Пригадайте, які події визначали розвиток Франції в XV—XVI11 ст. Хто з історичних діячів провадив політику утвердження абсолютизму в державі? Яку роль відігравала Франція у європейських справах за раннього Нового часу?

1. ФРАНЦУЗЬКЕ СУСПІЛЬСТВО наприкінці XVIII ст.

ФРАНЦІЯ наприкінці XVIII ст. КРИЗА «СТАРОГО ПОРЯДКУ»

Сільське господарство. Земля належала сеньйорам. Крім величезних прямих і непрямих податків, селяни мали виконувати й інші грошові й натуральні повинності. Сільський трудівник не міг скористатися пасовищем, продати товар на базарі, ловити рибу, змолоти зерно у млині, вирити колодязь, не сплативши податок місцевому дворянинові. Селяни також платили десятину на користь церкви, а державі — податки на майно та подушне.

Промисловість і торгівля. Хоча індустріальна революція в країні ще не розпочалася, протягом XVIII ст. промисловість Франціїї зросла в декілька разів, активно розвивалася зовнішня торгівля.

Незважаючи на те, що головною формою в організації виробництва залишалася примітивна домашня мануфактура, Франція за загальним рівнем економічного розвитку фактично була другою європейською країною після Англії.

Тим не менш, внутрішня торгівля розвивалася повільно. Зубожіння селян не дозволяло їм купувати товари, що звужувало внутрішній ринок. У поганому стані перебували дороги, існували митниці всередині країни, була відсутня єдина система мір і ваги.

За формою державного правління Франція була абсолютною монархією.

У Франції зберігався середньовічний розподіл суспільства на три стани. Сформована ще за доби Середньовіччя соціальна структура зазнавала змін. У процесі формування ринкових відносин зростала чисельність і економічна вага міського населення, буржуазії.

Пригадайте з курсу історії середніх віків, на які особливості становища станів суспільства вказує цитата: «Дворяни служать королеві шпагою, духовенство — молитвами, а третій стан — майном».

Французька карикатура на суспільну систему (1789р.)

Прокоментуйте, яка з постатей на карикатурі символізує перший стан, яка — другий, яка — третій. Яке ставлення демонструє художник до суспільної системи, що існувала у Франції?

Духовенство й дворянство разом становили лише 4 % із 25 мільйонів населення країни.

Саме третій стан сплачував левову частину податків, за рахунок яких утримувалися королівська родина, двір, органи влади, армія й флот. Збагачуючись, третій стан збагачував і країну. Зі складу третього стану поступово виокремилася міська й сільська буржуазія.

Мало хто з представників третього стану мріяв про повалення королівської влади. Вони вимагали тільки справедливого розподілу податкового тягаря.

У Франції наростала соціально-економічна криза. Неврожай 1788 р. спричинив реальну загрозу голоду. Державний борг збільшували витрати на утримання пишного королівського двору та нескінченні війни, які без особливого успіху продовжувала вести Франція. Держава виявилася банкрутом.

Просвітництво — ідейна течія та суспільний рух другої половини XVII й XVIII ст. у країнах Європи й Америки, який формував ідеологію низки революцій, особливо у Франції. Діячі Просвітництва боролися:

за встановлення «царства розуму», заснованого на «природнійрівності»^-, за політичну свободу й громадянську рівність; за поширення знань у народі.

ДОБА ПРОСВІТНИЦТВА

Великої популярності у Франції набули ідеї Просвітництва. Просвітителі виступали за рівність усіх людей перед законом, за позбавлення церкви світської влади, недоторканність власності, підтримку розвитку науки, аграрну реформу, справедливе оподатковування тощо. Основою усіх просвітницьких теорій була віра у всесилля розуму. Осердям ідейних пошуків ставала Людина, а не Бог.

Які могли бути зв’язки між Просвітництвом та французькою революцією? Яку роль в революції могли відігравати просвітники?

