Інформація про новину
  • Переглядів: 658
  • Дата: 9-01-2022, 21:54
9-01-2022, 21:54

6. Польський національно-визвольний і російський опозиційний рухи на території України. Соціальні рухи

Категорія: Історія України та громадянська освіта





Попередня сторінка:  5. Початок українського національного ...
Наступна сторінка:   7. Політика Австрійської імперії та со...

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ,

ВИ ЗМОЖЕТЕ:

з'ясувати місце масонства в суспільному житті тогочасних українських земель; вплив тогочасного російського опозиційного руху «декабристів» на українській території; дізнатися про прояви польського національно-визвольного руху на українських землях у складі Російської імперії; аналізувати соціальні протести українського селянства.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке масонство? Коли воно виникло і до чого закликало? 2. Які суспільно-політичні проблеми розвитку своїх країн мали, на вашу думку, хвилювати представників польського та російського рухів? 3. Назвіть особливості національного складу та соціального становища населення Правобережної України в цей період. 4. Визначте риси, притаманні становищу приватновласницьких селян на тогочасних українських землях.

Визначте факти, які характеризують місце і роль масонства в суспільному житті тогочасних українських земель.

1 МАСОНСТВО НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. На початку XIX ст.

В суспільному житті українських земель помітну роль стало відігравати масонство, яке поширювалося на ці землі переважно через Польщу та Росію впродовж другої половини ХVIII ст.

Оскільки до масонів належали найчастіше представники суспільних верхів, то їхні ложі (осередки діяльності) існували в містах, містечках і дворянських маєтках. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. вони діяли в Києві, Одесі, Житомирі, Харкові, Кременчуці, Полтаві, Немирові тощо.

У Лівобережній і Слобідський Україні існували російські ложі, Правобережній — польські, Південній — представники європейських діаспор, які проживали тут. Прагнення представників польської, російської та української спільнот, що входили до них, суттєво різнилися. Польські масони поєднували негативне ставлення до російської влади з прагненнями боротьби за відновлення Речі Посполитої. Російські масони виступали за вдосконалення імперських порядків відповідно до принципів масонства.

Для українського дворянства участь у діяльності масонських лож стала формою прояву власних опозиційних настроїв. Вони поступово еволюціонували від роздумів над шляхами морального вдосконалення людини до пошуку способів зміни існуючих політичних порядків.

Із 1817 р. відомими масонськими ложами на українських землях стали «Понт Евксинський», «Три царства природи» в Одесі, «Мінерва» в селі Буцьківці на Поділлі, «З’єднані слов’яни» в Києві, «Любов до істини» в Полтаві, «Озирис до пломеніючої зорі» в Кам’янці-Подільському. До київської ложі «З’єднані слов’яни» належали поляки, росіяни та українці. І хоча більшість становили поляки, однак члени ложі висловлювали загальнослов’янські прагнення: звільнення всіх слов’ян із-під влади імперій та об’єднання їх у єдиний союз. Найбільше українців перебувало в полтавській ложі «Любов до істини». До неї входили І. Котляревський, В. Капніст,

Масонство — наднаціональний релігійно-етичний рух, що виник в Англії на початку XVIII ст. Його прихильники закликали людей до морального вдосконалення та об'єднання на принципах братерства, рівності та взаємодопомоги, незважаючи на релігійні та національні відмінності. Масони заявляли про невтручання в політичне життя, однак відігравали помітну роль у революційних подіях і національно-визвольних рухах.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Український історик Сергій Єфремов у 20-х рр. XX ст., аналізуючи діяльність масонських лож на українських землях, зазначав, що вони виявляли тенденцію «перетворюватися на українське масонство й служити завданням українського громадянського руху», а найближчими до нього були полтавська ложа «Любов до істини» та київська «З'єднані слов'яни».

У ті самі часи історик Дмитро Дорошенко писав, що масонство «мимоволі приймало на себе впливи місцевого українського ґрунту, мусило рахуватися з українськими особливостями і врешті висувати на порядок денний національну проблему.

В. Тарновський, В. Лукашевич. Інтереси полтавських масонів відбивали світогляд лівобережних дворян-автономістів і насамперед поширювалися на дослідження минулого українських земель. Утім, коли про цю ложу дізналися в Петербурзі, Олександр I спеціальним указом 1819 р. заборонив її діяльність.

Діяльність масонських лож у Російській імперії заборонили спеціальними указами 1822 та 1826 рр. Однією з причин цього було те, що масонство почало політизуватися та перетворюватися на опозицію до влади. Через цю заборону й подальші переслідування масони перейшли до підпільної діяльності.

