Згадайте, яке значення творчості Івана Котляревського та Григорія Квітки-Основ’яненка для розвитку української літератури.

Як вирозумієте значення понять «реалізм», «модернізм»?

Чи пам’ятаєте ви, що кобзарі, бандуристи, лірники оберігали культурні традиції української минувшини? Що вам про це відомо?

Упродовж уроку дослідіть, які літературні твори були покладені на музику й виконувалися на театральній сцені. Назвіть їх.

 

1. Література. Українська преса та видавництва

В українській літературі другої половини ХІХ століття утвердився реалізм. Цей період означений творчістю Панаса Мирного («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), Марка Вовчка («Народні оповідання»), Івана Нечуя-Левицького («Микола Джеря», «Кайда-шева сім’я»), Івана Франка («Захар Беркут», «Борислав сміється»). Модернізм найяскравіше проявився у творах Михайла Коцюбинського («Intermezzo», «Тіні забутих предків»), Лесі Українки, котра здобула світове визнання як драматург-новатор («Лісова пісня», «Бояриня»), Василя Стефаника («Катруся», «Камінний хрест»). Ольга Кобилянська у новелі «Некультурна», повісті «Земля» відтворила злам у суспільній свідомості, пов’язаний зі зміною становища жінки. Під гаслами модернізму працював на початку ХХ століття Іван Франко, свідченням чого є його знакова поема «Мойсей».

Збільшення кількості людей, які вміли читати і писати, та розвиток української літератури сприяли поширенню видавничої справи. В Російській імперії через Валуєвський циркуляр і Емський указ українська книга потерпала від цензурних утисків, але повністю припинити її друкування уряд не зміг. Виданням підручників для недільних шкіл, популярних освітніх книг та художньої літератури займалися Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Олена Пчілка і багато інших. З 1890-х років почали виникати українські видавництва. Зокрема, видавництво «Вік» друкувало зібрання творів українських письменників, випускало серії книг «Українська бібліотека», « Сільська бібліотека» . Запрацювали нові технічно досконалі друкарні — Стефана Кульженка у Києві, Єроїма Фесенка в Одесі. Почали виходити українські періодичні видання, з-поміж яких — російськомовні часописи «Основа», «Киевская старина» та перші україномовні газети « Хлібороб», « Рада».

Сприятливіші умови для розвитку української друкарської справи склалися на західноукраїнських землях. Видавничу діяльність організовували «Просвіти», інші громадські організації, політичні партії, Греко-Католицька церква. Загалом, наприкінці першого десятиліття ХХ століття тут функціонувало 30 українських видавництв, тоді як у Наддніпрянщині — 17. Цей період означився також розквітом тематичної періодики для різних суспільних груп. Серед інтелігенції був популярним «Літературно-науковий вісник», який редагував Михайло Грушевський. Для селян розповсюджували видання, що популяризували і поширювали агротехнічні знання.

1. Назвіть письменників-реалістів та письменників-модерністів.

2. Що друкували українські видавництва та українські друкарні?

3. Хто займався видавничою діяльністю на західноукраїнських землях?

Жінка в історії Леся Українка (1871—1913)

Лариса Косач зростала активною дівчинкою. У шість років навчилася вишивати, а у дев’ять написала свій перший вірш.

Знала багато іноземних мов, грала на фортепіано. На її долю випала невиліковна на той час хвороба — туберкульоз кісток. З 13 років почала друкуватись у львівському часописі «Зоря». Свої перші поезії підписала «Леся Українка». Так почала

використовувати цей літературний псевдонім. Іван Франко висловився: «З часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини». Тематика творів — різноманітна. Це й роздуми над призначенням поета: «Не поет, хто забуває про страшні народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани!». І глибока інтимна лірика: «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами». І безмежна любов до Вітчизни: «Для нас у ріднім краю навіть дим Солодкий і коханий...» Це й передчуття великого народного гніву: «Ще сонячні промені сплять, — Досвітні огні вже горять. То світять їх люди робочі».

1. До якої з наведених у рубриці цитат Лесі Українки найбільш доречні, на вашу думку, слова Івана Франка про творчість поетеси?

Відлуння минулого.

Уривок з новели Василя Стефаника «Камінний хрест»:

«Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині. Іван спродав усе, що мав, бо сини з жінкою наважилися до Канади, а старий мусив у кінці податися. .То як часом якась .хвиля викарбутить великий камінь із води і покладе його на беріг, то той камінь стоїть на березі тяжкий і бездушний. .Блимає

той камінь, мертвими блисками, і кам'яними очима глядить на живу воду і сумує, що не гнітить його тягар води, як гнітив від віків. Глядить на воду, як на утрачене щастя. Отак Іван дивився на людей, як той камінь на воду...»