2. ПРИЧИНИ ТА ПОЧАТОК ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

основні причини революції у франції

Пануючий феодально-абсолютистський лад і підтримуваний ним «старий порядок» гальмували соціальний, економічний і політичний розвиток країни.

Протиріччя між третім станом (абсолютною більшістю населення країни) і пануючими привілейованими станами — дворянством і духовенством.

Нездатність державної влади впливати на ситуацію за умов економічної, соціальної, політичної кризи в країні у 80-х роках XVIII ст. Банкрутство держави, нездатність влади сплатити величезні внутрішні й зовнішні борги, різке зростання соціальної напруги в суспільстві.

від генеральних штатів до національних зборів

генеральні штати були відкриті у Версалі (літній резиденції французьких королів) в урочистій обстановці 5 травня 1789 р., після 175-літ-ньої перерви.

Генеральні штати — у Франції вища станово-представницька установа в 1302-1789 рр., що складалася з депутатів від духовенства, дворянства й третього стану. Скликалися королем переважно для збору податків.

Король і його прихильники сподівалися за їх допомогою заспокоїти громадську думку та отримати необхідні кошти для поповнення скарбниці. Уряд зажадав затвердження нових податків.

Але представники третього стану 17 червня проголосили себе Національними зборами. До них долучилася частина депутатів від дворян і духовенства, які були незадоволені королівською владою. Депутати зібралися в Залі для гри в м’яч й урочисто присяглися не розходитися. Лідером бунтівних депутатів був граф Мірабо.

9 липня 1789 р. Національні збори оголосили себе Установчими зборами, пікресливши цим своє право на встановлення нового державного устрою на основі прийняття вищого закону держави — конституції.

ВЗЯТТЯ БАСТИЛІЇ

13 липня 1789 р. виборці на вимогу жителів міста утворили в ратуші Паризький комітет, що став вищим органом влади в столиці. Комітет сформував збройні загони, названі Національною гвардією.

Парижани громили магазини зброї, в арсеналах було захоплено десятки тисяч рушниць і кілька гармат. Частина війська перейшла на бік повсталих.

На шляху до центру Парижа стояла Бастилія — похмурий восьми-баштовий замок.

14 липня 1789 р. маси народу з рушницями й ножами, загони Національної гвардії, а також солдати й офіцери, що долучилися до повстання, оточили й захопили Бастилію. День взяття Бастилії — перший день Французької революції — згодом став національним святом Французької Республіки.

Зі статті академіка Є. Тарле «Взяття Бастилії»

І в народі, і серед істориків-науковців говорили... про взяття Бастилії штурмом. Тим часом це була облога, здача фортеці відбулася до штурму... Але навіть і штурм Бастилії не був би таким вагомим аргументом на користь перемоги революції, як те, що трапилося насправді: капітуляція грізної, неприступної фортеці підкреслила цілковитий маразм влади. Було очевидно, що революція розтрощила не тільки Бастилію, а й твердиню абсолютизму.

Який, на вашу думку, існував зв’язок між здачею Бастилії й катастрофою абсолютизму?

Установчі збори проголосили скасування феодального ладу. Відмінялися станові привілеї, феодальні права, кріпосне право, оголошувалася рівність усіх перед законом.

«ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ І ТРОМАДЯНИНА»

26 серпня 1789 р. Установчі збори прийняли «Декларацію прав людини і громадянина». Декларація стверджувала, що люди народжуються вільними й рівними в правах, а «свобода особи, Ті безпека й опір

гнобленню є природними й невід’ємними правами людини». Проголошувалися свобода слова, думки, совісті, друку, вибору будь-яких занять, недоторканність приватної власності.

Декларація стала маніфестом народів Європи в боротьбі проти гніту феодалізму й абсолютизму.

