Згадайте, які українські землі найдовше зберігали автономію.

Як ви розумієте значення понять: «автономія», «фольклор».

Чи пам’ятаєте ви, що головним завданням Другої Малоросійської колегії була остаточна ліквідація автономії Гетьманщини? Що вам про це відомо?

Упродовж уроку з’ясуйте особливості українського національного відродження на Лівобережжі та Слобожанщині.

 

1. Тяглість козацького патріотизму. Автономістська ідея

На зламі XVIII-XIX століть на Лівобережжі сформувалась автономістська ідея, прихильники якої прагнули відновити козацьку автономію в межах Російської імперії. Таку думку підтримували представники кількох десятків українських дворянських родин, зокрема Полетики і Капністи. Центром автономістського руху стало місто Новгород-Сіверський. Члени Новгород-Сіверського автономістського гуртка поширювали твори, в яких, зокрема, позитивно оцінювали діяльність гетьманів Івана Мазепи та Павла Полуботка. Вони підготували проект відновлення козацького війська, але імперський уряд заборонив його здійснити. Тоді автономісти вирішили скористатися загостренням російсько-прусських відносин. 1791 року в місті Берліні Василь Капніст, полтавський землевласник і знаний в імперії поет, зустрівся з прусським канцлером, щоб заручитися підтримкою Пруссії на випадок збройної боротьби з Російською імперією. Проте такі дипломатичні зусилля не дали бажаних результатів. Прусський міністр запропонував повернутися до цього питання, якщо пруссько-російська війна дійсно почнеться. Однак невдовзі стосунки між обома державами нормалізувалися.

Важливу роль у формуванні сучасної національної свідомості відіграла книга «Історія русів», автором якої вважають Григорія Полетику. В ній розповідається про історичний розвиток України від найдавніших часів до 1769 року. Основна ідея твору — природне, моральне та історичне право кожного народу, зокрема українського, мати власну незалежну державу. Автор праці з жалем пише про ліквідацію гетьманства в часи імператриці Катерини ІІ, протестує проти кріпацтва, деспотизму, свавілля урядовців, що ставили себе понад законом, проти сваволі військ, релігійної нетерпимості, проявів невиправданої погорди до чужинців. Особливо захоплювався він козацькою добою та сміливо прославляв українських гетьманів.

Найпозитивніший персонаж твору — гетьман Богдан Хмельницький. Значна увага приділена гетьманові Івану Мазепі. Яскравий опис козацтва в «Історії русів» посилив інтерес до української минувшини.

Модним заняттям серед молодих дворян-інтелігентів було збирання і вивчення фольклору. В 1819 році Микола Цертелєв — грузин за походженням, росіянин за вихованням та українець за духом — опублікував у Петербурзі першу збірку українських історичних дум. Детальніше досліджував український фольклор випускник Московського університету, перший ректор Київського університету Михайло Максимович, нащадок українських козаків із Черкащини. 1827 року він уклав і опублікував збірку «Малоросійські пісні», згодом «Українські народні пісні», «Збірник українських пісень».

1. З яким містом та якими дворянськими родинами пов’язана автономістська ідея?

2. Яка основна ідея книги «Історія русів» невідомого автора?

3. Назвіть дослідників українського фольклору на початку ХІХ століття.

Детальніше про... видання «Історії русів»

«Історію русів» спочатку поширювали в рукописах. Перший датований список праці належить до 1818 року, а в 1848 році її видав у Москві виходець із Полтавщини Осип Бодянський, тодішній професор Московського університету.

Лише через сто років — у 1956-му — в Нью-Йорку побачило світ друге видання. Третє видання опубліковане в 1991 році в незалежній Україні. Історик Олександр Оглоблин назвав цей твір «декларацією прав української нації та вічною книгою України».

1. Висловіть припущення, чому «Історію русів» опублікували в Російській імперії лише раз.