Визначте події руху декабристів, пов'язані з українськими територіями у складі Російської імперії.

2 ПРОЯВИ РОСІЙСЬКОГО ОПОЗИЦІЙНОГО РУХУ ДЕКАБРИСТІВ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. У перші десятиліття XIX ст. на українських землях діяли таємні опозиційні організації офіцерів російської армії — декабристів.

У 1815 р. в Кам’янці-Подільському виникла таємна організація «Залізні персні», очолювана Володимиром Раєвським. Метою її діяльності стало запровадження республіканського ладу й ліквідація кріпацтва. Через рік під загрозою викриття товариство саморозпустилося. У 1821 р. на Правобережжі, у Тульчині, утворилася організація декабристів «Південне товариство» (керівник П. Пестель), а роком пізніше в Петербурзі виникло «Північне товариство» (керівник М. Муравйов).

Усі таємні товариства декабристів мали програми перебудови Російської імперії. Програма «Південного товариства» передбачала перетворення імперії на унітарну республіку з однопалатним парламентом. При цьому надавати народам, які населяли імперію, право на окреме державне існування не передбачалося. За українськими землями, якими вважали лише Малоросію (Чернігівська й Полтавська губернії), жодних державних прав не визнавалося.

Декабристи — учасники російського опозиційного руху, що готували державний переворот, спрямований проти самодержавства. 14 грудня 1825 р. в Петербурзі відбулася невдала спроба його здійснення. Саме місяць (російською мовою — декабрь), у який відбувся виступ опозиціонерів, дав назву руху, але вже після його придушення.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Уривок із «Записок» І. Горбачевського про програмові засади «Товариства об'єднаних слов'ян»

Товариство мало головною метою увільнення всіх слов'янських племен від самодержавства; знищення існуючої між деякими з них національної ненависті та возз'єднання всіх населених ними земель у федеративний союз.

Передбачалося з точністю визначити кордони кожної держави, запровадити в усіх народів форму демократичного представницького управління, утворити конгрес для управління справами Союзу і для зміни в разі

потреби основних законів, надаючи кожній державі [права] розробити внутрішній устрій та бути незалежною у складенні окремих своїх узаконень.

? Робота в парах. Обговоріть наведений уривок і дайте відповіді на запитання: 1. Якою була мета «Товариства об'єднаних слов'ян»? 2. Якими мали бути форми державного устрою членів майбутнього слов'янського союзу?

За програмою «Північного товариства» Росія мала стати конституційною монархією із федеративним устроєм на зразок США. Країна поділялася на 14 федеративних штатів. Українські землі входили до складу чотирьох штатів: Дніпровського (столиця — Смоленськ), Бузького (Київ), Чорноморського

(Одеса) та Українського (Харків). Усі питання внутрішнього життя штати мали розв’язувати самостійно. За центром зберігалося право випуску грошей, створення єдиних збройних сил і здійснення зовнішньої політики. Однак держави, які передбачалося створити на українських землях, мали штучний характер, не охоплювали всі території, заселені українцями, і розділяли їх між різними державними утвореннями.

Програмовими документами «Товариства об’єднаних слов’ян», утвореного в 1823 р. в Новограді-Волинському, передбачалося визволення всіх слов’янських народів від імперського самовладдя та об’єднання їх у федерацію слов’янських республік. Цей союз мав охопити слов’ян, які жили «між чотирма морями — Чорним, Балтійським, Адріатичним і Льодовитим». До його складу мали входити Росія, Польща, Богемія, Моравія, Сербія, Молдавія, Далмація, Кроація, Угорщина та Трансільванія. Верховна влада у федерації мала належати загальним зборам. Проте створення Української держави як окремого члена слов’янського союзу учасники товариства (хоча серед них були й українці) не передбачали.

14 грудня 1825 р. під час присяги новому імператору Миколі I, який зійшов на престол після смерті Олександра I, декабристи спробували захопити владу, проте зазнали поразки.

Через два тижні після цих подій підняв повстання Чернігівський піхотний полк, розташований на Київщині. Уряд спрямував проти нього каральні частини, які придушили виступ.

