Чи знаєте ви, що...

.....упродовж кінця XVIII - XIX ст. значний внесок у дослідження Китаю

зробили: уродженець міста Ніжин, російський історик Микола Бантиш-Каменський; уродженець Полтавщини, мандрівник і китаєзнавець Георгій Тимківський; уродженець Чернігівщини, дипломат, секретар російського посольства в китайській столиці Іван Коростовєць;

.....уродженець Київщини, лікар Йосип Войцєховський, відзначився в боротьбі з

холерою, за що йому за життя встановили пам’ятник у місті Пекін;

.....кінцем XIX ст. датується одна з перших згадок про Україну в японських

джерелах, зокрема в енциклопедії «Кодзіруйен» («Сад старожитностей») у розділі «Дипломатія» в статті «Росія» описано про захоплення росіянами козаків.

19.1. Як розвивалися Японія і Китай у другій половині ХІХ ст.?

В доколумбовому світі Азія була одним з найбільш прогресивних і розвинених регіонів. Однак обставини склалися так, що першість дісталася Європі. Саме Європейській (Західній) цивілізації судилося стати глобальною. Поширюючи свою гегемонію у всі куточки відомого світу, європейці, звичайно ж, спрямовували свої погляди і на Схід. Однак азіати чинили шалений спротив європейській колонізації. Багатства та неймовірні ресурси робили Азію неймовірно бажаною для європейців, однак існування тут розвинених держав було значною перешкодою для завоювання. Індію Велика Британія ціною неймовірних зусиль змогла захопити лише у другій половині ХІХ ст. А от Японію та Китай, не дивлячись на всі надпотуги, остаточно підкорити так і не вдалося.

«Країна Вранішнього (Світанкового) Сонця», — саме так назвали Японію китайці. Попри поетичну назву, розташування країни було особливим. В умовах відрізаности від континенту, на островах, у стані постійної «війни» із «власною землею» формувався національний характер японців. Витривалі та наполегливі, вони зуміли втримати шалений європейський натиск. Для цього вдалися до політики самоізоляції. Японці боялися проникнення західних тенденцій, особливо місіонерського християнства, вважаючи, що так європейці зможуть підкорити їх країну, і «закрилися». Це рішення, як вам уже

відомо, ухвалив у XVII ст. сьоґун (голова уряду) Токуґава Ієясу. Виняток було зроблено лише для нідерландців, яким дозволили торгувати тільки в одному порту — Нагасакі. Окрім того, ізоляцією японці оберігали свої давні традиції, збереженню яких приділяють багато уваги й дотепер. Але наприкінці ХІХ ст. світ став «затісним». Від політики ізоляції відмовилися всі. Японія не стала винятком.

Мовою історичного джерела Із книжки Генріха Дюмолара «Японія. Політичне, економічне і соціальне становище країни», 1904 р.: «Спогади про детальний огляд мною вулиці Сінамі в кварталі Сіба можна віднести до числа найсумніших і найжалісніших, які тільки збереглися в моїй пам’яті про перебування в Японії... Уявіть собі ряд халуп у кількості 400 або 500, напівзруйнованих і невимовно брудних, струмки якоїсь клейкої і смердючої рідини, що текли з усіх боків, гниючі трупи щурів і блукаючі серед такої обстановки худі постаті нещасних людей, які в цих халупах знаходять собі єдиний притулок.

На просторі кількох квадратних футів, вкритому брудною і подертою солом’яною циновкою, на якій вовтузяться маленькі діти, живе ціле сімейство. Так зване «хібаті», в якому жевріють кілька вуглин, і незмінний в усіх подібних халупах «буцудан» — маленький, розміщений над дверима буддистський вівтар, до якого в тяжкі хвилини звертаються погляди нещасних, — ось і все облаштування цих халуп. Всі будинки описаного кварталу належать підприємцям, які примудряються ще мати з них досить значний дохід».

Китай був великою і впливовою державою Далекосхідного регіону. Сподіваємось, ви пам’ятаєте, що китайці першими винайшли папір, друкарський верстат і порох. Однак самі вони майже не скористалися цими відкриттями, які згодом в Європі здійснили «інформаційну революцію» та допомагали захоплювати території. Ізоляційна політика себе не виправдала. Закрившись від світу «остаточно» в 1757 році, Китай відгородився і від прогресивних змін. Він перетворився на відсталу напівколоніальну країну. Величезна і багата територія не давала спокою великим європейським державам, які неодноразово намагалися встановити і посилити свій вплив у Китаї. Так відбулися дві опіумні війни (1840-1842 рр. з Англією та 1856-1860 рр. з Англією та Францією), після яких Китай «відкрився» світові. На той час країна перебувала у глибокій кризі: маньчжурська династія поступово занепадала; внаслідок економічної експансії європейців населення бідніло; демократія, капіталізм та технологічний прогрес були майже невідомими.

Міркуємо і діємо!

1. Назвіть «плюси» й «мінуси» політики «самоізоляції» для розвитку Японії та Китаю. 2. Прочитайте спогади Генріха Дюмолара. Що він розповідав про облаштування міських вулиць у Японії? Які чинники впливали на повсякдення японців? З. Поміркуйте, чим Китай міг приваблювати лідерів європейських країн? Які з них змагалися за впливи на Піднебесну?

