Згадайте, коли Крим було приєднано до Російської імперії.

Як ви розумієте значення понять: «робітник», «підприємець»?

Чи пам’ятаєте ви, що першою організацією української інтелігенції було Кирило-Мефодіївське братство?

Упродовж уроку з’ясуйте найсуттєвіші відмінності між різними суспільно-політичними рухами Наддніпрянщини в останній чверті ХІХ століття.

 

1. Національне відродження кримських татар. Ісмаїл Гаспринський

Приєднання Кримського ханату до Російської імперії спричинило масову еміграцію до Османської імперії татар, які хотіли жити в мусульманській державі, але побоювались утисків від російського уряду. Проте початково російська влада лояльно ставилася до верхівки кримськотатарського населення, відкривши беям (князям) та мірзам (дрібній шляхті) доступ до статусу російського дворянства і наділивши їх землею із селянами, котрі на ній проживали.

Проте в середині ХІХ століття ставлення російського уряду до Криму і його мешканців змінилося. Невелике кримськотатарське містечко Ак-Мечеть було перетворено в адміністративний центр Сімферополь, земельні володіння кримських татар влада почала передавати російським аристократам. Після завершення Кримської (Східної) війни імперський уряд посилив утиски кримських татар, що спричинило нову хвилю еміграції. На їхнє місце прибували українці, росіяни та представники інших етносів. Якщо до початку російського правління кримські татари становили 90% жителів регіону, в 1854 році — вже 60%, то в 1897 році — 34%. Зазнала втрат і культура кримських татар. Частину архітектурних пам’яток було зруйновано, мечеті перетворено на православні храми.

Проте така російська політика не завадила розгортанню в 1880-х роках кримськотатарського національного відродження. Його центром стала історична столиця Кримського ханату місто Бахчисарай, а лідером — Ісмаїл Гаспринський (Гаспіралі). У Бахчисараї Ісмаїл Гаспринський заснував газету «Перекладач-Терджиман» (18831914 роки), котра мала на меті служити словом

не лише кримським татарам, а й усім тюркським народам Російської імперії. Також Ісмаїл Гаспринський започаткував просвітянський рух, учасники котрого прагнули реформувати застарілу кримськотатарську систему освіти, яка передбачала ознайомлення із культурними традиціями інших народів; створити єдину тюркську мову; розвивати національний друк; модернізувати мусульманський спосіб життя та поліпшити становище жінок.

1. Як російська влада початково ставилася до кримськотатарської знаті?

2. Що змінилося в житті кримських татар із середини XIX століття?

3. Коли розпочалося кримськотатарське національне відродження?

Ісмаїл Гаспринський (1851 - 1914)

Ім’я (повне). Ісмаїл Гаспринський.

Народження. Народився в селі Авджікой, що недалеко від Бахчисарая.

Походження. З родини кримських мурз, прирівняних до російських дворян.

Освіта. Сільська мусульманська школа-мектебе, Сім

феропольська чоловіча гімназія, Воронезький кадетський корпус,

Московська військова гімназія.

Особистість і кримськотатарське національне відродження.

З 1867 року викладав у Зінджирли медресе в Бахчисараї. В 1870 році переїхав до Парижа, де відвідував лекції в Сорбонні й познайомився з ідеями просвітництва. Подорожував Османською імперією, Єгиптом. Після повернення до Криму працював учителем, займався політикою, був депутатом міської думи Бахчисарая, а упродовж 1879-1884 років її очільником. З 1883 року видавав кримськотатарською і російською мовами газету «Перекладач-Терджиман». У Бахчисараї заснував видавництво, налагодив друкування Корану. Став ініціатором створення світських шкіл для кримськотатарських дітей, розробив систему навчання грамоти за звуковим методом. Нова система освіти передбачала ознайомлення школярів з основами російської та європейської культур, прищеплювала їм навички толерантності й віротерпимості, знання й поваги до науки. Написав кілька навчальних посібників для нових шкіл, з-поміж яких найвідоміший — «Учитель дітей». Організував видання жіночого журналу, що містив поради з виховання дітей у європейському стилі, пропагував світську жіночу освіту. Працював над поєднанням традиційної духовності з передовим досвідом європейської культури, виражав ідеї віротерпимості й міжкультурного діалогу. В оповіданнях «Кюі догру» («Сонце зійшло»), «Дар-ур-рахат» («Країна вічного блаженства») та інших порушив питання національного визволення мусульман, честі, гідності людини. Наукові інтереси охоплювали сферу історії, етнографії. Входив до науково-краєзнавчої організації Криму, яка займалася пошуком і вивченням літературних пам’яток середньовічного мусульманського Криму. В 1910 році його висунули кандидатом на Нобелівську премію миру.