Англійський історик Н. Дейвіс

У 1789 р. були всі підстави вважати, що відбулися зміни, які вплинуть на життя людей далеко за межами Франції. Париж був столицею могутньої, панівної держави і міжнародним культурним центром. Революціонери успадкували від Просвітництва віру в універсальну людину. їм здавалося, ніби вони діють від імені людей всього світу, повстаючи проти всесвітньої тиранії. На-йшляхетнішою пам’яттю по них стало не якесь обмежене утвердження прав французів, а гучна Декларація прав людини.

Чому, на вашу думку, саме французьку революцію назвали «Великою»?

3. РОЗВИТОК РЕВОЛЮЦІЇ В 1789-1791 рр.

УСТАНОВЧІ ЗБОРИ В 1789-1791 рр.

5 жовтня величезна колона демонстрантів, що складалася з робітників, крамарів, ремісників, рушила на Версаль. Король був змушений дати згоду на переїзд до Парижа королівського двору й Установчих зборів. У країні активізувалися політичні клуби, у яких збиралися однодумці для дискусій щодо майбутнього країни. Найгострішою була боротьба між прибічниками збереження монархії та прибічниками республіки.

Установчі збори в 1789-1791 рр. ухвалили цілу низку законів. Містам надавалося самоврядування, яке мали здійснювати комуни (міські органи управління). Виборчим правом володіли лише ті, хто платив податок — «активні» (менше 4,3 млн. осіб з 25 млн. населення Франції). Були істотно обмежені права короля. Скасовувалися цехи, дозволялася вільна торгівля хлібом. Церковні землі були оголошені «національним майном» і пущені в продаж для погашення фінансового боргу. Були заборонені страйки. Був скасований поділ на стани. Французи відтоді мали лише імена і прізвища, стали називати одне одного «громадянин» і «громадянка».

Ухвалені закони реформували систему управління, відкрили можливості для розвитку господарства, створили основу для демократизації суспільства.

Установчі збори 3 вересня 1791 р. затвердили першу в історії Франції Конституцію, яку король змушений був підписати. Вступом до конституції стала «Декларація прав людини і громадянина». Конституція закріплювала конституційну монархію. Законодавча влада у державі перейшла до Законодавчих зборів.

Конституційна монархія (обмежена монархія) — форма правління, за якої влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передані парламенту, а виконавчі — уряду.

4. ПОВАЛЕННЯ МОНРАХІЇ

Революція у Франції стривожила європейські монархії. У лютому 1792 р. Австрія підписала з Пруссією угоду щодо відновлення влади Луї XVI, що започаткувала утворення першої антифранцузької коаліції, до якої незабаром приєдналися й інші держави.

Новий імператор Австрії Франц в ультимативній формі зажадав від Франції відмовитися від конституції й передати владу королівському двору. У відповідь Законодавчі збори у квітні 1792 р. за змушеної згоди короля оголосили Австрії війну.

Незабаром у Францію вдерлися прусські війська. На дії інтервентів французький народ відповів вибухом патріотизму. До Парижа з усіх департаментів стікалися загони національних гвардійців. Представники кожного департаменту співали патріотичні пісні. Одна з них — «Марсельєза» (тобто «Гімн марсельців») — стала гімном патріотичних сил Франції. Сьогодні «Марсельєза» є державним гімном Французької Республіки.

Революційні війни — війни, які вела революційна Франція з метою захисту від іноземних держав і захисту завоювань революції.

У ніч на 10 серпня 1792 р. розпочалося нове повстання в столиці. На той час, особливо після спроби королівської родини втекти за кордон у червні 1791 р., авторитет монархії був зруйнований.

Короля й королеву під охороною доставили до зали засідань Законодавчих зборів. Через три дні за наполяганням Комуни Парижа їх взяли під варту.

Тим часом 20 вересня 1792 р. біля селища Вальмі французькі війська, що складалися переважно з добровольців, завдали поразки прусським інтервентам і змусили їх відступити. Це була перша перемога французької армії, до того — над кращою європейською армією того часу. Французькі війська перейшли в контрнаступ і незабаром вигнали інтервентів зі своєї території.