Рух декабристів мав проросійський характер й обмежувався переважно офіцерами армії. Політична байдужість декабристів до майбутнього інших народів, які перебували під владою імперії, стала однією з причин їхньої поразки.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Українські історики під час дискусії про декабристський рух у 20-х рр. XX ст. звертали увагу, що серед декабристів було досить багато представників тогочасного українського дворянства. Проте за висловом тогочасного українського історика Юліана Охримовича, надмірне захоплення західноєвропейськими революціями «відвернуло їхні очі від рідної землі».

Укажіть прояви впливу польського повстання 1830—1831 рр. на ситуацію в Правобережній Україні.

З ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830—1831 рр. У листопаді 1830 р.

у Варшаві перемогло національно-визвольне повстання проти російського панування. Створений повстанцями Національний уряд висунув програму боротьби за відродження Речі Посполитої в кордонах 1772 р.

Розуміючи, що сил для боротьби з імперією недостатньо, вони звернулися із закликом: «За нашу і вашу свободу!» до росіян, українців, білорусів і литовців. Польський сейм закликав населення Правобережжя приєднатися до повстання. У відповідь на це в лютому 1831 р. на Київщині відбулася нарада представників польського населення краю, де було прийнято рішення готуватися до збройного виступу.

У квітні-травні 1831 р. російські війська завдали поразки польським повстанським загонам на Волині, Житомирщині, Поділлі й Київщині.

Місцеве українське селянство сприймало Польське повстання як чужу для себе «панську справу». Це ставлення посилювалося обіцянкою російського уряду, що ті селяни, які видадуть владі власників маєтків повстанців, більше не будуть перебувати в залежності від них.

У середині червня 1831 р. російські каральні війська остаточно розгромили загони повстанців на Правобережжі. Усього на Правобережній Україні в повстанні взяло участь близько 5,6 тис. осіб.

Для придушення повстання царський уряд звернувся по допомогу до козацтва Полтавської та Чернігівської губерній. Цим кроком планувалося посилити боєздатність російської армії, а також отримати лояльність українського козацтва. Згідно із царським маніфестом від 6 травня 1831 р. було сформовано вісім полків, які налічували 6900 козаків та офіцерів. Проте на театр бойових дій відправили лише 4800 козаків (було мобілізовано 1,3 % дорослого чоловічого населення козацького стану). Козаки з Полтавської губернії становили 63 % від загальної кількості мобілізованих.

Полки прибули на територію Білорусі в той момент, коли польські повстанці вже були оточені у Варшаві, тому в активних бойових діях українські козаки участі не брали. Вони здійснювали облави, розшуки, допити, вилучали зброю в місцевого населення, розшукували дезертирів, карали тих, хто не сплачував податки та ухилявся від виконання повинностей, тобто виконували каральні й поліцейські функції. У 1831 — 1832 рр. частину полків було розпущено, а частину відправлено для служби на Кавказ або на кордон у Бессарабію.

За службу малоросійським козакам було скасовано недоїмки на суму 2 345 792 рублів, зменшено оброчний податок із 8 до 4 рублів. Уряд також закріпив землю в довічне користування з правом продажу, але тільки представникам свого стану. Узаконювалося право торгівлі спиртними напоями, військова служба в рекрутських рядах залишалася терміном на 15 років.

Після придушення Польського повстання 1830—1831 рр. імперський уряд посилив політику русифікації Правобережної України, викорінюючи там прояви польської культури. Спеціально створена в 1831 р. Комісія у справах західних губерній за наказом Миколи I мала «привести всі західні землі у відповідність до великоруських губерній в усіх сферах життя».

ЦІКАВІ ФАКТИ

Російський уряд добре розумів, що результат Польського повстання на Правобережжі залежить від його підтримки місцевим селянством. Головнокомандувач російських каральних військ фельдмаршал Ф. Остен-Сакен звернувся до українських селян Правобережжя. «Не вірте їм [полякам], — закликав він, — і тих, хто буде намовляти й силувати до бунту, намагайтеся схопити й доправити начальству. Ви вже ніколи не будете належати тим поміщикам, які повстануть проти законної влади». Зміст цієї відозви, яку читали в усіх православних церквах Правобережжя, селянство зрозуміло як можливість звільнитися від своїх панів-гнобителів. Вони хапали бунтівників і передавали їх російській владі. Після придушення повстання селянство дійсно не повернулося під владу заарештованих за участь у повстанні поміщиків, проте замість них до маєтків прийшли нові господарі, які отримали їх від влади.

УКРАЇНА І СВІТ

Масонство, російський опозиційний та польський національно-визвольний рухи на українських землях у складі Російської імперії були складовими процесів боротьби проти реакції й абсолютизму, за права людини і демократію, що розгорталися в цей час у Європі. Вони спонукали небайдужих до долі Батьківщини українських діячів замислитися над шляхами її розвитку й сприяли цим розвитку українського національного відродження.