Детальніше про. надання дворянських титулів нащадкам козацької старшини

Ще 1785 року Катерина ІІ зрівняла у правах козацьких старшин з російським дворянством. Для отримання дворянського титулу козацьким старшинам достатньо було надати родинні документи. Спочатку набуття дворянського титулу не

обумовлювалося надмірними труднощами, однак із приходом до влади в Російській імперії Павла І в 1796 році ситуація ускладнилася. Щоб довести законність своїх вимог, українські шляхтичі заглибилися в родинні архіви. Вони шукали документи, в яких старшинські звання офіційно визнавали і Річ Посполита, і Російська імперія. Саме ця дослідницька робота в домашніх архівах сприяла зануренню в історію, а отже — і національному відродженню на Лівобережжі.

2. Українське культурне відродження на Слобожанщині

На початку ХІХ століття визначальним осередком культурного відродження стала Слобожанщина. У 1805 році зусиллями місцевого українського землевласника і громадського діяча Василя Каразіна було відкрито Харківський університет.

Серед професорів університету переважали спочатку іноземці. Вони привнесли з Європи нові інтелектуальні течії, що дали поштовх українському національному відродженню. Це націоналізм, відображений у принципі «кожній нації — своя держава», та романтизм.

Його основні риси — інтерес до внутрішнього світу людини, захоплення фольклором і народними традиціями, вивчення історичного минулого. В Харкові навіть виник осередок романтиків, ключовими постатями якого були випускники університету: філолог Ізмаїл Срезневський, історик Микола Костомаров, поет, етнограф Левко Боровиковський, письменники Григорій Квітка-Основ’яненко та Петро Гулак-Артемовський. Свої фольклорні та історичні дослідження вони публікували в періодичних виданнях «Український вісник» (18161819 роки) і «Український журнал» (1823-1825 роки), а літературні твори — у збірках «Український альманах» і «Український збірник».

Важливою умовою культурного відродження стало формування сучасної української мови та літератури. Її зародження знаменував вихід у 1798 році трьох частин «Енеїди» Івана Котляревського — першого поетичного твору, написаного живою народною мовою. А 1818 року була видрукувана «Граматика малоросійського наріччя» Олексія Павловського, яку вважають першою науковою граматикою сучасної української мови.

1. Коли і з чиєї ініціативи відкрили Харківський університет?

2. Які нові інтелектуальні течії виникли на Слобожанщині?

3. Хто став основоположником нової української літератури?

Детальніше про...

відкриття Харківського університету

Проект Харківського університету український дворянин Василь Каразін представив російському імператору ще в 1802 році. Офіційне відкриття закладу відбулось у січні 1805 року. Місцеві землевласники виділили під університет 125 десятин землі. Купецтво

Харкова пожертвувало 181.008 рублів. Дворяни Слобожанщини внесли до фонду будівництва Харківського університету 400 тис. рублів, а дворяни Катеринославщини — 108.260 рублів.

Іван Котляревський (1769 - 1838)

Ім’я (повне). Іван Петрович Котляревський.

Народження. Народився ув місті Полтаві.

Походження. Батько, дрібний дворянин, служив канцеляристом у магістраті. Дитячі та юнацькі роки минули в Полтаві, де ще були свіжими спогади про її козацьке минуле.

Освіта. Початкову освіту здобув, імовірно, в місцевій парафіяльній школі. Згодом навчався в Полтавській духовній семінарії, однак духовна кар’єра його не приваблювала.

Особистість та суспільно-політичне і творче життя. Іван Котляревський першим використав розмовну українську мову, написавши нею сатиричну поему «Енеїда». Цю поему історик літератури Сергій Єфремов назвав «першою ластівкою українського національного відродження». Іван Котляревський перебував на військовій службі, зокрема брав участь у російсько-османській війні 1806-1812 років, де відзначився хоробрістю при взятті фортець Бендери та Ізмаїл і при виконанні дипломатичних доручень. Під час фран-ко-російської війни в 1812 році сформував український козацький полк. Вийшовши у відставку, влаштувався наглядачем у Будинку для дітей збіднілих дворян, котрий з часом став одним із кращих навчально-виховних закладів. Згодом очолив Полтавський вільний театр, в якому 1819 року поставили його п’єсу «Наталка Полтавка», згодом — «Москаль-чарівник» — перші українською мовою і з народної тематики. Викупив з кріпацтва талановитого актора Михайла Щепкіна. Був учасником масонської ложі «Любов до істини» й таємного Малоросійського товариства, почесним членом «Вільного товариства любителів російської словесності». Брав участь у роботі «богоугодних» закладів — притулків для незаможних, старих і немічних людей.

