1. Українська романтична і реалістична школа живопису. Модерн у малярстві
У другій половині ХІХ ст. в українському образотворчому мистецтві співіснували романтизм і реалізм. Романтизм із його увагою до почуттів, сильних особистостей-героїв, захопленням фольклором і народністю, ідеалізованим минулим відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов’янських народів, зокрема українського. Він вирізнявся динамізмом композиції, стрімкими рухами зображень, яскравими кольорами, контрастом світла й тіні, певною нереалістичністю сюжетів. Данину українському романтизму віддали послідовники Тараса Шевченка, для яких тема України стала домінувальною у творчості. Це, зокрема, Лев Жемчужников, Іван Соколов та Костянтин Трутовський.
Визначте на прикладі поданих творів характерні ознаки романтизму.
На відміну від романтизму, реалізм — напрям у літературі та мистецтві, який сповідував необхідність правдивого відображення дійсності. Відтак у центрі уваги художників-реалістів було буденне життя з його проблемами, конфліктами, людськими думками, зображення подій вітчизняної історії, типові образи людей та природи.
Сформувалася також українська національна школа пейзажного живопису, серед майстрів якого постать Сергія Васильківського є найбільш масштабною й багатогранною. Він відкрив український живопис Європі, де був удостоєний честі виставляти свої картини на Паризькому салоні «поза чергою». Пейзаж у творчості Васильківського органічно поєднувався з історичними сюжетами доби козацтва («Козачий пікет», «Запорожець у розвідці») або з побутовими картинами («Козак в степу», «Ярмарок у Полтаві»).
До побутового жанру, пейзажу й історії тощо, звертався також Опанас Сластіон («На жнивах», «Весна», «Волинь»).
На прикладі наведених полотен розкажіть про особливості українського реалізму.
Для образотворчого мистецтва останніх десятиліть ХІХ — початку ХХ ст. характерним стало поєднання реалізму й модерну. Воно під впливом національних культурних традицій, народної творчості, зразків народною декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури,
а також новітніх тенденцій модернізму — імпресіонізму, абстракціонізму — дало початок національному художньому напряму. Серед найбільш відомих його представників був Микола Пимоненко («Засватана», «В розлуці», «Весілля в Київській губернії» «Свати» тощо). У жанрі ліричного українського пейзажу працювали такі митці, як Володимир Орловський та Сергій Світославський.
Поясніть на прикладах поданих полотен, що називають українським напрямом у живописі на межі століть.
Серед художників, які застосовували нові засоби втілення дійсності — імпресіонізм та символізм, — одне з провідних місць посідав Олександр Мурашко. Його найвідомішими творами були «Карусель», «Дівчина в червоному капелюшку», «Парижанки біля кафе». Помітний слід залишив Мурашко і як діяч культури та педагог. Так, у 1912 р. він створив приватну студію, а у 1916 р. виступив ініціатором створення Товариства київських художників.
Яскравим представником цієї генерації малярів був Микола Бура-чек, відомий зображеннями Дніпра та Києва. До вітчизняних імпресіоністів належить жінка-маляр Зінаїда Серебрякова, багато творів якої присвячено українському селу та темам Сходу. Прихильниками модерністських експериментаторів були також Василь і Федір Кри-чевські та інші. Першим українськиі імпресіоністом, «пілігримом фарб і сонця» називали Івана Труша — живописця, майстра пейзажу і портретиста, мистецтвознавця і видавця.
На основі поданих ілюстрацій поясніть, які нові течії виникли у живописі на початку ХХ ст.
2
Модерн і стилізація в архітектурі
На межі століть в архітектурі з’явився новий стиль — модерн, що ґрунтується на застосуванні нових конструкцій і матеріалів (криця, цемент, залізобетон, каркасна система, величезні покриття склепінно-купольної системи, козирки, що висять, тощо). Однією з основних ідей модерну є краса, що спирається на зручність (корисність). Комфорт і зручність в організації простору цінували перш за все. Тому в модерні з’явився новий принцип зведення будинків — «ізсередини назовні»: спочатку планували внутрішній простір, що формував зовнішній вигляд будівлі. Це неминуче привело до асиметрії планів та фасадів, до вільної багатооб’ємної композиції, що принципово відрізняється від класичних будівель.