Тогочасна європейська громадська думка із симпатією поставилася до виступу російських декабристів і боротьби польських повстанців з російською імперською владою. Зросла також увага правлячих кіл деяких європейських держав до українського руху.

На Правобережжі російська мова стала єдиною офіційною мовою, протягом кількох місяців на неї перейшли всі школи й судочинство. Кременецький ліцей, що був центром польської освіти та культури, ліквідували. За звинуваченнями в участі в повстанні зі 100 тис. польських дворян Правобережжя позбавили маєтків і вивели із дворянського стану 64 тис. осіб. У краї було закрито 61 католицький монастир і більшість костьолів. Населенню заборонялося відзначати католицькі свята й було запроваджено порядок, за яким усю парафію перетворювали на православну, якщо був хоч один бажаючий стати православним. У 1839 р. греко-католицьку церкву на Правобережжі заборонили й об’єднали з православною. Закриття греко-католицьких церков у краї відбувалося примусово, незважаючи на протести віруючих.

Визначте основні форми соціальних протестів населення цього періоду.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Тогочасний високопосадовець Російської імперії О. Аракчеєв щодо селянських протестів зазначав, що це «справа небезпечна, і приховувати цю небезпеку є злочином. Народ уже не той, яким був 25 років тому. Узагалі кріпацтво є пороховим льохом під державою. Коли-небудь із чогось треба починати... ніж чекати, як почнеться знизу від народу».

4 СОЦІАЛЬНІ ПРОТЕСТИ. Головними причинами соціальних протестів приватновласницького селянства в першій половині XIX ст. стали посилення визиску власниками маєтків та зловживання імперських чиновників.

Звільнитися від особистої залежності, отримати землю й стати вільними виробниками — ось те, чого селянство прагнуло досягти своєю боротьбою. Протести відбувалися в різних формах: псування панських знарядь праці, відмова відробляти панщину й виконувати повинності, підпали садиб господарів маєтків.

Намагаючись розв’язувати суперечки законним шляхом, селянство почало подавати скарги до місцевої адміністрації про зловживання власників маєтків. Проте імперський уряд відповів на це забороною приватновласницьким селянам скаржитися на своїх господарів під загрозою покарання. Безвихідь спричиняла спалахи люті з боку селянства та розправи з управителями й господарями маєтків. У відповідь на це влада стала приборкувати бунтівні села військами, а винних у заворушеннях селян тисячами відправляти на заслання й каторгу. Лише в 1822—1833 рр. з українських земель до Сибіру заслали понад 12 тис. селян-бунтівників.

У першій половині XIX ст. набули поширення масові втечі приватновласницьких селян із Лівобережжя та Правобережжя. Тікали поодинці, сім’ями, групами й навіть селами. Більшість із них вирушали на Південь або землі Донського й Чорноморського козацького війська. Уряд уживав заходів щодо розшуку, повернення та покарання втікачів. Проте зупинити хвилю втеч, не ліквідувавши її причину, було неможливо.

Найбільше виступів приватновласницьких селян відбувалося на Правобережжі. Спочатку вони потерпали тут від сваволі польських панів, а після придушення повстання 1830— 1831 рр. і конфіскації маєтків його учасників — через визиск нових орендарів маєтків і примусове утворення тут військових поселень. В окремих районах боротьба набула запеклого та тривалого характеру.

Військові поселення — система утримання армії в Російській імперії в 1817—1857 рр., за якою військова служба поєднувалася із сільськогосподарською працею.

У Волинській губернії селяни пані Закашевської чинили опір своїй господарці протягом 1811 —1847 рр. Масові екзекуції (тілесні покарання), здійснювані військовими на прохання поміщиці, не змогли їх заспокоїти. Визнавши свою поразку, Закашевська продала маєток. Проте селянство відмовлялося коритися і новому господарю — пану Загрязь-кому. Він довго не витримав і того ж року звернувся з проханням до російського уряду викупити в нього маєток у власність держави. Загрязький писав, що в селян укорінилися думки про волю, «і я не бачу ніяких засобів, щоб їх приборкати».

