути дисбаланс.

Поради психолога Н. Пезешкіана щодо профілактики емоційного вигорання передбачають саме гармонізацію стосунків між усіма напрямами життєдіяльності людини: у стосунках і встановленні контактів; піклуванні про тіло й здоров’я; смисловому наповненні життя і майбутнього; професійній діяльності й досягненнях [62]. Розглянемо ці поради.

Позитивні взаємини і тактильні відчуття як підґрунтя для емоційного благополуччя:

- необхідно більше спілкуватися з тими, від кого отримуєте радість та позитивні відчуття, хто мотивує і заряджає життєвим оптимізмом, а також з коханою людиною, дітьми;

- позитивний заряд енергії людина завжди отримує від контактів із тваринами. Це не обов’язково можуть бути домашні улюбленці: годування на природі птахів, безпритульних тварин, просто спостереження за їхнім життям — сповнює спокоєм, радістю звичайного безтурботного життя;

- позитивне мислення та звичайна усмішка довколишнім, зустрічним та обов’язково собі — це подає мозкові команду, що все дуже добре, благополучно, позитивно, яку він змушений передати всім органам і частинам тіла.

Піклування про інію та здоров’я — найкращий спосіб вироблення імунітету від вигорання на роботі:

- 7-9 годин щоденного сну: засинання до десятої години вечора, прокидання без будильника:

- менше вживати чаю і кави, надаючи перевагу чистій воді — до 1,5-2 літрів на день, дотримуватися принципів здорового харчування;

- обов’язково робити гімнастику: ранкову — для підвищення енергетичного ресурсу організму та вечірню — для зняття напруження;

- практикувати впродовж дня дихальні вправи для заспокоєння;

- більше ходити пішки, особливо це корисно перед сном;

- частіше влаштовувати свято для тіла та невеличкі приємності: спа-процедури, масажі, сауни, ароматні ванни, плавання в басейні тощо.

Наповнювати буття сенсом життя:

- серед щоденних клопотів знаходити час для себе та обдумування швидкоплинності життя;

- влаштовувати собі свято душі (ліс, гори, море, театр, концерт, галереї тощо);

- читати художню літературу, що наповнює емоціями, роздумами про життя;

- слухати гарну музику, дивитися гарні відео, картинки тощо і... нічого більше не робити;.

- подорожувати у ліс, гори, в сусіднє село, місто, по Україні, за кордон і навіть на... іншу планету для отримання нової інформації та нових емоції!

Професійна діяльність і досягнення:

- беручись за виконання професійного завдання, необхідно зважити часові та енергетичні затрати на його виконання й розподілити їх рівномірно;

- скласти список усіх завдань та зобов’язань і якщо їх більше трьох для одночасного провадження, відмовитися від тих, що забирають багато енергетичних ресурсів, натомість не відповідають вашим інтересам та життєвим пріоритетам;

- не треба гнатися за досконалістю: недоцільно намагатися дізнатися все або майже все — в сучасному світі інформаційний потік необмежений; необхідна лише та інформація, яка допоможе ґрунтовно висвітлити тему;

- товаришуйте не лише з педагогами, а й із фахівцями з інших галузей;

- часу на роботу має бути не більше, ніж на решту життя; не потрібно зменшувати ліміт часу на відновлення від роботи.

Отже, для уникнення емоційного вигорання важливо навчитися керувати власним життям. Кожен може сам собі обрати: згорати під тиском зовнішніх обставин чи попрацювати для себе в пошуках нових енергетичних ресурсів, нових сенсів, позитивних емоцій і приємних відчуттів.

Заходи для запобігання та усунення синдрому емоційного вигорання вчителів. Емоційне вигорання педагогів призводить до професійного занепаду освітнього закладу, про що можуть свідчити такі ознаки:

- підвищення плинності кадрів;

- зниження мотивації вчителів до високоякісного виконання обов’язків;

- висока конфліктність між членами педагогічного колективу та учнями, батьками;

- погіршення якісних та кількісних показників роботи;

- часті хвороби вчителів та учнів.

Отже, емоційне вигорання вчителя — це не лише його особиста проблема, тому надзвичайно важливо здшснювати в кожному освітньому закладі заходи, спрямовані на запобігання та усунення синдрому вигорання педагогів.

1. Важливо ознайомити педагогів з перебігом емоційного вигорання та стимулювати за набуття нових знань, освоєння інноваційних технологій задля

подальшого професійного саморозвитку. Щодо цього стане у пригоді організація тренінгів, виїзних семінарів, навчання на курсах підвищення кваліфікації з врученням дипломів про досягнення.

2. Освітні, професійні заходи, перемоги учнів на конкурсах та олімпіадах різного рівня

— це довготривала й напружена робота педагогів, яка потребує визнання та відповідної конструктивної оцінки, що мотивуватиме на подальше покращення педагогічної діяльності. Корисним стане нагородження вчителів пам’ятними знаками про ще одну важливу сходинку в професійному зростанні.

3. Новизна у роботі, позбавлення від рутини, зменшення монотонності — продуктивний засіб убезпечення від вигорання. Елементи новизни, святковості — це і придбання технічних новинок у школу, зміна видів діяльності: виїзні екскурсії вихідного дня разом з батьками дітей, участь у конференціях із науковцями, щомісячний день здоров’я з далекою пішохідною прогулянкою усім класом або школою, підготовка та презентація колективної друкованої праці з досвіду роботи

— все це може дати значний ефект у боротьбі з вигоранням.

4. Спрямованість керівників освітніх закладів на пошуки та висвітлення позитиву в роботі освітнього закладу, рівномірний розподіл відповідальності між усіма членами колективу, емпатійне налаштування на кожного учасника освітнього

процесу — запорука уникнення сварок, конфліктів, невизначених обставин у роботі, що запобігає виникненню напруги, тривожності, знижує ризики розвитку емоційного вигорання.

