Інформація про новину
  • Переглядів: 531
  • Дата: 28-12-2021, 00:53
28-12-2021, 00:53

11. Об’єднання Німеччини 1815 року

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  10. «Весна народів». Революції 1848-1849 рок...
Наступна сторінка:   12. Об’єднання Італії 1861 року

1. Покажіть на карті німецькі землі.

2. Як впливала політична роздробленість Німеччини на господарський розвиток країни?

3. Яка німецька держава вийшла на лідируючі позиції протягом XVIII ст?

1. ПЕРЕДУМОВИ ОБ’ЄДНАННЯ НІМЕЧЧИНИ

На початок ХІХ ст. У німецьких землях сформувалися передумови для об’єднання розрізнених німецьких земель в єдиній державі. Рішенням Віденського конгресу 8 червня 1815 р. було створено Німецький союз, до якого входили 35 незалежних німецьких монархій та чотири вільні міста (Гамбург, Бремен, Любек і Франкфурт-на-Майні), а також частково землі Австрії та Пруссії.

Вимоги створення об’єднаної Німеччини дедалі частіше висували представники різних політичних сил та верств німецького суспільства.

Піднесенню ідей національного об’єднання сприяв також економічний розвиток німецьких земель. У сільське господарство поступово проникали ринкові відносини, розвивалося юнкерське господарство з використанням праці вільнонайманих сільськогосподарських робітників. ТТТирттте використовувалися машини, нові технології, зростало будівництво залізниць. Велике значення для економічного об’єднання німецьких держав мав створений у 1834 р. з ініціативи Пруссії Митний союз.

Поміркуйте, яке значення для прискорення економічного розвитку німецьких земель відігравало утворення Митного союзу.

2. ПОСИЛЕННЯ ПРУССІЇ ТА ЗАГОСТРЕННЯ ЇЇ СУПЕРНИЦТВА З АВСТРІЄЮ

ДВА шЛЯХИ ОБ’ЄДНАННЯ НІМЕЧЧИНИ

Об’єднання Німеччини зачіпало інтереси європейських держав. З одного боку, провідні європейські країни були зацікавлені зберегти роздроблену Німеччину, використовуючи німецькі держави для реалізації своїх зовнішньополітичних цілей.

З іншого боку, зростання могутності Пруссії, яке розпочалося в середині ХУІІІ ст., та претензії Пруссії на роль лідера серед німецьких держав спричинили загострення її суперечностей з Австрією навколо проблеми німецького об’єднання.

Доля німецьких земель залежала, насамперед, від результатів пруссько- австрійського суперництва.

На середину XIX ст. сформувалися два шляхи об’єднання Німеччини:

• «малонімецький» — під верховенством

Пруссії;

• «великонімецький» — під верховенством

Австрійської імперії.

Проте ані Росія, ані Австрія не бажали надмірного посилення Пруссії й реального об’єднання Німеччини. Австрія після революції 1848-1849 рр. не мала сил для військової протидії. Тому у вересні 1849 р. вона уклала з Пруссією угоду про спільне управління німецькими справами. У травні 1850 р. за ініціативою Австрії був скликаний сейм Німецького союзу (Франкфуртський сейм), що відзначився відновленням колишніх порядків в управлінні Німеччиною.

Пруссія не визнала сейм. Таким чином, дві найбільші німецькі держави йшли на збройний конфлікт при тому, що решта членів Німецького союзу розділилися у своїх симпатіях.

ПІДГОТОВКА ДО ОБ’ЄДНАННЯ НІМЕЧЧИНИ

Восени 1859 р. впливові кола буржуазії північ-нонімецьких держав утворили власну політичну організацію — Національний союз. Програма союзу передбачала «малонімецький» шлях об’єднання країни, за якого Австрія не мала увійти до складу майбутньої Німецької держави.

Але на південному заході Німеччини — у Бадені, Вюртембурзі та Баварії ці плани сприйняли без особливого ентузіазму. Населення цих держав одвіку не любило чванливих прусських чиновників й офіцерів, а буржуазія побоювалась потужніших північних конкурентів. Південно-німецькі держави хотіли зберегти свою незалежність і сподівалися на підтримку Австрії.

У січні 1861 р. новим прусським монархом став Вільгельм І. 23 вересня 1862 р. король призначив на пост прем’єр-міністра (голови уряду) і міністра закордонних справ Пруссії О. фон Бісмарка — «сильну людину, що користувалася репутацією». Це про нього король Фрідрих-Вільгельм IV ще в 1848 р. сказав: «Завзятий реакціонер, пахне кров’ю, використовувати пізніше».

