Інформація про новину
  • Переглядів: 291
  • Дата: 1-01-2022, 22:19
1-01-2022, 22:19

15. Український національний рух у 1870-1890-х роках

Категорія: Історія України та громадянська освіта





Попередня сторінка:  14. Суспільно-політичне життя Наддніпр...
Наступна сторінка:   16. Суспільно-політичні рухи в Наддніпр...

1. Громадівський рух на початку 1870-х років

За текстом параграфа визначте нові риси діяльності учасників Старої громади порівняно з 1860-ми роками.

На початку 1870-х років тиск на українофілів послабився. Тож у Києві зосередилися кращі сили української інтелігенції, які сформували нове ядро Київської громади під назвою Стара громада. На відміну від відкритого товариства 1860-х років, нова організація була таємною, вступ до якої визначався жорсткими вимогами: нових учасників мали рекомендувати та підтримати на відкритому голосуванні усі члени громади.

У чому дослідник Максим Стріха вбачає особливості діяльності Старої громади та інших українофільських організацій?

«Історія українських організацій другої половини ХІХ ст. загадкова тому, що вони діяли таємно і в жодній з них не писалося протоколів, аби не полегшувати справи жандармам. Навіть київська Стара громада була чимось ефемерним, бо ж не було ані статуту, ані порядку денного жодного засідання. Люди збиралися так, аби наразі з'явилися жандарми, то подати це зібрання як вечірку у когось на помешканні. Такі були особливості життя тодішнього українства».

Стара громада складалася з 50 представників інтелектуальної еліти, людей з високим моральним авторитетом. Серед них були економіст Микола Зібер, етнограф Федір Вовк, театральний діяч Михайло Старицький, композитор Микола Лисенко.

Товариство трималося осторонь від політичної діяльності та зв’язків із революційними організаціями. Але члени Старої громади все одно впливали на розвиток громадського життя в Україні, бо значна частина її членів працювала в установах земського та міського самоврядування й активно обороняла потреби українства. Окрім цього, Стара громада налагодила тісні зв’язки з подібними організаціями в Харкові, Одесі, Чернігові, Полтаві.

Однак нова генерація національно свідомої української інтелігенції не сприйняла виключно культурницького характеру існуючих громад і почала творення власних організацій — молодих громад. Так, на початку 1870-х років виник один із перших осередків у Києві. До нього належали в основному студенти, які закликали до активнішої діяльності і висування вимог у політичній та соціальній сферах.

2

Південно-Західний відділ Російського географічного товариства

Яку роль у національному русі попередніх періодів відігравали наукові товариства?

Великого значення Стара громада надавала розвитку науки й освіти. Здобутком громадівців стало створення у 1873 р. у Києві потужної наукової установи — Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Його координатором виступив Павло Чубинський, а членами-засновниками стали відомі вчені-громадів-ці, зокрема історик Володимир Антонович, історик і громадсько-політичний діяч Михайло Драгоманов, антрополог і етнограф Федір Вовк, композитор Микола Лисенко.

Метою Відділу було дослідження етнографії та статистики Південно-Західного краю. Одночасно це дозволяло легалізувати роботу таємного товариства. Як писав Федір Вовк, «ми одержали те, на що за здоровим глуздом мали право: збиратись і відкрито займатись науковою діяльністю про Україну».

Більшість членів Відділу взяла участь у події дійсно європейського значення — археологічному з’їзді в Києві у 1874 р., який сприяв згуртуванню наукових сил у галузі історії, археології, етнографії, мовознавства. Також вони видали два томи «Записок Юго-Западного отдела Императорского Русского географического общества», два випуски «Народних південноруських казок», підготовлені Антоновичем і Драгомановим «Історичні пісні малоруського народу» у двох томах, які Грушевський назвав «однією з найзаслуженіших і найславніших українських наукових праць».

Масштабним науковим проєктом громадівців стало видання «Праць етнографічно-статистичної експедиції» Павла Чубинського в семи томах. До речі, за перший том Чубинський отримав срібну медаль на виставці в Парижі 1873 р.

За допомогою ілюстрацій схарактеризуйте дослідницьку діяльність членів Відділу.