1. Яке явище суспільного життя змальовують автор у новелі та зображена поруч світлина? Які емоції передає читачеві твір?

2. Український професійний театр

Тривалий час після Валуєвського указу та Емського циркуляра забороняли ставити вистави українською мовою. Заборону порушували окремі поміщицькі театри та приватні гуртки. У Києві за сприяння Михайла Старицького та Миколи Лисенка театральний гурток діяв у будинку сім’ї Ліндфорс (Пригадайте, що ви знаєте про Софію Ліндфорс). На початку 1880-х років заборона на українські вистави була знята, за винятком Правобережної України.

Провідним осередком театрального життя другої половини ХІХ століття став Єлисаветград (нині — Кропивницький). У 1882 році тут утворилася професійна театральна трупа «Товариство українських акторів». Біля її витоків були драматурги й актори, за якими закріпилось означення «корифеї українського театру». Це — Марко Кропивницький, очільник трупи, і брати й сестра Тобілевичі, котрі діяли під різними псевдонімами: Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський, Микола Садовський та Марія Садовська-Барілотті. Згодом до них долучилися найвидатніша українська актриса Марія Заньковецька, драматург Михайло Старицький. Саме вони створили класичний репертуар українського театру. До кінця ХІХ століття у Наддніпрянщині діяло понад 30 мандрівних театрів. Тільки в 1907 році український професійний театр отримав своє перше постійне приміщення — у Києві, де театральну трупу очолив Микола Садовський.

На західноукраїнських землях український професійний театр утворило у 1864 році львівське товариство «Руська бесіда». Першим його директором, режисером і актором був Омелян Бачинський. Основу репертуару західноукраїнських театрів становили п’єси Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Івана Карпенка-Карого. Театральні колективи ставили п’єси Лесі Українки, Івана Франка, Гната Хоткевича, російських і західноєвропейських класиків.

1. Що впливало на розвиток театру у 1860-1870-х роках?

2. Коли й де утворилася професійна трупа «Товариство українських акторів»?

3. Коли й з чиєї ініціативи на західноукраїнских землях виник професійний театр?

Жінка в історії Марія Заньковецька (1854-1934)

Народилася Марія Адасовська у сім’ї збіднілого дворянина, судді у селі Заньки на Чернігівщині. Як і батько, мала дуже гарний мелодійний голос, тож часто співали разом на сімейних концертах. Виступала у хоровому ансамблі, створеному із селян у родинному маєтку. Марія мріяла стати професійною співачкою, навіть брала уроки співу у Петербурзькій консерваторії. Але несподівана хвороба (дифтерія) суттєво вплинула на її голос. Тож порятунком для дівчини стала сцена. З 1876 року грала в аматорських виставах у Ніжині. 1882 року отримала запрошення Миколи Тобілевича та Марка Кропивницького вступити до української трупи, сформованої в Єлисаветграді (нині Кропивницький). Дебютувала у ролі Наталки Полтавки в однойменній виставі. Марко Кропивницький був до сліз зворушений її грою, він зняв свій перстень і мовив: «Заручаю тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми!» Так і носила Марія все життя ту обручку зі сценою. Вона взяла собі псевдонім, утворений від назви рідного села Заньки, — Заньковецька. Почались гастролі, переїзди з одного міста в інше і чудова гра Марії Заньковецької у виставах. У її репертуарі було понад 30 ролей, і кожну з них вона «проживала» на сцені. Марія була закохана в мистецтво, любов до сцени стала її життям.

1. Костянтин Станіславський писав: «Її гра потрясаючої сили. Талант винятковий, національний, істинно народний». Як ви думаєте, у чому секрет успіху Марії Заньковецької?

3. Музичне мистецтво

У музичному мистецтві, як і загалом в українській культурі, тривало національне відродження. Композитори талановито поєднали італійський оперний стиль з елементами української народної творчості, забезпечивши театрам чудове музичне наповнення. Першопрохідцями у цій сфері були Семен Гулак-Артемовський, автор першої української опери «Запорожець за Дунаєм» (1862 рік), Анатоль Вахнянин, автор опери «Купало» (1892 рік), першої на західноукраїнських землях.

Основоположником української національної класичної музики став Микола Лисенко, якого називають Шевченком у музиці. Він поклав на ноти понад 80 творів великого Кобзаря. Написав солоспіви та дуети до поезій Івана Франка й Лесі Українки. Щедро оздобив народними піснями опери «Енеїда», «Різдвяна ніч». Першим написав дитячі опери: «Коза-Дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна». У 1904 році він заснував першу в Україні музично-драматичну школу. Микола Леонтович створив музичні композиції на основі народного фольклору «Дударик», «Козака несуть», хорові поеми та опери. Світову славу композитору приніс «Щедрик» — музична обробка української пісні, яку виконують під час різдвяних свят. Пісня стала

популярною у США та Європі під назвою «колядка дзвонів» (Carol of the Bells) з 1936 року. Саме тоді американець українського походження Петро Вільговський, котрий працював для радіо NBC, створив англійську версію слів до «Щедрика». Михайло Вербицький написав музику до слів Павла Чубинського «Ще не вмерла України...». Нині — це Державний гімн України. Перше виконання твору як гімну відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі як заключний номер у концерті, присвяченому Тарасові Шевченку.