Українські архітектори-модерністи прагнули поєднувати новітні технології з народними традиціями. Вони широко використовували стилізацію — творчий прийом, завдяки якому майстри надають новим будівлям схожості зі спорудами одного зі стилів минулих часів. Основною рисою стилізації є відтворення історичних архітектурних форм у нових умовах та нових матеріалах.
Прикладом архітектурної стилізації модерну можуть слугувати зведені в Києві, Харкові, Одесі так звані прибуткові будинки, архітектура яких повторює ренесансні, готичні, романські риси.
Спираючись на ілюстрації, прокоментуйте основні риси модерну.
Прижиттєвої слави майстра стилізаторства зажив київський архітектор Владислав Городецький. Він збудував католицький костел у Києві в готичних формах, будинок у вигляді давньогрецького храму (нині — Музей українського мистецтва), караїмську кенасу в мавританських формах. Видатними архітекторами того часу називають також Лева Влодека (Одеса), Олексія Бекетова (Харків), Володимира Ніколаєва (Київ), Юліана Захаревича (Львів).
Як ви думаєте, у чому полягала геніальність В. Городецького?
з
Зміни в міській та сільській забудові
Які характерні риси забудови міст визначає дослідниця Гелена Коптєва?
«Насичення міст підприємствами, транспортом, торговельними закладами та зростання чисельності населення призводили до розширення їхньої території. Осідаючи на околицях, промисловість і зовнішній транспорт утворювали "індустріальний бар'єр", що перешкоджав територіальному зростанню міста. Забудова всередині такого кільця ущільнювалась, зростала поверховість споруд.
Основним типом міської забудови стали багатоквартирні будинки, що давали домовласникам прибуток... більшість будинків мали секційне розпланування. Входи до квартир заможних мешканців були з парадних сходів від вулиці. У дворових флігелях квартири були скромнішими. Основну увагу приділяли фасаду, який слугував своєрідною візитівкою його мешканців».
Які характерні риси забудови сіл ХІХ — початку ХХ ст визначає дослідниця Тамара Косміна?
«Залежно від типів сільських поселень в Україні виділялося чотири зони: північна, центральна, південна, карпатська. Північна — охоплювала Українське Полісся. Тут домінував вуличний тип поселень, що виникли на місці давніх дворищ. У центральній лісостепової зоні переважали безсистемні поселення, але в XIX ст. за проєктуванням з'явилися радіальні та квартальні поселення.
На півдні (землі колишньої Запорозької Січі та частково Слобожанщини) більшість поселень виникла в результаті державної і поміщицької колонізації в попередні два століття. У ХІХ ст. забудова тут велася за вказівкою властей і мала квартальну форму. Але існували й окремі поселення вуличного типу.
Зазнала змін і селянська оселя. її все частіше стали зводити як трикамерну будівлю (хата — сіни — комора). У сінях відокремлювали місце для кухні. При вільній забудові сільське житло зводили без єдиного регулювання, прив’язуючись до особливостей рельєфу та потреб господарства.
Які запитання ви б поставили до цих ілюстрацій, якби досліджували їх як історик?
Домашнє завдання
Опишіть 2-3 пам’ятки модерну в живописі та архітектурі. Визначте роль меценатства в культурному розвитку України.
Чи відображались у живописі та архітектурі процеси українського національно-культурного відродження? Як саме?