1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Івана Котляревського: «Енеїда», театр, громадський діяч, військовий, благодійність.

3. Початки українського національного відродження

Політика Російської імперії щодо України викликала активізацію українського національного руху, який історики називають

українським національним відродженням. Перший етап —

фольклорно-етнографічний (романтичний) тривав упродовж 1830-х-1850-х років і був характерним збиранням та публікацією народних пісень, вивченням історії, свого народу. Соціальною основою національного відродження було українське селянство, яке зберегло українську мову, звичаї і традиції, але його рушійною силою стали патріотично налаштовані представники української інтелігенції (люди інтелектуальної праці). Перше покоління української інтелігенції складалося переважно з частини дворян, вихідців зі старої козацької старшини, синів священників, містян і козаків. Українське національне відродження розпочалося в Лівобережній Україні й на Слобожанщині — регіонах, де найкраще збереглася пам’ять про козацьке самоврядування та Гетьманщину. На його становлення вплинули традиції української державності та українська культура і, водночас, ідеї Французької революції XVIII століття, погляди німецького філософа Йоганна-Готфріда Гердера та поета-романтика Джорджа Гордона Байрона, котрі проголошували цінність кожного народу, його право на історичне буття.

1. За схемою складіть усну розповідь про початок українського національного відродження.

Із відкриттям у 1834 році Київського університету центр українського національного руху перемістився до Києва. В січні 1846 року в Києві виникла перша організація новочасної української інтелігенції — Кирило-Мефодіївське товариство (братство). Ініціаторами її

заснування були молоді люди, пов’язані з Київським університетом: професор університету Микола Костомаров, студент останнього курсу Василь Білозерський, чиновник канцелярії київського генерал-губернатора Микола Гулак, письменник, фольклорист Пантелеймон Куліш. Членами товариства були: полтавський поміщик Микола Савич, педагог Дмитро Пильчиков, студенти Київського університету

Опанас Маркевич, Олександр Нав-роцький, Іван Посяда, Георгій

Андрузький, Олександр Тулуб. Дружні стосунки з братчиками підтримував Тарас Шевченко. Ще близько ста осіб знали про існування товариства, хоча й не належали до нього. Братство було назване іменами відомих просвітників Кирила і Мефодія. Мета і завдання організації викладені у програмних документах: «Книга буття українського народу» (або «Закон Божий») і Статут Слов’янського братства Святих Кирила і Мефодія. Їхніми авторами вважають Миколу Костомарова та Василя Білозерського. Головним напрямком своєї діяльності Кирило-Мефодіївське товариство вважало утвердження державної незалежності України з демократичним ладом. Братчики критикували самодержавство та кріпацтво, а чинний устрій хотіли змінити на федерацію вільних слов’янських народів (за зразком США) з центром у Києві. Україна як «фактично» «незалежна держава, мала стати повноправною учасницею федерації. Свої ідеї члени товариства поширювали за допомогою прокламацій (звернень) «До братів українців» та «До братів великоросів і

поляків». Братчики займалися науковою діяльністю, піклувалися про розвиток національної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг, працювали над програмами навчання в початкових школах. Василь Білозерський уклав «Проєкт про створення в Україні ремісничих шкіл».

У березні 1847 року за доносом одного зі студентів товариство було викрите, а його учасники — засуджені та вислані в різні губернії Російської імперії. Розгром організації завдав відчутних втрат лавам активних діячів українського національного руху, однак знищити остаточно не зміг. Із діяльністю товариства пов’язують початок українського національного відродження в Наддніпрянщині.

1. Які особливості першого етапу українського національного відродження?

2. Чому центр українського національного відродження перемістився в Київ?

3. Яке історичне значення діяльності Кирило-Мефодіївського товариства?

Тарас Шевченко (1814 - 1861)

Ім’я (повне). Тарас Григорович Шевченко.

Народження. Народився в 1814 році в селі Моринці на Черкащині.

Походження. Батько Григорій і мати Катерина були кріпаками.

