Інформація про новину
  • Переглядів: 421
  • Дата: 13-01-2022, 03:22
13-01-2022, 03:22

3. Соціально-економічне становище на українських землях

Категорія: Історія України та громадянська освіта





Попередня сторінка:  2. Козацтво після ліквідації Запорозьк...
Наступна сторінка:   4. Початок українського національного ...

Згадайте, як колонізували Південь України наприкінці XVIII століття.

Як ви розумієте значення понять «панщина», «кріпацтво»?

Чи пам’ятаєте ви, що ремісничі цехи і мануфактури відігравали важливу роль в економічному й соціальному житті українських земель? Що вам про це відомо?

Упродовж уроку доберіть факти, що свідчать про суттєві зміни в економічному житті українських земель першої половини ХІХ століття.

 

1. Аграрний характер економіки. Кріпацтво

Наприкінці XVIII - у першій половині ХІХ століття в економіці українських земель і надалі переважав аграрний сектор: більшість населення була зайнята в сільському господарстві. Як і раніше, діяла кріпосницька система, проте поміщицьке землеволодіння переживало кризу: багато поміщицьких господарств розорялося через застарілі методи господарювання та неефективне використання прибутків. Щоб уникнути цього, частина поміщиків покращували свої господарства якісно. Вони використовували працю вільнонайманих робітників; сільськогосподарські машини: сіялки, віялки, молотарки;

застосовували добрива; вирощували технічні культури: тютюн, льон, цукрові буряки, які слугували сировиною для промисловості. Такий спосіб розвитку господарства називають інтенсивним.

Проте більшість землевласників через необізнаність, небажання витрачати кошти на нові знаряддя праці й традиційність поглядів підвищували прибутки, примушуючи кріпаків більше працювати та нерідко відбирали в селян землю. Такий спосіб господарювання називають екстенсивним. На початку ХІХ століття в Російській імперії діяв закон, який обмежував панщину трьома днями, однак поміщики запровадили уроки — обсяг робіт, що землевласник визначав на один день, але реально селянин міг виконати його лише за два-три дні, та місячину — щоденну панщину за місячну норму харчів для селянина, котрий втратив земельний наділ.

Щоб зекономити державні кошти на утримання армії, в 1817 році були створені військові поселення, які проіснували до 1857 року. Частину державних селян Слобідської, Центральної та Південної України перетворили на військових поселенців і змусили одночасно нести військову службу й виконувати сільськогосподарські роботи. Життя селян-воїнів було розписано погодинно. А важка польова праця почергово змінювалася не легшою військовою муштрою.

1. Як частина поміщиків намагалась уникнути розорення?

2. Що перешкоджало звільненню селян від кріпацтва?

3. Коли й чому на теренах України були створені військові поселення?

Історія в цифрах

Кількість в Україні селян-кріпаків у кінці XVIII — на початку ХІХ століття (у відсотках до загальної кількості селян певного регіону)

1. Користуючись діаграмою, визначте, в яких регіонах України кріпаків було найбільше, а в яких — найменше. Чим це зумовлено?

Детальніше про... життя військових поселенців

Військовим поселенцям не так допікала тяжка праця, як дріб’язкова регламентація їхнього приватного життя, майже як у казармі. Для них навіть будували своєрідні казарми, розраховані на спільне проживання чотирьох сімей. Одружитися військовий поселенець міг тільки з дозволу начальства, а корів мав доїти за командою капрала. За непослух поселян, навіть жінок, жорстоко карали різками, штрафували. Такий

найжахливіший вид рабства (саме так оцінювали життя військових поселенців дослідники) викликав часті бунти.

1. Що спільного та відмінного між військовими поселенцями і козаками?

2. Початок промислової (індустріальної) революції

Переробку сировини та виготовлення з неї товарів називають промисловістю або індустрією (в перекладі з латинської мови — старанність, діяльність). До 30-х років ХІХ століття більшість промислових підприємств становили мануфактури, базовані на ручній праці головно селян-кріпаків, та ремісничі цехи. Кустарними промислами (доморобством) — варінням селітри, виробництвом будівельних матеріалів, ткацтвом, обробкою шкіри, миловарінням — займалися здебільшого мешканці сіл.

У 1830-х роках на українських землях розпочалась індустріальна революція (промисловий переворот) — перехід від ручної праці до машинної, найперше в харчовій (виробництво цукру, олії, борошна) та легкій промисловості (виробництво скла, свічок, сукна, мила). З початком промислового перевороту створюють фабрики і заводи, тобто підприємства, в яких ручну працю було частково замінено спеціальними пристроями — машинами. Згодом поширили використання парових машин. Вони виробляли енергію, що приводила в дію верстати. Зросла чисельність промислових підприємств. На фабриках і заводах люди працювали, зазвичай, за мізерну плату, але то вже були особисто вільні наймані робітники, а не кріпаки.

Провідне місце у промисловості українських земель належало цукроварінню, яке розвивали здебільшого на Правобережжі, де були ґрунти, сприятливі для вирощування цукрових буряків. Новий якісний розвиток отримала сукнярська галузь, в якій використовували парові машини. Регіонами сукнарства стали Поділля і Чернігівщина. На Криворіжжі та Донецькому кряжі започаткували металургійну і вугледобувну промисловості, оскільки там відкрили великі поклади залізної руди й кам’яного вугілля. А в містах — Кременчуці, Луганську, Києві, Катеринославі (Дніпрі), Ромнах, Шостці, Харкові — розвивали машинобудування. На заводах виготовляли віялки, гідравлічні преси, парові котли, а також забезпечували потреби армії і флоту. Промисловий переворот спричинив появу нових соціальних верств — підприємців і найманих робітників — та сприяв зростанню міст і міського населення.