Вершин світового вокального мистецтва сягнула уродженка Тернопільщини, вихованка Львівської консерваторії Соломія Крушельницька. Володіючи винятковими природними вокальними даними й сценічними здібностями, вона виступала на сценах провідних театрів світу — у Львові, Відні, Кракові, Парижі, Римі, виконавши партії у більш як 60 операх. Світової слави сягнули українські оперні співаки Олександр Мишуга та Модест Менцинський.

1. Що об’єднує опери «Запорожець за Дунаєм» та «Купало»?

2. Який внесок Миколи Лисенка, Михайла Вербицького, Миколи Леонтовича у розвиток української музики?

3. Продовжіть речення. Відомими оперними співаками були ... .

Микола Лисенко (1842-1912)

Ім’я (повне). Микола Віталійович Лисенко.

Народження. Народився в селі Гриньки на Полтавщині.

Походження. Батько (військовий, полковник) — із старовинного козацько-старшинського роду. Мати розмовляла з Миколкою лише французькою, розвивала у хлопчика музичні здібності — так вона хотіла виховати справжнього аристократа. Любов до української пісні та мови прищепили йому двоюрідні дідусь і бабуся, які володіли Гриньками.

Освіта. Приватні пансіони Києва. Приватні уроки гри на фортепіано. Друга Харківська гімназія. Природничий факультет Харківського, а згодом — Київського університету. Консерваторії у містах Лейпциг (Німеччина), Петербурзі. Особистість та культурне життя. Під час навчання у Київському університеті познайомився з Павлом Чубинським. Відтоді захопився збиранням народних пісень. У Петербурзі організував кілька концертів, де звучала українська музика. У Лейпцигу Микола Лисенко вперше зробив обробку пісень для фортепіано. Створив кілька хорових колективів, заснував у Києві музичну школу. Автор опер «Утоплена», «Наталка Полтавка». Писав оперети, музично-театральні, хорові й камерно-вокальні твори,останні переважно на твори Тараса Шевченка. Уперше видав нотні тексти дум. Здійснив музичну обробку понад 500 народних пісень. Був активним учасником київської Старої Громади, Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Брав участь у ювілейних заходах, присвячених Івану Котляревському і Тарасу Шевченку.

1. Усно сформулюйте результати діяльності Миколи Лисенка.

2. Миколу Лисенка деякі дослідники називають «Тарасом Шевченком у музиці». На основі тексту рубрики доведіть або спростуйте це твердження.

Жінка в історії Соломія Крушельницька (1872—1952)

Уродженка села Білявинці на Тернопільщині, яка здобула світове визнання. 1893 року дебютувала у Львівському оперному театрі. Навчалася оперного співу в італійських маестро, а її партнерами на сцені були славетні Енріко Карузо і Тітто Руффо.

Дивовижне сопрано Соломії підкорило оперні сцени Європи й Америки. Але не судилося збутися мрії співачки: царський уряд заборонив їй виступати у Києві. Її називали «незабутньою Аїдою», «єдиною в світі Джокондою», «найчарівнішою Чіо-Чіо-Сан», «ідеальною Брунгільдою». Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував талановитій співачці свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй».

1. Соломія Крушельницька якось зазначила: «Життя оперної артистки трохи нагадує режим атлетів: дисципліна в усьому — строгий розклад годин, поміркована їжа, заборона давати волю своїм забаганкам». Завдяки чому співачка досягла вершин світової слави?

У той час, коли... на теренах України

Петро Гулак-Артемовський дописав оперу «Запорожець за Дунаєм»,...

Тоді. у світі

в Пруссії прем’єр-міністром призначили Отто фон Бісмарка, який поставив за мету «об’єднати Німеччину залізом і кров’ю».

Підсумуйте свої знання

1. Прослухайте гімн України у виконанні Олександра Пономарьова, Олега Винника та Михайла Хоми (Дзідзьо). Чиє виконання вам найбільш імпонує? Чому?

2. Поясніть значення понять: реалізм, модернізм, корифеї українського театру.

3. Заповніть таблицю «Українська культура у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття».

4. Об’єднайтеся у три групи і підготуйте лепбуки «Життя як боротьба» про життєвий і творчий шлях Лесі Українки, Марії Заньковецької та Соломії Крушельницької.

 

Це матеріал з підручника Історія України за 9 клас Хлібовська 2022