За підтримки членів товариства розпочала роботу газета «Київський телеграф». її редакція мала власну друкарню, тож видавала дешеві книжки, які продавали у місцевій книгарні. Так, у першій половині 1870-х років було видано значну кількість популярних книжок, присвячених історії, природі, господарству, культурі України. У «Київському телеграфі» друкували дослідження Драгоманова, Вовка, Подолинського та інших кореспондентів на гострі соціально-економічні й політичні теми.

3

Емський указ

Піднесення громадівського руху, зрозуміло, викликало незадоволення царської влади. її дуже турбувало зростання громадсько-політичної та революційної активності суспільства під впливом Географічного товариства. Тому голова Археографічної комісії Михайло Юзефович повідомив у Санкт-Петербург, що «розбійницькі зграї, озброєні і в масках, які з’являються в краї, — не що інше, як початки народжуваної у спокушених умах гайдамаччини». А в українофільському русі він вбачав «замаскований соціалізм» і «приховане зазіхання на державну єдність Росії».

Тож у 1875 р. Олександр ІІ наказав створити спеціальну комісію «для вироблення засобів боротьби з українофільською діяльністю». Ця комісія дійшла висновку, що «вся літературна діяльність так званих українофілів має бути зарахована до прикритих лише благовид-ними формами зазіхань на державну єдність і цілість Росії. Центр цієї злочинної діяльності розташовується наразі в Києві». Вона також пояснювала, що «допустити окрему літературу на простонародному малоросійському наріччі — значило б покласти тривку основу для переконання в можливості відділення, хоча б і в далекому майбутньому, України від Росії». Тому чиновники рекомендували закрити Південно-Західний відділ Російського географічного товариства в Києві, цілком заборонити ввезення і публікацію українських книжок, користуватися українською мовою на сцені, а також закрити «Киевский телеграф» і припинити субсидування галицької проро-сійської газети «Слово».

На підставі пропозицій комісії цар, який тоді відпочивав у німецькому місті Емс, підписав розпорядження про повну заборону української мови. Документ отримав назву Емський указ 1876 р.

Історик Орест Субтельний стверджував, що після 1876 р. «намагання паралізувати український рух ставали більш систематичними та безжальними, ніж заходи, передбачені Валуєвським циркуляром». Знайдіть у тексті документа на с. 175 аргументи на підтвердження чи спростування цієї думки.

Які цілі переслідувала влада, оприлюднюючи це розпорядження?

Заборона друкувати і ввозити з-за кордону книги українською мовою (1876 р.). Урядовий указ

Государ імператор у 18/30 день минулого травня височайше наказав:

1. Не допускати ввозу в межі імперії без окремого на те дозволу Головного управління будь-яких книг і брошур, що видаються за кордоном на малоруському наріччі.

2. Друкування та видання в Імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборонити, за винятком тільки: а) історичних документів і пам'яток і б) творів красного письменства, але з тим, що при друкуванні історичних пам'яток безумовно додержувати правопису оригіналів; у творах же красного письменства не допускати ніяких відступів від загальноприйнятого російського правопису і щоб дозвіл на друкування творів красного письменства давати тільки після розгляду рукописів у Головному управлінні.

3. Заборонити також різні сценічні вистави і читання на малоруському наріччі, а також і друкування на ньому текстів до музикальних нот.

4. Припинити видання газети «Київський телеграф». Про цю височайшу волю пропоную Головному управлінню до належного виконання...

Указом було заборонено українською мовою писати, співати і давати спектаклі, друкувати підручники, перекладати твори авторів російської і світової літератури. Правда, у 1881 р. було скасовано заборону влаштовувати театральні вистави українською. Також було заборонено використовувати українську мову в початкових школах, судах, державних установах. Зі шкільних бібліотек вилучили україномовні книги, а учителів-українофілів замінили на росіян. Було закрито Південно-Західний відділ Російського географічного товариства і звільнено низку професорів Київського університету. Українських викладачів стали поступово переводити до російських губерній, а українські навчальні заклади поповнювати викладачами з Росії. Окремий пункт Емського указу стосувався персонально Михайла Драгоманова і Павла Чубин-ського, яким заборонили жити в Наддніпрянській Україні.