Батьки рано померли від важкої праці. Спочатку наймитував, згодом став слугою пана Павла Енгельгардта. Удень працював, а ночами потайки малював.

Освіта. Грамоти та читанню навчився в місцевого дяка.

Малярству вчився спочатку у дяків, а згодом у Петербурзі в живописця Василя Ширяєва. Особистість та українське національне відродження. Переїзд Павла Енгельгардта до Петербурга докорінно змінив життя Тараса Шевченка. Тут завдяки новим друзям він став вільним, здобув диплом художника в Академії мистецтв та видав у 1840 році збірку поезій «Кобзар». В Україну повернувся уже відомим художником і поетом. Молодь ставилася до нього з благоговінням і навіть побожністю, з ним шукали знайомства, його усюди запрошували. В 1846 році Тарас Шевченко відвідував засідання Кирило-Мефодіївського товариства, де відразу відчув себе «своїм». Поеми «Кавказ», «Сон» та інші, як і програмні документи братства, засуджували соціальне й національне гноблення. Коли почались арешти кирило-мефодіївців, під час обшуку в Тараса Шевченка вилучили рукописну збірку поезій, переважно антимонархічного змісту. Поета віддали в солдати в Оренбурзький корпус на десять років із особистою забороною царя писати і малювати. Заслання підірвало здоров’я Тараса Шевченка: помер він 47-річним. Поховали митця в Петербурзі, згодом прах перевезли до Канева.

1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Тараса Шевченка: письменник, художник, філософ, громадський та політичний діяч, пророк і символ України.

Жінка в історії Ганна Барвінок

(Олександра Білозерська-Куліш)

Ганна Барвінок — перша українська письменниця, яка писала прозові твори українською мовою. А ще Ганна Барвінок — дивовижна жінка, з життям якої, наче хрещатий барвінок, переплелися долі кирило-мефодіївців. Василь Білозерський був її братом, Пантелеймон Куліш — чоловіком, а Тарас Шевченко — хорошим другом. Тож арешт рідних для неї братчиків жінка сприйняла дуже боляче: вона втратила ще ненароджену дитину і більше дітей уже не мала. Усю свою любов віддала чоловікові: поруч з ним була в суді у Петербурзі, в місті Тулі на засланні. Пантелеймон Куліш підтримував дружину в її літературних починаннях. Повна збірка оповідань письменниці вийшла друком лише 1901 року. Кожне з них — яскрава й зворушлива замальовка із життя української жінки. Особливо колоритними є оповідання «Русалка», «Восени літом», «Лихо

не без добра». У творах «Перемога», «Молодича боротьба» створила постаті вольових жінок. Використовуючи знання сільських звичаїв і фольклору, написала оповідання «Русалка», «Квітка з сльозами, сльози з квітками», драму «Материнська помста». Після смерті чоловіка вона заклала під заставу родинний хутір, щоб видати його твори.

1. Сучасники називали Ганну Барвінок «ідеальною дружиною Куліша». Доведіть або спростуйте це твердження.

У той час, коли... на теренах України

було відкрито Харківський університет, ...

Тоді. у світі

біля Атлантичного узбережжя Іспанії Королівський флот Великої Британії здобув перемогу над франко-іспанськими силами в Трафальгарській битві.

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— 1791 рік — візит Василя Капніста до Берліна з метою укладення союзу з Пруссією;

— 1798 рік — видання перших трьох частин «Енеїди» Івана Котляревського;

— 1805 рік — відкриття Харківського університету з ініціативи Василя Каразіна.

— 1834 рік — заснування Київського університету Святого Володимира.

— 1846-1847 роки — діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.

2. Поясніть значення понять: «автономістська ідея»; «українське національне відродження»; «романтизм».

3. Підготуйте довідку про діяльність Кирило-Мефодіївського товариства за критеріями: учасники, мета діяльності, програмні документи, форми діяльності, історичне значення товариства.

4. За схемою складіть розповідь про формування української інтелігенції в першій половині ХІХ століття. Поміркуйте, яка особистість поєднала осередки інтелігенції Харкова та Києва.

 

 

Це матеріал з підручника Історія України за 9 клас Хлібовська 2022