У день битви при Вальмі в Парижі відкрилося перше засідання нового законодавчого органу Національного Конвенту. Першим декретом (законом) Конвенту став декрет про скасування монархії (21 вересня), а 22 вересня 1792 р. Франція була проголошена республікою.

Одним з перших ухвалених документів нового законодавчого органу був декрет про недоторканність власності. Девізом республіки стало гасло «Свобода, рівність, братерство», продиктоване ідеями «Декларації прав людини і громадянина».

Гостро стояло питання долі короля, який скомпроментував себе спробою втечі з Франції і підтримкою антифранцузького блоку держав. У конвенті депутати виходили на трибуну і привселюдно висловлювали свою думку. Ж.-П. Марат закликав: «Ви врятуєте батьківщину... і ви забезпечите благо народу, стявши голову тирана!» Після 40-годинних дебатів більшість депутатів проголосували за страту. 21 січня 1793 р. короля привселюдно стратили.

Зверніть увагу на постаті людей на картині. Чому, на вашу думку, на площі багато військових?

Страта французького короля шокувала Європу. Велика Британія розірвала дипломатичні відносини з Францією. У лютому 1793 р. Конвент оголосив Великій Британії війну й направив свої війська на територію Голландії. До антифранцузької коаліції, крім Австрії й Пруссії, увійшли Велика Британія, Іспанія, Сардинське королівство, Неаполь і більшість малих німецьких держав. Не посилаючи свої війська на Захід, до коаліції офіційно приєдналася Росія.

Як ви вважаєте, чому європейські монархи об’єднувалися проти революційної Франції?

На початку 1793 р. різко загострилася економічна ситуація. Спекулянти обкрадали армію й наживалися на військовому постачанні. У містах відчутнішими ставали дорожнеча й безробіття. Добровольці залишали армію, війська революційної Франції зменшувались.

На заході Франції активізувалися прихильники відродження монархії. У березні 1793 р. в департаменті Вандея спалахнув роялістський заколот проти нової влади. Дворяни й священники підбурювали селян до спротиву. Це було неважко — багато хто з селян вважав республіканську владу гіршою за монархічну. За їхньою допомогою роялісти сподівалися повернути дореволюційні порядки в країні. Зрештою повстання у Вандеї було придушене.

Зі звіту Конвентові генерала Вестермана

Вандеївже нема... Згідно з вашими наказами, я топтав їхніх дітей підковами наших коней, убивав їхніх жінок, щоб вони більше не плодили розбишак... Я винищив їх усіх. Дороги всіяніїхнім трупом... Жалощі — не революційне почуття.»

Як, на вашу думку, впливає революція на життя суспільства? Які позитивні і негативні боки цього впливу?

5. ЯКОБІНСЬКА ДИКТАТУРА ТА ЇЇ КРАХ

Із погіршенням економічної і зовнішньополітичної ситуації у Франції ініціативу захопили якобінці — прибічники радикальних методів боротьби з ворогами революції. Якобінці домоглися створення в березні 1793 р. Революційного трибуналу — надзвичайного політичного суду.

Конвент у квітні створив новий уряд — Комітет громадського порятунку. Комітет одержав диктаторські повноваження. У країні розпочався новий виток терору. 31 травня — 2 червня 1793 р. якобінці здійснили державний переворот і насильницьким шляхом прийшли до влади.

24 червня 1793 р., після всенародного референдуму, вже якобінський Конвент ухвалив нову Конституцію, яка передбачала свободу слова й друку, загальну освіту, свободу здійснення релігійних культів, недоторканність приватної власності й свободу підприємництва. Франція проголошувалася республікою.

Однак уже в жовтні вищий законодавчий орган «тимчасово» скасував конституцію до «повної перемоги над ворогами революції». Конвент привласнив собі повноваження, яких не мав жодний абсолютний монарх. Лідером якобінців був Максиміліан Робесп’єр.