Крім приватновласницьких селян, у протестах брали участь інші групи населення. Зокрема, під час неврожаю 1832—1833 рр. протестували державні селяни Лівобережжя й Південь. Хвилю невдоволення викликало на українських землях запровадження тут військових поселень. У 1817 р. першими повстали колишні бузькі козаки, очолювані сотником Федором Барвінським на Херсонщині. Виступ жорстоко придушили, спалахнуло повстання серед іншої частини бузьких козаків, розселених у районі міста Чугуєва на Харківщині. Великі виступи військових поселенців відбулися також у селищах Базилівка (1817—1818 рр.) та Шебелинка (1829 р.).

Особливо запеклого характеру набула в цей період боротьба приватновласницьких селян на Поділлі, очолюваних Усти-мом Кармелюком. Протягом 1813—1835 рр. повстанські загони під його керівництвом здійснили понад тисячу нападів на окремі маєтки та урядові установи, розправилися з тими, на кого мали образу селяни.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Із розпоряджень російського уряду про придушення виступів кріпосних селян

308. Для утримання кріпаків у покорі й доброму порядку поміщик має право використовувати домашні засоби виправлення і покарання за власним розсудом, але без каліцтва і тим паче небезпеки для їхнього життя...

311. За провини проти власника або його прав, так само як і за проступки поліцейські, кріпаки на його прохання піддаються поліцейському покаранню з поверненням до попереднього житла, або утриманню в упокорювальних і робітних домах на строк, самим власником визначений.

388. Заколотом проти влади. вважається і всяке заворушення селян або дворових людей проти своїх поміщиків, власників або управляючих і проти волосних та громадських управлінь.

1108. За всяке вперте непідкорення, хоч без явного повстання, панам своїм чи особам, яким від них на законній підставі передано їхню владу цілком або з обмеженнями, кріпаки в разі, коли власник, не бажаючи

сам використати наданих йому за законом домашніх виправних засобів, повідомить про це належне начальство, піддаються, зважаючи на обставини. покаранню різками від 20 до 50 ударів. Із цього виключаються лише випадки, коли вони не підкорилися наказам, які суперечать закону і виконання яких зробило б їх самих учасниками в злочині.

1909. Кріпаки за подання на поміщиків своїх заборонених законом скарг піддаються покаранню різками до 50 ударів.

? Робота в парах. Опрацюйте джерело і дайте відповіді на запитання: 1. Чиї інтереси захищали розпорядження російського уряду: поміщиків чи кріпосних селян? Наведіть за текстом документа факти, які підтверджують вашу думку. 2. Що свідчить про те, що кріпосні селяни були абсолютно безправними і перебували в повній залежності від своїх володарів? 3. Чому російський уряд карав селян за подачу скарг на поміщиків?

Для боротьби з повстанцями російський уряд створив спеціальну комісію. Водночас власники маєтків, не покладаючись на владу, організовували власні загони. Два роки вони полювали на У. Кармелюка, поки він випадково не загинув від кулі, випущеної із засідки польським паном. Після того владі знадобилося ще п’ять років, щоб остаточно придушити повстанський рух. Українське населення Поділля зберегло пам’ять про У. Кармелюка, присвятивши йому численні пісні, перекази й легенди.

НА ПІДСТАВІ ФАКТІВ, РОЗГЛЯНУТИХ У ПАРАГРАФІ, СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

■ роль масонства в поширенні опозиційних настроїв на українських землях;

■ зв'язок російського опозиційного руху декабристів з українськими землями;

■ значення Польського повстання 1830—1831 рр. для Правобережної України;

■ роль соціальних протестів у тогочасному суспільному житті українських земель.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

Грудень 1825 р. — січень 1826 р. — виступи учасників російського руху декабристів на Київщині.

Березень—травень 1831 р. — дії учасників Польського повстання 1830—1831 рр. на Правобережній Україні.

1813—1835 рр. — повстанський рух під проводом Устимг Кармелюка на Поділлі.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Перевірте набуті знання за допомогою навчальної гри «Аукціон». Правила гри. На аукціоні учасники й учасниці можуть «придбати» бали за свої знання як розрахункову одиницю. Для цього треба давати правильні відповіді на запитання ведучого/ведучої, який/яка визначає, скільки балів за кожне запитання можна отримати. Повторення відповідей не враховується.

2. Висловіть обґрунтоване судження про те, чи був корисним масонський рух для українського національного відродження. 3. На думку українського історика першої половини XX ст. С. Єфремова, «провідне значення в декабристському русі відігравали саме організації, які діяли на українських землях». Висловіть свою думку щодо цього твердження. 4. Які зміни відбулися в політиці Російської імперії щодо Правобережної України після придушення нею Польського повстання 1830— 1831 рр.? 5. Чи можна вважати соціальні протести несуттєвим чинником життя тогочасних українських земель? Поясніть свою думку.