1. Які форми організації промислового виробництва існували на українських землях до 30-х років ХІХ століття?

2. Що таке індустріальна революція (промисловий переворот)?

3. Які галузі промисловості розвивали на теренах України найактивніше?

3. Нова модель соціально-економічного розвитку Півдня України. Торгівля

Особливо динамічні зміни відбувалися на Півдні України. Люди активно заселяли степи з родючими ґрунтами. Російські та українські поміщики переселили сюди частину своїх кріпаків і намагалися запроваджувати звичні для них порядки, однак кріпаків на Півдні України було порівняно мало — близько 25%, отож було небагато і господарств, заснованих на підневільній праці. Натомість іноземці (німці, болгари та інші), яких російський уряд закликав сюди переселитися, й українці (колишні козаки, відставні солдати, кріпаки-втікачі), котрих запросили землевласники, заселяли край на

пільгових умовах, а подекуди і самочинно. Вони працювали на землі або особисто, або використовували найманих робітників, продовжуючи традиції хутірської системи господарювання. На великих масивах південноукраїнських степів вирощували зернові культури, насамперед озиму пшеницю на експорт. Розвивали степове тваринництво. Його продукти реалізовували на внутрішніх ринках Російської імперії та експортували до країн Західної Європи.

Південні портові міста — Одеса й Миколаїв, Херсон і Маріуполь, промислові — Олександрівськ (Запоріжжя) та Нікополь потребували багато робочих рук. Тож вигідне розташування приморських міст як осередків торгівлі або виникнення промислових міст біля джерел сировини (покладів корисних копалин) співпало в часі з прибуттям у Південну Україну значної кількості вільних людей. Відтак міста отримували достатньо робочої сили й активно розвивались. У цьому регіоні України утвердилася нова модель соціально-економічного розвитку, яка ґрунтувалася на вільнонайманій праці, європейському досвіді та українських традиціях.

Зростання попиту на сільськогосподарську і промислову продукцію та сировину стимулювало подальший розвиток товарного виробництва та збільшення обсягів внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Зовнішню торгівлю становили імпорт (ввезення товарів) та експорт (вивезення товарів). Оптову зовнішню (міжнародну) торгівлю найактивніше здійснювали через причорноморські порти. Завдяки активній міжнародній торгівлі найбільшим містом краю стала портова Одеса. У 1817-1859 роках Одеса була відкритим вільним портом (порто-франко). Це — режим, за якого дозволено без мита ввозити та продавати зарубіжні товари. Роздрібну торгівлю здійснювали на базарах і в крамницях. Водночас місцем, де не лише займалися роздрібною торгівлею, а й укладали контракти (угоди) на як регіональну, так і міжнародну торгівлю, залишалися традиційні для українських земель ярмарки. Їх у різний час проводили в тому чи іншому місті. Найбільшим був Контрактовий ярмарок у Києві — щороку в січні. Однією з форм внутрішньої суходільної торгівлі залишався чумацький промисел — перевезення товарів на возах, запряжених здебільшого волами, і торгівля тими товарами. Чумакування було давнім купецьким, торговельно-візницьким промислом українців на території Великого Степу, яким займалися різні верстви населення.

Чумаки транспортували різноманітні товари: сіль, цукор, рибу, фрукти, зерно, а також торгували ними з метою утримання прибутку. Подорожували чумаки валками — гуртом з кількох десятків возів.

1. Які особливості заселення й освоєння Півдня України?

2. На чому ґрунтувалася нова модель соціально-економічного розвитку Південної України?

3. Як пов’язані поняття «порто-франко» та «міжнародна торгівля», «ярмарки» та «чумацький промисел»?

Господарство українських земель наприкінці XVIII - у першій половині ХІХ століття

Господарство українських земель наприкінці XVIII - у першій половині ХІХ століття

Попрацюйте з картою.

1. Назвіть три райони спеціалізації сільського господарства.

2. Де вирощували баштанні культури й виноград?

3. Доведіть чи спростуйте твердження: «Товарним садівництвом займалися дбайливі господарі в усіх українських регіонах».

4. Яке місто в Україні було найбільшим банківським центром?

5. Де були зосереджені цукроварні та порцелянові й фаянсові мануфактури?

6. Видобуток яких корисних копалин відповідав потребам індустріальної революції? У яких українських регіонах видобували ці копалини?

Схема «Експорт-імпорт товарів на українських землях»

У той час, коли... на теренах України

існували військові поселення, ...

Тоді. у світі

в США Конгрес прийняв рішення, що прапор США буде складатися з 13 червоних та білих смужок і 20 зірок, кількість яких буде поповнюватися при збільшенні кількості штатів.

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— 30-ті роки ХІХ століття — початок промислового перевороту в українських землях;

— 1817 рік— створення на теренах України військових поселень;

— 1817-1859 роки — право порто-франко для Одеського порту.

2. Поясніть значення понять: «порто-франко», «чумакування», «індустріальна революція (промисловий переворот)».

3. Охарактеризуйте екстенсивний та інтенсивний методи господарювання. Який з них переважав в Україні на початку ХІХ століття? Чому?

4. Скориставшись схемою, складіть розповідь про розвиток торгівлі на українських землях.

 

 

Це матеріал з підручника Історія України за 9 клас Хлібовська 2022

 




Попередня сторінка:  2. Козацтво після ліквідації Запорозьк...
Наступна сторінка:   4. Початок українського національного ...



^