Отто фон Бісмарк (1815-1898 рр.) — князь, видатний державний діяч Пруссії й Німеччини, перший рейхсканцлер Німецької імперії в 18711890 рр. Був вихідцем з давнього прусського роду, здобув юридичну освіту, обіймав чиновницькі посади, служив в армії. Наприкінці 1840-х років Бісмарк включився в політичну діяльність. У 1859 р. був призначений посланцем до Санкт-Петербурга, а в 1862 р. — до Франції. У вересні 1862 р. О. фон Бісмарк очолив уряд і став міністром закордонних справ Пруссії. Він здійснив об’єднання Німеччини.

Консервативна політика — прихильність традиційним цінностям, настановам, стабільності, неприйняття нового, недовіра до проектів реформістів.

З промови О. фон Бісмарка в бюджетній комісії ландтагу ЗО вересня

1862р.

...Німеччина дивиться не на лібералізм Пруссії, а на її могутність; нехай Баварія, Вюртемберг, Баден ідуть на поступки лібералізму, ніхто, проте, не віддасть їм ролі, яку відіграє Пруссія, кордони Пруссії за Віденськими договорами-трактатами не сприяють здоровому державному життю; не промовами і постановами більшості вирішуються великі питання сучасності — це було великою помилкою 1848 і 1849 рр., — азалізом і кров’ю...

Які уроки брав до уваги О. фон Бісмарк із революційних подій 1848 і 1849 рр.?

О. фон Бісмарк з’явився до ландтагу з проектом військової реформи й зажадав його затвердження, проте Палата депутатів відмовилася задовольнити вимоги уряду. Тоді, незважаючи на відмову ландтагу, глава прусського уряду в 1863-1866 рр. провів військову реформу, витративши великі кошти на реорганізацію армії та її озброєння. Конфлікт між правом та силою закінчився перемогою останньої, оскільки Бісмарк спирався на військові частини й поліцію. Він здійснював свою діяльність на вищих державних посадах на тлі цілковитого ігнорування існування парламенту. Опорою своєї консервативної політики О. фон Бісмарк вважав ті верстви населення, у яких збереглися пережитки станових уявлень: селян, ремісників, дрібних торговців.

О. фон Бісмарк поставив перед собою мету — об’єднати Німеччину «зверху», не допустивши розгортання широкого демократичного руху. Як єдиний можливий метод для цього він обрав використання військової сили.

Що, на вашу думку, мав на увазі Бісмарк, висуваючи гасло об’єднання Німеччини «залізом і кров’ю»?

Протягом наступного десятиліття політика голови уряду Пруссії призвела до трьох війн. Першою з них стала війна з Данією в 1864 р.

4. БОРОТЬБА ПРУССІЇ ЗА ГЕГЕМОНІЮ НА НІМЕЦЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Домігшись створення сильної армії О. фон Бісмарк узявся до реалізації свого задуму - об’єднання німецьких земель в єдиній державі. Протягом наступного десятиліття він провів ряд успішних для Пруссії воєн, метою яких було усунення конкурентів у боротьбі за панування в Німеччині.

1. Чому, на вашу думку, у війні з Данією Пруссія діяла спільно з Австрією?

2. Чому, на вашу думку, у війні проти Австрії спільно з Пруссією діяла італійська армія?

війна з Австрією

Наступним завданням О. фон Бісмарка був розгром Австрії та усунення її впливу в німецьких державах.

У червні 1866 р. Пруссія вийшла з Німецького союзу й відразу розпочалася австро-прусська війна. На боці Австрії виступили держави Південної Німеччини і Ганновер на півночі.

З перших днів війни перевага була на боці Пруссії. Її чудово озброєні й підготовлені війська вступили в австрійські володіння.

Австрія, проти якої з півдня діяли також італійські війська, змушена була укласти з Пруссією мирний договір, підписаний у Празі в серпні 1866 р. За його умовами Німецький союз розпускався, а Ав-

стрія відмовлялася від претензій на гегемонію в Німеччині. Пруссія отримала право створювати нові об’єднання держав без участі Австрії. Згодом Пруссія приєднала Шлезвіг, Гольштейн, Ганновер, Нассау та Франкфурт-на-Майні.

Італія у винагороду за виступ проти Австрії отримала обіцяну Венеціанську область.

4. ОБ’ЄДНАННЯ НІМЕЧЧИНИ УТВОРЕННЯ ПІВНІЧНОНІМЕЦЬКОГО СОЮЗУ

Війна з Австрією стала вирішальним кроком нашляху досягнення національної єдності. Замість Німецького союзу під прусською гегемонієюстворено новий Пів-нічнонімецький союз, до якого увійшла 21 держава, розташовані на північ від Майна. Католицькі землі Південної Німеччини — Баварія, Баден, Вюртемберг і Гессен-Дармштадт тимчасово зберегли свою незалежність, але незабаром змушені були укласти з Пруссією союзні договори.