М. Робесп’єр і його прихильники прагнули побудувати суспільство людей середнього статку без крайнощів убогості й багатства. Він ненавидів багатіїв, але презирливо ставився й до бідняків, користувався кривавими, аморальними засобами.

Максиміліан Робесп’єр (1758-1794 рр.) — діяч Французької революції. Навчався на юридичному факультеті Паризького університету (1780 р.). Депутат Конвенту. Після страти короля в січні 1793 р. став центральною фігурою революції. Замкнутий і педантичний адвокат з Арраса здобув могутність і необмежену владу як голова Комітету громадського порятунку. Метою встановленої в червні 1793 р. якобінської диктатури, як відзначав М. Робесп’єр, був «порятунок революції будь-якою ціною». Себе він вважав суддею суспільства, що має право вирішувати, хто є «чистим» громадянином, а хто ні. Після термідоріанського перевороту 1794 р. був заарештований і страчений. Його згадують як одного з основоположників політики терору. На могилі М. Робесп’єра викарбувано епітафію: «Перехожий! Не засмучуйся над моєю долею. Ти був би мертвий, коли б я був живий».

Комісари Конвенту (спеціальні уповноважені) мали необмежені повноваження. Їм доручалося проведення «чисток» місцевих органів, «відновлення революційного порядку», усунення та призначення армійських командирів.

Якобінці почали докорінні зміни в економіці та суспільстві. Серед основних реформ були такі:

• продаж селянам землі;

• розподіл общинних земель;

• установлення граничних цін на товари першої необхідності;

• створення масової революційної армії;

• дехристиянізація — боротьба проти католицизму;

• упровадження нового «революційного календаря».

17 вересня 1793 р. оприлюднено декрет «Про підозрілих». «Підозрілими» оголошували всіх, хто не одержав від народних товариств свідчень про громадянську благонадійність, емігрантів та осіб, які не могли вказати джерела свого існування. Усі «підозрілі» підлягали арешту.

Опишіть сцену, зображену на малюнку. Як поводять себе члени трибуналу? Чому цей малюнок вважається сатиричним?

За час якобінського терору було ув’язнено близько 500 тис. осіб. З них якобінці стратили або закатували близько 40 тис. осіб. Терор М. Робесп’єра був спрямований не тільки проти прихильників реставрації монархії, а й проти третього стану, в ім’я рівноправ’я якого й відбувалася революція.

«Помірковані» якобінці, яких очолював Ж. Дантон, вимагали послаблення революційної диктатури, повернення до конституційного порядку, відмови від політики терору, утвердження принципів демократії й побудову правової держави.

Жорж Жак Дантон (1759-1794 рр.) — неперевер-шений адвокат, оратор, діяч Французької революції. У 1791 р. Ж. Дантон зблизився з якобінцями, був обраний помічником прокурора Паризької Комуни, у 1792 р. брав участь в організації якобінського терору. Його терпимість до жирондистів спонукала якобінців усунути Ж. Дантона з Конвенту. Узимку 1793-1794 рр. навколо Ж. Дантона сформувалася група, що виступала за пом’якшення революційного терору. У квітні 1794 р. Ж. Дантон та його прихильників від дали під суд Революційного трибуналу й стратили.

Повалення М. Робесп’єра. Поступово якобінський терор став всеохоп-ним і його жертвами ставали вже самі якобінці. Ж. Дантона та інших

лідерів «поміркованих» якобінців звинуватили у змові проти уряду, у зраді революції, «особливих стосунках» з Великою Британією й 5 квітня 1794 р. стратили на гільйотині. Революція почала сама себе знищувати.

У цих умовах представники «нової буржуазії», депутати Конвенту організували змову, і 27 липня 1794 р. (за революційним календарем 9 термідора II року республіки) М. Робесп’єра, Л.-А. Сен-Жюста, Ж. Кутона та їхніх спільників заарештували. Увечері Конвент оголосив М. Робесп’єра і його прихильників поза законом. Наступного дня вождів якобінців стратили. Така сама доля спіткала й близько 100 членів Комуни Парижа.

