Інформація про новину
  • Переглядів: 669
  • Дата: 25-12-2021, 02:14
25-12-2021, 02:14

61. Природно-заповідний фонд України. Основи заповідної справи

Категорія: Біологія





Попередня сторінка:  60. Червона та Зелена Книги України
Наступна сторінка:   62. Національні парки, біосферні та при...

Поміркуйте

На підставі аналізу яких критеріїв виявляють території, що є перспективними для збереження біорізноманіття?

Згадайте

На підставі яких нормативних документів повинна здійснюватися природоохоронна діяльність?

Що таке природно-заповідний фонд

Природно-заповідний фонд України об’єднує ділянки суші і водного простору, а також природні комплекси і окремі об’єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Метою виявлення і підтримання в належному стані таких територій (акваторій) і об’єктів є збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, а також підтримання загального екологічного балансу та забезпечення моніторингу.

На 01.01.2020 природно-заповідний фонд України має у своєму складі 8512 території та об’єктів загальною площею 4,418 млн га в межах території

України (фактична площа 4,085 млн. га) та 402500,0 га в межах акваторії Чорного моря. 3а роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Відношення фактичної площі природно-заповідного фонду до площі держави («показник заповідності») становить 6,77 %.

Призначення природоохоронних територій

Функціональне призначення природоохоронних територій, що входять до складу природно-заповідного фонду України, різноманітне. Перш за все, це захист видів, які знаходяться під загрозою зникнення або є вразливими, підтримка чи покращення умов міграції видів та/або генетичного обміну між видами, забезпечення взаємозв’язку з сусідніми транскордонними територіями. З іншого боку це підтримка, відновлення чи розширення ареалів природного існування певних видів, що зменшилися внаслідок антропогенного пресу. Також це може бути підтримка або відновлення сталості біоценозів, підтримка чи покращення гідрологічних функцій, екологічної якості певних біогео- або біогідроценозів, або захист цінних ландшафтних форм.

Структура природно-заповідного фонду

Усі природні території та об’єкти розподіляються за такими категоріями: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

До природних територій і об’єктів належать природні заповідники та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки і заповідні урочища, заказники, пам’ятки природи. Природні заповідники та біосферні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів або найбільш типових природних комплексів біосфери (у випадки біосферного заповідника), вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, здійснення фонового екологічного моніторингу, виявлення змін навколишнього природного середовища під дією антропогенних факторів,

розробки наукових основ охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Національні природні парки також є природоохоронними науково-дослідними установами загальнодержавного значення, але вони ще й виконують рекреаційні і культурно-освітніми функції. Такі НІНІ створюються з метою збереження, відтворення й ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Регіональні ландшафтні парки і заповідні урочища, на відміну від попередніх категорій, не є науково-дослідними установами, але вони теж створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів. Об’єктами охорони тут є лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення. Регіональні ландшафтні парки так само, як і національні природні парки, повинні забезпечувати умови для організованого відпочинку населення.

Заказники — природні території (акваторії), мета створення яких — збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Заказники можуть бути ботанічними, де основним об’єктом охорони є саме фітобіота. У випадку, коли основним об’єктом охорони є зообіота (або конкретна група тварин), можуть бути створені загально зоологічні заказники або орнітологічні чи ентомологічні. Зрозуміло, якщо охороняються рослини, це позитивно впливає на комах-запилювачів і навпаки, у межах ентомологічного заказника охороняються і рослини. Охороняється орнітофауна певної території, відповідно, охороняється середовище її існування, тобто і присутні там рідкісні рослини. Об’єктом охорони можуть бути джерело або геологічні утворення, тому існують гідрологічні і геологічні заказники. Для збереження у природному стані окремих унікальних природних утворень, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, існують пам’ятки природи. Такою пам’яткою природи може бути, наприклад, старовікове дерево дуба.

Штучно створені об’єкти природно-заповідного фонду

До створених штучно об’єктів природно-заповідного фонду належать пам’ятники садово-паркового мистецтва, дендрологічні і зоологічні парки, ботанічні сади. Пам’ятники садово-паркового мистецтва — це найбільш видатні і цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

Призначення дендрологічних парків — збереження і вивчення у спеціально створених умовах різних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. Схожі функції виконують ботанічні сади — збереження, вивчення, акліматизація, розмноження у спеціально створених умовах рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій. Як ботанічні сади, так і зоологічні парки створюються також для ведення наукової, навчальної та освітньої роботи. Призначення зоологічних парків — створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення в неволі.

Ведення природоохоронної діяльності вимагає централізованого управління; координації дій, зацікавленості і відповідальності органів управління, фахівців, землекористувачів, громадськості; використання наукового обґрунтування при плануванні і проведенні природоохоронних заходів; обов’язкового інформування громадськості про стан природоохоронної діяльності; необхідності обліку представників раритетної складової біоти і моніторингу; відповідності міжнародним вимогам. Інвентаризацію сучасного стану раритетної частини біоти можна розглядати як один із основних етапів її збереження та відновлення.

Ключова ідея

Для України притаманне значне біотичне різноманіття, але більшість видів тварин, рослин, грибів поширені по її території нерівномірно. Існують центри концентрації природного біорізноманіття, а також центри концентрації найбільшої кількості рідкісних видів. Одним із найважливіших напрямків природоохоронної діяльності є виявлення таких центрів і їх збереження. Для охорони цінних об’єктів, як живої, так і неживої природи створена мережа спеціальних природоохоронних територій, що є складовими природно-заповідного фонду України.

Перевірте свої знання

1. Опишіть загальну структуру природно-заповідного фонду України. 2. Поясніть, на яких засадах повинна проводитися природоохоронна діяльність.

Цікаво знати

Наука, що займається охороною природних комплексів і їх окремих складових, називається созологія. У межах останньої виникли різні напрямки, наприклад, фітосозологія — вчення про закономірності охорони видів рослин і фітоценозів в екосистемі. Уперше як самостійний термін «созологія» був запропонований польським біологом Влодзимежем Міхайловим у 1965 році.

 

Це матеріал з підручника "Біологія 9 клас Задорожний" (поглиблений рівень)

 




Попередня сторінка:  60. Червона та Зелена Книги України
Наступна сторінка:   62. Національні парки, біосферні та при...



^