1. За допомогою слів-підказок усно сформулюйте результати діяльності Ісмаїла Гаспринського: педагог, депутат, міський голова, редактор, просвітник, засновник, письменник.

2. Народництво, соціал-демократичний і робітничий рух

У 70—80-х роках ХІХ століття в Наддніпрянській Україні поширився народницький рух. Народники, якими найчастіше були представники різночинної інтелігенції, вважали неприйнятним для Росії капіталістичний шлях розвитку. Натомість вони пропагували ідеї побудови справедливого соціалістичного суспільства на основі селянської общини. Головним способом досягнення мети вважали революцію. З 1874 року народники розпочали практику «ходіння в народ». Вони поселялись у селах, влаштувавшись там на роботу писарями, вчителями, фельдшерами тощо, і проводили із селянами бесіди про встановлення справедливого суспільного ладу,

підштовхуючи їх до повстання. Під дією такої пропаганди селяни Чигиринського повіту на чолі з народником Яковом Стефановичем у 1877 році хотіли підняти повстання задля справедливого розподілу поміщицької землі. Цю подію назвали «Чигиринською змовою». Однак змову викрили, а більше тисячі селян покарали. Втім, народ не відгукнувся на революційні заклики. Селяни не довіряли чужинцям з міста, зазвичай досить прохолодно до них відносилися, нерідко навіть допомагали жандармам їх виявляти.

У зв’язку з промисловим переворотом зростала чисельність робітників, умови життя і праці котрих були надто важкими. Це

сприяло поширенню робітничого руху. На українських землях він розпочався наприкінці 60-х років ХІХ століття. Робітники вимагали підвищення заробітної плати, покращення умов праці. Зазвичай практикували такі форми протесту: руйнування машин і обладнання, страйки. 1875 року в Одесі Євген Заславський заснував першу

робітничу організацію — «Південноросійський союз робітників». До нього належали 250 робітників. Члени союзу керували страйками на заводах Одеси, поширювали свої відозви в Харкові, Катеринославі (Дніпрі), Миколаєві, Херсоні, закликаючи робітників відстоювати свої права. Однак влада ліквідувала цю організацію швидше, ніж за рік.

На початку 1870-х років у робітничому середовищі поширилися соціалістичні ідеї і, зокрема, марксизм, який пов’язував побудову соціалістичного суспільства саме з робітниками. Серед пропагандистів марксизму на українських землях були професор Київського університету Микола Зібер та учасник громадівського і народницького рухів Сергій Подолинський. У середині 90-х років ХІХ століття Володимир Ульянов (Ленін) утворив у Петербурзі «Союз боротьби за визволення робітничого класу». Аналогічні групи виникли в Києві, Катеринославі, Миколаєві та інших містах. 1898 року вони об’єднались у Російську соціал-демократичну робітничу партію — РСДРП, яка стала першою загальноросійською соціалістичною партією, що діяла і на українських землях.

1. Який рух назвали народницьким? Як він розвивався в Україні?

2. Де виникла перша робітнича організація? Хто її очолив?

3. Що таке РСДРП? Якої ідеології дотримувались її члени?

