Інформація про новину
  • Переглядів: 241
  • Дата: 13-01-2022, 04:10
13-01-2022, 04:10

36. Український політичний і національно-культурний рух у 1907—1914 роках

Категорія: Історія України та громадянська освіта





Попередня сторінка:  35. Аграрна реформа російського уряду
Наступна сторінка:   37. Ідеї автономії та самостійності в п...

Згадайте коли відбулася перша революція в Російській імперії?

Як ви розумієте значення поняття «третьочервневий переворот».

Чи пам’ятаєте ви, що кооперативний рух зародився в Західній Україні? Що вам про це відомо?

Упродовж уроку визначте, які суспільно-політичні зміни відбулися в Наддніпрянщині у 1907-1914 роках

 

1. Посилення національних утисків в 1907—1914 роках

Поразка революційних сил унаслідок третьочервневого перевороту спричинила посилення урядової реакції. Влада переслідувала учасників усіх антисамодержавних рухів — політичних, національних, культурно-освітніх, соціальних. Уряд прагнув сформувати таку систему, яка б унеможливила в майбутньому будь-які форми протесту. Тож першочергово розправились із тими, хто брав участь у революційних заворушеннях. Ступінь їхньої провини визначали створені владою військо-польові суди, які нерідко виносили смертні вироки.

Посилилися національні утиски. Запроваджувалася низка заборон, зокрема: декламувати українською мовою вірші, співати українських пісень, вживати в публікаціях слова «Україна», «український народ». Змушені були припинити діяльність українські культурно-освітні товариства, частина просвітянських організацій. 1910 року з’явився циркуляр Петра Столипіна, що забороняв « інородцям», до яких належали усі народи імперії, окрім росіян, утворювати організації і товариства. В 1914 році влада не дозволила відзначати 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка.

Натомість у цей час активізувалася діяльність проурядових організацій, котрі ґрунтувалися на ідеях великодержавного

шовінізму — проповідування винятковості російської нації та її зверхності над іншими народами імперії. Українцям прагнули довести, що вони є частиною російської народності і мають підтримувати неподільність Російської імперії та єдиного монарха. Таких поглядів дотримувалися члени Клубу російських націоналістів, котрий мав відділення в багатьох містах. Означені ідеї активно поширювали чорносотенні організації «Союзу русского народа», «Союзу Михаїла Архангела».

Кого переслідувала влада? З якою метою це здійснювалося? До чого привело посилення національних утисків?

Які проурядові організації діяли на Україні?

Детальніше про...

(чорносотенців)

Зі спогадів Євгена Чикаленка про зростання антиукраїнських настроїв:

«Взагалі вся московська людність ворожо ставилася до відродження української нації, і кожна течія чи партія мотивувала це... (по-своєму). Крайні праві, «чорносотенці», гостро і брудно боролися з українством, виходячи з того, що в Росії повинні бути «один царь, одна вєра і один народ»; ліберали протидіяли делікатніше, але твердо стояли за «єдиную неділимую Росію» і боялися всього того, що загрожує цілости її; а крайні ліві гаряче виступали проти національних рухів «во імя єдинства пролєтаріята».

Примітка. Не боячись поліції, озлоблені загони

чорносотенців переслідували представників національних рухів народів Російської імперії.

1. Висловіть припущення. Чому чорносотенці не боялися поліції?

2. Справа Бейліса

В імперії зросла ксенофобія (неприйняття чужої культури, мови, поведінки, манери спілкування) — дискримінація за національно-культурними ознаками. З 1911 до 1913 року тривала справа експедитора Київського цегельного заводу Менахема Менделя Бейліса. Його було бездоказово звинувачено у вбивстві православного хлопчика Андрія Ющинського, нібито задля виконання єврейського релігійного ритуалу. Частина проурядової преси розгорнула антиєврейську агітацію.

Позаяк справа була сфальсифікована, на захист Менахема Бейліса виступила демократична громадськість України і Росії. Відкритий лист-протест письменника Володимира Короленка

підписали 82 літератори, науковці й громадські діячі, зокрема Михайло Грушевський, Сергій Єфремов, Володимир Вернадський, Михайло Туган-Барановський. Слідство тривало два роки, бо зацікавлені сторони через газети та безпосередній вплив доклали чимало зусиль, щоб спрямувати слідчих у потрібному для себе напрямку. Зрештою, під час суду, що відбувся в Києві, присяжні виправдали Менахема Бейліса, й уряд був змушений його звільнити.

Однак неправдиві чутки про вбитого хлопчика розпалили в суспільстві ненависть і нетерпимість до єврейського населення, яка продовжувалася і надалі й нерідко набирала форму єврейських погромів.

1. Коли в Києві відбувся судовий процес над Менахемом Бейлісом?

2. Хто й чому виступив на захист Менахема Бейліса?

3. Які були наслідки сфальсифікованої справи?

