Згадайте, як змінилося становище жінки упродовж ХІХ століття.

Як вирозумієте значення поняття «модернізація»?

Чи пам’ятаєте ви, що греко-католицька церква стала провідником національного відродження у західноукраїнських землях? Що вам про це відомо?

Упродовж уроку з’ясуйте причини і результати змін, що відбулися у суспільному житті українців.

 

1. Вплив процесів модернізації на суспільне життя українців

Модернізаційні процеси, що охопили усі сторони життя суспільства, неоднозначно вплинули на українські землі. Невід’ємним супутником модернізації стала урбанізація — зростання і розвиток міст, збільшення міського населення, поширення міського способу життя. Хоча модернізація вплинула на піднесення національної свідомості населення, прискорила процес формування української нації, проте тісного зв’язку між розвитком економіки, культури і процесом консолідації нації не склалося. Цьому перешкоджали політика Російської й Австро-Угорської імперій, спрямована на денаціоналізацію українського населення; недостатній рівень освіченості української людності; наявність російсько-австрійсько-угорського кордону, який ускладнював економічні, суспільно-політичні, культурні зв’язки між Наддніпрянщиною і Західною Україною.

Промисловий переворот і науково-технічна революція сприяли розвитку економіки та поступовому підвищенню рівня життя суспільства. Ліквідація кріпацтва і розвиток ринкових відносин формували новий тип особистості, котра опиралася на власні сили. Кожен тепер мав право купувати чи продавати землю, нерухомість та інші товари, займатися підприємництвом, процвітати або бідувати залежно від своїх зусиль і можливостей та обставин, в яких випадало жити й працювати. Проте національно свідомі українці становили меншість серед буржуазії і робітників — нових соціальних груп. Буржуазія, зацікавлена в створенні сприятливих умов для підприємницької діяльності, була налаштована більше на співпрацю з імперською владою, ніж на відстоювання національних інтересів. Робітники, які на той час жили і працювали в складних умовах, головними проблемами вважали не національні, а соціальні; головним ворогом — не стільки імперську владу, скільки ненависну їм

буржуазію. Проте помітною активністю вирізнялась українська інтелігенція, яка становила основу українських політичних партій.

Поширення і доступність преси, виникнення залізничного сполучення, пароплаввів, телеграфу і телефонну, а на межі століть — автомобільного й авіаційного транспорту покращили життя людей. Ці ж реалії дозволяли імперіям ефективніше організувати систему контролю над підлеглими територіями, а опозиційним політичним партіям — координувати свою діяльність і через пресу та пропагандистів впливати на думки й емоції людей. Активізація діяльності опозиційних політичних партій у поєднанні з неефективним державним регулюванням взаємин робітників та буржуазії призвели до політизації суспільства і радикалізації суспільних настроїв.

1. Що зображено на світлині?

2. Як зображення пов’язане з модернізацією?

3. Придумайте назву світлині.

1. Логічно поєднайте в одному реченні поняття «модернізація», «урбанізація», «консолідація нації».

2. Які настрої поширювалися серед нових соціальних груп?

3. Як розвиток засобів комунікації і транспорту змінив життя людей, а як — вплинув на імперську політику?

1. Узагальніть одним словом процеси, відображені на графіку.

2. Емансипація жінок

Поліпшенню становища сприяла освіта. У Наддніпрянській Україні в середині ХІХ століття початкову освіту дівчаткам надавали приватні недільні школи, згодом — початкові народні училища та єпархіальні училища при монастирях і церквах. Закладами середньої освіти були приватні жіночі гімназії. Особливою популярністю користувалася Фундуклеєвська гімназія у Києві. Вищу жіночу освіту започаткували 1878 року з відкриттям Вищих жіночих курсів у Києві, спочатку природничого, пізніше — фізико-математичного й історико-філологічного спрямування. Проте в 1889 році урядовим розпорядженням Вищі жіночі курси були закриті. Під час революції 1905-1907 років жінки отримали можливість, хоча й ненадовго, вступати до університетів вільними слухачками. Відновили діяльність Вищі жіночі курси. На їхній базі відкрили спеціальні відділення: медичне, політехнічне, архітектурне, інженерне, агрономічне, комерційне. В Австро-Угорській імперії доступ до початкової освіти дівчата отримали у 1860-х роках. Середню освіту здобували у ліцеях і гімназіях Галичини й Буковини. Чимало українок навчалися у вчительських семінаріях, які надавали освіту і вчительське звання. З 1900 року українські жінки змогли отримувати вищу освіту.