Конституція Північнонімецького союзу, прийнята в 1867 р., надала всю повноту виконавчої влади спадковому президентові Союзу — королю Пруссії.

Члени Північнонімецького союзу зберігали політичну автономію, мали своїх монархів, конституції і власне судочинство. Також у Північнонімецькому союзі введено єдину валюту, єдине комерційне і промислове законодавство. Але члени Союзу повинні були визнати гегемонію Пруссії і як спільний національний прапор — чорно-білий прапор Гогенцоллернів з доданою до нього знизу червоною смугою.

Утворення великого національного об’єднання відкрило новий простір економічній ініціативі німецької буржуазії. Політична роздробленість більше не стримувала розвиток господарства Німеччини. Проте об’єднання країни було здійснене зовсім не так, як це уявляли собі ліберали. Це завдання правлячі кола Пруссії вирішували «залізом і кров’ю», а «хрещеним батьком» нової держави став О. фон Бісмарк.

З утворенням Північнонімецького союзу в центрі Європи виникла військово-бюрократична, агресивно налаштована монархія, що дотримувалася мілітаристського курсу.

Які думки намагався передати автор карикатури? Як зображені ліберали: такими, що допомагають Бісмарку, чи скоріше заважають йому?

Конституційний конфлікту Пруссії. Карикатура Вільгельма фон Шольца.

(1866р.) О. фон Бісмарк на малюнку тягне за собою тріумфальну колісницю, яка є алегорією прусських перемог.

За мотузку тримаються прусські ліберали, які раніше протистояли Бісмарку, але потім почали казати, що «тягнуть державу» в тому ж напрямку, що й Бісмарк:

«...Ми, звісно, теж з графом Бісмарком, і ми тягнемо ту ж лямку, що й він».

5. УТВОРЕННЯ НІМЕЦЬКОЇ ІМПЕРІЇ. КОНСТИТУЦІЯ 1871 р.

ВІЙНА З ФРАНЦІЄЮ

Після австро-прусської війни 1866 р. і створення Північнонімецького союзу на шляху об’єднання Німеччини під егідою Пруссії стояла лише Франція, яка продовжувала підтримувати роздробленість Німеччини, побоюючись створення потужної держави на своїх кордонах. Наполеон III вирішив укріпити позиції Франції приєднанням Великого Герцогства Люксембург. Пруссія не погодилася з його намірами, що призвело до різкого погіршення франко-прусських відносин. Голова пруссько-го уряду О. фон Бісмарк був переконаний, що війна з Францією неминуча й необхідна для завершення об’єднання Німеччини «залізом і кров’ю». Для забезпечення нейтралітету провідних держав Європи О. фон Бісмарк хотів спровокувати Францію на оголошення війни, чого добився за допомогою дипломатичної провокації. Приводом для війни стало прагнення Пруссії посадити на іспанський престол родича прус-ського короля Вільгельма I — Леопольда Гогенцоллерна-Зігмарінгена.

Дипломатичні провокації Бісмарка привели до бажаного ним результату: 19 липня 1870 р. імператор Франції Наполеон III оголосив війну Пруссії. Франція була погано підготовлена до війни, а війська Пруссії та її союзників чисельно майже удвічі переважали противника. На початку серпня війська німецьких держав переправилися через Рейн і в перших боях завдали поразки французькій армії, яка відступила вглиб країни. Незабаром великі угруповання французьких військ були оточені й розбиті поблизу фортеці Мец і м. Седан. Повідомлення про Седанську катастрофу й взяття в полон імператора Наполеона III викликало в Парижі народне повстання. Францію проголошено республікою, до влади прийшов уряд національної оборони, проте і йому не вдалося організувати ефективний опір супротивнику. З 19 вересня Париж опинився в об

лозі прусських військ. Небезпека голоду та епідемії змусила французів укласти перемир’я, а згодом і мирний договір (попередній 26 лютого у Версалі й остаточний 10 травня у Франкфурті). Франко-прусська війна закінчилася повною поразкою Франції.

ПРОГОЛОШЕННЯ НІМЕЦЬКОЇ ІМПЕРІЇ

18 січня 1871 р., коли прусська артилерія обстрілювала Париж, у Дзеркальному залі Версальського палацу (на окупованій у ході фран-ко-прусської війни території Франції) зібралися німецькі князі. Саме тут і проголошено створення Німецької імперії. Її імператором (кайзером) став король Пруссії Вільгельм I, зберігаючи за собою титул короля Пруссії.