3. Діяльність політичних і національно-культурних організацій у 1907—1914 роках

У післяреволюційний період, незважаючи на урядові

переслідування, український рух продовжував діяти. Осередками його розвитку були «Просвіти», з-поміж яких найвпливовішою

залишалася київська, в котрій об’єднали зусилля провідні діячі українського руху. Влада переслідувала просвітян, хоча вони займалися суто культурницькою роботою: читали лекції, створювали бібліотеки, клуби, організовували вечори та свята з української тематики, відзначення ювілеїв діячів української культури. Уряд закрив київську «Просвіту». Більшість інших «Просвіт» також перестала працювати.

Поразка революції спричинила припинення легальної діяльності українських політичних партій. Частину партійних діячів

заарештували, інші змушені були емігрувати. З-поміж них — Дмитро Донцов, Олександр Скоропис-Йолтуховський, Маркіян Меленевський, котрі виїхали до Львова, і продовжили там боротьбу за українську справу. Ті українські громадські діячі, котрі не емігрували, 1908 року утворили Товариство українських поступовців (ТУП) на чолі з Михайлом Грушевським. ТУП мало за мету об’єднати усі політичні й національні сили в українському русі задля вирішення «українського питання» законними методами. Керівним органом організації була Рада, яка обиралася на щорічних з’їздах. Товариство українських поступовців підтримувало ідею перебудови Російської імперії на федеративних засадах, надання Україні автономії, впровадження української мови у школах та в церкві, створення українських кафедр в університетах. У практичній діяльності ТУП займалася створенням «Просвіт», поширенням знань, брала участь у виборах до Державних дум. До 1917 року організація керувала українським національним рухом, який незважаючи на урядову реакцію і напади чорносотенців, продовжував розвиватися.

З іншого боку, через значні перепони в національно-культурницькій діяльності частина українських інтелектуалів спрямувала свої сили на розвиток кооперації. Організаторами кооперативного руху в цей час стала земська сільська інтелігенція, а одним із найвідоміших його діячів був літератор, учений, учасник ТУП Василь Доманицький. У 1914 році в Наддніпрянщині працювало 3054 кооперативи — третина від усіх кооперативів Російської імперії. На кооперативному з’їзді у Києві в 1908 році була висловлена вимога видавати часописи українською мовою. Утім, це були лише початки поєднання економічних вимог з національними.

1. Як діяв український рух у післяреволюційний період?

2. Що таке ТУП? Яку мету мали члени товариства?

3. Як розвивався в Наддніпрянщині кооперативний рух?

Михайло Грушевський (1866-1934)

Ім’я (повне) — Михайло Сергійович Грушевський.

Народження. Містечко Холм (тепер Республіка Польща).

Походження. Батько — Сергій Федорович викладав у духовних семінаріях, працював директором народних шкіл на Кавказі. Мати — Глафіра Захарівна походила із сім’ї священнослужителя.

Освіта. Тифліська гімназія, Київський університет.

Особистість та громадсько-політичне життя. В університеті долучився до українського національного руху. З 1894 року — професор кафедри східноєвропейської історії Львівського університету. Голова НТШ. Під час революції 1905-1907 років брав активну участь у створенні часопису української парламентської громади Першої Державної Думи — «Украинский вестник». Очолив Українське наукове товариство (1907 рік), навколо якого зґрупувалися провідні діячі науки й культури. В 1908 році обраний редактором періодичного органу УНТ — «Записки Українського наукового товариства в Києві». Того ж року став керівником Товариства українських поступовців (ТУП). З початком Першої світової війни, був заарештований і засланий до міста Симбірська. Завдяки клопотанням Володимира Вернадського переведений спочатку до Казані, а згодом — до Москви під пильний нагляд поліції із забороною займатися професійною діяльністю.

Результати діяльності. (Сформулюйте самостійно).

1. Зіставте цілі ТУП та цілі уряду Петра Столипіна. Зробіть висновки.

У той час, коли... на теренах України

в Наддніпрянщині було введено в дію циркуляр про «інородців», ...

Тоді. у світі

в Берліні німецький парламент розглядав можливість надання рівного права голосу для жінок під час парламентських виборів (права голосу жінкам на той час так і не надали).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— 1908 рік — утворення Товариства українських поступовців (ТУП);

— 1910 рік — циркуляр про заборону діяльності «інородцям»;

— 1911—1913 роки — «справа Бейліса».

2. Поясніть значення понять: великодержавний шовінізм, ксенофобія, «справа Бейліса».

3. Підготуйте повідомлення на тему: «Український політичний і національно-культурний рухи в 1907-1914 роках».

4. Напишіть есей на тему: «Михайло Грушевський — керівник ТУП»

 

Це матеріал з підручника Історія України за 9 клас Хлібовська 2022

 




Попередня сторінка:  35. Аграрна реформа російського уряду
Наступна сторінка:   37. Ідеї автономії та самостійності в п...



^