5. Надзвичайно важливе значення для створення комфортних умов праці має дотримання психологічних та фізігчних параметрів професійної гігієни і безпеки, а саме: відчуття затишку, візуального й акустичного комфорту, зручне обладнання, чисте повітря, комфортна температура, здорова їжа.

Незалежно від причин виникнення емоційного дисбалансу його наслідки завжди негативно впливають на результат професійної діяльності й на саму особистість, і тільки від самої людини залежить, чи впорається вона зі своїм емоційним станом і нарешті навчиться керувати власним життям. Саме підвищення емоційного інтелекту сприяє адекватному розумінню витоків власних емоцій та емоцій інших людей, допомагає здшснювати на цій основі самоконтроль, зберігати психологічну рівновагу та впевнено досягати бажаного результату.

Сучасний український вчитель має сам бути учнем. Адже розвиток — це найбільший дар для кожного. І тільки коли ми інвестуємо в кращу версію себе, зможемо приносити користь іншим. Оскільки педагогічна професія — це служіння суспільству і країні, то сучасний вчитель має постійно змінюватися та розвиватися.

Олександр Елькін, організатор руху EdCamp в Україні

Практичні завдання для самостійного опрацювання Запитання і завдання для самоконтролю

1. Порозмірковуйте над фразою: «Гнів — це нормально»:

- Для чого ця емоція?

- Що може дати людині переживання цієї емоції?

- Якого досвіду набувають від переживання гніву?

- Як цей досвід може змінити життя?

2. Що розуміють під «негативними емоціями»?

- Наведіть приклади позитивних і негативних емоцій.

- Чи обов’язково негативні емоції мають бути неприємними, а позитивні — приємними?

- Страждання — це позитивна чи негативна емоція? Обміркуйте всі можливі випадки людських страждань і визначте, чи може страждання бути позитивною для людини емоцією.

3. Відомий вислів: «Там, де мудра людина страждає, —дурень лише мучиться». Що ця формула може значити особисто для вас?

4. Анекдот: «У сусіда пропала коза. Здається, що я маю до сусіда та його кози... — а все ж таки приємно!». Які емоції відчувають обидва сусіди від утрати кози? У кого вони позитивні, а в кого — негативні? Обґрунтуйте думку.

5. Чи однакові за емоційним окрасом та функційним призначенням емоції жалості, співчуття, співпереживання, милосердя, милості, які позначають словами-синонімами? Які позитивні та негативні функції вони виконують?

6. Чи можливе повноцінне емоційне життя без негативних емоцій?

7. Перша допомога при гострому стресі.

https://docs.google.com/viewer?a

=v&pid=sites&srcid=ZGVmYXVsdGRvbWFpbnxwc2lob2xvZ3Byb2Z0ZWh8Z3g6MTE0N2RhNzkzN VWINjY2YQ

Знайдіть, оберіть ті вправи, що найкраще вам підійдуть:

а) на роботі;

б) вудома.

Завдання для рефлексії

1. Людині впродовж життя часто доводиться переживати гірко-солодкі почуття, що виникають унаслідок складних емоцій. їхнє розуміння дуже важливе для особистісного розвитку і задоволення життям, натомість у нашій мові не всі вони мають назву. Спробуйте їх відчути й запам’ятати назву або придумати свою. Це розширить карту емоцій за межі понять, наявних у рідній мові, та допоможе глибше зрозуміти власні почуття, передусім ті, яких ми раніше не помічали через брак термінів у мові.

 

Desbundar (португальська) — позбутися внутрішньої заборони на отримання задоволення.

Tarab (арабська) — стан екстазу від музики.

Shinrin-yoku (японська) — буквально «купання в лісі», відчуття розслабленості від спілкування з природою.

Gigil (тагальська) — бажання вщипнути або міцно обійняти того, кого любиш.

Yuan bei (китайська) — відчуття, що ви завдання виконали повністю й абсолютно.

Iktsuarpok (мова інуїтів) — нетерпіння, що ми переживаємо, чекаючи кого-небудь.

Natsukashii (японська) — ностальгійна туга за минулим, яка супроводжується радістю від приємних спогадів і одночасно сумом, що минуле не повернути.

Wabi-sabi (японська) —краса недосконалості, швидкоплинності буття.

Saudade (португальська) — меланхолійна туга, ностальгія за людиною, місцем або річчю, які десь далеко або ж яких ніколи не було взагалі.

Sehnsucht (німецька) — прагнення до чогось іншого в житті, туга за чимось недосяжним.

Окрім цих емоцій, словник Ломаса також охоплює риси особистості та поведінку, які визначають відчуття задоволеності життям, і те, як ми взаємодіємо з іншими людьми.

Dadirri (мова австралійських аборигенів) — глибокий духовний акт вдумливого і шанобливого вислуховування.

Pihentagyii (угорська) — буквально «розкутий мозок», описує винахідливу людину, яка може швидко придумати дотепний жарт або розв’язання проблеми.

Desenrascango (португальська) — процес умілого та спритного виходу з негараздів.

Sukha (санскрит) — справжнє і тривале відчуття щастя, яке не залежить від обставин.

Orenda (мова Гурон) — сила людського прагнення змінити світ наперекір непереборним силам, таким як доля.

 

 

 

Це матеріал з посібника "Теорія і практика формування емоційного інтелекту в учнів початкової школи" Т. Котик

 



Попередня сторінка:  5.2. Розвиток емоційного інтелекту вчит...
Наступна сторінка:   Словник емоцій та почуттів



^