6. Покажіть на карті місця, пов'язані з розгортанням масонства, російського й польського рухів, соціальних протестів на українських землях. 7. Колективне обговорення. Проведіть дискусію за проблемою «Роль

загальноросійського і польського визвольних рухів в історії України». 8. Проаналізуйте розбіжності в цілях українського, російського й польського рухів на території України.

9. Робота в парах. За додатковими джерелами інформації познайомтеся з виданням «Українські декабристи чи декабристи на Україні» (Рух декабристів очима істориків 20-х рр. ХХ ст.). Представте на обговорення класу повідомлення про сутність дискусії тогочасних українських істориків щодо декабристського руху. Висловіть своє ставлення до оцінок декабристів, які висувалися в ті роки українськими істориками. 10. Робота в малих групах. За додатковим джерелами інформації познайомтеся з перебігом подій на Правобережній Україні під час Польського повстання 1830—1831 рр. Представте класу, як би їх описали: 1) польський повстанець; 2) місцевий український селянин; 3) військовий російської армії, який брав участь у придушенні повстання; 4) український дворянин із Лівобережної України; 5) французький журналіст, що перебував тут у цей час; 6) представник місцевої єврейської спільноти. Проведіть конкурс між групами на краще виконання завдання.

Практичне заняття за розділом І. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

ПРИГАДАЙТЕ:

1. Коли утворилося та скільки проіснувало Кирило-Мефодіївське братство? 2. Назвіть засновників Кирило-Мефодіївського братства. 3. Наведіть прояви участі Т. Шевченка в Кирило-Мефодіївському братстві. 4. Коли відбулися повстання декабристів і Польське повстання?

МЕТА: спираючись на знання, отримані впродовж опрацювання матеріалу розділу, розвивати вміння працювати з контурною картою, удосконалювати навички групової роботи, вміння працювати з історичними джерелами, систематизувати матеріал та знаходити необхідне в додаткових джерелах інформації.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Повторити матеріал до розділу.

2. Підготувати усне або письмове повідомлення про відображення у програмових документах Кирило-Мефодіївського братства минулого/майбутнього України.

3. Підготувати усні або письмові повідомлення з аналізом літературних творів Тараса Шевченка в контексті розвитку українського національного відродження/руху.

4. В усній або письмовій формі скласти порівняльну таблицю «Уявлення про майбутнє України представників українського, польського й російського національно-визвольних та опозиційних рухів».

ХІД ЗАНЯТТЯ

Робота з контурною картою (завдання виконуються на відповідних картах)

1. Зафарбуйте суцільну українську територію.

2. Укажіть межі губерній і земель, створених російською владою на українській етнічній території станом на 1802 р., і надпишіть їхні назви.

3. Підкресліть назви губерній, де відбувався набір до військових формувань у складі російської армії.

1) російсько-турецької війни 1806—1812 рр. — синім кольором;

2) російсько-французької війни 1812 р. — зеленим кольором.

4. Заштрихуйте території приєднання до Російської імперії в результаті:

1) російсько-турецької війни 1806—1812 рр. — чорним кольором;

2) Віденського конгресу 1815 р. — червоним кольором;

3) російсько-турецької війни 1828—1829 рр. — зеленим кольором.

5. Зафарбуйте регіони сільськогосподарської спеціалізації на українських землях.

6. Підпишіть назви й позначте різними умовними позначеннями:

морські торговельні порти; центри ярмаркової торгівлі;

міста, де були розташовані перші машинобудівні підприємства; центри торгівлі хлібом.

7. Підпишіть міста й позначте різними умовними позначками:

• місто, де діяв патріотичний гурток українських дворян-автономістів;

• міста, які були центрами українського відродження в цей період;

• місто, де діяло Кирило-Мефодіївське братство;

• міста, у яких діяли масонські ложі;

• місця діяльності найбільших російських опозиційних організацій руху декабристів;

• місце діяльності управи «Польського патріотичного товариства».

8. Заштрихуйте різними кольорами території, охоплені:

• виступом Чернігівського полку під час російського опозиційного руху декабристів;

• Польського повстання 1830—1831 рр.;

• соціальними протестами військових поселенців;

• повстанським рухом, очолюваним Устимом Карме-люком.