19.2. Які реформи здійснив імператор Мейдзі в Японії?

Японія потрапила в поле зору США, які впевнено просувалися до світового лідерства і визначили сферою свого впливу Латинську Америку і Далекий Схід. Отож, у 1854 році, під «переконливими аргументами» американських гармат «Країна Вранішнього Сонця» відкрила кордони. Це підірвало владу сьоґуна. Японія поринула у громадянську війну (1863-1868) між світською та релігійною владами, представниками яких були сьоґун Іємоті та імператор Комей. Війна закінчилася з приходом до влади нового імператора Муцухіто, який зумів розгромити військо сьоґуна і захопити його столицю, місто Токіо. Так світська та релігійна влада об’єднались, а Японія стала на шлях розвитку та модернізації. Імператор Муцухіто започаткував епоху «освіченого правління» — Мейдзі (1868-1912).

Імператор Мейдзі, впроваджуючи радикальні зміни у всіх сферах, враховував і досвід європейських країн, і регіональні особливості Японії. За адміністративною реформою (1870-1872) країну поділили на префектури, а князівства ліквідували. Так подолали

роздробленість країни, і, водночас, усунули від влади князівські

клани, які противилися нововведенням. Було проведено й аграрну реформу (1872-1873), яка остаточно ліквідувала середньовічні порядки. Селяни отримали землю, по селах ширилися товарно-грошові відносини. Із прошарку селянства виокремилися ті, які, не витримуючи конкуренції, згодом стали найманими робітниками. Реформуючи фінансову систему, 1868 року запровадили нову грошову одиницю — єну. Надважливою була реформа війська 1868 року. Армію укомплектували за європейським зразком та модернізували, упровадивши загальну військову повинність. Було створено військові освітні заклади. Мілітаристський дух та ідеологія самурайства перейшли в нову японську армію. 1872 року провели освітню

реформу. Велику увагу приділяли національному вихованню молоді, її відданості імператору та Японії. Відкрили мережу початкових шкіл та університети європейського зразка. Щоб стимулювати

промисловість, держава вдалася до субсидій, заохочень і пільг, розвивала інфраструктуру. Реформи перетворили країну на прогресивну і модернізовану, з ефективним державним апаратом, розвиненою промисловістю, боєздатною армією. В 1890 році набула чинності Конституція Великої Японської імперії, за якою країна ставала обмеженою монархією, але з широкими правами імператора. Японія набувала впливу не лише в Далекосхідному регіоні, а й у світі.

«Країна Вранішнього Сонця» впевнено та активно розпочала територіальну експансію. Спершу Японія захопила корейські землі, які перебували у «сфері впливу» Китаю. Вона здобула перемогу в конфлікті з Китаєм (1894-1895) і отримала острови Тайвань, Пенху та Ляодунський півострів, перетворюючись в колоніальну імперію. Було укладено вигідні для Токіо торгові угоди, а значну контрибуцію, виплачену китайцями, було спрямовано на розвиток промисловості і військового комплексу. Натхненна такими звершеннями, Японія зважилася на війну з могутнішим противником — Російською імперією (1904-1905). І знову блискуча перемога! Невелика острівна країна стала найвпливовішою державою регіону.

Міркуємо і діємо!

1. Розкажіть про сутність реформ Мейдзі, розглянувши картину «Протистояння Нового і Старого...... 2. Порівняйте реформи

Мейдзі з «Великими реформами. Олександра ІІ. Якими причинами були зумовлені реформаторські потуги обох правителів?

3. Розгляньте світлину «Імператори та президенти обговорюють майбутнє світу.. Послуговуючись QR-кодом та пошуковою системою Гугл, увідповідніть (позначені числами) портрети найвідоміших діячів та їхні імена й прізвища.

19.3. Як розгорталася Сіньхайська революція в Китаї?

Відсталість та депресивність Китаю сприяли зростанню соціальної напруги, яка вилилася в повстання, бунти та революції. Ще в 40-50-х роках ХІХ ст. набув поширення рух тайпінів, натхненником якого став Хун Сюцюань (*1814-f1864). В основі його вчення лежала ідея про побудову «царства рівності» — дивної суміші християнства та конфуціанства, що нагадувала теорії європейських утопістів. Тайпіни отримали ряд військових перемог і навіть утворили свою державу з центром у м. Нанкін. Щоправда, спроби запровадити утопічні порядки провалилися. Європейські держави, насторожені розмахом руху, втрутилися у події. З їх допомогою імператор не лише придушив повстання у 1864 році, а й повернув собі бунтівні регіони. Однак це призвело до ще більшого засилля іноземців. А невдача в японсько-китайській війні (1894-1895) оголила всю відсталість та слабкість Піднебесної. Цим відразу скористалися великі держави, розділивши китайські землі на свої «сфери впливу». Як бачите, імперія, колись могутня, занепадала.

