Інформація про новину
  • Переглядів: 426
  • Дата: 6-12-2021, 08:32
6-12-2021, 08:32

6.1 Зернозбиральні комбайни

Категорія: Cільськогосподарська техніка





Попередня сторінка:  6. Машини для збирання зернових та олій...
Наступна сторінка:   6.2 Валкові жатки

Формування парку зернозбиральних комбайнів потребує врахування багатьох чинників, що впливають на ефективність техніки. Основними з них є:

• тривалість оптимальних строків збирання;

• рівень урожайності;

• погода;

• технологія збирання врожаю;

• забезпеченість кадрами;

• продуктивність;

• вартість комбайнів.

З аналізу посівних площ, технологій вирощування та збирання врожаю видно, що основними зерновими культурами, що визначають структуру парку комбайнів і потребу в них, є пшениця, ячмінь і горох. Строки їх дозрівання збігаються, що створює пікове навантаження на техніку й механізаторів. Оптимальна тривалість збирання врожаю визначається агробіологічними властивостями культур. Дослідженнями встановлено, що вона для різних сортів зернових становить 4-6 днів. Ураховуючи, що їхні строки дозрівання не збігаються, оптимальна тривалість збирання збільшується до 10 днів, але це призводить до втрат урожаю.

Крім оптимального агротехнічного строку, слід визначити економічно доцільну тривалість збирання врожаю, тобто таку, за якої вартість втрат не перевищує витрат на придбання й експлуатацію додаткових комбайнів.

Вона залежить від рівня врожайності, вартості технічних засобів і реаліза-ційної ціни на зерно. За врожайності 40 ц/га і цінах останніх років економічно доцільна тривалість становить 13-15 днів. Це дасть можливість сформувати парк зернозбиральних комбайнів, який забезпечить збирання врожаю з мінімальними приведеними витратами й максимальним прибутком для господарського суб'єкта. Сьогодні в багатьох господарствах на території України середня врожайність становить не менш ніж 60 ц/га, що зумовлює доцільність придбання додаткових одиниць збиральної техніки.

Дослідженнями Інституту механізації та електрифікації сільського господарства НААН України (ІМЕСГ НААН України) встановлено, що за збирання врожаю до 35 ц/га ефективнішими є комбайни малої потужності (140— 190 к. с.), 35-60 ц/га - середньої (240-270 к. с.), понад 60 ц/га - високої (340-350 к. с.).

У перспективі слід мати 50-60 % комбайнів малої потужності, 30-40 Посередньої та близько 15 % - високої потужності. Тому наповнення парку зернозбиральних комбайнів в Україні є надзвичайно актуальним.

На сучасному ринку сільгосптехніки зростає попит, викликаний дефіцитом нової техніки та старінням наявної, - зростає і пропозиція. Техніка, що її пропонують сьогодні провідні виробники, відповідає всім міжнародним стандартам і продається на вигідних для господарств умовах.

Технологічний процес роботи комбайна доволі складний порівняно з будь-якою іншою польовою машиною.

Рис. 6.4. Основні конструктивні елементи зернозбирального комбайна на прикладі моделі «Палессе»

Розподілювачі відокремлюють смугу хлібостою на ширину захвату жат-ної частини. Мотовило, обертаючись, підводить стебла до різального апарата, який зрізає їх. Зрізані стебла мотовило укладає на шнек, спіральні витки якого переміщують їх із боків до середини. Тут пальцевий механізм шнека захоплює стебла й спрямовує їх по днищу до похилого (коливального) транспортера, скребки якого по днищу похилої камери транспортують їх до молотильного апарата. Якщо з хлібною масою надходять важкі сторонні предмети, їх затримує і нагромаджує каменевловлювач.

У молотильному апараті приймальний бітер піджимає хлібну масу, що поступає, і спрямовує її в приймальну частину, де відбувається її захоплення й обмолочування завдяки ударам бил барабана і протягуванню крізь зазор між барабаном і нерухомим підбарабанням. Більша частина вимолоченого зерна з домішками (зерновий ворох) просипається крізь щілини підбарабання на стрясну дошку. Соломистий ворох (солома, частина зерна й колосків, збоїни) барабан викидає до відбійного бітера, який змінює напрямок його руху й спрямовує на передню частину клавіш соломотряса (рис. 6.5).