II. Робота з джерелами

Ознайомтеся із запропонованим матеріалом і виконайте завдання до нього.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Зі «Статуту слов'янського братства Св. Кирила і Мефодія» (уривки)

Головні ідеї:

1. Визначаємо, що духовне і політичне об'єднання слов'ян є тією справжньою метою, якої вони повинні прагнути.

2. Визначаємо, що при об'єднанні кожне слов'янське плем'я повинно мати свою самостійність, а такими племенами вважаємо: південно-русів (українців — Авт.), північно-русів (росіян — Авт.), білорусів, поляків, чехів зі словенцями, лужичан, ілліросербів із хуруганами (хорватами — Авт.) і болгар.

3. Визначаємо, що кожне плем'я повинно мати народне правління і дотримуватися повної рівності співгромадян за їх народженням, християнським віросповіданням і станом.

4. Визначаємо, що правління, законодавство, право власності й освіта у всіх слов'ян повинні ґрунтуватися на святій релігії Господа нашого Ісуса Христа.

5. Визначаємо, що при такій рівності освіченість і чиста мораль повинні служити умовою участі в правлінні.

6. Визначаємо, що має існувати спільний Слов'янський собор із представників усіх племен.

Головні правила товариства:

1. Товариство утворюється з метою поширення вище викладених ідей переважно через виховання юнацтва, літературу і примноження членів товариства. Товариство визначає своїми покровителями Св. Кирила і Мефодія і приймає своїм знаком перстень або ікону з іменами чи зображенням цих святих...

8. Товариство буде прагнути викорінення рабства і всякого примушення бідних класів, а водночас і повсюдного поширення грамотності.

9. Як все товариство в цілому, так і кожний член окремо повинні узгоджувати свої дії з євангелійськими правилами любові, покірності й терпіння; правило ж «мета виправдовує засоби» товариство визначає безбожним.

? Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Як кирило-мефодіївці планували вирішити питання державності українців? 2. Якими шляхами члени братства збиралися розв'язувати соціальні проблеми? 3. Яка роль надавалася християнській ідеї? 4. Як члени братства збиралися поширювати свої погляди? 5. Проаналізуйте оприлюднені у джерелі уявлення з позиції формування прав і свобод людини.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Місце Т. Шевченка в українському національному відродженні

Напрочуд цікава особистість Тараса Шевченка (1814—1861) поєднувала в собі геніального поета, талановитого художника та, без перебільшення, творця нової української ідеології, яка відіграла важливу роль у формуванні національної свідомості українців. Те, що саме він став людиною-символом доби пробудження самосвідомості українського народу, невипадково. Його особистість і поезія найповніше втілили риси, притаманні національному характеру українців.

Життєвий шлях Т. Шевченка уособлював долю його народу.

Визначальною рисою світогляду Т. Шевченка було несприйняття будь-яких форм соціального гноблення. Колишній кріпак, який за власним досвідом розумів почуття поневолених людей, він нещадно викривав усі ганебні прояви кріпацтва: торгівлю «хрещеною власністю», безправність селян і знущання над ними панів. Він не вірив у поступові реформи й закликав силою знищити існуючі порядки.

Соціальне гноблення українців поет пов'язував з імперським пануванням над своєю Батьківщиною, де «орел чорний сторожем літає». У поезіях він зображував героїчне минуле козацької України. Проте, на відміну від інших українських поетів-романтиків, він не лише тужив за минулим, а й шукав у ньому сили для боротьби проти існуючої дійсності. Т. Шевченко намагався не дати українцям «приспати» себе, допомогти їм розгорнути боротьбу за визволення Батьківщини. Важливе значення мала проголошувана ним необхідність поєднання боротьби за національне й соціальне визволення.

Свої поезії — заклики до єднання в спільній боротьбі — Т. Шевченко передавав відомим діячам національ

ного відродження слов'ян П. Шафарику та А. Міцкевичу. Завдяки цьому українське питання ставало зрозумілим для європейців.

Т. Шевченко різко засуджував прояви «малоросійської ментальності». Злочином проти свого народу, на його думку, було те, що нащадки козацької старшини йшли служити імперії, зрікалися рідної мови й культури. Велике значення мало те, що поет вважав український національний рух складовою визвольної боротьби всіх слов'янських народів. Він мріяв, «щоб усі слов'яни стали добрими братами».

У своїх поезіях Т. Шевченко вперше поєднав різні народні діалекти, завдяки чому українська мова засяяла яскравими барвами. Його твори з однаковим захопленням читали представники різних соціальних верств. Завдяки цьому, долаючи суперечності, вони все більше відчували себе представниками нової духовної спільноти — української нації.