Питання реформ та модернізації Китаю стали надважливими. Відомий мислитель Кан Ювей переконував імператора в необхідності оновлення держави. Він навіть здійснив спробу втілити свої реформи в життя. Однак через державний переворот втік з країни. Наприкінці ХІХ ст. набув поширення рух іхетуанів, яких європейці називали «боксерами». Його представники вважали причиною всіх нещасть іноземців. З мовчазної згоди правителя, іхетуани захопили Пекін, де влаштували європейцям жахливу різанину. Нетерпимість та жорстокість стали візитівкою того часу. У відповідь відразу вісім великих держав ввели свої війська до Піднебесної. А спроба позбутися іноземної опіки ще більше загнала Пекін у залежність, адже на китайських землях розташувалися чужі війська.

Маньчжурська династія себе дискредитувала, а сили, які прагнули модернізації та оновлення Китаю, діяли все чіткіше. Їхнім ідеологом був Сунь Ятсен (*1866-f1925). Він розробив «три народні принципи»: націоналізм, народовладдя, народний добробут. Під загрозою революції імператриця Ци Сі погодилася на прогресивні реформи. Ультраконсервативне китайське суспільство зі спротивом сприймало нововведення. А після смерті правительки їх взагалі припинили впроваджувати. Почалася революція, що увійшла в історію як Сіньхайська, бо 1911 рік називався «сіньхаєм». Революціонери, очолювані Сунь Ятсеном, захопили м. Нанкін (давню столицю) і проголосили створення Китайської республіки. На противагу повстанцям діяли монархічні сили, які очолив генерал Юань Шикай. Протистояння тривало. В березні 1912 року було прийнято

Конституцію, яка закріпила республіканську форму правління у Піднебесній. А 1913 року розпочав роботу парламент. Та все ж політичні пристрасті вирували. Сторони вдавалися навіть до політичних убивств. Врешті Юань Шикай став фактичним диктатором, однак монархії відновити не наважився. В такому внутрішньому неспокої Китай зустрів Першу світову війну. Закрився від світу, перетворився на відсталу і слабку державу, яка противиться модернізації... І не зміг повторити досвід своєї сусідки Японії, яка, не боячись вестернізації, зустріла масштабний світовий конфлікт «у повній бойовій готовності».

Міркуємо і діємо!

1. Визначте головні ідеї тайпінів. 2. Визначте, до чого призвела антиєвропейська політика іхетуанів у Китаї. Дізнайтеся в інтернеті значення слова «вестернізація». Поміркуйте, чи можна було реалізувати модернізацію Китаю без вестернізації. 3. Якими були основні вимоги учасників Сінхайської революції?

2. Поясніть, як ви розумієте терміни: «доба Мєйдзі», «Сїнхайська

революція», «тайпіни». 3. Покажіть на мат найбільші держави

Далекосхідного регіону. 4. Пригадайте, чому Азійський регіон був особливо привабливим для європейців. 5. У чому відмінність політики Японії та Китаю? Доберіть приклади для підтвердження своєї думки. 6. Розпочніть роботу над проєктом «Японський шлях у світові лідери» ((щоб використати підготовлені матеріали при вивченні тем розділу 4 цього підручника).

Узагальнення до розділу 3 МОДЕРНІЗАЦІЯ КРАЇН ЄВРОПИ ТА АМЕРИКИ в останній третині ХІХ - на початку ХХ ст. ПРОБУДЖЕННЯ АЗІЇ

1852 р.	Проголошено Другу імперію у Франції
1860-1870 рр.	«Великі реформи» Олександра II в Росії
1861 р.	Скасування кріпацтва в Російській імперії
1867 р.	Утворення Австро-Угорської імперії
1868 р.	Початок «доби Мєйдзі» в Японії
1870-1871 рр.	Франко-прусська війна
1871 р.	Конституція Німецької імперії
1873 р.	Союз трьох імператорів (німецького, прусського, російського)
1875 р.	Проголошено Третю республіку у Франції
1888-1918 рр.	Вільгєльм II — імператор (кайзер) Німеччини
1890 р.	Запроваджено антитрестівське законодавство у США
1901-1909 рр.	Тєодор Рузвельт — президент США
1904-1905 рр.	Російсько-японська війна
1905-1907 рр.	Революція в Росії
1906 р.	Утворено Лейбористську (робітничу) партію у Великій Британії
1908 р.	Младотурецька революція в Османській імперії
1911 р.	Сіньхайська революція в Китаї
1913-1921 рр.	Вудро Вільсон — президент США

Розділ 4.

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

(друга половина XIX - початок XX ст.)

1. «Карта Європи. 1859», Джеймс Йоханнес ван Бредероде, 1859 р.

2. «Мапа театру війни», художник Андре Гілл, 1866 р.

3. «Модерний Мойсей» («Сучасний вихід з Єгипту»), Фредерік Берр Оппер, Джозеф Фердинанд Кепплер, 1881 р.

4. «Руки через море», Віктор Гіллам, 1898 р.

5. «Джон Булл та його друзі», Фредерік Вільям Роуз, 1900 р.

6. «Світ: добро проти зла», Джеймс Монтгомері Флегг, 1908 р.

 

Це матеріал з підручника "Всесвітня історія" за 9 клас Васильків 2022