Важливу роль у становленні та розвитку жіночої освіти відіграли Софія Русова і Христина Алчевська,Олена Пчілка. Зокрема, Софія Русова вела у Києві позашкільну освіту для дорослих, викладала на Вищих жіночих курсах, заснувала педагогічний журнал «Світло». Вона послідовно відстоювала необхідність утворення національної школи і навчання дітей українською мовою. Таких самих поглядів дотримувалася Христина Алчевська, життя та діяльність якої були пов’язані з Харковом. Тут вона закінчила першу жіночу гімназію, викладала у Харківській гімназії після навчання на вчительських курсах у Сорбонні, а також заснувала в Харкові жіночу недільну школу, де, попри заборону уряду, навчала учениць української мови протягом 50 років. Олена Пчілка була однією із зачинательок українського жіночого руху, видала жіночий альманах «Перший вінок», редагувала і видавала журнал «Рідний край», неодноразово ініціювала збір коштів для придбання української літератури в бібліотеки. ХІХ століття породило цілу плеяду талановитих жінок. Письменниці Марко Вовчок, Ольга Кобилянська, Леся Українка, оперна співачка Соломія Крушельницька, акторка Марія

Заньковецька, історикиня Олександра Єфремова, лікарка Софія Окуневька-Морачевська — усі вони вражали своєю ерудованістю, енергійністю, незламністю переконань.

Модернізація істотно вплинула на долю жінки. Розширилися їхні можливості і права — емансипація. У робітничих селищах та містах жінки влаштовувалися на фабрики і заводи або ж шукали поденних заробітків. Щоправда, заробітна плата жінок за однакову з чоловіком роботу була значно меншою. Водночас авторитет жінки-матері у родині збільшився. Жінка займалася не тільки домашнім господарством і вихованням дітей, а й розпоряджалася сімейною касою, куди вносила і свою частку. Наслідком «Весни народів» в Австрійській імперії стало формування представницьких органів влади. Жінки не мали виборчого права, за винятком тих, які належали до курії (виборчого розряду) великих землевласників. Вони могли здійснити виборче право лише за допомогою посередника: чоловіка, юридичного представника чи уповноваженого чоловічої статі. У 1908 році відбулися перші вибори, де кандидаткою до Галицького сейму від Львова була жінка. Але вона не набрала достатньої кількості голосів. Суттєвих змін у виборчому законодавстві до Першої світової війни не відбулося, хоча вимога політичних прав жінок була однією з ключових у жіночому русі.

1. Які заклади надавали початкову, середню і вищу освіту жінкам у Наддніпрянській та Західній Україні?

2. Назвіть українських жінок, які уславилися у ХІХ столітті.

3. Як пов’язані поняття «модернізація» та «емансипація»?

Жінка в історії Софія Русова (Ліндфорс)

Батько Софії — відставний російський офіцер, швед за походженням, — і мати француженка виховували її в українському селі Олешня на Чернігівщині. Нянею була українська селянка, та й бавилася мала Софійка із селянськими дітьми. Закінчила жіночу гімназію у Києві. Разом із сестрою Марією відкрила перший у місті та другий у Російській імперії дитячий садок. За сприяння українського письменника Михайла Старицького познайомилася з членами Старої громади. Боротьба за національно-культурне відродження України стала для неї сенсом життя. За свої погляди п’ять разів була заарештована, але це не похитнуло її волю. Під час революції 1905-1907 років стала співініціаторкою З’їзду народів Російської імперії, на якому обговорювали необхідність національно-культурної автономії для кожного народу. Взяла участь у Всеросійському з’їзді вчителів. Видала україномовні підручники «Буквар» та «Початкова географія». Читала лекції з української літератури для слухачок жіночих курсів у Петербурзі. Заснувала перший український педагогічний часопис «Світло». 1910 року Софія Русова була запрошена у Брюссель (Бельгія) на Всесвітній конгрес преси і взяла у ньому участь.

1. Софія Русова висловилася: «Бути гарним педагогом — бути реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки». З’ясуйте, чи ці слова характеризують її діяльність?

Відлуння минулого. Уривок з оповідання Ольги Кобилянської «Він і Вона»:

«Як тяжко бути нині ...(жінці) цілковитою і свобідною людиною... Про особисте щастя не думаю вже. Думала я про свій народ, про його долю...»

1. Яке явище суспільного життя об’єднує уривок з оповідання та зображена поруч світлина?

3. Церковне життя.