Важко переоцінити значення Т. Шевченка та його поезій для українського націотворення. Український громадський і політичний діяч Ю. Охримович писав: «Поезія Шевченка має для нас епохальне значення: вона зробила з темної етнографічної маси націю, вона розбила назавжди можливість існування українського руху як «південно-руського провінціалізму». Творчість Т. Шевченка стала своєрідною межею в розвитку української національної свідомості. Увесь подальший український національний рух тією чи іншою мірою виводився з його поезії.

? Робота в парах. У вигляді тез сформулюйте основні прояви впливу особистості Т. Шевченка на український національний рух.

III. Робота в малих групах

У складі відповідних малих груп учні та учениці обговорюють результати роботи над повідомленнями, у яких аналізується літературна творчість Тараса Шевченка в контексті розвитку українського національного відродження/руху, або виконання порівняльної таблиці «Уявлення про майбутнє України представників українського, польського й російського національно-визвольних та опозиційних рухів».

IV. Підсумки заняття

Учні та учениці самостійно визначають, чим проведене практичне заняття було корисним для них.

Узагальнення за розділом І. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

I. Ігрові завдання

1. Об’єднайтеся у дві-три команди та проведіть конкурс знавців термінів і понять розділу. Для перемоги в ньому необхідно навести найбільшу кількість правильних визначень.

Рекомендований перелік термінів і понять: рекрутська повинність, русифікація, Азовське козацьке військо, Чорноморське козацьке військо, кріпосне право, товаризація, індустріальна революція, чумаки, порто-франко, історична пам’ятка, національна ідея, асиміляція, автономіст, національна самосвідомість, масонство, декабристи.

2. Об’єднайтеся в команди й проведіть гру «Чотири зупинки».

Правила гри. Кожна команда отримує завдання розповісти, що вона побачила на визначених чотирьох зупинках уявної «машини часу», яка перенесла їх у минуле. Гру можна провести за одним із запропонованих сценаріїв.

Варіант I: ви супроводжуєте іноземного мандрівника, який перебував в цей час на українських і сусідніх із ними землях. Розіграйте невеликі інсценізації того, про що ви дізналися, перебуваючи разом із ним у зазначених чотирьох місцях. Для досягнення більшої історичної достовірності рекомендуємо звернутися до додаткових джерел інформації: 1) учасники Новгород-Сівер-ського гуртка обговорюють, що вони збираються зробити для України; 2) ко-заки-задунайці переходять на бік Російської імперії; 3) події Польського повстання 1830—1831 рр. на Правобережній Україні; 4) засідання Кирило-Мефодіївського братства обговорює майбутнє України.

Варіант II: ви супроводжуєте француза, який приїхав до свого родича, що

проживав у Південній Україні. Розіграйте невеликі інсценізації того, про що ви дізналися, перебуваючи з ним у зазначених чотирьох місцях. Для досягнення більшої історичної достовірності рекомендуємо звернутися до додаткових джерел інформації: 1) розбудова Одеси; 2) у маєтку колоніста Південної України, де займаються виноробством; 3) в орендованому маєтку Правобережної України після придушення там Польського повстання 1830— 1831 рр.; 4) чумаки на привалі розповідають про своє життя та працю.

3. Об’єднайтеся в пари та підготуйте уявні діалоги, які могли відбутися між:

1) українським і польським масонами про те, чого вони прагнуть досягти;

2) польським патріотом із Правобережної України й українським дворянином-автономістом із Лівобережної України;

3) італійським колоністом, членом організації «Молода Італія» з Одеси й учасником українського національного відродження; 4) російським слідчим й учасником Кирило-Мефодіївського братства.

II. Спільне обговорення

У складі малих груп або колективно обговоріть наведені питання:

1) вплив індустріальної революції на розвиток міст, торгівлі, транспорту, соціальну структуру суспільства українських земель у складі Російської імперії;

2) роль Харківського й Київського університетів як центрів українського національного відродження/руху;

3) значення діяльності Кирило-Мефодіїв-ського братства для українського національного відродження/руху;

4) особливості розгортання українського національного відродження/руху в цей період.

Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом І. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

 

 

Це матеріал з підручника "Історія України" (з поглибленним вивченням історії) за 9 клас Гісем, Мартинюк 2022

 




Попередня сторінка:  5. Початок українського національного ...
Наступна сторінка:   7. Політика Австрійської імперії та со...



^