Завершився процес об’єднання країни, і на політичній карті Європи виникла нова держава із 40-мільйонним населенням.

До складу імперії, якою управляли монарх і двопалатний парламент, увійшли всі німецькі держави, окрім Австрії (22 монархії, три вільних міста — Гамбург, Бремен, Любек, область Ельзас-Лотарингія).

За формою державного устрою Німеччина ставала федерацією. У кожній з монархій була своя династія, свій парламент (ландтаг). Провідне місце в імперії зайняла Пруссія (її територія становила дві третини

території всієї імперії, а населення — 60 %), якій належала провідна роль в об’єднанні німецьких земель.

Згідно Конституції 1871 р. за формою державного правління Німеччина стала конституційною монархією. На чолі нової держави стояв кайзер (імператор), яким міг бути лише король Пруссії. Імператор був головою виконавчої влади і володів величезними повноваженнями.

Виконавча влада була повністю незалежною від законодавчої. Імперського канцлера призначав і зміщував особисто кайзер. Саме перед імператором (кайзером), а не парламентом, був відповідальний канцлер.

Імперська конституція не проголошувала навіть формально принципу «народного суверенітету» або «влади народу». Вищою волею була воля монарха, що мала «божественне походження». Від імені імператора здійснювалася законодавча й виконавча влада, визначалися повноваження державних установ і посадових осіб. Конституція зберегла в імперії риси прусської поліцейської держави та закріпила гегемонію Пруссії.

Але були в Конституції 1871 р. і прогресивні елементи. Хоча формально станові привілеї дворянства не були скасовані, конституція гарантувала всім німцям, незалежно від походження, рівне право на обіймання державних посад, володіння власністю та підприємницьку діяльність.

Об’єднання німецьких земель, утворення та конституційне оформлення Німецької імперії мало велике історичне значення. Німеччина стала новим центром сил у Європі, однією з найбільш потужних і впливових держав.

Розгляньте картину і з’ясуйте за допомогою додаткових джерел інформації, яку історичну подію зображено на полотні. Поясніть, як між собою пов’язані події, зображені на картинах Вільяма Орлена і Артура фон Вернера (с. 99)

Підписання миру у Дзеркальному залі Версальського палацу. Картина художника Вільяма Орлена, 1919 р.

Знаю й систематизую нову інформацію

1. Які були наслідки утворення Північнонімецького союзу?

2. Назвіть підсумки війн Пруссії з Данією та Австрією в 60-і роки XIX ст.

3. Визначте основні передумови укладення австро-угорського договору 1867 р.

4. Які були основні передумови війни Пруссії з Францією?

5. Коли й за яких обставин було проголошено створення Німецької імперії?

6. Схарактеризуйте державний устрій Німецької імперії згідно з Конституцією 1871 р.

7. Покажіть на карті німецькі землі, що увійшли до складу Німецької імперії.

8. Які соціальні верстви населення німецьких держав були найбільше зацікавлені в об’єднанні Німеччини?

9. Виконайте онлайн вправу

https://cutt.ly/MYNcJsi

Обговоріть у групі

1. Прусський король Фрідрих-Вільгельм IV якось зізнався: «У 1848 році нас зовсім було поклали на лопатки». Як Ви думаєте, що мав на увазі монарх Пруссії? Які висновки з цієї тези були зроблені його найближчим оточенням?

2. О. фон Бісмарк говорив: «Хто хоче управляти Німеччиною, повинен її завоювати». Який сенс, на Вашу думку, вкладав голова уряду Пруссії в ці слова?

3. О. фон Бісмарк любив повторювати: «Я завжди радів, якщо мені вдавалося хоча б на три кроки наблизитися до єдності Німеччини». Яка роль О. фон Бісмарка в об’єднанні Німеччини?

4. Як ви думаєте, чому О. фон Бісмарк був прихильником об’єднання Німеччини «зверху»?

Мислю творчо й самостійно

1. Використовуючи текст підручника, інші матеріали та джерела, складіть політичний портрет О. фон Бісмарка.

2. У 962 р. німецький король Оттон I створив Священну Римську імперію, у якій панівне становище займали німецькі землі. Складіть таблицю «Німеччина на шляху створення централізованої держави», де мають бути відображені основні етапи об’єднання Німеччини аж до 1871 р.

8 червня 1815 р. створення Німецького союзу 1870-1871 рр. війна Пруссії проти Франції 18 січня 1871 р. проголошення Німецької імперії

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Щупак (2022)

 




Попередня сторінка:  10. «Весна народів». Революції 1848-1849 рок...
Наступна сторінка:   12. Об’єднання Італії 1861 року



^