Роль греко-католицької церкви у національному русі

На початку ХХ століття греко-католицька церква зберігала важливі позиції у національному русі. Однак провідну роль у ньому вже відігравала світська інтелігенція, котра прагнула надати національному рухові світського характеру. Більшість політичних партій краю виступали за зменшення впливу церкви на суспільне життя. Це спричинило зростання антицерковних настроїв. Греко-католицькі священики болісно реагували на ці зміни.

Нову модель поведінки греко-католицької церкви в краї окреслив Андрей Шептицький, обраний галицьким митрополитом у 1900 році. Завдяки йому, церква чутливіше почала реагувати на суспільні запити. Вона підтримала заклики політиків щодо модернізації суспільного і культурного життя та ідею національного визволення. Церква відтепер мала виступати в ролі духовного і морального авторитету українського суспільства. Андрей Шептицький вважав, що політика має бути далекоглядною, а політики — відповідальними за свої рішення і вчинки. Така позиція церкви позитивно позначилася на національному русі і зміцнила її вплив у суспільстві.

Митрополит фінансово підтримував українські культурно-просвітницькі товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та кооперативні організації. Належачи до найбагатших людей Галичини, він надавав стипендії молодим митцям для здобуття освіти у навчальних закладах Західної Європи. На кошти Андрея Шептицького придбали будівлю для розміщення художньої школи Олекси Новаківського. Митрополит також став фундатором і благодійником Українського Національного музею у Львові й «Народної лічниці» для лікування убогих хворих Галичини без огляду на національність та віросповідання. Сприяв утворенню Земельного банку для надання доступних кредитів селянам.

1. Як ставилися політичні партії до участі церкви в національному житті?

2. Визначте позицію Андрея Шептицького щодо ролі греко-католицької церкви в українському національному русі?

3. Знайдіть у тексті підтвердження того, що Андрей Шептицький був меценатом.

Андрей Шептицький (1865-1944)

Ім’я (повне). Ім’я при народженні Роман-Марія-Александер Шептицький.

Народження. Народився в селі Прилбичі (нині — Львівської області).

Походження. Зі старовинного руського боярського роду, полонізованого у XVIII столітті. Виховувався на історіях про своїх знаних предків — греко-католиків: єпископа Варлаама, митрополитів Анастасія та Лева Шептицьких — будівничих собору Святого Юра у Львові.

Освіта. Гімназія Святої Анни в Кракові. Правничий факультет Краківського і Вроцлавського університетів. У 1888 році здобув науковий ступінь

Особистість і українське національне відродження. Служив у війську. Згодом прийняв постриг у монастирі отців Василіян у Добромилі (нині Львівської області) під ім’ям Андрей. Пройшов шлях від ченця до галицького греко-католицького митрополита (1900 рік). Викладав теологію в Кристинополі (нині — місто Червоноград Львівської області). Відстоював інтереси українського населення Галичини як депутат Галицького сейму і член Палати панів (верхньої палати) Рейхсрату. Був меценатом. Заснував греко-католицьку духовну академію у Львові. Вів місійну діяльність: скерував монахів-студентів у Боснію; забезпечив душпастирську опіку українській діаспорі в Канаді й США. Закликав духовенство не втручатися в політику. Вважав, що греко-католицька церква може об’єднати Східну і Західну церкви, тому свою місію вбачав у об’єднанні усіх християн.

1. Усно сформулюйте результати діяльності Андрея Шептицького.

2. Які переваги український рух отримав в особі Андрея Шептицького, котрий мав права і статки графа та національну свідомість українця?

У той час, коли... на теренах України

було відкрито перші Вищі жіночі курси у Києві,...

Тоді. у світі

у США Томас Едісон запатентував фонограф — пристрій для механічного запису і відтворення звуку.

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— 1878 рік — відкриття перших Вищих жіночих курсів у Києві;

— 1900 рік — обрання Андрея Шептицького митрополитом Греко-католи-цької церкви.

2. Поясніть значення понять: урбанізація, емансипація.

3. Охарактеризуйте Андрея Шептицького за планом: 1. Зовнішній вигляд і внутрішні якості, риси характеру історичного діяча; 2. Найважливіші напрями його діяльності; З.Його внесок в історію; 4. Ваше ставлення до цього діяча.

4. Знайдіть спільні і відмінні риси у розвитку жіночої освіти Наддніпрянщини та західноукраїнських землях в добу модернізації. Заповніть таблицю «Особливості розвитку жіночої освіти у Наддніпрянській Україні та західноукраїнських землях».

Критерії для порівняння	Початкова освіта	Середня освіта	Вища освіта
Спільні риси
Відмінні риси

 

Це матеріал з підручника Історія України за 9 клас Хлібовська 2022