Реформування початковоїосвіти - це система змін, ключовими фігурантами якої є мотивований учитель-фахівець, учні, батьки та громадськість. Основні терміни реформи - компетентнісний підхід до навчання; інтеграція змісту освітніх галузей; партнерство з учнями та співпраця з батьками тощо. Культура партнерства в Новій українській школі - один з базових принципів нової школи.

Час вимагає від учителя оволодіти новими компетентностями. Одним із пріоритетів сучасної освіти є опанування вчителем методології та теорії інтеграції освітніх галузей і навчальних дисциплін початкової школи. Крім того, учитель має оволодіти методикою горизонтального (міжпред-метного) та вертикального (внутрішньопредметного) інтегрування змісту гуманітарних (навчання грамоти), математичної, природничої, мистецької, здоров'язбережувальної та інших дисциплін. Отже, учитель потребує додаткових теоретичних знань сучасно ї дитячої психології, сучасної дидактики, методики нетрадиційного (інтегрованого) уроку тощо. Прискорити підготовку вчителя допоможе покроковий план удосконалення педагогічних компетентностей педагога.

Перший крок - це глибокий аналіз усіх нормативних документів, що регламентують роботу початкової освіти (Концепція Нової української школи (2016), Закон України «Про освіту» (2017), Державний стандарт початкової освіти (2018 р. зі змінами і доповненнями 2019 р.), Типові освітні програми (2018, 2019), та інших нормативних актів з метою самоаналізу, самооцінки своєї педагогічної компетентності, виявлення прогалин і визначення потреб.

Концепція Нової української школи, Закон України «Про освіту», Державний стандарт початкової освіти вимагають поліпшення якості освітнього процесу на засадах партнерства, компетентнісного підходу, реформування якого:

• гарантує учням можливість опанувати ключовими компетентностями й наскрізними вміннями, які допоможуть бути успішними в навчанні та житті загалом;

• реагує на високу динамічність сучасного світу, нинішні й майбутні потреби учнів, учителів та українського суспільства загалом;

• орієнтує учнів, їхніх батьків, учителів на досягнення цілей та очікуваних результатів освітнього процесу;

• об'єднує зусилля всіх партнерів школи для громадської підтримки освітнього процесу.

Другий крок - розуміння сучасної термінології.

Термін «компетентність» у перекладі з латинської означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід, а також набуту у процесі навчання інтегровану здатність особистості, яка складається зі знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.

Компетентнісний підхід як напрям модернізації освіти відображає зміст освіти, який не зводиться до знаннєво орієнтованого компонента, а передбачає набуття цілісного досвіду вирішення життєвих проблем, виконання ключових функцій, соціальних ролей, вияв компетенцій. Компетентнісний підхід зумовлює не інформованість учня, а розвиток умінь вирішувати проблеми, які виникають у життєвих ситуаціях.

Вагомий внесок у дослідження проблеми компетентнісного підходу в освіті зробили українські вчені Н. Бібік, Л. Ващенко, О. Локшина, О. Овча-рук, Л. Паращенко, О. Пометун, С. Трубачова, О. Савченко. Вони узагальнили теоретичні й практичні питання реалізації компетентнісного підходу в освіті України.

Особливістю компетентнісного підходу є нова мета навчання, яка вимагає адаптації до неї всіх компонентів навчального процесу: лише охопивши весь педагогічний процес, можна сформувати компетентність учнів як інтегрований результат навчання, тобто акценту навчанні зміщується з того, що знає, хоче і може вчитель, на те, що потрібно тому, хто навчається. За компетентнісного підходу увага зосереджується на результаті освіти, а не на процесі.

Поняття «тематичний підхід» передбачає організацію навчально-виховного процесу на основі однієї «змістової одиниці» - теми. Темою може бути певне поняття, цілісний розгляд якого сприяє формуванню загальних уявлень про систему, в яку це поняття входить як елемент. Тему вчитель може сформулювати у вигляді запитання чи опису проблеми, під час вирішення яких учні опановують зміст навчальної програми.

Постає запитання: а що таке діяльнісний підхід? Не тільки в Україні, а й у світовому співтоваристві актуальним є соціальне замовлення передусім на людей, здатних самостійно здобувати знання й досвід, діяти в різних проблемних ситуаціях, реалізувати свої здібності та потреби.

У практиці сучасної української початкової школи утвердилися два принципово різні підходи до організації навчання:

- перший - традиційний педагогічний; метою і змістом такого навчання є передання учневі певного обсягу знань. Цей підхід ще називають знан-нєвим. Його ототожнюють з дієсловами «знати» і «пам'ятати». Згідно з цим підходом, знання в педагогіці є самоцінними;

- другий підхід - психологічний - передбачає, що людина в процесі навчання повинна не просто вивчити щось, а навчитися щось робити, тобто навчитися провадити діяльність. У процесі навчання людина повинна на

бути особистого досвіду, який є відображенням досвіду старших поколінь у певній сфері людської практики. Це діяльнісний підхід.

Діяльнісний підхід - це спеціально організований навчально-виховний процес, на першому плані якого стоять практичні справи, а знання відіграють службову роль, слугують засобом виконання цих справ і засобом навчання. Саме це стає очікуваним результатом освіти і предметом стандартизації на сучасному етапі модернізації освітнього процесу у початковій школі. Вимірюється такий результат нетрадиційно - термінами «надпред-метних» здібностей, якостей, умінь .Діяльність - це специфічна форма суспільного буття людей, що полягає в цілеспрямованому перетворенні природної і соціальної дійсності.

Діяльнісний підхід в освіті означає організацію та управління цілеспрямованою навчально-виховною діяльністю учня в загальному контексті його життєдіяльності - спрямованості інтересів, життєвих планів, ціннісних орієнтацій, розуміння сенсу навчання і виховання, особистісного досвіду в інтересах становлення суб'єктності учня.

Суть виховання з точки зору діяльнісного підходу полягає в тому, що в центрі уваги стоїть не просто діяльність, а спільна діяльність учнів з учителем, спрямована на реалізацію спільно вироблених цілей і завдань.

Діяльнісний підхід у початковій освіті передбачає спрямованість освітнього процесу на розвиток ключових компетентностей і наскрізних умінь особистості, застосування теоретичних знань на практиці, формування здібностей до самоосвіти і командної роботи, успішну інтеграцію в соціум і професійну самореалізацію.

Отже, у початковій школі заплановані суттєві зміни у структурі, змісті, програмах, підручниках і нова організація освітнього процесу зі застосуванням діяльнісного підходу на інтегровано-предметній основі, з переважанням ігрових методів у першому циклі (1-2 класи) та на інтегровано-предметній основі у другому циклі (3-4 класи).

Це матеріал з посібника "Організація діяльності учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти" Кірик