Трагічний досвід якобінців засвідчив, що диктатура й насильство не можуть бути підґрунтям для побудови суспільного устрою на засадах справедливості. Найшляхетніша мета не може виправдати аморальні засоби її досягнення.

6. ФРАНЦІЯ ЗА ДИРЕКТОРІЇ

Термідоріанська реакція. За новим революційним календарем катастрофа якобінців відбулася 9 термідора, тож подальші події одержали назву термідоріанської реакції. З приходом до влади «термідоріанців» настав час так званого «білого» терору, коли жертви одержали можливість помститися своїм катам. У листопаді 1794 р. Якобінський клуб закрили, у містах лютували банди з так званої «золотої молоді».

Щодо роялістів «термідоріанці» робили послаблення. Учасникам роялістського повстання у Вандеї надано амністію. До Франції поверталися емігранти. Було скасовано закон «Про підозрілих».

22 серпня 1795 р. термідоріанський Конвент ухвалив нову, третю Конституцію Франції. Законодавчу владу було передано Законодавчому корпусу. Виконавчу владу здійснювала Директорія (уряд) у складі п’яти членів віком не молодше 40 років, яких призначала Рада старійшин. Директорія призначала міністрів.

Водночас були узаконені всі акти продажу земель емігрантів, церкви, королівського двору. У Конституції 1795 р. поряд із цивільними правами вперше були закріплені й обов’язки громадян.

У цей час на політичному небосхилі Франції загорілася зірка Напо-леона Бонапарта, якому у жотні 1795 р. було доручено придушити черговий заколот роялістів. За його наказом на підступах до будинку Конвенту виставили гармати, і їх залпи розсіяли повсталих. Це було перше застосування артилерійської зброї у вуличному бою. Розгром заколоту роялістів приніс Наполеону Бонапарту велику популярність, поклавши початок його стрімкій військовій і політичній кар’єрі. Після цих подій його призначили начальником гарнізону Парижа, а через півроку — головнокомандувачем французької армії в Італії.

Війни Директорії. Після падіння якобінської диктатури характер революційних війн з боку Франції почав змінюватися. «Термідоріанці» прагнули територіальних захоплень. Відтоді війни з метою захисту

своєї батьківщини, які вів французький народ проти коаліції європейських держав, почали поступово перетворюватися на агресивні й загарбницькі. Командувачем французької армії виступав Наполеон Бонапарт.

Італійський похід. У квітні 1796 р. почався Італійський похід французької армії, що очолив Наполеон. Майже вся Північна Італія тоді перебувала під владою Австрії. Протягом квітня-травня французька армія здобула важливі перемоги. У травні Франція й Сардинське королівство підписали договір, за яким королівство перетворювалося на васала Франції. Перемоги французів змусили австрійців укласти з Францією мирний договір. Це означало закінчення існування першої коаліції.

Єгипетський похід. Друга антифранцузька коаліція. У 1798 р. Наполеон Бонапарт, за наказом Директорії, вирушив в експедицію до Єгипе-ту, що входив до складу Османської імперії. Дорогою йому вдалося захопити острів Мальта. У липні 1798 р. французька армія здобула перемогу в «битві біля пірамід». Однак морську битву біля Абукіра французи програли англійцям.

У ці роки відбувалося формування другої антифранцузької коаліції у складі Великої Британії, Австрії, Росії, Османської імперії та інших держав. Унаслідок воєнних дій російської армії О. Суворова і англійської ескадри Г. Нельсона були втрачені раніше завойовані французами італійські землі і о. Мальта. Наполеон спішно повернувся у Францію.

Єгипетський похід Наполеона став поштовхом до глибшого дослідження давньоєгипетської цивілізації. Під час походу французи знайшли Розетський камінь — пам’ятку давньоєгипетської писемності.