3. Братство тарасівців

Наприкінці ХІХ століття український рух політизувався. Виникли перші українські групи з політичними вимогами. З-поміж них — Братство тарасівців. Організацію створили в 1891 році харківські студенти Іван Липа, Микола Байздренко, Михайло Базькевич і студент Київського університету Віталій Боровик. Працюючи під час канікул у комісії з перепису нерухомого майна, в Полтавській губернії, вони відвідали могилу Тараса Шевченка в Каневі й постановили заснувати національну українську таємну організацію. За короткий час її поповнили представники молодої інтелігенції з інших міст України. Ідеологами та лідерами братства були Іван Липа, Михайло Коцюбинський, Микола Міхновський.

Програму Братства тарасівців «Profession de foi (символ віри) молодих українців» надрукував галицький часопис «Правда». Вона передбачала боротьбу за визволення українського народу з-під

імперського гніту, поширення української мови в родині, державних установах, школі, навчання дітей української грамоти. Водночас тарасівці критикували старше покоління громадівців за надмірне захоплення культурницькою діяльністю, яка, на їхню думку, не привела до поліпшення становища простих людей. Вони визнавали діяльність громадівців для української справи корисною, але недостатньою. Погляди тарасівців пропагували Михайло

Коцюбинський, зокрема в казці-алегорії «Хо», Борис Грінченко в «Листах з України Наддніпрянської».

Спершу центром руху тарасівців був Харків, згодом розгорнули діяльність осередки в Києві, Катеринославі (Дніпрі), Лубнах, Одесі, Полтаві, Прилуках, Чернігові. Загальна чисельність братчиків становила близько 100 осіб. Тарасівці діяли серед студентства, шкільної молоді, селян і робітників. Члени гуртка читали лекції з української історії, писали науково-популярні твори, організовували постановки вистав українською мовою, намагалися налагодити постачання з Галичини до Наддніпрянщини українських видань. Братство тарасівців проіснувало до 1898 року. Більшість його учасників зазнали переслідувань із боку імперського уряду. Проте напрям, який вони задали, продовжився в роботі інших молодіжних організацій.

1. Коли було створено «Братство тарасівців»?

2. Які ідеї сповідували члени «Братства тарасівців»?

3. На що була спрямована діяльність членів братства?

Детальніше про ...

Із програмних засад Братства тарасівців (1893 рік)

«...ми, молоді українці... поклали привселюдно в коротких словах висловити наші погляди. Кожна освічена людина з науки і власного досвіду знає, що людськість уся поділяється на раси, народності, нації. Так, кожна нація має свою мову, звичаї, історію, культуру і взагалі свій світогляд. Ми повинні віддати усі свої сили на те, щоб визволити свою націю з того гніту, в якому вона зараз перебуває. Україна була, єсть і буде завсіди окремою нацією. потребує національної волі для своєї праці й поступу».

1. Підберіть із документа аргументи, які б пояснили девіз членів братства: «Не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо!»

У той час, коли... на теренах України

викрили «Чигиринську змову», .

Тоді... у світі

в Тихому океані британський королівський фрегат «Шах» уперше під час бою використав торпеду проти перуанського броненосця

«Уаскар».

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— 80-ті роки XIX століття — кримськотатарський визвольний рух;

— 70-80-ті роки XIX століття — розгортання народницького руху;

— 1877 рік — Яків Стефанович і «Чигиринська змова»;

— 1891 рік — створення «Братства тарасівців».

2. Поясніть значення понять: «кримськотатарське національне відродження», «ходіння в народ», «Братство тарасівців».

3. Використовуючи додаткову літературу, інтернет-ресурси підготуйте повідомлення про одного із учасників Братства тарасівців.

4. За схемою підготуйте доповідь про кримськотатарський суспільно-політичний рух і ради-калізацію українського й загальноросійських політичних рухів в останній чверті ХІХ століття.

Це матеріал з підручника Історія України за 9 клас Хлібовська 2022