Клавіші соломотряса, завдяки коливальному руху, розділяють соломистий ворох на дві фракції: солому й зерновий ворох. Солома транспортується в підпресувальну камеру, утворену соломонабивачем і лотком, а з неї соломонабивачем у камеру копнувача. Зерновий ворох, просипавшись крізь решітчасту поверхню клавіш, спрямовується їх днищем на стрясну дошку, що частково його розділяє й транспортує до решіт очищення. Тут зерновий ворох повітряним потоком вентилятора очищується від легких домішок (полови, збоїн), а також від великих - завдяки просипанню зерна крізь щілини в решетах та їх коливальному руху. Очищене зерно потрапляє до зернового шнека, який транспортує його до скребкового елеватора, а з нього за допомогою розподільного шнека рівномірно заповнює весь

об'єм бункера. Великі домішки (але легкі) й полова з верхнього та нижнього решіт транспортуються повітряним потоком і верхнім решетом із подов-жувачем до половонабивача, а ним у нижню частину камери копнувача. Недомолочені колоски просипаються крізь щілини подовжувана верхнього решета й потрапляють у колосовий шнек. Сюди ж сходять і великі домішки з нижнього решета. Колосовим шнеком, скребковим елеватором, малим колосовим шнеком і відбійним бітером ця суміш транспортується до молотильного апарата на повторне обмолочування.

Коли бункер наповнюється зерном, а копнувач - соломою й половою, зерно вивантажують у транспортний засіб, а незернову частину викидають на поле у вигляді копиць або подрібненої маси з метою її подальшого заробляння в ґрунт.

Якщо комбайн обладнано подрібнювачем, солома подрібнюється та розкидається по полю або укладається у валок (рис. б.б).

За роздільного комбайнування на комбайнову жатку встановлюють підбирач. У цих випадках пальці транспортерної стрічки підбирають валок, утворений валковими жатками, і цією самою стрічкою транспортують його до шнека комбайнової жатки. Далі технологічний процес відбувається як і за прямого комбайнування.

Сучасна жатка комбайна дає змогу легко скошувати будь-яку сільськогосподарську культуру, вона легко справляється зі збиранням полеглих і високостеблових культур. Це досягнуто шляхом поліпшення елементів конструкції мотовила та його запобіжної муфти.

Для забезпечення сталого рівномірного зрізу та задля уникнення втрат зерна під час роботи на полях складного рельєфу конструкція жатки дає змогу копіювати поверхню ґрунту. Копіювання відбувається як у поздовжньому, так і в поперечному напрямках - висота установлення ножів є незмінною. Низка технологічних особливостей підбирача запобігає забиванню, намотуванню й здуванню вітром хлібної маси, що транспортується. Більшість сучасних моделей комбайнів може збирати врожай як прямим,

так і роздільним комбайнуванням, а це уможливлює скорочення агротехнічних строків збирання та економію коштів.

Для поліпшення сепарації зерна на решетах встановлюють спеціальний вентилятор очищення. Він створює потужний регуляційний потік повітря, що якісно очищує зерно (рис. 6.7).

Ураховуючи те, що частина посівів зернових в Україні характеризується наявністю під час збирання таких негативних чинників, як по-леглість, підвищена вологість, забур'яненість, найефективнішим є застосування комбайнів середнього класу з потужністю двигунів 140-190 к. с. У типо-розмірному ряді провідних комбайнобудівних фірм світу комбайни такого класу є обов'язковими поряд із потужними й надпотужними моделями. Моделі середнього класу, які мають найменшу питому вартість комбайна, забезпечують збирання різних культур у широкому діапазоні умов збирання, можуть адаптуватися до складних умов і забезпечувати збирання високоврожайних хлібів, а також працювати із широкозахватними жатками на збиранні низькорослих маловрожайних хлібів.

Розвиток конструкцій самохідних комбайнів невпинно триває. Насамперед це викликано тим, що масове виробництво самохідних комбайнів, особливо зернозбиральних, значною мірою не відповідає вимогам ресур-соощадження. Річне завантаження таких машин становить 100-300 год.

 

Це матеріал з підучника "Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки" Скрипник

 




Попередня сторінка:  6. Машини для збирання зернових та олій...
Наступна сторінка:   6.2 Валкові жатки



^