Дізнайтеся з додаткових джерел кому належить слава дешифрування розетських написів.

7. бонапартистський переворот

Військові невдачі призвели до послаблення режиму Директорії. Посилилась роялістська небезпека. За цих обставин впливові буржуазні кола робили ставку на встановлення влади «твердої руки». Вибір припав на Наполеона Бонапарта.

У свою чергу, Наполеон давно плекав честолюбні мрії про владу. 9 листопада 1799 р. (18 брюмера VIII року республіки) під приводом захисту республіки від вигаданої якобінської змови в Парижі було введено воєнний стан, а Наполеона Бонапарта призначено командувачем військ Паризького військового округу.

Влада у Французькій республіці перейшла до колегії з трьох консулів. Фактично влада в країні дедалі більше зосереджувалася в руках Бонапарта, якого було призначено першим консулом з усією повнотою влади. Роялістів і ліворадикальних республіканців відсторонили від політичних справ.

Режим Директорії було ліквідовано.

Ці події означали завершення Французької революції кінця XVIII ст.

Відкриття Державної ради 25 грудня 1799 р. Три консули (Бонапарт, Камбасерес, Лебрен) приймають присягу членів ради (картина художника Огюста Кудера, 1856 р.)

1. Схарактеризуйте за картиною ролі кожного з консулів. Хто з них відіграє домінуючу роль? Як художник зобразив лідера? 2. У чому цінність картини як джерела історичної інформації?

Знаю й систематизую нову інформацію

1. Упорядкуйте хронологічну послідовність. Визначте історичне значення кожної з наведених подій. Назвіть історичних діячів, з якими пов’язані історичні події.

2. Зазначте основні причини Французької революції.

3. Які основні ідеї «Декларації прав людини і громадянина»?

4. Викоанйте онлайн вправу

https://cutt.ly/cYNi7Nw

5. Назвіть причини піднесення Наполеона Бонапарта.

6. Поясніть значення понять: Просвітництво, Генеральні штати, конституційна монархія, якобінська диктатура, революція.

Обговоріть у групі

1. Чому день взяття Бастилії в наш час є головним національним святом Французької Республіки?

2. Вольтер говорив: «Я не розділяю Ваших переконань. Але я готовий віддати життя, щоб Ви могли їх сповідувати». Чи є, на вашу думку, це висловлювання великого мислителя актуальним сьогодні?

3. У чому полягає сучасне розуміння гасла: «Свобода — Рівність — Братерство»? Чи вдалося досягти цього ідеалу в ході французької революції?

4. Чи закономірним було падіння якобінської диктатури? Чи могло бути в цієї влади майбутнє?

5. Перед своєю стратою Ж. Дантон з гіркотою сказав: «Революція пожирає своїх дітей». Як Ви розумієте зміст цього висловлювання?

Мислю творчо й самостійно

1. Основою конституційного права Франції й сьогодні лишається «Декларація прав людини і громадянина» (1789 р.), у якій закріплено право на опір гнобленню: «Коли уряд зневажає право народу, повстання є як для всього народу, так і для кожної з його частин, найбільш священним із прав і найважливішим з обов’язків». Наскільки актуальним є це право для сучасності?

2. Чому, на ваш погляд, чимало людей у Франції XVIII ст., як і в інших країнах, і в наші дні, прагнули і прагнуть влади «твердої руки»? До яких наслідків призводила диктатура в історії французького та українського народів?

14 липня 1789 р. початок революції у Франції 26 серпня 1789 р. прийняття «Декларації прав людини і громадянина»

3 вересня 1791 р. ухвалення першої в історії Конституції Франції

31 травня — 2 червня 1793 р. якобінський переворот

27 липня 1794 р. падіння якобінської диктатури,

прихід до влади «термідоріанців» 1795-1799 рр. влада Директорії 9 листопада 1799 р. бонапартистський переворот

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Щупак (2022)