4

Михайло Драгоманов. Громадівський рух наприкінці 1870 — у 1880-х роках

Особливе невдоволення російських можновладців викликала діяльність Михайла Драгоманова. У доносах вченого і громадського діяча звинувачували у належності до «партії українофілів-сепаратистів», пропаганді соціалізму та інших «проступках». Як політично неблагонадійного

Драгоманова у 1875 р. звільнили з посади доцента Київського університету. На початку 1876 р. він (Драгоманов) виїхав за кордон, як стало зрозуміло згодом, — назавжди, і мешкав в Австрії, Швейцарії, а останні роки провів у Софії (Болгарія).

З трибуни Всесвітнього літературного конгресу, що відбувся в Парижі у 1878 p., Михайло Драгоманов виступив з рішучим протестом проти антиукраїнської політики російського царату.

За домовленістю зі своїми товаришами-громадівцями в Києві він заснував на кошти Громади журнал з такою ж назвою. У цьому часописі, який нелегально доставляли в Україну, Драгоманов сформулював політичну програму українського руху.

Які політичні вимоги поставили у програмі журналу «Громада» Драгоманов, Павлик і Подолинський? Чим вони мотивують необхідність звернутися з-за кордону рідною мовою до всього українського народу?

«Ми знаємо, як тяжко братися за письменне видавництво українською мовою, та ще й за кордоном нашої країни. Ми мусимо звертатися до народу, який не має державної самостійності, якого розірвано між двома великими царствами: Росією і Австро-Угорщиною — і якому через те зовсім не можна тепер проявити свою волю в своїх справах. До того ж ми — купка українських громадівців, відбита від своєї країни й без найменшої змоги прикладати безпосередньо наші думки до праці серед народу...

Ці наші думки й бажання ось такі.

В справах політичних ми бажаємо:

1. Рівного права для всякої особи, як чоловіків і парубків, так і жінок, і дівчат усякого походження (раси).

2. Неодмінної волі слова, преси й науки, зборів і товариства.

3. Безпосередньої самоуправи (автономії) для кожної громади в її справах.

4. Повної самостійності для вільної спілки громад на всій Україні».

На сторінках цього журналу Драгоманов популяризував ідею українського громадівського соціалізму. Він поєднав західноєвропейське соціалістичне вчення з ідеями українського національно-визвольного руху. Однак Драгоманов був федералістом і вважав, що справді вільними суспільствами можуть бути малі держави або громади чи федерації

громад. Він вбачав майбутнє у набутті права на культурно-національну автономію у межах федеративної держави на зразок Швейцарії чи США. Гасла незалежності України Драгоманов не висував, бо політичні сили в Україні в той час не могли його реалізувати.

Утиски з боку влади тимчасового послабили громадівський рух, але не припинили його.

Так, старі громади діяли надзвичайно обережно. Вони уникали «політики», натомість розвивали науку та культуру. Наприклад, громадівці брали участь у роботі Історичного товариства Нестора-літописця, заснованого в Києві в 1873 p., яке видавало наукові збірки, що містили праці з історії України і Південної Росії, філології, археології й інших історичних дисциплін.

А в 1882 р. громадівці зосередилися навколо відкритого в Києві історико-етнографічного й літературного журналу «Київська старовина». Тут публікували праці з історії, етнографії, археології, літературознавства України, історичні джерела. Читачі знайомилися з дослідженнями Дмитра Багалія, Михайла Драгоманова, Михайла Грушевського, Олександри Єфименко, Івана Франка, а також із творами Панаса Мирного, Івана Карпенка-Карого, Михайла Коцюбинського, Бориса Грінченка та інших.

Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

Складіть хронологічну задачу про діяльність громад і запишіть її у робочий зошит. Обміняйтеся завданнями з однокласниками та однокласницями.

Визначте основні особливості українського національного руху в 1870-1880-х роках.

Уявіть, що ви працюєте в редакції «Київської старовини» і отримали завдання взяти інтерв’ю у відомих діячів та діячок грома-дівського руху. Оберіть того, з ким би ви хотіли поспілкуватися, та підготуйте перелік запитань.

 

Це матеріал з підручника Історія України за 9 клас Пометун, Дудар 2022 

 




Попередня сторінка:  14. Суспільно-політичне життя Наддніпр...
Наступна сторінка:   16. Суспільно-політичні рухи в Наддніпр...



^