Практична робота Повсякденне життя
1
Опіка над здоров'ям та медичні служби
У Російській імперії українські землі не мали власного централізованого управління охорони здоров’я. Санітарно-епідеміологічні заходи були неефективними, комунальна, харчова гігієна, гігієна праці були в зародковому стані, мережа лікувальних закладів розподілена нерівномірно: більшість лікарень та амбулаторій будували в містах. Забезпечення людей медичною допомогою перебувало на низькому рівні. Санітарно-курортна допомога лишалася цілком у приватних руках і розвинена була примітивно.
У 1911 р. в Наддніпрянській Україні було 3933 лікарі, у 1915 р. середнього медичного персоналу — 5000 працівників, а в лікарнях України було близько 28 500 ліжок. Краще була організована медична допомога у великих містах, зокрема в університетських центрах — Києві, Харкові, Одесі, де існували висококваліфіковані клінічні заклади при медичних факультетах університетів і добре поставлені приватні лікарні. При міських управах найбільших міст були санітарні відділи, лікувально-санітарні ради, що керували міськими лікарнями, наглядали за санітарним станом міст і вели боротьбу з епідеміями.
Прочитайте свідчення видатного дослідника Володимира Хавкіна про його боротьбу з епідемією холери. Перегляньте відео. Поміркуйте, де саме працював учений і чому уряд Російської імперії не підтримував його досліджень..
cutt.ly/bYZD6EE
«Вибір населених пунктів та груп осіб визначався, головним чином, готовністю людей пройти профілактичне лікування; але водночас в кожному місці докладалися зусилля, щоб зосередити роботу на населенні, яке проживає у подібних умовах та перебуває під наглядом медичних та санітарних працівників для того, щоб на випадок спалаху холери була можливість порівняти резистентність щеплених та нещеплених осіб».
Підготуйте матеріал з додаткових джерел про тих українських учених і лікарів, хто шукав шляхи боротьби з епідеміями чи опікувався покращенням надання медичної допомоги населенню. Презентуйте свої результати в класі.
Єдиним порятунком для сільського населення була система земської медицини в губерніях. Земські дільничні лікарні, а також окремі фельдшерські й акушерські пункти надавали населенню потрібну допомогу. В усіх цих закладах працювали ентузіасти, оскільки умови праці у них були надзвичайно важкі. Відтак заклади земської медицини пропагували серед жителів українських земель правила санітарії, гігієни, проводили профілактичні заходи, зокрема обов’язкове щеплення віспи.
Громадській ініціативі завдячує своїм існуванням і система пастерівських станцій для щеплення проти дуже поширеного тоді сказу. За 25 років діяльності лише Пастерівський інститут у Харкові, куди привозили хворих і з сусідніх губерній, провів щеплення 32 800 особам.
Справами охорони здоров’я в Австро-Угорщині керував департамент охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ — окремо для Австрії, окремо для Угорщини. У Галичині й на Буковині ці справи були в руках місцевих сеймів. Міністерство охорони здоров’я з’явилося в Австрії у 1917 p., і першим його міністром був українець — професор Іван Горбачевський.
Медичну допомогу населенню здійснювали переважно через приватних лікарів, що працювали під наглядом повітових і міських державних лікарів та лікарських палат. Лікарська допомога концентрувалась в основному в містах і була платною. Для бідного населення відкривали шпиталі, що утримували коштом муніципалітетів або благодійних установ.
Санаторно-курортна справа перебувала в приватних руках. Санітарна справа та боротьба з епідеміями в межах Австро-Угорщини розвивалися краще, однак низький рівень життя сільського населення, особливо ж погане харчування зумовлювали високу смертність, зокрема дитячу.
Порівняйте умови розвитку медичного забезпечення у Російській та Австро-Угорській імперіях: визначте спільні та відмінні риси. Запишіть свої висновки у робочий зошит.
2
Дозвілля, розваги, задоволення культурних запитів
Схарактеризуйте способи організації дозвілля у сільській місцевості та містах. Знайдіть підтвердження або спростування вашим висновкам у додаткових джерелах.
Це матеріал з підручника Історія України за 9 клас Пометун, Дудар 2022